Зареєстровано в Міністерстві 

юстиції України 

15 лютого 2005 р. 

за N 227/10507 

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" (2694-12)

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці у тваринництві. Свинарство (далі - Правила), що додаються.

2. Управлінню організації державного нагляду в агропромисловому комплексі, машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Держнаглядохоронпраці України (Маціяшко В.А.) подати Правила на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України та інспекцій вжити заходів щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог Правил.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Державному підприємству "Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України" (Баженов О.К.) забезпечити:

видання і розповсюдження Правил;

вивчення Правил посадовими особами Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, організацій та сільськогосподарських підприємств під час їх чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

6. Відділу документального забезпечення та контролю (Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

7. Головному редактору журналу "Охорона праці" (Яковенко М.Г.) опублікувати наказ у черговому номері журналу.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Семка О.П.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Держнаглядохоронпраці

України

06.12.2004  N 269

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

15 лютого 2005 р.

за N 227/10507

1.1. Дія нормативно-правового акта з охорони праці (далі - НПАОП) Правила охорони праці у тваринництві. Свинарство (далі - Правила) поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємства), що займаються вирощуванням свиней та виробництвом продукції свинарства.

Правила встановлюють вимоги безпеки праці до організації й виконання технологічних процесів з обслуговування свиней та виробництва продукції свинарства.

Правила є обов'язковими для роботодавців, усіх працівників підприємств, тимчасово залучених працівників з інших підприємств для виконання робіт, студентів під час проходження виробничої практики (далі працівники).

1.2. Згідно із Законом України "Про охорону праці" (2694-12) роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

1.3. Безпека процесів, пов'язаних з вирощуванням свиней, виробництвом та первинною обробкою продукції свинарства, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічної та експлуатаційної документації, інструкцій з безпеки технологічних процесів та Правил.

1.4. Із введенням у дію Правил на підприємствах повинні бути переглянуті або розроблені заново інструкції з охорони праці для професій та видів робіт і затверджені роботодавцем відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України відй 29.01.98 N 9 (z0226-98) , зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (ДНАОП 0.00-4.15-98).

1.5. Під час виконання робіт на свинарських підприємствах на працівників можлива дія небезпечних та шкідливих факторів згідно з державним стандартом "Опасные и вредные производственные факторы" із змінами в 1978 році (ГОСТ 12.0.003-74, СТ СЭВ 790-77):

фізичні:

машини й механізми, що рухаються (трактори, автомобілі, мобільні кормороздавачі, причепи тощо);

рухомі частини виробничого обладнання (зубчасті, пасові, ланцюгові передачі, карданні вали, з'єднувальні муфти, неогороджені робочі органи транспортерів, дробарок і т.ін.);

підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони (у тваринницьких приміщеннях загазованість відпрацьованими газами під час роздавання кормів кормороздавачем, запиленість при роздаванні сухих кормів - комбікормів, трав'яного борошна);

підвищена або знижена температура поверхні обладнання й матеріалів;

підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

підвищений рівень шуму на робочому місці (під час подрібнення кормів та роздаванні їх мобільними кормороздавачами);

підвищений рівень вібрації;

підвищена чи знижена вологість повітря;

підвищена чи знижена рухомість повітря;

підвищена напруга в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;

підвищена напруга електричного поля;

підвищений рівень статичної електрики;

відсутність або нестача природного освітлення;

недостатня освітленість робочої зони;

знижена контрастність;

прямий і відбитий блискіт;

підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях інструменту та обладнання;

розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги);

хімічні:

токсичні і подразливі (лікарські і мінеральні домішки до кормів, дезінфікувальні та мийні засоби тощо);

сенсибілізувальні;

такі, що впливають на репродуктивну функцію (пестициди, агрохімікати, гази розкладу органічних речовин, відпрацьовані гази);

біологічні:

патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності;

макроорганізми (тварини, рослини, люди й продукти їхньої життєдіяльності, а також культури кліток і тканин);

психофізіологічні:

фізичні перевантаження (операції з догляду за тваринами, які виконуються вручну);

нервово-психічні перевантаження (емоційні перевантаження під час перегонів тварин, випасання, транспортування).

1.6. Діяльність підприємств щодо захисту навколишнього природного середовища повинна регламентуватися вимогами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , Закону України "Про пестициди і агрохімікати" (86/95-ВР) , Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) , Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173 (z0379-96) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404, "Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнения", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1988 році (СанПиН 4630-88), державних будівельних норм "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств (ДБН В.2.4-3-95), інших чинних нормативно-правових актів та Правил.

1.7. Мінімізація впливу біологічних факторів повинна забезпечуватися мінімальним часом контакту працівників із тваринами, кормовими сумішами, продукцією тваринництва, екскрементами тварин та відходами виробництва, проведенням дезінфекційних робіт та прибиранням приміщень, застосуванням бактерицидних ламп, застосуванням засобів захисту, дотриманням правил особистої гігієни.

1.8. З метою зменшення забруднення навколишнього середовища слід передбачати:

організацію правильного оброблення, зберігання і використання гною;

впровадження способів очищення повітря підприємств за допомогою встановлення спеціальних фільтрів і припливно-витяжної вентиляції;

виконання відповідних профілактичних заходів у санітарно-захисних зонах підприємств;

планомірну боротьбу з хворобами тварин, переносниками інфекційних захворювань, паразитуючими комахами;

оборотні цикли використання стоків стічних вод.;

1.9. При розміщенні свинарських підприємств слід враховувати вимоги з охорони навколишнього середовища від забруднень виробничими викидами та стоками (гноєм та гноївкою, стоками від прибирання приміщень та ін.).

1.10. Свинарські підприємства слід розміщувати з підвітряного боку відносно житлової зони, але з навітряного - відносно складів мінеральних добрив та пестицидів.

1.11. Ветеринарні служби (за винятком ветсанпропускників), котельні, гноєсховища відкритого типу розміщують на фермах з навітряного боку відносно рози вітрів.

1.12. Небезпечні зони повинні позначатися знаками безпеки згідно з державним стандартом "Цвета сигнальные и знаки безопасности" із змінами в 1980 та 1986 роках (ГОСТ 12.4.026-76).

2.1. Допуск до роботи працівників залежно від професійної підготовки

2.1.1. До виконання робіт допускаються працівники, які не мають медичних протипоказань, пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15 (z0231-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

При допуску працівників до різних видів робіт необхідно керуватись Переліком робіт з підвищеною небезпекою (z0232-05) , затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15 (z0231-05) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-8.24-05), Переліком робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 N 263/121 (z0018-95) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554 (із змінами) (ДНАОП 0.03-8.06-94), Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46 (z0176-94) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385 (ДНАОП 0.03-8.07-94), Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256 (z0051-94) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260 (ДНАОП 0.03-8.08-93), Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерстваом України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126 (z1410-04) , зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004).

2.1.2. До самостійного виконання робіт на машинах та механізмах допускаються працівники, що пройшли навчання, склали іспити кваліфікаційній комісії та одержали відповідне посвідчення.

2.1.3. Працівники, які обслуговують електроустановки, відповідно до посади, яку вони займають, або до професії повинні знати вимоги Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 N 4 (z0093-98) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (ДНАОП 0.00-1.21-98), та мати відповідне посвідчення і відповідну групу з електробезпеки.

2.1.4. Працівники, яким дозволено виконання робіт з обслуговування електроустановок, повинні мати у посвідченні запис про перевірку знань.

2.1.5. Відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 (z0093-98) працівники, які працюють на електрифікованих технологічних установках або з електроінструментом (працівники електротехнологічні), допускаються до роботи після проходження інструктажу з електробезпеки під час роботи на даній електроустановці з оформленням у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

Інструктаж з електробезпеки на І групу має проводити працівник, відповідальний за електрогосподарство, або, за його письмовим розпорядженням, - працівник зі складу електротехнічних працівників з групою III.

Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видання посвідчень працівникам з групою І не вимагається.

2.1.6. У разі залучення працівників з інших підприємств для виконання робіт, а також під час проходження виробничої практики студентами вузів та учнями профтехучилищ, роботодавець:

забезпечує проведення інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки для кожного із зазначених працівників;

призначає спеціаліста, відповідального за безпечне ведення робіт;

не допускає використання зазначених працівників на роботах, не передбачених договором, керуючись при цьому ДНАОП 0.03-8.07-94.

2.1.7. Нещасні випадки, професійні захворювання та аварії розслідуються відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 N 1112 (1112-2004-п) (НПАОП 00.0-6.02-04). Під час розслідування виявляються причини їх виникнення, а також вживаються відповідні заходи щодо їх запобігання в подальшому.

2.1.8. Працівники, які обслуговують свиней, повинні знати:

призначення і зміст виконуваних операцій;

будову і призначення обладнання, яке обслуговується, захисних засобів, що забезпечують безпечну його експлуатацію;

способи і прийоми безпечного виконання технологічних операцій;

правила користування засобами колективного та індивідуального захисту;

правила пожежної безпеки;

способи надання першої долікарської допомоги.

2.2. Проведення медичних оглядів

2.2.1. Відповідно до Закону України "Про охорону праці" (2694-12) роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

2.2.2. Медичні огляди проводять відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246 (z0846-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113, та Інструкції про застосування переліку професійних захворювань, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2000 N 374/68/338 (z0068-01) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 за N 68/5259.

2.2.3. При виявленні у працівників ознак професійного захворювання або погіршення стану здоров'я внаслідок впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів роботодавець, на підставі медичних показань, повинен перевести їх на іншу роботу в установленому порядку.

2.2.4. У разі ухилення працівника від проходження обов'язкових медичних оглядів роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

2.3. Навчання та перевірка знань із питань охорони праці

2.3.1. Відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15 (z0231-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), працівники підприємств при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи повинні проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою (z0232-05) , затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15 (z0231-05) , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), проходять спеціальне навчання і перевірку знань відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

2.3.2. Відповідальними за організацію навчання й перевірку знань з охорони праці на підприємстві є роботодавець, у структурних підрозділах (комплексах, бригадах, фермах тощо) - керівники цих підрозділів.

2.3.3. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких роботодавцем покладені ці обов'язки.

2.3.4. Працівники, які не пройшли навчання й перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються.

2.4. Допуск працівників до виконання робіт із підвищеною небезпекою

2.4.1. Згідно з вимогами НПАОП 0.00-8.24-05 (z0231-05) працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять попереднє спеціальне навчання й перевірку знань, а також щорічну перевірку знань з питань охорони праці.

2.4.2. Підготовка працівників до виконання робіт із підвищеною небезпекою проводиться тільки в навчальних закладах (професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах тощо), які мають відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці України, відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 (1631-2003-п) (із змінами).

2.4.3. До виконання робіт із підвищеною небезпекою не допускаються особи молодші 18 років.

3.1. Тривалість робочого часу працівників на свинарських підприємствах не повинна перевищувати тривалості, встановленої чинним законодавством.

3.2. Час початку й закінчення роботи (зміни), початок і закінчення перерви для відпочинку встановлюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

3.3. Графік змінності затверджується роботодавцем за погодженням із профспілкою або уповноваженою найманими працівниками особою.

3.4. На роботах, де це необхідно внаслідок особливого характеру праці (догляд за молодняком, приготування кормів та ін.), робочий день у порядку, передбаченому законодавством, може бути розділений на частини таким чином, щоб загальна тривалість робочого часу не перевищувала встановленої тривалості робочого тижня.

3.5. Допуск працівників до роботи в нічний час повинен відповідати вимогам Кодексу законів про працю України (322-08) . Нічним вважається час з 22 до 6 години ранку.

3.6. Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або у закритих не опалюваних приміщеннях, повинні надаватися спеціальні перерви для обігріву та відпочинку, які зараховуються до робочого часу.

3.7. Кількість і тривалість перерв встановлюється роботодавцем за погодженням із профспілкою або з уповноваженою найманими працівниками особою.

3.8. Під час виконання роботи із шкідливими умовами праці (вміст у повітрі робочої зони шкідливих газів або пилу в кількості, що перевищує гранично допустимі концентрації) повинні надаватися перерви для відпочинку із зняттям засобів індивідуального захисту органів дихання в місцях, вільних від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

4.1. Для санітарно-побутового забезпечення працівників потрібно обладнувати спеціальні приміщення відповідно до будівельних норм іи правил "Административные и бытовые здания" (із змінами) (СНиП 2.09.04-87).

4.2. Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням.

4.3. Побутові приміщення слід розміщувати в місцях з найменшою дією шуму та інших шкідливих виробничих факторів.

4.4. Побутові приміщення можна розміщувати в окремих будівлях або в прибудовах до виробничих будівель. В окремих випадках, якщо це не суперечить санітарно-технічним, технологічним та протипожежним вимогам, допускається розміщення побутових приміщень у виробничих будівлях з урахуванням вимог будівельних норм і правил "Производственные здания" (із змінами) (СНиП 2.09.02-85).

4.5. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будівлях чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв або робіт.

4.6. Під побутовими приміщеннями і над ними не дозволяється розміщувати вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин.

4.7. Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі чи в неопалюваних приміщеннях із температурою повітря на робочих місцях нижче +10 град. С, слід передбачати приміщення для обігрівання.

4.8. Роботодавець повинен обладнати приміщення для обігріву і відпочинку працівників або надати засоби для обігріву. Засоби для обігріву надаються на місці роботи або безпосередньо біля нього. Засоби повинні бути технічно справними і відповідати вимогам протипожежної безпеки.

4.9. Працівників слід забезпечувати доброякісною питною водою. Температура води має бути не вище 20 град. С і не нижче 8 град. С. Автомати з газованою водою, фонтанчики, закриті бачки з фонтануючими насадками розміщують у проходах виробничих приміщень, у приміщеннях для відпочинку, у вестибюлях та на виробничих майданчиках поза будівлями. Відстань від робочих місць до місць знаходження питної води не повинна перевищувати 75 м.

4.10. Бачки для питної води повинні щільно закриватися, щоденно промиватися і дезінфікуватися. Споживання сирої води як питної допускається тільки з дозволу органів санепідемнагляду.

4.11. Душові повинні бути обладнаними індивідуальними змішувачами холодної і гарячої води з арматурою управління, розташованою на вході в кабіну, умивальні - змішувачами холодної і гарячої води.

4.12. Палити на території та у виробничих приміщеннях підприємств дозволяється тільки в спеціально відведених місцях, обладнаних урнами та ємкостями з водою і позначених відповідними знаками або написами.

4.13. На підприємствах із кількістю працівників понад 300 осіб повинні передбачатися медичні пункти. Медпункти, як правило, розміщують на першому поверсі. Вони повинні мати зручні під'їзди для санітарних автомобілів.

4.14. З метою створення належних побутових умов для працівників тваринництва і обслуговуючого персоналу у літніх таборах слід організовувати польові стани.

4.15. Будівництво польових станів повинне здійснюватися за затвердженими проектами згідно із вимогами Відомчих норм технологічного проектування свинарських підприємств, затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1995 році (ВНТП СГіП-46-2.95).

Польові стани та їх приміщення повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам і забезпечуватися засобами та інструкціями з надання першої медичної допомоги.

4.16. Польові стани повинні мати:

приміщення для відпочинку, приготування і вживання їжі із кип'ятильником і умивальником;

гардеробну із шафами для спецодягу та спецвзуття;

лазню або душову;

туалети.

4.17. Територія польового стану має бути озеленена. Відходи та сміття потрібно регулярно прибирати за межі території та знищувати.

4.18. Ями для сміття слід розташовувати не ближче 30 м від виробничих і побутових приміщень у місцях, що виключають забруднення водойм.

4.19. Усі санітарно-побутові приміщення та інвентар, що в них знаходиться, повинні бути справними й утримуватися у належному санітарному стані.

5.1. Засоби захисту працівників, які застосовуються під час виконання виробничих процесів, вказаних у Правилах, повинні відповідати вимогам державного стандарту "Средства защиты для работающих. Общие требования и классификация" (ГОСТ 12.4.011-89) та іншим відповідним стандартам ССБП.

5.2. Вибір конкретного типу засобів захисту працівників повинен здійснюватися з урахуванням вимог безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт.

5.3. Засоби колективного захисту працівників конструктивно повинні бути з'єднані з виробничим обладнанням або з його елементами керування таким чином, щоб, у випадку необхідності, виникала примусова дія засобу захисту.

Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.

5.4. Засоби колективного захисту повинні бути розміщені на виробничому обладнанні або робочому місці таким чином, щоб постійно забезпечувати можливість контролю їх роботи, а також безпечне обслуговування й ремонт.

5.5. Відмова одного з засобів захисту або його елемента не повинна призводити до припинення нормального функціонування інших засобів захисту.

5.6. Засоби захисту не повинні обмежувати використання технологічних можливостей виробничого обладнання і знижувати продуктивність праці.

5.7. Частини виробничого обладнання, які рухаються та обертаються (шнеки, муфти, шківи, зірочки, бітери, карданні вали і т.п.), повинні мати захисні кожухи, які відповідають вимогам державного стандарту "Оборудование производственное. Ограждения защитные" (ГОСТ 12.2.062-81).

5.8. Засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) потрібно застосовувати у тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів і архітектурно-планувальними рішеннями, засобами колективного захисту.

5.9. Працівники свинарських підприємств повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими ЗІЗ. Забезпечення ЗІЗ здійснюється за рахунок роботодавця відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 N 170 (z0667-96) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (ДНАОП 0.00-4.26-96), і Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 10.06.98 N 117 (z0449-98) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.07.98 за N 449/2889 (ДНАОП 0.00-3.01-98).

5.10. Засоби індивідуального захисту повинні мати експлуатаційну документацію виготовлювача, де вказано призначення, термін використання виробу, правила його експлуатації і зберігання.

5.11. Вибір ЗІЗ здійснюється відповідно до їх технічних характеристик, фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей застосовуваних матеріалів, конкретно для кожного виду робіт або технологічного процесу та з урахуванням вимог з охорони праці.

5.12. Працівники повинні бути навчені правилам користування і найпростішим методам перевірки справності ЗІЗ (респіраторів, протигазів, запобіжних поясів, окулярів) і пройти тренування з їх застосування.

5.13. Засоби індивідуального захисту повинні зберігатися в індивідуальних шафах у спеціально виділеному сухому, чистому приміщенні, що добре провітрюється. Забороняється зберігати ЗІЗ в одному приміщенні з пестицидами, брати додому, носити після роботи.

5.14. Комплект ЗІЗ (спецодяг, спецвзуття, рукавиці, рукавички, захисні окуляри, респіратори або протигази) повинен бути підібраний індивідуально та закріплений за кожним працівником на весь період роботи.

5.15. Працівники, які контактують з пестицидами, під час проведення обробки приміщень повинні бути забезпечені ЗІЗ з урахуванням властивостей препаратів, які застосовуються.

5.16. Вибір ЗІЗ органів дихання (далі - ЗІЗОД) здійснюють відповідно до їх технічних характеристик, а також до фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей матеріалів (конкретно для кожного виду робіт і технологічних процесів).

5.17. Підбір ЗІЗОД і контроль за правильністю їх використання здійснюють працівники, відповідальні за проведення робіт із пестицидами.

5.18. Розміри частин протигазів і респіраторів, які контактують з обличчям, підбираються з урахуванням розміру обличчя працівника. Припасування частини, яка контактує з обличчям, має забезпечувати герметичність прилягання до обличчя й відсутність больових відчуттів під час тривалого користування.

5.19. При використанні ЗІЗОД слід враховувати час захисної дії фільтрувальних пристроїв. Поява запаху пестициду або іншої речовини, що застосовується, під маскою справного респіратора або протигаза свідчить про непридатність фільтрувальних пристроїв і вимагає негайної їх заміни.

5.20. Під час приготування мийних і дезінфікуючих розчинів і пересипання пилоподібних мийних засобів із заводської упаковки в витратну слід користуватися ЗІЗ: респіраторами або ватно-марлевими пов'язками, захисними окулярами, гумовими рукавичками, прогумованим фартухом і гумовими чоботами.

5.21. Під час приготування розчину хлорного вапна слід захищати органи дихання протигазом з патронами марки Б або КД.

5.22. Під час опромінення і обігріву молодняку свиней працівників слід забезпечувати захисними окулярами марки ЕН11 із світлофільтрами марок В1, В2, В3.

5.23. Опромінення обслуговуючого персоналу не повинне перевищувати рівень згідно з державним стандартом "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (ГОСТ 12.1.005-88) для інфрачервоного та Санітарними нормами ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях, затвердженими Міністерством охорони здоров'я СРСР 1988 року (ДНАОП 0.03-3.17-88) - для ультрафіолетового випромінювання.

5.24. Працівники цехів, де здійснюється подрібнення зерна, повинні бути забезпечені протипиловими (пилонепроникними) респіраторами і окулярами. Забруднені фільтри респіраторів слід замінювати рідше одного разу в робочу зміну.

5.25. Оператори, які обслуговують прес-екструдери, повинні забезпечуватися рукавицями від підвищених температур типу Тп 400 згідно з державним стандартом "Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация" (ГОСТ 12.4.103-83).

5.26. У приміщеннях, де розміщені холодильні установки, повинні знаходитися фільтрувальні протигази з коробками типу КД та ізолюючі дихальні апарати стиснутого повітря типу АСВ.

5.27. Після закінчення роботи ЗІЗ слід очистити (провітрити, висушити, знепилити) або знешкодити.

5.28. Для проведення дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції, дератизації працівники повинні забезпечуватися такими засобами індивідуального захисту: комбінезонами брезентовими, фартухами прогумованими, рукавичками гумовими, чоботами гумовими згідно з державним стандартом "Сапоги резиновые формовые. Технические условия" (ГОСТ 5375-79), фільтруючими протигазами з коробкою марки А відповідно до державного стандарту "Коробки фильтрующе-поглощающие для промышленных противогазов. Технические условия" (із змінами) (ГОСТ 12.4.122-83).

5.29. Відповідно до ДНАОП 0.00-4.26-96 роботодавець зобов'язаний організувати належний догляд за засобами індивідуального захисту; своєчасно здійснювати хімчистку, прання, знепилення, дегазацію, дезактивацію, знешкодження і ремонт спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту відповідно до чинного законодавства.

5.30. Прання проводиться у міру забруднення, але не рідше одного разу на 6 змін. Бавовняний одяг, який абсорбує та утримує небезпечні й шкідливі речовини, підлягає щоденному пранню. Виносити спецодяг з підприємства, а також віддавати його додому для прання не дозволяється.

6.1. Планування та устрій територій і виробничих майданчиків свинарського підприємства повинені відповідати вимогам державних будівельних норм "Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень" (із змінами) (ДБН 360-92), ДБН Б.2.4-3-95, ВНТП-СГіП 46-2.95, НАПБ А.01.001-2004 (z1410-04) .

6.2. Відповідно до вимог ДБН Б.2.4-3-95 територія повинна мати огорожу та бути відокремлена від найближчого житлового району санітарно-захисною зоною, мати чіткий поділ на зони щодо санітарної характеристики об'єктів із урахуванням напряму домінуючих вітрів, обладнана в'їздами з дезбар'єрами.

6.3. Розміри санітарно-захисних зон визначають залежно від типу та розмірів підприємства (наведені у табл. 1 ВНТП СГіП-46-2.95).

6.4. Вздовж межі території свинарського підприємства, а також, за можливості, між окремими будівлями необхідно створювати зелену зону насадженням дерев та чагарників, за винятком дерев хвойних порід, а також посіву однорічних та багаторічних трав.

6.5. На підприємствах, що використовують у корм свиням харчові відходи, кормоцех, склад харчових відходів слід розміщувати із підвітряного боку до виробничих будинків.

На території підприємства не повинні накопичуватися залишки корму, легкозаймисті матеріали. Сміття необхідно регулярно вивозити.

6.6. Кормоцех та майданчик для розвантаження харчових відходів повинні бути огороджені суцільною огорожею висотою не менше 2 м і мати окремий в'їзд. Майданчик повинен мати тверде покриття із ухилом для стоку рідини до системи каналізації або гноївкозбірника.

6.7. Забійний пункт повинен розміщатися із підвітряного боку до всіх інших будівель і споруд та примикати до лінії огорожі, щоб внутріфермський транспорт не мав із ним спільних шляхів сполучення.

6.8. Згідно з ВНТП СГіП-46-2.95 підстилка повинна зберігатися на території свинарського підприємства (ферми) в стогах, скиртах, під навісами, в сараях або на спеціально відведеному майданчику.

6.9. Відстань між будівлями (фермами) до скирт та навісів необхідно приймати відповідно до ДБН Б.2.4-3-95.

Протипожежна відстань між складами підстилки і будівлями (фермами) повинна відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004 (z1410-04) і повинна бути не менше 50 м.

6.10. Відстань від скирт соломи до лінії електропередач повинна бути не менше 15 м.

6.11. Траншеї для комбісилосу повинні мати водонепроникні стіни і днище. В заглиблених і напівзаглиблених траншеях ухил пандуса не повинен перевищувати 10 град.

6.12. З боку в'їзду та виїзду з траншеї повинен бути рівний майданчик, достатній для маневрування транспортних засобів.

6.13. Сховища, з яких вибирають або вже вибрали масу, повинні бути обгороджені. Траншеї, що не підлягають подальшому використанню, повинні бути засипані.

6.14. Згідно з ВНТП СГіП-46-2.95 технологічні розриви між будівлями і спорудами повинні дорівнювати протипожежним розривам, якщо не виникає необхідності збільшення цих розривів у зв'язку з технологічними і планувальними вимогами (розміщення вигулів, рельєф ділянки, збереження природних вітрозахисних смуг та ін.).

6.15. Протипожежні відстані від пункту приготування трав'яного борошна до будівель і споруд, цистерн із пальним повинні бути не менше 50 м, до відкритих складів грубих кормів - 150 м.

6.16. Місткості з пальним необхідно встановлювати поза приміщеннями на вогнетривкому і водонепроникному фундаменті та заземлювати.

6.17. Трап (естакада) для навантаження (вивантаження) тварин повинен знаходитися на границі території підприємства, щоб навантаження (вивантаження) здійснювалося без заїзду зовнішнього транспорту на територію.

6.18. Відповідно до вимог ВНТП СГіП-46-2.95 споруди для зберігання та обробки гною повинні розміщатися нижче рельєфу із підвітряної сторони у відношенні до будівель й споруд свинарського підприємства. Гноєсховища повинні бути відокремлені від виробничих будівель та споруд санітарним розривом не менш 60 м.

6.19. Гноєсховища, гноївкозбірники, траншеї, розміщені на території, повинні мати огородження висотою не менше 1 м і бути обладнані знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

6.20. Приямки, оглядові колодязі й канали, а також монтажні прорізи повинні надійно закриватися міцними кришками на рівні землі (підлоги). При їх відкриванні слід установлювати бар'єрні огородження висотою не менше 1 м і триногу з попереджувальним знаком "Обережно! Можливе падіння" відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

Відкидні кришки обладнують пристосуваннями для надійної їх фіксації у відкритому та закритому положеннях.

6.21. Доступ на територію підприємства повинен здійснюватися у відповідності із встановленим роботодавцем порядком.

6.22. На підприємстві повинні бути розроблені схеми руху тварин, транспортних засобів та працівників. Схеми руху повинні бути вивішені на видних місцях.

6.23. Рух транспортних засобів повинен регулюватися встановленими дорожніми знаками згідно з Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (1306-2001-п) (із змінами). Швидкість руху на території не повинна перевищувати 10 км/год.

6.24. На території підприємства повинні бути передбачені пішохідні доріжки із твердим покриттям шириною не менше 1 м, що мають найменшу кількість пересікань із шляхами руху транспорту та тварин. У місцях переходу працівників через водостоки, відкриті трубопроводи необхідно встановлювати перехідні містки шириною не менше 1 м із перилами висотою 1 м.

6.25. До будов і споруд повинен бути забезпечений вільний під'їзд внутріфермського транспорту та пожежних автомобілів. Внутрішньогосподарські автомобільні шляхи повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил "Внутрихозяйственные автомобильные пути в колхозах, совхозах и других сельскохозяйственных предприятиях и организациях" (СНиП 2.05.11-83). Планування під'їзних шляхів повинне забезпечувати кут повороту транспорту не менше 45 град.

6.26. Під'їзди до пожежних водосховищ або гідрантів повинні мати тверде покриття.

6.27. До споруд водопостачання повинен бути безпечний доступ як у нормальних умовах експлуатації, так і у випадках замету снігом або їхнього затоплення.

6.28. Відповідно до Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383 (z0136-97) та зареєстрованих Міністерством юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН), навкруг джерела водопостачання повинна бути встановлена чітко регламентована зона санітарної охорони. Ділянка навколо водозабору і головних споруд водопроводу повинна бути обгороджена міцною огорожею висотою не менше 2 м і озеленена. В'їзні ворота повинні бути зачинені на замок.

6.29. Територія підприємства повинна бути обладнаною водостоками. Водостоки (канави, кювети, лотки) повинні бути в справному стані, систематично очищатися і забезпечувати стікання води в місця, узгоджені із санітарно-епідеміологічними службами міста (району).

7.1. Виробничі будівлі та споруди свинарських підприємств основного і допоміжного призначення повинні відповідати вимогам ВНТП-СГіП-46-2.95, державних будівельних норм Будівлі і споруди для тваринництва (ДБН В.2.2-1-95) і НАПБ А.01.001-2004 (z1410-04) .

7.2. Номенклатура основних виробничих будівель та споруд і склад приміщень в них визначається відповідно до ВНТП-СГіП-46-2.95.

7.3. Виробничі, допоміжні та складські будівлі і споруди слід обладнувати блискавкозахистом.

7.4. На дахах будівель за периметром зовнішніх стін потрібно встановлювати огородження із негорючих матеріалів заввишки не менше 0,6 м. На будівлях без внутрішніх водостоків ці огородження повинні бути решітчастими.

7.5. Доступ на дахи приміщень, які не мають достатнього опору навантаженням, допускається за умови наявності на них пристроїв, що дозволяють безпечно виконувати роботи.

7.6. Взимку дахи і карнизи приміщень повинні регулярно очищатися від снігу й льоду. Шар снігу не повинен перевищувати 30 см. При очистці потрібно застосовувати інструмент, що не викликає пошкодження покрівлі.

7.7. Згідно з вимогами ВНТП СГіП-46-2.95 внутрішня висота основних приміщень для утримання свиней від рівня чистої підлоги повинна становити не менше 2,4 м до низу виступаючих конструкцій покриття (перекриття) та 2,0 м до деталей підвісного технологічного обладнання. Висота проходів повинна бути не менше 1,8 м, ширина - не менше 0,8 м.

7.8. Опалювальні прилади, аспіраційні, транспортуючі трубопроводи, що розташовані у проходах, перехідних галереях, на сходових майданчиках, не повинні зменшувати допустиму ширину проходу.

7.9. Кількість і розміщення евакуаційних виходів, відстань від робочих місць до виходів, розміри проходів, коридорів, дверей тощо для забезпечення евакуації людей з виробничих, складських та інших будівель і приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85.

7.10. Кількість, розташування й розміри аварійних проходів і аварійних виходів визначаються з урахуванням властивостей використовуваного обладнання, розмірів і кількості робочих місць та найбільш можливої чисельності працівників у зміну.

7.11. На прозорих дверях на рівні очей повинна бути нанесена позначка.

7.12. Приміщення, в яких у процесі виробництва виділяються пил, пара чи гази, повинні бути ізольовані від інших приміщень.

7.13. Сполучені між собою приміщення, які мають різко виражену різницю температури або вологості, розділяють тамбурами, коридорами, тамбур-шлюзами, шторами або повітряними завісами.

7.14. Шляхи евакуації людей в будівлях і спорудах для тваринництва слід передбачати відповідно до СНиП 2.09.02-85.

Евакуаційні шляхи та виходи повинні:

у разі пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей і тварин, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд;

не мати сторонніх предметів та інших перепон;

забезпечувати вільний вихід із приміщень найкоротшим шляхом у будь-який час;

бути позначені відповідними знаками, нанесеними таким чином, щоб їх було видно з робочих місць;

бути обладнані аварійним освітленням, яке автоматично включається у разі відключення електроструму в мережі загального освітлення;

мати двері евакуаційних виходів, які відчиняються тільки назовні (вони не повинні замикатися на ключ або мати запори, які ускладнюють їх відкривання, та бути розсувні чи обертові).

7.15. Приміщення, де виконуються вибухопожежонебезпечні технологічні процеси або зберігаються грубі корми, повинні відокремлюватися від інших приміщень негорючими стінами (перегородками) і перекриттями з межею вогнестійкості не менше 0,75 години та мати безпосередньо вихід назовні.

7.16. Отвори в зовнішніх стінах, крізь які здійснюється транспортування сипких кормів на кормороздавальні установки або вивантаження гною, повинні бути обладнані пристроями і приладами, що виключають протяги.

7.17. Поверхні будівельних конструкцій всередині приміщень повинні бути пофарбовані в світлі тони і допускати застосування вологого прибирання та дезінфекції.

7.18. Підлога в приміщеннях повинна бути неслизькою, малотеплопровідною, водонепроникною, стійкою проти впливу стічної рідини й дезінфекційних засобів.

7.19. Для виключення крокового напруження керамзитобетонна підлога в станках для тварин повинна бути обладнана приладами для вирівнювання електричних потенціалів.

7.20. Відкриті канали гноєвидалення, лотки повинні мати глибину не більш 200 мм, більш глибокі повинні бути перекриті решітками, а у місцях проїзду транспорту - суцільними щитами. Направлення планок решіток повинне бути впоперек основному напрямку руху.

7.21. Мікроклімат у виробничих та допоміжних приміщеннях (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря) повинен відповідати ВНТП СГіП-46-2.95.

7.22. Для зниження мікробної забрудненості повітря свинарських приміщень необхідно застосовувати фізичні та хімічні засоби знезараження повітря: опромінення бактерицидними лампами БУВ-15, БУВ-30, БУВ-60 з екранами, які запобігають прямому попаданню променів на людину і тварин, з розрахунку не менш ніж 2-2,5 вт/кв. м; зрошування стін за допомогою установок, змонтованих на шасі електрокара ЭП-106, установок УДС, ДУК або універсальної установки ЛСД-2 розчинами свіжогашеного вапна, розчином кальцинованої соди, розчином хлорного вапна і 2%-ним розчином активного хлору з розрахунку 1 л/кв. м. Для боротьби із запахами рекомендується застосовувати електричні та хімічні озонатори, дезодоранти (хлорне вапно, персульфат амонію та ін.).

7.23. При механічній системі гноєвидалення кількість повітря, що видаляється з каналів гноєвидалення, повинна бути не менше 30% мінімального обміну повітря, а при самопливній - не менше 50%.

7.24. Силові щити, шафи, ящики та пульти керування, розташовані в свинарниках, а також у приміщеннях для переробки корму, повинні бути встановлені в окремих приміщеннях або кабінах із дотриманням вимог "Правил устройства электроустановок" (ПУЭ), затверджених Міненерго СРСР 04.07.84.

7.25. Всі будівельні елементи споруд системи видалення виробничих і побутових стоків на свинарських підприємствах повинні мати надійну гідроізоляцію, що виключає фільтрування стоків у ґрунт та інфільтрацію ґрунтових вод у споруди.

7.26. При проектуванні гноївкозбірників, накопичувачів гною з метою охорони навколишнього середовища під днищем резервуара слід передбачати дренажну систему із контрольними колодязями для реєстрації можливого витоку продукту.

На поверхні землі необхідно передбачати вимощення.

7.27. Закриті резервуари (приймальні місткості) насосних станцій з перекачування рідкого гною й закриті сховища гною слід відносити до категорії вибухонебезпечних.

7.28. Насосна станція повинна обладнуватися припливно-витяжною вентиляцією із розміщенням пускового пристрою вентилятора зовні.

7.29. Оглядові колодязі повинні бути діаметром не менше 1,0 м і обладнані пристроями для спуску (скобами, драбинами тощо).

7.30. У кінці поздовжніх каналів у місцях примикання до магістральних каналів слід передбачати встановлення штор для виключення протягів і проникання шкідливих газів із магістральних каналів, а при гідрозмивній системі гноєвидалення - влаштування гідрозатворів.

7.31. Будівлі і приміщення, де встановлюються стаціонарні котельні установки, повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв. см), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 град. С, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 N 125 (z0655-96) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.11.96 за N 655/1680 (із змінами) (ДНАОП 0.00-1.26-96).

7.32. Підлога котельних приміщень повинна бути з вогнетривких матеріалів із негладкою та неслизькою поверхнею, вона повинна бути рівною і мати пристрої для відведення води в каналізацію.

7.33. Двері з приміщення котельні повинні відчинятися назовні. Із зовнішнього боку дверей повинен бути напис про заборону входу в котельну стороннім особам.

7.34. Приміщення котельні повинне бути забезпечене достатнім природним світлом, а в нічний час - електричним освітленням. Місця, що не можна забезпечити природним світлом через технічні умови, повинні мати електричне освітлення.

7.35. Приміщення, де розміщений котел, повинне мати природну й механічну вентиляцію, що забезпечує видалення шкідливих газів, подачу припливного повітря і підтримання нормальних температурних умов.

7.36. Приміщення котельні необхідно оснащувати засобами пожежогасіння відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 (z1410-04) .

7.37. Склади для зберігання підстилки повинні стояти окремо один від одного. У випадку розміщення підстилки в прибудовах до будівель, останні повинні мати глухі вогнетривкі стіни й перекриття і виходи лише назовні.

7.38. Виробничі будівлі й споруди в процесі експлуатації повинні знаходитися під систематичним наглядом інженерно-технічних працівників, відповідальних за збереження об'єктів.

7.39. Всі виробничі будівлі й споруди повинні бути закріплені за виробничими підрозділами. Керівники підрозділів є працівниками, відповідальними за правильну та безпечну експлуатацію, збереження та своєчасний ремонт будівель і споруд.

7.40. Згідно з ДБН В.2.2-1-95 будівлі і споруди повинні піддаватися періодичним технічним оглядам - загальним або частковим.

При загальному огляді обстежують усю будову або споруду в цілому, включаючи всі конструкції, в тому числі інженерне обладнання, різні види опорядження і всі елементи зовнішнього благоустрою.

При частковому огляді обстеженню підлягають окремі будівлі й споруди або окремі конструкції, або види обладнання (наприклад, ферми і балки будівлі, канали гноєвидалення, підлога, колодязі каналізаційних мереж).

7.41. Загальні технічні огляди будівель й споруд повинні проводитися два рази на рік - навесні та восени.

Весняний огляд проводять з метою опосвідчення стану будівлі або споруди, уточнення обсягу роботи з капітального і поточного ремонту будівель або споруд, що виконується у літній період.

Осінній огляд проводять з метою перевірки підготовки будівель і споруд до зими. До цього часу повинні бути закінчені всі літні роботи з поточного ремонту.

7.42. Відповідно до ДБН В.2.2-1-95 результати всіх видів оглядів повинні оформлятися актами, в яких відмічаються виявлені дефекти, а також заходи щодо їхнього усунення із зазначенням строків виконання робіт.

7.43. Пошкодження аварійного характеру, що утворюють небезпеку для працівників, повинні усуватися негайно.

8.1. Внутрішні системи водопроводу і каналізації тваринницьких приміщень повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-1-95.

8.2. Підприємства повинні забезпечуватися достатньою кількістю води, необхідною для задоволення питних потреб відповідно до санітарних норм, господарсько-виробничих потреб та потреб пожежогасіння згідно з будівельними нормами і правилами "Внутренний водопровод и канализация зданий" (із змінами) (СНиП 2.04.01-85), відомчими будівельними нормами "Сільськогосподарське водопостачання. Зовнішні мережі і споруди", затвердженими Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1996 році (ВБН СГіП-46/33-2.5-5-96).

8.3. Якість питної води повинна відповідати вимогам державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання".

8.4. Не допускається поєднання мереж господарсько-питних водопроводів із мережею водопроводів, що подають воду для технологічних потреб.

8.5. Водопідіймальні установки необхідно експлуатувати у відповідності із правилами безпеки при влаштуванні та експлуатації насосних станцій.

8.6. Колодязі, що розміщені на території підприємства, при будь-яких способах підйому води повинні бути закриті кришками і обгороджені. Взимку колодязі, розташовані на відкритих місцях, із навітряного боку потрібно захищати вітрозахисним щитом. Лід навколо них необхідно зрубувати, а територію посипати піском.

8.7. Відігрівати замерзлі труби відкритим полум'ям (факелом, паяльною лампою) не допускається. Місця замерзання відігрівають гарячою водою або парою, вживаючи при цьому запобіжні заходи від опіків.

8.8. Відведення промивних вод до каналізації повинне здійснюватися закритим способом із розриванням струменя.

9.1. Відповідно до ВНТП СГіП-46-2.95 виробничі приміщення повинні мати природну і штучну освітленість. Освітлення також повинне відповідати вимогам будівельних норм і правил "Естественное и искусственное освещение" із змінами у 1986 році (СНиП II-4-79).

9.2. Робочі місця, на яких внаслідок відмови приладів штучного освітлення можуть виникати небезпечні ситуації, повинні мати системи аварійного освітлення, які автоматично включаються при виключенні струму в загальній електромережі.

9.3. При розрахунку освітленості робочих місць операторів на пульті керування комбікормового цеху або кормоцеху необхідно враховувати розряд зорової роботи й розташування об'єктів спостереження.

9.4. Світильники аварійного та евакуаційного освітлення (з обов'язковим відмінним позначенням) під'єднують до мережі, не залежної від мережі робочого освітлення, або до іншого джерела живлення.

Світильники аварійного освітлення можуть використовуватися як евакуаційні.

9.5. В освітлювальних установках повинні використовуватися світильники, що задовольняють вимоги ПУЭ.

9.6. Контроль освітленості повинен здійснюватися не рідше одного разу на рік, а також після кожної групової заміни світильників.

Вимірювання рівня освітленості проводять у площині робочої поверхні згідно з вимогами державного стандарту України "Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості" (ДСТУ Б В.2.2-6-97).

9.7. Експлуатація освітлювального обладнання повинна проводитися згідно з чинними Правилами технической эксплуатации электроустановок потребителей, затвердженими наказом Головдерженергонагляду Міністерства енергетики СРСР від 21.12.84 із змінами в 1988 році (ПТЭ) і ДНАОП 0.00-1.21-98 (z0093-98) .

9.8. Усі роботи з технічного обслуговування, ремонту електромережі та очищення світильників повинні виконуватися електротехнічним персоналом тільки після зняття напруги електроживлення та остигання світильників.

Чищення світильників у приміщеннях загального призначення повинне проводитися не рідше одного разу на 3 місяці.

9.9. Чищення скла світлових отворів і світильників загального освітлення, встановлених у свинарниках при сухій годівлі, в кормоприготувальних цехах, складах затарених кормів, повинне здійснюватися у строки, визначені керівником відповідного підрозділу залежно від місцевих умов, але не рідше одного разу на місяць.

9.10. Для обслуговування світильників повинні застосовуватися засоби доступу, що відповідають вимогам безпеки (драбини, несамохідні пересувні механізми і самохідні пересувні установки).

9.11. У гаражах, майстернях, пунктах технічного обслуговування, хлівах, навісах монтується мережа напругою 12-42 В для підключення переносних світильників.

9.12. У вибухонебезпечних приміщеннях застосовуються світильники у вибухозахищеному виконанні, а в пожежонебезпечних - світильники у закритому виконанні.

10.1. Системи опалення (охолодження) і вентиляції приміщень обладнують згідно з вимогами державного нормативного акта з охорони праці "Санітарні норми проектування промислових підприємств", затвердженого Міністерством охорони здоров'я СРСР у 1971 році (ДНАОП 0.03-3.01-71), Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів (z0379-96) , будівельних норм і правил "Отопление, вентиляция и кондиционирование" (СНиП 2.04.05-91) та державного стандарту України "Системы вентиляционные. Общие требования" із змінами у 1988 році (ГОСТ 12.4.021-75).

10.2. Гарячою водою будівлі необхідно забезпечувати згідно з вимогами СНиП 2.04.01-85; витрату гарячої води слід приймати за нормами технологічного процесу; безпеку експлуатації трубопроводів пари і гарячої води слід забезпечувати згідно з вимогами Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 N 177 (z0636-98) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.98 за N 636/3076 (із змінами) (ДНАОП 0.00-1.11-98).

10.3. Джерела з значним виділенням конвекційної теплоти (обпалювальні печі, варильні котли, автоклави тощо) в місцях можливого контакту працівників повинні бути ізольовані. Температура теплоізольованих поверхонь обладнання і огороджень робочих місць не повинна перевищувати 45 град. С.

Обладнання, в середині якого температура дорівнює або нижче 100 град. С, не повинне мати на поверхні температуру вище 35 град. С.

10.4. Прилади контролю температури і відносної вологості повітря встановлюються на видних місцях у всіх виробничих приміщеннях.

10.5. Системи місцевої й загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.

10.6. Операторські, кімнати відпочинку, майстерні, лабораторії повинні мати автономну вентиляцію.

10.7. Припливно-витяжна вентиляція з'єднаних між собою приміщень повинна унеможливлювати приплив повітря із приміщення з більшою концентрацією шкідливих газів, пари чи пилу у приміщення з меншим умістом цих речовин.

10.8. Під час роботи в приміщенні машин із двигунами внутрішнього згорання слід проводити вентиляцію. Загальнообмінна вентиляція цих приміщень повинна забезпечувати такий обмін повітря, при якому концентрація шкідливих речовин у повітрі цього приміщення не перевищувала б гранично допустимих рівнів.

10.9. Джерела із значним виділенням пари, газів, пилу повинні бути герметизовані й обладнані місцевими відсмоктувачами.

11.1 Вимоги безпеки до виробничого обладнання

11.1.1. Обладнання, призначене для виконання виробничих процесів під час вирощування свиней, виробництва та первинної обробки продукції свинарства, повинне відповідати вимогам ВНТ-ПСГіП-46-2.95, державних стандартів "Оборудование производственное. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.003-91), "Машины и технологическое оборудование для животноводства и кормопроизводства. Общие требования безопасности" (ГОСТ 12.2.042-91), "Оборудование производственное. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.049-80), "Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" (ГОСТ 12.2.061-81, СТСЭВ 2695-80) та Правил.

11.1.2. Виробниче обладнання повинне задовольняти такі вимоги:

бути вибухо- і пожежобезпечним відповідно до вимог пожежної безпеки "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности" (із змінами) (НАПБ Б.07.005-86), державних стандартів "Пожарная безопасность. Общие требования." (ГОСТ 12.1.004-91), "Взрывобезопасность. Общие требования" із змінами в 1983 році (ГОСТ 12.1.010-76, СТ СЭВ 3517-81), ГОСТ 12.2.042-91;

включати прилади (засоби) для забезпечення електробезпеки відповідно до ПУЭ;

не забруднювати навколишнє середовище викидами шкідливих речовин вище допустимих рівнів, встановлених санітарними нормами;

відповідати вимогам охорони праці протягом усього терміну експлуатації.

11.1.3. Вимоги до виробничого обладнання, що входить у технологічну лінію, повинні враховувати можливі небезпеки, викликані спільним функціонуванням одиниць обладнання.

11.1.4. Рухомі частини виробничого обладнання і ті, що обертаються (приводи, вали, бітери, ланцюги), повинні бути захищені кожухами, щитами, екранами та іншими пристроями згідно з ГОСТ 12.2.062-81, а зовнішні поверхні їх пофарбовані у відмітні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

11.1.5. Для обмеження швидкостей, тиску, температур та інших небезпечних чинників виробниче обладнання повинне мати запобіжні пристрої (клапани, розривні мембрани, штифти, що зрізуються, і т.п.).

11.1.6. Обладнання, що розташоване поза видимістю оператора, повинне мати прилади для аварійної зупинки (гальмування), якщо у небезпечній зоні, утворюваній рухомими частинами обладнання, можуть знаходитися працівники.

11.1.7. Напрям руху чи обертання механізмів, машин, обладнання, запірної арматури повинен бути позначений червоними стрілками безпосередньо на рухомих деталях або огорожах.

11.1.8. Рухомі механізми обладнання, що підлягають мащенню, повинні бути обладнані безпечними змащувальними приладами або пристроями.

11.1.9. Пускові кнопки, рукоятки для пуску та зупинки обладнання необхідно розміщувати відповідно до вимог державних стандартів "Система "человек-машина".Сигнализаторы звуковые неречевых сообщений. Общие эргономические требования" (ГОСТ 21786-76), "Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.032-78) і "Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.033-78).

11.1.10. Виробниче обладнання повинне бути укомплектоване експлуатаційною документацією від заводу-виробника, яка містить вимоги щодо запобігання виникненню небезпечних ситуацій під час монтажу (демонтажу), при уведенні в експлуатацію та під час експлуатації.

11.2. Машини і обладнання для приготування кормів

11.2.1. Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші подрібнювачі встановлюють на фундаментах відповідно до експлуатаційної документації на обладнання. В разі використання цих машин у складі комплекту обладнання комбікормового або кормоприготувального цеху їхнє місце та спосіб установки визначають проектом.

11.2.2. Дробарки, призначені для подрібнення зерна, повинні мати справні та чисті магнітні сепаратори.

Скребки для очищення сепараторів повинні бути виготовлені з деревини або пластмаси.

11.2.3. Подрібнювачі коренеклубнеплодів повинні бути обладнані каменеуловлювачами, які регулярно очищаються та забезпечують повну очистку корму від металевих і кам'янистих включень.

11.2.4. Не допускаються до роботи подрібнювачі з незбалансованим ротором, незакріпленими ножами і молотками.

11.2.5. Оглядові люки дробарок і подрібнювачів повинні відчинятися і зачинятися без застосування інструменту, захисні кожухи - із застосуванням інструменту.

11.2.6. Дробарки та подрібнювачі, що входять до складу потокової лінії кормоцеху, повинні мати систему регулювання подавання корму.

11.2.7. Дробарки повинні бути обладнані вибухорозрядним пристроєм, з'єднаним із трубопроводом, виведеним за межі приміщення.

11.2.8. Гранулятори та екструдери повинні мати пристрої для полегшення пресування й заміни решіт і матриць.

11.2.9. Відповідно до вимог ГОСТ 12.2.062-81 запарники-змішувачі та варильні котли необхідно обладнувати огородженнями та справними манометрами і запобіжними клапанами. Перевірка роботи манометрів, справності запобіжних клапанів повинна здійснюватися у порядку та у терміни, встановлені інструкцією з експлуатації обладнання.

11.2.10. Горловини запарників і варильних котлів повинні щільно зачинятися кришками та мати пристрої для безпечного їх відкривання.

11.2.11. Запарники-змішувачі, варильні котли повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують очистку внутрішніх поверхонь без спуску в них працівників.

Бункери-накопичувачі повинні бути оснащені вертикальними гасителями лінійної швидкості розвантажуваних компонентів кормів.

Бункери (ємкості) для зберігання зерна і концентрованих кормів повинні бути закритого типу та підключені до аспіраційної системи.

11.2.12. Затвори бункерів для їх регулювання повинні мати електричні або пневматичні механізми. За необхідності регулювання положення затворів вручну зусилля не повинне перевищувати 150 Н.

11.2.13. Конструкція ємкостей, бункерів для накопичення, зберігання і видачі кормів повинна виключати утворення склепінь або мати пристрої, які руйнують склепіння без застосування ручної праці; виключати злежування кормів або передбачати пристрої для його попередження (ворушилки); передбачати захист внутрішніх стінок від налипання кормів. У випадку неминучості налипання повинні бути передбачені засоби для очищення.

11.2.14. Горловини ємкостей для зерна і концентрованих кормів розміром більшим ніж 300 мм повинні мати захисні огородження.

11.2.15. Кришки бункерів-накопичувачів повинні бути обладнані упорами для їх фіксації у відкритому положенні.

11.2.16. Ємкості для накопичування рідких кормів повинні бути обладнаними рівнемірами або приладами сигналізації, що попереджають про їх наповнення.

11.3. Машини й обладнання для роздавання кормів

11.3.1. Мобільний кормороздавач повинен відповідати вимогам експлуатаційної документації та мати:

страхувальний ланцюг;

захисні кожухи;

пристрій для жорсткої фіксації карданного вала в транспортному положенні;

ручний привод гальм з фіксацією важеля;

сигнальне електрообладнання і світлоповертачі.

Трактори і автомобілі, що агрегатують з кормороздавачем, повинні мати іскрогасники.

11.3.2. Мобільні кормороздавачі необхідно обладнувати механізмами розрівнювання корму в кузові при його завантаженні, приладами контролю завантаження й витрати продукту, аварійною сигналізацією на випадок неможливості візуального контролю.

11.3.3. Бітерний механізм повинен мати пристрій для самоочищення при спеціальному режимі його роботи "Очищення".

11.3.4. Стаціонарні кормороздавачі (скребкові, шнекові), розташовані поза зоною видимості працівника, повинні бути обладнані двосторонньою попереджувальною передпусковою (звуковою, світловою) сигналізацією, що автоматично вмикається до включення приводу конвеєра.

11.3.5. Конвеєри, що мають довжину понад 15 м, повинні мати аварійні кнопки "Стоп", розташовані не більш ніж через кожні 10 м в легкодоступних й освітлених місцях.

11.3.6. Конвеєри, які розташовані над проходами, повинні бути огороджені знизу суцільним настилом, що виступає за габарити конвеєра не менше ніж на 1 м.

11.3.7. Стрічкові кормороздавачі повинні бути обладнані пристроями для запобігання буксуванню стрічки.

11.3.8. Кормопровід конвеєра (транспортера) не повинен мати прим'ятин, задирок, тріщин.

11.3.9. Бункер-дозатор повинен бути відрегульований щодо продуктивності конвеєра або транспортера.

11.3.10. Не допускається забивання кормом випускних отворів й труб кормопроводу.

11.3.11. Зазор між конвеєром (транспортером) й годівницею повинен забезпечувати вільне подавання корму і не допускати розпилення його. Годівниці повинні бути розміщені прямолінійно.

11.3.12. Не допускається ослаблення кріплень кормопроводів, бункерів.

11.3.13. Кормопроводи, виготовлені у вигляді жолоба, повинні закриватися кришкою.

11.3.14. Для очищення робочих органів транспортера від налиплого корму повинні бути передбачені дерев'яні лопатки із подовженою ручкою.

11.3.15. При транспортуванні кормів стислим повітрям необхідно дотримуватися таких вимог:

компресор, продувальна ємкість та ресивер повинні бути обладнані справними, опломбованими манометрами;

продувальна ємкість і ресивер повинні мати справні запобіжні клапани;

продувальна ємкість повинна мати справний вентиль для скидання тиску;

трубопроводи повинні витримувати тиск не менший вказаного в експлуатаційній документації заводу-виготовлювача. Перед здаванням в експлуатацію трубопроводи підлягають гідравлічному випробуванню.

11.3.16. Відповідно до вимог державного стандарту "Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности" із змінами в 1987 році (ГОСТ 12.2.016-81) компресори повинні мати справні автоматичні регулятори тиску. Продувальні ємкості не повинні мати тріщин, здутин, підтікання у швах, заклепочних і болтових з'єднаннях. Кришки та люки повинні мати повний комплект кріпильних деталей.

11.3.17. Продувальні ємкості повинні підлягати внутрішньому огляду і гідравлічному випробуванню у терміни, передбачені органами технагляду.

11.3.18. Ручні візки, що застосовуються при роздаванні кормів, повинні мати справні колеса і осі, що регулярно змащуються для легкості обертання. Кріплення кузова повинне бути надійним, а ручки міцними.

11.4. Парові, водогрійні котли, теплогенератори й посудини, що працюють під тиском

11.4.1. Встановлення, реєстрація, технічний огляд та експлуатація котлів із температурою води не вище 115 град. С і парових котлів з тиском пари не вище 0,07 МПа повинні здійснюватися відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.97 N 254 (z0318-97) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за N 318/2758 (ДНАОП 0.00-1.20-98) (якщо котли працюють на газовому паливі), експлуатаційної документації та Правил.

11.4.2. У котлах, що працюють на рідкому паливі, автоматично повинне припинятися подавання палива в разі припинення подавання електроенергії або погасання факелів пальників.

11.4.3. Електроводонагрівачі та інші водонагрівні пристрої закритого виконання повинні мати арматуру, яка забезпечує розбір гарячої води шляхом витіснення її холодною.

11.4.4. Не допускається установка вентилів та інших запірних пристроїв на трубі, яка відводить гарячу воду.

11.4.5. Електроводонагрівачі необхідно обладнувати засобами контролю і захисту від підвищеного тиску і перегріву.

11.4.6. Трубопроводи рідкого палива повинні під'єднуватися до пальників через пристрої, які захищають трубопроводи від можливої вібрації.

11.4.7. Температура повітря, яке подається теплогенераторами в приміщення для утримання худоби, не повинна перевищувати 70 град. С.

11.4.8. На живильному паропроводі необхідно встановлювати зворотний клапан й запірний вентиль.

11.4.9. Контрольно-вимірювальні прилади та прилади безпеки парових і водогрійних котлів повинні бути доступні для спостереження й обслуговування.

11.4.10. Ділянки елементів котлів, водопідігрівачів й трубопроводів з підвищеною температурою поверхні, до яких можливий дотик працівників, повинні бути покриті тепловою ізоляцією, що забезпечує температуру зовнішньої поверхні не більш 45 град. С при температурі навколишнього середовища не більш 25 град. С.

11.4.11. Теплогенератори повинні мати автоматичне і ручне керування та запобіжні клапани для гасіння вибухової хвилі. Розміщення клапанів повинне гарантувати безпеку працівників.

11.4.12. Всмоктувальний повітропровід теплогенератора необхідно обладнувати захисною сіткою.

11.5. Обладнання для утримання свиней

11.5.1. Конструкція станків для утримання свиней повинна забезпечувати мінімальний контакт працівників із тваринами під час виконання виробничих процесів.

11.5.2. Огородження станків повинне відповідати вимогам ВНТП-СГіП 46-2.95. Огородження станків, яке примикає до службового проходу, повинне бути решітчастим, що дозволяє вести спостереження і проводити огляд тварин без заходження у станок.

11.5.3. Канал гноєвидалення повинен бути перекритий решітками. Ширина просвітів і планок решіток повинна відповідати вимогам ВНТП-СГіП 46-2.95.

11.5.4. Конструкція годівниць повинна дозволяти роздавання кормів з боку кормового проїзду. В індивідуальних станках для маток і кнурів рекомендується використовувати поворотні годівниці, які повинні мати отвори з заглушками для стоку промивальної рідини.

11.5.5. При застосуванні локального обігріву та опромінення поросят установками інфрачервоного і ультрафіолетового опромінювання влаштування їх повинне відповідати вимогам ПУЭ та ДНАОП 0.03-3.17-88. Установки інфрачервоного та ультрафіолетового опромінювання повинні мати монтажні кронштейни, захисні кожухи, тепло- і світлоізолюючі екрани. Комплект установки повинен дозволяти здійснювати дистанційне відключення (автоматичне або ручне).

11.5.6. Вузли і деталі напувалок, що підлягають щоденному догляду (очищення, промивання), повинні легко розбиратися і збиратися без застосування інструменту.

11.5.7. Кріплення напувалок повинне виключати зміну їхнього положення тваринами.

11.5.8. Водопійні корита (на вигульних майданчиках, у літніх таборах) повинні бути виготовлені з водонепроникного матеріалу з гладкою поверхнею, стійкого до дезінфекційних засобів.

11.5.9. Інвентар для ручних робіт з чищення годівниць, напувалок, прибирання гною повинен мати гладко постругані держаки довжиною, достатньою для виконання робіт без заходу у станок.

11.5.10. Ємкості для перенесення кормів і води під час роздачі кормів і напування тварин вручну повинні мати щільно прилягаючі кришки.

11.5.11. Вантажно-розвантажувальні естакади, трапи повинні мати настил і огородження, розраховані на максимальне навантаження, рівне потроєній вазі тварин. Для працівників повинні бути передбачені огороджені проходи.

11.6. Машини і обладнання для видалення гною

11.6.1. Поворотні зірочки скребкових транспортерів повинні мати пристрій для самоочищення від налиплого гною.

11.6.2. Для натягу ланцюга транспортера для видалення гною повинні бути передбачені типовий інструмент і пристрої. При натягуванні ланцюга транспортера з допомогою пружини повинен бути передбачений пристрій, що виключає різке зниження натягу ланцюга при руйнуванні пружини.

11.6.3. Трос натяжного пристрою не повинен мати задирок, обірваних волокон.

11.6.4. При застосуванні гідравлічної системи гноєвидалення шиберні засувки каналів гноєвидалення повинні мати прилади автоматичного дистанційного управління із дублюючим ручним керуванням.

11.6.5. У місці примикання каналів гноєвидалення до колектора повинні бути влаштовані гідрозатвори, що запобігають проникненню газів із колектора у канал.

11.6.6. Змивні баки повинні надійно кріпитися до опор. Ємкість для води, запірна арматура повинні бути справними і не допускати підтікання води.

11.6.7. Приймальна лійка накопичувача гною повинна бути обладнана решіткою, що перешкоджає попаданню у нього довговолокнистих часток і сторонніх предметів.

11.6.8. Накопичувач гною повинен бути покритий всередині та зовні антикорозійним матеріалом.

11.6.9. Гноєнакопичувач у верхній частині (вище рівня заповнення) повинен мати патрубок для під'єднання трубопроводу скидання тиску.

11.6.10. Пневматична установка для транспортування гною повинна мати запірну арматуру для відключення накопичувача від повітропроводів.

11.6.11. На подавальному повітропроводі для контролю тиску перед накопичувачем на висоті 1,5 м повинен бути встановлений манометр зі шкалою, що має червону риску на поділці, відповідній робочому тиску.

11.7. Електрообладнання

11.7.1. Електрообладнання на свинарських підприємствах повинне відповідати вимогам державних стандартів "Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты" із змінами у 1986 році (ГОСТ 12.1.019-79, СТ СЭВ 4830-84), "Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" із змінами у 1987 році (ГОСТ 12.1.030-81), "Испытания и измерения электрические. Общие требования безопасности" із змінами 01.07.95 (ГОСТ 12.3.019-80), ПУЭ, ДНАОП 0.00-1.21-98 (z0093-98) стосовно особливо небезпечних приміщень.

11.7.2. Улаштування заземлювачів у місцях проходу свиней, на вході у приміщення та вигульних майданчиках не допускається.

11.7.3. У свинарниках повинна застосовуватися спеціальна освітлювальна арматура закритого виконання на ізоляційної основі.

11.7.4. Прилад вирівнювання електричних потенціалів повинен відповідати вимогам ПУЭ.

11.7.5. Електропроводка і електродвигуни приводів машин у кормоцехах і приміщеннях для розмелювання зерна повинні бути виконані у пиловибухозахищеному виконанні.

11.7.6. Ділянки електропроводки, розташовані на висоті менш 1,5 м від підлоги, повинні бути захищені від механічних пошкоджень - прокладені у сталевій трубі або закриті кутником.

11.7.7. Штепсельні рознімання повинні бути розміщені та захищені таким чином, щоб їхнє приєднання здійснювалося без ускладнень і виключалася можливість випадкового дотику до частин під напругою або штирів.

11.7.8. Неструмоведучі частини установок (кожухи і корпуси електрокалориферів, електродвигунів вентиляторів, кожухи рубильників, магнітних пускачів, пускових кнопок) необхідно занулювати.

11.7.9. У відгалуженнях від магістральних ліній водопроводу до автонапувалок, електроводопідігрівачів та інших електроприймачів, з'єднаних з водопроводом, необхідно передбачати ізолюючі вставки довжиною не менше 1 м.

11.7.10. Електричні проводи і водопровідні труби не повинні торкатися. Відстань між проводами і трубопроводом, які розташовані паралельно, всередині приміщень повинна бути не менше 100 мм.

11.7.11. Живильна напруга для опромінювальних установок повинна бути не більш 250 В. Висота підвіски установок регламентується технологічними вимогами. Випромінювальні установки повинні мати огородження контактних частин ламп, патронів й пускорегулювальних приладів.

11.7.12. Бак, насосний агрегат, реле тиску і станція керування автоматичної водопідіймальної установки повинні бути заземлені, а клеми електродвигуна ізольовані і закриті муфтою.

11.7.13. Пересувні електричні дробарки, подрібнювачі, коренерізки напругою 220 В повинні бути заземлені відповідно до вимог ПУЭ; якщо немає такої можливості, слід застосовувати прилади захисного відключення.

11.7.14. Захист працівників від ураження електричним струмом під час експлуатації ручного технологічного обладнання з кабельним або тролейним електроживленням повинен забезпечуватися шляхом застосування приладу захисного відключення, заземлення і занулення.

11.7.15. Заземленню підлягають корпуси електричних машин, трансформаторів і апаратів, каркаси розподільних щитів і шаф, металеві корпуси освітлювальних приладів і оболонки кабелів, металеві труби електропроводки та інші металеві конструкції, з'єднані з установкою й огородженням електрообладнання; металеві корпуси пересувних і переносних приймачів струму.

11.7.16. Відповідно до ПУЭ заземленню або зануленню підлягають металеві частини електроустановок, машин та обладнання, що можуть опинитися під напругою при порушенні ізоляції:

при напругах змінного струму 380 В, постійного 440 і вище - в усіх випадках;

при номінальних напругах 42-380 В змінного і 110-440 В постійного струму - тільки у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках;

при будь-яких напругах змінного і постійного струму в вибухонебезпечних приміщеннях.

11.7.17. Всі роботи на стінах, панелях; перекриттях, підлогах, де можливе розміщення електропроводів, повинні виконуватися електротехнічним персоналом. При цьому повинні бути вжиті заходи щодо попередження появи на них напруги.

11.7.18. Електроустановки в сільськогосподарських підприємствах підлягають щорічним лабораторним випробуванням.

11.8. Вимоги безпеки під час ремонту і технічного обслуговування машин та обладнання

11.8.1. Для підтримання машин і обладнання в технічно справному і безпечному стані роботодавець зобов'язаний організувати їхнє технічне обслуговування і ремонт.

11.8.2. Ремонтні роботи і операції технічного обслуговування повинні виконуватися працівниками, які пройшли спеціальну підготовку. Працівники повинні бути забезпечені справним інструментом.

11.8.3. Періодичність і об'єм робіт з технічного обслуговування повинні відповідати вимогам експлуатаційної документації на машини або обладнання.

11.8.4. Якість і повнота виконання операцій технічного обслуговування повинні контролюватися посадовими особами підприємства.

11.8.5. Пуск обладнання в роботу після зупинок на технічне обслуговування може бути здійснений лише після перевірки:

правильності складання і надійності закріплення кріпильних деталей;

відсутності в обладнанні сторонніх предметів;

збалансованості вузлів, що обертаються;

роботи систем змащення;

комплектності передавальних і приводних пасів;

наявності огороджень і їхньої справності;

справності запірних і герметизуючих пристроїв, люків, кришок, дверцят;

наявності і справності блокувальних і контрольних приладів.

11.8.6. Після випробування роботи обладнання на холостому ходу та усунення можливих дефектів і несправностей допускається випробування під невеликим навантаженням з поступовим збільшенням його до необхідного.

11.8.7. Про виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту і заміни деталей повинні бути зроблені відповідні записи у журналі.

11.8.8. На машини підвищеної небезпеки повинні бути складені річні графіки технічного обслуговування і ремонту (котли, теплогенератори, агрегати для сушіння трав'яного борошна, посудини і установки, що працюють під тиском, вантажопідйомні машини і механізми, охолоджувальні і газові установки). Графіки повинні бути затверджені роботодавцем або особою, відповідальною за їхній технічний стан.

12.1. Розміщення обладнання у виробничих приміщеннях (на виробничих майданчиках) повинне забезпечувати безпеку й зручність його використання за призначенням, під час технічного обслуговування й ремонту, а також передбачати можливість оснащення засобами захисту, що не входять до конструкції.

12.2. Відповідно до ВНТП-СГіП-46-2.95 при розміщенні виробничого обладнання у приміщеннях необхідно дотримуватися таких норм проходів і відстаней:

між виступаючими частинами машин і огороджувальними будівельними конструкціями з урахуванням проходу - не менше 0,8 м, без урахування проходу - не менше 0,5 м, окрім випадків, коли огороджувальні будівельні конструкції використовуються для кріплення складників обладнання;

між обладнанням при розміщенні його фронтами одне до одного - не менше 1,5 м.

12.3. Обладнання повинне бути розміщене й встановлене так, щоб не закривати світлових і віконних прорізів і завдяки цьому не знижувати освітленості, не створювати місць, недосяжних для прибирання і дезінфекції.

12.4. Підходи до обладнання і робочих місць не повинні завалюватися кормами, інвентарем і сторонніми предметами.

12.5. Установлення котлів поза приміщенням допускається в тому випадку, якщо котел спроектований для роботи в заданих кліматичних умовах.

12.6. При встановленні котлів, що вимагають бокового обслуговування, ширина проходів між котлами або між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1,5 м.

12.7. Відстань від верхньої частини обмурування котлів і площадок, з яких обслуговуються арматура й гарнітура котлів, контрольно-вимірювальні прилади, вентилятори, електродвигуни, до найближчих елементів покриття або стельового перекриття приміщення повинна бути не менше 1,9 м.

     12.8. Згідно   з   вимогами   Правил   будови   і   безпечної 

експлуатації стаціонарних компресорних установок,  повітропроводів 

і  газопроводів,  затверджених  Держгіртехнаглядом  СРСР  07.12.71 

(ДНАОП  0.00-1.13-71), компресорну установку необхідно розміщувати 

в 

окремому утепленому приміщенні, що провітрюється. 

12.8.1. У приміщенні компресорної ширина основного проходу повинна бути не менше 1,5 м, а висота - не менше 1,9 м. Прохід між частинами компресорів, що виступають, допускається шириною не менше 1 м, між стіною й компресором - не менше 0,8 м, якщо він не є проходом для обслуговування. Допускається установка компресорів біля стін без наявності проходів.

12.8.2. Фундаменти під компресори і їхні електродвигуни не повинні бути зв'язані з фундаментами стін або колон будівлі, машинного відділення.

12.9. Відповідно до вимог ВНТП-СГіП-46-2.95 канали гноєвидалення глибиною більш 200 мм необхідно перекривати решітками, а місця проходів, розміщення приводних валів і приямків контрприводів - дерев'яними щитами.

12.9.1. Приямки для скидання гною повинні огороджуватися захисними решітками, привідні агрегати й люк - перилами з сталевих труб висотою не менше 1,6 м, а отвори похилого транспортера в холодну пору року повинні закриватися щитами або фартухами з щільної тканини.

12.10. Згідно з будівельними нормами і правилами "Технологическое оборудование и технологические трубопроводы" (СНиП 3.05.05-84) вентиляційні канали, а також водопровідні і паропровідні труби та інші подібні комунікації, розташовані над робочою зоною працівника і над проходами, повинні мати теплоізоляцію і обладнуватися конденсатовідводами.

12.10.1. Нагрівальні прилади повинні мати решітчасті огородження, які виключають доступ працівників до гарячих поверхонь.

12.10.2. Регулююча й запірна арматура систем опалення повинна бути встановлена в місцях, легкодоступних для обслуговування.

12.11. Електроапаратура, встановлена на відкритому майданчику, повинна бути закрита кожухами, які запобігають попаданню на неї атмосферних опадів.

12.12. Усі відкриті отвори в підлозі, переходи і містки через обладнання, трубопроводи повинні бути обгороджені перилами висотою не менше 1 м.

12.13. Перестановку, заміну або установку додаткового обладнання необхідно здійснювати відповідно до затвердженої технічної документації.

12.14. Робочі місця повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 12.2.033-78.

12.15. При роботі сидячи робочі місця обладнуються сидіннями, стільцями з регульованою висотою, а при роботі стоячи-сидячи - відкидними сидіннями. В необхідних випадках робочі місця обладнуються підлоговими решітками (теплоізолюючим настилом) підібраними з урахуванням зросту працівника.

12.16. При розташуванні робочого місця вище рівня підлоги повинні бути передбачені площадки, східці, огородження та інші пристосування, розмір і конструкція яких повинні забезпечувати зручне й безпечне виконання виробничих операцій і виключати можливість падіння працівника.

12.16.1. Вимоги до влаштування площадок і сходинок-підніжок повинні відповідати ГОСТ 12.2.042-91.

12.16.2. Вимоги до влаштування переходів, містків, стаціонарних драбин повинні відповідати вимогам державного стандарту "Конвейеры. Общие требования безопасности" із змінами в 1986 і 1990 роках (ГОСТ 12.2.022-80), переносних - державного стандарту "Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ. Общие технические условия" (ГОСТ 26887-86).

12.16.3. Площадки довжиною більш 5 м повинні мати не менше двох сходів, розташованих в протилежних кінцях.

12.16.4. Площадки й східці драбин повинні бути виконані з матеріалів, що забезпечують протисковзання. Не допускається виготовлення східців із круглого металу з гладкою поверхнею.

12.16.5. Переносні драбини й стрем'янки повинні мати пристрої, що запобігають можливості зрушення і перекидання під час роботи. Нижні кінці переносних драбин і стрем'янок повинні мати окуття з гострими наконечниками при встановленні на ґрунт, а при використанні на більш твердій основі - башмаки з гуми або іншого неслизького матеріалу.

12.16.6. Вертикальні драбини, драбини з кутом нахилу більше 75 град. при висоті більше 5 м повинні мати, починаючи з висоти 3 м, огородження у вигляді дуги. Дуги повинні бути розміщені на відстані не більш 0,8 м одна від іншої і з'єднуватися між собою не менше, ніж трьома повздовжніми смугами.

13.1. Загальні вимоги до виробничих процесів

13.1.1. Виробничі процеси на свинарських підприємствах повинні відповідати вимогам державного стандарту "Процессы производственные. Общие требования безопасности" із змінами в 1980 та 1981 роках (ГОСТ 12.3.002-75, СТ СЭВ 1728-79) та Правил.

13.1.2. Для забезпечення безпеки виробничих процесів на свинарських підприємствах необхідно:

дотримання безпечного режиму утримання тварин;

усунення безпосереднього контакту працівників із тваринами, виключення фізичних та нервово-психічних перевантажень шляхом заміни ручної праці механізованою або автоматизованою;

виключення шкідливого впливу на працівників продуктів життєдіяльності тварин, матеріалів, що мають небезпечні або шкідливі властивості, шляхом застосування дистанційного управління виробничими процесами, використання засобів колективного та індивідуального захисту;

заміна виробничих процесів й операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, процесами і операціями, при яких указані чинники відсутні або вміст шкідливих речовин не перевищує гранично допустимих концентрацій, рівнів;

запобігання прояву небезпечних та шкідливих виробничих чинників у випадку аварії;

дотримання порядку експлуатації машин і обладнання у відповідності з експлуатаційною документацією;

використання сигнальних приладів, кольорів і знаків безпеки у відповідності з ГОСТ 12.4.026-76;

своєчасне видалення, знешкодження і поховання виробничих відходів, що є джерелом шкідливих виробничих чинників;

застосування раціональних режимів праці і відпочинку з метою запобігання монотонності праці, гіподинамії, фізичним і нервовопсихічним перевантаженням;

захист від можливих негативних впливів небезпек природного характеру і погодних умов.

13.1.3. Під час експлуатації виробничого обладнання охорона праці повинна забезпечуватися:

врахуванням особливостей призначення, використання і умов його експлуатації;

наявністю автоматичного і дистанційного управління;

застосуванням вбудованих у конструкцію засобів захисту, які убезпечують працівників від впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

можливістю використання засобів захисту, що не входять до конструкції обладнання;

урахуванням і використанням результатів аналізу небезпечних ситуацій, що мають місце під час експлуатації аналогічного обладнання;

прогнозом можливого виникнення небезпечних ситуацій.

13.2. Догляд за свинями

13.2.1. З метою гарантування безпеки праці під час догляду за свинями працівники, знаходячись поблизу тварин, повинні бути уважні і уникати безпосереднього контакту з ними.

13.2.2. За групою свиней певного віку та статі повинні бути закріплені постійні працівники, які ознайомлені із правилами безпеки праці під час обслуговування тварин та індивідуальними особливостями свиней.

13.2.3. При виконанні виробничих операцій з догляду за свинями слід дотримуватися режиму, встановленого технологічними картами, поводитися з тваринами спокійно та впевнено, не викликаючи відповідних агресивних дій з їхнього боку.

13.2.4. Із зовнішнього боку станків, де перебувають агресивні тварини, повинні бути вивішені попереджувальні написи: "Обережно! Злий норов", "Обережно! Кусається".

13.2.5. При догляді за кнурами й підсисними матками слід бути особливо обережними, як при роботі з агресивними тваринами і при вході у станок застосовувати засоби індивідуального захисту.

13.2.6. Працівники повинні бути забезпечені засобами захисту від можливого нападу тварин (електропоганялками, переносними щитами, захисними циліндрами). Захисні циліндри повинні бути виготовлені з тонкого металевого листа, фанери або міцного картону і бути підібрані до зросту працівника, щоб не заважали при ходьбі і надійно захищали нижню частину тіла.

13.2.7. Під час проведення масових зооветеринарних заходів або сортуванні свиней фіксують групами в загонах-розколах.

Індивідуально свиней можна фіксувати на розв'язках в станку, а поросят - на столі-станку або в руках. При відсутності станків тварин можна фіксувати накладанням мотузяної петлі на кінцівки або за верхню щелепу з використанням закрутки.

13.2.8. При утриманні свиней в приміщеннях без вікон необхідно влаштування чергового освітлення з автоматичним або ручним увімкненням.

13.2.9. Спосіб утримання підсисних маток і конструктивні особливості станків повинні дозволяти проводити опороси і вирощувати підсисних поросят без постійної присутності працівників у приміщенні.

Під час опоросу і роботи із підсисними свиноматками слід бути особливо обережними.

13.2.10. На вигульних майданчиках та в літніх таборах годівниці необхідно розміщувати вздовж огорожі, виключаючи заїзд транспорту і вхід працівників у зону перебування тварин.

13.2.11. Табори необхідно розміщувати поблизу природних водойм або обладнувати спеціальні душові установки і водойми для купання свиней.

13.2.12. Місця випасу повинні бути попередньо обстежені, очищені від сторонніх предметів, ями - засипані або огороджені.

Переносними перегородками пасовища розбивають на загони і використовують їх по черзі.

13.2.13. Для свиней необхідно обладнувати бази із навісами та обладнувати приміщення для зберігання кормів і інвентарю, а також літні кормокухні. Обгороджують і обладнують індивідуальні станки для кнурів, поросних (другої половини поросності) і підсисних свиноматок.

13.2.14. Кнурів-плідників, некастрованих кнурців на відгодівлі не дозволяється пасти в одному стаді із свинками.

13.2.15. Пасти свиней краще вранці та ввечері, а в хмарну погоду можна пасти і вдень. Напувати тварин слід чистою свіжою водою з корит або бочок-самонапувалок. Якщо немає водойм із проточною водою, слід викопати колодязь. Завозити воду на пасовище на декілька днів не рекомендується, бо вона псується і викликає шлункові захворювання.

При застосуванні автонапувалок і водопійних корит не допускається їх переповнення або підтікання.

Обігрів тварин

13.2.16. Безпека виробничих процесів під час обігріву молодняку свиней джерелами інфрачервоного випромінювання повинна забезпечуватись дотриманням зооветеринарних вимог, експлуатаційною документацією на обладнання та відповідати ГОСТ 12.1.004-91.

13.2.17. У процесі обігріву молодняку джерелами інфрачервоного випромінювання можливі дії таких небезпечних і шкідливих факторів:

підвищений рівень інфрачервоної радіації;

небезпечний рівень струму в електричній мережі;

підвищена температура поверхні матеріалів.

13.2.18. Монтаж інфрачервоних опромінювачів повинен проводитись згідно з вимогами ПУЭ та ДНАОП 0.00-1.21-98 (z0093-98) .

13.2.19. Обслуговування опромінювальних та іонізуючих установок повинен здійснювати електромонтер з кваліфікаційною групою з електробезпеки не нижче III.

13.2.20. Перед введенням в експлуатацію інфрачервоних опромінювачів електрообладнання повинне пройти випробування у присутності представника пожежної охорони підприємства й працівника, відповідального за безпеку експлуатації опромінювачів.

13.2.21. Тваринницькі приміщення, в яких експлуатуються інфрачервоні опромінювачі, відносяться до приміщень із підвищеною загрозою ураження електричним струмом.

13.2.22. Усі опромінювачі з інфрачервоними джерелами повинні експлуатуватись із захисною сіткою з висотою підвіски на відстані по вертикалі і горизонталі від вікна випромінювання до поверхні легкозаймистих матеріалів (соломи, дерева, пластмаси тощо) не менше 1 м.

13.2.23. Технічне обслуговування, ремонт, очищення опромінювачів і випромінювальних установок та зміну висоти підвісу опромінювачів потрібно проводити тільки після їх повного відключення від електромережі і охолодження.

13.2.24. На кожному об'єкті, обладнаному випромінювальними установками стаціонарного і пересувного типів, повинна бути експлуатаційна документація, інструкції з безпеки праці, з надання першої допомоги при враженні електричним струмом, а також захисні окуляри із світлофільтрами відповідно до вимог державного стандарту "Очки защитные. Общие технические требования" (ГОСТ 12.4.013-85Е, СТ СЭВ 4564-84) або щитки згідно з вимогами державного стандарту "Щитки защитные лицевые. Общие технические требования и методы контроля" із змінами в 1987 році (ГОСТ 12.4.023-84).

13.2.25. Не дозволяється використовувати опромінювальні установки з відкритими струмопровідними частинами.

13.2.26. Штепсельні розетки для включення опромінювальної установки у мережу повинні мати третій заземлювальний контакт. При відсутності таких розеток необхідно застосовувати апарати захисного відключення. В запилених і вологих приміщеннях (вологість понад 90%, запиленість 800 мг/куб. м) потрібно влаштовувати герметичні штепсельні розетки зі спеціальним гніздом для приєднання до захисного нульового проводу та ручками з діелектричного матеріалу.

13.2.27. Вмикання і вимикання установок дозволяється працівникам, які обслуговують тварин і мають I групу з електробезпеки.

13.2.28. Рівні ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях повинні відповідати ДНАОП 0.03-3.17-88.

13.2.29. Для захисту від надмірного ультрафіолетового випромінювання застосовують захисні екрани: хімічні (хімічні речовини, креми, що поглинають випромінювання) і фізичні (перешкоди, що випромінюють, поглинають або розсіюють промені). Очі слід захищати окулярами із захисним склом. Повний захист від ультрафіолетового випромінювання усіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що вміщує окис свинцю) товщиною 2 мм.

При тривалій роботі ультрафіолетових ламп (під час роботи або одразу ж після опромінення) приміщення потрібно ретельно провітрити для запобігання накопичуванню озону та окису азоту.

13.2.30. Підлога з електрообігрівом у тваринницьких приміщеннях повинна виконуватись згідно з проектною документацією та відповідати вимогам ПУЭ.

13.2.31. При електричному обігріві підлоги як нагрівальний елемент слід застосовувати провід лише рекомендованих марок і відповідного перерізу.

13.2.32. При прокладанні нагрівальних елементів повинна бути забезпечена гідроізоляція місць прокладки та ізоляція нагрівальних елементів.

13.2.33. В приміщеннях з електрообігрівом підлоги потрібно встановити прилад для аварійного відключення від електричної мережі.

13.2.34. Терморегулятори підлоги із електрообігрівом повинні працювати у автоматичному режимі.

13.2.35. Підлоги з електрообігрівом повинні постійно бути в справному й чистому стані.

13.2.36. Проведення будь-яких будівельних або ремонтних робіт у місцях розміщення підлоги з електрообігрівом допускається лише після їх відключення електротехнічним персоналом від живильної електромережі.

Догляд за кнурами

13.2.37. Кнурів-плідників слід утримувати в спеціальному свинарнику-кнурнику або в окремих спеціально обладнаних станках загального свинарника. Перегородки між станками повинні бути суцільними до висоти 0,9 м, а вище - до висоти 1,4 м - з металевих труб.

13.2.38. При обслуговуванні кнурів-плідників не можна допускати різких окриків і биття тварин.

13.2.39. У станках для утримання кнурів годівниці та напувалки необхідно влаштовувати так, щоб свинар-оператор міг роздавати корм і наливати воду з боку проходу, не заходячи у станок.

Чистити станки і клітки слід у відсутності тварин.

13.2.40. Групове утримання кнурів-плідників на промислових свинарських комплексах сприяє формуванню в тварин більш спокійного характеру, дає можливість організовувати групові прогулянки на вигульному дворі.

13.2.41. На прогулянку кнурів слід випускати регулярно такими же групами, якими вони утримуються в станку.

Спільне випасання й прогулянки кнурів необхідно проводити в нежарку погоду та невеликими групами.

13.2.42. Випускати кнурів на прогулянку групами при індивідуальному утриманні забороняється.

13.2.43. Переганяти кнурів-виробників й кнурів-пробників повинні не менше двох працівників.

13.2.44. Неспокійних, злобних і кнурів, що б'ються, пасти й вигулювати необхідно кожного окремо.

Прогулянку таких кнурів слід проводити за допомогою установки для активного моціону, що виключає перебування працівників серед тварин.

13.2.45. На час випасання і прогулянок кнурів працівники повинні бути забезпечені переносними щитами розміром не менше ніж 0,5 м х 0,5 м, відрами з водою або водонапірними шлангами для обливання розлючених кнурів.

13.2.46. Ікла кнурів, які досягли парувального віку (надалі - у міру відростання), необхідно вкорочувати або затупляти при обов'язковому фіксуванні тварини у фіксаційному станку, розколі.

13.2.47. Влітку особливу увагу слід приділяти догляду за ратицями (своєчасне розчищення, підрізання, змащування вазеліном т.п.).

Штучне осіменіння тварин

13.2.48. Штучне осіменіння свиней слід проводити згідно з Інструкцією зі штучного осіменіння свиней, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13.12.2002 N 395 (z0104-03) , зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 07.02.2003 за N 104/7425.

13.2.49. Всі приміщення пункту штучного осіменіння, обладнання і територію біля пункту необхідно утримувати в належному санітарному стані. У приміщенні не має бути мух. Не дозволяється вхід до пункту стороннім особам.

13.2.50. У приміщеннях для парування свиней або взяття сім'я у кнурів для працівників повинна бути обладнана захисна зона із суцільною огорожею висотою не нижче 1,4 м (острівки безпеки).

13.2.51. Осіменіння свиноматок здійснюють у спеціальних індивідуальних клітках. При цьому не має бути сторонніх осіб, шуму, окриків чи побоїв тварин.

13.2.52. Переганяти кнурів на пункт штучного осіменіння необхідно скотопрогонами. Присутність сторонніх осіб при цьому не допускається.

13.2.53. Сперму в кнурів беруть у спеціальному приміщенні (манежі) із станком (або чучелом).

13.2.54. Різкі окрики й побої кнурів, особливо у манежі, відчуття болю, що виникає при неправильній підготовці штучної вагіни? часто призводять до появи у плідників захисних рефлексів відносно свинаря або техніка штучного осіменіння.

13.2.55. Поводження з тваринами має бути спокійним, упевненим, але не грубим. При взятті сперми необхідно одягати халати іншого кольору, ніж ті, в яких проводили ветеринарно-санітарні обробки.

Не можна проводити ветеринарні обробки в манежі й у станку, де беруть від плідника сперму.

13.2.56. Технікам штучного осіменіння й працівникам, що постійно доглядають плідників, не дозволяється бути присутніми при болісних для кнура профілактичних і лікувальних процедурах, а також при розчищенні ратиць та вкороченні іклів.

13.2.57. На робочому місці не дозволяється курити й використовувати пахучі речовини. Плідників дратує також запах алкоголю.

13.2.58. У манежі для взяття сперми повинні бути широкі двері для проходу плідників, підлога з м'якого асфальту, внутрішня поверхня стін на висоту 1,2-1,4 м від підлоги облицьована глазурованою плиткою (а вище допускається пофарбування олійною фарбою світлих тонів), водопровідний кран з раковиною, острівок безпеки для працівників (у разі нападу кнура), освітлення відповідно до вимог ВНТП-СГіП-46-2.95.

13.2.59. Щоденно, після закінчення роботи, необхідно прибирати всі приміщення, мити станки і підлогу.

Транспортування свиней

13.2.60. Вантажно-розвантажувальні роботи при транспортуванні свиней необхідно проводити згідно з вимогами Правил.

При вантаженні і вивантаженні свиней на території залізничних станцій, морських та річкових портів, м'ясокомбінатів та інших перевантажувальних пунктів необхідно обов'язково виконувати додаткові вимоги безпеки, встановлені підприємством, якому належить перевантажувальний пункт.

13.2.61. Для організації та проведення вантаження (вивантаження) і транспортування свиней роботодавець призначає особу, відповідальну за безпеку робіт.

13.2.62. Перед початком роботи відповідальний працівник повинен ознайомити працівників з технологічним обладнанням тваринницьких приміщень, маршрутами машин і тварин, з безпечними способами виконання операцій, з особливостями поведінки тварин.

13.2.63. Вантаження і вивантаження свиней дозволяється тільки при наявності даних про стан здоров'я (хворі чи здорові) і особливості поведінки (спокійні чи агресивні). Перед початком робіт свиней оглядають працівники ветеринарної служби.

Тварин, яким необхідно проводити карантинну обробку, вантажать і вивантажують на спеціальних майданчиках.

13.2.64. Вантаження, вивантаження і транспортування свиней повинні здійснювати працівники, які доглядають цих свиней, або працівники, які мають навички роботи з ними і знайомі із технологією вантажно-розвантажувальних робіт.

13.2.65. Перед тим, як виганяти свиней із секцій і приміщень, двері приміщень потрібно повністю відкрити і зафіксувати, забезпечуючи вільний прохід свиней у напрямку до місця вантаження.

13.2.66. Виводити свиней і починати вантажити необхідно від найближчих до виходу з приміщень станків або секцій, направляючи на майданчик навантаження групами, а кнурів - індивідуально.

13.2.67. Не дозволяється підганяти свиней гострими, ріжучими предметами або такими, що колються, а також короткими палицями і гумовими шлангами.

Для підгону свиней слід використовувати довгий ремінний бич або електропоганялки.

13.2.68. Особливо обережними слід бути із тваринами, над стійлами яких вивішені попереджувальні написи "Обережно! Кусається!" тощо.

13.2.69. Перед вантаженням тваринам із злим норовом необхідно ввести транквілізатори, якщо цих тварин не направляють на м'ясопереробку.

13.2.70. Для вантаження та перевезення свиней на території ферми необхідно використовувати візок-трап з механічним приводом.

13.2.71. Під час перевезення свиней на далекі відстані належить використовувати напівпричепи-скотовози. При використанні вантажних автомобілів борти їх повинні мати додаткову решітку заввишки не менше ніж 0,8 м із сітчастою або глухою стелею.

13.2.72. Вантаження свиней у транспортні засоби та вивантаження необхідно здійснювати при достатньому освітленні (природному або штучному) на спеціальних майданчиках.

13.2.73. Майданчики повинні бути обладнані розколами, прогонами, естакадами, міцними трапами з перилами, спеціальними вагами й фіксаторами.

13.2.74. Для запобігання травмуванню обслуговуючого персоналу у місцях вивантаження свиней із залізничних вагонів і автомашин повинні бути передбачені загони, які мають пандуси для спускання тварин.

Біля естакади, платформи має бути встановлений відбійний брус для автомобільного транспорту.

13.2.75. Рух транспортних засобів у місцях вантаження свиней організовується за схемою, затвердженою роботодавцем з установленням відповідних дорожніх знаків, у разі потреби - також знаків, прийнятих на залізничному і водному транспорті. Під'їзд до вантажних майданчиків позначають добре видимими у будь-яку пору доби написами "В'їзд" та "Виїзд".

13.2.76. В місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт встановлюють естакади і напрямники руху тварин з огородженими проходами уздовж них для працівників, які обслуговують свиней.

Висота розташування проходу для працівників повинна становити 0,25-0,30 м від опорної поверхні проходу, ширина проходу для руху працівників 0,8-1,0 м, висота перил - 1,0-1,1 м.

13.2.77. Від країв бокових бортів кузова на естакаду встановлюють пересувні щити-перегородки заввишки 1,0-1,1 м.

13.2.78. Для працівників, зайнятих вантаженням і вивантаженням свиней, необхідно обладнувати острівки безпеки.

13.2.79. Скотовоз повинен бути укомплектований первинними засобами пожежогасіння (вогнегасники, багри), а також засобами безпечного поводження з тваринами (електропоганялки), які розміщують із зовнішнього боку скотовоза.

13.2.80. У разі пожежі персонал повинен припинити вантаження тварин. Використовуючи багри, необхідно відкрити бокові і задні двері фургона, прибрати перегородки і вигнати свиней, вийти з фургона, після чого приступити до гасіння пожежі.

13.2.81. Транспортні засоби перед вантаженням необхідно звільнити від сторонніх предметів (цвяхів, дроту та ін.), днище кузова посипати тирсою, подрібненою соломою. Металеве днище кузова слід застилати дерев'яними щитами.

13.2.82. Свиней розміщують безприв'язно, групами з 5-6 голів, із розділяючими перегородками. Розміщення і закріплення перегородок у скотовозі повинне забезпечувати виведення тварин за короткий строк

13.2.83. Сумарна вага свиней, які перевозяться, не повинна перевищувати вантажопідйомність машини.

13.2.84. Не дозволяється перевозити в одній секції кузова машини тварин різної статі, самок у тічці і тварин, які значно розрізняються за живою вагою. При транспортуванні кнурів дозволяється перевозити тільки одну тварину в секції.

13.2.85. Під час транспортування свиней перебування людей з ними у кузові транспортного засобу забороняється.

13.2.86. При перевезенні свиней не дозволяється різке гальмування і перевищення швидкості. На території завантажувального майданчика необхідно рухатись із швидкістю не більше 5 км/год.

13.2.87. Розміщення свиней в скотовозах та іншому спеціально обладнаному транспорті повинне забезпечувати:

стійкість тварин під час руху транспортного засобу;

безпеку працівників;

можливість застосування і нормальне функціонування засобів захисту і пожежної безпеки.

13.2.88. При вантаженні не допускається:

грубе поводження з тваринами;

об'єднання тварин із різних секцій;

накопичення або зустрічний прогін свиней в проходах, дверних прорізах або біля них;

присутність сторонніх осіб і рух транспортних засобів у зоні руху свиней при вантаженні й вивантаженні;

знаходження працівників у дверних прорізах під час руху тварин.

13.2.89. Вантаження запасу кормів та підстілки в транспортний засіб необхідно проводити після вантаження свиней і лише при наявності спеціальних відсіків.

13.2.90. Після виконання вантажно-розвантажувальних робіт місце проведення робіт, інвентар і засоби індивідуального захисту дезінфікують відповідно до ветеринарних правил.

13.2.91. Роботодавець згідно з чинним законодавством визначає, при якій температурі повітря і силі вітру необхідно зупинити вантаження і вивантаження свиней на відкритому повітрі або зробити перерви для обігріву працівників.

13.2.92. Вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються вручну, повинні проводитися при дотриманні норм, які обмежують піднімання і перенесення вантажів у залежності від статі й віку працівника, відповідно до Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 N 241 (z0194-93) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194 (ДНАОП 0.03-3.28-93), та Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 N 59 (z0183-96) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за N 183/1208 (ДНАОП 0.03-3.29-96).

13.2.93. При необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт в умовах запиленості і загазованості повітря працівники мають бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту органів дихання та зору.

Забій свиней

13.2.94. Забій свиней (для господарчих потреб) слід здійснювати в забійних пунктах або спеціально виділених приміщеннях.

13.2.95. У процесі забою свиней і розділення туш працівники наражаються на підвищену небезпеку ураження електрострумом при застосуванні електрооглушення, травмування тваринами, падіння на слизькій підлозі, порізів ножем або пилкою.

13.2.96. Бійці свиней, зайняті електрооглушенням, повинні мати групу з електробезпеки не нижче другої та бути забезпечені діелектричними калошами та рукавичками.

Підлога робочого місця бійця свиней, зайнятого електрооглушенням свиней, повинна бути покрита діелектричним килимком. Металеві частини майданчика, корпус електростека повинні бути заземлені. Електростек повинен мати ізольовану рукоятку із закритим ізольованим проводом і бути ввімкнений в електромережу лише на час роботи.

13.2.97. Перед зняттям шкури туша мусить бути надійно зафіксована для запобігання падінню з підвісних шляхів.

13.2.98. При розділі туш слід застосовувати спеціальні ножі із запобіжними виступами на рукоятках, що запобігають зісковзуванню руки на лезо.

13.2.99. Для правки ножів повинні використовуватись мусати заводського виготовлення. Рукоятка мусату повинна мати кільце, що захищає руку від порізу під час правки ручного інструменту.

13.2.100. Сікачі повинні мати ремінці для закріплення на кисті, щоб попередити вислизання й падіння їх.

13.2.101. Працювати дозволяється лише стандартним інструментом із неспрацьованими (не сточеними) лезами.

13.2.102. При виконанні технологічних операцій із ножем необхідно правильно поєднувати рухи обох рук, щоб не поранити їх. Найбільш безпечним є рух ножа "від себе і униз".

13.2.103. При перенесенні ножі, мусати, сікачі повинні бути вкладені у піхви. Під час перерви в роботі ножі необхідно прибирати в піхви або футляр на борті стола.

13.2.104. При обробці туш або субпродуктів (голів, ніг) у шпарильному чані пара подається після того, як рівень води у чані досягне встановленої відмітки. Отвори в перфорованих трубах не повинні бути засмічені. При роботі на шпарильному чані руки працівників повинні бути захищені рукавицями з тканини. Чани повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.

13.2.105. Під час розпилювання туші пилку необхідно тримати без перекосів та пересувати плавно, без сильного натиску. Полотно пилки не повинне мати зазублин, тріщин, зламаних зубців.

13.3. Вимоги до проведення ветеринарно-санітарних заходів

13.3.1. Безпека проведення ветеринарно-санітарних заходів у свинарстві повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75, державного стандарту "Биологическая безопасность. Общие требования" (ГОСТ 12.1.008-76) та Правилам.

13.3.2. Відповідальною особою за проведення ветеринарно-санітарних заходів є головний (старший) ветеринарний лікар. Він організовує навчання ветеринарних працівників з безпеки праці, дотримання режиму праці і відпочинку під час ветеринарних заходів, забезпечує інструкціями з безпечного виконання робіт, справними технічними і фіксаційними засобами.

13.3.3. Вакцинації тварин проводять ветеринарні спеціалісти, які мають вищу або середню спеціальну освіту, а також, під їх керівництвом, - оператори з ветеринарної обробки тварин.

13.3.4. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів не допускається присутність сторонніх осіб.

13.3.5. Працівники, які мають незначні рани, садна або захворювання шкіри, допускаються до роботи з дозволу медичного працівника, за умови використання ними захисних засобів.

13.3.6. Препарати для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів слід застосовувати тільки при наявності етикеток та супровідних документів, що посвідчують їх найменування, якість, вагу і термін використання.

13.3.7. Дезінфекційні засоби, отрутохімікати, луги і кислоти необхідно зберігати в закритих складських приміщеннях у міцній справній тарі з маркуванням із зазначенням найменування, заводу-виготовлювача, дати виготовлення, терміну зберігання, номера партії, маси тощо.

13.3.8. Отруйні і сильнодіючі препарати слід зберігати в сейфах або металевих шафах під замком у спеціально виділених приміщеннях, вікна яких обладнують металевими решітками, а двері обшивають бляхою. Ця група лікарських речовин підлягає предметно-кількісному обліку в спеціальних журналах.

13.3.9. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються особи, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту, відповідно до вимог Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.04.99 N 67 (z0695-99) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.10.99 за N 695/3988 (ДНАОП 2.1.20-1.03-99).

13.3.10. Приміщення, в яких проводиться обстеження і лікування тварин, повинні бути обладнані станками для фіксації тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури, приладів та інструменту.

13.3.11. Відбір тварин з метою проведення ветеринарно-санітарних заходів необхідно здійснювати за допомогою спеціальних пристроїв, розколів тощо.

13.3.12. Для заспокоєння, знерухомлення тварин з метою забезпечення безпеки працівників необхідно застосовувати (залежно від показань) нейроплегічні, аналгезивні, міорелаксивні препарати відповідно до вказівок щодо їх застосування.

Проведення ветеринарно-санітарних заходів

13.3.13. З метою профілактики та ліквідації хвороб тварин, охорони людей від інфекційних та інвазійних захворювань, спільних для людей і тварин, на свинарських підприємствах необхідно забезпечувати комплекс спеціальних заходів, до яких відносяться дезінфекція, дегельмінтизація, дезінвазія, дезінсекція і дератизація.

13.3.14. При плануванні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, слід дотримуватися вимог чинного законодавства.

13.3.15. Дезінфекцію необхідно проводити профілактичну і вимушену (поточну й заключну) при виникненні інфекційного захворювання.

13.3.16. При виборі дезінфектанту потрібно враховувати:

властивість і стійкість збудника інфекції;

об'єкт дезінфекції (приміщення, вигули, спеціальний одяг тощо);

можливість перевезення дезінфекційного засобу;

його дію на людей і тварин;

температуру, концентрацію і норми витрати дезрозчину;

швидкість і напрямок вітру (при дезінфекції за межами приміщень);

експозицію й спосіб подавання розчину до об'єкта дезінфекції.

13.3.17. Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії та звільнити від кормів і тварин.

13.3.18. Під час проведення дезінфекції і вакцинації з використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших потрібно обов'язково забезпечити працівників ЗІЗ та первинними засобами пожежогасіння.

13.3.19. Установки для дезінфекції під час роботи на відкритому повітрі необхідно розташовувати з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.

13.3.20. Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до НАПБ А.01.001-2004 (z1410-04) .

13.3.21. Під час проведення дезінфекції території і зовнішніх стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на оголені електричні проводи.

13.3.22. Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром.

13.3.23. Після закінчення експозиції знешкодження необхідно відчинити усі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.

13.3.24. Пестициди на комплексах і фермах застосовують відповідно до вимог чинного законодавства.

13.3.25. Миття та дезінфекцію транспортних засобів і тари необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових документів.

13.3.26. Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці.

13.3.27. Камери для миття, дезінфекції та газації обладнуються самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хвилин, світловими табло "Не заходити" і "Камера провітрена", зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією.

Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби

13.3.28. Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби, доручається працівникам, які призначені роботодавцем.

13.3.29. До роботи з догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються працівники, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про особливості догляду за хворими тваринами.

Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки, які годують груддю, до цієї роботи не допускаються.

13.3.30. При виявленні захворювання свиней заразними хворобами (туберкульоз, бруцельоз, ящур, сказ, сибірка) роботодавець повинен повідомити про це районну (обласну) ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району (області).

13.3.31. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам не дозволяється.

Біля входу в кожне приміщення ізолятора, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфекційним розчином. Верх дезбар'єра повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.

13.3.32. Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного входу в приміщення і виходу з нього покладаються на керівників тваринницьких бригад, а регулярна заміна дезінфекційного розчину - на ветеринарних працівників ферм.

13.3.33. Персонал, який доглядає хворих на заразні хвороби свиней, крім спеціального одягу і спеціального взуття повинен забезпечуватися санітарним одягом та взуттям.

13.3.34. Відповідно до ДНАОП 2.1.20-1.03-99 (z0695-99) одягати будь-який одяг поверх санітарного не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після закінчення роботи одяг знімають, знезаражують і зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або ділянок роботи з тваринами не дозволяється.

13.3.35. Спеціальний одяг і спеціальне взуття підлягають обов'язковій дезінфекції відповідно до вказівок органів ветеринарного нагляду.

13.3.36. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та курити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.

13.3.37. У разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

13.3.38. Не дозволяється використовувати в їжу м'ясо і внутрішні органи тварин вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов'язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

Вимоги при розтині трупів тварин та проведенні діагностичних досліджень

13.3.39. Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів щодо уникнення зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції.

13.3.40. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках.

Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування крові та інших рідин.

13.3.41. Стіни і підлога у приміщеннях для розтину мають бути водонепроникними, легко митися і піддаватися дезінфекції, додатково обладнаними вентиляцією, душовою, допоміжними приміщеннями для зберігання спецодягу та патолого-анатомічного матеріалу. Під'їзд і двері повинні бути зручними для доставки трупів.

13.3.42. Розтин трупів необхідно проводити у спеціальному одязі згідно з вимогами ДНАОП 2.1.20-1.03-99 (z0695-99) .

13.3.43. При підозрі на сибірку перед розтином потрібно зробити мікроскопію мазка крові тварини, що загинула. Сибіркові трупи тварин необхідно знищувати спалюванням.

13.3.44. Дослідження трупа необхідно проводити у такій послідовності:

зовнішній огляд трупа;

зняття шкіри і обстеження підшкірної клітковини;

обстеження м'язів, лімфатичних вузлів, кісток і суглобів;

розтин порожнин тіла (черевної, грудної) і виймання з них органів;

розтин черепа і спинномозкового каналу;

обстеження видалених з трупа органів.

13.3.45. Знімати шкуру з тварин не дозволяється при ботулізмі, сказі, злоякісному набряку, віспі та чумі свиней, сибірці.

13.3.46. При необхідності визначення або підтвердження причин загибелі тварини слід направити з посильним патологічний матеріал у лабораторію ветеринарної медицини.

13.3.47. Після розтину трупи необхідно знищувати шляхом переробки на спеціальних утилізаційних заводах або установках, знешкодження в біотермічних ямах чи закопувати на глибину не менше 2 м на скотомогильниках, розташованих згідно з діючими санітарними нормами й обладнаних огорожею з воротами, що закриваються на замок.

13.3.48. Відповідальним за влаштування і обладнання біотермічних ям є роботодавець, за санітарний стан цих об'єктів - головний (старший) ветеринарний лікар.

13.3.49. Спалювання трупів тварин потрібно проводити під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах або ямах.

13.3.50. Перевозити трупи тварин необхідно спеціально обладнаним транспортом з непроникними для рідин дном і бортами.

13.3.51. Транспорт, місце розтину, інструмент, спеціальний одяг після закінчення роботи підлягають знезараженню.

13.4. Приготування кормів

Подрібнення кормів

13.4.1. Заготівлю, зберігання та приготування кормів для свиней слід здійснювати згідно з відомчими нормами технологічного проектування сільського господарства "Заготівля, зберігання та приготування кормів для тваринництва", затвердженими Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1994 році (ВНТП-СГіП-46-8.94).

Виробничий процес приготування кормів не повинен включати операції, що приводять до безпосереднього контакту працівників із кормовим матеріалом, перебування в робочій зоні механізму або в зоні викидання компонентів кормосуміші, пари, рідини.

13.4.2. Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші подрібнювачі встановлюються на фундаментах відповідно до експлуатаційної документації на обладнання. У разі використання цих машин у складі комплекту обладнання комбікормового або кормоприготувального цеху їхнє місце і спосіб установки визначаються проектом.

13.4.3. Під час підготовки до роботи подрібнювачів необхідно перевірити балансування ротора, кріплення ножів, молотків і протирізальної пластини, справність і надійність кріплення кришки дробильної камери, наявність захисних огороджень на передачах та рухомих частинах машин.

13.4.4. При підготовці до роботи живильників та подрібнювачів слід перевірити кріплення болтових з'єднань, натяг ременів і ланцюгів. Рухомі та нерухомі ножі подрібнювачів повинні бути закріплені болтами з контргайками, а зазори між ними - відповідати значенням, вказаним у паспорті машини.

13.4.5. Перед пуском подрібнювача потрібно впевнитися у відсутності сторонніх предметів усередині нього і на живильниках.

13.4.6. Подавання продуктів у подрібнювач здійснюється тільки після виходу його ротора у робочий режим.

Продукт необхідно подавати в машину рівномірно, використовуючи для цього спеціальні дерев'яні проштовхувачі з ручкою довжиною не менше 1 м.

13.4.7. Подрібнювачі, які мають реверсивні пристрої для пуску транспортера, спочатку потрібно включити на зворотний хід, щоб упевнитися у відсутності сторонніх предметів на транспортері, зупинити, а потім переключити на робочий хід.

13.4.8. Під час завантаження подрібнювачів необхідно слідкувати, щоб у них не потрапляли сторонні предмети і змерзлі грудки технологічного продукту.

13.4.9. Очищати від забивання робочі органи (подрібнювачі, живильники тощо) потрібно тільки при виключеному і повністю зупиненому обладнанні з ужиттям заходів, які запобігають його випадковому пуску (знімання приводних пасів, відключення муфти, навішування на пусковий пристрій попереджувальної таблички "Не вмикати!" тощо).

13.4.10. Не дозволяється перебування працівників на платформі живильника, що працює, та в зоні викидання подрібненої маси. Перебування працівників у ямах і траншеях допускається тільки при встановленні на подрібнювачах дефлектора і напрямного рукава.

13.4.11. Робочі місця й приміщення, де встановлені подрібнювачі, необхідно щоденно прибирати від пилу й бруду.

Автоклавна (гідробаротермічна) обробка грубих кормів

13.4.12. До роботи на автоклавах допускаються працівники, які мають посвідчення на право обслуговування посудин, що працюють під тиском.

Під час автоклавної обробки грубих кормів повинні виконуватися вимоги експлуатаційної документації до автоклавів.

13.4.13. Автоклави встановлюють в окремому приміщенні з температурою повітря не нижче 5 град. С.

13.4.14. Завантаження сировини в автоклави, як правило, повинне бути механізованим.

13.4.15. При використанні хімічних реагентів, з метою запобігання попаданню їх у повітря виробничого приміщення, передбачається герметизація обладнання і система аспірації.

13.4.16. Перед кожним циклом парової обробки кормів необхідно проводити гідравлічну перевірку автоклава, а також прилеглих трубопроводів і запірної арматури, використовуючи процес замочування сировини в автоклаві під тиском води не меншим, ніж робочий тиск пари. Максимальний тиск живильного насоса не повинен перевищувати дозволеного робочого тиску автоклава згідно з експлуатаційною документацією.

13.4.17. Противаги кришок автоклавів потрібно огороджувати, а масу їх відрегулювати так, щоб виключити самовільне опускання кришок.

13.4.18. Випускання відпрацьованої пари в ємкість з водою здійснюється через барботувальний пристрій у нижній її частині. Ємкість з водою повинна мати пряме (таке, що не перекривається) сполучення з атмосферою за межами робочого приміщення.

13.4.19. Швидкознімні кришки автоклава протягом процесу обробки повинні бути закриті на замок. При використанні прохідних автоклавів у тупиковій схемі неробочі кришки повинні мати заглушки.

13.4.20. Перед закриванням автоклава прилеглі поверхні кришок і торців очищаються від часток корму і змащуються графітним мастилом, яке не взаємодіє із гумою прокладок.

13.4.21. Для контролю тиску в автоклаві необхідно спостерігати за показаннями манометра на підвідному трубопроводі і не допускати підвищення тиску більше встановленого.

13.4.22. Перед подаванням води слід проконтролювати, щоб різница температур між водою і стінками автоклава не перевищувала 45 град. С.

13.4.23. Швидкість розігрівання і охолодження стінок автоклава не повинна перевищувати 2 град. С за 1 хв. Регулювання теплообміну здійснюється подаванням води або пари за допомогою витратного вентиля.

13.4.24. Автоклави повинні бути забезпечені апаратурою автоматичного запису температури і тиску робочого середовища. Апаратура встановлюється в кабіні оператора або в інших місцях поблизу пультів і органів керування, де б забезпечувалось постійне спостереження за їх роботою і показаннями.

13.4.25. Автоклави, їх кришки, трубопроводи і ємкості для води повинні бути теплоізольовані негорючими матеріалами. Температура поверхні теплоізоляції автоклава не повинна перевищувати 45 град. С.

13.4.26. Конденсат повинен відводитися в безпечне місце. При його зливанні необхідно переконатися, що навпроти зливного отвору немає людей.

13.4.27. При гідробаротермічній обробці грубих кормів знімати або відкривати кришки обладнання необхідно тільки після припинення подавання пари та повного закриття вентилів.

13.4.28. Під час вивантаження кормів із автоклава потрібно проводити вентиляцію приміщення.

Екструдування кормів

13.4.29. Оператори, які обслуговують прес-екструдери, повинні забезпечуватися рукавицями від підвищених температур типу Тп 400 згідно з ГОСТ 12.4.103-83.

13.4.30. Над кожним прес-екструдером повинен бути пристрій для примусової витяжної вентиляції. При непрацюючій вентиляції прес-екструдер включати не дозволяється.

13.4.31. Не дозволяється знаходитися проти регулятора-гранулятора під час пуску, зупинки і роботи прес-екструдера, здійснювати пуск прес-екструдера з частково закритими або забитими продуктами вихідними отворами регулятора-гранулятора; брати руками пробу суміші на виході із шнека дозатора (необхідно користуватися совком), розбирати шнекову частину при температурі деталей вище 45 град. С.

Хімічна обробка кормів

13.4.32. Безпека під час роботи з аміачною водою, рідким (безводним) аміаком та іншими хімреагентами повинна відповідати вимогам чинного законодавства.

Працівники, які працюють із рідким (безводним) аміаком, повинні мати посвідчення на право обслуговування посудин, які працюють під тиском.

13.4.33. Хімічна обробка кормів має проводитися згідно з "Инструкцией по химическому консервированию зеленых кормов и влажного фуражного зерна", затвердженою Міністерством сільського господарства СРСР 05.07.79.

13.4.34. Перевозити хімічні речовини необхідно в закритих ємкостях відповідно до вимог чинного законодавства.

13.4.35. Зберігати вапно, карбамід, селітру необхідно в спеціально обладнаних сухих приміщеннях у закритій тарі.

У кормоцеху слід зберігати не більше однодобового запасу цих речовин.

13.4.36. Ємкість для зберігання аміачної води високої концентрації (25%-ної) повинна мати відповідний напис, бути заземлена, обладнана запобіжними клапанами і знаходитися за межами приміщення кормоцеху.

13.4.37. Сховища для аміачної води мають бути обладнані первинними засобами пожежогасіння відповідно до НАПБ А.01.001-2004 (z1410-04) .

У випадку виникнення пожежі пересувні ємкості з аміачною водою транспортують у безпечне місце, а стаціонарні - рясно поливають водою.

13.4.38. Зберігання горючих матеріалів, проведення будь-яких робіт із застосуванням відкритого вогню та паління на відстані менше 100 м від сховища аміачної води повинне проводитися згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004 (z1410-04) .

13.4.39. Машини і ємкості з хімреактивами повинні розміщуватися на огороджених, рівних, із твердим покриттям майданчиках.

13.4.40. Машини і спецмашини, цистерни, бочки мають підлягати перевірці їх технічного стану, усуненню виявлених несправностей, випробуванню на холостому ходу і під навантаженням.

13.4.41. У місцях розташування машин і ємкостей з хімічними речовинами вивішують інструкції з їх безпечного обслуговування.

13.4.42. Запірні пристрої ємкостей належить відкривати повільно і плавно, без ривків і ударів металевими предметами.

13.4.43. Продування контрольних кранів і вентилів та відбір проб аміачної води, каустичної соди та інших хімреактивів необхідно проводити обережно, у гумових рукавичках, у протигазі із відповідним фільтруючим елементом.

13.4.44. Переливання аміачної води із однієї тари в іншу слід виконувати за методом "газової обв'язки", коли пари з наповненої ємкості потрапляють у порожню. При цьому працівники повинні знаходитися з навітряного боку.

13.4.45. Кислоти і формалін потрібно переливати з бутлів за допомогою сифонів, не допускаючи розбризкування рідин.

13.4.46. Приготування робочих розчинів реагентів необхідно проводити в закритих установках з мішалками. Подавання вихідних речовин і робочого розчину слід здійснювати за допомогою механізмів або обладнання (шнеків, насосів), що запобігають контакту працівників з реагентами.

13.4.47. Робочий розчин слід подавати у змішувачі-реактори через інжекторний пристрій.

13.4.48. Під час застосування їдкого натрію або кальцинованої соди можлива кристалізація їх у трубопроводах, що може спричинити підвищення тиску до аварійного.

У такому разі необхідно відігрівати трубопровід гарячою водою або парою з дотриманням заходів безпеки.

13.4.49. Гасити вапно і обробляти ним солому потрібно в закритих ємкостях, заглиблених у землю і розміщених за межами приміщення.

13.4.50. Перед обслуговуванням, ремонтом і внутрішнім оглядом ємкостей і трубопроводів з-під аміачної води та інших хімреагентів необхідно їх промивати й продувати повітрям або парою, які подаються в нижню частину ємкості при відкритому верхньому люкові. Люк ємкості залишають відкритим до повного видалення з неї пари аміаку. Лише після цього можна виконувати ремонтні роботи та користуватись відкритим вогнем.

Для виконання цих робіт видається наряд-допуск.

13.4.51. Цехи з хімічної обробки кормів потрібно забезпечити:

розчином гідрокарбонату натрію (0,5%-ним і 1%-ним) об'ємом не менше ніж 3 л кожної речовини для нейтралізації кислоти, що потрапила в очі або на шкіру;

сухою харчовою содою (не менше 1 кг) для приготування розчинів;

1%-ним розчином лимонної або оцтової кислоти, насиченим розчином борної кислоти для нейтралізації лугів (аміачної води, каустичної соди);

ємкістю з чистою водою для умивання після нейтралізації кислот або лугів;

аптечкою першої допомоги з необхідними медикаментами.

Запарювання та варіння кормів

13.4.52. Для обслуговування верхньої частини запарників і варильних котлів їх необхідно обладнувати драбинами й площадками відповідно до ГОСТ 26887-86.

13.4.53. Для захисту працівників від опіків парою та гарячою водою з викидної труби запарника верхня частина її відводиться у безпечне місце.

13.4.54. Перед відкриванням кришок запарників і варильних котлів потрібно закрити паровий вентиль і скинути тиск. Під час відкривання кришки необхідно стояти з того боку, в який вона відкривається.

13.4.55. Перед зливанням конденсату із запарника слід впевнитися, що проти зливного отвору немає людей.

13.4.56. Не дозволяється експлуатація запарників і варильних котлів, які не оглянуті, не оснащені справними, випробуваними і опломбованими манометрами, запобіжними клапанами, мають несправні деталі (кріплення кришок, арматуру, патрубки тощо), а також залишати запарник, що працює, і варильний котел у робочому стані без нагляду.

Приготування комбінованих кормів і кормосумішей

13.4.57. Керування операціями приготування комбікормів - подрібненням, сушінням, екструдуванням, тепловою та хімічною обробкою, дозуванням, змішуванням, гранулюванням (брикетуванням) повинне бути дистанційним, із загального пульта керування. Під час проведення технічного обслуговування й ремонту необхідно передбачити можливість переходу на місцеве керування окремими агрегатами.

13.4.58. Згідно з Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (va037282-99) (ДСН 3.3.6.037-99) та Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (va039282-99) (ДСН 3.3.6.039-99), обладнання й механізми, робота яких супроводжується виробничим шумом і вібрацією, що перевищують допустимі санітарні норми, потрібно забезпечувати ізолюючими пристроями, встановлювати на віброізолюючій основі або в ізольованих приміщеннях.

13.4.59. При переробці кормів із виділенням пилу необхідно передбачити герметизацію усіх місць і джерел пилоутворення та їхню аспірацію. Аспіраційні установки повинні вмикатися за 0,5 хв. до включення технологічних ліній і вимикатися через 3 хв. після зупинки ліній.

13.4.60. Зерно та інші компоненти кормів перед переробкою повинні очищатися від металевих та інших домішок.

13.4.61. Рідкі компоненти комбікормів повинні вноситися за допомогою шлюзових затворів або дозаторів, що запобігають їх розбризкуванню.

13.4.62. Робота з компонентами, які мають різкий неприємний запах (білкові, мінеральні, лікарські домішки), повинна проводитися при працюючій системі аспірації або місцевій вентиляції.

13.4.63. З метою зменшення пилоутворення при вільному падінні сухих кормів із напрямних жолобів або транспортерних стрічок необхідно використовувати спускні рукави, фартухи тощо.

13.5. Вантаження, транспортування та роздавання кормів

13.5.1. Під час зберігання, вантаження і транспортування кормів не можна допускати попадання в них сторонніх предметів, які можуть викликати поломку обладнання, створити аварійні й травмонебезпечні ситуації.

13.5.2. Під час завантаження сипучих кормів працівникам не дозволяється знаходитися в кузові транспортного засобу.

13.5.3. При розміщенні вантажопідйомних машин і механізмів на вантажно-розвантажувальних майданчиках необхідно залишати вільні проходи завширшки не менше 0,8 м для працівників, а для проїзду транспортних засобів - не менше 3,5 м.

13.5.4. При застосуванні навантажувачів усі дії працівників повинні узгоджуватись із машиністом навантажувача.

13.5.5. Місця під'їзду транспортних засобів до вантажно-розвантажувальних механізмів, приймальних бункерів тощо необхідно обладнувати відбійними брусами.

13.5.6. Трактор із навісним навантажувачем, для підвищення поздовжньої стійкості, необхідно укомплектовувати бульдозерною навіскою. Не допускається робота трактора з навісним знаряддям на схилах понад 8 град. (16%). В зоні дії навантажувачів, фуражирів тощо не допускається перебування сторонніх осіб, а також перебування працівників під вантажем і стрілою.

13.5.7. Розробку скирт, буртів, траншей та інших складів кормів висотою понад 2 м необхідно проводити вертикальними шарами, починаючи з верхньої частини і з краю, виключаючи при цьому можливість зсуву або обвалу частини скирти, бурту, траншеї тощо. Після вжиття необхідних заходів безпеки козирки, що утворилися, навіси корму в скиртах, буртах і траншеях потрібно обвалити.

13.5.8. Транспортні засоби, поставлені під навантаження (розвантаження), повинні бути загальмовані та вжиті додаткові заходи, що запобігають їх самовільному рухові.

13.5.9. Перед початком транспортування соломи і сіна з полів та луків на кормовий двір необхідно привести у справний стан дороги, переїзди, греблі та насипи, а на небезпечних ділянках встановити відповідні дорожні знаки.

13.5.10. При виконанні транспортних робіт колісними тракторами потрібно передні і задні колеса встановити на максимальну ширину колії. Під час ожеледиці і у важкопрохідних місцях дороги на ведучі колеса слід надіти ланцюги проти ковзання.

13.5.11. Для піднімання на транспортний засіб, завантажений соломою або сіном, чи для спускання з нього працівників належить забезпечити мотузяними або приставними драбинами та організувати їх страхування.

13.5.12. Ремонт і технічне обслуговування стаціонарних кормороздавачів необхідно проводити при вимкненому рубильнику та знятих запобіжниках електричного щита. На щит потрібно вивісити плакат із написом "Не вмикати! Працюють люди".

13.5.13. Для роз'єднання і з'єднання тягових ланцюгів необхідно мати пристрої, які виключають зривання і викидання інструменту під час ремонту.

13.5.14. На мобільних кормороздавачах слід поновлювати написи і знаки, передбачені заводом-виготовлювачем.

13.5.15. Біля робочих органів кормороздавачів мають бути нанесені написи, що забороняють очищення, технічне обслуговування та ремонт при працюючому двигуні трактора.

13.5.16. Підвісна дорога після монтажу або ремонту випробовується на дію статичних і динамічних навантажень відповідно до вимог експлуатаційної документації.

13.5.17. Переміщення вагонетки необхідно здійснювати тільки штовханням її від себе, при цьому перебування людей на шляху руху вагонетки не дозволяється. Забороняється їзда людей на вагонетці. Під час розвантажування вагонетки з кузовом, що перевертається, працівник має бути в торці кузова, а його руки не повинні потрапити в зону між рухомими та нерухомими частинами.

13.5.18. На вагонетці роблять напис про допустиму вантажопідйомність. Не допускається перевантаження вагонетки.

13.5.19. Забороняється експлуатація підвісної дороги зі зношеними підвісками, кріпленнями, зварними котками, підіймачами, запірними пристроями кузова й підіймача, а також погнутими рейками й розходженням їх у місцях стиків.

13.5.20. Гранично допустимі навантаження під час піднімання і переміщення вантажів вручну не повинні перевищувати норми відповідно до ДНАОП 0.03-3.28-93, ДНАОП 0.03-3.29-96.

13.6. Прибирання, видалення, обробка і зберігання гною

13.6.1. Системи видалення і підготовки до використання гною повинні відповідати відомчим нормам технологічного проектування "Системи підготовки та використання гною", затвердженим Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1994 році (ВНТП-СГіП-46-9.94).

13.6.2. При роботі з мобільними механізмами для прибирання гною необхідно виконувати такі вимоги:

прибирання гною у приміщеннях із утримуванням свиней великими групами проводять за відсутності тварин;

під час прибирання гною бульдозером швидкість руху повинна забезпечувати безпеку людей і тварин;

під час руху бульдозера проходом тракторист повинен стежити за тим, щоб на його шляху не було людей і тварин;

випускна труба трактора повинна бути обладнана іскрогасником. Після прибирання гною приміщення необхідно провітрювати до повного видалення вихлопних газів.

13.6.3. Тракторний навантажувач, ковшовий або грейферний, при вивантаженні гною з гноєсховищ у транспортні засоби повинен стояти на рівному спланованому місці.

13.6.4. Під час вивантаження гною із гноєсховища ковшовим або грейферним навантажувачем не допускається утворення козирків у місцях вивантаження.

13.6.5. Не допускається робота трактора з навісним знаряддям на схилах понад 8 град. (16%).

13.6.6. Щоб уникнути перекидання тракторного агрегату при вантаженні гною з естакад, тракторист має стежити, щоб ніж бульдозера не висувався за край естакади, який повинен бути позначений, обмежений тросом або мотузкою.

13.6.7. Перед початком роботи з вивантаження гною тракторист повинен переконатися, що колеса тракторного навантажувача встановлені на максимальну ширину, опорні лапи опущені і укріплені.

13.6.8. Переїзд тракторним навантажувачем на нове місце дозволяється після звільнення грейфера або ковша від гною.

13.6.9. При переїзді необхідно установити робочі органи і домкрати у транспортне положення.

13.6.10. Тракторист повинен стежити, щоб під час роботи навантажувача поблизу нього і під стрілою не знаходилися люди.

13.6.11. Перед виходом із кабіни навантажувача тракторист повинен опустити грейфер або ківш, поставити усі важелі керування в нейтральне положення і виключити вал відбору потужності.

13.6.12. Перед початком роботи навантажувача необхідно дати попереджувальний сигнал.

13.6.13. При роботі зі стаціонарними механізмами для видалення гною необхідно виконувати такі вимоги:

розміщення машин, механізмів і обладнання повинне відповідати проекту і вимогам ДБН В.2.2-1-95;

машини й обладнання необхідно забезпечувати засобами і пристроями, що знижують виробничий шум і вібрацію під час експлуатації;

монтаж і експлуатацію машин, механізмів і обладнання необхідно проводити відповідно до вимог експлуатаційної документації;

пускові кнопки, рукоятки і рубильники повинні бути встановлені так, щоб виключалася можливість їхнього самовільного вмикання, а оператору було зручно та безпечно ними користуватися;

усі передачі, сполучні муфти машин і обладнання повинні бути надійно огороджені;

роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням і усуненням несправностей машин і обладнання, повинні проводитися після виключення двигуна і повної зупинки робочих органів;

на робочих місцях операторів, що обслуговують машини й обладнання, повинні бути вивішені інструкції з техніки безпеки;

у місцях над гнойовим каналом, де тимчасово зняли решітку, необхідно встановити огородження;

приводний редуктор з електродвигуном повинен бути встановлений на бетонній основі. Електропроводку до нього необхідно прокладати в металевій трубі. Корпус електродвигуна і труба повинні бути заземлені;

приямок гноєприймача похилого транспортера необхідно закрити щитом, а приводний агрегат обгородити перилами заввишки не менше 1,2 м;

скребкові, стрічкові транспортери та люки для скидання гною або посліду повинні бути огороджені захисними решітками;

отвір похилого транспортера в холодну пору року повинен закриватися щитом або фартухом із важкої тканини;

жолоби транспортера в проходах і біля воріт необхідно накривати перехідними щитами, що витримують навантаження транспортних засобів на переїзді і працівників із вантажем на переходах;

під час роботи транспортера не дозволяється впускати в приміщення або випускати з нього тварин;

для пуску та зупинки транспортера для видалення гною або дельта-скрепера потрібно в протилежних кінцях приміщення обладнати дистанційне керування з дублюючими кнопками;

включати транспортер у роботу повинен відповідальний за його експлуатацію, попередньо переконавшись у відсутності на ньому або в жолобі сторонніх предметів. Після цього він має подати умовний сигнал про пуск;

горизонтальний транспортер типу ТСН дозволяється включати після пуску похилого транспортера. Узимку перед пуском треба переконатися, що шкребки похилого транспортера не примерзли до кожуха. Для зменшення примерзання похилий транспортер повинен попрацювати 5 хв. після виключення горизонтального транспортера;

регулювальні і ремонтні роботи, натяг ланцюга, а також змащення поворотних зірочок необхідно виконувати після повної зупинки транспортера і вивішування біля пускових кнопок плакатів: "Не вмикати! Працюють люди";

не дозволяється натягувати ланцюг шляхом прокручування вала електродвигуна.

13.6.14. Під час роботи на грейферних кранах-навантажувачах необхідно виконувати такі вимоги:

перед початком роботи оператор, що обслуговує електрифікований грейферний кран, зобов'язаний перевірити справність гальмового пристрою та кінцевого вимикача, відсутність пошкоджень і оголених ділянок на електрокабелі, надійність і справність запірного пристрою грейфера;

справність троса грейфера і стан канатів скреперних установок (кількість обірваних дротів на 1 м троса не повинна перевищувати 10%) необхідно перевіряти щорічно із занесенням результатів перевірки в паспорт установки;

електроапаратура, що встановлена на відкритій площадці, повинна бути надійно закрита кожухами і щитками, що захищатимуть її від опадів;

відстань від землі до силового електрокабелю грейферного крана має бути не менше 2 м;

грейферним краном, призначеним для переміщення гною, не дозволяється переміщати інші вантажі;

під час завантаження транспортного засобу водій зобов'язаний вийти з кабіни та очікувати закінчення вантаження за межами робочої зони;

перед початком завантаження транспортного засобу гноєм, а також перед зрушуванням із місця водій повинен переконатися, що в робочій зоні немає людей, після чого подати сигнал і почати рух.

13.6.15. При експлуатації пневматичної установки для прибирання гною необхідно дотримуватися таких вимог:

під час обслуговування компресорної установки, призначеної для пневматичного прибирання гною, не допускається при компресорі, що працює, кріпити з'єднання, затягувати болти, відкривати люки картера, підтягувати запобіжні клапани, застосовувати бензин і керосин для очищення і промивання деталей компресора, які стикаються із стисненим повітрям;

судини компресора повинні систематично продуватися, щоб у них не накопичувалися масло і вода;.

експлуатація пневматичних установок допускається при наявності на продувальній ємкості і ресивері справних манометрів, запобіжних клапанів і трубопроводів;

при видаленні гною із гноєнакопичувачів пневматичною установкою не дозволяється відкривати люк і спускатися в накопичувач;

під час транспортування гною не допускається виконувати будь-які роботи із запірним клапаном накопичувача, усувати несправності, затягувати болтові з'єднання на гноєпроводах;

пробки з гноєпроводу необхідно видаляти шляхом зворотного продування, спочатку знизивши тиск у накопичувачі до атмосферного. Видаляти пробки шляхом підвищення тиску вище робочого, вказаного у паспорті, не допускається;

при забиванні магістрального трубопроводу усувати несправності слід після припинення подачі стисненого повітря і зниження тиску до атмосферного;

заповняти накопичувач необхідно до рівня, встановленого проектом або заводом-виробником.

Після закінчення видалення гною надлишковий тиск у накопичувачі необхідно знизити до атмосферного.

13.6.16. При гідравлічній системі прибирання гною влаштування і обладнання насосних станцій повинне відповідати вимогам ВБН СГіП-46/33-2.5-5-96, відомчих будівельних норм "Сільськогосподарська каналізація. Зовнішні мережі і споруди", затверджених Міністерством сільського господарства і продовольства України в 1996 році (ВБН СГіП-46-6-96).

На двері насосної для перекачування гноївки встановлюється знак "Обережно. Отруйні речовини" згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

У вентиляційних системах насосних станцій слід передбачати резервні витяжні вентилятори, які включаються автоматично при виході з ладу робочих вентиляторів.

В насосних станціях слід контролювати:

рівень заповнення приймального резервуара (гноївкозбірника, гноєзбірника);

рівень заповнення дренажного приямка;

тиск у напірних трубопроводах;

тиск у насосному агрегаті під час роботи.

В насосних станціях слід передбачати місцеву аварійно-запобіжну сигналізацію. При відсутності постійного робочого місця необхідно передбачати передавання сигналу про несправність на диспетчерський пункт або пункт із цілодобовим чергуванням.

Експлуатація насосних агрегатів повинна відповідати вимогам експлуатаційної документації заводу-виробника.

13.6.17. Системи підготовки і використання гною повинні відповідати вимогам ВНТП-СГіП-46-9.94.

13.6.18. При обробці і зберіганні гною необхідно виконувати такі вимоги:

гній видаляють і обробляють у системі, окремій від мереж каналізації господарсько-побутових стоків населеного пункту, а також виробничих і дощових стоків ферми;

металеві відстійники встановлюють в опалюваних приміщеннях так, щоб був вільний доступ для їх обслуговування і ремонту. У верхній частині відстійника обладнують робочі площадки з огородженням заввишки не менше 1,2 м;

гноєсховища необхідно обгороджувати на висоту 1,5 м, а укоси зміцнювати проти розмиву. Влаштовувати їх потрібно посекційно з метою проведення профілактичних ремонтів і очищення;

при проведенні робіт у гноєнакопичувачах, каналізаційних колодязях, закритих ємкостях необхідно виконувати вимоги розділу 14 Правил;

глибокі гноєприймачі, ємкості для збереження рідкого гною, аеротенки, гноєсховища повинні мати запобіжні огородження, перила. Металеві сходи з рифленими ступенями необхідно періодично очищати від бруду, льоду і снігу;

пневматична установка для видалення рідкого гною повинна мати запірну арматуру для відключення гноєнакопичувача від повітропроводів;

прийомна лійка гноєнакопичувача повинна мати захисну решітку, що виключає попадання в нього довговолокнистих часток і сторонніх предметів. Експлуатація пневмоустановки без решітки не дозволяється;

засувки, вентилі, крани, розміщені вище 2 м від рівня підлоги або заглиблені, необхідно обладнати пристроями (важільними або штанговими), що дозволяють відчиняти і закривати їх із робочого місця;

автоматичне дистанційне керування шиберними засувками каналів гноєвидалення повинне мати дублюючі засоби автоматичного дистанційного керування з ручним керуванням;

біля магнітних пускачів повинні бути таблички з написом "Стороннім вмикати транспортер заборонено", а на підлозі біля них мають бути ізолюючі підставки;

при знезаражуванні гною рідким аміаком необхідно дотримуватися вимог чинного законодавства.

14.1. До робіт у колодязях, гноївкозбірниках, цистернах, ємкостях, силосних (сінажних) баштах (відкачка конденсату, відкривання засувок і вентилів, зняття й установка заглушок і окремих агрегатів, чищення тощо) допускаються працівники не молодше 18 років, що пройшли інструктаж із охорони праці, навчені застосуванню ЗІЗ, знають правила надання першої допомоги при отруєннях, опіках та інших травмах. На виконання робіт в обов'язковому порядку повинен видаватися наряд-допуск і проводитися інструктаж.

14.2. У наряді-допуску на виконання робіт з підвищеною небезпекою вказують зміст роботи, заходи безпеки при її виконанні, час початку і закінчення, склад бригади і дані про проведення інструктажу з безпеки праці з обов'язковим підписом робітників. Право видавання та затвердження наряду на роботи з підвищеною небезпекою встановлюють наказом, що поширюється на підприємстві. Наряд видають на строк, потрібний для виконання заданого обсягу робіт.

14.3. Бригада, призначена для роботи в колодязі (закритих ємкостях, камерах), має бути не менше ніж з 3-х працівників: один - для роботи в колодязі, другий - для роботи на поверхні, третій - для нагляду і у разі потреби - для надання допомоги працівнику в колодязі.

14.4. Бригада для роботи в колодязях (закритих ємкостях, камерах) повинна бути забезпечена таким інвентарем:

випробуваним і перевіреним рятувальним поясом із наплічними ременями і кільцями на їх пересіченні;

мотузкою, перевіреною на розрив при навантаженні 1200 Н, довжиною на 3 м більше глибини колодязя (використання поясних ременів не дозволяється);

шланговим протигазом із шлангом на 2 м довше глибини колодязя або кисневим ізолюючим протигазом;

акумуляторним ліхтарем напругою не вище 12 В або шахтарськими лампами (використання джерел світла з відкритим вогнем не дозволяється);

пересувним (переносним) вентилятором (компресором);

переносними (попереджувальними і заборонними) знаками безпеки;

сигнальними ліхтарями із червоним світлом, що прикріплюються у нічний час до триніг, на яких встановлені знаки;

гаками і ломами для відкривання люків колодязів;

аптечкою першої допомоги.

14.5. Працювати в колодязях із шланговим протигазом можна безперервно не більше 15 хв., після цього необхідно змінити працівника у колодязі для відпочинку на поверхні не менше ніж на 20 хв.

14.6. Для видалення накопичених токсичних газів з колодязів потрібно застосовувати:

природне провітрювання у разі відсутності вентиляції (не менше 20 хв.) при відкритих кришках сусідніх оглядових колодязів, що розташовані як вище, так і нижче на самопливній каналізаційній лінії. При цьому кришка робочого колодязя залишається закритою (під час провітрювання колодязя на водопровідній мережі кришку робочого колодязя відкривають);

примусове нагнітання повітря за допомогою ручного вентилятора або компресорної установки протягом 10 хв.;

наповнення колодязя водою з подальшим її відкачуванням.

14.7. Не дозволяється застосовувати випалювання газу з метою його вилучення.

14.8. Для запобігання вибуху в колодязі не дозволяється виконувати роботи, які можуть викликати іскроутворення. Акумуляторні ліхтарі повинні бути опломбовані.

15.1. Електробезпека на свинарських підприємствах повинна відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 (z0093-98) , державних стандартів "Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (ГОСТ 12.1.018-93), ГОСТ 12.1.019-79, "Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов" із змінами в 1988 році (ГОСТ 12.1.038-82), "Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования" (ГОСТ 12.4.124-83), ПУЭ.

15.2. Всі електроустановки - нові і реконструйовані, що приєднуються, підлягають приймально-здавальним випробуванням згідно з ПУЭ.

15.3. Введення електроустановок в експлуатацію можливе лише за наявності відповідного електротехнічного персоналу і працівника, відповідального за електрогосподарство.

15.4. Всі електродвигуни повинні мати відповідний захист від коротких замикань і перевантажень згідно з ГОСТ 12.1.030-81.

16.1. Пожежна безпека на свинарських підприємствах повинна відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки НАПБ А.01.001-2004 (z1410-04) , НАПБ Б.07.005-86, державних стандартів "Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание" із змінами в 1989 році (ГОСТ 12.4.009-83), ГОСТ 12.1.004-91, протипожежним вимогам чинних будівельних норм та інших нормативних документів.

16.2. Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" (3745-12) забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на роботодавців.

Роботодавці несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил у межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків згідно з чинним законодавством.