Конвенція
держав-учасниць ГУУАМ про взаємне
надання допомоги з консульських питань
( Конвенцію ратифіковано Законом
N 150-IV ( 150-15 ) від 12.09.2002 )
Держави-учасниці цієї Конвенції, іменовані надалі
"Сторонами",
з метою подальшого розвитку співробітництва в консульській
сфері, прагнучи в інтересах своїх громадян до удосконалення
системи захисту їхніх законних прав і інтересів на території
третіх країн,
на розвиток положень Віденської конвенції про консульські
зносини від 24 квітня 1963 року ( 995_047 ), а також відповідних
двосторонніх конвенцій,
підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені у цій
Конвенції, застосовуватимуться норми міжнародного права,
багатосторонніх і двосторонніх міжнародних договорів,
вирішили укласти цю Конвенцію і домовилися про таке:
Стаття 1
Сторони будуть сприяти всебічному співробітництву
консульських служб у різних сферах консульської діяльності й
обмінюватися досвідом роботи шляхом проведення консультацій,
організації семінарів і обміну стажистами, налагодження між собою
різних форм зв'язків.
Стаття 2
Сторони за взаємною згодою у кожному конкретному випадку
будуть надавати одна одній взаємну допомогу по захисту прав та
інтересів громадян Сторін на території третіх держав, за згодою
останніх, у випадку відсутності в цих державах дипломатичних
представництв і консульських установ однієї зі Сторін.
Ця допомога буде здійснюватися в рамках компетенції
дипломатичного представництва або консульської установи і
стосуватися:
- інформування по дипломатичних каналах про нещасні або
смертельні випадки, що трапилися з громадянами Сторін;
- надання сприяння, у рамках можливого, громадянам, які
постраждали в результаті нещасних випадків або надзвичайних
ситуацій, і інформування консульської служби відповідної Сторони;
- сприяння в організації розшуку громадян, місце перебування
яких невідоме, з наступною передачею отриманої інформації
консульській службі Сторони, громадянами якої вони є;
- одержання відомостей про громадян Сторін, які були
затримані або заарештовані в державі перебування, і інформування
консульської служби держави, громадянами якої вони є;
- інформування з питань медичної чи юридичної допомоги в
державі перебування шляхом надання відомостей про відповідних
фахівців;
- витребування і пересилання документів, необхідних для
захисту законних інтересів громадян з соціально-правових,
спадкоємних, майнових та інших питань;
- вивчення питань, що стосуються консульської тематики, у
діяльності держави перебування і взаємної інформації про них.
Стаття 3
Сторони будуть інформувати одна одну про спроби використання
підроблених паспортів і віз, фальсифікації інших документів
громадянами держав Сторін.
Стаття 4
Фінансова допомога, витрати на репатріацію та інші можливі
витрати, що виникли в результаті надання допомоги відповідно до
Статті 2 цієї Конвенції, повинні бути покриті за рахунок коштів
країни громадянства особи, яка постраждала.
Стаття 5
Консульські збори за дії однієї Сторони по захисту в державі
перебування прав та інтересів юридичних і фізичних осіб інших
Сторін будуть стягуватися згідно з тарифом консульських зборів
держави першої Сторони для відшкодування її витрат за згадані дії.
Стаття 6
Питання, пов'язані із захистом прав та інтересів громадян
Сторін, будуть вирішуватися по дипломатичних каналах за взаємною
згодою у кожному конкретному випадку, виходячи з можливостей та
компетенції дипломатичних представництв і консульських установ
Сторін.
Стаття 7
Сторони обміняються по дипломатичних каналах списком своїх
дипломатичних представництв і консульських установ у третіх
країнах і надалі будуть інформувати одна одну про їхнє відкриття
чи закриття.
Стаття 8
Ця Конвенція не зачіпає зобов'язань Сторін за іншими
міжнародними договорами, учасниками яких вони є.
Стаття 9
За взаємною згодою Сторін до цієї Конвенції можуть бути
внесені зміни і доповнення, що оформляються окремими протоколами,
які є невід'ємною частиною цієї Конвенції і набувають чинності в
порядку, передбаченому Статтею 10 цієї Конвенції.
Стаття 10
Ця Конвенція набуває чинності з дати здачі депозитарію
третього повідомлення, що підтверджує виконання
державами-учасницями внутрішньодержавних процедур, необхідних для
набуття Конвенцією чинності. Для Сторін, що здадуть свої
повідомлення після такої дати, Конвенція набуде чинності з дати
отримання депозитарієм такого повідомлення.
Стаття 11
Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї інших держав, що
вступили до ГУУАМ і поділяють цілі та принципи Конвенції.
Приєднання до цієї Конвенції здійснюється шляхом передачі
депозитарію документів про приєднання. Для Сторони, що
приєднується до цієї Конвенції, вона набуде чинності з дати
отримання депозитарієм документа про приєднання.
Стаття 12
Кожна зі Сторін може вийти з цієї Конвенції шляхом
направлення повідомлення депозитарію по дипломатичних каналах у
письмовій формі про своє рішення денонсувати цю Конвенцію. Для
такої Сторони Конвенція припиняє дію через три місяці з дати
отримання відповідного повідомлення депозитарієм.
Вчинено в місті Ялта 7 червня 2001 року в одному дійсному
примірнику азербайджанською, англійською, грузинською,
молдовською, російською, узбекською та українською мовами, при
цьому всі тексти є автентичними.
Дійсний примірник зберігається в Кабінеті Міністрів України,
який є депозитарієм цієї Конвенції, що направить кожній
державі-учасниці Конвенції її завірену копію.
За Азербайджанську Республіку
За Грузію
За Республіку Молдова
За Республіку Узбекистан
За Україну