Звернення
Харківської обласної ради
до Верховної Ради України
щодо змін у мисливському
та лісовому законодавстві України
Ми, депутати Харківської обласної ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад області, глибоко стурбовані ситуацією, що склалася навколо проєктів Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо охорони фауни та флори згідно міжнародних угод)» №0870 від 29.08.2019 р., «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, які стосуються підготовки собак мисливських порід до полювання, а також регулювання чисельності деяких видів диких тварин» №2232 від 04.10.2019 р., «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)» №2351 від 30.10.2019 р., «Про внесення змін до Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (щодо зміни порядку обліку тварин, які віднесені до державного мисливського фонду)» № 2448 від 14.11.2019 р., які можуть нанести значну шкоду мисливській галузі України.
На наш погляд, прийняття зазначених законопроєктів призведе до суттєвого погіршення стану ведення мисливського господарства та полювання в Україні, з огляду на наступне:
1. Законопроєктом № 2448 від 14.11.2019 р. передбачена можливість брати участь у первинних обліках диких тварин представниками природозахисних організацій, а також будь-якого громадянина та обов’язок користувачів мисливських угідь розміщувати інформацію про результати обліку на своїх вебсторінках.
Проведення обліків диких тварин вимагають не лише добрих знань усіх представників місцевої фауни, а і вміння безпомилково визначати сліди їх життєдіяльності, в тому числі вміння розрізняти сліди диких тварин, їх давність і видове різноманіття.
Сьогодні з метою відкриття сезону полювання кожен користувач мисливських угідь має пройти довготривалу, занадто бюрократизовану процедуру. Так, проведення обліків чисельності диких тварин в обов’язковому порядку потребує залучення представників Держлісагентства, Мінприроди і Держпродспоживслужби.
Розроблений користувачем мисливських угідь Проєкт ліміту використання мисливських тварин потребує погоджень територіальним органом Держлісагентства, Департаментом екології області, зводиться єдиний документ центральним органом Держлісагентства і передається на затвердження двох міністерств. Отже, Законом вже передбачено процедуру державного і громадського контролю.
Отже, участь в проведенні обліків диких тварин представників природозахисних організацій та будь-яких громадян виглядає не як що інше, ніж спроба створити регламентовані законодавством умови для тиску на користувачів мисливських угідь з боку так званих природоохоронних організацій і будь-яких громадян і застосування комерційних схем.
2. Крім того, іншими законопроєктами пропонується:
- до заборонених знарядь добування об’єктів тваринного світу додати холодну метальну зброю.
Це суперечить не лише європейській, а й загальносвітовій практиці, оскільки в країнах з високим рівнем мисливської культури широко застосовується полювання з луком та арбалетом. Такий вид полювання вважається навіть більш сприятливим, оскільки є менш турботливим для тваринного світу, ніж полювання з вогнепальною зброєю, тому потребує не заборони, а розвитку на теренах України - відповідно до європейської практики;
- заборонити находження мисливців з рушницею в загоні під час облавного полювання.
Такі запропоновані зміни щодо заборони на перебування з рушницею в загоні під час облавного полювання є неприйнятими, адже вони виокремлюють групи «привілейованих» мисливців, які будуть перебувати на полюванні зі зброєю на стрілецьких номерах. Разом з тим, місцеві мисливці, які часто виконують роль загоничів, бо найкраще орієнтуються у своїх угіддях, не можуть брати зброю на полювання, оскільки її заборонено передавати стороннім особам, або залишати без нагляду. Крім того, слід зауважити, що в основному зброю в загоні застосовують власники собак у випадку загрози їхньому життю під час нападу кабанів чи вовків;
- щодо полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на відстані 10 км від обласних центрів, міст обласного значення - 5 км і не ближче 1 км від міської межі всіх інших міст і населених пунктів.
Згідно з чинним мисливським законодавством полювання заборонено на відстані ближче, ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей. Слід врахувати, що полювання заборонено також на відтворювальних ділянках, площа яких становить не менше 20% від площі мисливських угідь, які виділяються на кращих, для відтворення тварин, угіддях і розміщені у віддалених від населених пунктів місцях. Розширення заборонених для полювання зон навколо меж населених пунктів призведе до переносу відтворювальних ділянок ближче до меж населених пунктів, що негативно позначиться на відтворювальній здатності тварин, та лишає можливості користувачів вести боротьбу з хижими та шкідливими тваринами, що, в свою чергу, може призвести до погіршення санітарного та епідемічного благополуччя населення;
- про питання заборони використання набоїв з свинцевим шротом у санітарних зонах джерел питної води та на відкритих водоймах, які відносяться до джерел питного водопостачання.
Слід відзначити, що проблематичним є дотримання такої норми, адже такі об’єкти не винесені в натуру і населення не поінформоване про межі санітарних зон чи віднесенні певних водойм до джерел водопостачання. Під час полювання використовується незрівнянно менше свинцю, ніж виділяється автомобільним транспортом при використанні етилового бензину чи викидається в середовище промисловими об’єктами.
Альтернативою свинцевого шроту може стати шріт, вироблений зі сплаву заліза, цинку, вісмуту, олова, вольфраму, молібдену тощо. Виготовлення такого шроту є більш дорогим, крім того, потребує заміни зброї, але частина мисливців України володіє зброєю старих зразків, яка не розрахована на використання більш твердих боєприпасів і може створювати небезпеку для мисливців.
Вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу з урахуванням екологічних, соціальних, економічних, виробничих і психологічних чинників. Безальтернативна заборона використання свинцевого шроту, без урахування усіх чинників, призведе до негативних наслідків - підвищення рівня браконьєрства та, відповідно, до неповаги та невиконання норм Закону;
- виключити зі списку хижих та шкідливих тварин вовка.
Свого часу вовк був майже повністю винищений на території Європи, але не в Україні. Саме тому, приєднавшись до Бернської конвенції (ЗУ № 436/96-ВР від 29.10.1996 р.) Україні було дозволено вибіркові регулювання численності вовка. Згідно з чинним Законодавством добування вовка не в мисливський сезон здійснюється за спеціальним дозволом Держлісагенства, отже не є безконтрольним. З часу розробки Законопроєкту вовк завершив повернення в континентальну Європу (2018р.). І тепер влада навіть тих європейських країн, де він має статус повної охорони, розглядає питання про відновлення полювання на хижака. Вже в 2019 р. Генеральним адвокатом Суду ЄС було видано рішення, в якому впровадження полювання на вовка з метою поліпшення почуття безпеки людей, запобігання шкоді худобі і зниження рівня браконьєрства через конфлікти з людиною є достатнім для того, аби відійти від сурових положень про його захист.
Натомість Законопроєктом пропонується заборонити в Україні полювання на всі види тварин, занесені до Списку II Бернської конвенції, тобто, і на вовка.
Його чисельність у кілька разів перевищує оптимальну і обмеження щодо регулювання його популяції в Україні призведе до ще більшої його чисельності й відповідно шалених збитків, яких він завдає як мисливському господарству, так і селянам, вдираючись на їхні подвір’я, ріжучи худобу і нападаючи на людей;
- внести зміни, які стосуються підготовки собак мисливських порід до полювання, його прийняття начебто забезпечить гуманне ставлення до тварин.
На жаль, в останні роки в Україні все частіше йдуть на поводу у так званих зоозахисних організацій, приймаючи популістські рішення. Однак, це призводить до погіршення ситуації в мисливському господарстві і негативно впливає на тваринний світ. Україна, як сторона Бернської конвенції, має керуватись принципами Європейської хартії полювання та біорізноманіття, а вона вимагає від влади не лише сприяти визнанню полювання як екологічної норми, а й залучати до розробки нормативно-правових актів мисливців. На практиці - позиція української мисливської спільноти ігнорується, що суперечить загальноєвропейській практиці.
На наш погляд, прийняття Законопроєктів, які в тій чи іншій мірі стосуються ведення мисливського господарства та полювання, без обговорення та залучення до їх опрацювання представників мисливської галузі, призводить до суттєвого погіршення умов ведення мисливського господарства. Зокрема, не забезпечуються зрозумілість і визнання збоку мисливцями нормативно-правових актів. Оскільки мисливців не залучають до розробки цих актів, їх прийняття призводить до негативних наслідків. Більшість поправок зазначених Законопроєктів призведуть до таких негативних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, просимо вас, шановні народні депутати, взяти до уваги наведену інформацію та урахувати її при доопрацюванні цих законопроєктів.
СХВАЛЕНО
Рішення обласної ради
від 27 лютого 2020 року № 1275-VIІ
(ХХІІІ сесія VІI скликання)