ЗРАЗОК НЕ ДОГМА, А ОРІЄНТИР

Після затвердження Міністерством праиі і соціальної політики зразка форми трудового договору між фізичною особою та її найманим працівником, місцевий центр зайнятості відмовляється реєструвати трудові договори, шо відрізняються від цього зразка. Чи правомірні такі дії?

Відповідно до ст. З Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливою формою трудового договору є контракт, де строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (зокрема, матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (згідно зі ст. 21 КЗпП). А однією з підстав припинення трудового договору може бути підстава, передбачена у контракті (п. 8 ст. 36 КЗпП).

Дійсно, у статті 24-1 КЗпП зазначено, що після укладення між працівником і фізичною особою трудового договору у письмовій формі остання повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати його у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Мінпраці України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 260 від 08.06.2001 року такий порядок було затверджено. Пунктом 4 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою (далі — Порядок) встановлено, що відповідальна особа центру зайнятості у день подання фізичною особою трудового договору реєструє його за формою, що додається. Йому присвоюється номер і ставиться дата реєстрації.

Підстав для відмови у реєстрації Порядок не містить. Передбачено також обов'язок фізичної особи — працедавця у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково, зробити у ньому запис про підстави припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП та сповістити про це державну службу зайнятості, що зареєструвала трудовий договір (п. 6 Порядку).

Форма трудового договору розроблена з метою забезпечити внесення до угоди між роботодавцем та найманим працівником усіх істотних умов. Однак, як випливає з п. 7. Порядку, сторони керуються загальними нормами законодавства про працю при вирішенні питань, не передбачених цим договором. З цього зрозуміло, що для реєстрації трудового договору (за принципом мінімально необхідного) достатньо вказати умови, передбачені зразком.

Попри те, якщо сторони додатково передбачають у договорі індивідуальні умови (укладають контракт), що не суперечать чинному законодавству, то такий трудовий договір повинен бути зареєстрований у визначений Порядком спосіб. До обов'язків центру зайнятості не належить оцінка умов контракту між фізичною особою та її найманим працівником, а визнання угод недійсними та захист трудових прав громадян здійснюється у судовому порядку.

Таким чином, використовувана (об'єднанням підприємців тощо) до 2001 року форма відповідного трудового договору може передбачати умови, що не були враховані нормативним зразком, і не суперечать трудовому законодавству, а такий трудовий договір підлягає реєстрації. Відмова від реєстрації трудового договору центром зайнятості є підставою для судової скарги у порядку глави 31-А Цивільного процесуального кодексу.

Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА

По материалам газеты "Юридичний вісник України"