На виконання розпорядження Президента України від 26 червня 1996 р. N 173 (173/96-рп) "Про наукові об'єкти, що становлять національне надбання" Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Положення про порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбання (додається).

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 18 лютого 1997 р. N 174

1. Це Положення встановлює порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбання, та порядок вирішення пов'язаних з цим організаційних, фінансових і матеріально-технічних питань.

2. Науковий об'єкт, що становить національне надбання (далі - об'єкт),- це унікальний об'єкт, що не піддається відтворенню, втрата або руйнування якого матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства.

3. До об'єктів можуть бути віднесені:

унікальні об'єкти музейних, архівних фондів, колекції, особливо цінні та рідкісні видання, інші пам'ятки історії та культури;

інформаційні фонди;

дослідні установки, обладнання, полігони;

природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, інші природні території та об'єкти, штучно створені об'єкти природно-заповідного фонду, що потребують підтримки, не передбаченої Законом України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) , або їх окремі частини, зокрема ботанічні, зоологічні, мікробіологічні та інші колекції;

інші унікальні наукові об'єкти.

4. Облік об'єктів веде МОН шляхом внесення їх до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання (далі - реєстр), та видає свідоцтва про включення об'єктів до реєстру.

5. Ініціатором внесення об'єкта до реєстру або вилучення його з реєстру (далі - ініціатор) може бути центральний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Національна і галузеві академії наук, громадська організація, установа (юридична особа), що відповідає за збереження об'єкта і належне використання коштів, призначених для його підтримки (далі - відповідальна установа).

6. Ініціатор готує обгрунтування внесення (вилучення) об'єктів до реєстру і провадить первинну науково-технічну експертизу з метою визначення складу об'єкта, комплексу заходів, необхідних для його збереження і використання, а також обгрунтування відповідних обсягів фінансування та специфічних матеріальних ресурсів. Підготовлені матеріали ініціатор подає до МОН.

7. На підставі поданих матеріалів МОН подає щороку до 1 червня Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення (виключення) об’єктів до (з) реєстру.

8. Рішення про віднесення об'єктів до таких, що становлять національне надбання, і внесення (вилучення) їх із реєстру приймає Кабінет Міністрів України. При внесенні об'єкта до реєстру визначається відповідальна установа. Утримання і збереження наукових об’єктів, які включені до реєстру, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

9. Центральні органи виконавчої влади, академії наук, діяльність яких пов'язана з об'єктами, щорічно подають в установленому порядку МОН, Мінекономрозвитку та Мінфіну разом з пропозиціями про обсяги фінансування на наступний рік за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, пропозиції щодо обсягів бюджетних асигнувань, необхідних для функціонування об'єктів.

Після затвердження Державного бюджету України на поточний рік МОН повідомляє міністерства та інші центральні органи виконавчої влади про обсяги фінансування зазначених об'єктів з державного бюджету для врахування їх у кошторисах доходів і видатків відповідальних установ.

10. Кошти, виділені на збереження та функціонування об'єктів з державного бюджету, є цільовими асигнуваннями і не можуть бути використані відповідальними установами на будь-яку іншу мету.

Відповідальна установа подає щороку до 1 березня МОН акт про стан об'єкта, звіт про наукові результати, досягнуті з використанням об'єкта, за звітний період.

На підставі поданих матеріалів МОН готує узагальнений звіт про стан об'єктів, внесених до реєстру.