Затверджено

рішення обласної ради

від 16 червня 2011 року № 175-VI

(VI сесія VI скликання)

ПРОГРАМА

РОЗВИТКУ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ ДО 2016 РОКУ

м. Харків

2011 рік

ЗМІСТ

1.	Загальні положення	3
2.	Стан розвитку експортного потенціалу Харківської області та визначення проблем, на розв'язання яких спрямована Програма	4
3.	Мета формування та реалізації Програми	16
4.	Пріоритетні напрями розвитку експортного потенціалу Харківської області та підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках	21
5.	Основні механізми державної та регіональної підтримки експорту	31
6.	Організаційне забезпечення виконання Програми	33
7.	Очікувані результати реалізації Програми	34
8.	Визначення джерел фінансування Програми	35
9.	Створення регіональної системи моніторингу конкурентоспроможності. Контроль за виконанням Програми	36
10.	Напрями діяльності та заходи Програми	37

1. Загальні положення

Програма розроблена на виконання завдань Стратегії сталого розвитку Харківської області до 2020 року.

Здійснення експортних операцій в Україні регулюється законами України; указами Президента України; декретами Кабінету Міністрів України; положеннями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства закордонних справ України, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами, та іншими законодавчими актами України.

Правовим підґрунтям розроблення програми є Конституція України, закони України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні»,  «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»,  «Про Єдиний митний тариф», «Про страхування», Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Митний кодекс України.

Програма розроблена Головним управлінням зовнішньоекономічних зв’язків та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації за участю членів робочої групи, утвореної головою обласної державної адміністрації, для визначення цілей, завдань та пріоритетів довгострокової регіональної політики, спрямованої на забезпечення стабільного розвитку економіки України та Харківської області, нарощування обсягів експорту української продукції (товарів та послуг).

Реалізація Програми сприятиме забезпеченню стабільного зростання обсягів виробництва та валового внутрішнього (регіонального) продукту, збільшенню податкових та валютних надходжень, створенню додаткових робочих місць, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки, поглибленню її інтеграції у світовий економічний простір та покращенню поточного стану платіжного балансу регіону та держави.

Визначені Програмою напрями розвитку експорту харківської продукції на зовнішніх ринках сприятимуть:

- розширенню та закріпленню присутності українських, зокрема харківських експортерів на традиційних та нових зовнішніх ринках;

- створенню умов для сталого розвитку Харківської області на основі підвищення конкурентоспроможності національної продукції та ефективної участі у світовому поділі праці;

- інтеграції України в європейську та світову економічну систему;

- зростанню обсягів експорту української продукції.

Ураховуючи довгостроковий характер Програми, передбачається щорічний моніторинг змін, які відбуватимуться у нормативній, економічній, міжнародній діяльності, що може бути відображено в Програмі шляхом внесення змін до неї.

2. Стан розвитку експортного потенціалу Харківської області та визначення проблем, на розв'язання яких спрямована Програма

Одним із основних аспектів зовнішньоекономічної діяльності України, починаючи з моменту проголошення незалежності, стало формування нового торговельного режиму з подальшою його інтеграцією у світове господарство.

Провідна роль у цьому процесі належала формуванню та реалізації зовнішньоторговельної політики шляхом поступового збільшення ступенів відкритості національної економіки, послідовної перебудови товарної структури експорту та імпорту, створення потужного експортного потенціалу, запровадження сучасних форм економічної взаємодії із зарубіжними країнами, забезпечення стабільності зовнішньоекономічних зв’язків.

Слід відзначити, що сучасний стан зовнішньої торгівлі зумовлений впливом таких економічних факторів, як:

- суттєве зростання цін на імпортовані енергоносії;

- скорочення світового попиту на українську продукцію та обвальне падіння цін на сировинних ринках внаслідок розгортання світової фінансово-економічної кризи;

- падіння промислового виробництва та скорочення будівельних робіт, що вплинуло на зниження потреби вітчизняних підприємств у сировині, матеріалах та напівфабрикатах;

- падіння інвестиційної активності, що позначилось на зниженні потреби вітчизняних товаровиробників в імпорті машин та устаткування, а також інших інвестиційних товарів;

- обмеження доступу до фінансових ресурсів, порушення рівноваги банківської системи та відтік капіталу;

- недоліки у системі прав власності, макроекономічна нестабільність та високі граничні ставки податків;

- низький рівень показників щодо створення спільних підприємств між українськими та іноземними партнерами, що гальмує передачу технологій;

- звуження споживчого попиту в умовах зниження заробітної плати та споживчого кредитування, що позначилося на зменшенні обсягів імпорту споживчих товарів, включаючи легкові автомобілі.

Український експорт є важливим елементом у системі функціонування національної економіки. Основними експортними галузями економіки є металургійна промисловість, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості, частина яких становить понад 80 відсотків українського експорту.

Особливістю сучасного розвитку вітчизняних експортоорієнтованих галузей є їх сировинний характер та досить високий рівень залежності від кон’юнктурних коливань на світових ринках. Україна продовжує експортувати на міжнародні ринки товари сировинної групи (зерно, металопродукцію), які є найбільш підвладні впливу зміни цінової кон’юнктури на світових ринках. Проте виробничі потужності та потенціал вітчизняних підприємств дозволяють виробляти продукцію, аналогічну тій, що становить значну частину в структурі імпорту товарів. Відсутність чіткої політики, спрямованої на підтримку виробництва таких товарів, робить українську економіку вразливою та залежною від кон’юнктури на основних світових товарних ринках.

Важливим моментом розвитку експорту стало набуття Україною у травні 2008 року повноправного членства в СОТ, що надало можливість стати рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовано окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів базових експортних галузей.

Слід відзначити, що Україна має потужний науково-промисловий потенціал, який, на відміну від більшості країн світу, не має відповідної інституційної та фінансової державної підтримки для просування на світові ринки, через що, незважаючи на наявні цінові та технічні переваги, не використовується повною мірою експортний потенціал високотехнологічних товарів українського виробництва на зовнішніх товарних ринках.

Таким чином, існує нагальна необхідність створення інституційної основи для забезпечення державної підтримки впровадження фінансових інструментів розвитку експорту, що забезпечить подальший розвиток і нарощування вітчизняного економічного потенціалу та закріплення на традиційних і нових ринках збуту.

Основними проблемами сучасного розвитку українського експорту, на вирішення яких спрямована Програми, визначено:

- сировинний характер значної частини експорту;

- відсутність чітко визначеної політики структурних змін у матеріально-технічній базі виробництв та технологіях галузей економіки;

- незначна частина продукції з високою часткою доданої вартості у структурі українського експорту;

- відсутність правових основ запровадження фінансових механізмів державної підтримки розвитку експорту;

- недостатній рівень інвестування в модернізацію експортоорієнтованих виробництв та гостра нестача новітніх технологій;

- застаріла транспортна інфраструктура, що не відповідає сучасним вимогам ефективного транскордонного сполучення;

- поширення практики вжиття обмежувальних та протекціоністських заходів з боку окремих країн та провідних транснаціональних корпорацій;

- наявність диспропорцій у двосторонній торгівлі з основними партнерами;

- високі ризики фінансових втрат при проведенні експортних операцій;

- невигідні умови кредитування експорту (високі відсоткові ставки та короткі строки наданих кредитів);

- здійснення розрахунків з експортних операцій через офшорні компанії та ухилення від податків.

Проблемним питанням зовнішньої торгівлі українською продукцією в процесі входження у світове господарство є нераціональна структура економіки, а отже малоперспективна модель міжнародної спеціалізації. Це пов’язано з тим, що на міжнародні ринки експортуються товари, які, здебільшого, мають низький ступінь переробки.

Крім того, на цих ринках панує жорстка цінова конкуренція, і переваги можуть швидко переходити до інших країн, особливо коли до країн уживаються обмежувальні, дискримінаційні    торговельно-економічні заходи. Водночас, незначними є поставки українських товарів на високодинамічні ринки, які визначають перспективи розвитку світової економіки.

Упродовж останніх років спостерігаються позитивні зміни в географічній структурі експорту українських товарів. Відбувається її переорієнтація на ринки країн далекого зарубіжжя.

Очікується подальше зростання українського експорту до країн далекого зарубіжжя, зокрема до країн – членів ЄС. Водночас збільшиться і торгівля з країнами СНД, насамперед із Російською Федерацією. Одним із важливих напрямів розвитку експортного потенціалу Харківської області повинно стати поглиблення торговельних відносин з країнами ЄС, у яких визначальним завданням є створення зони вільної торгівлі та, як результат, нарощування обсягів реалізації готових виробів і високотехнологічної продукції.

Традиційний український експорт орієнтований на ринки країн СНД унаслідок кооперації та спеціалізації національного господарства.

У відносинах з країнами – членами СНД принципова позиція України полягатиме в необхідності встановлення між цими країнами режиму вільної торгівлі на основі норм і принципів СОТ без будь-яких обмежень та вилучень.

Ринки Близького Сходу, Африки, Латинської Америки та окремих країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону є найбільш перспективними для збуту української продукції агропромислового комплексу, машинобудування та металургії.

Перспективним є розширення співробітництва з країнами Азії, Африки та Латинської Америки у військово-технічній сфері, спільне впровадження українських технологій із подальшим спільним освоєнням національних і регіональних ринків.

Розвиток міжнародного та, зокрема економічного співробітництва області, є складовою основ формування зовнішньополітичного курсу та зовнішньоекономічної політики держави. У цьому контексті питання щодо розширення географії міжрегіональних зв’язків кожної області України з адміністративно–територіальними одиницями іноземних держав, зокрема з урахуванням транскордонного положення Харківської області, є актуальним.

Налагоджені міжнародні відносини забезпечують нові трансформування національних економічних процесів у впливову світову економіку, забезпечуючи конкурентоспроможність у зовнішній торгівлі, створюючи підґрунтя для пожвавлення інвестиційних процесів, і, таким чином, виступають одним із найважливіших чинників успішного стратегічного розвитку як країни в цілому, так і окремого її регіону. Тоді розвиток експорту та підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках відіграє суттєву роль у зростанні конкурентоспроможності території та покращення якості життя населення.

Стратегія сталого розвитку Харківської області визначає її майбутнє саме як важливої загальнодержавної та міжнародної складової економічного співробітництва. При цьому вплив результатів зовнішньоекономічного співробітництва області на загальний розвиток території оцінюється як позитивний, оскільки забезпечує динамічний розвиток виробничих та трудових ресурсів, постійні додаткові надходження до бюджету, створення нових робочих місць, сприяє підвищенню соціальних стандартів для населення тощо. Тому важливим є забезпечення подальшого зростання експортного потенціалу області, збільшення обсягів зовнішньоторговельного обороту, організація спільних виробництв, кооперація, залучення міжнародної технічної допомоги та коштів європейських структурних фондів.

Тож, враховано найбільш важливі напрями інвестування області на середньострокову перспективу: високотехнологічний промисловий комплекс, транспорт і логістика, освоєння мінерально-сировинної бази області, виробництво нових видів енергії з відновлювальних джерел, розвиток агропромислового комплексу, туризм і рекреація.

Отже, реалізація комплексу регіональних економічних завдань у напрямі міжнародного співробітництва області покликана суттєво вплинути на покращення добробуту її громадян.

Як адміністративно-територіальне утворення України і суб’єкт ринкових відносин Харківська область володіє низкою конкурентних переваг, що формують підґрунтя для її експортоорієнтованого розвитку та активного включення у систему світогосподарських зв’язків. Ці переваги визначаються як потужним промисловим і науково-технологічним потенціалом зі спеціалізацією в енергетичному і транспортному машинобудуванні, аерокосмічній, фармацевтичній, деревообробній промисловості та виробництві продукції військово-технічного призначення, так і наявністю розвиненої мережі науково-дослідних установ, організацій і закладів вищої освіти. Позитивними факторами нарощування конкурентного потенціалу Харківської області є сприятливі природно-ресурсні умови, наявність висококваліфікованої робочої сили та вигідне транспортно-географічне положення області.

Проте ступінь реалізації конкурентного потенціалу області залишається низьким, а діюча індустріальна модель його розвитку не здатна забезпечити прорив до світового рівня конкурентоспроможності. З боку регіональної влади недостатньо уваги приділялося розробленню масштабних проектів і програм, що забезпечують формування економіки області як цілісного експортоорієнтованого комплексу та його ефективне включення в систему світогосподарських зв’язків.

Структура зовнішньоторговельних зв’язків Харківської області, яка раніше була обумовлена спеціалізацією економіки області в машинобудівному комплексі колишнього СРСР, за часи незалежності України не зазнала істотних змін: на початок 2011 року 48 % експорту складає продукція машинобудування. Проте експортний потенціал провідних машинобудівних підприємств області залишається слабо диверсифікованим і майже вичерпаним, а отже, без істотних нових інвестицій і технологічних змін не здатний забезпечити сталий динамічний розвиток експорту області.

Ключова проблема зовнішньоекономічних зв’язків та конкурентоспроможності Харківської області пов’язана із її перетворенням упродовж останнього десятиріччя у нетто-імпортера зарубіжної продукції із від’ємним сальдо експортно-імпортних операцій (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка зовнішньої торгівлі Харківської області у 2005-2010 роках

Показники	Значення по роках
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Експорт товарів (млн дол. США)	771,5	888,6	1147,3	1551,6	1307,1	1433,2
Імпорт товарів (млн дол. США)	1572,0	1936,2	2233,4	2480,2	1451,0	1834,1
Сальдо експортно-імпортних операцій (млн дол. США)	-849,5	-1048,6	-1141,1	-928,6	-143,9	-400,9

Найбільший «внесок» у формування від’ємного сальдо торговельних операцій області зумовлений випередженим зростанням обсягів імпорту машинотехнічної продукції розвинених країн та низьким коефіцієнтом покриття імпорту експортом, який у торгівлі з країнами ЄС упродовж останніх років не перевищує 0,1 – 0,2 (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка сальдо експортно-імпортних операцій підприємств машинобудування Харківської області у 2005-2010 роках

Країни	Значення, млн дол. США
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Сальдо торгівлі продукцією машинобудування
Російська Федерація	+69,2	+112,4	+134,9	+182,4	+268,5	+302,1
Країни, що розвиваються	+19,4	+23,1	+26,2	+36,8	+ 42,4	+56,9
Країни ЄС	-309,0	-563,5	-472,2	-496,5	- 52,9	-112,4
Коефіцієнт покриття імпорту експортом у торгівлі продукцією машинобудування
Російська Федерація	1,14	1,20	1,37	1,39	1,44	1,31
Країни, що розвиваються	4,0	6,2	6,4	8,4	6,7	6,2
Країни ЄС	0,18	0,12	0,10	0,09	0,17	0,14

Звужені експортні можливості підприємств області у справжньому освоєнні ринків машинотехнічної продукції країн ЄС визначаються, насамперед, технологічним відставанням вітчизняних підприємств, яке робить їх продукцію малодоступною для ринків розвинених країн. Ці обставини доповнюються модифікацією самих критеріїв конкурентоспроможності, коли такі характеристики виробів, як технологічна новизна, якість, надійність, екологічність, відтісняють на другий план роль цінового чиннику.

Економіка України має істотні природні порівняльні переваги, але характеризується вузькою структурою експорту та низькою продуктивністю праці порівняно зі своїми конкурентами з країн, що розвиваються, а також нестабільним зростанням експорту. Незважаючи на багаті природні ресурси, стратегічне географічне розташування та успадковані певні наукові й людські ресурси, у структурі експорту все ще переважають товари з низькою часткою доданої вартості. При цьому, не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості (космічної, авіаційної, суднобудівної тощо).

Отже, розвиток виробництва товарів з високою часткою доданої вартості є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів.

Цей процес, хоча і потребуватиме значного обсягу інвестицій в оновлення технологій, у кінцевому результаті забезпечить зростання конкурентоспроможності української продукції на зовнішніх ринках в умовах постійно зростаючого попиту на високотехнологічні товари.

З боку держави допомога з урахуванням норм СОТ та зобов’язань, узятих Україною при вступі до СОТ, повинна надаватися:

- існуючим підприємствам, що виробляють та експортують високотехнологічну продукцію (підприємствам літакобудування, космічної галузі, оборонно-промислового комплексу, енергетичного машинобудування тощо);

- перспективним виробництвам;

- підприємствам, які в минулому спеціалізувалися на виробництві товарів з високою часткою доданої вартості, але внаслідок відсутності модернізації стали неконкурентоспроможними (підприємства суднобудування, автомобілебудування та приладобудування);

- підприємствам, які створюють принципово нові види високотехнологічних виробництв (підприємства з виробництва сонячних батарей та інших сучасних високотехнологічних товарів, які не виробляються в Україні);

- вищим навчальним закладам, які готують спеціалістів для здійснення зовнішньоекономічної діяльності за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Роль держави при наданні допомоги експортерам повинна бути сконцентрована не лише на створенні безпосередньо виробництва, а головним чином - на проведенні необхідних фундаментальних наукових та науково-прикладних досліджень та розробок, а також стимулюванні попиту на них.

Розвиток та підтримка експорту українських товарів з високою часткою доданої вартості дозволить, використовуючи вітчизняний науково-дослідний потенціал, забезпечити сталий та послідовний розвиток значної кількості галузей національної економіки.

В експорті Харківської області домінує продукція, вироблена за технологіями ІІІ і ІV технологічних укладів. Питома вага продукції, виробленої за технологіями V технологічного укладу, не перевищує 5 %, а експортної продукції, виробленої за технологіями VI технологічного укладу, взагалі немає (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка структури машинобудівного експорту Харківської

області за технологічними укладами (2005-2010 роки)

Рівень технологічного укладу	Питома вага, %
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Третій	27,7	26,7	30,0	22,3	21,8	20,9
Четвертий	68,4	70,2	65,8	72,9	73,6	74,8
П’ятий, у т.ч. ІТ – технології	3,9 1,8	3,1 2,0	4,2 2,4	4,8 2,1	4,6 2,2	4,3 2,3
Шостий	-	-	-	-	-	-
Разом	100	100	100	100	100	100

Упродовж 2005 – 2010 років на підприємствах області понад 90 % витрат спрямовувалися на розвиток технологій ІІІ і ІV технологічних укладів і лише 8 % – V технологічного укладу.

Низькою є частка експорту ІТ-технологій Харківської області (4,1 % у
2010 році). За цим показником область суттєво відстає від конкурентів не тільки розвинених країн (20 – 30 %), а й таких країн, як Російська Федерація, Китай, Малайзія, Бразилія, Мексика (10 – 20 %).

Важливою проблемою конкурентоспроможності Харківської області є високий рівень концентрації в її експортному кошику: продукція 10 – 12 підприємств складає майже 80 % сучасного машинобудівного експорту області. При цьому, на три товарних групи (котли, машини, апарати і механічні пристрої; машини й устаткування; наземні транспортні засоби, крім залізничних) припадає 86,4 % усього експорту машинотехнічної продукції області, а на перші дві групи –  майже 70% машинотехнічного експорту області (рис.1).

Продукція машинобудівного

комплексу

Електричні машини і устаткування (код 85)

Котли, машини, апарати і

механічні пристрої (код 84)

Інші

Продукція харчової

промисловості

Наземні транспортні засоби, крім залізничних (код 87)

Продукція нафто-хімічного комплексу

Інші

Рис.1. Товарна структура експорту Харківської області (2010 рік)

Для переважної більшості експортоорієнтованих машинобудівних підприємств області рівень диверсифікації експорту не виходить за межі «вузького спектру» і не перевищує 2-3 продуктових групи, що свідчить як про обмеженість ресурсних чинників диверсифікації експорту, так і про інертність експортної політики підприємств.

Вразливою залишається і географічна структура експорту машинотехнічної продукції Харківської області (рис.2).

Рис.2. Географічна структура експорту машинотехнічної продукції

підприємств Харківської області (2010 рік)

Експортні можливості підприємств машинобудівного комплексу області пов’язуються переважно із ринками країн СНД та країн, що розвиваються. Відносно ринків розвинених країн є підстави стверджувати про тенденцію до відносного їх витіснення із цих ринків, ніж ефективного освоєння.

Друге коло проблем розвитку експортного потенціалу та підвищення конкурентоспроможності Харківської області пов’язане із відсутністю ефективних організаційних форм координації та інфраструктурного й інформаційного забезпечення експортної діяльності.

Поруч із потужними промисловими підприємствами й організаціями, що є суб’єктами експортної діяльності, значна кількість - середні і дрібні посередники, яким, як правило, притаманні такі методи роботи: відсутність координації дій, слабке знання кон’юнктури зовнішніх ринків, торговельних обмежень і правил СОТ, що зумовлює зниження ефективності експортних операцій.

Хоча Харківська область володіє потужним промисловим і природно-ресурсним потенціалом, розвиток якого потребує значних інвестицій, сферою діяльності переважної більшості створених на території області підприємств з іноземним капіталом є торгівля, банківська діяльність, посередництво, сфера послуг. Виграючи з точки зору поточних інтересів, область програє у стратегічному плані – з точки зору ефективної моделі інтеграції у систему світогосподарських зв’язків.

Істотною проблемою для розвитку експортної діяльності області є недостатня розвиненість інфраструктури,  зокрема обмежена пропускна здатність прикордонної мережі як автомобільних, так і залізничних доріг, що знижує ефективність поставок навіть традиційних статей експорту області.

В області відсутнє упорядковане інформаційне забезпечення експортної діяльності. Більшість консалтингових фірм, що здійснюють інформаційно-аналітичні послуги, не здатні забезпечити споживачам оперативну, достовірну, повну й надійну інформацію щодо цільових сегментів світового ринку.

Для можливості визначення проблем, пов’язаних із реалізацією експортного потенціалу Харківської області, проведено анкетування експортно  орієнтованих підприємств.

У результаті анкетування виявлено, що майже 80% підприємств Харківського регіону головними конкурентними перевагами експортної продукції визначають більш низькі ціни та високу якість продукції. Між тим необхідно відзначити, що 20% підприємств зазначили наявність унікальних конкурентоспроможних розробок.

Оскільки експортний потенціал підприємства залежить від конкурентоспроможності, показовими є результати анкетування відносно кількості конкурентів на ринку основної продукції. Так, 60% підприємств зазначають про існування значної кількості конкурентів як на вітчизняному, так і світовому ринках. Лише 13% підприємств не мають конкурентів та 13% – мають конкурентів не більше трьох.

Необхідно підкреслити, що 75% підприємств оцінюють свою експортну готовність щодо виходу на нові ринки збуту з метою географічної диференціації як високу.

У той же час 25% підприємств мають проблеми з міжнародними розрахунками, перш за все з контрагентами з Республіки Білорусь.

Незважаючи на означені труднощі, 55% досліджуваних підприємств більшість виробленої продукції реалізують на експортних ринках (див. рис. 3).

Як видно з рис.3, 10 підприємств із 24 досліджуваних (тобто 42%) переважно господарюють на вітчизняному ринку (доля експорту товарів та послуг у загальному обсязі реалізації менше ніж 40%), тобто основними споживачами є фізичні та юридичні особи України.

Рис.3. Структура споживачів (зовнішній та внутрішній ринок)

продукції анкетованих підприємств Харківського регіону

Щодо формування системи партнерських зв’язків між вітчизняними та закордонними суб’єктами господарювання усі досліджувані підприємства зазначили існування таких зв’язків. Географічний розподіл партнерських зв’язків підприємств Харківського регіону подано на рис.4.

Рис.4. Географічний розподіл партнерських зв’язків
підприємств Харківського регіону

Як видно з рис.4, досліджувані підприємства охоплюють значну кількість світових ринків, з найбільшою концентрацією в Європі (більше ніж 80% підприємств мають споживачів на зазначеному ринку). Зовсім не опанованими українськими підприємствами є латиноамериканські ринки, що пов’язано переважно з низькою дипломатичною активністю і слабкою інформованістю ділових кіл (як українських, так і латиноамериканських) про потенційні і реальні можливості один одного та недостатністю договірно-правової бази. За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, держави цього регіону потребують устаткування для металургійних заводів, гірничорудної, нафтогазової промисловості та електроенергетичної галузі, що свідчить про перспективність означеного ринку для розвитку експорту Харківської області.

Але, окрім пошуку нових ринків збуту, що є переважної причиною виходу підприємств на світові ринки,  майже 70% досліджуваних підприємств зазначають саме це як головне. Варто відзначити інший бік такої взаємодії – імпорт обладнання для власної виробничої діяльності (більше ніж 55% підприємств зазначили цю причину – див. рис.5).

Негативною тенденцією є низький попит на фінансові послуги, що пропонуються на світових ринках (див. рис.5). Так, менше ніж 10% підприємств звертаються на міжнародні фінансові ринки, проте жодне з них не зверталося з метою залучення власного або боргового капіталу чи оптимізації своєї платіжної дисципліни.

 рис.5).

Рис.5. Розподіл основних причин пошуку міжнародних партнерських зв’язків

При анкетуванні визначено, що 30% опитуваних підприємств мали випадки обмеження конкуренції на ринках країн-партнерів, які шкодили їх бізнесу.

Як видно з рис.6, серед проблем застосування в країнах процедур, пов’язаних з імпортом, експортом чи транзитом, більше ніж 50% підприємств визначили інспекції та перевірки під час митного оформлення та митну оцінку вартості товарів.

Найменш розповсюдженими факторами, що ускладнювали в опитуваних міжкордонну взаємодію, зазначалися прозорість (оприлюднення), доступ до регуляторних нормативно-правових актів та процедури оскарження (рис.6).

Рис.6. Проблеми застосування процедур, пов’язаних з імпортом, експортом чи транзитом в інших в країнах, що заважають розширенню експорту

Основні загрози для виконання експортної стратегії підприємств:

- світова фінансова криза – 30%;

- політична нестабільність та відсутність ефективного державного регулювання в Україні – 30%;

- недосконалість та нестабільність нормативно-правових засад економічної діяльності в Україні – 45%;

- нестабільність податкової політики – 40%;

- здорожчання енергоносіїв, сировини та комплектуючих, дефіцит оборотних засобів – 50%;

- відсутність портфеля замовлень, зниження купівельної спроможності потенційних клієнтів – 60%;

- зміни міжнародної кон'юнктури – 10%;

- високий рівень конкуренції – 30%;

- недостатня підтримка експортної діяльності українських виробників з боку вітчизняних банків та фінансово-кредитних установ – 30%.

Відзначено, що 96% підприємств Харківського регіону володіють інформацією щодо кон’юнктури міжнародних ринків збуту та про потенційних партнерів, проте лише 38% – обізнані про засади державної підтримки розвитку експорту.

З огляду на зазначене вище можна підсумувати, що для комплексного вирішення завдань інформаційної підтримки просування вітчизняних товарів і послуг на зовнішні ринки на рівні держави необхідно формувати систему збору та аналізу експортних пропозицій, заяв і тендерів підприємств і закордонних споживачів, сприяти пошуку ділових партнерів та зниженню передконтрактних витрат експортерів.

Переваги, що отримують підприємства за умови розвитку транскордонного співробітництва:

- спрощення процедур при міжнародному товарообігу – 60%;

- розширення ринків збуту продукції – 80%;

- зниження затрат;

- диверсифікація прибутків, додаткові ресурси для розвитку – 10%.

Ризики, що виникнуть для підприємств за умови розвитку транскордонного співробітництва:

- посилення конкурентної боротьби з боку імпортного товару – 100%;

- істотні відмінності у митному і податковому законодавстві – 60%;

- відсутність необхідної кількості фінансово-кредитних установ, готових проводити розрахунки та видавати кредити суб'єктам міжнародних товарно-грошових операцій – 20%.

Отже, основними заходами фінансової підтримки експорту мають бути надання державних гарантій, зобов’язань і страхування експортних кредитів від комерційних і політичних ризиків для забезпечення захисту експортерів.

В умовах сучасних викликів глобалізації і міжнародної конкуренції проблема розвитку конкурентного потенціалу Харківської області набуває політико-стратегічного значення, а її розв’язання вимагає розроблення науково-обґрунтованої програми розвитку та підвищення конкурентоспроможності експортного потенціалу області, яка має містити комплекс організаційно-економічних заходів, що забезпечать вирішення пріоритетних завдань розвитку та реалізації конкурентного потенціалу області.

Головними завданнями Програми є:

- підвищення конкурентоспроможності Харківської області на основі розвитку експортного потенціалу;

- оптимізація структури зовнішньоторговельного обороту області з поступовим нарощуванням обсягів і диверсифікації експорту та збільшення в структурі експорту частки наукоємної продукції.

Частина сфери послуг становить 10 – 15 % зовнішньоторговельного обороту країни, що є компенсуючим фактором, який певною мірою нівелює негативне сальдо у зовнішній торгівлі товарами.

Традиційно баланс торгівлі послугами складається позитивним. Сфера послуг має значний потенціал у напрямі збільшення пропозиції для зовнішнього світу та розширення можливостей їх надання.

До основних видів послуг, завдяки яким може бути розширений експорт, насамперед, належать:

- транспортні (послуги трубопровідного, автомобільного, авіаційного, морського та залізничного транспорту);

- технічні (інжиніринг, будівельні послуги, ремонт, сервісне обслуговування та інші);

- туристичні (курортні, історичні, бальнеологічні, зелений туризм, полювання тощо);

- освітні та консультаційні;

- комп’ютерні та ІКТ-послуги;

- медичні;

- фінансові послуги.

За 9 місяців 2010 року Харківська область має від`ємне сальдо зовнішньої торгівлі послугами (- 51213,1 тис.дол.США). Негативним є те, що питома вага імпорту майже втричі перевищує питому вагу експорту послуг області у загальному обсязі. Все це відбувається на фоні майже 20% зростання експорту послуг в Україні.

3. Мета формування та реалізації Програми

Результати аналізу сучасного стану експортної діяльності Харківської області дають підстави визначити ключовим завданням державної регіональної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності – створення ефективної системи підтримки експорту, яка забезпечить сталий розвиток та реалізацію експортного потенціалу області. Стратегічною метою державної підтримки експорту є посилення позицій продукції українських виробників на світових ринках високотехнологічної продукції, диверсифікація поставок та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх ринках шляхом ефективного використання економічних, правових та політичних важелів впливу.

Метою Програми є створення умов для розвитку експортного потенціалу Харківської області та підвищення конкурентоспроможності продукції харківських виробників на зовнішніх ринках через забезпечення реалізації в області зовнішньополітичного курсу України та зовнішньоекономічної політики держави в контексті інтеграції в систему світогосподарських зв’язків.

Заходи Програми передбачають створення умов для появи нових точок зростання експортного потенціалу області, забезпечення сталого розвитку національної економіки в умовах глобалізації, запровадження механізму державної підтримки експорту високотехнологічних галузей економіки, створення інфраструктури для забезпечення реалізації державної політики щодо страхування, кредитування та гарантування експорту.

Ураховуючи довгостроковий характер Програми, бажано передбачити декомпозицію стратегічної мети на чотири групи цілей.

Група цілей першого рівня відображає пріоритети створення сприятливих умов для експорту продукції харківських виробників:

- інституційне забезпечення підтримки експорту;

- створення сприятливих регуляторних умов для розвитку експорту;

- розвиток системи інформаційної підтримки експорту;

- створення умов для фінансового та ресурсного забезпечення розвитку експорту;

- створення умов для інвестора в частині організації нових високотехнологічних виробництв продукції імпортозаміщення та експорту;

- розробка механізмів розвитку експорту технологій та заохочення до створення спільних науково-дослідних програм з їх подальшим впровадженням у виробництво;

- посилення політично-дипломатичного сприяння просуванню української продукції на зовнішні ринки.

На період до 2016 року головним пріоритетом державних органів регіональної виконавчої влади буде всебічне сприяння розвитку та підтримка підприємств ефективних і конкурентоспроможних експортоорієнтованих та імпортозамінних галузей та системи їх зв’язків, які стануть локомотивом для сталого розвитку країни та області.

Група цілей другого рівня:

- створення інституційних, правових, організаційно-економічних та інформаційно-аналітичних умов для значного щорічного збільшення обсягу експорту підприємствами всіх форм власності на основі диверсифікації та відповідного збільшення обсягу виробництва;

- підготовка на пільгових умовах на основі державного замовлення фахівців для галузей, які становлять профіль міжнародної спеціалізації країни;

- створення високотехнологічної інфраструктури, що підтримує експортну діяльність;

- розроблення плану заходів інституційного та організаційно-економічного характеру, реалізація яких сприятиме процесу імпортозаміщення в країні;

- впровадження у виробництво новітніх енерго- та ресурсозберігаючих технологій, які сприятимуть підвищенню рівня інноваційності національної економіки, збільшенню частки продукції IV, V та VI технологічних укладів, що, в свою чергу, забезпечить створення бази для підвищення обсягів експорту високотехнологічної продукції;

- освоєння трансферу високих промислових технологій та ринку інтелектуальної власності;

- збільшення частки наукоємних і високотехнологічних виробництв;

- створення умов для розвитку оборонно-промислового комплексу шляхом сприяння та ініціювання прийняття відповідних нормативно-правових актів з питань розробки і освоєння виробництва сучасних видів озброєння і військової техніки, утворення на базі розрізнених науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро та підприємств, зокрема шляхом їх реструктуризації, ефективних науково-виробничих кластерів, проведення технологічної модернізації виробництва;

- виготовлення технологічного обладнання для модернізації базових галузей промисловості — енергоблоків теплових електростанцій, котельного та когенераційного обладнання, теплових насосів, котлів та двигунів, що працюють на біопаливі, виробничого устаткування ресурсо- та енергозбереження, екологізації, автоматизації та підвищення ефективності виробництв промисловості та агропромислового комплексу;

- розвиток виробництва промислової продукції для споживчого ринку (товари широкого вжитку, одяг, взуття, меблі тощо) на основі запровадження енергоефективних технологій та обладнання.

До цілей третього рівня, спрямованих на збільшення обсягів експорту, належать:

- створення умов для збільшення обсягів експорту продукції традиційних галузей (промисловість, агропромисловий комплекс);

- створення умов для збільшення обсягів та підвищення частки експорту високотехнологічних продуктів (приладо- та машинобудування, авіаційна та космічна галузі, оборонно-промисловий комплекс);

- створення умов для збільшення обсягів експорту усіх видів послуг, особливо, освітніх, туристичних, фінансових та інше;

- формування кластерів, зокрема транскордонних, для підвищення конкурентоспроможності на міжнародному рівні виробництв;

- розширення механізмів довгострокового експортного кредитування, гарантування, страхування та здешевлення кредитних ресурсів;

- освоєння технологій водневої енергетики, виробництва моторного палива з рослинної сировини (соя, ріпак), уведення в експлуатацію потужностей відновлювальних джерел енергії;

- розвиток виробництва складної побутової техніки тривалого користування, підвищення рівня конкурентоспроможності такої техніки на світовому ринку;

- розвиток перспективних промислових наукоємних технологій на основі використання результатів фундаментальних досліджень Національної академії наук та вищих навчальних закладів України;

- реалізація програм з фінансування потенційних покупців української продукції шляхом розвитку міжнародного фінансового лізингу для забезпечення ефективної збутової політики високотехнологічних товарів українського виробництва.

До цілей четвертого рівня належать:

- підтримка галузевого розвитку на основі маркетингових та фінансових механізмів;

- закріплення на традиційних ринках та вихід на нові ринки експорту товарів та послуг;

- забезпечення доступу до нових технологій підприємств традиційних галузей;

- сприяння покращенню інвестиційного та податкового режиму для підприємств експортних галузей;

- організація ефективної державної фінансової підтримки розвитку високотехнологічних виробництв, з урахуванням норм СОТ та зобов’язань, узятих Україною при вступі до СОТ;

- забезпечення доступу до необхідних технологій та продуктів у рамках міжнародної та регіональної кооперації для розвитку високотехнологічних виробництв, орієнтованих на експорт;

- сприяння створенню державної системи розвитку та впровадження інноваційних технологій на виробничих підприємствах;

- забезпечення державної підтримки національної високотехнологічної продукції та підприємств на висококонкурентних ринках;

- збільшення частки повітряного, авіаційного, залізничного та морського транспорту в експорті транспортних послуг;

- вихід на нові ринки ділових, професійних і технічних послуг;

- збільшення експорту туристичних послуг за рахунок розвитку традиційних та створення нових напрямів туристичної діяльності;

- подальша інтеграція національного ринку фінансових послуг в міжнародну фінансову систему;

- комерціалізація ринку зв’язку для залучення сучасних та інноваційних технологій.

Програма передбачає виконання таких завдань для підвищення конкурентоспроможності Харківської області у 2011 – 2016 роках:

1) інституційне забезпечення:

- створення умов для експорту української продукції, а також функціонування органів підтримки експорту як на регіональному, так і на громадському та приватному рівнях;

- здійснення інституційного розвитку за рахунок розширення та підвищення ефективності існуючих функцій державних органів виконавчої влади, а також створення інституційних основ для впровадження нових механізмів, які можуть використовуватися у зазначеній сфері;

- стимулювання диверсифікації та зміни структури експорту області у напрямі збільшення частки продукції з більш високою доданою вартістю (ступенем переробки);

- розвиток інфраструктури міжнародного бізнесу (транспортного забезпечення, у тому числі розширення потужності Харківської митниці та прикордонних транспортних переходів до Російської Федерації);

- підвищення інвестиційної привабливості області з метою залучення іноземних інвестицій, впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій та підвищення якості продукції;

2) державна підтримка експорту:

- оптимізація зовнішньоторговельного обороту області на підставі активізації експортної та коригування імпортної політики підприємств у напрямі імпортозаміщення та з урахуванням можливостей виробництва товарів-замінників на підприємствах області;

- розвиток іноземного туризму і формування туристичної інфраструктури в області;

 3) інформаційна підтримка:

- надання ефективних послуг експортерам у сфері інформування щодо можливостей здійснення зовнішньоторговельних операцій, виходу на світові ринки та укріплення на них, розширення зовнішньоекономічних зв’язків та номенклатури експорту;

- моніторинг і визначення пріоритетів у розвитку експортного потенціалу підприємств області, здатних при підтримці регіональних органів у відносно стислий термін створювати конкурентоспроможні товари і послуги для зовнішніх ринків;

- моніторинг конкурентоспроможності області для аналізу, оцінки та оперативного коригування заходів Програми;

- створення на регіональному рівні системи інформаційного забезпечення експортної діяльності підприємств області, у тому числі на підставі формування інформаційно-аналітичної бази даних про стан, кон’юнктуру і динаміку розвитку світових товарних ринків;

 4) удосконалення механізмів організаційної та фінансової підтримки експорту:

- надання фінансових послуг, спрямованих на стимулювання експортної діяльності;

- розроблення і впровадження новітніх менеджмент-маркетингових технологій міжнародного бізнесу, орієнтованих на підвищення якості та активне просування експортної продукції, освоєння нових зовнішніх ринкових ніш і сегментів та формування цінової політики підприємств;

- підвищення кваліфікації топ-менеджерів підприємств та підготовка у вищих навчальних закладах фахівців з управління міжнародною конкурентоспроможністю;

5) удосконалення політичних та економічних важелів впливу для проведення ефективної економічної політики на світових ринках:

- сприяння розвитку прогресивних форм міжнародного співробітництва області, включаючи інвестиційну, науково-технічну і виробничу кооперацію, обмін послугами та підготовку науково-педагогічних кадрів;

- підвищення міжнародного іміджу області (проведення в області виставок, ярмарків, міжнародних семінарів і конференцій; участь підприємств і організацій в міжнародних заходах за межами області; укладання угод із зарубіжними суб’єктами щодо торговельно-економічного, науково-технічного та культурного співробітництва).

4. Пріоритетні напрями розвитку експортного потенціалу

Харківської області та підвищення конкурентоспроможності

 продукції на зовнішніх ринках

Розвиток експортного потенціалу та підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств на зовнішніх ринках залежать, перш за все, від чотирьох складових комплексу маркетингу – товарної політики, цінової політики, збутової політики, політики просування: комплекс маркетингу (Marketing Mix або «4Р») = Продукція (Рroduct) & Ціна (Рrice) & Місце (Рlace) & Просування (Рromotion).

Саме цей підхід відповідає визначенню маркетингу як процесу управління, покликаного забезпечити виявлення, попередження і задоволення потреб споживачів найбільш раціональним способом, коли підприємства працюють за принципом: створювати те, що можна продати.

Разом з цими ключовими факторами, в умовах глобалізації ринків, зростання конкуренції і підвищення ролі послуг, необхідно враховувати ще три чинники або три додаткових «Р»: персонал (Personnel), процес (Process), фізичне оточення (Physical surround).

При цьому зростання вимог до персоналу викликає необхідність постійної роботи з підвищення кваліфікації працівників маркетингових служб і, особливо, менеджменту компаній. А поява нових організаційних форм продажу вимагає постійного вдосконалення процесів роботи з клієнтами, покращення процедури надання послуг.

Крім того, перехід до фази постіндустріального розвитку призводить до зростання ролі фізичних свідоцтв і атрибутів, які відіграють для клієнта роль підтвердження факту отримання послуги.

Зазначені «4P + 3P = 7Р» комплексу маркетингу повинні стати головними складовими для кожної компанії.  Роль Програми зводиться до того, щоб виконувати стимулюючу функцію відносно маркетингової діяльності самих підприємств, а також доповнювати цю діяльність додатковими інструментами і факторами маркетингу території. Такими додатковими складовими територіального маркетингу є:

- формування сприятливого підприємницького клімату і стимулювання залучення інвестицій;

- розвиток житлово-комунального господарства з метою покращення умов проживання на території Харківської області;

- впровадження кластерної моделі економічного розвитку для зростання регіональної кооперації;

- реалізація проектів розвитку регіональної інфраструктури, здатних забезпечити приток до регіону висококваліфікованих працівників і заможних клієнтів;

- реалізація проектів брендування території, наприклад: проведення міжнародних фестивалів, конкурсів, ярмарків, форумів.

У зв’язку з тим, що питання покращення інвестиційного клімату і розвитку житлово-комунального господарства відображатимуть окремі цільові програми, Програма розвитку експортного потенціалу Харківської області та підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках до 2016 року не буде охоплювати ці питання, а буде спрямована на такі маркетингові інструменти та пріоритетні напрями:

- розширення асортименту і підвищення якості товарів і послуг;

- стимулювання регіональної кооперації та системних методів формування цінової політики підприємств;

- системний підхід до дистрибуції продукції та освоєння нових ринків збуту;

- розширення каналів маркетингових комунікацій та системний підхід до просування вироблених в регіоні товарів і послуг;

- форсайтні дослідження для визначення пріоритетів науково-технічного і промислового розвитку регіону;

- розвиток інфраструктури регіону;

- підвищення компетентності топ-менеджменту підприємств і кадрова політика.

Крім перелічених складових територіального маркетингу і заходів стимулювання діяльності підприємств відповідно до комплексу маркетингу, ще одним пріоритетним напрямом Програми повинна стати участь регіону в програмах міжнародної технічної допомоги Україні, що здатні забезпечити підвищення конкурентоспроможності Харківської області.

Розширення асортименту і підвищення якості товарів і послуг,

що виробляються підприємствами області

Високорозвинуті країни світу вступили у фазу постіндустріального розвитку, якому відповідає зміна пріоритетів: від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, випереджального розвитку науки і високих технологій, виробництва продукції V та VI технологічних укладів:

- обчислювальна техніка, телекомунікаційне обладнання, програмне забезпечення, автоматизовані системи управління, продукція авіакосмічної промисловості й тонкої хімії (V технологічний уклад);

- біотехнологічна продукція на основі молекулярної біології та генної інженерії, конструкційних матеріалів з наперед заданими властивостями, нанотехнологічна продукція, роботи і системи штучного інтелекту, інтегровані високошвидкісні транспортні системи (VI технологічний уклад).

Поставлене Президентом України завдання щодо входження України до 2020 року у коло 20 провідних країн світу передбачає як для всієї країни, так і для кожного з регіонів активний розвиток галузей V технологічного укладу та формування ядра VI технологічного укладу, що може бути виконано за умови технічного переоснащення діючих виробництв на основі постійного впровадження інновацій, організації широкомасштабного трансферу технологій з метою отримання прибутків від комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності в умовах економіки знань.

Одночасно з підвищенням експорту високотехнологічної продукції, в області необхідно забезпечити підвищення ефективності використання природних ресурсів, транспортної та виробничої інфраструктури; проводити заміщення продукції, що ввозиться на її територію, товарами та послугами власного виробництва.

З метою підвищення ефективності використання природних та виробничих ресурсів Харківської області, зменшення питомої ваги товарів імпортного виробництва в структурі товарообороту регіону та стимулювання перегляду підприємствами усіх галузей виробництва своєї продуктової політики, до Програми включені п’ять пріоритетних напрямів щодо товарної політики:

- підвищення якості товарів та послуг, що виробляють харківські підприємства;

- стимулювання виробництва харківськими підприємствами нових видів продукції;

- створення регіональної інфраструктури трансферу технологій;

- підвищення ефективності використання природних ресурсів, транспортної та виробничої інфраструктури області;

- стимулювання розвитку місцевими підприємствами власного виробництва товарів та послуг для заміщення продукції, яка надходить на територію Харківської області з інших регіонів.

 Стимулювання регіональної кооперації та системних методів

формування цінової політики підприємств

Подальше здійснення ефективної експортної політики в регіоні вимагає вирішення низки проблем, пов’язаних з необхідністю підвищення конкурентоспроможності товарів, робіт та послуг. На сьогодні реаліями є відставання техніко-технологічного рівня виробництва промислової та іншої продукції від світових аналогів; невідповідність якості продукції світовим стандартам; нерозвиненість прогресивних форм регіональної кооперації підприємств, установ і організацій, відсутність умов для здійснення модернізації виробництва, відсутність фінансової, інформаційної, маркетингової інфраструктур.

У цих умовах назріла гостра потреба у зміні парадигми як національної, так і регіональної протекціоністської політики. Сьогодні комплексна протекціоністська політика повинна включати, по-перше, реалізацію системи заходів щодо зміцнення національної конкурентоспроможності шляхом активного інвестування в модернізацію і технічну реконструкцію виробництв; по-друге, впровадження регіональних програм щодо розвитку вітчизняного експорту на підставі створення інноваційних експортоорієнтованих кластерних структур.

Кластерний підхід став домінуючим інструментом підвищення конкурентоспроможності у багатьох країнах світу. Виходячи з цього в основу Програми покладено кластерний підхід, згідно з яким передбачається формування у регіоні інноваційних науково-виробничих кластерних структур (ІНВКС).

ІНВКС – це упорядкована, добровільно об’єднана сукупність економічно взаємопов’язаних і локалізованих на певній території суб’єктів господарювання. Ядро ІНВКС складають експортоорієнтовані підприємства, науково-дослідні і проектні установи, а також вищі навчальні заклади як генератори інноваційних ідей та кадрового забезпечення. До складу ІНВКС входять також обслуговуючі (підприємства – постачальники сировини, комплектуючих тощо), допоміжні (консультанти, брокери, венчурні компанії тощо) та доповнюючі суб’єкти господарської діяльності (збутові та інші організації).

Формування ІНКВС забезпечуватиме умови для більш високої захищеності та єдиної спрямованості інтересів його учасників у ланцюжку «виробництво – наука – освіта». Формування ІНВКС можна також визначити як орієнтовану на перспективу послідовність цілеспрямованих дій з метою ефективного використання переваг об’єднання його учасників.

Згідно з проведеним дослідженням, а також ґрунтуючись на чинному законодавстві України і затверджених програмах розвитку окремих галузей економіки як України в цілому, так і Харківської області, були виділені такі пріоритетні експортоорієнтовані кластерні структури, які необхідно сформувати у регіоні: кластери з нано- та біотехнологій, кластери «Мехатроніка» та ІКТ, енергетичного машинобудування; електротехнічного машинобудування; фармацевтичний кластер; кластер з виробництва обладнання для гірничо-видобувної та нафтогазової промисловості; виробництва медичної техніки; агропромисловий (з метою заміщення імпорту сільгосппродукції), туристичний кластер. Головною ознакою цих кластерних структур є наявність нової для ринку продукції.

Реалізація в регіоні стратегії інноваційного прориву вимагає створення в економіці регіону конкурентоспроможних кластерів вищих технологічних укладів. На думку фахівців, протягом найближчих 10 – 15 років, країни, що є світовими технологічними лідерами, зосередяться на таких напрямах, як наноелектроніка, оптоінформатика, фотоніка та біотехнології.

У регіоні існує база для створення кластерів з нано- та біотехнологій.

У Харківській області серед наукових установ, які займаються розробкою нано- та біотехнологій, – НТЦ «Нанотехнологія», Інститут кріобіології і кріомедицини НАН України, Лабораторія прикладних нанотехнологій О.М. Білоусова, НТЦ «Харківський фізико-технічний інститут», Науково-технологічний концерн «Інститут монокристалів» тощо.

НТЦ «Нанотехнологія» спеціалізується в напрямі розробки і практичної реалізації багатокомпонентних покриттів різного функціонального значення (моно- і багатошарових, наноструктурних, градієнтних) для поліпшення експлуатаційних характеристик матеріалів, вузлів і деталей машин, а також інструментів. Покриття збільшує термін служби інструментів від двох до десяти разів.

Інститут кріобіології і кріомедицини проводить дослідження в напрямі створення ефективних способів штучного кріозахисту біологічних систем різного рівня орієнтації і на їхній основі розроблення технологій консервування біологічних об’єктів.

Нанотехнологічною компанією «Нанофлуоресцентні матеріали» (НФМ), яка була створена у місті Харкові в 2004 році, розроблено новітні технології оптичного кодування біомолекул для широкого кола клінічної діагностики різних захворювань, включаючи рак. НФМ планує вихід на зовнішній ринок з такими діагностичними розробками, як нанодіагностика для ранніх стадій захворювань; інтегральна діагностична система «Нано-лабораторія на чипі» тощо.

Розвиток нано- та біотехнологій може дати поштовх до появи нових виробництв, збільшення обсягів експорту високотехнологічної продукції в інші країни світу і реального запровадження інноваційної моделі розвитку економіки України та її технологічного динамізму.

Серед завдань:

- формування інноваційних експортоорієнтованих кластерних структур в регіоні;

- забезпечення умов для зниження впливу коливань курсів основних світових валют на цінову політику кластерних структур;

- забезпечення умов для техніко-технологічної модернізації експортоорієнтованих кластерних структур;

- розробка науково-методичного забезпечення з основних напрямів ефективної діяльності експортоорієнтованих кластерних структур;

- проведення відбору конкурентоспроможних регіональних проектів у визначених кластерах;

- створення Інформаційного консорціуму трансферту інноваційних технологій (ІКТІТ);

- розвиток інформаційного забезпечення кластерних структур та сприяння їх участі у міжнародних тендерах;

- організація презентаційно-іміджевих виставкових заходів продукції, робіт, послуг кластерів регіону за кордоном.

Системний підхід до дистрибуції продукції

та освоєння нових ринків збуту

В умовах розвиненої ринкової економіки логістика є ефективним інструментом підвищення конкурентоспроможності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Якщо конкурентоспроможність розглядати з точки зору кооперації виробництва (процесів, технологій), виходу на нові ринки збуту, то дистрибуція товарів є дієвим методом логістики.

Прикладом світової дистрибуції є існування діючих логістичних центрів, які розташовані в прикордонних регіонах, на перетині важливих міжнародних транспортних коридорів. Створення та розвиток таких центрів дозволить економіці прикордонних регіонів, яким є Харківська область, розвиватися за рахунок відкриття нових підприємств, внаслідок чого з'являться додаткові робочі місця, збільшиться платоспроможний попит населення та приток покупців з інших регіонів. Все це призведе до збільшення дохідної частини як місцевих бюджетів зокрема, так і державного бюджету в цілому. Наявність логістичних центрів буде сприяти росту інвестиційної привабливості регіону для реалізації проектів та залучення іноземних інвестицій.

Оскільки “Логістичний центр” – дуже ємне поняття, яке включає в себе реалізацію різноманітних заходів, проведення робіт та наявність різних категорій учасників, тому для його успішного просування необхідно створити робочу групу, яка:

- визначить учасників проекту “Логістичний центр” – державні органи регіональної влади, бізнес-спільнота, науковці, міжнародні фонди (можливість участі представників будь-якої категорії з іншої держави у межах партнерства);

- проведе бізнес-наукову дискусію для визначення переліку питань до концепції з реалізації проекту “Логістичний центр”;

- проведе аналіз чинного законодавства України;

- розробить концепцію проекту (із залученням провідних закордонних спеціалістів відповідної галузі);

- визначить джерела фінансування проекту;

- лобіюватиме концепцію проекту в органах державної влади всіх рівнів.

 Розширення каналів маркетингових комунікацій

 та системний підхід до просування вироблених в регіоні товарів і послуг

Комунікаційна політика або політика просування (Promotion) є четвертою складовою комплексу маркетингу. Для донесення до потенційних споживачів інформації про продукцію використовуються такі інформаційні ресурси і канали маркетингових комунікацій:

- індивідуальна назва, фірмовий стиль (включаючи логотип, корпоративні кольори, слоган та інше);

- вид упаковки, принципи розміщення товару на вітрині (мерчандайзинг);

- усі види реклами (друкована, у засобах масової інформації, зовнішня, у місцях продажу – POS);

- включення технічного опису продукції до каталогів, розміщення інформації в мережі Internet;

- демонстрація продукції на виставках;

- презентація продукції на семінарах, майстер-класах, конференціях, міжнародних форумах;

- використання методів директ-маркетингу (персональні продажі, поштові розсилки, системи електронної торгівлі e-Commerce);

- PR (паблік рилейшнз) – зв’язки з громадськістю.

З метою стимулювання маркетингової діяльності підприємств, а також просування бренду Харківської області як регіону високоякісної продукції і успішного бізнесу у сфері «Promotion» Програма включає чотири пріоритетні напрями:

- організація міжнародних форумів;

- виставкова діяльність;

- інформаційно-видавнича діяльність;

- виготовлення сувенірної продукції Харківської області.

Форсайтні дослідження

для визначення пріоритетів економічного розвитку регіону

Форсайт (від англ. Foresight - «погляд у майбутнє») – процес систематичного визначення нових стратегічних наукових напрямів і технологічних досягнень, які в довгостроковій перспективі зможуть мати суттєвий вплив на економічний і соціальний розвиток регіону.

Форсайт ефективно використовується для розроблення регіональних стратегій розвитку передовими країнами для посилення своїх позицій на світових ринках за рахунок підвищення технологічного рівня виробництва та активізації інноваційної діяльності, а також при потребі прийняття управлінських рішень про вибір стратегічних альтернатив розвитку з урахуванням наявних можливостей і обмежень.

Принципи форсайту:

- урахування перспективних трендів, здатних вплинути на стратегічні позиції регіону (окремої галузі, компанії);

- залучення інформованих дієвих осіб (стейкхолдерів) до аналізу і діалогу;

- зіставлення майбутніх потреб з майбутніми можливостями;

- міждисциплінарний і міжвідомчий підхід;

- систематичний зворотній зв'язок з експертами та особами, які приймають рішення;

- регулярне проведення нових досліджень і співставлення отриманих результатів з попередніми передбаченнями.

Результати форсайту:

- виявлення перспективних трендів, що впливають на економічну ситуацію;

- визначення пріоритетів розвитку;

- підготовка пропозицій до можливих проектів;

- розробка дорожніх карт, які відображають дії з реалізації найбільш ефективних сценаріїв розвитку.

З метою використання форсайту для визначення пріоритетів економічного розвитку регіону Програма включає три напрями робіт:

- розробка методології та інструментарію вибору пріоритетів інноваційного розвитку регіону;

- формування мережі експертів і проведення форсайту;

- використання результатів форсайту для розвитку експортного потенціалу Харківської області та підвищення конкурентоспроможності харківської продукції на зовнішніх ринках.

 Розвиток інфраструктури регіону

Інфраструктурне забезпечення розвитку експорту передбачає широке коло завдань і заходів із забезпечення підвищення конкурентоспроможності товарів харківських виробників на зовнішніх ринках. Однією з основних ролей розвитку інфраструктури є формування зв’язків з кооперації та можливе виявлення кластерних ініціатив.

До основних механізмів може належати:

- розвиток державно-приватного партнерства в інноваційних галузях шляхом створення сприятливих умов для здійснення експорту;

- зниження трансакційних витрат на здійснення зовнішньоторговельної діяльності (митне та зовнішньоторговельне регулювання);

- активізація участі в регіональних інтеграційних об’єднаннях та угрупованнях;

- ефективна та виважена міжнародна політика у сфері зовнішньої торгівлі відповідно до національних економічних інтересів;

- сприяння проведенню маркетингових досліджень, необхідних експортерам для виходу на нові ринки;

- допомога у створенні експортних об’єднань та корпорацій;

- сприяння державному інвестуванню в експортні галузі, які не є привабливими для приватних інвесторів;

- стимулювання розробки і створення інноваційної продукції (державні програми інноваційного розвитку);

- утворення нових секторів і видів економічної діяльності та їх розвиток.

Розвинена мережа транспортних комунікацій є потужною базою для участі України в глобальних та регіональних інтеграційних процесах.

Для забезпечення розвитку транспортної системи повинні бути здійснені першочергові заходи у транспортно-дорожньому комплексі, авіаційному, залізничному та автомобільному сполученні:

- забезпечення зростання обсягів зовнішньоторговельних перевезень, зокрема транзитних контейнерних, сполученням Європа – Азія, насамперед у напрямку країн Південно-Східної Азії та Китаю через Харківський транспортний вузол;

- розвиток та інтеграція української транспортної інфраструктури в європейську транспортну систему та створення мережі контейнерних терміналів, логістичних центрів та “сухих портів”;

- оновлення зношених основних фондів усіх галузей транспорту;

- технологічна модернізація обладнання і процесів проходження кордону та інформаційне забезпечення;

- активізація та послідовність процесу реформування усіх сегментів транспортної системи відповідно до міжнародних вимог якості транзитних послуг;

- посилення взаємодії видів транспорту шляхом розвитку мультимодальних перевезень і міжнародних транспортних коридорів;

- гармонізація вітчизняної нормативно-правової бази у сфері цивільної авіації відповідно до вимог міжнародного права;

- активізація процесу модернізації авіаційного парку;

- збільшення пропускної та транзитної спроможності існуючого авіатранспортного вузла Харкова;

- збільшення частки авіаційного транспорту в системі транзитних перевезень;

- збільшення обсягу фінансування дорожнього господарства;

- використання передових технологій, машин, механізмів, матеріалів і конструкцій при модернізації існуючої системи автомобільних доріг для підвищення швидкості руху автотранспорту, економії пального та забезпечення безпеки руху;

- приведення існуючої сервісної інфраструктури автомобільних доріг у відповідність з сучасними міжнародними вимогами щодо архітектурно-будівельних характеристик, оснащення, переліку і якості послуг;

- забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного автомобільного транспорту на національному та міжнародному ринку транспортних послуг;

- створення ефективної системи допуску перевізників і транспортних засобів до надання послуг з перевезення вантажів, включаючи питання тарифів і фінансового навантаження на суб’єктів малого і середнього бізнесу;

- підвищення дорожньої безпеки;

- оновлення колійного господарства та рухомого складу залізниці, впровадження сучасних інформаційних, цифрових, телеметричних технологій з метою вирішення завдання транспортного забезпечення як внутрішніх потреб, так і транзитних перевезень;

- поліпшення якості послуг залізничного транспорту відповідно до зростаючих споживчих вимог та міжнародних стандартів.

Інфраструктурне забезпечення розвитку експортного потенціалу є пріоритетним, тому що за рахунок взаємодії учасників зовнішньоекономічної діяльності, зокрема у складі кластерів, відбувається суттєве зменшення витрат у процесі досягнення завдань з підвищення конкурентоспроможності продукції харківських виробників.

Для цього передбачається створення пілотного майданчика для апробації ефективної самодостатньої в інституціональному плані кластерної моделі розвитку експортного потенціалу, здійснення комплексу заходів для збереження і розвитку традиційних і нових харківських інфраструктурних об’єктів, реалізації гуманітарних і економічних проектів розвитку інфраструктури з урахуванням можливостей транскордонного з Російською Федерацією єврорегіону ”Слобожанщина” та розвитку інших міжрегіональних зв’язків з іншими країнами.

Пріоритетним залишається проектування, будівництво, реконструкція та ремонт об’єктів транспортної інфраструктури, додаткове залучення інвестицій у виробничу інфраструктуру регіону.

Особливістю акцентів цієї Програми є підвищення якості життя, тому передбачається створення умов для залучення інвестицій в соціальну інфраструктуру регіону не тільки для мешканців області, але й для іноземних користувачів при постійному розвитку в’їзного та внутрішнього туризму в Харківській області.

Підвищення компетентності топ-менеджменту

підприємств і кадрова політика

Традиційні зв'язки регіону в гуманітарній сфері вимагають пошуку нових рішень для зміцнення гармонійного співробітництва із традиційними регіонами-партнерами та виходу на нові закордонні міжрегіональні зв'язки, розширення міжнародної співпраці в науково-технічній, екологічній, гуманітарній сферах тощо.

Харківська область як регіон з високим рівнем концентрації освіти і науки, експортного потенціалу має можливість реалізовувати Програму за допомогою власних кадрових ресурсів. Сталі наукові та методологічні зв’язки дозволяють регіону за необхідності швидко залучити до роботи закордонних, а також українських спеціалістів з інших регіонів для посилення обміну досвідом у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Світова практика країн, які прагнуть стрімкого розвитку, передбачає радикальну зміну ставлення до інноваційних процесів, зокрема в освіті і науці. Одним із ключових аспектів є фактор міжнародного співробітництва через запозичення досвіду та використання передових технологій.

Прикладом швидкого відновлення економік, які використовували інноваційний шлях кадрового розвитку, є Південна Корея, Сінгапур, Китай, Ізраїль, Бразилія та інші.

Для підвищення компетентності топ-менеджменту та удосконалення кадрової політики при здійсненні міжнародного співробітництва, зокрема у науково-технічній сфері, необхідно посилення уваги до розвитку інноваційної інфраструктури, враховуючи досвід розвинених держав та держав, що успішно розвиваються.

Перспективним є розроблення планів інтеграції наукових шкіл у світовий науковий простір з метою утримання в країні вітчизняних наукових кадрів.

Для взаємодії з потенційними споживачами товарів та послуг підприємств Харківської області необхідно розробити систему залучення іноземних студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах Харкова, до проведення широкомасштабної кампанії з дослідження попиту на харківську продукцію в країнах їх проживання.

програмах міжнародної технічної допомоги

Участь у програмах міжнародної технічної допомоги

Міжнародна технічна допомога (МТД) - це ресурси та послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України (постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 №153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги»).

Міжнародна технічна допомога може залучатися у вигляді:

- будь-якого майна, необхідного для забезпечення виконання завдань проектів (програм), яке ввозиться або набувається в Україні;

- робіт і послуг;

- прав інтелектуальної власності;

- фінансових ресурсів (грантів) у національній чи іноземній валюті;

- інших ресурсів, не заборонених чинним законодавством України, у тому числі стипендій.

Допомога, що надається донорами у рамках технічного та техніко-економічного співробітництва, сприяє дотриманню курсу України на європейську інтеграцію, дає можливість залучити додаткові ресурси для розв’язання стратегічних завдань розвитку, зменшити навантаження на державний бюджет, створити додаткові робочі місця.

З часу набуття Україною незалежності основними донорами, передусім США, Канадою, ФРН, Нідерландами, Великобританією, Швецією, Швейцарією, Японією, Європейським Союзом, ООН, виділено понад 5 млрд. доларів США для реалізації проектів міжнародної технічної допомоги.

У першу чергу необхідно сформувати стратегічну програму щодо залучення МТД до стратегічних проектів Харківської області з підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється на харківських підприємствах. Для проведення системної роботи в цьому напрямі необхідно створити координаційний центр, який на підставі результатів аналізу проблем соціально-економічного розвитку Харківської області та її експортних можливостей буде визначати пріоритетні напрями техніко-економічного співробітництва між донорами та Харківської областю.

Друга важлива необхідність – це організація навчання фахівців (зокрема працівників державного сектору), які беруть участь у підготовці та реалізації проектів, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями. Такий навчальний центр може бути створений на базі Інформаційно-аналітичного центру ЄС в Харківському національному економічному університеті для підготовки інформаційних брокерів з формування проектів для одержання фінансування з різних фондів, а також сприяння підприємствам-експортерам у підготовці їх заявок на участь у міжнародних тендерах на поставки товарів та послуг.

Для посилення інформування міжнародних організацій про результати харківських наукових досліджень, з метою залучення до фінансування проектів міжнародних фінансових і наукових інститутів і фондів передбачається формування стратегічної програми із залучення проектів міжнародної технічної допомоги до реалізації стратегічних проектів Харківської області.

Ураховуючи суттєві зміни у структурі та переліку міжнародних програм щодо участі в них України, необхідно проводити постійний інформаційний моніторинг міжнародних проектів, зокрема проекту «Східне партнерство».

5. Основні механізми державної та регіональної підтримки експорту

Відповідно до цілей та завдань Програми необхідно виділити механізми розвитку, підтримки та стимулювання експорту.

Механізми розвитку експорту забезпечать появу нових об’єктів та суб’єктів експортної діяльності в Україні (галузі, підприємства, продукти, ринки).

Механізми підтримки експорту сприятимуть забезпеченню ефективності експортної діяльності вітчизняних підприємств (законодавчі, фінансові, інформаційні).

Механізми стимулювання експорту дозволять зацікавити підприємства до виходу на зовнішні ринки (зовнішньоекономічні, соціальні, законодавчі, фінансові, інформаційні).

До основних механізмів регіональної підтримки розвитку експорту належить економічна дипломатія:

- поглиблення двосторонньої співпраці в рамках спільних міжурядових комісій;

- формування пріоритетних напрямів співпраці на коротко- та середньостроковий період з країнами-партнерами;

- забезпечення виконання домовленостей, досягнутих під час двосторонніх засідань;

- розвиток співробітництва в рамках міжнародних організацій, зокрема вдосконалення двосторонньої договірно-правової бази;

- забезпечення виконання міжнародних зобов’язань;

- вирішення питань лібералізації та диверсифікації зовнішньої торгівлі;

- покращення торговельних режимів з країнами-партнерами, насамперед у напрямі зняття торговельних обмежень, запроваджених щодо української продукції;

- розвиток транскордонного співробітництва;

- залучення іноземних кредитів, інвестицій та технічної допомоги;

- забезпечення захисту інтересів України на зовнішніх ринках;

- пошук та розширення нових зовнішніх товарних ринків;

- залучення новітніх технологій в економіку України;

- розроблення програм довгострокового співробітництва з найважливішими торговельно-економічними партнерами України;

- вирішення проблемних питань двостороннього торговельно-економічного співробітництва з країнами-партнерами;

- визначення та реалізація національних пріоритетів під час багатосторонніх торговельних переговорів у рамках СОТ;

- надання підтримки щодо участі українських підприємств у реалізації масштабних міжнародних економічних проектів.

До основних механізмів регіональної підтримки експорту належать:

- сприяння виваженій кредитній політиці в питаннях розвитку експорту через консорціумні кредити на реалізацію великих проектів;

- контроль за захистом внутрішнього ринку відповідно до правил та вимог СОТ і ЄС;

- сприяння створенню системи страхування експорту;

- організаційне забезпечення розвитку експорту (виставкова діяльність, дипломатична співпраця та інше);

- інформаційна та консультаційна підтримка експорту.

До основних регіональних механізмів стимулювання експорту належать:

- організація партнерства місцевої влади та підприємницьких об’єднань;

- участь місцевої влади в регіональних та міжрегіональних торговельних асоціаціях;

- поширення місцевою владою інформаційних матеріалів щодо експортних та інвестиційних можливостей підприємств регіону;

- надання консалтингових послуг;

- реалізація довгострокових територіальних програм пошуку місцевих постачальників для іноземних імпортерів;

- проведення семінарів, бізнес-форумів, конференцій, виставок та обмін делегаціями за підтримки органів місцевої влади;

- підготовка кадрів у сфері міжнародної торгівлі;

- покращення регуляторного середовища;

- акумулювання коштів на необхідні експортерам дослідження (створення пулів експортерів);

- державна підтримка фінансового лізингу та франчайзингу;

- формування інноваційної інфраструктури ринку та трансфер інновацій;

- стимулювання експортної діяльності через допомогу малим та середнім підприємствам.

На майбутню структуру українського експорту у подальшому суттєво можуть вплинути переговори України з Європейським Союзом та Європейською асоціацією вільної торгівлі про створення зони вільної торгівлі; адаптація національних промислових, санітарних, фітосанітарних стандартів до європейських; заходи з підтримки бізнесу, у т. ч. у контексті податкової реформи, реформування дозвільної системи, спрощення митних процедур тощо.

6. Організаційне забезпечення виконання Програми

Для реалізації завдань Програми необхідно:

-      утворити ринкові інституційні форми для підтримки експортної діяльності українських підприємств;

-      розвивати регіональні та муніципальні інституції підтримки експорту;

-      розробити моделі кластерної організації підприємств-експортерів, зокрема через утворення транскордонних кластерів;

-      наблизити норми чинного законодавства України до відповідних норм законодавства ЄС за окремими напрямами (у тому числі адаптація національних промислових, санітарних та фітосанітарних стандартів до європейських);

-      удосконалити систему нетарифного регулювання експорту на основі результатів аналізу діючих інструментів формування торговельної політики;

-      розширити ринок збуту традиційної експортної продукції українських підприємств;

-      удосконалити систему інформаційно-консультаційної підтримки експорту;

-      надати інформаційно-методичну підтримку українським компаніям для забезпечення участі в міжнародних тендерах, виставках та ярмарках.

У результаті реалізації  Програми передбачається:

-     організація інститутів партнерства місцевої влади та підприємницьких об’єднань;

-     участь місцевої влади в діяльності регіональних та міжрегіональних торговельних асоціацій;

-     підготовка підприємств області до започаткування співробітництва з іноземними партнерами;

-     налагодження співробітництва між державними, громадськими та приватними організаціями сприяння експорту;

-     захист інтересів експортерів;

-     надання системної інформаційної та консультаційної допомоги вітчизняним компаніям, зокрема малим та середнім підприємствам;

-     забезпечення підприємств необхідною інформацією щодо перспективних ринків збуту їх продукції.

Координатором щодо реалізації Програми є Головне управління зовнішньоекономічних зв’язків та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації із залученням Головних управлінь та управлінь Харківської обласної державної адміністрації, які за своїми повноваженнями беруть участь в реалізації регіональної політики щодо зовнішньоекономічної діяльності: Головне управління економіки, Головне управління агропромислового розвитку, Головне управління промисловості, транспорту і зв’язку, Головне управління освіти і науки, управління фармації та фармацевтичної промисловості, Управління культури і туризму.

До вирішення завдань Програми також можуть бути залучені підприємства інформаційної інфраструктури – Комунальне підприємство «Індустріальний парк «Рогань» Харківської обласної ради, Харківська торгово-промислова палата, Європейська бізнес-асоціація, наукові та вищі навчальні заклади Харківської області.

7. Очікувані результати реалізації Програми

Основними результатами Програми мають бути:

-     забезпечення збалансованого стану зовнішньої торгівлі області;

-     зниження ризиків, пов’язаних з експортом українських товарів та послуг;

-     покращення структури експорту стосовно збільшення експорту продукції з високою часткою доданої вартості;

-     спрощення умов доступу національних виробників та експортерів до ринків країн світу;

-     створення нових робочих місць;

-     збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів;

-     покращення міжнародного іміджу України тощо.

Реалізація Програми дозволить:

- посилити позиції регіональних експортерів на зовнішніх ринках;

- дати можливість здобути цінний досвід виходу на ринки розвинених країн світу, а також в умовах світової конкуренції  відповідно до законодавства зазначених країн зайняти свою нішу на цих ринках;

- здобути досвід роботи на ринках високорозвинених країн (зокрема країн членів ЄС) і тим самим підвищити рівень конкурентоспроможності;

- збільшити обсяги валютних надходжень в країну від реалізації товарів на зовнішніх ринках;

- покращити показник сальдо зовнішньоторговельного обороту області з країнами світу;

- збільшити обсяги виробництва та асортимент продукції;

- підвищити рівень конкурентоспроможності товаровиробників в умовах інтеграції країни у міжнародні інституції;

- активізувати транскордонне співробітництво, перевести його в площину, насамперед, конкретних економічних результатів;

- збільшити експорт продукції з регіону в країни СНД і ЄС, збільшити в експорті частку нематеріальних і високотехнологічних продуктів;

- оптимізувати економічні результати регіону після вступу України у СОТ;

- поліпшити екологічну ситуацію в регіоні;

- поліпшити міжнародний імідж регіону;

- створити нові організаційні та інституціональні можливості для підтримки та розвитку міжнародного співробітництва в економічній і гуманітарній сферах;

- здійснити інформаційний прорив регіону на міжнародному рівні.

Прогнозовані показники:

- щорічне збільшення обсягів експорту товарів з пропорційним зростанням виробництва;

- збільшення обсягу прямих іноземних інвестицій та утримання їх в економіці, що сприятиме абсорбції технології, модернізації та підвищенню продуктивності;

- збереження позицій українських товарів на ринках країн СНД;

- освоєння нових ринків Близького Сходу, Африки, Латинської Америки та окремих країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону;

- досягнення рівня східноєвропейських країн по показниках частки інтелектуальної власності (нематеріальних активів) у собівартості продукції;

- досягнення рівня східноєвропейських країн за часткою продукції з високим ступенем переробки в обсязі ВВП;

- збереження наукових шкіл у сферах, які є індикаторами інтелектуального рівня розвинених країн, відповідно до певних пріоритетів (наприклад, аерокосмічна, енергомашинобудівна галузі).

8. Визначення джерел фінансування Програми

Фінансування Програми здійснюється за рахунок бюджетних коштів та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством України. Фінансування Програми за рахунок коштів обласного бюджету здійснюється відповідно до кошторису, що затверджується на кожний рік виключно у межах фінансових можливостей.

Фінансування із обласного бюджету буде здійснюватися на проведення маркетингових досліджень, підготовчих візитів, здійснення юридичного супроводу та підготовки необхідної документації, виготовлення інформаційних матеріалів, виготовлення стендів, проведення представницьких заходів за участю вітчизняних експортерів та їх потенційних партнерів, проведення навчальних семінарів, співфінансування впровадження та сертифікації систем управління безпекою продукції в межах наявного фінансового ресурсу.

Строк виконання Програми – 2011 – 2016 роки.

Орієнтовне ресурсне забезпечення Програми наведено в додатку «Ресурсне забезпечення Програми».

Фінансові та матеріальні ресурси для реалізації Програми будуть надходити з таких джерел:

- обласний бюджет;

- інші джерела фінансування, не заборонені чинним законодавством України.

9. Створення регіональної системи моніторингу

конкурентоспроможності. Контроль за виконанням Програми

Координація роботи щодо виконання Програми покладається на Головне управління зовнішньоекономічних зв’язків та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації.

Обласна державна адміністрація щопівроку інформує обласну раду про хід виконання Програми.

Контроль за виконанням Програми здійснює обласна рада. Поточний контроль за ходом реалізації заходів Програми здійснюють постійні комісії обласної ради: з питань соціально-економічного розвитку регіону, інвестицій, міжнародного та міжрегіонального співробітництва та з питань бюджету.

Головне управління зовнішньоекономічних зв’язків та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації щопівроку здійснює моніторинг стану виконання заходів Програми та надає обласній державній адміністрації пропозиції щодо її подальшого удосконалення.