КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Л И С Т
N 06-10/80 від 11.02.99
На запит повідомляємо таке.
1. Указ Президента України від 07.08.98 р. N 857 ( 857/98 )
"Про деякі зміни в оподаткуванні" був виданий із посиланням на п.4
Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України
( 254к/96-ВР ), відповідно до якого "указ Президента України
вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня
подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду)
Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий
законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до
набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих
питань". ВРУ розглянула поданий Президентом законопроект і
прийняла Закон України, який скасовував дію ст.2 Указу Президента
України N 857 ( 857/98 ) (щодо збору на державне соціальне
страхування), інші положення Указу ( 857/98 ) залишилися без змін.
Необхідно зазначити, що на момент видання Указу
N 857 ( 857/98 ) не було законодавчого визначення поняття
"економічні питання, не врегульовані законами". Для виправлення
численних правових колізій, які виникли у зв'язку з протиріччям
норм Указів Президента України і чинного законодавства, ВРУ
прийняла Закон України від 14.10.98 р. N 171-XIV ( 171-14 ) "Про
порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових
платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо
оподаткування", яким визначила, що ВРУ має виключне право
встановлювати і змінювати ставки загальнодержавних податків і
зборів (обов'язкових платежів), інші елементи податкових баз, а
також пільги щодо оподаткування.
Відповідно до положень ст.58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі. Виходячи з цього Закон N 171 ( 171-14 ) не
може регулювати відносини, встановлені Указом N 857 ( 857/98 ), що
й було підтверджено Постановою ВРУ N 363 ( 363-14 ) "Про
застосування нормативно-правових актів з питань оподаткування в
Україні", прийнятою 24.12.98 р. для роз'яснення правил практичного
застосування зазначеного Закону, перший пункт якої говорить, що
будь-які нормативно-правові акти, які не мають сили закону і
видані з порушенням вимог Закону України "Про порядок встановлення
ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів
податкових баз, а також пільг щодо оподаткування" ( 171-14 ),
якими збільшувалися ставки податків і зборів (обов'язкових
платежів) або змінювалися об'єкти оподаткування, інші елементи
податкових баз та пільги з оподаткування, а також ті, якими
встановлювалися податки і збори (обов'язкові платежі), що не були
визначені Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ),
не застосовуються у частині, що суперечить Закону України "Про
порядок встановлення ставок податків і зборів обов'язкових
платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо
оподаткування" ( 171-14 ) з моменту їх видання, та не підлягають
виконанню платниками податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зрозуміло, що Указ N 857 ( 857/98 ) не міг бути виданим з
порушенням вимог Закону України від 14.10.98 р. N 171 ( 171-14 ) у
зв'язку з неіснуванням останнього на момент такого видання.
Стаття 13 Указу N 857 ( 857/98 ) не збільшує ставки податків,
не змінює об'єкти оподаткування, інші елементи податкових баз або
пільги щодо оподаткування та не встановлює нових податків або
зборів, не передбачених системою оподаткування. Стаття 13 Указу
N 857 ( 857/98 ) вирішує єдине питання, а саме: продовження
терміну дії Закону України "Про операції з давальницькою сировиною
у зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР ) щодо окремої
категорії зовнішньоекономічних контрактів, укладених до
01.10.97 р.
2. Стаття 13 Указу N 857 ( 857/98 ) стосується також
продовження терміну дії ст.7 Закону України "Про державне
регулювання імпорту сільськогосподарської продукції"
( 468/97-ВР ). Це пояснюється таким:
виходячи з назви, Указ N 857 ( 857/98 ) регулює "деякі зміни
в оподаткуванні" без визначення конкретних видів податків (зборів,
обов'язкових платежів);
ст.13 не містить посилання на ПДВ, а стосується всіх видів
оподаткування операцій з давальницькою сировиною, порядок якого
було встановлено Законом України "Про операції з давальницькою
сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР );
відповідно до Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) ввізне мито включається до переліку загальнодержавних
податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто термін
"оподаткування", застосований у ст. 13 Указу ( 857/98 ),
поширюється також на особливий порядок стягнення мита для операцій
з давальницькою сировиною, встановлений Законом України "Про
державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції"
( 468/97-ВР ).
3. Економічна доцільність подальшого існування норм ст.13
Указу N 857 ( 857/98 ) пояснюється тим, що під дію ст.13
підпадають виключно договори з переробки сировини, за якими були
проведені фактичні витрати до 01.10.97 р., або якщо така
давальницька сировина була повністю чи частково вивезена за межі
митної території України до 01.10.97 р. Встановлені обмеження не
дозволяють використовувати цю норму для ухилення від
оподаткування, але захищають суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності від розірвання ще незавершених контрактів та пов'язаних
з цим судових позовів, а Україну - від іміджу ненадійного
партнера.
З огляду на викладене Комітет вважає, що до прийняття
відповідного закону платники податку мають використовувати
положення ст.13 Указу N 857 ( 857/98 ) щодо оподаткування операцій
з давальницькою сировиною ПДВ та ввізним (імпортним) митом,
виходячи з норм Закону України "Про операції з давальницькою
сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" ( 327/95-ВР )
незалежно від того, підпадає така давальницька сировина або готова
продукція під групи 1 - 24 у ТН ЗЕД ( n0001410-92 ) чи ні.
Разом з тим Комітет стурбований ситуацією, коли
нормативно-правові акти, видані Президентом України, починають
довільно тлумачитись або зупинятися окремими органами державної
виконавчої влади, що є неприпустимим згідно з принципом
верховенства права, визначеним Конституцією України
( 254к/96-ВР ).
Голова Комітету В.Альошин
"Бухгалтерія", N 9/1, 04.03.2002 р.