НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
26 вересня 2001 р.
за № 841/6032
Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні
Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" (
679-14)
та "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (додається).
2. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та Департаменту інформатизації (А.С. Савченко) до 01.10.2001 внести відповідні зміни до програмного комплексу автоматизованого розрахунку економічних нормативів і своєчасно довести його до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків.
3. Банкам прийняти до виконання доведений програмний комплекс автоматизованого розрахунку економічних нормативів і з 01.11.2001 провести його дослідну експлуатацію.
4. Починаючи з 01.01.2002 банки здійснюють розрахунок економічних нормативів відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої цією постановою.
5. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та територіальним управлінням Національного банку України з 01.01.2002 здійснювати контроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів за новим програмним комплексом згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою цією постановою.
До 01.01.2002 банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (
z0323-98)
, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763, за порушення яких заходи впливу мають застосовуватися відповідно до глави 7 Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 № 215 (
z0381-00)
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за № 382/4603 (
z0382-00)
(зі змінами).
6. Визнати такими, що втратили чинність:
Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (
z0786-99)
, затверджений постановою Правління Національного банку України від 25.10.99 № 518 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.11.99 за № 786/4079 (зі змінами);
Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (
z0323-98)
, затверджену постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763 (зі змінами).
7. Постанова набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім пункту 6, який набирає чинності з 01.01.2002.
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена цією постановою, уводиться в дію з 01.01.2002.
8. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) довести цю постанову після її державної реєстрації до відома самостійних структурних підрозділів Національного банку України, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва та використання в роботі.
9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л. Кротюка, Генеральний департамент банківського нагляду (П.В. Андрущенко), Операційне управління (В.Д. Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
28.08.2001 № 368
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
26 вересня 2001 р.
за № 841/6032
ІНСТРУКЦІЯ
про порядок регулювання діяльності банків в Україні
Розділ I. Загальні положення
Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.
Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.
Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" (
679-14)
та Закону України "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
Національний банк України (далі - Національний банк) установлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:
нормативи капіталу:
мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),
достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2),
достатності основного капіталу (Н3);
нормативи ліквідності:
миттєва ліквідність (Н4),
поточна ліквідність (Н5),
короткострокова ліквідність (Н6);
нормативи кредитного ризику:
максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),
великих кредитних ризиків (Н8),
максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9);
нормативи інвестування:
інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)--1,
__________
-1 Установи - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи тощо).
загальної суми інвестування (Н12).
З метою підвищення стійкості банків у період фінансової та економічної нестабільності, створення ними запасу капіталу для підвищення спроможності протистояти ризикам Національний банк встановлює вимоги щодо формування банками буферів капіталу, а саме: буфера запасу (консервації) капіталу та контрциклічного буфера.
Для системно важливих банків Національний банк також установлює вимоги щодо формування буфера системної важливості.
Базою для розрахунку економічних нормативів Н2, Н7, Н8, Н9 є регулятивний капітал банку.
Базою для розрахунку економічних нормативів Н11, Н12 є статутний капітал банку.
До основного капіталу банку-правонаступника враховується зареєстрований статутний капітал банку, що реорганізовується, з дати підписання передавального акта/розподільчого балансу банками - учасниками реорганізації. Під час розрахунку нормативів Н11, Н12 статутний капітал банку-правонаступника збільшується на суму таких коштів з дати підписання передавального акта/розподільчого балансу банками - учасниками реорганізації.
Якщо операції здійснюються банком за рахунок капіталу згідно з вимогами цієї Інструкції, то такі операції не включаються до розрахунку економічних нормативів, базою для розрахунку яких є регулятивний капітал.
Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.
За надання Національному банку недостовірної інформації щодо економічних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України.
Розділ II. Регулятивний капітал банку
Глава 1. Порядок розрахунку регулятивного капіталу банку
1.1. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків-2, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.
__________
-2 Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.
Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість активних банківських операцій (здійснювати їх класифікацію), а також визначати розмір кредитного ризику відповідно до Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями (v0351500-16)
, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 червня 2016 року № 351 (зі змінами).
__________
Банки визначають кредитний ризик у валюті, що відповідає валюті активних банківських операцій.
Банки визначають величину кредитного ризику за всіма активними банківськими операціями як сукупний розмір кредитного ризику за цими операціями станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, у гривні (з урахуванням кредитного ризику за активними банківськими операціями в іноземній валюті в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком).
Банки визначають величину непокритого кредитного ризику таким чином:
якщо величина кредитного ризику є меншою або дорівнює сумі сукупного розміру резервів за активними банківськими операціями, сформованих відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - розмір резервів за МСФЗ), та розміру уцінки фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, то величина непокритого кредитного ризику дорівнює нулю;
якщо величина кредитного ризику перевищує суму розміру резервів за МСФЗ та розміру уцінки фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, то величина непокритого кредитного ризику дорівнює сумі такого перевищення.
Величина непокритого кредитного ризику розраховується станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, та включається до розрахунку нормативів капіталу протягом наступного місяця в установленому Національним банком порядку.
Банк під час розрахунку регулятивного капіталу зменшує на величину непокритого кредитного ризику прибуток банку, а саме:
нерозподілений прибуток минулих років;
результат поточного та звітного року (прибуток).
Якщо величина непокритого кредитного ризику перевищує розмір прибутку банку, то на суму такого перевищення зменшується розмір основного капіталу банку.
1.2. Регулятивний капітал банку - сукупність основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.
Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.
Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.
1.3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:
а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;
б) додаткові внески акціонерів у статутний капітал;
в) фінансова допомога акціонерів банку;
г) прибуток, спрямований на збільшення статутного капіталу.
ґ) розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку:
емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від емісії (випуску) власних акцій (інших корпоративних прав), над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) (під час їх первинного розміщення);
резервні фонди, що створюються згідно із законами України;
загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківської діяльності;
інші фонди банку.
Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:
відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;
призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;
фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;
будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків;
д) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями будь-якої фізичної чи юридичної особи як резидента, так і нерезидента, яка має з банком відносини фінансового характеру (далі - контрагент) та зменшується на суму:
нематеріальних активів за мінусом суми зносу;
капітальних вкладень у нематеріальні активи;
збитків минулих років;
збитків поточного року;
збитків від операцій з акціонерами, що отримані після 04 червня 2016 року.
1.4. Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:
а) результат переоцінки основних засобів, що включався до суми регулятивного капіталу банків за станом на 31.12.2010;
б) результат поточного та звітного року (прибуток), що зменшений на суму:
нарахованих доходів, неотриманих понад 30 днів із дати їх нарахування, строк сплати яких не минув (крім доходів за цінними паперами, які віднесені до I групи активів зі ступенем ризику 0 відсотків згідно з вимогами цієї Інструкції, та доходів за фінансовими активами, на розмір балансової вартості яких зменшується розмір регулятивного капіталу відповідно до вимог пункту 1.8 глави 1 розділу ІІ цієї Інструкції), зменшених на суму сформованих резервів за такою складовою балансової вартості активу;
нарахованих доходів, строк сплати яких згідно з договором минув, зменшених на суму сформованих резервів за такою складовою балансової вартості активу.
Якщо прибуток поточного та звітного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку.
Прибутки та збитки від операцій з акціонерами, що отримані до 04 червня 2016 року, уключаються до регулятивного капіталу банку в складі результату поточного та звітного років;
в) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);
г) нерозподілений прибуток минулих років.
(Пункт 1.4 глави 1 розділу II доповнено підпунктом згідно з Постановою НБУ № 407 від 01.11.2005 (
z1400-05)
)
1.5. Субординований борг - це звичайні не забезпечені банком боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.
Субординований борг може включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку.
1.6. Фінансова допомога акціонерів (суми безповоротної фінансової допомоги, прощення кредитів, вкладів (депозитів), субординованого боргу тощо) може включатися до основного капіталу банку після отримання дозволу Національного банку за таких умов:
кошти отримані в грошовій формі та є безповоротними;
кошти не є кредитними, а є власними коштами акціонерів;
структура власності банку відповідає вимогам щодо її прозорості, установленим Національним банком.
Для отримання дозволу банк подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, такі документи:
клопотання про можливість уключення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку;
письмове запевнення акціонерів, що джерелом походження фінансової допомоги є власні кошти акціонерів банку.
Національний банк приймає рішення про відмову в наданні банку дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу, якщо:
подані банком документи не відповідають вимогам цього пункту;
структура власності банку визнана непрозорою або щодо структури власності банку здійснюється перевірка документів на відповідність вимогам щодо прозорості згідно з нормативно-правовими актами Національного банку.
Рішення про надання дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку/відмову в наданні такого дозволу приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) протягом місяця із дня отримання документів, передбачених цим пунктом.
1.7. Під час розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу.
1.8. Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:
а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками та обліковуються за справедливою вартістю;
б) балансову вартість інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, а також балансову вартість вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;
в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);
г) балансову вартість вкладень в інші банки на умовах субординованого боргу;
ґ) балансову вартість позалістингових цінних паперів (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади, Національним банком та Державною іпотечною установою), які обліковуються за справедливою вартістю;
д) балансову вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі, торгівля яких на фондових біржах заборонена законодавством України) та які обліковуються за справедливою вартістю;
е) балансову вартість цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів.
Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку
2.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що отримав банківську ліцензію після 11 липня 2014 року, має становити 500 мільйонів гривень.
2.2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що отримав банківську ліцензію до 11 липня 2014 року, має становити:
120 мільйонів гривень - до 17 червня 2016 року;
200 мільйонів гривень - з 11 липня 2017 року;
300 мільйонів гривень - з 11 липня 2020 року;
400 мільйонів гривень - з 11 липня 2022 року;
500 мільйонів гривень - з 11 липня 2024 року.
2.3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що втратив статус перехідного банку, який був створений відповідно до абзацу другого частини шістнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (
4452-17)
, має відповідати вимогам пункту 2.2 цієї глави.
Розділ III. Порядок отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку
Глава 1. Вимоги щодо залучення субординованого боргу
1.1. Банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів (
v0521500-98)
, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269 (v0269500-16)
) (далі - іноземна валюта), та в банківських металах (золото в стандартних та/або мірних зливках із фізичною поставкою до банку) (далі - кошти на умовах субординованого боргу) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).
Приймаючий або перехідний банк, залучає кошти на умовах субординованого боргу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, визначеному цим розділом.
Приймаючий банк має право переоформлювати зобов'язання, отримані від неплатоспроможного банку, у субординований борг у порядку, визначеному цим розділом (крім виконання вимог підпунктів "б", "з", "і" пункту 2.2 глави 2 та пункту 3.10 глави 3 розділу III).
1.2. Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором [про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода)], так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі - договір)].
1.3. Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій згідно з главою 4 цього розділу.
1.4. Не допускається заміна облігацій на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.
1.5. Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн.
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше ніж 2 млн. грн. кошти залучаються шляхом укладення прямих договорів.
1.6. Банк має право залучати субординований борг в іноземній валюті та/або в банківських металах за наявності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій у частині залучення та розміщення іноземної валюти та/або банківських металів на валютному ринку України та/або залучення та розміщення іноземної валюти та/або банківських металів на міжнародних ринках.
1.7. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію особи, у якої залучає ці кошти, згідно з вимогами законодавства України.
1.8. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від нерезидента в іноземній валюті у вигляді позик, кредитів такий договір підлягає обов'язковій реєстрації в Національному банку відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам (
z0885-04)
, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06. 2004 № 270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 885/9484 (зі змінами).
1.9. Залучення субординованого боргу в банківських металах здійснюється з урахуванням вимог Положення про здійснення операцій з банківськими металами (
z0749-03)
, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.08.2003 № 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2003 за № 749/8070 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 30.12.2011 № 497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.01.2012 за № 147/20460).
Глава 2. Документи, що подають банки для отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку
2.1. Клопотання про надання Національним банком дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (далі - Дозвіл) банк-боржник подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника.
Рішення про надання/скасування Дозволу приймає Комітет з питань нагляду із зазначенням конкретного строку дії Дозволу або його скасування. У разі визнання структури власності банку непрозорою або щодо структури власності банку здійснюється перевірка документів на відповідність вимогам щодо прозорості згідно з нормативно-правовими актами Національного банку Дозвіл не надається.
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій серед обмеженого кола юридичних осіб (розміщення облігацій шляхом закритого продажу) у Дозволі має міститися повний перелік цих осіб.
2.2. Для отримання Дозволу банк-боржник має у 10-денний термін після укладення угоди, договору з Інвестором подати такі документи (залежно від статусу інвестора):
а) клопотання банку-боржника про отримання Дозволу;
б) письмове підтвердження банку-боржника, що Інвестор не має фінансових та/або майнових зобов'язань перед банком-боржником на дату укладення угоди (договору), та список пов'язаних з Інвестором осіб;
в) засвідчену в установленому порядку копію угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що укладається між Інвестором і банком-боржником, - подається в разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад угоди. Доцільно зазначену угоду укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу;
г) засвідчену в установленому порядку копію договору - у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій.
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від юридичної особи-нерезидента - засвідчений в нотаріальному порядку переклад договору. Доцільно зазначений договір укладати українською та іноземною мовами, які матимуть однакову юридичну силу;
ґ) копію рішення банку про випуск та умови випуску облігацій із зазначенням їх номіналу та загальної кількості;
д) документальне підтвердження про дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та ліквідності протягом останніх трьох місяців;
е) копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Інвестора - юридичної особи, засвідчену в установленому порядку (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб);
є) документи, що стосуються юридичної особи-нерезидента, мають бути перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
ж) копії платіжних документів про перерахування на балансовий рахунок 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу" коштів, залучених на умовах субординованого боргу для врахування до капіталу банку (копії мають бути засвідчені підписами керівників банку та відбитком печатки);
з) бізнес-план, розроблений банком-боржником, у якому мають бути передбачені: економічне обґрунтування щодо доцільності залучення коштів на умовах субординованого боргу; програма капіталізації банку (з урахуванням усіх раніше укладених договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу), що передбачає відповідне збільшення основного капіталу банку (капіталу 1-го рівня) на суму щорічного зменшення розміру субординованого боргу протягом останніх п'яти років дії угоди, що враховується до капіталу відповідно до пунктів 5.7-5.9 цього розділу; прогнозний розрахунок прибутковості банку та значень нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу; первинні напрями використання залучених коштів на умовах субординованого боргу протягом перших шести місяців.
Програма капіталізації банку затверджується правлінням та радою банку;
и) копію повідомлення про договір з відміткою Національного банку, яка свідчить про реєстрацію договору, отриманого згідно з Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам (
z0885-04)
, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 885/9484 (зі змінами) (у разі залучення субординованого боргу від нерезидента в іноземній валюті у вигляді позик, кредитів шляхом укладання прямих договорів);
і) документи, що підтверджують джерела походження коштів юридичних (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) і фізичних осіб, передбачені законодавством країни походження Інвестора.
2.3. Визначення пов'язаних з Інвестором осіб банк здійснює згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
.
Глава 3. Вимоги щодо укладання угоди (депозитного договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу
3.1. Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п'ять років.
3.2. В угоді про залучення коштів на умовах субординованого боргу (в умовах випуску облігацій) має бути передбачено, що в разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів.
3.3. Процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати максимальної ставки залучення субординованого боргу, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг на відповідну дату:
у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів - на дату укладання угоди;
у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій - на дату випуску облігацій;
у разі продовження строку дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу - на дату укладення додаткової угоди (договору) про внесення змін до угоди (договору).
3.4. У разі зміни максимальної ставки залучення субординованого боргу Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.
3.5.
У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій.
3.6. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається.
3.7. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.
3.8. Авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу не дозволяється, про що зазначається в угоді (договорі).
3.9. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник, у тому числі приймаючий банк, не має права укладати договорів, за якими в банку-боржника виникає/може виникнути:
обов'язок щодо передавання Інвестору коштів/майна та/або виконання фінансових/майнових зобов'язань щодо Інвестора (крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна є сплатою процентів за залученим субординованим боргом) або
право вимоги до Інвестора (крім договорів, за якими банкборжник залучає кошти від Інвестора).
Банк-боржник здійснює розрахункові операції з Інвестором, якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора, або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором, або до виникнення вимог банку-боржника до Інвестора.
Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.
Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не дозволяється.
Вимоги, зазначені в абзацах першому - четвертому пункту 3.9 глави 3 розділу III цієї Інструкції, не поширюються на випадки, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа, з якою Уряд України уклав договір про співробітництво та для якої згідно із законами України встановлені привілеї та імунітети.
3.10. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) сукупний обсяг вимог банку-боржника до пов'язаних з Інвестором осіб та/або наданих банком-боржником фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаних з Інвестором осіб не може перевищувати п'яти відсотків регулятивного капіталу банку, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа, з якою Уряд України уклав договір про співробітництво та для якої згідно із законами України встановлені привілеї та імунітети.
3.11. В угоді (договорі) доцільно передбачити строки (графік) поступового повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, залежно від обсягу залучених коштів.
3.12. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученнями банку-Інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів і кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь, то вимоги пункту 3.9 цієї глави на сторони угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу не поширюються.
3.13. Дострокове погашення субординованого боргу в повному обсязі або частково може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови отримання дозволу Національного банку.
Банк-боржник для отримання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу надає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника:
клопотання, яке має містити інформацію про причини такого погашення;
письмове підтвердження Інвестора про його згоду на дострокове погашення субординованого боргу.
Дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за умови фактичного збільшення банком-боржником основного капіталу за період врахування до капіталу банку субординованого боргу, який банк планує погасити Інвестору, на суму, не меншу, ніж цей субординований борг (з урахуванням амортизації в разі часткового погашення).
Національний банк може надати дозвіл на дострокове погашення субординованого боргу в разі недотримання банком-боржником вимоги абзацу п'ятого цього пункту за умови спрямування цих коштів на збільшення основного капіталу банку-боржника або в разі надходження до банку протягом останніх шести місяців коштів, які включено до розрахунку основного капіталу, у розмірі, не меншому, ніж розмір субординованого боргу, який банк-боржник планує погасити Інвестору. У цьому разі разом з клопотанням про дострокове погашення субординованого боргу та згодою Інвестора банк-боржник надає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника:
копію рішення загальних зборів учасників банку про збільшення статутного капіталу та копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій;
письмове підтвердження банку-боржника про надходження коштів, що включаються до основного капіталу; або
гарантійний лист Інвестора щодо спрямування поверненого субординованого боргу на збільшення основного капіталу банку-боржника з метою забезпечення його капіталізації. Гарантійний лист має відповідати вимогам Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (
z1590-12)
, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902.
Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника протягом 10 робочих днів з дня отримання клопотання банку-боржника про дострокове погашення субординованого боргу перевіряє дотримання банком-боржником умов, визначених цим пунктом, та подає відповідний висновок щодо можливості погашення субординованого боргу на розгляд Комітету з питань нагляду.
Рішення про надання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу або обґрунтовану відмову в наданні такого дозволу приймає Комітет з питань нагляду.
3.14. В угоді (договорі) про залучення коштів на умовах субординованого боргу мають передбачатися всі вимоги, що встановлені цією главою.
3.15. Продовження дії Дозволу у зв'язку з продовженням строку дії угоди про залучення субординованого боргу здійснюється за рішенням Комітету з питань нагляду про внесення змін до Дозволу.
У разі укладення угоди про внесення змін стосовно продовження строку залучення субординованого боргу банк має привести умови основної угоди (зі змінами) у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі цієї Інструкції, що діють на дату укладення додаткової угоди.
Протягом 10 робочих днів із дня внесення таких змін банк-боржник має надіслати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника клопотання щодо продовження дії Дозволу та документи, що передбачені підпунктами "б", "в", "д", "є", "и" пункту 2.2 глави 2 цього розділу, а також програму капіталізації банку згідно з вимогами підпункту "з" пункту 2.2 глави 2 цього розділу, прогнозний розрахунок прибутковості банку та значень нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу.
Субординований борг, щодо якого продовжується строк дії угоди, уключається до регулятивного капіталу банку з урахуванням нових умов угоди після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про продовження дії Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника форми звітності № 610 "Інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу банку" (
za353-03)
, яка подається банком-боржником до Національного банку (далі - форма звітності № 610).
3.16. До угоди (договору) можуть вноситися зміни стосовно найменування банку-боржника та Інвестора у зв'язку з їх реорганізацією. Протягом 10 робочих днів з дня внесення таких змін банк-боржник має надіслати клопотання щодо внесення відповідних змін до Дозволу та нотаріально засвідчену копію угоди (договору) відповідному підрозділу банківського нагляду.
3.17. У разі заміни Інвестора банк-боржник зобов'язаний протягом 10 робочих днів подати пакет документів для отримання дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового Інвестора (далі - дозвіл щодо нового Інвестора) у порядку, передбаченому цим розділом.
Заміна Інвестора полягає в переході прав та обов'язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо. Заміна Інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій допускається лише серед кола осіб, які були визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.
Для отримання дозволу щодо нового Інвестора банк-боржник подає нотаріально засвідчену копію документа, що свідчить про перехід прав та обов'язків до нового Інвестора, та документи, передбачені підпунктами "а", "б", "в", "д", "е", "є", "и" пункту 2.2 глави 2 цього розділу.
За умови своєчасного подання банком-боржником відповідних документів на період розгляду Національним банком питання про надання дозволу щодо нового Інвестора сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не виключається із регулятивного капіталу банку.
У дозволі щодо нового Інвестора додатково мають зазначатися реквізити Дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від первісного Інвестора (дата, номер, назва Інвестора, сума та строк дії Дозволу).
Одночасно з прийняттям рішення про надання дозволу щодо нового Інвестора Комітет з питань нагляду приймає рішення про скасування Дозволу щодо первісного Інвестора.
У разі несвоєчасного подання банком-боржником документів або прийняття Комітетом з питань нагляду обґрунтованого рішення про відмову банку-боржнику в наданні дозволу щодо нового Інвестора, сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не враховується до регулятивного капіталу. У цьому разі банк-боржник зобов'язаний здійснити коригування регулятивного капіталу та звітності згідно з вимогами цього розділу.
Глава 4. Вимоги щодо випуску облігацій
4.1. Облігації, емітовані банком-боржником на умовах субординованого боргу, є цінними паперами, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.
4.2. Облігації мають випускатися у бездокументарній формі та бути іменними, строковими і процентними та з обмеженим колом обігу (розміщення облігацій шляхом закритого продажу). Такі облігації мають обслуговуватися в одному з депозитаріїв Національної депозитарної системи. Якщо в умовах випуску облігацій містяться умови щодо їх дострокового погашення емітентом, то Дозвіл не надається.
За закритим продажем розміщення та обіг облігацій здійснюються між юридичними особами, коло (перелік) яких заздалегідь визначено банком-боржником у рішенні про випуск облігацій. Облігації випускаються під певний договірний процент та на визначений строк, але не менше ніж п'ять років з урахуванням вимог глави 3 цього розділу.
4.3. Юридичні особи придбавають облігації за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківські кредити.
4.4. Облігації сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, в якій проведено оплату облігацій, їх номінальну вартість виражають у гривнях.
4.5. Дохід за облігаціями виплачується відповідно до умов їх випуску.
4.6. Володіння облігацією, що випущена на умовах субординованого боргу, не дає права на участь в управлінні банком.
4.7. Облігації на умовах субординованого боргу не можуть бути дисконтними.
4.8. Облігації на умовах субординованого боргу підлягають обігу на вторинному ринку тільки в межах кола осіб, які заздалегідь визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.
Глава 5. Порядок обліку субординованого боргу та подання звітності
5.1. Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника перевіряє достовірність та повноту поданих документів, а також дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу, готує обґрунтований висновок щодо достовірності та повноти поданих документів та їх відповідності встановленим вимогам.
Протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів та за умови відповідності умов угоди (облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.5-1.9 глави 1, підпунктах "в", "г" пункту 2.2 глави 2, пунктах 3.1-3.17 глави 3, пунктах 4.1-4.7 глави 4 цього розділу, дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та повної сплати Інвестором коштів структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника подає до Комітету з питань нагляду висновок і пропозиції для прийняття остаточного рішення щодо надання Дозволу.
Якщо угода (облігація) не відповідає вимогам пунктів 1.5-1.9 глави 1, підпунктів "в", "г" пункту 2.2 глави 2, пунктів 3.1-3.17 глави 3, пунктів 4.1-4.7 глави 4 цього розділу або банк подав неповний пакет документів, перелік яких визначений у пункті 2.2 цього розділу, то структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника повертає пакет документів на доопрацювання протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів.
5.2. Комітет з питань нагляду розглядає клопотання банку на наступному засіданні та надає (чи не надає) Дозвіл, про що приймається відповідне рішення.
Комітет з питань нагляду має право відмовити банку в наданні Дозволу, якщо дійде висновку, що залучення коштів на умовах субординованого боргу є ризиковою операцією та такою, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
5.3. У разі надання Дозволу (якщо Інвестором є банк-резидент) вкладені/залучені на умовах субординованого боргу кошти обліковуються так:
а) банком-Інвестором:
у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовим рахунком 3560 "Кредити (депозити), що надані (розміщені) на умовах субординованого боргу" за даними аналітичного обліку;
у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом придбання облігацій - за балансовим рахунком 3212 "Боргові цінні папери, випущені банками, які обліковуються за амортизованою собівартістю" за даними аналітичного обліку;
б) банком-боржником - за балансовим рахунком 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу".
5.4. У разі невідповідності умов угоди (договору, облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.5-1.9 глави 1, підпунктах "в", "г" пункту 2.2 глави 2, пунктах 3.1-3.17 глави 3, пунктах 4.1-4.7 глави 4 цього розділу, та неотримання банком-боржником Дозволу протягом 30 робочих днів із дня подання клопотання про отримання Дозволу або несвоєчасного подання клопотання кошти, що залучені/розміщені на умовах субординованого боргу, з наступного робочого дня обліковуються так:
а) банком-боржником:
у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - на відповідних рахунках 1, 2 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (
z0918-04)
, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (v0089500-17)
(далі - План рахунків), відповідно до їх економічної суті;
у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - на відповідних рахунках розділу 33 Плану рахунків (v0089500-17)
за даними аналітичного обліку;
б) банком-інвестором:
у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - на відповідних рахунках розділу 15 Плану рахунків (v0089500-17)
за даними аналітичного обліку;
у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - на відповідних рахунках класу 3 Плану рахунків (v0089500-17)
за даними аналітичного обліку.
5.5. Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, враховуються до капіталу банку після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про надання Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника форми звітності № 610 (
za353-03)
.
5.6. Субординований борг в іноземній валюті та банківських металах ураховується до регулятивного капіталу банку за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, установленим на звітну дату, з урахуванням строку, що залишився до дати погашення.
5.7. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу враховується до капіталу банку зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 відсотків на кінець кожного року за таким графіком:
|
Строк до закінчення дії угоди (договору)
|
Сума, що враховується до капіталу
|
|
Від 5 до 4 років
|
100%
|
|
Від 4 до 3 років
|
80%
|
|
Від 3 до 2 років
|
60%
|
|
Від 2 до 1 року
|
40%
|
|
Менше 1 року
|
20%
|
5.8. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, мають враховуватися до капіталу банку в останні п’ять років дії угоди (договору) з урахуванням розміру амортизації від залишкової суми субординованого боргу, що обліковується на рахунку 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу".
Приклад:
Строк, на який залучено кошти, 7 років (з 01.02.2003 до 31.01.2010).
Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, на яку отримано Дозвіл на врахування до капіталу банку, - 600 000 грн.
Розрахунок суми, що враховується до капіталу, здійснюється так:
з 01.02.2003 до 31.01.2005 - 100% - 600 000 грн.;
з 01.02.2005 до 31.01.2006 - 100% - 600 000 грн.;
з 01.02.2006 до 31.01.2007 - 80% - 480 000 грн.;
з 01.02.2007 до 31.01.2008 - 60% - 360 000 грн.;
з 01.02.2008 до 31.01.2009 - 40% - 240 000 грн.;
з 01.02.2009 до 31.01.2010 - 20% - 120 000 грн.
5.9. Банк-боржник у разі зміни переліку пов'язаних з Інвестором осіб має надіслати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника до 10 числа наступного за місяцем, в якому відбулися зміни, оновлений список пов'язаних з Інвестором осіб та письмове підтвердження про дотримання банком-боржником вимог пунктів 3.9, 3.10 глави 3 цього розділу.
5.10. Банк-боржник до 10 числа місяця має надіслати письмове повідомлення структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника про виникнення вимог та/або надання фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаних з Інвестором осіб за попередній місяць.
Повідомлення має містити інформацію щодо найменування (або прізвище, ім'я та по батькові) пов'язаної особи (пов'язаних осіб) з Інвестором, суми вимог банку та/або наданих банком фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаної особи (пов'язаних осіб) з Інвестором, вартості набутих у власність цінних паперів (часток, паїв), емітованих пов'язаною особою (пов'язаними особами) з Інвестором, та розміру співвідношення цієї заборгованості до регулятивного капіталу банку.
Глава 6. Контроль за коштами, залученими на умовах субординованого боргу
6.1. Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника здійснює контроль за виконанням банком-боржником умов угоди (договору), бізнес-плану (у тому числі програми капіталізації) та дотриманням ним вимог пунктів 3.9, 3.10 глави 3 цього розділу під час проведення планової інспекційної перевірки (у разі потреби - під час проведення позапланової інспекційної перевірки).
6.2. У разі неусунення банком у встановлений Національним банком строк фактів порушення порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або порядку врахування до регулятивного капіталу банку залучених коштів на умовах субординованого боргу, або порядку погашення субординованого боргу структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника подає Комітету з питань нагляду пропозиції щодо скасування Дозволу. Виявлені порушення є також підставою для застосування до банку-боржника адекватних заходів впливу.
6.3. У разі прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про скасування Дозволу сума субординованих коштів не враховується до регулятивного капіталу банку після дати прийняття цього рішення, починаючи з наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності № 610 (
za353-03)
.
Банки зобов'язані не пізніше наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності № 610 (
za353-03)
, після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про скасування Дозволу подати Національному банку змінену форму звітності № 610 та обліковувати субординований борг згідно з вимогами пункту 5.4 глави 5 цього розділу.
Розділ IV. Нормативи капіталу
Глава 1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2)
1.1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.
Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу.
1.2. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.
Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику після їх зменшення на суму:
сформованих відповідних резервів/уцінки за активними банківськими операціями;
забезпечення у вигляді безумовного зобов'язання або грошового покриття (з урахуванням вимог пунктів 1.14, 1.15 глави 1, пунктів 2.5, 2.6 глави 2, пунктів 5, 6 глави 4 розділу VI цієї Інструкції);
необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та боргових цінних паперів, емітованих Національним банком, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку цього нормативу) з переходом права власності на такі цінні папери.
Під час розрахунку нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами та виключається величина непокритого кредитного ризику.
1.3. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на групи за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:
а) I група активів зі ступенем ризику 0 відсотків:
готівкові кошти;
банківські метали;
кошти в Національному банку;
боргові цінні папери, емітовані Національним банком;
боргові цінні папери органів державної влади;
активи за операціями з Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією;
активи, які забезпечені гарантією Кабінету Міністрів України, наданою відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік, у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України (
2456-17)
(далі - державні гарантії) (облігації Державної іпотечної установи та боргові цінні папери підприємств, розміщення яких здійснюється під державні гарантії; кредити, надані органам державної влади та суб'єктам господарювання під державні гарантії, кредити, надані головним розпорядникам коштів державного бюджету та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів під державні гарантії, для здійснення капітальних видатків);
зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;
валюта та банківські метали до отримання за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;
нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;
б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:
кредити, що надані органам державної влади;
нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за кредитами, що надані органам державної влади;
в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:
боргові цінні папери органів місцевого самоврядування;
кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;
депозити овернайт та інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;
кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;
боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами, що рефінансуються Національним банком;
валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банком -контрагентом, який має офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж інвестиційний клас;
нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;
г) IV група активів зі ступенем ризику 35 відсотків:
іпотечні кредити, що надані фізичним особам та включаються до складу іпотечного покриття, яке відповідає вимогам законодавства України, за іпотечними облігаціями, емітованими фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам, за умови наявності документального підтвердження спроможності позичальника погашати борг грошовими коштами, джерела походження яких не пов’язані із заставою, уключаючи нараховані доходи за такими кредитами, строк сплати яких згідно з договором не минув;
ґ) V група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:
кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;
кредити, що надані органам місцевого самоврядування;
гарантійні депозити в інших банках (покриті);
зобов'язання з кредитування, які надані банкам;
валюта та банківські метали до отримання за форвардними та ф'ючерсними контрактами;
активи до одержання;
валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банком-контрагентом, що не належить до інвестиційного класу;
кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;
валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;
витрати майбутніх періодів, які хеджовані;
іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;
іпотечні облігації, емітовані фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам;
нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;
д) VI група активів із ступенем ризику 100 відсотків:
короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, які не належать до інвестиційного класу;
довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;
гарантійні депозити в інших банках (непокриті);
кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;
довгострокові кредити, що надані іншим банкам;
фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;
кредити, що надані суб'єктам господарювання;
дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;
транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;
кредити, які надані фізичним особам;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;
боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами;
запаси матеріальних цінностей;
основні засоби;
інші активи банку;
зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);
непокриті акредитиви;
цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;
інші зобов'язання, що надані клієнтам;
нараховані доходи за активами, що віднесені до цієї групи активів, у тому числі строк сплати яких згідно з договором минув;
заборгованість за активами, у тому числі за нарахованими доходами за ними, що визначені у підпунктах "а" - "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, строк сплати за якою згідно з договором минув."
1.4. Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:
визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку валютної позиції включається сума балансової вартості придбаних облігацій внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, які оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, зменшена на розмір нарахованого купонного доходу, за кодом тієї валюти, відповідно до змін курсу якої здійснюється індексація їх номінальної вартості. До розрахунку валютної позиції не включаються активи, на які зменшується регулятивний капітал банку відповідно до глави 1 розділу II цієї Інструкції;
визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;
визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;
визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;
до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.
1.5. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше ніж 10 відсотків.
Для банків, що розпочинають банківську діяльність, цей норматив має становити:
протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;
протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;
надалі - не менше 10 відсотків.
Глава 2. Норматив достатності основного капіталу (Н3)
1. Норматив достатності основного капіталу (Н3) визначається як співвідношення основного капіталу до суми активів та позабалансових зобов'язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику (далі - загальний обсяг ризику).
2. Основний капітал визначається відповідно до пункту 1.3 з урахуванням підпункту "в" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.
Загальний обсяг ризику визначається відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 глави 1 цього розділу.
3. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 7 відсотків.
Глава 3. Буфери капіталу
1. Банк формує буфери капіталу, а саме: буфер запасу (консервації) капіталу, контрциклічний буфер.
Банк формує буфери капіталу понад нормативне значення нормативу достатності основного капіталу (Н3).
2. Буфер запасу (консервації) капіталу розраховується від загального обсягу ризику.
Банк формує буфер запасу (консервації) капіталу починаючи з:
01 січня 2020 року - у розмірі 0,625 відсотка;
01 січня 2021 року - у розмірі 1,25 відсотка;
01 січня 2022 року - у розмірі 1,875 відсотка;
01 січня 2023 року - у розмірі 2,5 відсотка.
3. Контрциклічний буфер капіталу розраховується від загального обсягу ризику в розмірі 0 - 2,5 відсотка.
Розмір контрциклічного буфера капіталу встановлюється за рішенням Правління Національного банку в разі значної кредитної активності банків із урахуванням ризиків, пов'язаних із надмірним зростанням кредитування. Зазначена інформація завчасно розміщується на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку та має містити відомості, зокрема щодо розміру буфера, дати запровадження буфера в установленому розмірі.
Розділ V. Нормативи ліквідності
Глава 1. Вимоги до ліквідності банків
1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).
Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.
У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.
1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).
1.3. Під час розрахунку нормативів поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6) необтяжені облігації внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком України, та боргові цінні папери, емітовані Національним банком України, у тому числі придбані за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів ліквідності) з переходом права власності на такі цінні папери, уключаються до активів без урахування строку до погашення.
У разі включення до розрахунку нормативів поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6) зазначених необтяжених цінних паперів, придбаних за операціями репо з переходом права власності на цінні папери, до розрахунку не включаються відповідні суми наданих кредитів за цими операціями.
1.4. Під час розрахунку нормативів поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6) банк має право зменшувати зобов'язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов'язаннями, за умови одночасного дотримання таких вимог:
безперечного контролю та доступу банку до грошового забезпечення;
право банку здійснити договірне списання коштів з рахунку, на якому обліковується грошове забезпечення, у разі невиконання контрагентом зобов'язань перед банком;
розміщення грошового забезпечення на строк не менший, ніж строк цих зобов'язань (без права дострокового вилучення).
Глава 2. Норматив миттєвої ліквідності (Н4)
2.1. Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку.
Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня.
Норматив миттєвої ліквідності розраховується з урахуванням сальдо за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків.
2.2. До високоліквідних активів під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються:
готівкові кошти;
кошти на кореспондентському рахунку банку в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку);
сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, зменшених на суму сформованих під них резервів (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами, або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків;
необтяжені депозитні сертифікати Національного банку.
2.3. До поточних зобов'язань банку під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються:
кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;
сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках;
кошти Державного бюджету України та інших фондів України;
кошти на вимогу суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ;
строкові кошти суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення яких минув;
заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;
транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку та за іншими розрахунками.
2.4. Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.
2.5. У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, значення нормативу миттєвої ліквідності дорівнює нулю з часу виникнення цих зобов'язань.
Глава 3. Норматив поточної ліквідності (Н5)
3.1. Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно).
Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного місяця.
Норматив поточної ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:
за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;
за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.
3.2. До активів банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) під час розрахунку нормативу поточної ліквідності включаються:
готівкові кошти;
банківські метали;
кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку);
строкові вклади (депозити), що розміщені в Національному банку;
сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами, або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків;
кредити, що надані суб'єктам господарювання, органам державної влади, органам місцевого самоврядування та фізичним особам (без урахування заборгованості, строк сплати якої згідно з договором минув);
боргові цінні папери, інвестиції в асоційовані і дочірні компанії, які утримуються з метою продажу, за умови, що зазначені цінні папери є необтяженими та/або строк сплати заборгованості за якими згідно з договором не минув та/або проти емітента таких цінних паперів не порушено справу про банкрутство.
Під час розрахунку нормативу поточної ліквідності активи банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) зменшуються на суму сформованих під них резервів та/або уцінки.
3.3. До зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) під час розрахунку нормативу поточної ліквідності включаються:
кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;
строкові вклади (депозити) Національного банку;
кредити, що отримані від Національного банку;
сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам;
кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій;
кошти клієнтів банку;
кошти Державного бюджету України та інших фондів України;
цінні папери власного боргу, емітовані банком;
заборгованість за кредитами, що отримані від Національного банку, строк сплати якої згідно з договором минув;
заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;
заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;
кредиторська заборгованість з придбання активів;
субординований борг банку;
зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;
зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.
3.4. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.
3.5. У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, значення нормативу поточної ліквідності дорівнює нулю з часу виникнення цих зобов'язань.
Глава 4. Норматив короткострокової ліквідності (Н6)
4.1. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року.
Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року.
Норматив короткострокової ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:
за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;
за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.
4.2. До активів банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:
готівкові кошти;
банківські метали;
кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку);
строкові вклади (депозити), що розміщені в Національному банку;
сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам (за мінусом коштів, що розміщені в банках, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або в яких призначена тимчасова адміністрація, або які зареєстровані в офшорних зонах), над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів), інших банків та кредитів, що отримані від інших банків;
кредити, що надані суб'єктам господарювання, органам державної влади, органам місцевого самоврядування та фізичним особам (без урахування заборгованості, строк сплати якої згідно з договором минув);
боргові цінні папери, інвестиції в асоційовані і дочірні компанії, які утримуються з метою продажу, за умови, що зазначені цінні папери є необтяженими та/або строк сплати заборгованості за якими згідно з договором не минув та/або проти емітента таких цінних паперів не порушено справу про банкрутство;
безвідкличні безумовні зобов'язання з кредитування, що отримані від банків, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж "ВВВ-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній) Fitch IBCA та Moody's Investors Service, у сумі, що обліковується не менше трьох місяців поспіль до дати розрахунку нормативу.
Під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності активи банку з кінцевим строком погашення до одного року зменшуються на суму сформованих під них резервів та/або уцінки.
4.3. До зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:
кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку;
строкові вклади (депозити) Національного банку;
кредити, що отримані від Національного банку;
сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, на рахунках строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках, на рахунках строкових вкладів (депозитів), що розміщені в інших банках, та кредитів, що надані іншим банкам;
кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій;
кошти клієнтів банку;
кошти Державного бюджету України та інших фондів України;
цінні папери власного боргу, емітовані банком;
заборгованість за кредитами, що отримані від Національного банку, строк сплати якої згідно з договором минув;
заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;
заборгованість за кредитами, що отримані від інших банків, строк сплати якої згідно з договором минув;
кредиторська заборгованість з придбання активів;
субординований борг банку;
зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;
зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.
4.4. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків.
Розділ VI. Нормативи кредитного ризику
Глава 1. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків
1.1. До активних операцій, що пов'язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.
1.2. Банки зобов'язані мати ефективну політику та процедури своєчасного виявлення, розрахунку, оцінки, моніторингу, контролю та управління кредитним ризиком, у тому числі за операціями з пов'язаними з банком особами, а також великими ризиками щодо одного контрагента або групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб. Ці політика та процедури мають охоплювати весь цикл кредитування, який включає видачу кредиту, оцінку кредиту, а також здійснення управління кредитним та інвестиційним портфелем.
1.3. Банк зобов'язаний забезпечити здійснення належного контролю за операціями з пов'язаними з банком особами.
Банк визначає пов'язаних з банком осіб згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність (
2121-14)
.
1.4. Рішення про надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручительства пов'язаним з банком особам (крім банків) у сумі, що перевищує 1 відсоток від регулятивного капіталу банку (фізичній особі) або 3 відсотки від регулятивного капіталу банку (юридичній особі), має прийматися правлінням або радою банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів цього органу без участі зацікавленої особи.
1.5. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою; придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою.
Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов'язаними з банком особами, у тому числі розміщувати кошти в іншому банку для кредитування цим банком пов'язаних з банком осіб.
1.6. Банкам забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.
1.7. Банки можуть за попереднім дозволом Національного банку, який надається уповноваженою посадовою особою Національного банку, використовувати цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банками ощадних сертифікатів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен.
1.8. Банк має право надавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції.
1.9. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагенти уважаються одним контрагентом (групою пов'язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б однієї з таких умов:
а) один контрагент є власником істотної участі іншого (інших);
б) два або більше контрагенти мають хоча б одного спільного власника істотної участі (незалежно від того, чи він є також клієнтом банку);
в) контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спільної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним. Наприклад: мобілізація позичальниками коштів для придбання будь-якого активу (підприємства або іншого об’єкта власності) або для передавання коштів у кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі;
г) два або більше контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі;
ґ) контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншим контрагентам, яким також надано банком кредити. У цьому разі одним контрагентом уважаються усі контрагенти, що отримали кредити від банку;
д) контрагенти, та/або учасники, та/або учасники учасників контрагентів є асоційованими компаніями/дочірніми компаніями/асоційованими особами стосовно один одного;
е) контрагенти є асоційованими особами фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 3, 5, 6 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
.
1.10. Контрагенти, у яких держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів є власником істотної участі, не є такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо ці контрагенти не пов'язані між собою виробничими зв'язками та зміни у фінансово-господарській діяльності одного контрагента не можуть вплинути на фінансовий стан (господарську діяльність) іншого.
Контрагенти, у яких держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів є власником 25 і більше відсотків статутного капіталу та які є власниками істотної участі іншого контрагента, не вважатимуться одним контрагентом.
1.11. З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.
1.12. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції включаються за балансовою вартістю-4 без урахування сум дисконтів/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується прибуток поточного року/основний капітал банку згідно з вимогами підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу ІІ цієї Інструкції.
__________
-4Балансова вартість визначається відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з бухгалтерського обліку.
1.13. Банк може виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та боргових цінних паперів, емітованих Національним банком, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів кредитного ризику) з переходом права власності на такі цінні папери.
1.14. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику банк має право зменшувати зобов'язання за наданими банком гарантіями, акредитивами, акцептами та авалями на суму коштів у розрахунках, які є грошовим забезпеченням (покриттям) за цими зобов'язаннями, за умови одночасного дотримання вимог, визначених абзацами другим - четвертим пункту 1.4 глави 1 розділу V цієї Інструкції.
1.15. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику банк має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2 та пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції за умови подання банком у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, програми капіталізації/плану реструктуризації, складених, у тому числі за результатами діагностичного обстеження, а також плану заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов'язаними з банком особами та забезпечення виконання зазначених програм/планів у визначені в них строки.
Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)
2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.
2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.
2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:
1) щодо банків-контрагентів:
депозити, які розміщені в інших банках;
кредити, що надані іншим банкам;
боргові цінні папери, випущені банками;
дебіторська заборгованість за операціями з банками;
кошти банків у розрахунках;
2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):
надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;
факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;
дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.
2.4. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, уключаються:
гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;
зобов'язання з кредитування, що надані банком.
2.5. Банк під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку цього нормативу) у вигляді:
а) безумовного зобов'язання за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку:
урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А-6;
__________
-6 Країни, що мають офіційну рейтингову оцінку не нижче категорії А, підтверджену в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard&Poor's, Moody's).
або Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку чи Міжнародною фінансовою корпорацією;
або першокласними банками, що мають опублікований кредитний рейтинг не нижче інвестиційного класу-7, - за зобов'язаннями контрагентів із строком виконання один рік і менше.
__________
-7 Інвестиційний клас - кредитний рейтинг банку, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's), який свідчить про низьку ймовірність невиконання зобов'язань.
У разі дотримання зазначених вимог банк повинен мати такі документи:
оригінал безумовного зобов'язання, що поданий особами, які зазначені в підпункті "а" пункту 2.5 цієї глави. Цей документ має бути нотаріально засвідчений за місцем його видачі (крім акредитивів "стендбай"), перекладений на українську мову та легалізований в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчений в посольстві відповідної держави в Україні та легалізований в Міністерстві закордонних справ України. Переклад зобов'язання у вигляді електронного документа (акредитиви "стендбай") має засвідчуватися нотаріально або банком-заявником, крім того Національний банк у будь-який час може перевірити оригінал зобов'язання. До безумовних зобов'язань належать безумовні гарантії погашення заборгованості позичальника перед банком, уключаючи гарантії на першу вимогу, безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії. Безумовне зобов'язання має відповідати нормам міжнародного інституційного (приватного) права щодо зобов'язань такого типу, а саме: Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам Міжнародної торгової палати стосовно гарантій на першу вимогу та іншим міжнародно-правовим актам (у тому числі держави походження гаранта) з питань переказу грошей відповідно до статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (
2346-14)
;
підтвердження офіційного рейтингу гаранта відповідно до останніх видань бюлетенів провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standart & Poor's, Moody's тощо);
інші документи, що відповідають вимогам банківського законодавства відповідної країни, які за формою, змістом і засобами реалізації забезпечують виконання гарантом безумовних зобов'язань (за наявності);
б) грошового покриття у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі.
Таке грошове покриття має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції/вкладень в боргові цінні папери або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів (
v0521500-98)
, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269 (v0269500-16)
).
Договір про заставу майнових прав на грошові кошти (або договір про заставу ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором), який укладений з контрагентом/майновим поручителем, має передбачати умови щодо передавання цих коштів в управління банку на весь строк дії кредитного договору або розміщення боргових цінних паперів (без права дострокового вилучення) та право банку стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу в разі невиконання контрагентом/майновим поручителем зобов'язань перед банком.
2.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, банк зобов'язаний:
відобразити інформацію в відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).
2.7. У разі пролонгації кредитного договору для підтвердження наявності грошового покриття (або безумовного зобов'язання) за цією кредитною операцією та права банку зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму такого забезпечення під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний здійснити заходи, визначені пунктом 2.6 цієї глави.
Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку здійснює контроль щодо наявності підстав для зменшення банком загального обсягу кредитного ризику на суму безумовного зобов'язання або грошового покриття під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).
2.8. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
2.9. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.
Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (Н8)
3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.
3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.
3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків щодо контрагентів, груп пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб до регулятивного капіталу банку.
Якщо один клієнт банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів/пов'язаних з банком осіб, то під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума всіх вимог банку до цього клієнта та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього клієнта, ураховується один раз.
3.4. До вимог банку щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб уключаються:
1) щодо банків-контрагентів:
депозити, які розміщені в інших банках;
кредити, що надані іншим банкам;
боргові цінні папери, випущені банками;
дебіторська заборгованість за операціями з банками;
кошти банків у розрахунках;
2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):
надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;
факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;
дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.
3.5. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб, уключаються:
гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;
зобов'язання з кредитування, що надані банком.
3.6. Рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 3.4, 3.5 цієї глави, щодо контрагента) має бути затверджене правлінням та/або радою банку.
3.7. Банк може враховувати норми пунктів 2.5, 2.6 глави 2 та 5, 6 глави 4 цього розділу під час визначення обсягу кредитного ризику контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8).
3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.
3.9. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:
якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,
якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) потроюються.
3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
Глава 4. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9)
1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (далі - норматив Н9) установлюється для обмеження ризику операцій з пов'язаними з банком особами, зменшення негативного впливу операцій з пов'язаними з банком особами на діяльність банку.
2. Норматив Н9 визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до пов'язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо пов'язаних з банком осіб, до регулятивного капіталу банку.
3. До вимог банку щодо пов'язаних з банком осіб уключаються:
1) депозити, які розміщені в інших банках;
2) надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;
3) факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;
4) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;
5) дебіторська заборгованість;
6) кошти банків у розрахунках.
4. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо пов'язаних з банком осіб, уключаються:
1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;
2) зобов'язання з кредитування, що надані банком.
5. Банк під час розрахунку нормативу Н9 має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку цього нормативу) у вигляді:
1) безумовного зобов'язання за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку, чи Міжнародною фінансовою корпорацією;
2) грошового покриття у вигляді застави майнових прав на грошові кошти пов'язаної з банком особи / майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі.
Грошове покриття має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів (
v0521500-98)
, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269 (v0269500-16)
).
Договір про заставу майнових прав на грошові кошти, укладений з пов'язаною з банком особою / майновим поручителем, має передбачати умови щодо передавання цих коштів в управління банку на весь строк дії кредитного договору (без права дострокового вилучення) та право банку стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу в разі невиконання пов'язаною з банком особою / майновим поручителем зобов'язань перед банком.
Розмір процентної ставки за депозитним договором, майнові права за яким передано банку для забезпечення боргу, не може перевищувати розміру процентної ставки за відповідним кредитним договором, укладеним з пов'язаною з банком особою.
6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, банк зобов'язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу Н9.
7. У разі пролонгації кредитного договору для підтвердження наявності забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, за цією кредитною операцією та права банку зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму такого забезпечення під час розрахунку нормативу Н9 банк зобов'язаний здійснити заходи, визначені пунктом 6 цієї глави.
Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, здійснює контроль за наявністю підстав для зменшення банком загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, під час розрахунку нормативу Н9.
8. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
9. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 25 відсотків.
Розділ VII. Нормативи інвестування
Глава 1. Вимоги щодо здійснення банками інвестицій
1.1. Національний банк здійснює контроль за інвестиціями банку з придбання банком корпоративних прав (акцій, паїв, часток) в обмін на кошти або майно з метою отримання доходу/прибутку або права на участь в управлінні юридичною особою, у тому числі за прямими інвестиціями.
Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, паї, частки), емітовані такою юридичною особою.
1.2. Банк, регулятивний капітал якого відповідає вимогам пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, якщо:
а) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більше ніж 1 відсоток статутного капіталу банку;
б) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
1.3. Банк здійснює інвестицію на підставі письмового дозволу Національного банку, який надається в порядку, установленому цією главою:
а) у фінансову установу в обсязі більше 1 відсотка статутного капіталу банку;
б) в юридичну особу в обсязі 20 і більше відсотків її статутного капіталу та/або голосів (крім інвестицій у фінансову установу в обсязі менше 1 відсотка статутного капіталу банку).
1.4. Банк має право здійснити інвестицію (у тому числі у фінансову установу в обсязі, що перевищує 1 відсоток статутного капіталу банку) за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:
а) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;
б) розмір регулятивного капіталу банку відповідає вимогам пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції та здійснення інвестиції не приведе до порушення цих вимог;
в) банк не є об’єктом застосування заходів впливу (в частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);
г) виконання протягом останніх шести місяців економічних нормативів та вимог щодо порядку формування обов'язкових резервів;
ґ) наявність прибутку за даними балансу банку протягом останніх шести місяців.
1.5. Банк має право здійснити інвестицію в рамках процедури фінансової реструктуризації як комплексу заходів із реструктуризації заборгованості боржника під час процедури добровільної фінансової реструктуризації або процедури досудової санації, що здійснюються на умовах та в порядку, установлених законодавством України та/або міжнародною практикою, за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:
1) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;
2) розмір регулятивного капіталу банку відповідає вимогам глави 2 розділу II цієї Інструкції або банк виконує програму капіталізації та здійснення інвестиції не приведе до порушення банком вимог глави 2 розділу II цієї Інструкції або невиконання програми капіталізації у визначені в ній строки;
3) банк не є об'єктом застосування заходів впливу (у частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій).
1.6. Банк має протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку про здійснення інвестиції згідно з пунктами 1.2 - 1.5 глави 1 розділу VII цієї Інструкції.
Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.
1.7. Банк для отримання письмового дозволу подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, такі документи:
клопотання банку про видачу письмового дозволу за підписом голови правління банку;
обґрунтування мети і розміру очікуваного ефекту від інвестицій;
інформацію щодо дотримання банком установлених нормативів та спеціальних вимог для отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення інвестиції.
Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, протягом 20 робочих днів із дня отримання всіх документів перевіряє дотримання банком вимог, визначених пунктами 1.4, 1.5 глави 1 розділу VII цієї Інструкції.
1.8. Національний банк приймає рішення про відмову банку в наданні письмового дозволу на здійснення інвестиції, якщо дійде висновку, що зазначена операція матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку.
Рішення Національного банку про надання дозволу/відмову в наданні дозволу приймається уповноваженою посадовою особою Національного банку, про що банку повідомляється листом не пізніше п'ятого робочого дня з дня прийняття відповідного рішення.
У разі прийняття Національним банком рішення про відмову у наданні дозволу в листі зазначаються підстави для відмови.
1.9. Порушення порядку отримання письмового дозволу на здійснення інвестиції є підставою для застосування до банку адекватних заходів впливу.
1.10. Національний банк з метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного зі здійсненням банками інвестицій та операцій із цінними паперами, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).
1.11. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:
а) у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;
б) у зв’язку з інвестицією, яка здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи, визнаної Національним банком, до складу якої входить цей банк;
в) за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;
г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.
Про невключення відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов’язані повідомляти Національний банк до 10 числа місяця, наступного за звітним, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв’язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного документального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом.
Банк зобов'язаний здійснити дії згідно з пунктами 1.3-1.6 цієї глави, якщо протягом року з моменту придбання акцій та інших цінних паперів у зв'язку з реалізацією права заставодержателя або за договором про андеррайтинг він не здійснив відчуження таких цінних паперів.
Глава 2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)
2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи.
2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до статутного капіталу банку.
2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;
вкладення в асоційовані та дочірні установи.
2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.
Глава 3. Норматив загальної суми інвестування (Н12)
3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності.
3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до статутного капіталу банку.
3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;
вкладення в асоційовані та дочірні компанії.
3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.
Розділ VIII. Спеціальні вимоги щодо діяльності банків
Глава 1. Встановлення спеціальних значень економічних нормативів
1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.
Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).
Банк набуває статусу спеціалізованого банку довірчого управління, якщо обсяг операцій за договорами довірчого управління становить 100 і більше відсотків сукупних активів банку.
Банк, що є управителем фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ), має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови одночасного дотримання вимог, передбачених пунктом 3.1 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції, та зобов'язаний дотримуватися вимог, визначених главою 5 розділу VIII цієї Інструкції.
1.2. Спеціалізовані банки у зв’язку із концентрацією ризиків зобов’язані дотримуватися спеціальних значень економічних нормативів.
1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:
нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;
нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі - не більше ніж 20 відсотків;
нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.
1.4. Для спеціалізованих банків довірчого управління установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:
нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;
нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 40 відсотків;
нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 15 відсотків;
нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.
1.5. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків установлюються такі самі, як для універсальних банків.
1.6. Національний банк залежно від виду спеціалізації банку, рівня його капіталу може висувати до нього додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цього банку.
1.7. До зобов’язань банку за вкладами фізичних осіб належать:
поточні рахунки фізичних осіб;
кошти в розрахунках фізичних осіб;
кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;
нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;
короткострокові депозити фізичних осіб;
довгострокові депозити фізичних осіб;
нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;
ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком, що придбані фізичними особами;
нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком, що придбані фізичними особами.
1.8. Розмір залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше ніж 5 відсотків капіталу банку.
1.9. Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:
протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;
протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.
Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.
1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.
1.11. Банки, які недотримуються встановлених спеціальних значень нормативів кредитного ризику у зв'язку з набуттям статусу спеціалізованого, зобов'язані протягом місяця подати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, План заходів щодо приведення спеціальних значень нормативів кредитного ризику у відповідність до нормативних вимог із зазначенням термінів виконання заходів та обґрунтуванням досягнення планових показників у визначені терміни. Неподання або невиконання банком цього плану заходів є підставою для застосування Національним банком до банку адекватних заходів впливу.
Глава 2. Порядок дотримання спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих ощадних банків
2.1. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку та зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).
2.2. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку без урахування розрахунків між відокремленими підрозділами банку.
2.3. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюються таким чином:
а) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.
Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, та про намір набути статус спеціалізованого ощадного банку;
б) якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.
в) якщо через 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме 50 і менше відсотків, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.
Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме більше ніж 50 відсотків, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу;
г) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 відсотків і менше, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.
Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме більше 50 відсотків, то банк має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків протягом наступних 360 днів.
Глава 3. Порядок дотримання спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління
3.1. Банки зобов’язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за операціями довірчого управління до середньоарифметичних залишків сукупних активів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку.
Банк зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися в порядку, визначеному цією главою, спеціальних значень економічних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління, якщо визначене співвідношення досягне 100 і більше відсотків сукупних активів банку.
До операцій довірчого управління належать операції, що обліковуються за позабалансовими рахунками групи 978 "Активні рахунки довірчого управління".
Банк, що є управителем ФФБ, має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови наявності документального підтвердження здійснення ним контролю за:
цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів та вартістю будівництва;
дотриманням строків будівництва;
дотриманням технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;
передаванням забудовником збудованих об'єктів інвестування довірителям за актами про приймання-передавання;
своєчасним наданням забудовником банку, що є управителем ФФБ, звітності за об'єктом будівництва.
Сума коштів, спрямованих на фінансування будівництва, має бути підтверджена документами, які оформлені згідно із законодавством України, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління одного ФФБ на суму коштів, спрямованих на фінансування об'єктів іншого ФФБ.
Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, у разі:
відкриття фінансування будівництва без наявності визначеного законодавством України переліку документів;
установлення обов'язкових для довірителів ФФБ умов, з якими вони не мали змоги ознайомитися перед укладенням договору про участь у ФФБ, за винятком норм, установлених законодавством України;
висування вимог до довірителя щодо надання додаткових коштів за закріплені за ним вимірні одиниці об'єкта інвестування;
розірвання банком, що є управителем ФФБ, в односторонньому порядку договору про участь у ФФБ, крім випадків невиконання довірителем своїх зобов'язань, передбачених договором про участь у ФФБ;
закріплення одного об'єкта інвестування одночасно за більше ніж одним довірителем та укладення з цими довірителями різних договорів про участь у ФФБ;
нецільового використання забудовником коштів, спрямованих на фінансування будівництва;
збільшення строків будівництва понад 90 днів;
несанкціонованого відчуження або обтяження забудовником будь-яким способом об'єктів інвестування, майнові права на які передані банку, що є управителем ФФБ;
суттєвого погіршення споживчих властивостей об'єкта будівництва та/або об'єктів інвестування порівняно з початковими, узгодженими під час укладення договору між банком, що є управителем ФФБ, та забудовником.
3.2. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюється таким чином:
а) якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;
б) якщо через 180 календарних днів із дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме менше 100 відсотків сукупних активів банку, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.
Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення за цей період становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;
в) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме менше 100 відсотків сукупних активів банку, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.
Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 100 і більше відсотків сукупних активів банку, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих банків довірчого управління відповідно до пункту 1.4 глави 1 цього розділу;
г) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.
Глава 4. Особливості нагляду за діяльністю банку, що втратив статус перехідного банку
4.1. До банку, що втратив статус перехідного банку, який був створений відповідно до абзацу другого частини шістнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (
4452-17)
, не застосовуються заходи впливу протягом шести місяців із дня втрати ним такого статусу за:
порушення економічних нормативів кредитного ризику та інвестування, лімітів відкритої валютної позиції, які пов'язані з активами і зобов'язаннями, отриманими від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
наявність у банку збитків, які спричинені формуванням резервів для відшкодування можливих втрат та/або уцінкою фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, пов'язаних з активами, отриманими від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
порушення порядку формування та зберігання обов'язкових резервів за зобов'язаннями, що були отримані від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4.2. Банк зобов'язаний розробити План заходів щодо забезпечення відповідності своєї діяльності вимогам законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку (далі - План заходів).
План заходів затверджується радою банку.
Строк виконання розробленого Плану заходів не має перевищувати шість місяців із дня втрати банком статусу перехідного.
4.3. Банк зобов'язаний подати План заходів структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку протягом 10 робочих днів із дня втрати ним статусу перехідного.
4.4. Національний банк у разі наявності зауважень або доповнень до поданого банком Плану заходів, надсилає лист банку за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями.
Банк зобов'язаний протягом 10 робочих днів із дня отримання листа Національного банку подати доопрацьований План заходів.
Глава 5. Спеціальні вимоги щодо діяльності банку, що є управителем ФФБ
1. Банк, що є управителем ФФБ, зобов'язаний мати внутрішньобанківське положення, яке, зокрема має містити процедури контролю за:
наявністю документів, необхідних для відкриття фінансування об'єктів будівництва, зокрема щодо ідентифікації особи забудовника, права користування земельною ділянкою, права на виконання будівельних робіт, ліцензії підрядної організації;
цільовим використанням забудовниками коштів ФФБ;
дотриманням строків та обсягів виконання будівельних робіт;
дотриманням кошторису (бюджету) фінансування об'єкта будівництва;
відповідністю технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування;
вжиттям забудовником заходів щодо усунення виявлених недоліків.
Внутрішньобанківське положення також має містити:
формати звітів, що надаються забудовником, обсяг та рівень деталізації інформації яких має забезпечити належне виконання банком, що є управителем ФФБ, законодавчо встановлених обов'язків, зокрема щодо контролю за цільовим використанням забудовниками коштів ФФБ. Періодичність подання таких звітів має забезпечувати безперервний контроль та своєчасне виявлення відхилень/недоліків;
кваліфікаційні вимоги до персоналу, що здійснює контроль за цільовим використанням забудовниками коштів ФФБ.
2. Процедури контролю, визначені внутрішньобанківським положенням, мають містити методики, зокрема щодо:
1) аналізу звітів забудовника щодо повноти, якості, достатності, своєчасності наданої інформації та відповідності використання коштів умовам договору, оцінки дотримання забудовником умов за договором;
2) аналізу кошторису щодо його достатності для здійснення будівництва, відповідності ринковим цінам, відповідності запланованих термінів будівництва обсягу робіт та графіка фінансування;
3) моніторингу дотримання графіка виконання будівельних робіт, аналізу причин відставання/випередження виконання робіт, визначення оцінки впливу такого відставання/випередження на подальшу реалізацію проекту будівництва, у тому числі на завершення будівництва та здачу об'єкта будівництва в експлуатацію у запланований строк;
4) аналізу відповідності фактичного (як кумулятивно з початку будівництва, так і за звітний період) кошторису (бюджету) фінансування будівництва витратам, плановим показникам кошторису (бюджету), у тому числі визначення відхилень, аналізу їх обґрунтованості, доцільності, відповідності договірним умовам;
5) визначення вартості виконаних робіт за звітний період;
6) аналізу здійснених платежів щодо їх відповідності часовому періоду, обсягу виконаних робіт (відповідно до звітів, наданих забудовником за встановленою формою) та ринковим цінам;
7) перевірки дотримання технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування, якості та обсягу виконаних робіт;
8) моніторингу ризиків та аналізу заходів із запобігання та/або пом'якшення ризиків;
9) аналізу аудиторських звітів зовнішніх аудиторів, що проводили перевірку фінансової звітності забудовника (за наявності).
Результати контролю банку, що є управителем ФФБ, мають бути оформлені відповідним звітом (актом).
3. Банк, що є управителем ФФБ, зобов'язаний подавати до Національного банку висновок (звіт) аудиторської фірми, яка включена до Реєстру аудиторських фірм , які мають право на проведення аудиторських перевірок банків (
z1466-11)
(далі - висновок зовнішнього аудитора), про відповідність використання коштів ФФБ вимогам Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (
978-15)
та Правил ФФБ.
4. Висновок зовнішнього аудитора має містити, зокрема інформацію щодо:
1) оцінки достатності та ефективності процедур, впроваджених згідно з внутрішньобанківським положенням, зокрема щодо:
контролю за використанням забудовником коштів, отриманих від банку, що є управителем ФФБ, та вартістю будівництва;
контролю за дотриманням забудовником технічних характеристик об'єкта будівництва та об'єктів інвестування;
контролю за дотриманням графіка виконання будівельних робіт;
2) цільового використання коштів ФФБ банком, що є управителем ФФБ;
3) оцінки ризиків, що можуть спричинити неналежне виконання банком, що є управителем ФФБ, обов'язків, визначених Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (
978-15)
;
4) оцінки ризиків у діяльності банку, що спричинені виконанням ним функцій управителя ФФБ.
5. Банк, що є управителем ФФБ, подає висновок зовнішнього аудитора до 01 березня та 01 вересня кожного року станом на перше число кожного півріччя.
Розділ IX. Контроль за дотриманням банками економічних нормативів
Глава 1. Періодичність надання банками інформації про дотримання економічних нормативів
1.1. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється структурним підрозділом Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку на постійній основі.
1.2. Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів і додаткових даних.
При цьому звітними є дані про дотримання економічних нормативів, що розраховані:
а) за щоденними розрахунками:
нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9), миттєвої ліквідності (Н4);
б) за формулою середньозваженої величини (за місяць):
інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12);
в) за станом на 1-е, 11-е та 21-е число кожного місяця:
нормативи достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2), достатності основного капіталу (Н3), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6).
1.3. Якщо за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки встановлено факти невиконання банками економічних нормативів, то до банків мають застосовуватися заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу.
1.4. Алгоритм розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків розробляється відповідно до цієї Інструкції та затверджується окремою постановою Правління Національного банку.
Глава 2. Вимоги до діяльності філії іноземного банку
2.1. Філія іноземного банку має виконувати такі нормативи:
достатності (адекватності) регулятивного капіталу;
ліквідності;
кредитного ризику;
інвестування.
2.2. Розрахунок економічних нормативів і дотримання їх значення здійснюється з урахуванням порядку, установленого цією Інструкцією.
Під час розрахунку економічних нормативів розмір приписного капіталу прирівнюється до розміру статутного капіталу банків України.
Глава 3. Механізм розрахунку економічних нормативів банку
3.1. Розрахунок середньоарифметичної величини здійснюється за такою формулою
n
Xs = Сума (Xi/n).
i=1
3.2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за такою формулою
n
Ds - Сума (X1 - Xs)/n,
i=1
де
E - знак суми;
Xi - фактичне значення економічного нормативу за i-й робочий день;
Xi - Xs - абсолютне значення відхилення за i-й робочий день;
n - кількість робочих днів у місяці.
3.3. Перерахування середньозваженої Xd здійснюється за такою формулою
n
Xd = Сума (Ai/n).
i=1
При розрахунку Xd складова Ai розраховується за такими варіантами для нормативів Н11, Н12:
б)
Ai = Xi, якщо Xi >= (Xs - Ds),
Аi = Xs - Ds, якщо Xi < (Xs - Ds).
Глава 4. Звітність банків
4.1. Форми звітності банків поділяються на щоденні, щодекадні, щомісячні, квартальні та річні.
4.2. Вимоги щодо порядку складання та подання форм статистичної звітності і додаткових даних, що використовуються для розрахунку економічних нормативів (далі - звітність), установлюються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку України (далі - Правила).
Якщо банк допустив помилку під час подання звітності, виправлення якої вплине на значення таких показників, як економічні нормативи, ліміти відкритої валютної позиції, та/або допустив помилку щодо ідентифікаційних даних чи віднесення/невіднесення осіб до пов'язаних з банком осіб, то банк має право виправити зазначені помилки на підставі відповідного дозволу Національного банку на виправлення помилки.
Для отримання дозволу Національного банку на виправлення помилки банк має подати до Національного банку в строки, визначені Правилами (
z0353-03)
, обґрунтування причини виникнення такої помилки та копії документів (у разі потреби), які підтверджують причини та суть помилки.
У разі своєчасного виправлення банком звітності на підставі відповідного дозволу Національного банку така звітність уважається достовірною.
Якщо за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки виявлено, що дані звітності банку містять помилки, які не були виправлені банком у строки, установлені Правилами, що впливають на такі показники фінансового стану банку, як значення економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції, а їх виправлення призведе до невиконання хоча б одного з цих показників (які до виправлення помилки були виконані), або банк не відніс особу до пов'язаних з банком осіб, то такі помилки є суттєвими, а звітність - недостовірною.
Якщо за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки виявлено, що дані звітності банку (крім форми № 1Д "Баланс банку" (
z0353-03)
), містять помилки (крім випадку невіднесення банком особи до пов'язаних з банком осіб), які не були виправлені банком у строки, установлені Правилами (
z0353-03)
, та виправлення яких не впливає на дотримання значень економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції, то такі помилки є перекрученням даних звітності.
4.3. Складання висновків щодо діяльності кожного банку за результатами аналізу його фінансового стану здійснюється за формою та в строки, що встановлюються розпорядчим документом Національного банку.
Розділ X. Вимоги щодо діяльності системно важливих банків
1. Системно важливий банк здійснює свою діяльність відповідно до вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку та цієї Інструкції.
2. Системно важливий банк зобов'язаний дотримуватися спеціальних значень таких економічних нормативів:
нормативів ліквідності, зокрема:
нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;
нормативів кредитного ризику, зокрема:
максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 20 відсотків.
Якщо системно важливий банк набув статусу спеціалізованого банку, то він має дотримуватися значень нормативів, установлених для спеціалізованих банків.
3. Системно важливий банк також формує буфер системної важливості, який розраховується від загального обсягу ризику.
Розмір буфера системної важливості визначається залежно від розміру показника системної важливості банку (що розраховується відповідно до Положення про порядок визначення системно важливих банків (v0863500-14)
, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25 грудня 2014 року № 863) у таких межах:
|
№ з/п
|
Категорія системно важливого банку
|
Розмір показника системної важливості банку, %
|
Розмір буфера системної важливості, %
|
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
1
|
1 категорія
|
менше 5
|
1
|
|
2
|
2 категорія
|
від 5 до 10
|
1,5
|
|
3
|
3 категорія
|
більше 10
|
2
|
4. Банк після отримання повідомлення Національного банку про набуття статусу системно важливого банку зобов'язаний з 01 січня наступного фінансового року дотримуватися спеціальних значень економічних нормативів, вимог щодо формування буфера системної важливості.
5. Банк після втрати статусу системно важливого банку має дотримуватися вимог, установлених цим розділом, протягом 12 місяців із дня втрати такого статусу.
6. Системно важливий банк з урахуванням напрямів своєї діяльності та притаманних йому ризиків розробляє план відновлення діяльності банку (далі - План відновлення) та подає його до Національного банку після отримання повідомлення про набуття статусу системно важливого банку. План відновлення затверджується правлінням та радою банку та має відповідати встановленим Національним банком вимогам.
7. Системно важливий банк протягом двох тижнів із дня проведення загальних зборів акціонерів надає Національному банку інформацію про розглянуті на зборах питання та прийняті щодо них рішення.
8. Рада системно важливого банку зобов'язана повідомити Національний банк про конфлікт інтересів щодо керівників банку протягом трьох робочих днів із дня його виявлення.
9. Системно важливий банк зобов'язаний повідомити Національний банк протягом трьох робочих днів із дня отримання повідомлення про відкриття провадження в судових справах, винесення рішень за якими може мати значний негативний вплив на репутацію банку та/або призвести до втрати активів у розмірі більше ніж один відсоток.
|
Начальник
управління методології
Генерального департаменту
банківського нагляду
|
К.Е. Раєвський
|