Заява

Харківської обласної ради щодо недопущення нав’язування суспільству ідеології націоналізму і фашизму у зв'язку з присвоєнням Президентом України В. Ющенком звання Героя України С. Бандері і визнанням вояків ОУН-УПА та інших угруповань учасниками боротьби за незалежність України

Громада Харківської області та депутатський корпус Харківської обласної ради з обуренням сприйняли ганебні укази Президента України від 20 січня 2010 року № 46 /2010  (46/2010) та від 28 січня 2010 № 75/2010 (75/2010), якими вояки ОУН-УПА та інших угруповань визнані учасниками боротьби за незалежність України та присвоєно звання Героя України Степану Бандері, який очолюючи ОУН в передвоєнні роки і під час Великої Вітчизняної війни радянського народу проти фашистської Німеччини активно співробітничав з окупантами, являючись агентом спецслужб. Сам Бандера особисто, а також очолювана ним терористична організація, вчинили ряд кривавих злочинів, зокрема різня поляків на Волині, які підпадають під ознаки злочинів проти миру і людства.

Ще у 2007 році Президент України Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України одному з керівників німецького батальйону "Нахтігаль" Роману Шухевичу – офіцеру вермахту Німеччини, що розв’язала другу світову війну і здійснила агресію проти Радянського Союзу.

Усі посібники фашистського режиму Німеччини були засуджені Організацією Об’єднаних Націй.

Віктор Ющенко, приймаючи присягу як Президент України (ст. 104 Конституції України (254к/96-ВР), обіцяв "…додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі.".

Перш ніж підписувати подібні укази, Президент України мав би пересвідчитись, що вони  відповідають інтересам народу України, але він свідомо пішов усупереч цьому.

Можна однозначно стверджувати, що ці укази Президента України, разом з раніше прийнятим аналогічним Указом щодо військовослужбовця вермахту Р. Шухевича, стали черговою образою для ветеранів Великої Вітчизняної війни та їх нащадків. Відповідальний політик і людина, а тим більше якщо він Глава Держави, не може так зневажливо відноситися до мільйонів своїх співвітчизників. Усім відомо відношення більшості громадян України до УПА, а також до провідника ОУН, для яких слово "Бандера" звучить як образа.

Ці укази можна розцінити як помсту більшості громадян України, які не підтримали чинного Президента України в ході першого туру виборів на пост Президента України 17 січня цього року. Але причини цього необхідно шукати в політиці, яку проводив Президент, у невиконанні даних народу ним обіцянок, а не мститися народу так низько, підло і цинічно.

Президент України, якщо він дійсно відповідає цьому високому званню, що надано йому волею народу, мав би ретельно вивчити історичні матеріали, що дозволять дати об’єктивну оцінку подіям, з якими пов'язана діяльність самого С. Бандери і організації, яку він очолював. Наведемо приклади, які містять висновки групи істориків та науковців, стосовно діяльності С. Бандери.

У документі «Звіт робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН - УПА» (Київ, 2004) говориться:

"Співробітництво ОУН з абвером почалося ще в часи Веймарської республіки. Українські націоналісти вбачали в Німеччині союзника"; "Чи існувало реальне співробітництво ОУН із спецслужбами рейху? Безсумнівно, націоналісти висловлювали готовність співробітничати, охоче приймали фінансову і матеріальну допомогу з боку абвера.";

"В лютому 1941 року на зустрічі командуючого сухопутними військами генерала В. фон Браухіча, начальника абверу адмірала В. Канаріса і керівника ОУН С. Бандери була досягнута домовленість про вишкіл 800 кандидатів на старшин. Як сподівалися націоналісти, ці старшини мали стати ядром союзної з вермахтом української армії... З наступного розвитку подій стало очевидним, що йшлося про звичайний диверсійний відділ у складі абверу. В ході комплектування військовий відділ був поділений на дві частини. В українських документах новоутворені батальйони фігурували під абревіатурою ДУН (Дружини українських націоналістів), а в документах абверу - під кодовими назвами: спеціальний відділ «Нахтігаль» і Організація «Роланд»"; "Тому після нападу Німеччини на СРСР ОУН виступила на боці вермахту, розгортаючи передусім диверсійно-підривні й розвідувальні дії в тилу Червоної армії.»

На підставі викладеного група істориків зробила два висновки, а саме:

"Перший звучить так: намагання українських націоналістів посилити своє протистояння Радянському Союзу встановленням союзницьких відносин з Німеччиною заштовхало їх у табір, який воював з Об'єднаними Націями.

Другий висновок: українські націоналісти домагалися встановлення союзницьких відносин з державою, яка уже таємно виношувала плани германізації їхньої батьківщини.".

Нам, нащадкам переможців фашизму, не хотілося б, щоб завдяки зазначеним указам Президента Україна сьогодні була віднесена до табору, який воював з Об'єднаними Націями, а також, щоб серед героїв, яких повинна наслідувати молодь, були ті, хто сприяв "германізації" Батьківщини.

Про той факт, що ОУН під керівництвом С. Бендери та УПА продовжували співробітничати з німцями навіть і після невдалої спроби проголосити незалежну Україну і арешту самого Бендери, свідчить наступне зі «Звіту»:

«Як і раніш, військове спорядження, і зброя обмінювалися на розвідувальні дані. Але в обміні сталися якісні зміни. Коли УПА перебувала в їх тилу, німці поставляли зброю в обмеженій кількості. Коли УПА опинилася в радянському тилу, німці проявили готовність давати зброю в будь-якій кількості і навіть без компенсації. Були налагоджені повітряні мости, якими літаки Люфтваффе перекидали українським повстанцям військове спорядження і зброю.».

Зрозуміло, що німці ніколи б не стали давати зброю тим, хто вів проти них боротьбу на знищення. Тобто, ніколи ОУН та УПА не ставили перед собою мети боротися проти окупантів, а навпаки, виступали як самі активні їх посібники.

Це лише частина беззаперечних висновків, зроблених істориками України на підставі аналізу дійсних історичних документів, які не дають жодних підстав називати такі дії боротьбою за незалежність, а керівників ОУН - УПА - героями, якщо не намагатися переписати історію, нав'язати суспільству ідеологію націоналізму і фашизму, і навіть реабілітувати спільників біснуватого Гітлера, що є злочином, а відтак – недопустимо!

У нас немає сумнівів, що останні укази, як і попередні, що стосуються діяльності ОУН - УПА та її керівників, не мають нічого спільного з історичною правдою, є недопустимим в цивілізованій країні, вносять розкол в суспільство і підривають авторитет України на міжнародній арені як демократичної, правової, європейської держави.

На жаль, ганебні дії Президента України по героїзації гітлерівських поплічників не засудила й чинний Прем’єр-міністр України та кандидат у Президенти України Юлія Тимошенко, більш того, публічно заявила про свій намір продовжувати такий курс. Обласна рада вважає, що це лише поглибить ту прірву, яка вже існує між нинішнім Президентом України, його націоналістичним оточенням і переважною більшістю громадян України.

Обласна рада вимагає  не принижувати честь і гідність народу України, скасувати видані укази щодо присвоєння звання Героя України С. Бандері й Р. Шухевичу та визнання вояків ОУН-УПА учасниками боротьби за незалежність України.

Схвалено

рішення обласної ради
від 03 лютого 2010 року  № 1562-V  (1562-5-рр)