Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 18 серпня 2010 р. N 751

1. Це Положення визначає порядок відкриття, закриття (тимчасового закриття) пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю і їх функціонування.

2. Пункт пропуску через державний кордон - спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, в аеропортах (на аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, а також спеціально виділена акваторія у морських і річкових портах, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна (далі - пункт пропуску).

3. У разі виникнення потреби у створенні умов для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю осіб, транспортних засобів, вантажів і товарів, зберігання транспортних засобів, використання розвантажувально-навантажувальної та іншої спеціалізованої техніки, застосування технічних і спеціальних засобів митного контролю, використання яких у пунктах пропуску обмежене або неможливе, на території окремих залізничних станцій, аеропортів (аеродромів), морських і річкових портів та на території, що суміщається з їх акваторіями, за рішенням Кабінету Міністрів України можуть створюватися пункти контролю (далі - пункт контролю). Пункти контролю, на які поширюється дія цього Положення, можуть функціонувати самостійно або для забезпечення діяльності у відповідних пунктах пропуску.

4. Пункти пропуску класифікуються:

1) за категоріями - міжнародні (пропуск через державний кордон громадян, транспортних засобів та вантажів будь-яких держав, а також осіб без громадянства); міждержавні (пропуск через державний кордон громадян, транспортних засобів та вантажів України і суміжної держави); місцеві (пропуск через державний кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях (районах), і транспортних засобів, що їм належать, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);

2) за видами сполучення - для автомобільного, залізничного, морського, пішохідного, повітряного, поромного і річкового;

3) за характером транспортних перевезень - пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські (з обмеженням або без обмеження вантажопідйомності транспортних засобів); для окремих видів транспортних засобів (військових кораблів, морських та річкових суден); для окремих видів операцій (перевалка вантажів, проведення ремонтних робіт тощо);

4) за режимом функціонування - постійні, тимчасові;

5) за часом роботи - цілодобові та такі, що працюють у визначений час.

5. Пункти контролю класифікуються:

1) за категоріями - міжнародні (пропуск через державний кордон громадян і транспортних засобів будь-яких держав, а також осіб без громадянства);

2) за видами сполучення - для залізничного, морського, повітряного, поромного і річкового;

3) за характером транспортних перевезень - пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські (з обмеженням або без обмеження вантажопідйомності транспортних засобів); для окремих видів транспортних засобів (військових кораблів, морських та річкових суден); для окремих видів операцій (перевалка вантажів, проведення ремонтних робіт тощо);

4) за режимом функціонування - постійні, тимчасові;

5) за часом роботи - цілодобові та такі, що працюють у визначений час.

6. Перелік діючих пунктів пропуску та пунктів контролю складається Адміністрацією Держприкордонслужби.

7. У пунктах пропуску та пунктах контролю в установленому порядку організується і здійснюється прикордонний та митний контроль осіб, транспортних засобів і вантажів, що перетинають державний кордон, а у визначених законодавством випадках здійснюється також фітосанітарний, ветеринарно-санітарний контроль, державний контроль за дотриманням вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо міжнародних автомобільних перевезень, контроль з метою забезпечення безпеки цивільної авіації (далі - види контролю).

У пунктах пропуску та пунктах контролю забороняється здійснювати не передбачені законодавством інші види контролю.

8. Для організації та здійснення видів контролю, зазначених у пункті 7 цього Положення, у пунктах пропуску, пунктах контролю відповідні центральні органи виконавчої влади в установленому законодавством порядку утворюють свої підрозділи (далі - контрольні органи і служби).

9. Відкриття, закриття (тимчасове закриття) пунктів пропуску та пунктів контролю здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Пропозиції щодо відкриття (закриття) пунктів пропуску та пунктів контролю Кабінетові Міністрів України можуть вносити Мінінфраструктури, Міноборони, Мінагрополітики, Адміністрація Держприкордонслужби, Держмитслужба, Мінпромполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

Інформацію про відкриття, закриття (тимчасове закриття) пунктів пропуску, пунктів контролю МЗС доводить до відома дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, дипломатичних представництв та консульських установ України.

10. Обов'язковою умовою для прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про відкриття пунктів пропуску для автомобільного, залізничного, пішохідного, поромного (в окремих випадках) і річкового (в окремих випадках) сполучення є укладення міжнародного договору України з відповідною суміжною державою.

11. Проект акта Кабінету Міністрів України про відкриття, закриття (тимчасове закриття) пунктів пропуску, пунктів контролю чи зміну класифікації діючого пункту пропуску або пункту контролю обов'язково погоджується з МЗС, Мінінфраструктури, Держмитслужбою та Адміністрацією Держприкордонслужби, а також з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, контрольні органи і служби яких здійснюють або будуть здійснювати у цих пунктах відповідні види контролю.

12. Пропозиції щодо відкриття пункту пропуску, пункту контролю повинні містити:

1) фінансово-економічні розрахунки, до яких обов'язково включаються витрати на придбання та встановлення інженерних і технічних засобів для здійснення необхідних видів контролю, а також на створення відповідної інфраструктури для контрольних органів та служб;

2) характеристики земельних ділянок, будівель, споруд, що виділяються для створення пунктів пропуску, пунктів контролю, інформацію про комунікації, транспортну мережу тощо;

3) відомості про наявність на відповідній території об'єктів інфраструктури та житла для працівників контрольних органів і служб;

4) строки початку та завершення будівництва (реконструкції) таких об'єктів і жилих будинків;

5) інформацію про прогнозовану максимальну кількість осіб і транспортних засобів, що можуть перетинати державний кордон у пункті пропуску, пункті контролю протягом доби;

6) інформацію про передбачувану дату відкриття пункту пропуску, пункту контролю;

7) відомості про об'єкти нерухомості, які належать фізичним і юридичним особам та розташовані на земельній ділянці, що планується виділити для створення пункту пропуску, пункту контролю;

8) для пунктів пропуску, визначених відповідним міжнародним договором, відомості про надання офіційної згоди суміжної держави (протокол намірів) на започаткування автомобільного, залізничного, пішохідного, поромного (в окремих випадках) або річкового (в окремих випадках) сполучення між державами.

13. Назва пункту пропуску, пункту контролю визначається, як правило, за найменуванням адміністративно-територіальної одиниці (міста, селища, села чи місцевості) або залізничної станції, морського, річкового порту, аеропорту (аеродрому), на території або поблизу яких він розташований.

14. Пропозиції Кабінету Міністрів України про відкриття або зміну класифікації пункту пропуску, пункту контролю подаються після завершення будівництва (реконструкції) і введення в експлуатацію будівель, приміщень, споруд, комунікацій, під'їзних шляхів та за наявності позитивного висновку комісії, утвореної Кабінетом Міністрів України для проведення перевірки можливості відкриття пунктів пропуску.

15. Пункт пропуску, пункт контролю може бути закритий на підставі:

1) міжнародного договору України із суміжною державою про припинення сполучення через державний кордон;

2) припинення дії міжнародного договору, стороною якого є Україна;

3) пропозицій центральних органів виконавчої влади щодо недоцільності або неможливості його подальшої діяльності.

Закриття пункту пропуску, пункту контролю здійснюється у порядку, передбаченому пунктами 9 і 11 цього Положення.

16. Тимчасове закриття пункту пропуску, пункту контролю може здійснюватися у разі:

1) проведення спеціальних протиепідемічних та протиепізоотичних заходів щодо запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб;

2) надзвичайних ситуацій, стихійного лиха, ситуацій техногенного та природного характеру, що перешкоджають діяльності у пункті пропуску, пункті контролю;

3) порушення правил і норм утримання будівель, приміщень, споруд, автомобільних доріг або їх аварійного стану;

4) проведення ремонтних робіт і робіт з реконструкції, що перешкоджають діяльності у пункті пропуску, пункті контролю.

Тимчасове закриття пункту пропуску, пункту контролю здійснюється у порядку, передбаченому пунктами 9 і 11 цього Положення.

У разі загрози занесення і розповсюдження на території України або іноземної держави особливо небезпечних (у тому числі карантинних і небезпечних для людей) інфекційних хвороб за рішенням Кабінету Міністрів України сполучення (або його окремий вид) може бути тимчасово обмежено чи припинено або встановлено карантин для людей, тварин, вантажів, насінного, садивного матеріалу та іншої продукції тваринного і рослинного походження, що перетинають державний кордон.

17. Діяльність у тимчасово закритих пунктах пропуску, пунктах контролю відновлюється після усунення обставин, що призвели до їх закриття, у тому ж порядку, за яким приймалося рішення про його тимчасове закриття.

18. Порядок взаємодії контрольних органів і служб, загальний порядок та послідовність проведення всіх видів контролю в пункті пропуску, пункті контролю визначаються технологічною схемою пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон, яка затверджується окремо для кожного пункту пропуску, пункту контролю відповідно до статті 25 Закону України "Про прикордонний контроль" (1710-17) .

19. У технологічній схемі пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон визначаються:

загальні положення;

місця або приміщення для проведення контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, межі території та акваторії пункту пропуску, пункту контролю та зон прикордонного і митного контролю (режимна зона), зони розміщення транзитних пасажирів, місця стоянок транспортних засобів, у тому числі затриманих;

маршрути руху, місця стоянки і місця відстою автомобільних транспортних засобів, поїздів (вагонів), літаків та суден, що перевозять небезпечні вантажі, а також порядок дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

загальний порядок та послідовність контрольних операцій і порядок пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів; спеціальних, небезпечних вантажів та спеціальних транспортних засобів; посадових осіб дипломатичних або консульських установ, автомобільних транспортних засобів, що належать дипломатичним представництвам; офіційних делегацій та пасажирів літерних рейсів; аварійно-рятувальних формувань, підрозділів Збройних Сил України; підрозділів збройних сил інших держав; осіб, взятих під варту;

час, що відводиться для виконання контрольних операцій контрольними органами та службами;

порядок допуску в пункт пропуску, пункт контролю та в його режимну зону осіб, транспортних засобів та вантажів, порядок їх пересування.

20. У зонах прикордонного контролю розміщуються споруди та об'єкти, необхідні для забезпечення здійснення прикордонного контролю. Інші споруди та об'єкти розміщуються за межами зон прикордонного контролю.

Зони прикордонного контролю у пунктах пропуску, пунктах контролю визначаються наказом начальника органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску, пункт контролю, погодженим з начальником митного органу, а в пунктах пропуску, пунктах контролю для повітряного сполучення - також з керівником аеропорту, на території відповідальності яких вони знаходяться.

21. Працівники контрольних органів і служб під час виконання службових обов'язків у пунктах пропуску, пунктах контролю повинні мати при собі службові посвідчення та представницькі картки, а інші особи, які прибувають у службових справах до пункту пропуску, пункту контролю, - спеціальну представницьку картку для тимчасового перебування.

Представницькі картки та спеціальні представницькі картки для тимчасового перебування прикріплюються до верхнього одягу на весь час перебування в пункті пропуску, пункті контролю.

Зразки, порядок виготовлення, заповнення та видачі представницьких карток і спеціальних представницьких карток для тимчасового перебування затверджуються спільним наказом Адміністрації Держприкордонслужби, Держмитслужби, Мінінфраструктури, Мінприроди, МОЗ, МКТ та Мінагрополітики.

У пунктах пропуску для повітряного сполучення у міжнародних аеропортах, де запроваджено систему перепусток аеропорту, представницькі картки не використовуються. Всі особи, які у зв'язку із службовою необхідністю мають право перебувати в зонах прикордонного та митного контролю, повинні отримати дозвіл відповідних підрозділів зазначених організацій. Підтвердження такого дозволу зазначається в перепустках аеропорту з визначенням відповідних зон доступу.

22. Межі території та акваторії пункту пропуску (крім місцевого та для морського сполучення), пункту контролю (крім для морського сполучення) визначаються та затверджуються наказом керівника державного органу, підприємства, установи чи організації, на земельній ділянці якого знаходиться пункт пропуску, пункт контролю, за погодженням з начальником органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску, пункт контролю, та начальником відповідного митного органу.

Межі території та акваторії пункту пропуску, пункту контролю для морського сполучення на території та акваторії морського порту визначаються і затверджуються наказом начальника адміністрації морського порту (на території морського рибного порту - наказом начальника морського рибного порту, а на території морських терміналів - власниками морських терміналів) за погодженням з начальником органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого перебуває пункт пропуску, пункт контролю, та начальником відповідного митного органу.

Пункти пропуску через державний кордон, відкриті до набрання чинності Законом України “Про морські порти України” на територіях знаходження підприємств морського транспорту, на які на день набрання чинності зазначеним Законом поширюється визначення терміна “морський термінал”, продовжують функціонувати в межах територій відповідних морських портів.

Межі території місцевого пункту пропуску визначаються та затверджуються наказом начальника органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску, за погодженням з органом місцевого самоврядування.

23. Додержання громадського порядку в пунктах пропуску, пунктах контролю забезпечується органами охорони державного кордону у взаємодії з іншими контрольними органами і службами та (за потреби) відповідними органами Національної поліції.

24. Перед пунктами пропуску може створюватися зона сервісного обслуговування осіб і транспортних засобів - територія, на якій юридичні та фізичні особи - підприємці надають не заборонені законодавством послуги.

Проектування зони сервісного обслуговування осіб і транспортних засобів здійснюється з дотриманням вимог Земельного кодексу України (2768-14) , Законів України "Про дорожній рух" (3353-12) , "Про автомобільні дороги" (2862-15) , Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1147 (1147-98-п) (Офіційний вісник України, 1998 р., N 30, ст. 1127), та цього Положення.

Розташування зони сервісного обслуговування осіб і транспортних засобів між пунктом пропуску і державним кордоном України не допускається.

25. Проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску, пунктів контролю здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. N 100 (100-94-п) "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" та Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1999 р. N 48 (48-99-п) (Офіційний вісник України, 1999 р., N 3, ст. 94), та цього Положення.

Технічні умови та проект будівництва (реконструкції) пунктів пропуску, пунктів контролю погоджуються з Адміністрацією Держприкордонслужби, Держмитслужбою та Мінінфраструктури.

26. Рішення про проведення реконструкції пункту пропуску, пункту контролю приймається, як правило, не пізніше ніж за один рік до її початку.

27. Облаштування пунктів пропуску, пунктів контролю здійснюється з дотриманням загальних вимог до облаштування пунктів пропуску через державний кордон, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1142 (1142-2002-п) (Офіційний вісник України, 2002 р., N 34, ст. 1580), та цього Положення.

Контрольні органи і служби забезпечуються необхідною кількістю каналів зв'язку, які орендуються на договірних засадах згідно з установленими правилами.

28. Витрати на облаштування пункту пропуску, пункту контролю інженерними, технічними засобами для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю проводяться за рахунок коштів державного бюджету, головними розпорядниками яких є відповідні центральні органи виконавчої влади, підрозділи яких утворені в пункті пропуску, пункті контролю.

Будівництво (реконструкція), а також створення відповідної інфраструктури здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та інших коштів, що залучаються з цією метою, відповідно до законодавства.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 18 серпня 2010 р. N 751

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2000 р. N 1203 (1203-2000-п) "Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 32, ст. 1350).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. N 1486 (1486-2001-п) "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2000 р. N 1203" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 47, ст. 2065).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. N 1744 (1744-2002-п) "Про внесення зміни до Положення про пункти пропуску через державний кордон" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 47, ст. 2132).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 р. N 65 (65-2007-п) "Про доповнення пункту 6 Положення про пункти пропуску через державний кордон" (Офіційний вісник України, 2007 р., N 6, ст. 229).

5. Пункт 8 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 956 (956-2009-п) (Офіційний вісник України, 2009 р., N 69, ст. 2384).