Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

2 вересня 2010 р.

за N 774/18069

Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) , Положення про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 N 1075 (1075-2007-п) , та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя в птахогосподарствах України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації сальмонельозу птиці (далі - Інструкція), що додається.

2. Державному центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам головних управлінь ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести цю Інструкцію до відома територіальних органів управління Державного комітету ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України від 05.02.2003 N 7 (z0142-03) "Щодо затвердження Інструкції про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці сальмонельозами", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.02.2003 за N 142/7463.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Горжеєва В.М.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету

ветеринарної медицини

України

03.08.2010  N 316

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

2 вересня 2010 р.

за N 774/18069

1.1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання птиці сальмонельозом, порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби птиці на сальмонельоз у господарствах різних форм власності, порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних яєць, м'яса та м'ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва при виявленні сальмонельозної інфекції та є обов'язковою для виконання у всіх господарствах незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами, спеціалістами ветеринарної медицини, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.

1.2. Сальмонельоз - інфекційне захворювання тварин, птиці та людини. Хвороба характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту і септицемією, а при підгострому та хронічному перебігу - пневмонією та артритами, ураженням яєчників у дорослої птиці.

Збудник хвороби належить до родини ентеробактерій (Enterobacteriaceae) роду сальмонел (Salmonella), який об'єднує понад 2500 сероварів, що розділені за набором соматичних ("О") антигенів на 53 серогрупи.

1.3. Інфекції домашньої птиці, які спричиняють сальмонели, згруповують у три групи:

1) сальмонела - адаптована інфекція. До цієї групи відносять хазяїн - адаптовані серотипи S.Gallinarum, що викликає тиф птиці та S.Pullorum, яка є збудником пулорозу молодняку птиці. Перебіг цих хвороб (пулороз, тиф) проходить з характерними клінічними ознаками, патолого-анатомічними змінами тощо;

2) сальмонела - частково адаптована інфекція (S.Enteritidis, S.Typhimurium, S.Arizonae). Ця група включає хвороби птиці, збудники яких часто виділяються від курей (S.Enteritidis), водоплавної птиці (S.Typhimurium), індиків (S.Arizonae). Клінічні прояви хвороби зустрічаються в основному у молодняку до 10-25-денного віку та в патології дорослої птиці - субклінічно;

3) сальмонела - неадаптована інфекція (S.Infantis, S.Virchow, S.Hadar та ряд інших, які виділяються від птиці та з продукції птахівництва). Бактерії цієї групи не викликають характерних клінічних проявів хвороби у птиці. Однак така птиця інфікує іншу птицю, продукти птахівництва (продукти забою, яйця тощо). Інвентар, навколишнє середовище є резервуаром сальмонельозної інфекції та потенційним джерелом харчових токсикоінфекцій людей.

1.4. Сальмонельозна інфекція уражає усі види домашньої, синантропної та дикої птиці (кури, індики, качки, фазани, цесарки, перепели, горобці, голуби, шпаки тощо).

1.5. У птиці реєструють первинні, вторинні сальмонельози та латентне бактеріоносійство.

1.6. Первинні сальмонельози спричиняються адаптованими сероварами сальмонел до птиці.

1.7. Вторинні сальмонельози ускладнюють основне захворювання або виникають на фоні зниження природної резистентності організму птиці. При цьому клінічний прояв сальмонельозів слабо виражений.

1.8. При латентному бактеріоносійстві сальмонели перебувають в організмі птиці без клінічних проявів інфекції.

1.9. S.Pullorum викликає гостре системне захворювання молодняку птиці (пулороз), смертність при якому спостерігається в межах 5-100% у перші 2-3 тижні життя пташенят. У молодняку, хворого на пулороз, до 2-тижневого віку спостерігають надгострий (блискавичний) перебіг без клінічного прояву або гострий (септичний) із симптомами гастроентериту. У дорослої птиці перебіг хвороби хронічний, рідше підгострий чи гострий.

S.Gallinarum викликає гостру або хронічно-септичну хворобу птиці (тиф), яка уражає переважно дорослу птицю, особливо курей та індичок. Смертність досягає 10-93%.

Частина птиці, яка перехворіла на пулороз - тиф, залишається довічно сальмонелоносієм.

На відміну від інших сальмонел, S.Gallinarum та S.Pullorum нерухливі, що обумовлено наявністю тільки соматичних, тобто O-антигенів, джгутикові антигени (H-антигени) у них відсутні.

1.10. Сальмонельоз індичат зумовлюється рухливими сероварами сальмонел підвиду S.Arizonae, при цьому смертність індичат може досягати 45-60%. Збудник здатний уражати курей, качок та ряд інших видів птиці, а також людину. Захворювання за клінічними ознаками не відрізняється від інших сальмонельозів.

1.11. Сальмонельоз птиці (паратиф) спричиняється рухливими сероварами сальмонел.

Найчутливіші кури, індики, водоплавна птиця. Серед збудників сальмонельозу у курей найчастіше виділяється S.Enteritidis, у качок, гусей, голубів - S.Typhimurium. Виділяють також S.Infantis, S.Virchow, S.Hadar та інші серовари. Паратифозні інфекції призводять до захворювання птиці до 2-3-тижневого віку за умови дії стрес-факторів; у старшої і дорослої птиці відбувається безсимптомна колонізація кишкового тракту, яка може стати причиною обсіменіння сальмонелами шкаралупи яєць і тушок при патранні. Паратифоїдні сальмонели становлять загрозу для здоров'я людини, оскільки часто є причиною харчових токсикоінфекцій.

1.12. Джерелом інфекції є хвора птиця та птиця, яка перехворіла, забруднені сальмонелами корми, особливо тваринного походження, вода. Крім того, можливе розповсюдження збудника через інфікований інвентар, гризунів, синантропну та дику птицю тощо. Важливою ланкою у епізоотичному ланцюгу є інкубаторій, у якому не проведені належним чином ветеринарно-санітарні заходи після закінчення технологічного циклу інкубації. Збудник передається нащадкам через яйце (трансоваріальний шлях).

1.13. Сальмонели - дрібні палички із закругленими кінцями, зрідка овальної форми, іноді у вигляді стрепто- і кокобактерій, рухливі (за винятком S.Gallinarum, S.Pullorum), мають перитрихіально розташовані джгутики, спор і капсул не утворюють. Фарбуються аніліновими барвниками, грамнегативні, ростуть на звичайних поживних середовищах за температури 35-37 град.C (в межах від 7 до 45 град.C), pH - 7,2-7,6. Бактерії роду Salmonella мають каталазну активність.

1.14. Біохімічні та серологічні ознаки сальмонел широко варіюють як у представників різних підвидів, так і в межах одного серовару. Бактерії роду Salmonella не ферментують лактозу, сахарозу, саліцин, адоніт, але ферментують більшість вуглеводів (арабінозу, глюкозу, дульцит, інозит, ксилозу, мальтозу, маніт, рамнозу, сорбіт, трегалозу). Для S.Typhimurium характерна ферментація рамнози та інозиту, S.Enteritidis ферментують арабінозу, рамнозу, дульцит.

1.15. Сальмонели, як правило, виділяють сірководень і не утворюють індол, дають позитивну реакцію з метиловим червоним і негативну - Фогеса-Проскауера (не утворюють ацетоїну), утилізують цитрат і ацетат. Неспроможні декарбоксилювати глютамінову кислоту, але розщеплюють L- та DL-амінокислоти (лізин, орнітин, аргінін). Не ферментують сечовину, розріджують желатин, здатні відновлювати солі азотної кислоти (нітрати) до солей азотистої кислоти (нітрити).

1.16. Сальмонели мають три основні антигенні комплекси: O-антиген (соматичний), H-антиген (джгутиковий), Vi-антиген.

1.17. Бактерії роду сальмонел здатні утворювати термостійкі токсичні речовини - ендотоксини, які являють собою глюцидо-ліпоїдно-поліпептидний комплекс. За певних умов токсини можуть накопичуватися у харчових продуктах.

1.18. Сальмонели стійкі до впливу фізичних та хімічних факторів. У пташниках сальмонели виживають до 3- 4 місяців, у посліді - до 120 днів, в кормах та підстилці при температурі 25 град.С вони залишаються життєздатними протягом 16-18 місяців, у відкритих водоймищах - від трьох до 90 днів, у морській воді - від 5 до 27 днів, у водопровідній воді - від 1-2 місяців до року, в стічних водах - до одного місяця. В яйцях сальмонели залишаються життєздатними 13 місяців, у яєчному порошку - від 3 до 9 місяців, у замороженому м'ясі - від 6 до 13 місяців, у ґрунті - від 1 до 9 місяців.

При кип'ятінні сальмонели гинуть миттєво, при температурі 80 град.С деякі штами сальмонел зберігають життєздатність близько 15 хвилин. При біотермічному знезараженні посліду сальмонели інактивуються через 3 тижні, 1% розчин фенолу вбиває сальмонел за 3 хв.

1.19. Інфікування птиці збудником сальмонельозу може відбуватися аліментарним шляхом, а також аерогенним та трансоваріальним.

1.20. Характер патолого-анатомічних уражень залежить від віку птиці та тяжкості захворювання. При блискавичному перебігу хвороби макроскопічні зміни в тканинах спостерігаються рідко.

1.21. У ембріонів, загиблих від сальмонельозу, виявляють запалення жовткової та хоріон-алантоїсної оболонок, збільшення печінки з сіро-білими вузликами некрозу чи переродження. У загиблого молодняку 5-9-денного віку при патолого-анатомічному розтині спостерігають збільшення печінки, селезінки, катаральне запалення легень, слизової оболонки кишечника, фібринозне запалення слизової оболонки сліпих відростків товстого кишечника, паренхіматозні органи кровонаповнені; у курчат - жовчний міхур значно збільшений, печінка вохряно-жовтого кольору, в черевній порожнині - залишки невикористаного жовтка.

1.22. При загибелі молодняку птиці при гострому та підгострому перебігу хвороби під час патолого-анатомічного розтину виявляють множинні вогнища некрозу в печінці, селезінці, серозний чи серозно-фібринозний перикардит, переродження печінки, застійні явища та запалення легенів. Слизова кишечника запалена. У дорослої птиці уражаються яєчники, в печінці, селезінці - осередки некрозу. Запалення та розрив оболонок уражених фолікулів яєчників часто є причиною розвитку перитоніту та запалення яйцепроводу.

2.1. Попередній діагноз ставлять на основі епізоотологічних даних, клінічних проявів симптомів хвороби та патолого-анатомічних змін, а заключний діагноз - за результатами бактеріологічних, біохімічних, серологічних (РНГА, ПРА), біологічних досліджень, а також методом імуноферментного аналізу (далі - ІФА) та додатково полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

2.2. Для виділення збудника хвороби використовують патологічний матеріал загиблої та хворої птиці, кров, ексудат із суглобів, жовтковий і хоріон-алантоїсний матеріал, мазки-відбитки внутрішніх органів, патматеріал ембріонів-задохликів, посліду, зразки кормів (особливо тваринного походження), змиви з годівниць, інкубаційних та вивідних шаф, обладнання, кліток тощо.

2.3. Для діагностики сальмонельозу до лабораторії направляють:

від 3 до 5 голів живої і загиблої птиці (з кожного виробничого приміщення), завмерлі ембріони (до 30 штук) - для посмертного бактеріологічного дослідження;

послід та кров - для прижиттєвої діагностики сальмонельозу;

зразки комбікорму або кормів тваринного походження, якими годують птицю, екологічні зразки (змиви з об'єктів зовнішнього середовища, шкаралупу яєць після виведення молодняку, пух, підстилковий матеріал) - для виявлення джерела збудника сальмонельозу.

2.4. Для бактеріологічних досліджень відбирають серце, печінку з жовчним міхуром, селезінку, трубчасту кістку, зіскреби (скарифікат) зі слизової оболонки кишечника, а також у разі виявлення гострої чи хронічної форми захворювання додатково від курей відбирають фолікули яєчника, ділянки тонких кишок і сліпі відростки кишок. Патологічний матеріал для дослідження треба відбирати не пізніше 12 годин після загибелі птиці.

2.5. Відбір зразків проводиться з кожного виробничого приміщення птахогосподарства, інкубатора, інкубаційного цеху тощо спеціалістами ветеринарної медицини під контролем представників державної служби ветеринарної медицини (офіційного лікаря ветеринарної медицини).

2.6. Відбір зразків біоматеріалу від птиці та продукції птахівництва повинен проводитися відповідно до вимог законодавства, зокрема Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 N 833 (833-2002-п) , та вимог нормативних актів. Відбір біоматеріалу необхідно здійснювати від птиці, що не підлягала обробці антибактеріальними препаратами.

2.7. При відборі зразків для дослідження на сальмонельоз слід враховувати вік та популяцію птиці, виробничі потужності, стадії виробництва та спеціалізацію.

Відібрані проби маркують та разом із супровідними документами терміново доставляють до державної лабораторії ветеринарної медицини для бактеріологічного дослідження на наявність збудника сальмонельозу.

2.8. Кількість та кратність відбору зразків з урахуванням популяцій птиці, стадії виробництва проводяться згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

2.9. Бактеріологічне дослідження на сальмонельоз проводять згідно з чинними нормативними актами.

2.10. Виділені штами сальмонел підлягають серотипуванню.

Присутність O-, Vi- та H-антигенів сальмонел виявляють у реакції аглютинації на склі з відповідними полі- та моновалентними сальмонельозними сироватками.

У кожної виділеної культури сальмонел повинна бути встановлена антигенна формула та її серовар за схемою Кауфмана-Уайта.

2.11. Визначають чутливість у виділених культур сальмонел до антибактеріальних препаратів.

2.12. Для проведення серологічного моніторингу і ретроспективної діагностики сальмонельозу птиці застосовують ІФА.

3.1. Для профілактики захворювання птиці на сальмонельоз керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форм власності, а також власники домашньої птиці (фізичні та юридичні особи), які утримують птицю для подальшої реалізації, зобов'язані суворо виконувати вимоги, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 N 53 (z0565-01) , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.07.2001 за N 565/5756, та іншими нормативно - правовими актами.

3.2. Керівники та спеціалісти птахогосподарств організовують захист господарства від занесення даної інфекції і її розповсюдження у господарстві та за його межами.

Для цього забезпечують:

завезення інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо сальмонельозу та інших інфекційних захворювань;

проведення інкубації завезених яєць в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у даному господарстві;

недопущення змішування в інкубаційних та вивідних інкубаторах яєць, доставлених з різних господарств;

дезінфекцію формальдегідом інкубаційних яєць перед закладкою в інкубатор відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20.06.2007 N 69 (z0813-07) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.07.2007 за N 813/14080 (далі - Інструкція з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва), або іншими ветеринарними препаратами, що зареєстровані в Україні відповідно до Положення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 N 1349 (1349-2007-п) , згідно з настановами щодо їх застосування або з ДСТУ 4655:2006 "Яйця інкубаційні";

вирощування ремонтного молодняку ізольовано від дорослої птиці, суворе дотримання термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проведення якісної підготовки приміщень до посадки наступної партії птиці, підтримання високої санітарної культури в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях;

дезінфекцію яєць у племінному господарстві, призначених для інкубації, проводять парами формальдегіду не пізніше 1,5 години після знесення і перед відправкою в інкубаторій, в інкубаторії - одразу ж після їх надходження, сортування, через 6 годин після закладки в інкубаційну шафу, після перенесення у вивідний інкубатор або іншими деззасобами, дозволеними в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування;

дезінфекцію повітряного простору у вивідних інкубаторах у період виводу парами формаліну (для цього на підлогу вивідної шафи ставлять ванночку (кювету) розміром 20 х 30 см, у яку наливають формалін із вмістом

20-30 % формальдегіду шаром 8-10 см, і залишають цей розчин до кінця виводу чи іншим методом) або іншими деззасобами, дозволеними в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування.

3.3. Вибірку курчат яєчних і м'ясних кросів проводять через 504-512 годин, індичат легких і важких кросів - відповідно через 650-672 години, каченят - через 612-620 годин, гусенят - через 696-710 годин після виходу інкубатора на режим інкубації.

3.4. Перед вибіркою молодняку з метою попередження поширенню сальмонельозу пух видаляють продуванням з лотків і підлоги вивідних шаф. Відразу після вибірки молодняку відходи інкубації збирають у герметичну металеву тару (діжки, контейнери) із кришкою і негайно відправляють на утилізацію (спалювання), а вивідні шафи і лотки дезінфікують "по-брудному", миють 0,5% розчином кальцинованої соди або іншими дозволеними в Україні мийними засобами згідно з настановами щодо їх застосування, потім повторно дезінфікують вологим методом "по-чистому" або парами формальдегіду чи іншими дозволеними в Україні деззасобами згідно з настановами щодо їх застосування.

3.5. Після виводу партії молодняку проводять вологе прибирання і дезінфекцію у вивідному залі. Перерва у вивідних шафах між черговими партіями виведеного молодняку повинна становити не менше трьох днів.

3.6. Фахівці ветеринарної медицини виконують зоогігієнічні та ветеринарно-санітарні вимоги при транспортуванні, утриманні та годівлі птиці, будівництві об'єктів птахівництва; організовують роботу птахопідприємств у закритому режимі, підтримують у робочому стані ветеринарно-санітарні об'єкти (дезбар'єри, санпропускники, дезкилими тощо).

3.7. Спеціалісти ветеринарної медицини проводять аерозольну дезінфекцію приміщень у присутності птиці відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки-дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва (z0813-07) розчином молочної кислоти, резорцину, йодтриетиленгліколю чи іншими засобами, що зареєстровані в Україні і рекомендовані для цієї мети.

3.8. Лабораторний контроль птахопродукції здійснюється відповідно до чинного законодавства.

3.9. Стада птахів вважатимуться інфікованими сальмонелою, якщо проби біоматеріалів не будуть досліджені відповідно до вищезазначеної програми.

3.10. Кожна п'ята партія комбікормів і кожна партія кормів тваринного походження, отриманих чи завезених у птахогосподарство, підлягає бактеріологічному контролю на наявність сальмонел.

3.11. Забороняється використання кормів тваринного походження для батьківських стад курей та індиків.

3.12. У птахогосподарстві необхідно організовувати постійні заходи знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення залітання диких, синантропних птахів у пташники, кормоцехи тощо.

3.13. Трупи птиці, відходи інкубації утилізують у спеціально обладнаному цеху утилізації. При цьому необхідно забезпечити повне знезараження відходів інкубації.

При відсутності обладнаного цеху утилізації трупи птиці та відходи інкубації знищують шляхом спалювання або утилізують в установленому порядку.

3.14. Послід складують на спеціальних ізольованих майданчиках з наступним його знезаражуванням біотермічним або іншими методами.

3.15. Транспорт і тару, які використовували для перевезення курчат, відходів інкубації, дезінфікують після кожного використання або, якщо дезінфекція тари неможлива, її спалюють (картонну, дерев'яну).

4.1. При виникненні підозри на захворювання птиці сальмонельозом керівник птахогосподарства, лікар ветеринарної медицини, який обслуговує птахогосподарство, зобов'язані:

негайно сповістити територіальну регіональну державну службу ветеринарної медицини про виникнення підозри на захворювання птиці сальмонельозною інфекцією (сальмонельозом) та про використання антибактеріальних препаратів поголів'ю, яке підозрюється у зараженні сальмонелою;

припинити переміщення добового молодняку, інкубаційних яєць, дорослої птиці, яєць з пташника, де виникла підозра на захворювання птиці сальмонельозом.

4.2. Спеціалісти територіальних органів ветеринарної медицини при підозрі захворювання птиці на сальмонельоз комісійно проводять епізоотологічне обстеження птахопоголів'я господарства, розтин трупів у спеціально відведених місцях, відбирають патматеріал від птиці, проби комбікормів і направляють до державної лабораторії ветеринарної медицини для підтвердження діагнозу та приймають рішення про застосування першочергових ветеринарно-санітарних заходів щодо недопущення розповсюдження інфекції. У разі підтвердження діагнозу на сальмонельоз надається інформація територіальним органам санітарно-епідеміологічного нагляду. Спільно здійснюється координація дій та заходів, направлених на недопущення та поширення інфекції.

5.1. При встановленні діагнозу захворювання птиці на сальмонельоз птахогосподарство (відділення, ферму, двір тощо) оголошують неблагополучним, вводять карантинні обмеження та проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів.

При цьому забороняється:

переміщення птиці (крім випадків, передбачених пунктом 5.2 цього розділу) із неблагополучних пташників усередині господарства (відділення, ферми), крім відправлення птиці на забій;

зберігання інкубаційних яєць, отриманих від підозрілої у захворюванні або хворої птиці разом з інкубаційними яйцями, отриманими від здорової птиці;

вивіз інкубаційних яєць і птиці в інші господарства;

реалізація яєць та продуктів забою від хворої, інфікованої птиці в торговельну мережу;

використання яєць та продуктів забою, отриманих від птиці з неблагополучних на сальмонельоз пташників, без термічної обробки;

інкубація яєць із неблагополучних пташників;

використання продуктів забою птиці без попереднього знезараження.

5.2. У неблагополучному господарстві дозволяється:

ввіз у господарство інкубаційних яєць і добового молодняку птиці з господарств, благополучних щодо інфекційних хвороб птиці, за умови інкубації яєць в окремому інкубаторії після його санації (окремо від яєць даного господарства) і ізольованого вирощування отриманого молодняку;

інкубація яєць, отриманих від птиці з благополучних пташників, вільних від сальмонел, для внутрішньогосподарських потреб;

реалізація в торговельну мережу яєць, отриманих від птиці із благополучних пташників, після отримання негативних результатів лабораторного дослідження;

перевезення яєць, отриманих від птиці з неблагополучних на сальмонельоз пташників, при додержанні відповідних умов до місця їх знезараження;

за погодженням з державною службою ветеринарної медицини інкубаційні яйця переводяться у товарні з подальшим використанням в умовах, які гарантують знешкодження сальмонел.

5.3. При встановленні бактеріологічним методом наявності S.Enteritidis, S.Typhimurium, S.Infantis, S.Virchow, S.Hadar, S.Gallinarum, S.Pullorum, S.Arizonae інфіковану птицю неблагополучного пташника чи майданчика забивають і направляють на промислову переробку (з обов'язковою термічною обробкою).

Рішення про забій інфікованої птиці пташника чи майданчика приймається державною службою ветеринарної медицини на підставі аналізу ризиків поширення захворювання.

Дозволяється за погодженням з державною службою ветеринарної медицини вирощувати поголів'я молодняку птиці, серед якого мало місце виявлення сальмонел (крім молодняку незалежно від віку, інфікованого S.Enteritidis, S.Typhimurium), до досягнення кондиційної ваги з подальшим забоєм на м'ясо та промпереробкою продуктів забою в установленому порядку.

При відсутності у птахогосподарстві забійного цеху птицю для забою вивозять на птахопереробні підприємства з відміткою у ветеринарному свідоцтві Ф-1 про інфікування даного птахопоголів'я сальмонелою. При дотриманні Правил перевезення тварин, птиці та інших вантажів, які підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 N 873 (z1030-02, z1032-02) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за N 1032/7320, та Ветеринарно-санітарних правил для птахівницьких господарств і вимог до їх проектування, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 N 53 (z0565-01) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.07.2001 за N 565/5756.

5.4. У племінних господарствах (зонально-дослідні станції, експериментальні господарства, держплемптахозаводи, репродуктори I і II порядку, інші птахогосподарства, які мають племінні стада птиці, ферми) усю хвору птицю на сальмонельоз незалежно від виділеного серотипу знищують безкровним методом та утилізують в установленому порядку, іншу птицю з неблагополучного пташника відповідно до вікових та вагових кондицій забивають, продукти забою направляють на промислову переробку (з обов'язковою термічною обробкою) в установленому порядку.

5.5. Птицю, підозрілу в зараженні, яка кондиційна за масою, забивають на м'ясо у забійному цеху господарства в кінці зміни або на санітарній бойні з подальшим направленням продуктів забою на промислову переробку (з обов'язковою термічною обробкою).

5.6. Забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно-санітарних вимог, що виключають поширення інфекції. Після закінчення забою проводиться дезінфекція забійного пункту, якість проведення якої підтверджується лабораторними методами.

5.7. Дорослу птицю забивають на м'ясо з дотриманням ветеринарно-санітарних заходів, що виключають поширення інфекції.

Ветеринарно-санітарну оцінку продуктів забою птиці проводять відповідно до Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07.06.2002 N 28 (z0524-02) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21.06.2002 за N 524/6812.

5.8. Інкубаційні яйця, отримані від хворої на сальмонельоз птиці, та яйця від неї, що знаходяться на стадії інкубації, та відходи інкубації знищують.

5.9. У неблагополучних господарствах проводять аерозольну дезінфекцію благополучних щодо сальмонельозу пташників у присутності птиці відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва (z0813-07) .

5.10. З метою швидкої ліквідації спалаху хвороби, викликаної іншими серотипами сальмонел, крім зазначених у пункті 5.3 цього розділу, за погодженням з власником господарства та за розпорядженням головного державного інспектора ветеринарної медицини області допускається забій всієї птиці пташника (ферми) з дотриманням відповідних ветеринарно-санітарних вимог.

5.11. Пух, пір'я від інфікованої та підозрілої в інфікуванні птиці сальмонельозом пакують у подвійну тару з написом "Підлягає дезінфекції" і вивозять на переробні підприємства із зазначенням у ветеринарному свідоцтві про неблагополуччя господарства щодо сальмонельозу.

5.12. У неблагополучних пташниках, підсобних приміщеннях та у забійних цехах після забою птиці проводять ветеринарно-санітарні заходи відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва (z0813-07) .

5.13. У неблагополучних господарствах щодо сальмонельозу проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на забезпечення належного санітарного стану птахівничих приміщень, інкубаторію; проводять поточну і профілактичну дезінфекцію повітря і приміщень.

5.14. Птицю, завезену у птахогосподарство, що оздоровлюється, в період карантинних обмежень досліджують на сальмонельоз бактеріологічним методом.

5.15. У птахогосподарстві, що оздоровлюється, під контролем державної служби ветеринарної медицини протягом трьох місяців проводяться такі заходи з контролю сальмонельозу птиці:

бактеріологічний контроль, що включає в себе мікробіологічне дослідження пилу, відходів інкубації, меконію добового молодняку, не рідше одного разу на місяць по 30 проб з кожного інкубатора;

щотижневе бактеріологічне дослідження трупів (внутрішні органи і сліпі відростки кишечника) птиці, яка загинула в період вирощування і несучості;

дослідження 30 ембріонів-задохликів з кожної закладеної партії інкубаційних яєць;

кожного місяця досліджують 30 проб посліду з одного пташника і спорадично проби пилу та мазки з клоаки птиці;

контроль за застосуванням антибіотиків та пробіотиків із лікувальною метою, враховуючи вікові межі птахів;

контроль після застосування системи вакцинації, якщо була проведена вакцинація птиці;

контроль кормів тваринного походження (кожна партія) і комбікорму (кожна п'ята партія), що надходять у господарство і виробляються в ньому, та обов'язково - при збереженні їх насипом більше 10 днів.

Усі дослідження необхідно проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини.

При виявленні сальмонел у процесі ліквідації захворювання проводять повторні ветеринарно-санітарні заходи до отримання від'ємних результатів.

5.16. Карантинні обмеження щодо сальмонельозу птиці знімають з господарства (відділення, ферми) після проведення всіх необхідних ветеринарно-санітарних заходів з ліквідації захворювання та при відсутності нових захворювань птиці на сальмонельоз протягом останніх 30 днів.

6.1. Антибактеріальні препарати (в тому числі антибіотики) не застосовуються як спеціальний метод контролю сальмонельозу птиці.

6.2. Дозволяється використання антибактеріальних препаратів, зареєстрованих в Україні, якщо:

встановлено захворювання молодняку птиці на сальмонельоз, викликаного іншими сероварами сальмонел, крім зазначених у пункті 5.3 розділу V цієї Інструкції, до яких чутливий збудник, виділений у даному господарстві;

необхідно зберегти цінне генетичне поголів'я (у племінних птахогосподарствах) для відтворення нових стад, вільних від сальмонел.

Курчат, отриманих з інкубаційних яєць, зібраних від птиці, обробленої антибактеріальними препаратами, досліджують протягом двох тижнів вирощування за схемою, щоб виявити 1% розповсюдження уражених сальмонелами птахів з 95% лімітом вірогідності.

Яйця, отримані в період застосування зазначених препаратів та в період очікування, забороняється використовувати з харчовою метою.

При використанні антибіотиків забій птиці дозволяється лише після закінчення термінів очікування їх виведення залежно від групи антибіотиків.

Дорослу птицю забивають на м'ясо з дотриманням ветеринарно-санітарних правил, що виключають поширення інфекції, та відповідних досліджень на наявність залишкової кількості антибактеріальних препаратів.

6.3. Використання антибактеріальних препаратів (у тому числі антибіотиків) при виявленні сальмонел у птиці дорослого стада (яєчного чи бройлерного) не допускається.

6.4. Вимоги, викладені в цьому розділі, не поширюються на речовини, мікроорганізми чи препарати, зареєстровані для використання як харчові добавки.

Використання антимікробних препаратів повинно базуватись на результатах бактеріологічних досліджень та встановленні стійкості виявлених мікроорганізмів до них.

При використанні антибактеріальних препаратів птицю витримують до їх повного виведення та проводять постійний нагляд та звітування з боку територіальних органів державної ветеринарної медицини.

Застосування антибактеріальних препаратів (у тому числі антибіотиків) у кожному конкретному випадку здійснюється лише за погодженням територіального органу Державного комітету ветеринарної медицини.

7.1. Щеплення птиці проти сальмонельозу є додатковим заходом для профілактики та ліквідації захворювання.

7.2. Застосування живих вакцин забороняється, оскільки воно не виключає поширення вакцинного штаму.

Проведення вакцинації проти сальмонельозів у птахогосподарствах здійснюється за погодженням Державного комітету ветеринарної медицини України з врахуванням аналізу та вивчення епізоотичної ситуації птахогосподарства та за результатами лабораторних досліджень на сальмонельоз у господарстві.

Підставою для введення обов'язкової вакцинації є наявність захворювання на сальмонельоз більше ніж у 10% птахогосподарств згідно з узагальненими даними лабораторних досліджень.

Підставою для відміни обов'язкової вакцинації є зменшення до 10% і менше неблагополучних щодо сальмонельозу птахогосподарств.

8.1. Працівники птахогосподарств повинні регулярно проходити медичний огляд відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 N 559 (559-2001-п) , дотримуватися санітарного режиму на підприємстві та правил особистої гігієни.

8.2. Обслуговувальний персонал забезпечується мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіраторами, окулярами, рукавичками, спецодягом, спецвзуттям), які мають запобігати інфікуванню. Обов'язково проводиться роз'яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни.

8.3. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у параформаліновій камері, разовий одяг спалюють.

8.4. Особи, що працюють із деззасобами, повинні дотримуватись правил особистої гігієни.

При проведенні аерозольної дезінфекції та використанні препаратів, що подразнюють слизову оболонку очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами необхідно користуватися гумовими рукавичками.

8.5. В аптечках першої допомоги повинні бути нейтралізуючі розчини дезінфекційних речовин, що використовуються в кожному окремому випадку.

8.6. Палити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами забороняється. Після проведення ветеринарно-санітарних робіт обличчя та руки необхідно вимити теплою водою з милом, руки продезінфікувати.