Міжнародна конвенція
про морські застави та іпотеки 1993 року
(укр/рос)
(Женева, 6 травня 1993 року)
( Про приєднання до Конвенції див. Закон
N 240-IV ( 240-15 ) від 22.11.2002 )
Держави-учасниці цієї Конвенції,
усвідомлюючи необхідність покращення умов для фінансування
суден та розвитку національного торговельного флоту,
визнаючи бажаність забезпечення міжнародної уніфікації в
галузі морських застав та іпотек і тому
будучи впевненими в необхідності прийняття
міжнародно-правового документа, що регулює морські застави та
іпотеки,
прийняли рішення укласти Конвенцію з цією метою та відповідно
домовились про таке:
Стаття 1
Визнання та примусове здійснення іпотек та обтяжень
Іпотеки ("mortgages", "hypotheques") та обтяження того ж
характеру, що реєструються, причому обтяження того ж характеру, що
реєструються, далі - "обтяження", які встановлюються щодо морських
суден, визнаються та підлягають примусовому здійсненню в
державах-учасницях за умови, що:
a) такі іпотеки та обтяження встановлені та внесені до
реєстру згідно з законодавством держави, в якій зареєстроване
судно;
b) реєстр та будь-які документи, які підлягають здачі на
зберігання органу, який реєструє, згідно з законодавством держави,
в якій зареєстроване судно, відкриті для публічної перевірки, а
витяги з реєстру та копії таких документів можуть бути отримані
від органу, що реєструє; і
c) в реєстрі або будь-яких документах, згаданих в підпункті
"b", містяться, принаймні, ім'я та адреса особи, на користь якої
встановлені іпотека або обтяження, або відмітка про те, що вони
встановлені на пред'явника, а також зазначена максимальна сума
забезпечення, якщо цього вимагає законодавство держави реєстрації
або якщо ця сума зазначена в документі, що встановлює іпотеку або
обтяження, дата та інша інформація, яка згідно з законодавством
держави реєстрації визначає черговість задоволення щодо інших
зареєстрованих іпотек та обтяжень.
Стаття 2
Черговість задоволення і наслідки іпотек та обтяжень
Черговість задоволення зареєстрованих іпотек або обтяжень
відносно одне одного та, без шкоди для положень цієї Конвенції,
їхні наслідки для третіх сторін визначаються законодавством
держави реєстрації; однак без шкоди для положень цієї Конвенції,
всі питання щодо процедури примусового здійснення регулюються
законодавством держави, де це здійснення має місце.
Стаття 3
Перехід права власності або зміна реєстрації
1. За винятком випадків, передбачених у статтях 11 і 12, у
всіх інших випадках, що спричиняють виключення судна з реєстру
держави-учасниці, така держава-учасниця не дозволяє власнику
виключити судно зі свого реєстру до тих пір, доки з нього не
будуть виключені всі зареєстровані іпотеки або обтяження, або доки
не буде отримана письмова згода всіх держателів таких іпотек або
обтяжень. Однак якщо відповідно до законодавства держави-учасниці
виключення судна з реєстру проводиться в обов'язковому порядку,
крім випадків добровільного продажу, то держателям зареєстрованих
іпотек або обтяжень направляється повідомлення про майбутнє
виключення судна з реєстру з тим, щоб такі держателі вжили
належних заходів для захисту своїх інтересів; якщо тільки не була
отримана згода цих держателів, виключення з реєстру проводиться
лише після закінчення розумного періоду часу, що складає не менше
трьох місяців після відповідного повідомлення таких держателів.
2. Без шкоди для положень пункту 5 статті 12 судно, що
вноситься або внесене до реєстру в державі-учасниці, не підлягає
реєстрації в іншій державі-учасниці, за винятком випадків, коли:
a) перша держава видала свідоцтво, яке засвідчує, що судно
виключене з реєстру; або
b) перша держава видала свідоцтво, яке засвідчує, що судно
буде негайно виключене з реєстру тоді, коли буде проведена нова
реєстрація. Дата виключення з реєстру є датою нової реєстрації
судна.
Стаття 4
Морські застави
1. Кожен з наступних видів вимог до власника, фрахтувальника
за димайз-чартером, керуючого або оператора судна забезпечується
морською заставою щодо судна:
a) вимоги щодо заробітної плати та інших сум, які належать
капітану, командному складу та іншим членам екіпажу судна у
зв'язку з їхньою роботою на судні, включаючи витрати з
репатріації та внески у фонд соціального страхування, що
виплачуються від їхнього імені;
b) вимоги у зв'язку із загибеллю або тілесними пошкодженнями
на суші або на воді, якщо вони безпосередньо пов'язані з
експлуатацією судна;
c) вимоги щодо винагороди за рятування судна;
d) вимоги щодо виплати портових зборів, зборів за
користування каналами та іншими водними шляхами та лоцманських
зборів;
e) вимоги, що випливають з цивільних правопорушень,
пов'язаних із заподіянням матеріальної шкоди або шкоди в процесі
експлуатації судна, за винятком втрати або пошкодження вантажу,
контейнерів або багажу пасажирів, що перевозяться на судні.
2. Жодна морська застава не встановлюється щодо судна для
забезпечення вимог, зазначених в підпунктах "b" і "e" пункту 1, що
випливають з або виникають внаслідок:
a) шкоди у зв'язку з перевезенням нафти або інших небезпечних
або шкідливих речовин морем, компенсація за яку сплачується
пред'явникам вимог згідно з міжнародними конвенціями або
національним законодавством, що передбачають сувору
відповідальність та обов'язкове страхування або інші засоби
забезпечення вимог; або
b) радіоактивних властивостей або комбінації радіоактивних
властивостей з токсичними, вибуховими або іншими небезпечними
властивостями ядерного палива або радіоактивних продуктів або
відходів.
Стаття 5
Черговість задоволення морських застав
1. Морські застави, зазначені в статті 4, мають пріоритет
перед зареєстрованими іпотеками та обтяженнями, і жодна інша
вимога не має пріоритету перед такими морськими заставами або
перед такими іпотеками або обтяженнями, які відповідають
положенням статті 1, за винятком випадків, передбачених у пунктах
3 і 4 статті 12.
2. Морські застави, зазначені в статті 4, задовольняються в
тому порядку, в якому вони перелічені, за тієї, однак, умови, що
морські застави, що є забезпеченням вимог щодо винагороди за
рятування судна, мають пріоритет перед усіма іншими морськими
заставами, встановленими щодо судна до моменту здійснення
операцій, в результаті яких виникають зазначені застави.
3. Морські застави, зазначені в кожному з підпунктів "a",
"b", "d" та "e" пункту 1 статті 4, мають однакову черговість
задоволення щодо одна одної.
4. Морські застави, що є забезпеченням вимог щодо винагороди
за рятування судна, задовольняються в порядку, зворотному часу
виникнення забезпечених ними вимог. Такі вимоги вважаються такими,
що виникли з моменту закінчення кожної рятувальної операції.
Стаття 6
Інші морські застави
Кожна держава-учасниця може в своєму законодавстві
передбачити інші морські застави щодо суден для забезпечення вимог
до власника, фрахтувальника за димайз-чартером, керуючого або
оператора судна, крім вимог, про які йдеться в статті 4, за умови,
що такі застави:
a) регулюються положеннями статей 8, 10 і 12;
b) погашаються
i) після закінчення шести місяців з моменту виникнення
забезпечених ними вимог, якщо тільки до закінчення цього строку
судно не було заарештоване, причому такий арешт спричинив
примусовий продаж; або
ii) після закінчення 60 днів після продажу судна
добросовісному покупцеві, при цьому цей строк починає
обчислюватись з дати реєстрації продажу згідно з законодавством
держави, в якій судно реєструється після продажу; залежно від
того, який строк закінчується раніше; та
c) задовольняються після морських застав, зазначених у статті
4, а також після зареєстрованих іпотек або обтяжень, що
відповідають положенням статті 1.
Стаття 7
Права утримання
1. Кожна держава-учасниця може передбачити у своєму
законодавстві право утримання щодо судна, яке знаходиться у
володінні:
a) суднобудівного підприємства - для забезпечення вимог у
зв'язку з будівництвом судна; або
b) судноремонтного підприємства - для забезпечення вимог у
зв'язку з ремонтом судна, включаючи його реконструкцію, який був
проведений в період такого володіння.
2. Дія такого права утримання припиняється, як тільки судно
перестає знаходитись у володінні суднобудівного або
судноремонтного підприємства, за винятком випадків арешту.
Стаття 8
Особливості морських застав
З урахуванням положень статті 12 морські застави
супроводжують судно незалежно від будь-якого переходу права
власності або зміни реєстрації чи прапора.
Стаття 9
Погашення морських застав у зв'язку із закінченням
строку давності
1. Морські застави, зазначені в статті 4, погашаються після
закінчення одного року, якщо тільки до закінчення цього строку
судно не було заарештоване, причому такий арешт спричинив
примусовий продаж.
2. Річний строк, зазначений в пункті 1, починає
обчислюватись:
a) щодо морської застави, зазначеної в пункті 1 "a" статті 4,
з моменту звільнення з судна особи, яка поставила вимогу;
b) щодо морських застав, зазначених в пункті 1 "b" - "e"
статті 4, з моменту виникнення забезпечених ними вимог; та не може
бути призупинений або перерваний за тієї, однак, умови що до нього
не зараховується період, протягом якого арешт судна не
допускається законом.
Стаття 10
Поступка та суброгація
1. Поступка або суброгація вимоги, забезпечуваної морською
заставою, спричиняє одночасну поступку або суброгацію такої
морської застави.
2. Не може проводитися суброгація пред'явників вимог,
забезпечених морськими заставами, щодо відшкодування, яке належить
власнику судна на підставі договору страхування.
Стаття 11
Повідомлення про примусовий продаж
1. До примусового продажу судна в державі-учасниці
компетентний орган такої держави-учасниці забезпечує, щоб згідно з
цією статтею було направлене повідомлення:
a) органу, що відає реєстром в державі реєстрації;
b) всім держателям зареєстрованих іпотек або обтяжень, які не
були встановлені на пред'явника;
c) всім держателям зареєстрованих іпотек або обтяжень,
встановлених на пред'явника, та всім держателям морських застав,
зазначених у статті 4, за умови, що компетентний орган, що
здійснює примусовий продаж, отримав повідомлення про їхні
відповідні вимоги; та
d) зареєстрованому власнику судна.
2. Таке повідомлення направляється не менш ніж за 30 днів до
примусового продажу та містить:
a) інформацію про час та місце примусового продажу і такі
відомості щодо примусового продажу або процедур, що призводять до
примусового продажу, які орган держави-учасниці, що виконує ці
процедури, вважатиме достатніми для захисту інтересів осіб, які
мають право на повідомлення; або,
b) якщо місце та час примусового продажу не можуть бути точно
визначені, інформацію про приблизний час та передбачуване місце
примусового продажу і такі відомості щодо примусового продажу, які
орган держави-учасниці, який виконує ці процедури, вважатиме
достатніми для захисту інтересів осіб, які мають право на
повідомлення. Якщо направляється повідомлення згідно з пунктом
"b", то додаткове повідомлення про фактичний час та місце
примусового продажу направляється після того, як вони стануть
відомі, але в будь-якому разі не пізніше ніж за сім днів до
примусового продажу.
3. Повідомлення, згадане в пункті 2 цієї статті, складається
в письмовій формі та направляється або рекомендованою поштою, або
за допомогою будь-яких електронних чи інших відповідних засобів,
які передбачають підтвердження отримання, заінтересованим особам,
зазначеним в пункті 1, якщо про них є інформація. Крім того,
повідомлення здійснюється шляхом оголошення в пресі в державі, де
відбувається примусовий продаж, та, на розсуд органу, що здійснює
примусовий продаж, в інших публікаціях.
Стаття 12
Наслідки примусового продажу
1. У разі примусового продажу судна в державі-учасниці всі
зареєстровані іпотеки або обтяження, за винятком тих, які були
прийняті покупцем за згодою їхніх держателів, і всі застави та
інші обтяження будь-якого роду припиняють свою дію щодо цього
судна за умови, що:
а) в момент продажу судно знаходиться в межах юрисдикції
цієї держави; та
b) продаж здійснений згідно з законодавством зазначеної
держави та положеннями статті 11 і цієї статті.
2. Витрати, що виникли у зв'язку з арештом та подальшим
продажем судна, сплачуються з коштів, отриманих від продажу, в
першу чергу. Такі витрати включають, зокрема, витрати на утримання
судна та екіпажу, а також заробітну плату, інші суми та витрати,
які зазначені в пункті 1 "a" статті 4 і виникли з моменту арешту.
Залишок отриманих коштів розподіляється згідно з положеннями цієї
Конвенції в межах, необхідних для задоволення відповідних вимог.
Після задоволення вимог всіх пред'явників можливі кошти, що
залишаються, сплачуються власнику та вільно конвертуються.
3. Держава-учасниця може передбачити у своєму законодавстві,
що в разі примусового продажу судна, яке сіло на мілину або
затонуло та було видалене державним органом в інтересах безпеки
судноплавства або захисту морського середовища, пов'язані з таким
видаленням витрати сплачуються з коштів, отриманих від продажу, до
задоволення всіх інших вимог, забезпечених морською заставою щодо
судна.
4. Якщо в момент примусового продажу судно знаходиться у
володінні суднобудівного або судноремонтного підприємства, яке
згідно з законодавством держави-учасниці, в якій здійснюється
продаж, має право утримання, то таке суднобудівне або
судноремонтне підприємство повинно відмовитись від володіння
судном на користь покупця, але при цьому воно має право отримати
задоволення своєї вимоги з коштів, отриманих від продажу, після
задоволення вимог держателів морських застав, згаданих у статті 4.
5. Якщо судно, зареєстроване в державі-учасниці, стало
об'єктом примусового продажу в будь-якій державі-учасниці, то
компетентний орган на прохання покупця видає документ, який
засвідчує, що судно продане без будь-яких зареєстрованих іпотек
або обтяжень, за винятком тих, які були прийняті покупцем, а також
без будь-яких застав та інших обтяжень, за умови, що були
дотримані положення пункту 1 "a" і "b". Після пред'явлення такого
документа орган, що реєструє, зобов'язаний виключити відмітки про
всі зареєстровані іпотеки або обтяження, за винятком тих, які були
прийняті покупцем, та, залежно від обставин, зареєструвати судно
на ім'я покупця або видати свідоцтво про його виключення з реєстру
в зв'язку з новою реєстрацією.
6. Держави-учасниці забезпечують фактичну наявність та вільну
конвертацію будь-яких коштів, отриманих від примусового продажу.
Стаття 13
Сфера застосування
1. Якщо в цій Конвенції не передбачене інше, її положення
застосовуються до всіх морських суден, зареєстрованих в
державі-учасниці або в державі, яка не є державою-учасницею, якщо
на судна останньої поширюється юрисдикція держави-учасниці.
2. Ніщо в цій Конвенції не створює будь-яких прав та не є
підставою для примусового здійснення будь-яких прав щодо
будь-якого судна, яке належить державі або експлуатується нею та
використовується тільки для державної некомерційної служби.
Стаття 14
Зв'язок між державами-учасницями
Для цілей статей 3, 11 і 12 компетентні органи
держав-учасниць уповноважені вступати у безпосередній контакт один
з одним.
Стаття 15
Колізія конвенцій
Ніщо в цій Конвенції не зачіпає застосування будь-якої
міжнародної конвенції, яка передбачає обмеження відповідальності,
або національного законодавства, яке вводить її в дію.
Стаття 16
Тимчасова зміна прапора
Якщо морське судно, зареєстроване в одній державі, отримує
дозвіл тимчасово плавати під прапором іншої держави,
застосовуються такі положення:
a) Для цілей цієї статті посилання в цій Конвенції на
"державу, в якій зареєстроване судно", або на "державу реєстрації"
вважаються посиланнями на державу, в якій судно було зареєстроване
безпосередньо до зміни прапора, а посилання на "орган, що відає
реєстром" вважаються посиланнями на орган, що відає реєстром в цій
державі.
b) Законодавство держави реєстрації є визначальним для цілей
визнання зареєстрованих іпотек та обтяжень.
c) Держава реєстрації вимагає, щоб в її реєстрі був запис із
зазначенням держави, під прапором якої судну тимчасово дозволено
плавати; аналогічним чином держава, під прапором якої судну
тимчасово дозволено плавати, вимагає, щоб орган, що відає обліком
судна, зробив у реєстрі запис із зазначенням держави реєстрації.
d) Жодна держава-учасниця не дозволяє судну, зареєстрованому
в цій державі-учасниці, тимчасово плавати під прапором іншої
держави, поки не будуть погашені всі зареєстровані іпотеки або
обтяження щодо цього судна або не буде отримана письмова згода
держателів усіх таких іпотек або обтяжень.
e) Повідомлення, про яке йдеться в статті 11, направляється
також компетентному органу, що відає обліком судна у державі, під
прапором якої судну тимчасово дозволено плавати.
f) Після пред'явлення свідоцтва про виключення з реєстру,
згаданого в пункті 5 статті 12, компетентний орган, що відає
обліком суден у державі, під прапором якої йому тимчасово
дозволено плавати, на прохання покупця видає свідоцтво про те, що
право плавати під прапором цієї держави анульоване.
g) Ніщо в цій Конвенції не повинно тлумачитись як таке, що
покладає на держави-учасниці будь-які зобов'язання щодо дозволу
іноземним суднам тимчасово плавати під їхнім прапором або
національним суднам тимчасово плавати під іноземним прапором.
Стаття 17
Депозитарій
Ця Конвенція здається на зберігання Генеральному секретареві
Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 18
Підписання, ратифікація, прийняття,
затвердження та приєднання
1. Ця Конвенція відкрита для підписання будь-якою державою в
Центральних установах Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку з 1
вересня 1993 року по 31 серпня 1994 року, а після цієї дати
залишається відкритою для приєднання.
2. Держави можуть висловити свою згоду бути зв'язаними цією
Конвенцією шляхом:
a) підписання без застереження про ратифікацію, прийняття або
затвердження; або
b) підписання із застереженням про ратифікацію, прийняття або
затвердження з подальшою ратифікацією, прийняттям або
затвердженням; або
с) приєднання.
3. Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання
здійснюються шляхом здачі відповідного документа на зберігання
депозитарію.
Стаття 19
Набуття чинності
1. Ця Конвенція набуває чинності через 6 місяців після дати,
на яку 10 держав висловлять свою згоду бути нею зв'язаними.
2. Для держави, яка висловила свою згоду бути зв'язаною цією
Конвенцією після виконання умов для набуття нею чинності, така
згода набуває чинності через 3 місяці після дати висловлення такої
згоди.
Стаття 20
Перегляд та внесення змін та доповнень
1. Конференція держав-учасниць для перегляду або внесення
змін та доповнень до цієї Конвенції скликається Генеральним
секретарем Організації Об'єднаних Націй на прохання однієї третини
держав-учасниць.
2. Будь-яка згода бути зв'язаною цією Конвенцією, висловлена
після дати набуття чинності зміною та доповненням до цієї
Конвенції, вважається такою, що стосується Конвенції з цією зміною
та доповненням.
Стаття 21
Денонсація
1. Будь-яка держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцію в
будь-який час після дати набуття чинності цією Конвенцією для цієї
держави.
2. Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання
депозитарію документа про денонсацію.
3. Денонсація набуває чинності через один рік або такий більш
тривалий період часу, який може бути зазначений в документі про
денонсацію, після отримання депозитарієм документа про денонсацію.
Стаття 22
Мови
Ця Конвенція складена в одному примірнику англійською,
арабською, іспанською, китайською, російською та французькою
мовами, причому всі тексти є рівно автентичними.
ВЧИНЕНО в м.Женеві шостого травня тисяча дев'ятсот дев'яносто
третього року.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.
Вірність перекладу з російської на українську мову засвідчено
начальником Служби офіційних перекладів Правового департаменту МЗС
України.
Международная Конвенция
о морских залогах и ипотеках 1993 года
(Женева, 6 мая 1993 года)
Государства-участники настоящей Конвенции,
сознавая необходимость улучшения условий для финансирования
судов и развития национального торгового флота,
признавая желательность обеспечения международной унификации
в области морских залогов и ипотек и поэтому
будучи убеждены в необходимости принятия
международно-правового документа, регулирующего морские залоги и
ипотеки,
приняли решение заключить Конвенцию с этой целью и
соответственно договорились о нижеследующем:
Статья 1
Признание и принудительное осуществление
ипотек и обременений
Ипотеки ("mortgages", "hypotheques") и регистрируемые
обременения того же характера, причем регистрируемые обременения
того же характера далее именуются "обременения", устанавливаемые в
отношении морских судов, признаются и подлежат принудительному
осуществлению в государствах-участниках при условии, что:
a) такие ипотеки и обременения установлены и занесены в
реестр в соответствии с законодательством государства, в котором
зарегистрировано судно;
b) реестр и любые документы, подлежащие сдаче на хранение
регистрирующему органу в соответствии с законодательством
государства, в котором зарегистрировано судно, открыты для
публичной проверки, а выписки из реестра и копии таких документов
могут быть получены от регистрирующего органа; и
c) в реестре или любых документах, упомянутых в пункте "b",
содержатся, по крайней мере, имя и адрес лица, в пользу которого
установлены ипотека или обременение, или отметка о том, что они
установлены на предъявителя, а также указана максимальная сумма
обеспечения, если этого требует законодательство государства
регистрации или если эта сумма указана в документе,
устанавливающем ипотеку или обременение, дата и другая информация,
которая в соответствии с законодательством государства регистрации
определяет очередность удовлетворения относительно других
зарегистрированных ипотек и обременений.
Статья 2
Очередность удовлетворения и последствия
ипотек и обременений
Очередность удовлетворения зарегистрированных ипотек или
обременений относительно друг друга и, без ущерба для положений
настоящей Конвенции, их последствия для третьих сторон
определяются законодательством государства регистрации; однако,
без ущерба для положений настоящей Конвенции, все вопросы,
касающиеся процедуры принудительного осуществления, регулируются
законодательством государства, где это осуществление имеет место.
Статья 3
Переход права собственности или изменение регистрации
1. За исключением случаев, предусмотренных в статьях 11 и 12,
во всех других случаях, влекущих за собой исключение судна из
реестра государства-участника, такое государство-участник не
разрешает собственнику исключить судно из своего реестра до тех
пор, пока из него не будут исключены все зарегистрированные
ипотеки или обременения или пока не будет получено письменное
согласие всех держателей таких ипотек или обременений. Однако если
в соответствии с законодательством государства-участника
исключение судна из реестра производится в обязательном порядке,
помимо случаев добровольной продажи, то держателям
зарегистрированных ипотек или обременений направляется уведомление
о предстоящем исключении судна из реестра, с тем чтобы такие
держатели приняли надлежащие меры для защиты своих интересов; если
только не было получено согласия этих держателей, исключение из
реестра производится лишь по истечении разумного периода времени,
составляющего не менее трех месяцев после соответствующего
уведомления таких держателей.
2. Без ущерба для положений пункта 5 статьи 12 судно,
вносимое или внесенное в реестр в государстве-участнике, не
подлежит регистрации в другом государстве-участнике, за
исключением случаев, когда:
a) первое государство выдало свидетельство, удостоверяющее,
что судно исключено из реестра; или
b) первое государство выдало свидетельство, удостоверяющее,
что судно будет незамедлительно исключено из реестра в тот момент,
когда будет произведена новая регистрация. Дата исключения из
реестра является датой новой регистрации судна.
Статья 4
Морские залоги
1. Каждый из следующих видов требований к собственнику,
фрахтователю по димайз-чартеру, управляющему или оператору судна
обеспечивается морским залогом в отношении судна:
a) требования в отношении заработной платы и других сумм,
причитающихся капитану, командному составу и другим членам экипажа
судна в связи с их работой на судне, включая расходы по
репатриации и взносы в фонд социального страхования, выплачиваемые
от их имени;
b) требования в связи с гибелью или телесными повреждениями
на суше или на воде, если они непосредственно связаны с
эксплуатацией судна;
c) требования в отношении вознаграждения за спасение судна;
d) требования в отношении выплаты портовых сборов, сборов за
пользование каналами и другими водными путями и лоцманских сборов;
e) требования, вытекающие из гражданских правонарушений,
связанных с нанесением материального ущерба или вреда в процессе
эксплуатации судна, за исключением утраты или повреждения груза,
контейнеров или багажа пассажиров, перевозимых на судне.
2. Никакой морской залог не устанавливается в отношении судна
для обеспечения требований, указанных в подпунктах "b" и "e"
пункта 1, которые вытекают из или возникают в результате:
a) ущерба в связи с перевозкой нефти или других опасных или
вредных веществ морем, компенсация за который выплачивается
предъявителям требований в соответствии с международными
конвенциями или национальным законодательством, предусматривающими
строгую ответственность и обязательное страхование или другие
средства обеспечения требований; или
b) радиоактивных свойств или комбинации радиоактивных свойств
с токсичными, взрывчатыми или другими опасными свойствами ядерного
топлива или радиоактивных продуктов или отходов.
Статья 5
Очередность удовлетворения морских залогов
1. Морские залоги, указанные в статье 4, имеют приоритет
перед зарегистрированными ипотеками и обременениями, и никакое
другое требование не имеет приоритета перед такими морскими
залогами или перед такими ипотеками или обременениями, которые
соответствуют положениям статьи 1, за исключением случаев,
предусмотренных в пунктах 3 и 4 статьи 12.
2. Морские залоги, указанные в статье 4, удовлетворяются в
том порядке, в котором они перечислены, при том, однако, условии,
что морские залоги, служащие обеспечением требований в отношении
вознаграждения за спасение судна, имеют приоритет перед всеми
другими морскими залогами, установленными в отношении судна до
момента совершения операций, в результате которых возникают
указанные залоги.
3. Морские залоги, указанные в каждом из подпунктов "a", "b",
"d" и "e" пункта 1 статьи 4, имеют одинаковую очередность
удовлетворения в отношении друг друга.
4. Морские залоги, служащие обеспечением требований в
отношении вознаграждения за спасение судна, удовлетворяются в
порядке, обратном времени возникновения обеспеченных ими
требований. Такие требования считаются возникшими с момента
завершения каждой спасательной операции.
Статья 6
Другие морские залоги
Каждое государство-участник может в своем законодательстве
предусмотреть другие морские залоги в отношении судов для
обеспечения требований к собственнику, фрахтователю по
димайз-чартеру, управляющему или оператору судна, помимо
требований, о которых говорится в статье 4, при условии, что такие
залоги:
a) регулируются положениями статей 8, 10 и 12;
b) погашаются:
i) по истечении шести месяцев с момента возникновения
обеспеченных ими требований, если только до истечения этого срока
судно не было арестовано, причем такой арест вызвал принудительную
продажу; или
ii) по истечении 60 дней после продажи судна добросовестному
покупателю, при этом данный срок начинает исчисляться с даты
регистрации продажи в соответствии с законодательством
государства, в котором судно регистрируется после продажи;
в зависимости от того, какой срок истекает раньше; и
c) удовлетворяются после морских залогов, указанных в статье
4, а также после зарегистрированных ипотек или обременений,
соответствующих положениям статьи 1.
Статья 7
Права удержания
1. Каждое государство-участник может предусмотреть в своем
законодательстве право удержания в отношении судна, находящегося
во владении:
a) судостроительного предприятия - для обеспечения требований
в связи с постройкой судна; или
b) судоремонтного предприятия - для обеспечения требований в
связи с ремонтом судна, включая его реконструкцию, произведенным в
период такого владения.
2. Действие такого права удержания прекращается, как только
судно перестает находиться во владении судостроительного или
судоремонтного предприятия, за исключением случаев ареста.
Статья 8
Особенности морских залогов
С учетом положений статьи 12 морские залоги следуют за судном
независимо от любого перехода права собственности или изменения
регистрации или флага.
Статья 9
Погашение морских залогов
в связи с истечением срока давности
1. Морские залоги, указанные в статье 4, погашаются по
истечении одного года, если только до истечения этого срока судно
не было арестовано, причем такой арест вызвал принудительную
продажу.
2. Годичный срок, упомянутый в пункте 1, начинает
исчисляться:
a) в отношении морского залога, указанного в пункте 1 "a"
статьи 4, с момента увольнения с судна лица, предъявляющего
требования;
b) в отношении морских залогов, указанных в пункте 1 "b" -
"e" статьи 4, с момента возникновения обеспеченных ими требований;
и не может быть приостановлен или прерван при том, однако,
условии, что в него не засчитывается период, в течение которого
арест судна не допускается законом.
Статья 10
Уступка и суброгация
1. Уступка или суброгация требования, обеспеченного морским
залогом, влечет одновременную уступку или суброгацию такого
морского залога.
2. Не может производиться суброгация предъявителей
требований, обеспеченных морскими залогами, в отношении
возмещения, причитающегося собственнику судна на основании
договора страхования.
Статья 11
Уведомление о принудительной продаже
1. До принудительной продажи судна в государстве-участнике
компетентный орган такого государства-участника обеспечивает,
чтобы в соответствии с настоящей статьей было направлено
уведомление:
a) органу, ведающему реестром в государстве регистрации;
b) всем держателям зарегистрированных ипотек или обременений,
которые не были установлены на предъявителя;
c) всем держателям зарегистрированных ипотек или обременений,
установленных на предъявителя, и всем держателям морских залогов,
указанных в статье 4, при условии, что компетентный орган,
осуществляющий принудительную продажу, получил уведомление об их
соответствующих требованиях; и
d) зарегистрированному собственнику судна.
2. Такое уведомление направляется не менее чем за 30 дней до
принудительной продажи и содержит:
a) информацию о времени и месте принудительной продажи и
такие сведения, касающиеся принудительной продажи или процедур,
ведущих к принудительной продаже, которые орган
государства-участника, выполняющий эти процедуры, посчитает
достаточными для защиты интересов лиц, имеющих право на
уведомление; или,
b) если место и время принудительной продажи не могут быть
точно определены, информацию о примерном времени и предполагаемом
месте принудительной продажи и такие сведения, касающиеся
принудительной продажи, которые орган государства-участника,
выполняющий эти процедуры, посчитает достаточными для зашиты
интересов лиц, имеющих право на уведомление. Если направляется
уведомление в соответствии с подпунктом "b", то дополнительное
уведомление о фактическом времени и месте принудительной продажи
направляется после того, как они станут известны, но в любом
случае не позднее чем за семь дней до принудительной продажи.
3. Уведомление, упомянутое в пункте 2 настоящей статьи,
составляется в письменной форме и направляется либо заказной
почтой, либо с помощью любых электронных или других
соответствующих средств, предусматривающих подтверждение
получения, заинтересованным лицам, указанным в пункте 1, если о
них имеется информация. Кроме того, уведомление осуществляется
путем объявления в печати в государстве, где производится
принудительная продажа, и, по усмотрению органа, осуществляющего
принудительную продажу, в других публикациях.
Статья 12
Последствия принудительной продажи
1. В случае принудительной продажи судна в
государстве-участнике все зарегистрированные ипотеки или
обременения, за исключением тех, которые были приняты покупателем
с согласия их держателей, и все залоги и другие обременения любого
рода прекращают свое действие в отношении этого судна при условии,
что:
a) в момент продажи судно находится в пределах юрисдикции
этого государства; и
b) продажа совершена в соответствии с законодательством
указанного государства и положениями статьи 11 и настоящей статьи.
2. Издержки и расходы, возникающие в связи с арестом и
последующей продажей судна, оплачиваются из средств, полученных от
продажи, в первую очередь. Такие издержки и расходы включают, в
частности, расходы по содержанию судна и экипажа, а также
заработную плату, другие суммы и расходы, указанные в пункте 1 "a"
статьи 4 и возникшие с момента ареста. Остаток полученных средств
распределяется в соответствии с положениями настоящей Конвенции в
пределах, необходимых для удовлетворения соответствующих
требований. После удовлетворения требований всех предъявителей
возможные остающиеся средства выплачиваются собственнику и
свободно переводятся.
3. Государство-участник может предусмотреть в своем
законодательстве, что в случае принудительной продажи севшего на
мель или затонувшего судна, которое было удалено государственным
органом в интересах безопасности судоходства или защиты морской
среды, связанные с таким удалением расходы оплачиваются из
средств, полученных от продажи, до удовлетворения всех других
требований, обеспеченных морским залогом в отношении судна.
4. Если в момент принудительной продажи судно находится во
владении судостроительного или судоремонтного предприятия, которое
в соответствии с законодательством государства-участника, где
осуществляется продажа, имеет право удержания, то такое
судостроительное или судоремонтное предприятие должно отказаться
от владения судном в пользу покупателя, но при этом оно имеет
право получить удовлетворение своего требования из средств,
вырученных от продажи, после удовлетворения требований держателей
морских залогов, упомянутых в статье 4.
5. Если судно, зарегистрированное в государстве-участнике,
стало объектом принудительной продажи в каком-либо
государстве-участнике, то компетентный орган по просьбе покупателя
выдает документ, удостоверяющий, что судно продано без каких-либо
зарегистрированных ипотек или обременений, за исключением тех,
которые были приняты покупателем, а также без каких-либо залогов и
других обременений, при условии, что были соблюдены положения
пункта 1 "a" и "b". По предъявлении такого документа
регистрирующий орган обязан исключить отметки обо всех
зарегистрированных ипотеках или обременениях, за исключением тех,
которые были приняты покупателем, и, в зависимости от
обстоятельств, зарегистрировать судно на имя покупателя или выдать
свидетельство о его исключении из реестра в связи с новой
регистрацией.
6. Государства-участники обеспечивают фактическое наличие и
свободный перевод любых средств, полученных от принудительной
продажи.
Статья 13
Сфера применения
1. Если в настоящей Конвенции не предусмотрено иное, ее
положения применяются ко всем морским судам, зарегистрированным в
государстве-участнике или в государстве, не являющемся
государством-участником, если на суда последнего распространяется
юрисдикция государства-участника.
2. Ничто в настоящей Конвенции не создает каких-либо прав и
не служит основанием для принудительного осуществления каких-либо
прав в отношении любого судна, принадлежащего государству или
эксплуатируемого им и используемого только для государственной
некоммерческой службы.
Статья 14
Связь между государствами-участниками
Для целей статей 3, 11 и 12 компетентные органы
государств-участников уполномочены вступать в непосредственный
контакт друг с другом.
Статья 15
Коллизия конвенций
Ничто в настоящей Конвенции не затрагивает применения
какой-либо международной конвенции, предусматривающей ограничение
ответственности, или национального законодательства, вводящего ее
в действие.
Статья 16
Временная перемена флага
Если морское судно, зарегистрированное в одном государстве,
получает разрешение временно плавать под флагом другого
государства, применяются следующие положения:
a) Для целей настоящей статьи ссылки в настоящей Конвенции на
"государство, в котором зарегистрировано судно", или на
"государство регистрации" считаются ссылками на государство, в
котором судно было зарегистрировано непосредственно до перемены
флага, а ссылки на "орган, ведающий реестром", считаются ссылками
на орган, ведающий реестром в этом государстве.
b) Законодательство государства регистрации является
определяющим для целей признания зарегистрированных ипотек и
обременений.
c) Государство регистрации требует, чтобы в его реестре была
запись с указанием государства, под флагом которого судну временно
разрешено плавать; аналогичным образом государство, под флагом
которого судну временно разрешено плавать, требует, чтобы орган,
ведающий учетом судна, сделал в реестре запись с указанием
государства регистрации.
d) Никакое государство-участник не разрешает судну,
зарегистрированному в этом государстве, временно плавать под
флагом другого государства, пока не будут погашены все
зарегистрированные ипотеки или обременения в отношении этого судна
или не будет получено письменное согласие держателей всех таких
ипотек или обременений.
e) Уведомление, о котором говорится в статье 11, направляется
также компетентному органу, ведающему учетом судна в государстве,
под флагом которого судну временно разрешено плавать.
f) По предъявлении упомянутого в пункте 5 статьи 12
свидетельства об исключении из реестра компетентный орган,
ведающий учетом судна в государстве, под флагом которого ему
временно разрешено плавать, по просьбе покупателя выдает
свидетельство о том, что право плавать под флагом этого
государства аннулировано.
g) Ничто в настоящей Конвенции не должно толковаться как
налагающее на государства-участники какие-либо обязательства в
отношении разрешения иностранным судам временно плавать под их
флагом или национальным судам временно плавать под иностранным
флагом.
Статья 17
Депозитарий
Настоящая Конвенция сдается на хранение Генеральному
секретарю Организации Объединенных Наций.
Статья 18
Подписание, ратификация, принятие,
утверждение и присоединение
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания любым
государством в центральных учреждениях Организации Объединенных
Наций в Нью-Йорке с 1 сентября 1993 года по 31 августа 1994 года,
а после этой даты остается открытой для присоединения.
2. Государства могут выразить свое согласие быть связанными
настоящей Конвенцией путем:
a) подписания без оговорки о ратификации, принятии или
утверждении; или
b) подписания с оговоркой о ратификации, принятии или
утверждении с последующей ратификацией, принятием или
утверждением; или
c) присоединения.
3. Ратификация, принятие, утверждение или присоединение
осуществляются путем сдачи соответствующего документа на хранение
депозитарию.
Статья 19
Вступление в силу
1. Настоящая Конвенция вступает в силу через 6 месяцев после
даты, на которую 10 государств выразят свое согласие быть
связанными ею.
2. Для государства, которое выразило свое согласие быть
связанным настоящей Конвенцией после выполнения условий для ее
вступления в силу, такое согласие приобретает силу через 3 месяца
после даты выражения такого согласия.
Статья 20
Пересмотр и внесение поправок
1. Конференция государств-участников для пересмотра или
внесения поправок в настоящую Конвенцию созывается Генеральным
секретарем Организации Объединенных Наций по просьбе одной трети
государств-участников.
2. Любое согласие быть связанным настоящей Конвенцией,
выраженное после даты вступления в силу поправки к настоящей
Конвенции, считается относящимся к Конвенции с этой поправкой.
Статья 21
Денонсация
1. Любое государство-участник может денонсировать настоящую
Конвенцию в любое время после даты вступления в силу настоящей
Конвенции для этого государства.
2. Денонсация осуществляется путем сдачи на хранение
депозитарию документа о денонсации.
3. Денонсация вступает в силу через один год или такой более
длительный период времени, который может быть указан в документе о
денонсации, после получения депозитарием документа о денонсации.
Статья 22
Языки
Настоящая Конвенция составлена в одном экземпляре на
английском, арабском, испанском, китайском, русском и французском
языках, причем все тексты являются равно аутентичными.
Совершено в г. Женеве шестого мая одна тысяча девятьсот
девяносто третьего года.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то
уполномоченные своими соответствующими правительствами, подписали
настоящую Конвенцию.
(Подписи)
Россия присоединилась к Конвенции (Федеральный закон от
17.12.1998 N 184-ФЗ).