ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22.06.2001 Справа N 04-1/6-4/140
Застосування податкового законодавства
Судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду
рішень, ухвал, постанов розглянула заяву приватного підприємства
"Б..." про перевірку постанови від 21.08.2000 р. арбітражного суду
Донецької області у справі N 2/11а за позовом приватного
підприємства "Б...", м. Маріуполь Донецької обл. (далі - ПП
"Б...") до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському
районі м. Маріуполя Донецької обл. про визнання недійсними рішень
державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.
Маріуполя від 26.03.99 р. N 80-26-2-24806446/2862 і від 27.04.99
р. N 120/23-111/24806446.
Рішенням арбітражного суду Донецької області від 11.04.2000
р. у справі N 2/11а позов ПП "Б..." задоволено частково: рішення
державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.
Маріуполя від 26.03.99 р. N 80-26-2-24806446/2862 визнано
недійсним у частині донарахування податку на прибуток у сумі 16232
гривні, фінансових санкцій у сумі 4870 гривень, пені за
несвоєчасне повернення валютної виручки у сумі 60616 гривень.
Рішення суду мотивоване відсутністю факту порушення з боку
позивача законодавства, за яке до нього застосовані фінансові
санкції.
Рішення державної податкової інспекції у Орджонікідзевському
районі м. Маріуполя від 27.04.99 р. N 120/23-111/24806446 визнане
недійсним повністю з посиланням на порушення порядку складання
акта перевірки, на підставі якого і прийнято це рішення. Акт не
містить конкретних фактів порушення податкового законодавства,
зокрема, не зазначені господарські операції, за якими суми податку
на додану вартість неправомірно включені до податкового кредиту.
До участі у судовому засіданні залучався експерт, який
проводив судово-бухгалтерську експертизу на підставі постанови
слідчого податкової міліції державної податкової інспекції у м.
Маріуполі.
Постановою першого заступника голови арбітражного суду
Донецької області від 21.08.2000 р. рішення арбітражного суду
Донецької області залишено без зміни з тих же підстав. Перевірка
здійснювалася за заявами ПП "Б..." та державної податкової
інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.
Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині відмови у
задоволенні позовних вимог, ПП "Б..." звернулося до Вищого
арбітражного суду України із заявою про її перевірку. Заявник не
погоджується із застосуванням до нього фінансових санкцій за
порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) за рішенням державної
податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від
26.03.99 р. N 80-26-2-24806446/2862 щодо завищення валових витрат
на суму 170,5 тис. гривень. На думку заявника, продаж товару за
ціну, нижчу від ціни його придбання, не можна вважати його
уцінкою. У доповненні до заяви про перевірку постанови ПП "Б..."
надало лист Міністерства фінансів України від 20.12.2000 р. N
101-11/373.
Перевіривши матеріали справи та доводи заявника, судова
колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень,
ухвал, постав встановила таке.
Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі
м. Маріуполя проведена перевірка дотримання ПП "Б..." вимог
податкового та валютного законодавства за період з 11.03.97 по
01.01.99 рр. Перевіркою встановлено завищення ПП "Б..." за 4
квартал 1998 року валових витрат на суму 224,6 тис. гривень та
заниження податку на прибуток за 4 квартал 1998 року у сумі 24,14
тис. гривень. Крім цього, перевіркою встановлено порушення строків
повернення валютної виручки на територію України, у зв'язку з чим
ПП "Б..." нараховано пеню у сумі 60616 гривень.
За результатами перевірки складено акт від 26.03.99 р. N
28-26-2, на підставі якого прийнято оспорюване рішення від
26.03.99 р. N 80-26-2-24806446/2862.
ПП "Б..." у 4 кварталі 1998 року продано товар за ціною,
нижчою від ціни його придбання, проте уцінки цього товару ПП
"Б..." не зроблено, у зв'язку з чим завищено валові витрати на
суму 170,5 тис. гривень.
Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) платник податку
веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів
(крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та
деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та
напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та
залишках готової продукції. У разі, коли балансова вартість таких
запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову
вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця
вираховується з суми валових витрат платника податку у такому
звітному кварталі.
Тобто для уточнення валових витрат платник податку
зобов'язаний на кінець звітного періоду визначати приріст (убуток)
балансової вартості товарів.
Згідно з частиною третьою пункту 1.4 Порядку ведення обліку
приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім
активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та
деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів
та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і
залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на
складах), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від
11.06.98 р. N 124 ( z0417-98 ), у разі переоцінки товарних запасів
і матеріальних ресурсів сума дооцінки додається, а сума уцінки
вираховується із суми, відображеної у графі "залишок на початок
періоду" відповідної відомості.
Пунктом 2.6 названого Порядку ( z0417-98 ) передбачено, що
якщо балансова вартість товарних запасів і матеріальних ресурсів
на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на
початок того ж звітного кварталу, то різниця вираховується із суми
валових витрат платника податку в цьому звітному кварталі.
В порушення зазначених приписів ПП "В..." не вираховувало
таку різницю (170,5 тис. гривень) з валових витрат, що призвело до
завищення валових витрат у 4 кварталі 1998 року.
Продаж товару у звітний період за ціною, нижчою від ціни його
придбання ПП "Б..." мотивує кон'юнктурою ринку. В матеріалах
справи відсутні документи, які б підтверджували спробу, але
неможливість продати заявником товар за ціною його придбання
(прайс-листи, оголошення, тощо).
З огляду на викладене застосування фінансових санкцій на цю
суму державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі
м. Маріуполя відповідає наведеним приписам податкового
законодавства.
Наданий заявником лист Міністерства фінансів України є
відзивом на позовну заяву ПП "Б..." про визнання недійсним частини
третьої пункту 1.4 Порядку ведення обліку приросту (убутку)
балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають
амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини
(палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому
числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом
Міністерства фінансів України від 11.06.98 р. N 124 ( z0417-98 ).
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 16.01.2001 р.,
залишеним без зміни наглядовою інстанцією, в позові ПП "Б..." у
справі N 5/130 відмовлено.
Щодо визнання недійсним рішення державної податкової
інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 26.03.99
р. N 80-26-2-24806446/2862 в частині донарахування податку на
прибуток у сумі 16232 гривні, фінансових санкцій у сумі 4870
гривень, пені за несвоєчасне повернення валютної виручки у сумі
60616 гривень, то судова колегія Вищого арбітражного суду України
погоджується з висновками арбітражного суду Донецької області,
викладеними у рішенні від 11.04.2000 р. та постанові від
21.08.2000 р.
Рішення державної податкової інспекції у Орджонікідзевському
районі м. Маріуполя від 27.04.99 р. N 120/23-111/24806446 прийнято
на підставі акта документальної перевірки від 19.04.99 р. N
480/23-11. Перевіркою встановлено порушення ПП "Б..." підпункту
7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ), який передбачає, що не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат із сплати
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану
вартість, що включена до податкового кредиту, підтверджується
податковою накладною, виписаною у березні 1999 року. Крім цього, у
матеріалах справи відсутні докази несплати постачальником до
бюджету оспорюваної суми податку на додану вартість.
Наведене свідчить про непереконливість доводів заявника та
відповідність перевірених судових актів у справі приписам чинного
законодавства, отже, і про відсутність правових підстав для
скасування чи зміни цих актів.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 5.9 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ),
статтями 96, 106-108 Арбітражного процесуального кодексу України
( 1798-12 ), судова колегія Вищого арбітражного суду України по
перегляду рішень, ухвал, постанов, П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову арбітражного суду Донецької області від 21.08.2000
р. у справі N 2/11а залишити без зміни.
"Вісник господарського судочинства", N 4, 2001 р.