МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ
Н А К А З
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
9 липня 2007 р.
за N 780/14047
Про затвердження Правил технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд
Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 N 789 (
789-2006-п)
, та для створення системи організаційних і технічних вимог щодо технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд, що додаються.
2. Державному департаменту морського і річкового транспорту (Кушніренко А.В.):
2.1. Забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
2.2. Забезпечити доведення цього наказу до відома всіх заінтересованих підприємств, організацій та установ.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Касапчука В.А.
|
Міністр
ПОГОДЖЕНО:
В.о. Голови Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва
Заступник Міністра регіонального
розвитку та будівництва України
Тимчасово виконуючий обов'язки
Міністра України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи
Перший заступник Міністра охорони
здоров'я України,
Головний державний санітарний
лікар України
Генеральний директор
Регістру судноплавства України
Т.в.о. начальника Головної
державної інспекції України
з безпеки судноплавства
Начальник Державного підприємства
водних шляхів "Укрводшлях"
|
М.Рудьковський
К.Ващенко
А.В.Беркута
В.М.Антонець
С.П.Бережнов
В.В.Севрюков
В.Доронін
А.В.Кузьмін
|
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
транспорту та зв'язку
України
13.06.2007 N 492
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
9 липня 2007 р.
за N 780/14047
ПРАВИЛА
технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд
1. Загальні положення
1.1. Ці Правила установлюють основні організаційні та технічні вимоги до експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд, неухильне виконання яких забезпечує безперебійний і безпечний пропуск транспортного флоту та надійну і безпечну експлуатацію судноплавних шлюзів.
До судноплавних гідротехнічних споруд належать споруди, які експлуатуються в Україні: судноплавні шлюзи з низовими та верховими підхідними каналами, дамбами, напрямними і причальними спорудами, аванпортом.
1.2. Дія цих Правил поширюється на підрозділи Міністерства інфраструктури України, які здійснюють нагляд, контроль і технічну експлуатацію судноплавних гідротехнічних споруд, а також організації та установи, що виконують роботи на судноплавних гідротехнічних спорудах.
1.3. Визначення термінів, скорочення
Терміни, що використовуються в цих Правилах, уживаються в таких значеннях:
аванпорт судноплавної гідротехнічної споруди - захищена акваторія, прилегла до шлюзу з боку верхнього б'єфа (водосховища), яка створена огороджувальними спорудами і призначена для переформування зчепів, відстою суден у штормову погоду і перед шлюзуванням, а також для безпечного і зручного входу суден у шлюз і виходу з нього;
акваторія аванпорту (акваторія) - огороджена дамбами-хвилеломами частина акваторії водосховища;
ворота шлюзу - загородження, яке перекриває суднопропускні отвори (прогони) голів;
глибина на королі - найменша глибина над частиною дна судноплавної камери у створі воріт шлюзу;
голови шлюзу - підпірні споруди, які відділяють камери шлюзу від верхнього та нижнього б'єфів і призначені для розміщення шлюзових воріт, пристроїв системи живлення, обладнання і адміністративних приміщень;
державне підприємство водних шляхів ("Укрводшлях") - юридична особа державної форми власності, підпорядкована центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту, основним видом діяльності якої є тримання та експлуатація внутрішніх водних шляхів загального користування і судноплавних гідротехнічних споруд (шлюзів);
корисна довжина камери шлюзу - найбільша довжина камери шлюзу, де розташовуються судна під час шлюзування;
корисна ширина камери - найменша відстань між лицьовими гранями в поперечному розрізі судноплавної камери;
король шлюзу (поріг шлюзу) - вертикальний виступ, до якого прилягає низ стулок воріт у закритому стані;
навігаційний період - частина року (кількість діб), упродовж якої здійснюється судноплавство;
напрямні споруди (пали) - споруди, що прилягають безпосередньо до голів шлюзу зі сторони верхнього та нижнього б'єфів і призначені для спрямування суден під час входу їх до шлюзу або виходу із шлюзу;
нижній підхідний канал - канал, прилеглий до шлюзу в нижньому б'єфі, який разом з напрямними і причальними спорудами забезпечує безпечний підхід до шлюзу суден і відстій їх перед шлюзуванням;
причальні споруди - споруди, які прилягають до напрямних споруд (палів) і слугують для відстою суден, що очікують шлюзування;
пропускна спроможність шлюзу - найбільша розрахункова кількість шлюзувань, яку шлюз здатен здійснити за добу;
район гідротехнічних споруд (далі - РГС) - судноплавна гідротехнічна споруда з двома та більше шлюзами;
Регістр судноплавства України (далі - Регістр) - національне класифікаційне товариство, яке належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України;
система живлення - сукупність пристроїв, за допомогою яких здійснюється наповнення та спорожнення судноплавної камери;
спеціалізована організація - науково-дослідна, проектна або інша організація, що виконує спеціальні роботи (послуги) і має ліцензію на виконання цих робіт, і визнана Регістром судноплавства України;
судноплавна гідротехнічна споруда (далі - СГТС) - судноплавні шлюзи з низовими та верховими підхідними каналами, дамбами, напрямними і причальними спорудами, аванпортом;
судноплавна камера шлюзу - частина шлюзу, обмежена на кінцях головами, де розміщуються судна під час шлюзування;
судноплавний шлюз (шлюз) - напірна гідротехнічна споруда, призначена для переміщення суден з одного б'єфа в другий;
шафова частина - вертикальна ніша в лицьових гранях голови, у яку входить стулка воріт, коли вони повністю відкриті.
2. Класифікація судноплавних шлюзів
2.1. Залежно від величини напору, напрямку вантажопотоків, геологічних умов рельєфу місцевості є різні типи судноплавних шлюзів, що відрізняються кількістю і розташуванням камер, їх конструкцією, системою водопровідних улаштувань і будівельним матеріалом.
2.2. Судноплавні шлюзи за кількістю і розташуванням камер бувають:
з послідовним розташуванням - однокамерні та трикамерні;
з паралельним розташуванням - однониткові, двониткові тощо.
За типом камер шлюзи поділяються на:
шлюзи без стінки падіння, застосовуються при невеликих напорах;
шлюзи зі стінкою падіння.
2.3. До основних споруд і конструкцій шлюзів належать: голови і камери, основні та аварійні ворота, основні підйомні механізми та несучі конструкції, що сприймають відповідні навантаження, дренажні пристрої, споруди системи живлення, підхідні канали, підпірні стінки, задіяні в створенні напірного фронту.
До другорядних - підпірні стінки, які не створюють напірний фронт, напрямні пристрої, причальні та відбійні пристосування, службові містки, допоміжні підйомні механізми та несучі конструкції, що сприймають відповідні навантаження, ремонтні загородження тощо.
2.4. Пропускна спроможність шлюзів буває проектна і фактична.
Проектна спроможність шлюзу визначається як відношення добового (місячного, річного) часу до суми проектних норм часу на шлюзування типового судна впродовж доби (місяця, року) плюс технологічна година.
Фактична спроможність шлюзу визначається як відношення добового (місячного, річного) часу до суми часу, витраченого на шлюзування впродовж доби (місяця, року) плюс технологічна година.
2.5. До основних габаритів шлюзу належать: корисна довжина камери; корисна ширина камери; глибина на королях; запас за висотою в підмостових габаритах.
Габарити суден, що прямують на шлюзування, повинні відповідати габаритам шлюзу з урахуванням нормативних запасів.
2.6. Розрахункова довжина групи суден, що мають шлюзуватися одночасно, не повинна перевищувати корисної довжини камери шлюзу.
2.7. Розрахункова ширина суден, які шлюзуються одночасно і стоять поряд, не повинна перевищувати корисної ширини камери шлюзу та запасів за шириною камери з обох сторін.
2.8. Глибина на королі шлюзу визначається як різниця між відміткою проектного рівня води і відміткою короля.
2.9. Запаси суден за довжиною, шириною та глибиною при шлюзуванні визначаються Правилами пропуску суден через судноплавні шлюзи України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20.10.2003 N 809 (
z1010-03)
, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04.11.2003 за N 1010/8331 (далі - Правила пропуску суден через судноплавні шлюзи України).
2.10. Залежно від способу подачі води системи живлення камер поділяються:
на зосереджену (головну) систему, коли вода подається в камеру з-під воріт верхньої голови шлюзу;
на розподільну систему, коли вода до камери подається через водопровідні галереї, які розміщені в стінах та днищі камери шлюзу.
2.11. Залежно від способу скидання води в нижній б'єф під час спорожнення камери шлюзу системи поділяються на:
систему живлення, при якій вода скидається у підхідні канали;
систему живлення, коли вода скидається в нижній б'єф з допомогою системи галерей бокового водовипуску, розміщеної поза підхідними каналами.
3. Завдання технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд
3.1. Загальні вимоги
3.1.1. Технічна експлуатація СГТС повинна забезпечувати надійну та безпечну роботу кожної споруди відповідно до її призначення шляхом неухильного виконання вимог чинного законодавства та цих Правил. Кожна СГТС повинна мати паспорт установленого зразка і чинне Свідоцтво про придатність до експлуатації, видане Регістром.
3.1.2. Експлуатаційний персонал шлюзів в обсязі, необхідному для відповідної посади, повинен:
знати конструкцію СГТС, її механічне та електротехнічне обладнання, правила та інструкції щодо їх експлуатації;
утримувати СГТС та її механічне й електротехнічне обладнання справними;
тримати аванпорти і підхідні канали в межах СГТС у безпечному для судноплавства стані;
проводити технічне обслуговування - догляд, огляди, поточний та капітальний ремонти споруд та їхнього обладнання;
здійснювати систематично нагляд за станом споруд і обладнання відповідно до інструкцій, правил та графіків;
підтримувати зовнішній вигляд СГТС, а також чистоту і порядок на своїх робочих місцях.
3.1.3. Загальне керівництво експлуатацією СГТС здійснюється ДП "Укрводшлях".
3.2. Основні принципи організації експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд
3.2.1. СГТС та їхнє обладнання повинні відповідати затвердженій проектно-конструкторській і технічній документації.
Унесення в конструкцію та обладнання СГТС змін, унаслідок яких можуть змінитися експлуатаційні параметри споруди, установлені проектом, допускається тільки за згодою ДП "Укрводшлях" та погодженням з Регістром і генпроектувальником.
3.2.2. Для забезпечення безперебійної роботи СГТС, її механічного та електротехнічного обладнання необхідно здійснювати технічне обслуговування і ремонт відповідно до встановлених чинним законодавством вимог і цих Правил.
3.2.3. Перспективні плани покращення технічного стану СГТС складаються на основі аналізу результатів спостережень і досліджень, а також оглядів споруд на п'ять років.
Річні плани покращення технічного стану СГТС складаються на підставі поданої та затвердженої у встановленому порядку техніко-кошторисної документації згідно з чинним законодавством.
3.2.4. Про всі несправності, виявлені під час експлуатації СГТС, її механічного і електротехнічного обладнання, робиться запис у Вахтовому журналі суднопропуску. Неполадки основного обладнання, які перешкоджають суднопропуску, повинні усуватися негайно.
3.2.5. Знати ці Правила і дотримуватися їх слід обов'язково всім працівникам СГТС та ДП "Укрводшлях", робота яких пов'язана з експлуатацією споруд.
3.2.6. Перевірку знань експлуатаційним персоналом цих Правил слід проводити щороку перед початком навігації.
3.2.7. Перевірку знань інженерно-технічними працівниками цих Правил, які не входять до складу вахтового персоналу, слід проводити один раз на три роки.
3.2.8. Контроль за дотриманням Правил зобов'язані здійснювати начальники, головні інженери і головні спеціалісти та інженери СГТС, а також служб і відділів ДП "Укрводшлях".
3.3. Технічна документація
3.3.1. На кожній СГТС, яка експлуатується, повинні бути документи, що відображають її проектні та фактичні параметри, зміни в конструкціях або зміни, що відбулися в умовах роботи, а також документи, які визначають умови експлуатації відповідно до вимог чинного законодавства та цих Правил.
3.3.2. Повний комплект усіх креслень і схем СГТС та її обладнання зберігається на СГТС.
Усі зміни в обладнанні та схемах слід негайно вносити до виконавчих креслень і підтверджувати підписами відповідальних осіб.
3.3.3. На пульті керування СГТС повинен бути комплект виконавчих принципових і монтажних схем керування, сигналізації та захисту, силової та освітлювальної мереж.
Принципові схеми електропостачання, електричних силових кіл основного обладнання, кіл керування і захисту вивішуються на видному місці у приміщенні цієї електроустановки, а також додаються до відповідних інструкцій.
3.3.4. Інструкції щодо керування процесом шлюзування складаються з урахуванням місцевих умов суднопропуску, особливостей СГТС, обладнання і схем керування кожного шлюзу.
3.3.5. Усі інструкції один раз на п'ять років повинні переглядатися з урахуванням змін, що відбулися в обладнанні, схемах керування і захисту, режимах роботи СГТС та обладнання, а також у чинному законодавстві. Якщо змін немає, то на інструкції робиться помітка про те, що вона перевірена і строк її дії подовжено.
3.3.6. Усі значні поточні зміни і доповнення слід уносити в інструкцію (у вигляді циркулярів) негайно і доводити їх під підпис до відома працівників, для яких знання цієї інструкції обов'язкове.
Унесення змін в інструкцію підтверджується підписом начальника СГТС з посиланням на документ, на підставі якого цю зміну зроблено.
3.3.7. На кожній СГТС повинен бути перелік чинних інструкцій із зазначенням посад, для яких знання інструкції і перевірка знань обов'язкові.
3.4. Порядок приймання судноплавних гідротехнічних споруд в експлуатацію
3.4.1. Приймання в експлуатацію новозбудованих і реконструйованих СГТС здійснюється відповідно до чинного законодавства, у тому числі Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 461 (
461-2011-п)
, із залученням представника Регістру.
3.4.2. Керівний експлуатаційний персонал СГТС (начальник і головні спеціалісти) повинен призначатися не менше ніж за рік до введення її в експлуатацію і повинен брати участь у проведенні виробничих випробувань і випробувань конструкцій та обладнання, а також у прийманні СГТС робочою комісією в складі представників експлуатаційної організації, підрядника, проектної організації, ДП "Укрводшлях" і органів контролю.
Черговий та інший обслуговувальний персонал призначається за 1-2 місяці до введення СГТС в експлуатацію і за цей період повинен пройти виробниче навчання і перевірку знань для допуску до самостійної роботи.
До введення СГТС в експлуатацію персонал зобов'язаний вивчити проектно-конструкторську і технічну документацію з будівництва, реконструкції і монтажу обладнання.
3.4.3. Уведення в експлуатацію СГТС після капітального або поточного ремонту здійснюється після закінчення всіх ремонтних робіт, які забезпечують експлуатацію споруди відповідно до чинного законодавства.
3.4.4. Приймання об'єктів після капітального ремонту здійснюється комісією, призначеною наказом начальника ДП "Укрводшлях" або начальника СГТС, із залученням представника Регістру. До складу комісії у разі потреби можуть залучатись фахівці спеціалізованих і проектної організацій та органів контролю.
3.4.5. Порядок приймання закінчених об'єктів поточного та капітального ремонтів визначається чинним законодавством.
3.4.6. Результати роботи приймальної комісії оформляються актом приймання, у якому подається перелік поданої документації, стислий опис виконаних робіт, оцінка їх якості, кошторисна і фактична вартість ремонту, а також висновок комісії.
3.4.7. Після закінчення робіт з ремонту електротехнічного обладнання додатково повинна проводитися перевірка та регулювання механізмів, положення затворів, блокування і сигналізації.
3.4.8. Після закінчення ремонтних робіт в осушеній камері шлюзу завершення робіт у підводній частині шлюзу оформляється актом.
3.4.9. Роботи, виконані під час поточного ремонту, записуються до ремонтного журналу, а роботи, пов'язані із заміною окремих вузлів і деталей, - до паспортів СГТС і обладнання.
3.5. Охорона праці
3.5.1. Начальник і головний інженер СГТС та головні спеціалісти зобов'язані забезпечувати безпечні умови праці на СГТС шляхом систематичного проведення організаційних і технічних заходів відповідно до чинного законодавства, в тому числі Правил безпеки праці під час експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 14.06.2006 N 363 (
z0761-06)
, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.06.2006 за N 761/12635.
3.5.2. Кожний працівник СГТС відповідно до посади повинен знати та точно виконувати вимоги чинного законодавства стосовно пожежної безпеки та інструкцій з охорони праці і пожежної безпеки, розроблених для СГТС.
3.5.3. До самостійної роботи на СГТС допускаються тільки особи, які пройшли навчання і оволоділи безпечними методами праці та пройшли перевірку знань правил охорони праці, пожежної безпеки та дій в аварійних ситуаціях.
3.5.4. Усі працівники СГТС повинні проходити навчання та інструктаж на робочому місці в порядку, визначеному чинним законодавством. Проведення інструктажів оформляється в журналах та особовій картці працівника.
3.5.5. На СГТС слід здійснювати систематичний контроль за виконанням вимог правил безпеки праці під час її експлуатації та ремонту, а також організаційно-технічні заходи триступеневого контролю. Керівники і головні спеціалісти підрозділів зобов'язані всіляко сприяти наглядовим організаціям у проведенні контролю за станом техніки безпеки й охорони праці та пожежної безпеки.
3.5.6. На кожній СГТС повинна бути прошнурована книга встановленої форми для записів зауважень щодо техніки безпеки та дотримання вимог санітарних норм і правил.
3.5.7. Кожний уповноважений працівник СГТС зобов'язаний негайно повідомити керівництву про всі порушення правил техніки безпеки, які є небезпечними для людей або для цілісності конструкцій та обладнання, а також про всі помічені ним несправності частин і конструкцій споруди, обладнання і пристосувань.
3.5.8. Працівники СГТС повинні вміти плавати, користуватися весловим човном, знати правила рятування потопаючих і вміти надавати першу допомогу постраждалим при нещасних випадках.
3.5.9. Кожна СГТС повинна бути постійно вкомплектована справними захисними, рятувальними і протипожежними засобами відповідно до затверджених норм. Ці засоби необхідно зберігати в легкодоступних місцях у повній готовності до використання в будь-який час.
3.5.10. Під час проведення на СГТС ремонтних або науково-дослідних робіт сторонньою організацією під керівництвом її технічного персоналу заходи щодо забезпечення безпечних умов праці повинні бути визначені спільним протоколом, підписаним керівництвом СГТС і керівником робіт.
3.5.11. Відповідальними за випадки виробничого травматизму на СГТС є особи з числа адміністративно-технічного персоналу, які не забезпечили безпечні умови праці працівників і навчання їх безпечним методам роботи, а також особи, котрі порушили правила охорони праці та правила технічної експлуатації.
3.5.12. Стосовно кожного випадку виробничого травматизму та порушення правил охорони праці керівництво підрозділу повинне своєчасно провести ретельне розслідування і вжити заходів для запобігання подібним випадкам у майбутньому.
Розслідування та облік нещасних випадків мають здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства.
4. Технічна експлуатація гідротехнічної та будівельної частин судноплавних гідротехнічних споруд
4.1. Конструкції судноплавних гідротехнічних споруд
4.1.1. Регулярні огляди, спостереження та дослідження за бетонними, залізобетонними та кам'яними конструкціями СГТС проводяться згідно з інструкціями і графіками.
4.1.2. Бетонні, залізобетонні та кам'яні конструкції СГТС у процесі їх експлуатації повинні постійно відповідати передбаченим проектом вимогам стосовно:
несучої здатності (міцності та стійкості);
установленого обмеження деформацій;
опірності утворенню тріщин;
водонепроникності та стійкості проти руйнівного впливу кліматичних факторів і води.
4.1.3. Бетонні, залізобетонні та кам'яні конструкції СГТС повинні триматися справними і забезпечувати сприйняття проектних навантажень.
4.1.4. Підводні та надводні частини споруд необхідно періодично оглядати відповідно до графіка.
4.1.5. Судноплавні камери шлюзів необхідно періодично осушувати для огляду і ремонту підводної частини.
Періодичність осушення встановлюється ДП "Укрводшлях" і не повинна перевищувати п'ять років.
4.1.6. Необхідно вести систематичні спостереження за деформаціями, водонепроникністю бетону і залізобетону, утворенням у них тріщин, а також за появою тріщин у швах кам'яної кладки.
У разі виявлення недопустимих відхилень від передбачених проектом необхідно виявити причини відхилень і розробити заходи щодо їх усунення. Якщо необхідно, до цієї роботи залучаються спеціалізовані організації.
4.1.7. Під час оглядів бетонних, залізобетонних і кам'яних конструкцій особливу увагу слід звертати на: стан штрабного бетону та кам'яної кладки біля закладних частин воріт і затворів, тонкостінних конструкцій; стан бетону та кам'яної кладки порогів, водобоїв, водопровідних галерей; поверхні бетону і швів кам'яної кладки; появу в бетонних конструкціях нашарувань продуктів вилуговування, іржавих патьоків та відшарування плит-оболонок, а також на стан ущільнень (шпонок) температурно-осадових швів, наявність фільтрації води і виносу ґрунту через ці шви.
4.1.8. Висотне положення порогів шлюзів слід систематично перевіряти шляхом нівелювання спеціальних марок, установлених на цих частинах споруд.
4.1.9. У разі виявлення фільтрації через штрабний бетон і зменшення його міцності нижче встановленого обмеження бетон слід замінити новим.
4.1.10. Для визначення ступеня агресивності дії води на бетон і кам'яну кладку необхідно періодично здійснювати хімічний аналіз води, яка профільтрувалася, і води з верхнього б'єфа.
У разі виявлення підвищеної агресивності води відносно бетону особливо коли спостерігається значна фільтрація, слід вжити заходів для ліквідації або зменшення агресивного впливу води. Для розроблення необхідних заходів рекомендується залучати спеціалізовані організації.
4.1.11. Щоб запобігти інтенсивному руйнуванню плит-оболонок, слід вчасно відновлювати шви між ними і ліквідовувати пустоти за плитами-оболонками.
4.1.12. Пошкодження поверхні бетонних і залізобетонних конструкцій необхідно усувати. Ліквідація значних пошкоджень бетону повинна здійснюватися відповідно до проекту.
4.1.13. Наріжні частини бетонних конструкцій та стін камер у місцях можливого руйнування мають бути закруглені і облицьовані металом або захищені відбійними пристроями від навалу суден.
4.1.14. Бетон гідротехнічних та будівельних конструкцій необхідно захищати від попадання на нього мінеральних мастил.
4.1.15. Узимку біля залізобетонних конструкцій, не розрахованих на вплив суцільного льодового поля, необхідно підтримувати майни.
Місця розташування майн установлюються згідно з проектом і контролюються ДП "Укрводшлях", виходячи з конкретних умов.
4.1.16. Вода, що попадає на поверхню бетону і кам'яної кладки, повинна вільно відводитися. Якщо є місця застою води, то необхідно забезпечити її стікання шляхом прокладання зливовідвідних труб або створення необхідного нахилу поверхні.
4.1.17. Шпонки температурно-осадових і температурних швів СГТС у процесі експлуатації під час вертикальних і горизонтальних переміщень окремих частин споруди повинні забезпечувати захист від фільтрації води через шви.
4.1.18. Необхідно стежити за станом шпонок температурно-осадових і температурних швів. У разі виявлення фільтрації через шпонку слід ретельно перевірити її стан, виявити причини фільтрації та усунути їх.
4.1.19. Депресійна крива фільтраційного потоку в тілі земляних гребель та дамб не повинна підійматися вище проектної величини і знаходитися в зоні промерзання землі.
4.1.20. Фільтрація води через тіло споруди не повинна викликати явищ суфозії (винесення часток ґрунту).
4.1.21. Укоси земляних споруд слід тримати у справному стані, який забезпечує збереження проектної величини їх закладання.
На укосах гребель і дамб, які мають екрани, а також на дренажних пристроях не повинно бути дерев та чагарників.
4.1.22. Протифільтраційні, дренажні та зливовідвідні системи повинні бути справними і забезпечувати необхідне гасіння напору та вільне відведення розрахункових витрат води до водозбірників.
4.1.23. На земляних спорудах (греблях, дамбах) рекомендується мати знаки, які відмічають попікетну довжину споруди, початок і кінець закруглень, а також місця розміщення в тілі споруди понурів, екранів, діафрагм, закритих дренажів і кабельних, водопровідних та інших комунікацій.
На особливо важливих земляних греблях установлюється освітлення.
4.1.24. На земляних спорудах проводяться регулярні спостереження за деформаціями окремих частин споруди, рівнями води в п'єзометрах, фільтрацією через тіло і основу, витратами води через дренажні пристрої та розвантажувальні свердловини, станом кріплення укосів.
4.1.25. У разі підвищення депресійної кривої вище допустимих меж слід з'ясувати причини цього явища і вжити заходів для дренування відповідних ділянок споруди.
Якщо виявлено кольматацію тіла дренажних призм і наслонних дренажів, деформації та руйнування окремих частин, закритих дренажів, то необхідно усунути ці дефекти шляхом перебирання, ремонту або підсилення.
4.1.26. Виявлені промоїни, зсуви, осідання, випинання ґрунту і вимивання його в дренажі, каверни та тріщини в тілі споруди, руйнування кріплення укосів і зливовідвідних пристроїв необхідно ліквідувати та усунути причини їх виникнення.
4.1.27. Виявлені в тілі споруди ходи землерийних тварин слід ліквідувати. Для боротьби із землерийними тваринами необхідно залучати відповідні служби.
4.1.28. Якщо має місце застій води на гребені або берегах земляних споруд, то слід організувати її відведення.
4.1.29. Рити шурфи і котловани в тілі напірних земляних споруд або безпосередньо близько до них без проекту не дозволяється.
4.2. Територія й акваторія
4.2.1. Межі території СГТС або окремої споруди повинні бути нанесені на планшет, відповідно оформлені і закріплені на місцевості межовими знаками.
4.2.2. Документація на володіння землею повинна зберігатися в архіві СГТС.
4.2.3. На СГТС мають належним чином триматися територія (планування), дороги, мости, тротуари, пожежні проїзди і під'їзди, кабельні, водопровідні та каналізаційні комунікації, зовнішнє освітлення, озеленення відповідно до вимог чинного законодавства.
4.2.4. Територія СГТС повинна бути огороджена.
Під'їзні дороги, на яких не дозволяється рух транспорту загального користування, на межі СГТС слід обладнати шлагбаумами.
4.2.5. До початку паводкового періоду вся водозливна мережа повинна бути підготовлена до пропускання паводка, напірні канави та кювети мають бути звільнені від снігу, отвори проходів кабелів, труб, вентиляційних каналів, що лежать нижче рівня паводкових вод, ущільнені, засоби відкачування перевірені та приведені до готовності.
4.2.6. Після проходження паводка територія СГТС і акваторія негайно очищаються від сміття.
Якщо з'явилися осідання в засипках споруд і будівель, то необхідно усунути причини їх появи, а місця осідань засипати ґрунтом та ущільнити його.
4.2.7. На території СГТС не повинні знаходитися сторонні предмети, скупчення будівельних матеріалів та обладнання, які не використовуються під час експлуатації.
4.2.8. Озеленення території СГТС необхідно здійснювати шляхом дернування та залуження схилів і горизонтальних ділянок та насадження дерев і декоративних чагарників.
Зелені насадження необхідно доглядати й охороняти від пошкоджень та знищення.
4.2.9. Акваторію СГТС слід тримати в чистоті, сміття, що плаває в зоні дії механізмів і затворів, обов'язково систематично виловлювати і видаляти.
4.2.10. Згідно з чинним законодавством на акваторії СГТС скидання нафти, шкідливих речовин, залишків вантажів, сміття і стічних вод, незалежно від ступеня їх очищення, не дозволяється.
4.3. Виробничі та службові будівлі
4.3.1. Регулярні огляди, спостереження та дослідження за будівельними конструкціями СГТС здійснюють згідно з інструкціями і графіками.
У комплекс виробничих і службових будівель СГТС входять будівлі, у яких розміщені пульти керування, основне і допоміжне механічне та електротехнічне обладнання споруд, а також приміщення майстерень, гаражів, складів, санітарно-побутового обладнання тощо.
Технічна характеристика виробничих і службових будівель повинна бути внесена в паспорт відповідної споруди.
4.3.2. Виробничі та службові будівлі СГТС повинні триматися справними, у чистоті і відповідати експлуатаційним вимогам, а також вимогам протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм і правил.
4.3.3. За осіданням фундаментів будівель і обладнання, якщо вони не розташовані на бетонних масивах споруди, слід постійно вести спостереження.
4.3.4. У разі виявлення тріщин у фундаментах і конструкціях будівель необхідно вжити заходів для забезпечення надійної роботи фундаментів і вести постійне спостереження за тріщинами за допомогою маяків та інструментальних замірів. Місця тріщин, які стабілізувалися, слід відремонтувати.
4.3.5. У випадку появи зволоження або слідів вилуговування солей на стінах приміщень, розташованих нижче рівня засипки або нижче рівня води, і якщо ці явища прогресують, необхідно провести дренування фільтраційних вод та відновити гідроізоляцію стін.
4.3.6. Фарбувати приміщення і обладнання слід відповідно до вимог промислової естетики на основі розроблених проектів або схем.
Металеві конструкції будівель захищаються від корозії антикорозійними покриттями, які оновлюються за потреби.
4.3.7. Фасади будівель в процесі експлуатації необхідно періодично чистити, мити або фарбувати залежно від матеріалу і характеру облицювання, а також стану його поверхні.
4.3.8. Необхідно тримати у справному стані герметизувальні обробки стиків панелей і блоків у фасадах з повнозбірних елементів та заповнювати шви в облицювальних плитах цоколів і фасадів будівель.
4.3.9. Металеві та рулонні дахи повинні мати організований водовідвід - зовнішній або внутрішній.
4.3.10. За станом водостоків, особливо внутрішніх, необхідно вести регулярний нагляд.
4.3.11. Водостоки будівель повинні забезпечувати безперешкодне видалення із даху талих і дощових вод без накопичення на дахах навіть за умови максимальних надходжень води.
4.3.12. Конструкції будівель необхідно регулярно фарбувати. У процесі експлуатації слід систематично виявляти та усувати руйнування дерев'яних конструкцій, ослаблення і руйнування окремих елементів споруди.
4.3.13. Трубопроводи систем опалення, водопостачання і каналізації, розташовані в місцях, які охолоджуються, слід надійно утеплити.
4.3.14. Каналізаційні пристрої (колодязі, колектори, спуски), а також вигрібні ями необхідно систематично чистити і промивати.
4.3.15. Відповідно до вимог чинних санітарних норм і правил кожна СГТС повинна мати такі санітарно-побутові приміщення:
роздягальні із шафами для одежі та приміщення для приймання їжі;
теплі приміщення для обігрівання робітників, які працюють на відкритому повітрі, та пристрої для сушіння одягу;
санвузли, розміщені (по змозі) у виробничих або в підсобних приміщеннях.
4.4. Підхідні канали
4.4.1. На підхідних каналах повинні бути забезпечені габарити шляху (глибина, ширина та радіуси закруглення).
4.4.2. СГТС зобов'язані проводити в межах своїх кордонів спостереження за технічним станом каналів та їх укосів.
4.4.3. Графіками оглядів, спостережень і досліджень передбачаються регулярні огляди, спостереження за п'єзометричною мережею, тралення, промірювання глибин і в разі потреби огляди каналів водолазами.
4.4.4. Під час проведення оглядів каналів слід звертати увагу на:
стан кріплення укосів, наявність осідань і руйнувань;
явища винесення ґрунту з-під кріплення укосів;
стан опірної частини укосів;
стан зливовідвідної мережі;
фільтрацію ґрунтових вод на укосах і зсувні явища.
Результати огляду і всі виявлені пошкодження заносяться до Журналу спостережень за укосами з додаванням схем, замальовок тощо.
4.4.5. Виявлені пошкодження кріплення укосів необхідно усунути. Для ліквідації незначних пошкоджень кріплення укосів повинен бути запас необхідних аварійних матеріалів.
4.4.6. Поверхневі стічні води слід скидати через спеціальну зливовідвідну систему, яка повинна бути завжди справною.
4.4.7. На берегах каналів повинні триматися справними геодезичні, навігаційні та інші знаки.
4.4.8. Навантаження і вивантаження у межах кордонів шлюзу різноманітних матеріалів здійснювати на спеціально відведених ділянках за умови дотримання вимог безпеки судноплавства, збереження укосів і бечівника.
4.4.9. Швидкість руху суден у каналах установлюється правилами плавання в залежності від типів і розмірів суден, живого перерізу каналів, прийнятого типу кріплення берегів та їхнього стану.
4.4.10. Судноплавні габарити каналів повинні підтримуватися шляхом проведення днопоглиблювальних і дноочисних робіт.
4.5. Аванпорти
4.5.1. Підхід судна до СГТС і вхід до судноплавної камери шлюзу відповідно до Правил пропуску суден через судноплавні шлюзи України (
z1010-03)
слід здійснювати на малій швидкості.
4.5.2. Під час шторму або у випадку штормового попередження судна, які йдуть з нижнього б'єфа, після шлюзування, і судна, що йдуть з верхнього б'єфа, повинні чекати в аванпорту сприятливих метеорологічних умов для продовження руху.
4.5.3. Окремі великогабаритні зчепи, габарити яких не відповідають корисним габаритам камери шлюзу, шлюзуються частинами. Розділення і збирання зчепів здійснюються на рейдах аванпорту і нижнього б'єфа.
4.6. Дюкери, дренажі та зливові стоки
4.6.1. Труби і дюкери під каналами повинні триматися у справному стані, що забезпечує безперешкодний пропуск найбільшої розрахункової кількості води.
У процесі експлуатації їх слід регулярно оглядати і чистити від мулу, сміття і рослинності.
4.6.2. Сміттєзатримні решітки необхідно тримати справними і регулярно чистити від сміття, а взимку - від льоду.
4.6.3. Слід виявляти та усувати: фільтрацію води із труб і дюкерів у ґрунт дна або дамб каналів та з каналів у труби і дюкери; обхідну фільтрацію навколо вхідних оголовків і під днищем труб і дюкерів; руйнування бетонних поверхонь та внутрішньої частини труб і дюкерів.
4.6.4. Кріплення дна та укосів підвідних і відвідних каналів, труб і дюкерів слід тримати справними. Якщо підвідні та відвідні канали замулюються, то їх систематично потрібно чистити від мулу, щоб не допускати підвищення рівня води у водотоці вище проектних позначок.
4.6.5. Щоб уникнути попадання снігу в труби, слід на зимовий період закривати їх надводні отвори спеціальними щитами або матами.
4.6.6. Ремонт труб і дюкерів, очищення від мулу, снігу, льоду необхідно провести до початку весняного паводка.
4.7. Мости і мостові переходи
4.7.1. Під час експлуатації поворотних мостів схема включання і робота їхніх механізмів повинні забезпечувати:
плавний пуск і зупинку моста;
чітку послідовність операцій із взаємним блокуванням;
фіксацію прогонової частини в замках і розвантаження опорно-ходових вузлів мосту в наведеному положенні.
4.7.2. Поворотні мости для захисту від навалу суден в розведеному стані не повинні виступати в судноплавний прогін і повинні мати з боку суднового ходу відбійні пристрої.
4.7.3. Не дозволяється пропускати по мосту людей і транспорт, якщо:
не спрацював механізм підклинювання моста;
міст не дійшов до кінця і не зафіксований;
загальна маса транспорту перевищує вантажопідйомність моста;
відсутнє освітлення.
4.8. Напрямні та причальні споруди
4.8.1. Напрямні та причальні споруди на підходах до шлюзу призначені для забезпечення безпечних умов заходу (виходу) суден в (із) шлюз(у) та відстою суден.
4.8.2. Судноводіям для зменшення ймовірності навалу судна на поверхні стінок напрямних і причальних споруд слід керувати судном відповідно до вимог Правил пропуску суден через судноплавні шлюзи України (
z1010-03)
та Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004 N 91 (
z0872-04)
, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12.07.2004 за N 872/9471 (далі - Правила судноплавства на внутрішніх водних шляхах України).
4.9. Контрольно-вимірювальна апаратура
4.9.1. СГТС повинна бути обладнана контрольно-вимірювальною апаратурою в кількості, достатній для визначення стану СГТС і вчасного виявлення дефектів, пошкоджень, аварійних місць та ситуацій.
4.9.2. Контрольно-вимірювальна апаратура призначена для контролю за станом і роботою СГТС і підлягає періодичній перевірці. Необхідно слідкувати за її справністю.
У разі необхідності на СГТС встановлюється додаткова контрольно-вимірювальна апаратура.
4.9.3. Контрольно-вимірювальна апаратура повинна забезпечувати можливість ручного та автоматизованого керування.
4.9.4. Розміщення контрольно-вимірювальної апаратури слід здійснювати згідно з проектом та виконавчою документацією об'єкта.
4.9.5. Спостереження за станом і роботою судноплавних шлюзів поділяються на контрольні та спеціальні.
4.9.6. Контрольні спостереження мають включати такі питання:
протитиск в основі споруди;
деформації температурно-осадових швів;
осідання споруди;
горизонтальні переміщення стін камер шлюзу;
рівні води в засипках за стінами камер шлюзу;
рівні води в камерах і б'єфах;
гідравлічні характеристики за умови нормального режиму роботи шлюзу;
фільтраційні витрати води в дренажних системах;
систематичний огляд споруд і дренажної системи;
розмивання і відкладення наносів у підхідних каналах;
дія льоду на споруди тощо.
4.9.7. Для визначення величини і характеру розподілу протитиску по підошві шлюзу слід застосовувати закладні п'єзометри.
4.9.8. Для визначення параметрів тиску ґрунтових вод рекомендується застосовувати опускні п'єзометри, які встановлюються після засипання пазух.
4.9.9. П'єзометри повинні встановлюватися вертикально.
Для визначення відмітки п'єзометричного рівня у напірних п'єзометрах рекомендується використовувати манометри.
4.9.10. У безнапірних п'єзометрах відмітку рівня води слід вимірювати контактними приладами (хлопавкою, лот-свистком, електроконтактними приладами).
4.9.11. Для вимірювання розкриття температурно-осадових швів слід застосовувати щілиноміри, які встановлюються поперек швів зверху стін і днища.
В основі споруд на нескельних і на скельних ґрунтах щілиноміри слід установлювати на кожному температурно-осадовому шві з обох сторін камери шлюзу.
4.9.12. Просідання голів і секцій камер шлюзу необхідно визначати шляхом періодичного нівелювання контрольних марок, закладених на відмітках верху стін і днища.
4.9.13. У районі шлюзу повинна бути передбачена надійна планова і висотна мережа опорних реперів.
4.9.14. Визначення горизонтальних зміщень конструкцій шлюзу слід здійснювати геодезичними методами.
4.9.15. Для спостереження за рівнями води в б'єфах і камерах шлюзу слід використовувати водомірні рейки і прилади.
4.9.16. Для вимірювання фільтраційних витрат води в дренажах повинні бути передбачені апаратура і пристосування.
4.9.17. Спеціальні спостереження слід призначати у разі:
значної складності і відповідальності споруди;
визначення нових конструктивних рішень;
вирішення науково-дослідних завдань.
4.9.18. Спеціальними спостереженнями має передбачатися вивчення таких питань:
температурний режим;
напружений стан бетону і арматури;
деформації або напруження основи;
тиск води в порах і швах бетону;
пульсації гідродинамічного тиску на перекриття водопровідних галерей;
тягові зусилля підйомних механізмів;
умови відстою суден у камерах шлюзу і біля причальних пірсів.
4.9.19. До проведення спеціальних спостережень на шлюзах можуть залучатися спеціалізовані науково-дослідні організації.
5. Технічна експлуатація механічного обладнання
5.1. Ворота і затвори
5.1.1. Регулярні огляди, спостереження та дослідження механічного обладнання СГТС здійснюються відповідно до інструкцій і графіків.
Ворота і затвори повинні займати проектні положення. У закритому положенні підйомно-опускні ворота та затвори повинні правильно опиратися на поріг або входити в нішу і прилягати протифільтраційним контуром. Двостулкові ворота повинні правильно опиратися у стулкових та вереяльних стовпах на упорні й опорні подушки і прилягати до них вертикальним протифільтраційним контуром, а горизонтальним протифільтраційним контуром - до порога.
5.1.2. Опорні та опорно-ходові вузли воріт і затворів повинні забезпечувати правильне передавання гідростатичного тиску на опори споруди як під напором у закритому положенні, так і під час маневрування в безнапірному стані.
5.1.3. Ворота, затвори та їх опорні та опорно-ходові вузли не повинні зазнавати навантажень, що перевищують розрахункові значення.
5.1.4. Не допускаються перекоси і деформації воріт і затворів, що перевищують установлені значення, регламентовані діючими нормами граничнодопустимих зносів та відхилень елементів механічного обладнання шлюзів від проектного положення.
5.1.5. Ущільнення двостулкових воріт, що перекривають зазори між рухомими частинами воріт, та ущільнення, що перекривають зазори між рухомими і закладними частинами підйомно-опускних воріт та затворів, повинні відповідати таким вимогам:
вступати в роботу негайно після прийняття затвором напору, не спричиняючи вібрації затвору;
бути доступним для огляду і легко демонтуватися для ремонту та заміни;
мати достатньо надійний захист від пошкоджень сторонніми предметами;
мати достатній діапазон регулювання;
мати високу зносостійкість.
Не допускається перевищення фільтрації через нещільності в ущільненнях понад установлені обмеження для цього шлюзу.
5.1.6. Під час експлуатації СГТС не припустима вібрація затворів, воріт, які перебувають під напором або працюють у потоці.
Не допускається зупинка затворів або воріт у положеннях, коли можлива вібрація.
У випадку виникнення вібрації затворів або воріт, що перебувають у робочих положеннях під напором, слід негайно виявити причини вібрації та вжити заходів для їх усунення.
5.1.7. Маневрування затворами та воротами за допомогою механізмів з електричним приводом дозволяється тільки за умови відрегульованої та чітко діючої апаратури керування та захисту, що передбачено схемою автоматичного керування. Послідовність операцій маневрування затворами (воротами) необхідно встановлювати і контролювати відповідною системою блокувань. Рух воріт і затворів має бути безперешкодним і плавним, без ривків. Швидкість руху, а також зупинки у проміжних і кінцевих положеннях повинні відповідати проектним схемам і діаграмам.
5.1.8. Основні затвори водопровідних галерей та інших водопропускних отворів повинні надійно закриватися в потоці.
5.1.9. Частини колісних опорно-ходових частин, а також п'ятові та гальсбантові опори затворів, що зазнають тертя, повинні мати справні і надійно діючі змащувальні пристрої.
5.1.10. Щоб уникнути пошкоджень воріт і затворів під час замерзання води в порожнинах їх окремих частин та вузлів і особливо кінцевих опорних колон, слід мати отвори для вільного стікання води.
5.1.11. Основні двостулкові ворота шлюзів, які мають металеві стулкові стовпи, повинні бути обладнані пристроями контролю за правильним їх стуленням.
5.1.12. На торцевих ділянках відбійних рам двостулкових воріт необхідно мати скоси і закруглені торці.
5.1.13. Слід вести постійний контроль за станом аераційних пристроїв, а також за можливими явищами вакууму і кавітації за затворами (воротами). У випадку виявлення відхилень від нормальних режимів слід вжити заходів для їх усунення.
5.1.14. Для контролю за станом затворів і воріт та забезпечення їх надійної, правильної роботи необхідно систематично проводити огляди, дослідження, спостереження і догляд відповідно до інструкцій, складених для кожного типу затворів і воріт на основі цих Правил і проектних даних.
5.1.15. Експлуатаційний персонал зобов'язаний тримати справними пішохідні містки, стаціонарні стрем'янки та переходи, огородження тощо.
5.1.16. Узимку біля воріт і затворів, не розрахованих на силову дію льоду, необхідно підтримувати незамерзаючі майни.
5.1.17. Після великих морозів (мінус 30 град.С і нижче) усі зварні конструкції воріт і затворів підлягають ретельному огляду з метою виявлення можливих розривів і тріщин.
5.1.18. Для пропускання води і скидання льоду в зимовий період слід використовувати лише призначені для цього водопропускні отвори.
5.1.19. Аварійні ворота шлюзів слід тримати в постійній готовності до роботи.
5.1.20. Ворота, затвори або група однотипних воріт та затворів повинні забезпечуватися пристроями і пристосуваннями для встановлення їх у ремонтне положення.
5.1.21. Решітки затворів для затримування сміття слід регулярно очищати від сміття.
5.1.22. Пороги, ніші та пази ремонтних загороджень необхідно періодично оглядати і очищати від наносів.
5.1.23. На міжнавігаційний період усе основне механічне обладнання необхідно законсервувати і привести в стан, що виключає шкідливий вплив на нього льоду, атмосферних опадів і випадкові пошкодження під час виконання ремонтних робіт.
5.2. Приводні механізми
5.2.1. Механізми з електричним приводом повинні бути обладнані:
гальмовими пристроями для зупинки механізму в будь-якому положенні воріт чи затворів;
покажчиками положення воріт і затворів;
пристроями захисту механізму від перевантажень;
пристроями, що контролюють ослаблення тягових органів (ланцюгів, стальних канатів);
стопорними пристроями для ревізії електродвигунів та окремих вузлів механізмів.
5.2.2. Редуктори слід обладнувати мастилопокажчиками, де рисками позначені допустимі рівні мастила. Редуктори впродовж усього навігаційного періоду мають бути опломбованими.
5.2.3. Робота механізмів забороняється у разі:
недопустимих деформацій і пошкоджень відповідальних частин механізмів або металоконструкцій воріт та затворів;
тріщин і деформацій у деталях передач;
зносів деталей, що перевищують допустимі;
ослаблених і порушених кріпленнях відповідальних деталей;
несправних гальмових пристроїв;
невідповідності положень вузлів механізмів і положень воріт і затворів;
якщо рівні мастила в редукторах нижче допустимих;
якщо температура підшипників і мастила в редукторах вище 75 град.С;
несправних огороджень, які необхідні згідно з правилами техніки безпеки.
5.2.4. Регулювання пристроїв механічного захисту від перевантажень і перевірку їхньої дії слід виконувати відповідно до технічних інструкцій.
5.2.5. На окремо діючих механізмах, зв'язаних між собою синхронізуючими пристроями, гальма повинні забезпечувати одномоментність гальмування обох механізмів.
5.2.6. Пружини гальмових і запобіжних механізмів необхідно періодично перевіряти методом опресовування.
5.2.7. За пластинчастими ланцюгами повинен бути організований ретельний догляд. Ланцюги слід захищати від попадання на них пилу і бруду, періодично промивати їх і ретельно змащувати. За зносом ланцюгів необхідно вести постійний контроль.
5.2.8. Не дозволяється проводити регулювання гальм і розбирати вузли передач не розвантажених та не застопорених механізмів.
5.2.9. Гідроприводи воріт і затворів повинні бути обладнані:
запобіжними клапанами для захисту системи від перевантажень і підвищення тиску робочої рідини;
манометрами з червоною позначкою на шкалі, що вказує на граничне значення робочого навантаження;
пристроями для контролю погодженого руху поршня сервомотора і затвора, які виключають рух поршня у випадку зависання затвора.
5.2.10. Уключення гідроприводів у роботу забороняється у разі:
несправності реле тиску, реле рівнів, струмового захисту;
несправності в системі керування гідроприводом;
незадовільної якості робочої рідини, що не відповідає нормам на експлуатаційні робочі рідини, і якщо температура робочої рідини нижче встановленої норми;
несправностей мастильних насосів або пускорегулювальної апаратури;
зниженому рівні робочої рідини у баках.
5.2.11. Гідропривід негайно слід зупинити у разі:
якщо рівень робочої рідини в баках мастило-насосної установки нижче встановленого;
появи стуків і незвичайних шумів у насосах, а також раптового збільшення вібрації насосів і трубопроводів;
появи диму або полум'я із електродвигунів або електромагнітів золотників керування;
виявлення несправностей технологічного захисту;
появи значних витікань робочої рідини із системи.
5.2.12. Не дозволяється знімати зі своїх місць гідроапаратуру і прилади, а також міняти прокладки в з'єднаннях трубопроводів, які протікають, якщо піднятий затвор (ворота) та відкриті вентилі.
5.2.13. Після кожного ремонту трубопроводів робочої рідини, гідроциліндрів, мастилонапірних установок перед випробуванням гідроприводу необхідно провести опресовування гідравлічної системи протягом 10 хв. тиском, що перевищує робочий тиск на 50%.
5.2.14. Запобіжні клапани гідроприводів повинні бути відрегульованими на тиск, що перевищує номінальний на 10-15%.
5.2.15. Регулювання гідравлічних і електричних пристроїв системи гідроприводів та його випробування слід проводити у послідовності, установленій технічною інструкцією експлуатації гідроприводу.
5.2.16. Баки для робочої рідини, кожухи регуляторів, запобіжні клапани, манометри та аварійно-ремонтна апаратура впродовж усього навігаційного періоду повинні бути опломбованими.
5.2.17. Робоча рідина, яка використовується в гідроприводах, має відповідати чинним стандартам; за її якістю необхідно вести постійний контроль.
5.2.18. СГТС, обладнані гідроприводами, повинні мати ємкості для зберігання робочої рідини, а також установки для її очищення і регенерації.
5.2.19. Експлуатацію насосів, запобіжних клапанів, реле тиску, манометрів та іншої апаратури потрібно здійснювати відповідно до інструкцій заводів-виробників.
5.2.20. З настанням низьких температур повітря необхідно вжити заходів для забезпечення надійної роботи гідравлічних механізмів (підігріти робочу рідину у баках, утеплити сервомотори, замінити робочу рідину іншою, що має меншу в'язкість при низьких температурах тощо).
5.2.21. Коли встановлюються опускні ворота і затвори в нижнє положення на тривалий час, шток гідроциліндра слід змащувати.
5.2.22. Кожний механізм або група механізмів, які розміщені в одному приміщенні, повинні бути укомплектовані набором гайкових ключів та інших інструментів і пристосувань, необхідних для обслуговування механізмів.
5.2.23. Демонтаж приводних механізмів та іншого обладнання СГТС для списування здійснюється за погодженням з ДП "Укрводшлях" згідно з чинним законодавством.
5.3. Допоміжне обладнання
5.3.1. Швартові пристрої на СГТС (плавучі рими, стаціонарні рими і тумби) повинні:
бути зручними для надійного швартування суден;
відповідати за міцністю швартовим зусиллям від розрахункового судна;
мати нумерацію, яку добре видно судноводіям у разі підходу до споруди як вдень, так і вночі (нумерація виконується від верхньої голови до нижньої).
5.3.2. У період роботи шлюзів при мінусовій температурі повітря плавучі рими, не обладнані обігрівом, необхідно підвішувати у верхній частині ніш або витягувати з ніш.
5.3.3. Плавучі рими слід забезпечити захисними фартухами, щоб уникнути попадання плаваючих предметів у римову нішу і заклинювання римів.
5.3.4. Стаціонарні або плавучі насосні установки для осушення камер судноплавних шлюзів повинні бути обладнані насосними агрегатами, що забезпечують осушення камери в проектних режимах.
5.3.5. У період навігації насосні установки повинні бути справними і перевірятися в дії в разі видачі свідоцтва про придатність СГТС до експлуатації.
5.3.6. Використання агрегатів насосних установок системи осушення камер для господарських та інших потреб не дозволяється.
5.4. Антикорозійний захист металоконструкцій
5.4.1. Усі металеві конструкції, механізми, допоміжне і ремонтне обладнання СГТС повинні бути захищені від корозійного руйнування шляхом нанесення захисного антикорозійного покриття.
5.4.2. Способи та технологія антикорозійного захисту, а також періодичність його поновлення повинні призначатися згідно з чинними технічними документами.
5.4.3. Для планування робіт з антикорозійного захисту на кожній СГТС мають бути довідкові дані, де вказані площі та маси металоконструкцій воріт, затворів і механізмів, які підлягають фарбуванню.
5.4.4. Стан антикорозійного захисту металоконструкцій на кожній СГТС визначається комісією судноплавної гідротехнічної споруди, очолюваною представником ДП "Укрводшлях", щорічно після закриття навігації, а в підводній частині - після відкачування води з камер. Результати обстеження оформлюються актом.
5.4.5. Для захисту металевих конструкцій, що постійно працюють у воді, може застосовуватися електрохімічний (катодний) захист.
6. Технічна експлуатація електротехнічного обладнання
6.1. Електропостачання і каналізація електроенергії
6.1.1. Розмежування відповідальності між СГТС (споживачем) і електропостачальною організацією за стан і обслуговування електроустановок визначається їх балансовою приналежністю та фіксується в акті розмежування відповідальності сторін. Акт додається до договору на користування електричною енергією, що укладається з організацією-електропостачальником.
Нагляд за станом контактних з'єднань на стику розмежування відповідальності здійснює організація-електропостачальник.
6.1.2. Персонал, що експлуатує електротехнічне обладнання СГТС, і організація-електропостачальник взаємно зобов'язані забезпечувати збереження електроустановок, які розміщені на їхній території, вільний доступ і під'їзд до них, не допускати на трасах кабельних і повітряних ліній зведення будівель і складування матеріалів та не виконувати на трасах кабельних ліній земляні роботи без попередньої згоди власника.
6.1.3. Електроприймачі СГТС, що забезпечують процес суднопропуску, за умовами безперебійності електропостачання споживачів відносяться до I та II категорій електроприймачів.
6.1.4. На СГТС, не обладнаних автоматичним вмиканням резервного живлення, повинна бути забезпечена можливість переходу на резервне живлення відповідними перемиканнями на розподільному щиті низької напруги трансформаторів, які виконує начальник вахти (диспетчер) шлюзу.
Начальник вахти (диспетчер) шлюзу повинен бути навчений способам перемикання живлення.
6.1.5. Вимоги диспетчера енергосистеми або чергового підстанції-електропостачальника стосовно перемикання ліній живлення, вимикання ліній у випадку аварійної ситуації в енергосистемі та в інших випадках обов'язкові для виконання.
6.1.6. Список працівників, які мають право виконувати оперативні перемикання, повинен бути затверджений ДП "Укрводшлях" і представлений організації-електропостачальнику.
6.1.7. Резервні трансформатори і лінії їх живлення повинні бути справними та готовими до вмикання.
Для шлюзу, який не має подвійного живлення, слід мати один резервний трансформатор, комплект комутаційної, захисної та іншої апаратури і матеріалів, що дає можливість у найкоротший строк усунути можливу несправність в електропостачанні шлюзу.
6.1.8. На СГТС не допускається тривале (понад дві години) перевантаження трансформаторних підстанцій, електроустановок приводу основних механізмів і ліній їх живлення.
6.1.9. До ліній, що живлять шлюзи, не дозволяється приєднувати інших споживачів.
6.1.10. Для забезпечення безперебійного електропостачання шлюзів I та II категорій між верхньою та нижньою головами й опорами кожної голови повинні бути прокладені резервні силові та контрольні кабелі, рівноцінні у поперечному перерізі і кількості жил, для заміни будь-якого кабелю, який вони резервують.
6.1.11. Кінці резервних кабелів повинні мати достатню довжину для приєднання до найвіддаленіших електроустановок, до яких резервується кабель.
6.1.12. У місцях вводу до приміщень механізмів кабелі слід захистити від механічних пошкоджень, які можуть виникати внаслідок осідання насипного ґрунту.
6.1.13. Кабельні канали повинні мати стоки, що забезпечують видалення зливової та фільтраційної води.
6.1.14. На шлюзі повинні установлюватися розподільні щити для живлення основних і допоміжних електроприймачів.
До мереж основних електроприймачів не дозволяється приєднувати інші навантаження.
6.1.15. Електрообладнання, розташоване в приміщеннях, доступних для осіб, які не входять до складу електротехнічного персоналу, необхідно обгородити.
6.1.16. Металеві частини електричних пристроїв і обладнання, а також металева оболонка і броня силових та контрольних кабелів повинні бути надійно заземлені.
Опір заземлювального пристрою, до якого приєднані нейтралі трансформаторів потужністю понад 100 кВА, не повинен бути більшим 4 Ом, потужністю 100 кВА і менше - не більшим 10 Ом.
6.2. Пульти керування, пристрої автоматичного керування, захисту і блокування
6.2.1. Шлюзи повинні мати центральне і місцеве керування електроприводами механізмів.
Аварійно-ремонтні загородження повинні мати дистанційне керування із приміщень, де перебуває черговий персонал.
6.2.2. Центральне керування здійснюється з центрального пульту керування, розміщеного у приміщенні, що забезпечує хорошу видимість камери шлюзу, причалів верхнього і нижнього б'єфів та найближчих підходів до цих причалів.
6.2.3. Користуватися місцевими пультами керування для суднопропуску допускається тільки у виняткових випадках і з дозволу начальника СГТС та обов'язково у присутності головних спеціалістів (енергетика, механіка).
6.2.4. Місцеві пульти повинні установлюватися якнайближче до механізмів і в місцях, зручних для спостереження за воротами і затворами.
6.2.5. Температура в приміщеннях з електрообладнанням (панелі, пульти тощо) повинна підтримуватися: в період навігації - не нижче плюс 14 град.С, у міжнавігаційний період - не нижче плюс 5 град.С.
6.2.6. Розміщення та конструкція світильників у приміщенні центрального пульту керування повинні забезпечувати рівномірну освітленість пульту, панелей не нижче вказаної в діючих нормах та правилах і не створювати відблисків на приладах.
6.2.7. У приміщенні центрального пульту розміщуються:
технічна та оперативна документація відповідно до затвердженого переліку;
запас сигнальних ламп (не менше п'яти ламп кожного типу);
покажчики напруги до 100 В;
два комплекти ключів від усіх приміщень (робочий та аварійний);
електромегафон;
ручні ліхтарі - 2 шт.;
бінокль;
аптечка.
6.2.8. У приміщеннях магнітних контролерів розподільних щитів пристроїв автоматики на спеціально обладнаних місцях повинні бути комплект інструментів, запас запобіжників (не менше двох кожного типу).
6.2.9. Пульти керування, вивідні зборки, деблокувальні пристрої, ключі "Стоп" і екстреного закриття, шляхові вимикачі та прилади захисту повинні бути опломбовані. Головний енергетик є відповідальним за цілість пломб СГТС.
6.2.10. В пультах керування, панелях автоматики, магнітних контролерах прокладаються тільки ізольовані проводи: для струмових кіл - поперечним перерізом не менше 2,5 кв.мм, для решти кіл керування і сигналізації - не менше 1,5 кв.мм. В елементах вищевказаного обладнання, які відкриваються, повинні прокладатися багатожильні ізольовані проводи.
6.2.11. Схема керування електроприводами шлюзових механізмів повинна передбачати:
циклове і роздільне керування із центрального пульту механізмами воріт і затворів у заданій технологічній послідовності (ключі циклового і роздільного керування не повинні суміщатися в одному апараті);
керування з центрального пульту аварійними воротами;
переведення керування із центрального пульту на місцеві;
зупинку механізмів у випадку порушення нормального режиму роботи обладнання;
керування сигналами світлофорів;
дублювання сигналів світлофорів;
безперервну сигналізацію кінцевих і проміжних положень основних та аварійних воріт і затворів; готовність до роботи схеми керування;
безперервну сигналізацію величини перекосу воріт, що мають привод від двох автономних механізмів;
безперервну сигналізацію про рівні води в камерах шлюзів, верхньому і нижньому б'єфах:
пошукову сигналізацію;
звукову (аварійну) сигналізацію про несправності в колах автоматики, про граничнодопустимий рівень води в камері (для трикамерного шлюзу) і про спрацювання захисту;
блінкерну або світлову сигналізацію спрацювання реле захисту і відключення аварійних вимикачів "Стоп";
робочі блокування, що забороняють включення механізмів затворів у послідовності, яка не відповідає нормальному процесу шлюзування;
блокування, що забороняють підйом опускних воріт під час проходження над ними судна.
6.2.12. На шлюзах, де через хвильові коливання може діяти на двостулкові ворота зворотний напір, що перевищує розрахунковий, слід передбачати блокування, яке забезпечує автоматичне відкривання воріт для їх розвантаження.
6.2.13. На зовнішній стороні стіни кожної опори і в приміщеннях механізмів повинні бути встановлені кнопки "Стоп" для негайної зупинки механізмів затворів і воріт.
6.2.14. У схемі керування електроприводами механізмів затворів повинні бути передбачені аварійні блокування, що відключають механізми у випадках:
спрацювання захисту;
проходження затворами кінцевих положень відкриття або закриття;
ослаблення або перевантаження тягових органів (ланцюгів, канатів, штанг тощо);
зменшення або збільшення тиску в електрогідроприводі нижче або вище допустимого значення;
вмикання ручного приводу механізмів і встановлення стопорів на механізмах у положення "Застопорено";
підвищення або зниження рівнів води в камерах більше допустимих значень;
перевищення допустимої величини перекосу затвора, який має два автономних приводи та систему їх синхронізації;
відхилення рівнів робочої рідини у баках мастилонасосної установки від допустимого рівня.
6.2.15. Живлення кіл керування повинно здійснюватися від розподільного трансформатора або стабілізуючого пристрою, якщо коливання значень напруги живлення кіл керування становлять +-5-10% від номінального значення.
6.2.16. На панелі живлення повинен бути встановлений щитовий мегомметр для контролю за станом ізоляції кіл керування постійного і змінного струму під напругою.
6.2.17. До джерела живлення кіл керування можуть підключатися тільки мережі керування сельсинної, виробничої або світлофорної сигналізації.
6.2.18. Усі контактні затискачі, кабелі і проводи, підключені до апаратури пультів керування, панелей і контактних затискачів, повинні мати відповідне маркування.
6.2.19. На контактних затискачах не повинно бути поряд затискачів, випадкове замикання яких може викликати довільне вмикання або вимикання обладнання.
6.2.20. Написи на лицьовій і зворотній сторонах пультів, панелей, магнітних контролерів тощо повинні бути ідентичними із позначеннями, прийнятими у принципових і монтажних схемах.
6.2.21. Вторинні кола й апаратура центрального пульту керування та панелей захисту і автоматики повинні бути доступні для огляду без зняття напруги.
6.2.22. Зміни у схемах керування, які стосуються режимів роботи затворів, складу блокувань і сигналізації, можуть бути внесені за погодженням з ДП "Укрводшлях".
Усі зміни в схемах автоматики і захисту повинні бути внесені в принципові та монтажні схеми з обов'язковим зазначенням, де і коли зроблені зміни.
6.2.23. Регульований електропривід і електрогідропривід повинні забезпечувати заданий швидкісний режим руху затвора в технологічних операціях.
6.2.24. Системи синхронного обертання двох автономних електроприводів, призначених для переміщення одного затвора, повинні забезпечувати його рух у межах допустимого перекосу, величина якого встановлюється організацією, яка проектувала затвор.
6.2.25. Синхронно-слідкуючі системи електроприводів (електрогідроприводів), призначених для переміщення одного затвора, повинні у межах допуску автоматично вирівнювати перекіс затвора під час його руху.
6.2.26. Електродвигуни регульованих систем електроприводів основних механізмів СГТС повинні мати захист від коротких замикань, перевантаження і асиметрії напруги на статорі (або роторі, якщо регулювання напруги для зміни швидкості здійснюється в обмотках ротора).
Електродвигуни нерегульованих електроприводів повинні мати захист від коротких замикань та перевантажень.
6.2.27. На амперметрах, що контролюють силу струму електродвигунів, повинна бути помічена червоною рискою величина струму під час роботи обладнання з гранично можливим технологічним навантаженням.
6.2.28. На корпусах електродвигунів і механізмах, для яких ці електродвигуни є приводами, повинні бути вказані стрілками напрямки обертання обладнання при різних режимах роботи. Виводи обмоток електродвигунів повинні мати маркування.
6.2.29. Електрообладнання, що перебуває в аварійному запасі, повинно бути постійно готовим до роботи.
6.2.30. Після міжнавігаційного ремонту і випробувань електрообладнання до відкриття навігації слід провести наладку всіх електричних систем, перевірити взаємодію елементів схем і роботу аварійних та робочих блокувальних пристроїв. Перевірка роботи аварійних і робочих блокувальних пристроїв протягом навігації повинна здійснюватися за графіком.
6.2.31. Перевірку дії блокувальних пристроїв слід здійснювати шляхом безпосереднього маневрування затворами і воротами, вживаючи запобіжних заходів, щоб уникнути можливих пошкоджень механізмів і затворів. Остаточно доводити затвори до положень, коли спрацьовують блокувальні пристрої, необхідно ручними приводами механізмів.
6.2.32. Виводити блокувальні пристрої з роботи слід тільки з дозволу начальника СГТС та у присутності головних спеціалістів (енергетика, механіка). Після відновлення нормального експлуатаційного режиму СГТС блокувальні пристрої вводяться в роботу.
6.2.33. Роботи з регулювання апаратури і схеми автоматики протягом навігації повинні здійснюватися в періоди між шлюзуваннями із дотриманням вимог правил охорони праці.
6.2.34. Монтажні та ремонтні роботи у вторинних колах повинні виконуватися за умови виключеного живлення силового кола і кола керування.
6.2.35. Після виконання робіт у вторинних колах повинні бути перевірені правильність підключення і справність функціонування схеми.
6.2.36. Перевірку взаємодії елементів схем, дії блокувальних пристроїв і включення в роботу пристроїв автоматики та захисту після виконання будь-яких робіт у вторинних колах слід проводити під безпосереднім керівництвом головного енергетика.
6.2.37. Опір ізоляції електрично зв'язаних кіл (автоматики, сигналізації та захисту окремих приєднань) повинен бути не нижче 1 МОм.
Опір ізоляції кіл, де використана апаратура на робочу напругу 60 В і нижче, виміряний мегомметром на 100 В, повинен бути не нижче 0,5 МОм.
6.2.38. У навігаційний період опір ізоляції відносно "землі" кіл керування і сигналізації вимірюється щитовим мегомметром не рідше одного разу на тиждень, результати записуються в журналі ремонтів та оглядів.
6.2.39. На початку навігації до видачі свідоцтва про придатність СГТС до експлуатації переносним мегомметром повинен бути виміряний опір ізоляції між "землею" та ізоляцією кожної повністю зібраної схеми керування при всіх інших зібраних та заземлених колах і температурі не нижче плюс 5 град.С.
6.2.40. Нагляд за станом, використанням, перевіркою електровимірювальних приладів та іншої вимірювальної техніки необхідно вести відповідно до чинних нормативних актів.
6.2.41. На приладах, які перебувають в експлуатації, повинно бути клеймо про перевірку із зазначенням року і кварталу.
6.2.42. Електричні вимірювачі (покажчики положення воріт, затворів, рівнів тощо) підлягають перевірці на місцях не рідше одного разу на рік у міжнавігаційний період.
6.3. Навігаційна сигналізація, судноплавна обстановка та зв'язок
6.3.1. Для регулювання руху суден шлюзи та СГТС повинні бути обладнані світлофорною сигналізацією.
6.3.2. Усі світлофори повинні бути односторонньої дії і мати два кольори вогнів - зелений (дозволяє рух) і червоний (забороняє рух). Червоний сигнал світлофора завжди повинен бути розташований над зеленим.
6.3.3. Вхідні та вихідні світлофори повинні встановлюватися з правого боку за напрямком руху суден на висоті, що забезпечує видимість вогню відповідного світлофора із судна, яке перебуває в підхідному каналі або в камері шлюзу.
Дальні світлофори слід установлювати на відстані 300-600 м від вхідних палів верхньої та нижньої голів шлюзу на кінці причальних споруд або на березі, залежно від умов видимості їхніх сигналів.
6.3.4. Дозвільні та заборонні вогні вхідних і вихідних світлофорів повинні вмикатися автоматично залежно від положення відповідних воріт.
Вогні дальніх і ближніх світлофорів повинні керуватися окремими ключами незалежно від керування механізмами і світлофорами камер шлюзів.
У випадку відключення дозвільного сигналу або перегорання лампи цього сигналу, повинен автоматично загорятися заборонний сигнал.
6.3.5. Світлофорна сигналізація повинна бути виконана відповідно до Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України (
z0872-04)
.
6.3.6. Для позначення межі стоянки суден у підхідних каналах і в камерах шлюзів повинні бути встановлені добре видимі знаки.
6.3.7. Стан навігаційної сигналізації на СГТС слід перевіряти не рідше одного разу за навігацію.
Необхідно, щоб вогні дальнього світлофора, а якщо його немає, то вхідного світлофора, було видно на відстані не менше 1 км.
6.3.8. У випадку несправності світлофорів начальник вахти (диспетчер) шлюзу повинен регулювати рух суден через шлюз за допомогою радіооповіщення або виставити спеціальний обслуговуючий персонал. Несправність слід усунути якнайшвидше.
6.3.9. Входи і підхідні канали шлюзів з боку верхнього та нижнього б'єфів, а також оголовки розділювальних дамб біля шлюзів повинні позначатися вогнями кольорів, передбачених правилами облаштування фарватеру: справа за течією - червоним, зліва - білим.
6.3.10. Греблі з верхнього і нижнього б'єфів повинні обгороджуватися плавучими освітлювальними знаками в кількості не менше двох на кожному б'єфі; якщо гребля розташована справа від шлюзу (за течією) - червоними, якщо зліва - білими. Сама гребля по довжині повинна освітлюватися білими вогнями через кожні 50 м.
6.3.11. На СГТС слід передбачити такі види зв'язку і сигналізації: ультракороткохвильовий радіозв'язок, гучномовний зв'язок начальника вахти (диспетчера) шлюзу, телефонний зв'язок із диспетчером, який керує суднопропуском, із суміжними спорудами, РГС або шлюзами, зв'язок начальника вахти (диспетчера) шлюзу з персоналом на території та в службових приміщеннях, а також з ДП "Укрводшлях".
6.3.12. Апаратуру радіооповіщення необхідно встановлювати так, щоб усі повідомлення, вказівки і розпорядження було добре чути на всій території СГТС і акваторії, прилеглій до неї.
6.3.13. Апаратуру телефонного, радіозв'язку, гучномовці (елементи перемикання і мікрофони) слід установлювати на загальному пульті зв'язку, який рекомендується розташовувати у приміщенні начальника вахти (диспетчера) шлюзу.
6.4. Допоміжні електроприймачі
6.4.1. Електрообладнання допоміжних пристроїв (стаціонарних і пересувних насосів, потокоутворювачів, опалення, освітлення тощо) експлуатується відповідно до вимог чинного законодавства.
6.4.2. Для підключення різноманітних переносних допоміжних електроприймачів, призначених для виконання ремонтних робіт, у шлюзах повинні бути обладнані силові зборки на опорах голів, на причалах і вздовж камери шлюзу через кожні 80-100 м.
6.4.3. Для скорочення витрат електроенергії необхідно встановлювати в усіх приміщеннях, які обігріваються, регулятори температури та автоматичні вимикачі освітлення, а також використовувати пристрої для автоматичного вмикання і вимикання потокоутворювачів, насосів водовідливання тощо.
6.4.4. Зовнішнє освітлення СГТС необхідно розділити на робоче і чергове. До групи чергового освітлення повинно входити 20-25% світильників зовнішнього освітлення, розміщених таким чином, щоб забезпечити мінімально необхідну освітленість території поряд із будівлями споруди і проходів вздовж камер шлюзу.
6.4.5. Робоче освітлення повинно вмикатися на час пропуску суден та проведення ремонтних робіт.
Керування вмиканням і вимиканням робочого і чергового освітлення повинно бути виведене на центральний пульт керування.
6.4.6. Мінімальна освітленість швартовних пристроїв у камері на рівні нижнього б'єфа повинна бути не менше 5 лк.
Мінімальна освітленість причальних і напрямних споруд повинна бути не менше 0,5 лк.
Освітленість біля шафових частин, вереяльних стовпів і воріт повинна бути не менше 5 лк.
6.4.7. Конструкція і розміщення світильників зовнішнього освітлення повинні забезпечувати захист судноводіїв і вахтового персоналу шлюзу від осліплення.
6.4.8. У кожній освітлювальній опорі повинні встановлюватися індивідуальні запобіжники або інші пристрої захисту. Пристрої захисту повинні мати надійний захист від випадкового контакту з людьми.
6.4.9. Періодично вдень слід перевіряти справність ламп мережі зовнішнього освітлення, несправні лампи необхідно заміняти. На кожній споруді або групі споруд повинні бути пристосування для безпечного обслуговування світильників зовнішнього освітлення.
6.4.10. Конструкція світлофорів повинна забезпечувати необхідну надійність, дальність видимості, навіть у випадках дії прямих сонячних променів, економічність.
7. Організація роботи судноплавних гідротехнічних споруд
7.1. Нагляд за безпекою і надійністю судноплавних гідротехнічних споруд
7.1.1. Система технічного нагляду в сфері безпеки і надійності СГТС передбачає:
державний нагляд за технічним станом СГТС відповідно до Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16 січня 2014 року N 21 (z0269-14)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2014 року за N 269/25046;
державний нагляд за системою управління безпекою судноплавства відповідно до Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20.11.2003 N 904 (
z1193-03)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за N 1193/8514;
галузевий нагляд за технічним станом, безпекою і надійністю СГТС;
об'єктовий нагляд за технічним станом, безпекою і надійністю СГТС, який здійснюють її експлуатаційні служби. Нагляд передбачає сукупність заходів щодо виконання правил технічної експлуатації СГТС у сфері безпеки та надійності.
7.1.2. Виконуються роботи із спостереження та дослідження відповідними структурними підрозділами СГТС. Організація і проведення цих робіт покладається на головних інженерів СГТС.
7.1.3. На СГТС повинен здійснюватися постійно контроль за технічним станом і роботою її конструкцій та споруд шляхом виконання регулярних інструментальних і візуальних спостережень відповідно до чинного законодавства, а в разі необхідності - спеціальних досліджень і випробувань.
До виконання складних і відповідальних робіт стосовно оцінки технічного стану СГТС, за необхідності, залучаються спеціалізовані організації.
7.1.4. На СГТС повинні систематично проводитися спостереження за:
вертикальними і горизонтальними зміщеннями окремих частин споруд, їх закономірністю та наявністю небезпечних залишкових величин, за деформаціями окремих споруд та їх частин;
фільтрацією води через споруди, під ними і в обхід їх, за величиною протитиску в основі споруди і за положенням депресійної кривої в земляних спорудах, за роботою дренажів, фільтрів та протифільтраційних пристроїв;
станом бетону споруд, його міцністю, корозією, утворенням і розвитком тріщин, відколів, за будівельними швами, металевими і дерев'яними конструкціями;
впливом потоку на споруди, зокрема за розмиваннями понурів і рисберм, дна і берегів у підходах до споруд, за станом облицювання стін та дна, засміченням і замуленням камер, шафових частин і пазів затворів та воріт;
хвильовими режимами в каналах і камері шлюзу;
впливом льодового покриву, льодоставу та льодоходу на споруди;
станом воріт і затворів, зокрема за їх плановим розташуванням, деформаціями і корозією металоконструкцій, станом та роботою опорно-ходових частин, ущільненнями;
станом і зносом механізмів, зубчастих передач, ланцюгів, підшипників, валів, зірочок, тягових органів;
станом і роботою електрообладнання і засобами захисту та автоматики.
7.1.5. Спостереження повинні забезпечувати вчасне виявлення дефектів, пошкоджень, зносів та інших відхилень від норми в технічному стані споруди, її конструкцій та обладнання, що можуть спричинити аварійну ситуацію.
7.1.6. У складі контрольних спостережень за станом механічного обладнання СГТС повинна проводитися дефектоскопія найвідповідальніших його деталей і вузлів.
7.1.7. У ДП "Укрводшлях" і на СГТС слід мати величини граничнодопустимих значень навантажень, напруг, швидкостей, витрат та інших параметрів, при яких забезпечується безпечність і надійність роботи споруд.
7.1.8. У разі виявлення відхилень від нормальних умов роботи СГТС необхідно з'ясувати причини цих відхилень і вжити заходів для їх усунення. За необхідності до цих робіт слід залучати проектні та науково-дослідні організації.
7.1.9. Матеріали спостережень та досліджень підлягають розгляду на СГТС за підсумками кожного кварталу, у ДП "Укрводшлях" - за підсумками року.
7.1.10. За результатами спостережень і досліджень в ДП "Укрводшлях" і на СГТС повинні розроблятися і проводитися заходи для усунення виявлених недоліків у стані та роботі СГТС, підвищення її надійності та безпеки у відповідності до діючих нормативів (стосовно міцності, стійкості тощо), а також для подальшого поліпшення експлуатаційних якостей споруд.
7.1.11. Результати спостережень і досліджень, їх аналіз, оцінка стану споруд і пропозиції за результатами спостережень слід показувати в річних технічних звітах експлуатації СГТС.
7.2. Експлуатаційні операції та керування рівнями б'єфів
7.2.1. Усі експлуатаційні операції повинні проводитися відповідно до технічних інструкцій і забезпечувати безаварійний та безперервний рух суден каналами і через СГТС, а також роботу самих СГТС без збоїв та неполадок.
7.2.2. У протоколі перевірок захисту, блокувань, сигналізацій та режимів роботи обладнання вказуються всі параметри, що забезпечують роботу СГТС у проектних режимах.
7.2.3. ДП "Укрводшлях" і СГТС повинні підтримувати оперативний зв'язок із диспетчерами енергосистем, щоб регулярно отримувати дані про витрати та рівні води, а також плани і графіки режиму роботи гідроелектростанцій.
7.3. Порядок введення судноплавних гідротехнічних споруд в експлуатацію навесні та виведення їх з експлуатації восени
7.3.1. Дати відкриття і закриття навігації на СГТС визначаються ДП «Укрводшлях» за погодженням з Міністерством інфраструктури України і затверджуються Державною службою морського та річкового транспорту України.
7.3.2. Введення в експлуатацію навесні та виведення СГТС з експлуатації восени здійснюється комісією, до складу якої входять спеціалісти СГТС.
7.3.3. Готовність СГТС до експлуатації визначається закінченням і прийманням у встановленому порядку робіт з міжнавігаційного ремонту його основних конструкцій і обладнання.
При цьому всі ворота і затвори та їхні механізми повинні бути у робочому стані, що забезпечує безпечне проведення шлюзування.
7.3.4. Під час введення шлюзу до експлуатації слід провести пробне холосте шлюзування.
7.3.5. Введення СГТС в експлуатацію здійснюється після закінчення всіх робіт з налагодження і перевірки апаратури автоматичного керування, блокувальних пристроїв, сигналізації та повного забезпечення СГТС навігаційним інвентарем, рятувальними і протипожежними засобами і наявності виданого Регістром Свідоцтва про придатність до експлуатації.
7.3.6. Виведення СГТС з експлуатації восени визначається обсягом міжнавігаційного ремонту та метеорологічними умовами.
7.3.7. Міжнавігаційний ремонт проводиться відповідно до інструкцій, графіків та планів.
7.4. Пропуск суден через судноплавні шлюзи
7.4.1. Технічний стан шлюзів і підхідних каналів у навігаційний період повинен забезпечувати можливість цілодобового безпечного руху по них суден.
7.4.2. Пропуск суден через судноплавні шлюзи здійснюється в порядку, визначеному Правилами пропуску суден через судноплавні шлюзи України (
z1010-03)
і відповідно до Порядку справляння плати за проходження суден шлюзами Дніпровського каскаду, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 09.06.99 N 299 (
z0408-99)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.99 за N 408/3701.
7.5. Робота судноплавних гідротехнічних споруд в умовах від'ємних температур зовнішнього повітря
7.5.1. За 15 днів до прогнозованого терміну появи льоду на водоймі на СГТС повинні бути готові та випробувані в роботі: криговідгонні та майнотвірні установки; пристрої для обігрівання конструкцій та елементів механічного обладнання, металоконструкцій воріт і затворів, закладних частин, ущільнень, плавучих римів, шафових частин тощо. У ці ж строки повинна бути перевірена дія захисту від перевантаження тягових органів воріт і затворів.
7.5.2. У разі пропуску суден через шлюзи в льодових умовах допускаються такі відхилення від звичайних режимів роботи:
зміна вихідного положення рівня води в камері в період між шлюзуваннями;
збільшення часу наповнення і спорожнення камери з метою зменшення попадання плаваючого льоду в камеру і полегшення умов стоянки суден під час шлюзування;
виведення з роботи плавучих римів;
зменшення кількості суден, які шлюзуються одночасно.
7.5.3. Шлюзування суден припиняється у разі утворення нашарування льоду на металоконструкціях воріт та стінках камери шлюзу товщиною більше 5 см або тривалості середньодобової температури повітря мінус 7 град.С і нижче впродовж трьох діб.
7.5.4. В окремих випадках, коли шлюз повинен працювати в льодових умовах з виведеними із роботи водомірними приладами, обмеженим підйомом затворів і наповненням, спричинених наявністю льоду, шлюзування повинні здійснюватися у присутності головних спеціалістів СГТС.
7.5.5. На СГТС обов'язково завчасно слід перевірити в роботі всі засоби забезпечення зимового режиму споруд.
7.5.6. Переведення СГТС на зимовий режим експлуатації слід здійснювати після отримання дозволу від ДП "Укрводшлях".
7.6. Транспортні події на судноплавних гідротехнічних спорудах
7.6.1. Транспортні події на СГТС, пов'язані з пошкодженням транспортного і технічного флоту та плавучих засобів, забрудненням навколишнього середовища нафтопродуктами і загибеллю людей, а також випадками пошкодження суднами СГТС, розслідуються та враховуються відповідно до чинного законодавства.
7.6.2. У разі транспортної події на СГТС персоналом повинні вживатися термінові заходи, щоб запобігти її розвитку, ліквідувати наслідки і відновити нормальну роботу СГТС.
7.6.3. У всіх випадках припинення на невизначений термін судноплавства через пошкодження суднами СГТС, забруднення довкілля нафтопродуктами на місце транспортної події негайно повинні виїхати керівники ДП "Укрводшлях" і судновласника для ліквідування наслідків транспортної події, відновлення руху суден на цій ділянці і детального вияснення причини транспортної події.
Про факт транспортної події ДП "Укрводшлях" повідомляє Регістру та Державній службі морського та річкового транспорту України.
7.6.4. У разі транспортної події на СГТС або аварії з її обладнанням необхідно скласти акт. В акті докладно описати умови експлуатації, початок, розвиток і завершення процесів, які відбулися під час транспортної події або аварії з обладнанням, а також їх наслідки, дії експлуатаційного персоналу, основні та другорядні причини.
7.6.5. Про всі випадки неполадок у роботі обладнання СГТС слід зробити записи у вахтовому журналі. Головні спеціалісти повинні зробити свої записи про причини неполадок і вжиті заходи щодо їх усунення.
7.6.6. ДП "Укрводшлях" і СГТС зобов'язані систематизувати і ретельно проаналізувати неполадки в роботі, розробити і впровадити заходи для усунення характерних неполадок, що часто повторюються.
8. Ремонт судноплавних гідротехнічних споруд та їхнього обладнання
8.1. Склад ремонтних робіт і технічна документація
8.1.1. На СГТС з метою забезпечення їхньої цілісності і підвищення експлуатаційних якостей проводяться технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти конструкцій і електромеханічного обладнання.
8.1.2. Технічна і кошторисна документація на проведення технічного обслуговування, поточного і капітального ремонтів розробляється відповідно до чинного законодавства.
8.1.3. Фінансування технічного обслуговування, поточного і капітального ремонтів здійснюється відповідно до чинного законодавства.
8.2. Виконання ремонтних робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах
8.2.1. Ремонтні роботи на СГТС повинні виконуватися із чітким дотриманням вимог чинного законодавства.
8.2.2. Аварійний ремонт на СГТС включає роботи з ліквідації і запобігання аваріям і аварійним випадкам. Ці роботи повинні розпочинатися негайно і проводитися безперервно з максимально можливою за умов виробництва кількістю робітників, оснащених найбільш продуктивними машинами і обладнанням.
8.2.3. Для виконання ремонтних робіт аварійного характеру на СГТС необхідно мати аварійний запас матеріалів, інструменту, а також частин і деталей механічного та електротехнічного обладнання.
Витрачати аварійний запас на інші потреби не дозволяється.
8.2.4. Аварійний запас матеріалів, інструменту, частин і деталей обладнання повинен зберігатися в належному порядку і негайно поповнюватися у разі його витрат.
|
Директор Державного департаменту
морського і річкового транспорту
|
А.В.Кушніренко
|