З метою забезпечення виконання статті 21 Закону України від 24 квітня 2010 року N 2154-VI (2154-17) "Про Державний бюджет України на 2010 рік", статті 17 Бюджетного кодексу України (2542-14) та Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо порядку погашення у 2010 році заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (далі - Методичні рекомендації) (додаються).

<...>

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державної податкової

адміністрації України

14.09.2010  N 701

Методичні рекомендації розроблено відповідно до статті 21 Закону України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI (2154-17) "Про Державний бюджет України на 2010 рік", статті 17 Бюджетного кодексу України (2542-14) та Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181), якими установлено порядок погашення до державного бюджету зобов'язань боржника зі сплати відповідної суми коштів у порядку та строки, визначені кредитною угодою, у тому числі пені, відсотків за користування позичками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії (далі - заборгованість) суб'єктів господарювання перед державою за кошти, виділені боржнику державою, залучені державою або під державні гарантії на умовах кредитної угоди (далі - кредити), бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також особливості провадження у справах про банкрутство таких суб'єктів господарювання.

1.1. Заходи з погашення заборгованості суб'єкта господарювання, який отримав кредит на визначених кредитною угодою умовах (далі - боржник), здійснюються органами державної податкової служби (далі - органи стягнення), а також у межах компетенції органами державної виконавчої служби.

1.2. Стягнення заборгованості боржника здійснюється шляхом:

направлення податкових вимог;

реєстрації податкової застави;

прийняття рішення про стягнення коштів та продаж інших активів боржника в рахунок погашення його заборгованості;

здійснення комплексу заходів, направлених на стягнення заборгованості боржника у позасудовому порядку, визначених Законом N 2181 (2181-14) ;

виконавчого провадження на виконання рішення про стягнення з боржника заборгованості;

виконання інших функцій, визначених законом.

2.1. Сума заборгованості боржника визначається Міністерством фінансів України або банком, який на підставі агентського договору або за дорученням державних органів згідно із законодавством від свого імені надав боржникам кредити, веде облік погашення заборгованості та здійснює її обслуговування (далі - банк-агент), на підставі договір або інших передбачених законодавством підстав, відповідно до яких боржник отримав кредит (далі - кредитна угода) з урахуванням інформації Державного казначейства України про надходження платежів у рахунок погашення цієї заборгованості.

2.2. За місцем реєстрації боржника як платника податків нараховується грошова сума, яку боржник повинен сплатити у разі порушення ним зобов'язання за кредитною угодою, що обчислюється у відсотках від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання (далі - пеня) та оформлюється подання на стягнення з боржника до державного бюджету суми заборгованості у національній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України, встановленим на день оформлення подання, та нарахованої пені, яке надсилається органу стягнення для здійснення відповідних заходів стягнення.

Подання оформлюється згідно з пунктом 2 та додатком 2 до Порядку зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.04.96 р. N 88 (z0247-96) , виданого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1995 року N 1002 (1002-95-п) "Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України", і містить окрему інформацію щодо заборгованості перед державним бюджетом за кредитом та суми нарахованої за прострочення платежу пені та відповідних реквізитів бюджетних рахунків.

Податкові органи направляють боржникам, які мають заборгованість, податкові вимоги відповідно до статті 6 Закону N 2181 (2181-14) та наказу ДПА України від 03.07.2001 р. N 266 (z0595-01) "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 р. за N 595/5786.

4.1. Активи боржника, який має заборгованість, можуть передаватися у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із Законом N 2181 (2181-14) у разі наявності у боржника заборгованості, підтвердженням наявності якої є подання відповідного органу про стягнення з боржника узгодженої суми заборгованості відповідно до пункту 2.2 розділу 2 цих Методичних рекомендацій.

4.2. Податкова застава у межах суми заборгованості боржника поширюється на будь-які активи, що перебувають у власності (господарському віданні) боржника на день виникнення податкової застави, а також на будь-які інші активи, на які боржник набуде право власності у майбутньому, до моменту повного зменшення зобов'язань перед державою за кредитними угодами внаслідок вжиття контролюючими органами, органами державної податкової служби та органами державної виконавчої служби передбачених законодавством заходів або самостійної сплати боржником відповідної суми коштів (далі - погашення заборгованості).

4.3. Порядок виникнення податкової застави, розпорядження заставними активами та звільнення з податкової застави здійснюється відповідно до Закону N 2181 (2181-14) , наказу ДПА України від 28.08.2001 р. N 338 (z0857-01) "Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби", постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року N 1608 (1608-2001-п) "Про затвердження переліку документів, які є підставою для звільнення активів платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого чи нерухомого майна".

У разі несплати боржником суми заборгованості в установлені строки орган стягнення:

приймає рішення про стягнення з боржника заборгованості;

відповідно до Закону N 2181 (2181-14) та постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року N 538 (538-2002-п) "Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі" здійснює заходи щодо стягнення з боржника суми заборгованості у позасудовому порядку;

подає до судів позови про стягнення заборгованості за рахунок майна боржника (якщо заходи стягнення відповідно до Закону N 2181 (2181-14) не призвели до повного погашення заборгованості).

6.1. За відсутності у боржника активів, на які може бути звернено стягнення відповідно до закону, орган стягнення звертається до господарського суду із заявою про стягнення суми заборгованості у судовому порядку або про порушення справи про банкрутство боржника у порядку, передбаченому Законом України від 14 травня 1992 року N 2343-XII (2343-12) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

6.2. Заяву до господарського суду про порушення справи про банкрутство боржника або заяву з вимогами до боржника, а також передбачені законодавством документи, що їх підтверджують, орган стягнення готує разом із контролюючим органом відповідно до компетенції з урахуванням інформації Державного казначейства України щодо нарахованої пені на суму заборгованості.

Орган стягнення разом із контролюючим органом відповідно до компетенції здійснює представництво інтересів держави у провадженні у справі про стягнення заборгованості або про банкрутство боржника.

При цьому органи державної податкової служби України зобов'язані оскаржувати рішення усіх судових інстанцій, прийняті не на користь держави, до прийняття остаточного рішення Верховним Судом України.

7.1. Не може бути задоволено вимоги з погашення заборгованості боржника шляхом:

списання пені, нарахованої внаслідок невиконання суб'єктом господарювання зобов'язань за кредитом, крім пені, нарахованої внаслідок невиконання суб'єктом господарювання зобов'язань за такими кредитами, на реструктуризовану під час санації суму заборгованості, а також пені, нарахованої на суму погашеної простроченої понад три роки заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (безнадійної заборгованості з пені);

списання заборгованості боржників за кредитами, крім заборгованості боржників, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів і стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, а також крім заборгованості боржників, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили, та/або стягнення якої у судовому порядку є неможливим або недоцільним, та крім заборгованості юридичних осіб, які на підставі агентських договорів або за дорученням державних органів згідно із законодавством від свого імені здійснювали закупівлю товарів, робіт (послуг) іноземного походження за рахунок кредитів та їх поставку суб'єктами господарювання за відповідними договорами (далі - державні агенти), з отримання, використання та погашення кредитів, залучених під державні гарантії для закупівлі імпортної сільськогосподарської техніки, яка відповідно до рішення органів влади поставлялась цими державними агентами одержувачам-підприємствам усіх форм власності, у межах заборгованості цих одержувачів, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких перед державними агентами за отриману імпортну техніку не були задоволені у зв'язку з недостатністю їх активів і стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, зменшеної на залишкову вартість цієї техніки (безнадійної заборгованості із кредиту);

розстрочення сплати під час санації такого суб'єкта господарювання без участі інвестора, який бере на себе солідарні зобов'язання щодо погашення такої заборгованості у термін не більше ніж на три роки на підставі договору, укладеного між таким суб'єктом господарювання, інвестором та органом стягнення заборгованості.

7.2. Визначення заборгованості та/або простроченої заборгованості боржника, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо погашення простроченої заборгованості якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю його активів (далі - безнадійна заборгованість), та її списання здійснюється у розробленому Міністерством фінансів України порядку.

Після списання безнадійної заборгованості боржника податковий орган повідомляється про здійснену операцію списання та відсутність у даного боржника заборгованості.

До отримання такого повідомлення, у разі надходження до податкового органу подання про стягнення безнадійної заборгованості боржника, такі подання не підлягають поверненню, а підшиваються до справи боржника.