ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
17 вересня 2012 р.
за № 1590/21902
Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Національний банк України" (679-14)
, статті 74 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14)
та з метою підвищення ефективності та забезпечення належної організації здійснення ліквідаційної процедури банків Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність, нормативно-правові акти Національного банку України згідно з переліком, що додається.
3. Процедура ліквідації банку, розпочата до набрання чинності Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17)
, завершується згідно з порядком, установленим законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
4. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Іваненко Н.В.), Юридичному департаменту (Новіков В.В.) подати цю постанову на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
5. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Іваненко Н.В.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України, а також ліквідаторів банків для використання в роботі.
6. Постанова набирає чинності з 22.09.2012, але не раніше дня її офіційного опублікування.
7. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Соркіна І.В.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
17.08.2012 № 346
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
17 вересня 2012 р.
за № 1590/21902
ПОЛОЖЕННЯ
про застосування Національним банком України заходів впливу
I. Загальні положення
1. Основні положення
1.1. Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України" (679-14)
, "Про банки і банківську діяльність" (2121-14)
(далі - Закон про банки), "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про запобігання легалізації (1702-18)
), Закону України "Про валюту і валютні операції" (2473-19)
(далі - Закон про валюту), законодавства України про господарські товариства, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).
1.2. Це Положення визначає підстави і порядок застосування Національним банком заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського, валютного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, його вимог, установлених відповідно до статті 66 Закону (2121-14)
про банки, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а саме: Закону про запобігання легалізації (1702-18)
, Закону про банки (2121-14)
в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють діяльність банків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі -законодавство з питань фінансового моніторингу), або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи (далі - застосування іноземних санкцій).
1.3. Терміни, які використовуються в цьому Положенні, уживаються в таких значеннях:
застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями, або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи (далі - застосування іноземних санкцій), - факт прийняття іноземною державою, міждержавним об'єднанням або міжнародною організацією рішення про застосування до банку чи власника(ів) істотної участі в банку санкцій;
здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку;
зупинення операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій;
обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом/обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном;
припинення операцій - безстрокова заборона здійснення банком окремих видів операцій;
уповноважена посадова особа Національного банку - посадова особа Національного банку, яка має право підпису документів від імені Національного банку відповідно до законодавства України або нормативно-правових актів Національного банку, або розпорядчих документів Національного банку чи довіреності.
Інші терміни, які використовуються в цьому Положенні, уживаються в значеннях, визначених у Законі про банки (2121-14)
та інших законодавчих актах України і нормативно-правових актах Національного банку.
2. Заходи впливу, що застосовуються Національним банком
2.1. Національний банк застосовує до банків заходи впливу, передбачені статтею 73 Закону про банки (2121-14)
.
2.2. Національний банк за порушення в діяльності відокремленого підрозділу банку застосовує заходи впливу безпосередньо до банку - юридичної особи (за винятком тимчасового відсторонення посадової особи відокремленого підрозділу банку від посади).
Національний банк має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій згідно з частиною шостою статті 23 Закону про банки (2121-14)
.
2.3. Національний банк застосовує до філій іноземних банків заходи впливу, передбачені частиною першою (крім пунктів 2, 4, 9 у частині власника істотної участі та особи, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 Закону (2121-14)
про банки, 10 і 12 у частині віднесення до категорії неплатоспроможних) статті 73 Закону (2121-14)
про банки.
У разі допущення філією іноземного банку порушень банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу Національний банк може висувати до іноземного банку вимогу щодо їх усунення, повідомляти про допущене порушення наглядовий орган іноземної держави як перед застосуванням адекватних заходів впливу, так і після їх застосування.
Філія іноземного банку не пізніше трьох робочих днів із дня отримання рішення Національного банку про застосування до неї заходу впливу (письмової вимоги) повідомляє про це іноземний банк та наглядовий орган відповідної іноземної держави.
2.4. Національний банк застосовує до банківської групи, відповідальної особи банківської групи, інших учасників банківської групи заходи впливу, передбачені статтею 73 Закону про банки (2121-14)
(крім пунктів 2, 12, 13 частини першої цієї статті).
Національний банк у разі необхідності застосування заходів впливу до небанківської фінансової установи, яка є учасником банківської групи, за порушення банківського законодавства звертається до державного органу, що здійснює нагляд за нею, щодо застосування до цієї особи адекватних заходів впливу.
2.5. Національний банк застосовує до інших осіб, які є об’єктом перевірки Національного банку відповідно до Закону про банки (2121-14)
, заходи впливу, передбачені пунктами 1, 9, 10 частини першої статті 73 Закону про банки.
3. Підстави та порядок застосування заходів впливу
3.1. Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (2121-14)
(далі - банки), банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність), або в разі застосування іноземних санкцій, на підставі результатів (матеріалів):
інспекційних перевірок діяльності банків;
перевірок банків з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка з питань фінансового моніторингу, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу);
безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків;
аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;
аудиторських перевірок банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення зовнішнього аудиту банків;
перевірок дотримання банками валютного законодавства;
контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, виконанням рішень Національного банку про застосування заходів впливу, виконанням пред'явлених (висунених) вимог, припиненням здійснення ризикової діяльності, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України;
пропозицій куратора банку;
що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об'єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій;
нагляду за дотриманням банками та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань реєстрації та ліцензування банків, набуття (збільшення) істотної участі в банку та розкриття інформації про структуру власності.
3.2. Заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.
Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до Закону про банки та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням:
характеру допущених банком порушень;
причин, які зумовили виникнення виявлених порушень;
загального фінансового стану банку;
розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників;
інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17)
(далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування.
3.3. Рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення.
Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.
Ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути:
1) здійснення банком операцій (прямо або опосередковано), що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу);
2) здійснення опосередкованого кредитування пов’язаних із банком осіб;
3) невключення до переліку пов’язаних із банком осіб, які мають ознаки пов’язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано;
4) здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності;
5) використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату банку або викривлення його звітності;
6) дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов’язаних з банком осіб;
7) одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу;
8) недостатність доходів банку, що створює ризик майбутніх зменшення регулятивного капіталу банку та порушення встановлених Національним банком економічних нормативів капіталу.
Ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути:
1) проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або, якщо у банку немає документів (інформації) щодо реальних фінансових можливостей здійснення фінансових операцій клієнтів, або в разі невідповідності фінансових операцій клієнта наявним у банку документам (інформації) щодо фінансового стану та/або змісту діяльності (соціального статусу) клієнта;
2) участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов'язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов'язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею-продажем цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо);
3) проведення банком або клієнтами банку фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов'язані з уникненням виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу;
4) нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
5) невикористання банком права відмовити в проведенні клієнтами банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони можуть бути пов'язані з використанням послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого злочину;
6) здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій з використанням втрачених, викрадених документів або таких, що мають ознаки підроблених, недійсних (нікчемних);
7) здійснення фінансової операції клієнтом, який є публічним діячем, особою, близькою або пов’язаною з публічним діячем, щодо якого (якої) банк не має документально підтверджених відомостей стосовно джерел походження коштів (активів, прав на такі активи), достатніх для підтвердження його (її) реальних фінансових можливостей проводити чи ініціювати проведення відповідної фінансової операції;
8) створення/складення банком та/або подання ним Національному банку недостовірної(их) інформації/документів/висновків;
9) неодноразове проведення клієнтом банку фінансових операцій з перерахування коштів за кордон як здійснення авансових платежів (попередньої оплати) на виконання зовнішньоекономічного(их) договору(ів), стосовно якого(их) банку було відомо або могло бути відомо, зокрема із публічних джерел або від інших фінансових установ, що контрагент(и) неодноразово порушує(ють) виконання/не виконує(ють) умов(и) відповідного(их) зовнішньоекономічного(их) договору(ів);
10) проведення фінансових операцій клієнтів, щодо яких банком не вжито достатніх заходів стосовно встановлення їх кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)] та/або щодо яких є підстави вважати, що вони використовують агентів, номінальних утримувачів (номінальних власників) або посередників з метою приховування кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)].
3.4. Обов’язок довести, що в діях клієнта або банку немає ознак здійснення ризикової діяльності, покладається на банк.
3.5. Рішення Національного банку про застосування заходу впливу має містити:
1) зміст (назву) заходу впливу, що застосовується до банку;
2) відомості про встановлені обставини (факти) та опис порушення (із зазначенням норм законів України, нормативно-правових актів Національного банку, які порушено)/ризикової діяльності/інформації про застосування іноземних санкцій або вчинених дій (бездіяльності) банку, що призвели до порушення або до здійснення ризикової діяльності;
3) кількісні, якісні оцінки та висновки Національного банку, включаючи висновки про наявність ознак провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та обґрунтування адекватності застосування відповідного заходу впливу, що ґрунтуються на встановлених обставинах (фактах);
4) реквізити документа, у якому зафіксовані порушення або зазначені ознаки здійснення банком ризикової діяльності/який містить інформацію про застосування іноземних санкцій;
5) відомості про результати розгляду пояснень/заперечень банку/філії іноземного банку або іншої особи, яка стала об'єктом перевірки Національного банку та щодо якого (якої) прийнято таке рішення (у разі наявності).
Рішення Національного банку про застосування заходу впливу оформляється в установленому Національним банком порядку та є обов'язковим для виконання.
3.6. Національний банк у разі розгляду питання щодо застосування заходу впливу до банку/філії іноземного банку або іншої особи, яка стала об'єктом перевірки Національного банку, запрошує на засідання Правління Національного банку або Комітету з питань нагляду для надання пояснень/заперечень стосовно допущених порушень уповноважену (уповноважених) особу (осіб) банку/філії іноземного банку або іншу особу (уповноваженого представника юридичної особи), яка стала об'єктом перевірки Національного банку та щодо якого (якої) має бути прийнято таке рішення.
Запрошення надсилається електронною поштою (або на паперових носіях) до банку/філії іноземного банку або іншої особи, яка стала об'єктом перевірки Національного банку, не пізніше ніж за два робочих дні до дня проведення засідання Правління Національного банку або Комітету з питань нагляду.
Нез'явлення запрошеної особи на засідання Правління Національного банку або Комітету з питань нагляду не є підставою для перенесення розгляду питання щодо застосування заходу впливу до банку/філії іноземного банку або іншої особи, яка стала об'єктом перевірки Національного банку, та не є перешкодою для прийняття такого рішення.
3.7. Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
Національний банк має право застосувати заходи впливу у зв’язку із застосуванням іноземних санкцій протягом строку їх дії починаючи з дня офіційного опублікування (оприлюднення) інформації про застосування іноземних санкцій.
3.8. Національний банк надсилає рішення про застосування заходу впливу банку згідно з установленими Національним банком вимогами щодо пересилання документів з грифом обмеження доступу, за винятком випадків, передбачених цим Положенням.
Національний банк інформує Фонд гарантування про застосовані до банку заходи впливу в порядку, визначеному договором про співпрацю між Фондом гарантування та Національним банком.
3.9. Рішення Національного банку про застосування заходу впливу може бути оскаржене в судовому порядку, виключно з метою встановлення законності таких рішень. Оскарження не зупиняє виконання рішення.
3.10. Національний банк не застосовує до банку заходи впливу в разі, якщо допущені банком порушення пов’язані з належним виконанням ним погодженого Національним банком плану припинення банківської діяльності банку без припинення юридичної особи відповідно до Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" (1985-19)
та нормативно- правових актів Національного банку з питань ліцензування банків.
4. Контроль за усуненням порушень
4.1. Національний банк здійснює контроль за усуненням банком порушень у його діяльності, виконанням рішень Національного банку про застосування заходів впливу, виконанням пред'явлених (висунених) вимог, припиненням здійснення ризикової діяльності в порядку, установленому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.
4.2. Письмова вимога складається на бланку Національного банку. У письмовій вимозі зазначаються назва документа "Письмова вимога", повне найменування банку та поштова адреса банку/філії іноземного банку, якому (якій) вона надсилається, указується на вчинені банком/філією іноземного банку порушення та за потреби зазначається про необхідність ужиття банком/філією іноземного банку у визначені Національним банком строки конкретних заходів з метою усунення порушень.
Письмову вимогу підписує заступник Голови Національного банку, який згідно зі своїми функціональними обов'язками здійснює керівництво підрозділом Національного банку, що ініціював пред'явлення вимоги.
4.3. Національний банк має право вимагати припинення повноважень члена ради банку в разі встановлення за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки фактів неналежного виконання ним своїх обов'язків.
Національний банк відповідно до статті 39 Закону (2121-14)
про банки має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку в разі встановлення за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки недоліків у діяльності банку або в роботі правління банку/голови та/або членів правління банку, що вимагає прийняття рішення в межах повноважень ради банку, визначених законодавством України та статутом банку.
Рішення Національного банку про висунення вимоги щодо припинення повноважень члена ради банку/позачергового скликання засідання ради банку приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
4.4. Національний банк має право в установленому цим Положенням порядку відмінити/достроково відмінити застосовані заходи впливу. Рішення про відміну/дострокову відміну застосованого заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду в межах своїх повноважень.
II. Заходи впливу
1. Письмове застереження
1.1. Національний банк у разі потреби висування до банку вимоги щодо усунення порушення банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу, нормативно-правових актів Національного банку та/або вжиття заходів щодо недопущення таких порушень у подальшій діяльності застосовує до банку такий захід впливу, як письмове застереження.
1.2. Рішення про застосування заходу впливу у вигляді письмового застереження приймає Комітет з питань нагляду.
Письмове застереження складається на бланку Комітету з питань нагляду та підписується головуючим на засіданні Комітету з питань нагляду.
1.3. Національний банк у письмовому застереженні висловлює банку своє занепокоєння станом його справ, указує на допущені порушення банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу, нормативно-правових актів Національного банку, недоліки в роботі та за потреби конкретні заходи, яких потрібно вжити банку у визначені строки з метою їх усунення та/або недопущення надалі, зокрема щодо:
а) усунення конкретних порушень чи недоліків у діяльності банку або його відокремленого підрозділу, які безпосередньо ще не вплинули на його фінансовий стан, але в майбутньому можуть призвести до його погіршення та загрози інтересам вкладників і кредиторів банку;
б) усунення банком порушень економічних нормативів;
в) зменшення невиправданих витрат банку;
г) обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами;
ґ) виправлення (коригування) фінансової звітності банку за результатами банківського нагляду;
д) неподання на письмову вимогу Національного банку або уповноваженої Національним банком особи документів для проведення перевірки;
е) забезпечення проведення обов’язкової аудиторської перевірки банку та подання висновків/звітів аудиторськими фірмами відповідно до законодавства про аудиторську діяльність;
ж) усунення порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу;
з) інших порушень;
и) усунення порушень вимог нормативно-правових актів Національного банку з питань організації управління ризиками інформаційної безпеки;
і) недотримання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо нагляду на консолідованій основі;
ї) усунення порушення вимог валютного законодавства.
1.4. Якщо письмове застереження складається на підставі матеріалів інспекційної перевірки, то воно може надсилатися до банку разом із довідкою про перевірку/звітом про інспектування.
Письмове застереження також може надсилатися до банку під час інспекційної перевірки.
1.5. Банк зобов'язаний подати Національному банку протягом п’яти робочих днів із дати отримання письмового застереження відповідь із зазначенням строку, протягом якого він зобов’язується вирішити виявлені проблеми та усунути порушення та/або вжити заходів щодо недопущення таких порушень у подальшій діяльності.
Національний банк протягом 20 календарних днів із дня отримання зобов’язань банку щодо усунення порушень має право надати до них зауваження, які є обов’язковими для врахування банком.
1.6. Національний банк у разі невиконання банком вимог щодо усунення зазначених у письмовому застереженні порушень в установлені строки або вимог, передбачених пунктом 1.6 цієї глави, розглядає питання щодо застосування іншого заходу впливу.
1.7. Якщо банк допустив порушення, для усунення якого потрібно більше ніж два місяці, то письмове застереження до банку не застосовується. У цьому разі до банку має застосовуватися інший захід впливу.
2. Скликання загальних зборів учасників банку, ради банку, правління банку
2.1. Національний банк має право прийняти рішення про потребу скликання загальних зборів учасників банку, засідання ради/правління банку.
2.2. Національний банк має право прийняти рішення про скликання загальних зборів учасників банку в разі погіршення фінансового стану банку, зокрема якщо:
банк має збитки за результатами фінансового року;
фінансове оздоровлення банку потребує залучення додаткових коштів учасників, інвесторів для збільшення капіталу банку.
2.3. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк про час і місце проведення загальних зборів учасників банку, засідання ради/правління банку, порядок денний і надати проект рішення, що вноситься на розгляд загальних зборів учасників банку, засідання ради/правління банку, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня їх проведення.
Банк забезпечує проведення загальних зборів учасників банку, засідання ради/правління банку в строк, визначений у рішенні Національного банку.
Уповноважений представник Національного банку в разі потреби бере участь у проведенні загальних зборів учасників банку, засідання ради/правління банку з правом дорадчого голосу.
2.4. Банк протягом трьох робочих днів після проведення загальних зборів учасників банку, засідання ради/правління банку подає до Національного банку, протокол загальних зборів/засідання ради/правління банку, підписаний головою та секретарем зборів/головою ради/правління банку, разом з іншими документами відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку, у тому числі розроблений (у разі необхідності) та схвалений план фінансового оздоровлення/програму капіталізації/план реорганізації/план заходів щодо усунення допущених банком порушень (далі - план заходів). Протокол загальних зборів учасників банку, засідання ради/правління банку має містити рішення щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства.
2.5. Банк складає план заходів на строк, який установлюється індивідуально з урахуванням характеру проблем та допущених порушень.
Банк має право ініціювати продовження строку виконання плану заходів за наявності обґрунтованих підстав.
План заходів має складатися з урахуванням вимог глави 1 розділу III цього Положення та передбачати конкретні заходи, спрямовані на поліпшення фінансового стану, зокрема, прогнозні значення економічних нормативів, динаміку балансових показників тощо.
2.6. Національний банк протягом 10 робочих днів із дня отримання плану заходів розглядає його щодо ефективності та відповідності вимогам Національного банку. У разі наявності зауважень або пропозицій до наданого банком плану заходів банку надсилається лист за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями або пропозиціями.
Рішення про погодження плану заходів приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
2.7. Національний банк не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії плану заходів проводить інспекційну перевірку цього банку (у разі потреби оцінки виконання тих заходів, що не можуть бути перевірені в режимі безвиїзного нагляду).
2.8. План заходів є завершеним у разі виконання банком прийнятих на себе зобов'язань щодо поліпшення фінансового стану банку та дотримання економічних нормативів, порядку формування і зберігання обов'язкових резервів, резервів за валютними деривативами, відповідності визначеного банком кредитного ризику вимогам нормативно-правових актів Національного банку.
2.9. У разі неподання банком у встановлений строк плану заходів/подання плану заходів, що не відповідає вимогам цього Положення (з урахуванням вимог, установлених у рішенні Правління Національного банку або Комітету з питань нагляду щодо прийняття банком плану заходів), або невиконання банком плану заходів/погіршення його фінансового стану Національний банк застосовує до банку інші заходи впливу.
3. Укладення письмової угоди з банком
3.1. Письмова угода як захід впливу може укладатися з банком, що допустив порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку (у тому числі значень економічних нормативів, лімітів валютної позиції) або здійснює ризикову діяльність, за умови подання ним прийнятного плану заходів для усунення виявлених порушень.
3.2. У письмовій угоді банк визнає свої недоліки в роботі та допущені порушення і подає план заходів, яких він зобов’язується вжити, зокрема, для усунення порушень, запобігання таким порушенням надалі, поліпшення фінансового стану, приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства тощо.
Банк подає у строк, визначений Національним банком, план заходів, затверджений органом управління банку відповідно до повноважень, установлених статутом, у якому має бути визначено порядок і строки виконання цих заходів.
Строки виконання зобов’язань установлюються індивідуально з урахуванням характеру проблем і допущених порушень, а також оцінок і висновків Національного банку.
Якщо зобов’язання, що передбачаються банком у проекті письмової угоди, згідно із законодавством мають схвалюватися/затверджуватися правлінням/радою банку або загальними зборами, то відповідний протокол (витяг з протоколу) має додаватися до письмової угоди.
3.3. Банк, який порушив хоча б один із нормативів капіталу, установлених Національним банком, зобов'язаний подати до Національного банку план заходів для підтримки або відновлення рівня капіталу (далі - програма капіталізації) для укладення письмової угоди. Ця вимога застосовується також і до філії іноземного банку, яка порушує нормативи капіталу.
Банк зобов’язаний подати програму капіталізації в порядку та строки, установлені статтею 35 Закону про банки (2121-14)
, без укладання письмової угоди в разі зменшення рівня регулятивного капіталу до мінімально встановленого Національним банком.
3.4. Банк, який допустив порушення значень економічних нормативів, крім нормативів капіталу, та/або не забезпечив подання повного переліку пов'язаних з банком осіб та/або не подав/несвоєчасно подав до Національного банку програму капіталізації відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу II цього Положення, має право подати до Національного банку план заходів щодо усунення допущених порушень та приведення значень економічних нормативів у відповідність до вимог Національного банку (з установленням строків його виконання) та/або щодо визначення повного переліку пов'язаних з банком осіб для укладення письмової угоди про його виконання.
3.5. Банк, який допустив порушення значень лімітів валютної позиції п’ять і більше разів поспіль, зобов’язаний протягом семи календарних днів із дня порушення подати Національному банку план заходів щодо порядку та строків усунення допущеного порушення для укладання письмової угоди про його виконання.
3.6. Письмова угода складається у двох примірниках та підписується від імені банку головою правління банку (керівником філії іноземного банку) та/або іншою уповноваженою банком особою.
3.7. Письмова угода має містити заходи, спрямовані на поліпшення фінансового стану банку або усунення виявлених порушень, запобіжні заходи щодо недопущення порушень у майбутньому, а також обмеження в діяльності банку. Банк у письмовій угоді бере на себе зобов’язання (залежно від виявлених порушень) щодо:
виконання плану фінансового оздоровлення, бізнес-плану або програми капіталізації банку (складаються відповідно до розділу III цього Положення), спрямованих на забезпечення прибуткової діяльності;
розроблення та запровадження положень стосовно поліпшення практики кредитування;
проведення зовнішнього аудиту фінансового стану банку;
прийняття рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів і зобов’язань банку;
прийняття рішення про обмеження розміру кредитів, що надаються пов'язаним з банком особам;
прийняття рішення про тимчасове зниження розміру процентів за депозитами, що залучаються;
тимчасового припинення виплати дивідендів;
прийняття рішення про обмеження розміру суми, яку банк може виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій;
прийняття рішення про інші обмеження в діяльності банку;
здійснення реорганізації банку;
поліпшення якості активів, у тому числі шляхом вкладення коштів у безризикові активи (державні цінні папери з подальшим їх блокуванням на рахунках у цінних паперах банку за безумовною операцією в депозитарії державних цінних паперів Національного банку та депозитні сертифікати Національного банку за умови їх розміщення Національним банком):
3.8. Укладення письмової угоди здійснюється за ініціативою банку, який розробив прийнятний план заходів щодо усунення порушень у його діяльності (виявлених Національним банком чи безпосередньо банком) та звернувся до Національного банку з проектом письмової угоди щодо усунення порушень.
Якщо банк не ініціював укладення письмової угоди з метою усунення виявлених у його діяльності порушень, то Національний банк надсилає до цього банку лист з вимогою, у якому зазначаються строк подання проекту письмової угоди до Національного банку, а також за потреби перелік заходів, які банк зобов’язаний уключити до письмової угоди.
Національний банк у строк до 15 календарних днів розглядає поданий банком проект письмової угоди щодо обґрунтованості, повноти та ефективності запроваджуваних (передбачених) банком заходів, обмежень у діяльності банку з метою усунення порушень та готує висновок про доцільність її укладення або розглядає питання про застосування інших адекватних заходів впливу згідно з цим Положенням. Якщо Національний банк має зауваження або доповнення до поданого банком проекту письмової угоди, то банку надсилається лист за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями до проекту письмової угоди.
3.9. Національний банк у письмовій угоді також обумовлює порядок контролю за виконанням зобов’язань банку та порядок і форми надання банком додаткової інформації, потрібної для контролю за виконанням прийнятих ним зобов’язань.
3.10. Рішення про застосування заходу впливу у вигляді укладення письмової угоди з банком або про застосування до банку іншого заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду. Письмову угоду з банком від Національного банку підписує заступник Голови Національного банку, який згідно зі своїми функціональними обов'язками здійснює керівництво підрозділом Національного банку, що ініціював застосування до банку відповідного заходу впливу.
3.11. Національний банк приймає рішення про застосування іншого заходу впливу, якщо банк:
не надав доопрацьованого з урахуванням письмових зауважень Національного банку проекту угоди протягом 15 календарних днів із дня надсилання Національним банком листа із зауваженнями до проекту письмової угоди;
ухилився від укладання письмової угоди.
Національний банк у разі невиконання банком прийнятих на себе зобов’язань за угодою має право прийняти рішення про дострокове припинення дії угоди з банком та застосувати до банку інший захід впливу.
3.12. Банк має право ініціювати внесення змін до письмової угоди щодо строків виконання та/або переліку заходів, та/або обмежень у діяльності банку за наявності обґрунтованих підстав.
Національний банк розглядає звернення банку щодо внесення змін до письмової угоди в порядку, визначеному пунктом 3.8 цієї глави.
Рішення про внесення змін до письмової угоди приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
3.13. Національний банк протягом дії письмової угоди має право за потреби ініціювати внесення змін до неї в частині переліку заходів та/або строків їх виконання, та/або обмежень у діяльності банку. Унесення змін до письмової угоди, ініційованих Національним банком, здійснюється в порядку, визначеному пунктом 3.8 цієї глави.
3.14. Національний банк під час аналізу звіту банку про виконання банком узятих на себе відповідно до письмової угоди зобов’язань має право враховувати вжиті банком заходи, які не були передбачені в розробленому на виконання письмової угоди плані заходів для усунення допущених порушень, якщо ефект від їх реалізації забезпечить досягнення передбачених планом заходів цілей.
3.15. Банк має право подати Національному банку клопотання про дострокове припинення дії письмової угоди в разі:
1) усунення банком порушень у своїй діяльності та подання документів, що підтверджують їх усунення;
2) припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи за рішенням єдиного акціонера або загальних зборів акціонерів у порядку, передбаченому Законом України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" (1985-19)
та нормативно-правовим актом Національного банку з питань ліцензування банків (далі - припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи за рішенням акціонерів банку).
3.16. Національний банк приймає рішення про дострокове припинення дії письмової угоди в разі:
1) усунення банком порушень у своїй діяльності за результатами розгляду Національним банком поданих банком документів, що підтверджують усунення порушень;
2) погодження Національним банком плану припинення банківської діяльності банку без припинення юридичної особи за рішенням акціонерів банку.
Національний банк повідомляє (письмово або електронною поштою) банк про прийняте рішення не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
4. Зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі
4.1. Рішення про зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
4.2. Національний банк має право застосовувати такий захід впливу до банку:
а) який порушив хоча б один з нормативів капіталу або якщо Національний банк визнає, що виплата дивідендів і розподіл капіталу в будь-якій формі призведе до порушення нормативів капіталу;
б) у якого викуп власних акцій призвів/призведе до зниження рівня регулятивного капіталу до мінімально встановленого Національним банком рівня;
в) якому надсилається лист з вимогою щодо розроблення плану фінансового оздоровлення на період виконання цього плану.
4.3. Рішення Національного банку про зупинення розподілу капіталу в будь-якій іншій формі стосується розподілу прибутку банку, що залишається в розпорядженні банку після сплати податків та обов’язкових платежів.
4.4. Рішення Національного банку про зупинення розподілу капіталу в будь-якій іншій формі може бути прийняте одночасно із погодженням розробленого банком плану фінансового оздоровлення або укладенням письмової угоди.
4.5. Національний банк не застосовує цей захід впливу, якщо акціонери/учасники банку прийняли рішення про спрямування нарахованих дивідендів на придбання акцій нової емісії/паїв або попередньо викуплених банком в акціонерів/учасників для поповнення статутного капіталу банку.
5. Установлення для банку підвищених економічних нормативів
5.1. Національний банк має право встановити підвищені економічні нормативи шляхом підвищення вимог щодо мінімальних значень нормативів капіталу та/або нормативів кредитного ризику для банку, що здійснює ризикову діяльність, а також, якщо визначений банком сукупний розмір кредитного ризику за активними банківськими операціями на 15 і більше відсотків менший, ніж сукупний розмір кредитного ризику за активними банківськими операціями, визначений згідно з нормативно-правовими актами Національного банку з питань визначення розміру кредитного ризику.
5.2. Рішення про встановлення підвищених економічних нормативів приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
5.3. Національний банк протягом трьох робочих днів після прийняття рішення щодо встановлення підвищених значень економічних нормативів повідомляє банк про застосований захід впливу.
Підвищені значення економічних нормативів стають обов’язковими для їх дотримання через сім робочих днів після дати прийняття Національним банком відповідного рішення.
5.4. Національний банк у разі недотримання банком установлених підвищених значень економічних нормативів розглядає питання щодо застосування інших заходів впливу.
6. Підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами
6.1. Національний банк може прийняти рішення про збільшення обсягу резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями.
6.2.Національний банк застосовує цей захід впливу до банків, що не дотримуються вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо порядку формування та використання банками резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями та регулювання діяльності банків.
7. Обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій
7.1. Рішення про обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
7.2. Обсяг (перелік) обмежень щодо здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій визначається Національним банком.
7.3. Національний банк має право прийняти рішення про обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі обмеження операцій з пов'язаними з банком особами, зокрема в разі:
установлення процентних ставок та комісійних винагород на рівні, що є нижчим від собівартості банківських послуг у цьому банку;
недотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку в частині відкриття та/або ведення клієнтських рахунків;
порушення економічних нормативів, установлених Національним банком;
щоденного порушення банком значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміту загальної короткої валютної позиції банку (Л13-2) десять та більше разів поспіль;
недотримання ліцензійних вимог та спеціальних вимог, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку щодо окремих операцій (у тому числі недотримання банком ліцензійних вимог стосовно розміру регулятивного капіталу банку, потрібного для здійснення відповідних операцій);
порушення умов, на підставі яких була надана банківська ліцензія/письмовий дозвіл на здійснення інвестиції;
якщо розмір визначеного банком кредитного ризику на 10 і більше відсотків менший, ніж розмір кредитного ризику, що мав бути визначений згідно з нормативно-правовими актами Національного банку;
здійснення інвестиції без письмового дозволу Національного банку;
недотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку, у тому числі щодо складання та надання звітності;
надання недостовірної інформації (у тому числі про структуру власності) та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, ненадання або несвоєчасне їх надання, у тому числі інформації щодо підстав зменшення загального розміру кредитного ризику на суму забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям, під час розрахунку нормативів максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та/або максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9);
невиконання в установлений строк вимог Національного банку щодо усунення порушень у діяльності банку;
невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком;
визнання Національним банком системи управління ризиками банку неефективною, про що свідчать результати оцінки життєздатності бізнес-моделі банку, аналізу наданих банком фактичних та прогнозних даних балансу банку, звіту про прибутки та збитки, операцій з пов'язаними з банком особами, складових регулятивного капіталу відповідно до стратегії розвитку банку та бізнес-плану розвитку банку, розрахованих із застосуванням макроекономічних показників, що використовуються Національним банком під час проведення оцінки стійкості банку за базовим макроекономічним сценарієм;
допущення банком недобросовісної конкуренції щодо надання банківських та інших фінансових послуг, а також здійснення іншої діяльності;
суттєвого порушення вимог валютного законодавства;
порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу;
недотримання банком порядку формування та зберігання обов’язкових резервів, резервів за валютними деривативами протягом трьох періодів утримання обов’язкових резервів/резервів за валютними деривативами (далі - період утримання) поспіль або більше п’яти порушень протягом 12 періодів утримання;
недотримання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо нагляду на консолідованій основі;
недотримання відокремленим підрозділом вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, внутрішніх документів банку, у тому числі виявлення фактів здійснення операцій без правових підстав та тих, які призвели до здійснення операцій з підвищеним ризиком;
подання банком неправдивих відомостей під час відкриття відокремленого підрозділу;
здійснення ризикової діяльності;
застосування іноземних санкцій;
недотримання банком вимог статті 52 Закону (2121-14)
про банки в частині здійснення операцій з пов'язаними особами;
порушення банком вимог Національного банку, встановлених відповідно до статті 66 Закону (2121-14)
про банки.
7.4. Національний банк у разі порушення банком значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміту загальної короткої валютної позиції банку (Л13-2) має право прийняти рішення щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів операцій банку у вигляді встановлення однієї з таких вимог:
установлення для банку зменшеного на 50 відсотків значення відповідного ліміту на строк до шести місяців;
зупинення/обмеження здійснення окремих валютних операцій;
припинення здійснення окремих валютних операцій.
Після прийняття Правлінням Національного банку або Комітетом з питань нагляду рішення про зупинення/обмеження окремих видів операцій банку у випадку порушення банком значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1) Національний банк має право окремим рішенням зупинити проведення відповідних операцій з банком на міжбанківському валютному ринку України на строк до закінчення строку дії відповідного рішення про зупинення/обмеження операцій.
7.5. Національний банк у разі встановлення факту подання банком неправдивих відомостей під час відкриття відокремленого підрозділу чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам Закону про банки (2121-14)
та нормативно-правовим актам Національного банку приймає рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів та/або про обмеження, зупинення чи припинення окремих операцій, здійснюваних банком.
7.6. Національний банк забезпечує отримання банком рішення про обмеження, зупинення чи припинення окремих видів операцій банку під підпис його уповноваженого представника на другому примірнику супровідного листа із зазначенням дати та часу отримання (далі - момент отримання) або надсилає рішення відповідно до пункту 3.7 глави 3 розділу I цього Положення.
Якщо банк відмовився отримати рішення Національного банку, то на другому примірнику супровідного листа робиться відповідна відмітка про це із зазначенням дати та часу, що в такому випадку вважається моментом отримання банком рішення, а рішення Національного банку надсилається банку відповідно до пункту 3.7 глави 3 розділу I цього Положення.
7.7. Банк з наступного робочого дня після дня отримання рішення Національного банку про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, що укладені ним з клієнтами до моменту отримання рішення, виключно з урахуванням установлених обмежень.
7.8. Банк з наступного робочого дня після дня отримання рішення Національного банку про зупинення окремих видів здійснюваних банком операцій та на визначений у цьому рішенні строк (або до визначеного терміну) утрачає право одночасно на здійснення таких операцій у визначеній рішенням частині (щодо виду здійснюваних операцій та/або кола клієнтів) та продовження строку діючих договорів (укладання нових договорів) щодо проведення операцій, які зупинені.
7.9. Банк з моменту отримання рішення Національного банку про припинення здійснення окремого виду операцій утрачає право на їх здійснення. Отримання банком рішення Національного банку про припинення окремого виду здійснюваних банком операцій є підставою для ініціювання розірвання банком з клієнтами відповідних договорів на здійснення цих операцій.
Розірвання договорів та видача клієнтам залишку грошових коштів здійснюються в установленому законодавством порядку.
7.10. Рішення Національного банку про припинення надання банком своїм клієнтам фінансових послуг через юридичну особу - комерційного агента банку, який діє відповідно до укладеного агентського договору, є підставою для внесення відповідного запису до реєстру комерційних агентів банків.
Банк з моменту отримання рішення про припинення надання банком своїм клієнтам фінансових послуг через юридичну особу - комерційного агента банку на підставі агентського договору зобов’язаний:
забезпечити припинення надання послуг у встановлений рішенням Національного банку строк;
повідомити клієнтів банку про припинення надання послуг.
7.11. Банк зобов’язаний у разі прийняття Національним банком рішення про припинення валютних операцій ужити таких заходів:
а) у день отримання зазначеного рішення припинити здійснення відповідних операцій, у тому числі надання гарантій, поручительств та інших зобов’язань за третіх осіб, виконання яких передбачається в іноземній валюті;
б) протягом одного операційного дня повідомити всі банки-кореспонденти про прийняття Національним банком рішення про припинення валютних операцій, одночасно надіслати до банків-кореспондентів офіційні заяви про закриття кореспондентських рахунків банку в іноземній валюті та кореспондентських рахунків, відкритих у цьому банку;
в) у місячний строк провести роботу щодо закриття рахунків ностро в банках-кореспондентах і рахунків лоро іноземних банків-кореспондентів і припинити кореспондентські відносини з ними;
г) протягом трьох робочих днів із дня отримання рішення:
надіслати повідомлення банкам-кореспондентам про необхідність надання розпорядження про перерахування коштів з їх кореспондентських рахунків (відкритих у цьому банку) та розпорядження про перерахування коштів із кореспондентських рахунків банку (відкритих у банках-кореспондентах) на кореспондентський рахунок, відкритий у самостійно обраному уповноваженому банку України;
надати Національному банку інформацію про кредиторську і дебіторську заборгованість [реквізити кредитора (дебітора), сума, код валюти, балансовий рахунок, на якому обліковується заборгованість, вид заборгованості];
надати Національному банку угоду про встановлення кореспондентських відносин з обраним уповноваженим банком для узгодження;
ґ) протягом трьох робочих днів повідомити клієнтів банку про припинення здійснення валютних операцій та про необхідність закриття ними рахунків в іноземній валюті, а нерезидентів повідомити про необхідність закриття рахунків у грошовій одиниці України;
д) закрити рахунки клієнтів в іноземній валюті та нерезидентів у грошовій одиниці України [поточні, депозитні (вкладні) тощо]. Інкасація валютних коштів має здійснюватися лише для виконання операцій, передбачених цією главою;
е) закрити належні банку пункти обміну іноземних валют;
є) ужити заходів щодо припинення здійснення валютних операцій відокремленими підрозділами банку з передаванням залишків коштів за їх рахунками на баланс уповноваженого банку;
ж) припинити нові емісії в іноземній валюті власних цінних паперів (сертифікатів, векселів тощо), пластикових карток (у тому числі платіжних карток міжнародних платіжних систем, емітованих у гривнях), чеків;
з) забезпечити повернення коштів власникам вкладів, депозитів тощо, здійснених в іноземній валюті. Зазначені кошти можуть бути повернуті як у валюті вкладу, внеску, депозиту тощо, так і в грошовій одиниці України за бажанням клієнтів;
и) ужити заходів щодо погашення простроченої дебіторської заборгованості в іноземній валюті;
і) ужити заходів щодо повернення заборгованості клієнтів в іноземній валюті (насамперед за договорами, до яких унесені зміни щодо збільшення строків користування кредитами, та договорами, заборгованість за якими не погашена в строки, визначені в договорах), а також кредитів, наданих банку резидентами та нерезидентами. У зв’язку з цим уповноважені банки мають передбачати в кредитних угодах обов’язкову умову щодо повернення таких кредитів у разі припинення здійснення валютних операцій.
За наявності рахунків, на яких обліковується заборгованість за наданими клієнтам кредитами в іноземній валюті, банк повинен перевести їх до тих уповноважених банків, до яких клієнти перейшли на обслуговування (на підставі договорів, укладених банком з цими уповноваженими банками та/або за потреби - з банками-кредиторами), і протягом 90 днів провести переговори з уповноваженими банками про продаж їм цієї заборгованості та здійснити такий продаж.
Територіальне управління Національного банку згідно з підпунктом "е" цього пункту скасовує рішення про реєстрацію пунктів обміну іноземних валют та робить відповідну відмітку в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти. Крім того, територіальне управління Національного банку надсилає повідомлення про скасування рішення про реєстрацію пунктів обміну іноземних валют, що працювали на підставі агентських угод, органам державної податкової служби за місцезнаходженням цих юридичних осіб.
7.12. Банк з дня отримання рішення Національного банку про зупинення/обмеження або припинення окремого виду здійснюваних банком операцій:
а) протягом трьох робочих днів письмово повідомляє клієнтів, з якими укладені договори про здійснення операцій, які:
обмежені або зупинені згідно з цим рішенням, - про надання послуг з установленими Національним банком обмеженнями;
припинені згідно з цим рішенням, - про необхідність розірвання таких договорів та закриття клієнтами відповідних рахунків;
б) у порядку, строки та в обсягах, які встановлені Національним банком, надає Національному банку інформацію щодо стану виконання цього рішення.
Банк, який має відокремлений підрозділ на території іншої держави, протягом трьох робочих днів із дня отримання рішення повідомляє відокремлений підрозділ банку на території іншої держави та наглядовий орган відповідної іноземної держави про застосування до нього Національним банком заходу впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних операцій.
7.13. Банк зобов’язаний надати Національному банку не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня закінчення строку (настання терміну), на який (до якого) обмежено або зупинено право банку на здійснення окремого виду (окремих видів) операцій:
звіт, що містить перелік ужитих банком заходів щодо усунення порушень, припинення/недопущення в подальшому здійснення ризикової діяльності та інформацію про стан виконання рішення;
належним чином засвідчені банком копії відповідних документів, що підтверджують усунення порушень, припинення здійснення ризикової діяльності, ужиття заходів щодо недопущення порушень/здійснення ризикової діяльності (у разі необхідності).
7.14. Національний банк у разі дотримання банком установлених рішенням обмежень щодо здійснення операцій, які обмежені або зупинені, усунення порушень, припинення здійснення ризикової діяльності, надання відомостей і документів згідно з вимогами пунктів 7.12 - 7.14 глави 7 розділу II цього Положення [далі - дотримання умов обмеження (зупинення)] надсилає банку не пізніше останнього дня строку (настання терміну), на який (до якого) банку згідно з рішенням обмежено або зупинено операції, повідомлення (електронною поштою) про можливість здійснення операцій у повному обсязі.
Банк має право розпочати здійснення операцій у повному обсязі наступного робочого дня після закінчення зазначеного у рішенні строку (настання терміну), на який здійснення відповідних операцій було обмежено або зупинено.
7.15. Банк має право подати обґрунтоване клопотання щодо внесення змін до раніше прийнятого рішення про обмеження, зупинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій стосовно зменшення обсягу (переліку) встановлених обмежень.
Національний банк за результатами розгляду клопотання банку має право прийняти рішення про внесення змін до рішення Національного банку про обмеження, зупинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій (рішення приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду).
7.16. Національний банк відповідно до цього Положення, якщо банк не забезпечив виконання рішення Національного банку щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій, здійснення яких рішенням Національного банку зупинено, обмежено чи припинено, або не виправив виявлені в його діяльності порушення, не припинив здійснення ризикової діяльності в установлений строк чи в діяльності банку установлено новий факт здійснення ризикової діяльності відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу І цього Положення в установлений строк, або недотримав умов обмеження/зупинення, може прийняти рішення про:
продовження строку дії заходу впливу у вигляді обмеження або зупинення операцій;
застосування до банку інших заходів впливу.
7.17. Банк має право подати Національному банку клопотання про:
дострокову відміну обмеження або зупинення операцій (усіх або окремих операцій, які обмежені або зупинені);
відміну припинення операцій (усіх або окремих операцій, які припинені) не раніше ніж через шість місяців з дня прийняття рішення про припинення операцій.
Банк разом з клопотанням подає Національному банку для розгляду питання щодо:
а) дострокової відміни обмеження або зупинення операцій - документи, що підтверджують дотримання банком умов обмеження (зупинення);
б) відміни припинення операцій - такі документи:
звіт, що містить перелік проведених банком заходів щодо усунення порушень, припинення здійснення ризикової діяльності, а також інформацію щодо виконання рішення про припинення операцій, розірвання банком з клієнтами відповідних договорів про здійснення таких операцій (далі - дотримання умов припинення);
копії належним чином засвідчених банком відповідних документів, що підтверджують усунення порушень, припинення здійснення ризикової діяльності, ужиття заходів щодо недопущення порушень/здійснення ризикової діяльності.
Банк має право подати клопотання про дострокову відміну обмеження або зупинення операцій (усіх або окремих операцій, які обмежені або зупинені)/відміну припинення операцій (усіх або окремих операцій, які припинені) разом із пакетом документів щодо припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи за рішенням акціонерів банку.
7.18. Національний банк повертає клопотання про дострокову відміну обмеження або зупинення операцій/відміну припинення операцій без розгляду, якщо:
банк не надав документів, передбачених пунктом 7.18 глави 7 розділу II цього Положення;
клопотання про відміну припинення операцій подане до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття рішення про припинення операцій (крім випадку, коли клопотання подане разом із пакетом документів щодо припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи за рішенням акціонерів банку).
7.19. Національний банк приймає рішення про задоволення клопотання банку про дострокову відміну обмеження або зупинення операцій/відміну припинення операцій [відмову в задоволенні клопотання в разі недотримання банком умов зупинення/обмеження/припинення, незабезпечення банком належного управління ризиками, установлення в діяльності банку нових фактів порушень та/або здійснення ризикової діяльності] не пізніше 30 робочих днів від дати надходження до Національного банку документів, передбачених пунктом 7.18 глави 7 розділу II цього Положення.
Національний банк приймає рішення про задоволення клопотання банку про дострокову відміну обмеження або зупинення операцій/відміну припинення операцій у разі погодження плану припинення банківської діяльності банку без припинення юридичної особи за рішенням акціонерів банку.
Національний банк повідомляє (письмово або електронною поштою) банк про прийняте рішення не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
Банк має право розпочати здійснення операцій, що були обмежені, зупинені, припинені, за умови отримання повідомлення Національного банку про прийняте рішення про дострокову відміну обмеження (зупинення)/відміну припинення здійснення операцій.
8. Заборона надавати бланкові кредити
8.1. Національний банк має право прийняти рішення про заборону надавати бланкові кредити банку:
у разі здійснення банком ризикової діяльності;
у разі визначення банком кредитного ризику в розмірі, меншому, ніж розмір кредитного ризику, що мав бути визначений згідно з нормативно-правовими актами Національного банку.
8.2. Рішення про заборону надавати бланкові кредити приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
9. Накладання штрафів
9.1. Національний банк має право накладати штрафи на банки, філії іноземних банків, власників істотної участі в банку осіб, які набули або збільшили істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 Закону (2121-14)
про банки, відповідальних осіб банківських груп, інших учасників банківських груп. Штраф за порушення в діяльності відокремленого підрозділу банку накладається безпосередньо на банк - юридичну особу.
Національний банк накладає штрафи в разі встановлення факту здійснення ризикової діяльності або допущення, зокрема, таких порушень:
порушення порядку, строків і технології виконання операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку;
надання недостовірної інформації, неподання інформації, оригіналів документів та/або їх копій, письмових пояснень з питань діяльності банку, у тому числі щодо пов'язаних із банком осіб та/або операцій банку з такими особами, на письмову вимогу уповноваженої посадової особи Національного банку або уповноважених Національним банком осіб на проведення перевірки;
порушення вимог нормативно-правового акта Національного банку, що регулює порядок заповнення та подання статистичної звітності Національному банку, а саме: за неподання/несвоєчасне подання статистичної звітності або подання недостовірної статистичної звітності;
подання недостовірної/неподання/несвоєчасне подання інформації про структуру власності, незабезпечення виконання банком вимог законодавства України щодо розкриття інформації про структуру власності;
невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком;
порушення банком порядку формування та зберігання обов’язкових резервів, резервів за валютними деривативами;
порушення економічних нормативів;
порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку та дострокового його погашення;
недотримання банком (філією іноземного банку) розміру резервування коштів в іноземній валюті (банківських металів) за залученим банком (філією іноземного банку) депозитом, кредитом (позикою) від нерезидента;
порушення встановлених Національним банком значень лімітів загальної (довгої, короткої) валютної позиції банку (Л13-1, Л13-2);
порушення банком вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку щодо відкриття відокремлених підрозділів банку, або надання банком інформації про відкриття свого відокремленого підрозділу, що містить неправдиві відомості, або невідповідність діяльності такого відокремленого підрозділу вимогам банківського законодавства;
ненадання банком повідомлення або несвоєчасне повідомлення про внесення змін до положення про відокремлений підрозділ банку, або про прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу банку, або про фактичне припинення діяльності відокремленого підрозділу банку;
недотримання банком умов, визначених нормативно-правовими актами Національного банку для здійснення інвестиції, або здійснення інвестиції без письмового дозволу Національного банку;
невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо проведення уповноваженими Національним банком особами перевірки банку;
порушення інших вимог нормативно-правових актів Національного банку;
ненадання/несвоєчасне надання банком повідомлення щодо виконання письмового застереження, невиконання в установлений строк вимог Національного банку щодо усунення виявлених у діяльності банку порушень;
недотримання відповідальною особою банківської групи, іншим учасником банківської групи вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо нагляду на консолідованій основі;
порушення вимог валютного законодавства;
порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу;
невиконання вимог куратора банку;
порушення банком вимог Національного банку, встановлених відповідно до статті 66 Закону (2121-14)
про банки.
9.2. Національний банк накладає на власників істотної участі в банку штраф за невиконання прийнятих на себе зобов'язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках ужиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність до вимог законодавства.
9.3. Національний банк накладає на особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку (або на будь-яку з осіб у структурі власності банку, через яку така особа набула або збільшила істотну участь у банку) з порушенням вимог статті 34 Закону (2121-14)
про банки щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку, штраф у розмірі, визначеному пунктом 9 частини першої статті 73 Закону про банки (2121-14)
.
9.4. Штраф за невиконання/неналежне виконання вимог куратора банку, у тому числі таке, що перешкоджає повністю або частково здійсненню повноважень, покладених на нього Національним банком, накладається на банк у розмірі, визначеному пунктом 9 частини першої статті 73 Закону про банки (2121-14)
, зокрема за:
ненадання на письмовий запит куратора банку інформації (оригіналів документів та/або їх копій, письмових пояснень) з питань дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, виконання вимог і обмежень у діяльності банку, установлених Національним банком, проведення банком будь-яких операцій;
неповідомлення в письмовому вигляді куратора банку про проведення загальних зборів учасників банку, засідання ради/правління банку, комітетів банку, нарад керівництва, переговорів з інвесторами або відмову куратору банку в участі в таких зборах, нарадах, переговорах.
9.5. Вибір розміру штрафу, адекватного порушенню, зазначеному в пунктах 9.2 - 9.4 цієї глави, має здійснюватися з урахуванням норм пункту 3.2 глави 3 розділу І цього Положення.
9.6. Штраф за порушення порядку, строків і технології виконання операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку (крім із питань фінансового моніторингу та валютного законодавства), накладається на банк:
за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку (може застосовуватися письмове застереження щодо потреби усунення допущеного порушення);
за друге порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку;
за третє і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.7. Штраф за подання недостовірної інформації, неподання інформації, оригіналів документів та/або їх копій, письмових пояснень з питань діяльності банку, у тому числі щодо пов'язаних із банком осіб та/або операцій банку з такими особами на письмову вимогу уповноваженої посадової особи Національного банку або уповноважених Національним банком осіб на проведення перевірки (крім із питань фінансового моніторингу та валютного законодавства) накладається на банк:
за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку;
за друге і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
Недостовірною інформацією (крім із питань фінансового моніторингу та валютного законодавства) є інформація, що суперечить даним первинних документів.
9.8. Штраф за порушення вимог нормативно-правового акта Національного банку, що регулює порядок заповнення та подання статистичної звітності Національному банку, а саме: за неподання/несвоєчасне подання статистичної звітності (крім звітності про валютні операції та з питань фінансового моніторингу) або подання недостовірної статистичної звітності (крім звітності про валютні операції та з питань фінансового моніторингу) у якій виявлено суттєві помилки, накладається на банк:
за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку;
за друге і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
Штраф за порушення нормативно-правового акта Національного банку, що призвели до подання до Національного банку статистичної звітності (крім звітності про валютні операції та з питань фінансового моніторингу), у якій виявлено помилки, які не є суттєвими (порушення порядку формування даних статистичної звітності), накладається на банк у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.9. Штраф за надання недостовірної або ненадання/несвоєчасне надання інформації про структуру власності накладається на банк:
за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за друге і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 25000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
9.10. Штраф за невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком, накладається на банки:
за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,03 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку;
за друге і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.11. Штраф за порушення банком порядку формування та зберігання обов’язкових резервів, резервів за валютними деривативами накладається на банк:
1) за перше порушення протягом 12 останніх періодів утримання - у розмірі середньозваженої процентної ставки за кредитом овернайт Національного банку, розрахованої за період утримання, в якому допущено порушення, плюс три процентних пункти від суми недорезервованих банком у цей період коштів, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку;
2) за кожне наступне порушення протягом 12 останніх періодів утримання - у розмірі середньозваженої процентної ставки за кредитом овернайт Національного банку, розрахованої за період утримання, в якому допущено порушення, плюс п’ять процентних пунктів від суми недорезервованих банком у цей період коштів, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку;
3) за порушення граничної кількості випадків недотримання щоденних залишків обов’язкових резервів на кореспондентському рахунку протягом визначеної кількості періодів утримання поспіль за умови дотримання нормативів обов’язкового резервування та резервування за валютними деривативами за період утримання - у розмірі середньозваженої процентної ставки за кредитом овернайт Національного банку, розрахованої за період утримання, в якому допущено порушення, плюс три процентних пункти від суми недорезервованих банком коштів, починаючи з дня, з якого допущено перевищення встановленої граничної кількості випадків недотримання щоденних залишків обов’язкових резервів, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку;
4) за допущення банком порушень порядку формування та зберігання обов’язкових резервів, резервів за валютними деривативами, зазначених у підпункті 1 або 2 пункту 9.11 глави 9 розділу II цього Положення, з одночасним порушенням граничної кількості випадків недотримання щоденних залишків обов’язкових резервів на кореспондентському рахунку, зазначених у підпункті 3 пункту 9.11 глави 9 розділу II цього Положення, - у розмірі середньозваженої процентної ставки за кредитом овернайт Національного банку, розрахованої за період утримання, в якому допущено порушення, плюс п’ять процентних пунктів від суми недорезервованих банком у цей період коштів, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.12. Штраф за недотримання банком (філією іноземного банку) розміру резервування коштів в іноземній валюті (банківських металів) за залученим банком (філією іноземного банку) депозитом, кредитом (позикою) від нерезидента накладається на банк (філію іноземного банку) за кожний випадок порушення в розмірі суми коштів недорезервування за такою операцією, розрахованої за офіційним курсом гривні до іноземних валют/банківських металів, установленим Національним банком на день вчинення порушення, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку (приписного капіталу філії іноземного банку).
9.13. Штраф за порушення банком економічних нормативів ліквідності, кредитного ризику, інвестування накладається на банк окремо за кожним нормативом і за кожний випадок порушення в розмірі:
за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку;
за друге порушення протягом календарного року - у розмірі 0,2 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку;
за третє і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,5 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.14. Штраф за порушення банком значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміту загальної короткої валютної позиції банку (Л13-2) накладається на банк у розмірі від 10 тисяч гривень до одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку адекватно допущеному порушенню (окремо за кожним лімітом).
Одним порушенням уважається допущене за день порушення значення відповідного ліміту.
Порушенням установленого Національним банком значення ліміту загальної (довгої, короткої) валютної позиції банку (Л13-1, Л13-2) уважається перевищення банком значення відповідного ліміту більше ніж на чотири базисних пункти (чотири сотих частини процента).
9.15. Штраф за порушення вимог порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або його дострокового повернення накладається на банк за кожне порушення в розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.16. Штраф за порушення банком вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку щодо відкриття відокремлених підрозділів банку, або надання банком інформації про відкриття свого відокремленого підрозділу, що містить неправдиві відомості, або невідповідність діяльності такого відокремленого підрозділу вимогам банківського законодавства накладається на банк за кожне порушення в розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.17. Штраф за ненадання банком повідомлення чи несвоєчасне повідомлення про внесення змін до положення про відокремлений підрозділ банку або про прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу банку, або про фактичне припинення діяльності відокремленого підрозділу банку накладається на банк за кожне порушення в розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.18. Штраф за недотримання банком умов, визначених нормативно-правовими актами Національного банку для здійснення інвестиції або здійснення інвестиції без письмового дозволу Національного банку, накладається на банк за кожне порушення в розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.19. Штраф за невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо проведення уповноваженими Національним банком особами перевірки банку (крім із питань фінансового моніторингу та валютного законодавства) накладається на банк за кожне порушення в розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.20. Штраф за порушення банками вимог законодавства з питань фінансового моніторингу накладається на банк у розмірі не більше ніж 400000 гривень за кожний вид порушення, а саме за:
1) порушення вимог щодо ідентифікації, верифікації клієнтів (осіб, представників клієнтів), вивчення клієнтів (осіб);
2) невиявлення, несвоєчасне виявлення та/або порушення порядку здійснення аналізу, виявлення, реєстрації фінансових операцій, що відповідно до законодавства підлягають фінансовому моніторингу;
3) неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання спеціально уповноваженому органу недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством;
4) порушення порядку зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);
5) невиконання банком обов’язку відмовитися від обслуговування клієнта у випадках, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу;
6) неподання, несвоєчасне подання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації/документів, подання документів/копій документів, у яких неможливо прочитати всі написані в них відомості, що необхідні для виконання Національним банком функцій з державного регулювання і нагляду з питань фінансового моніторингу, у тому числі на запит Національного банку (письмовий запит Національного банку або уповноважених Національним банком на проведення виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу осіб), приховування рахунків (документів, активів тощо) або втрату документів (у тому числі інформації про рахунки, активи тощо), створення інших перешкод проведенню виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу (далі - порушення порядку подання інформації/створення перешкод з питань фінансового моніторингу).
Штраф у розмірі не більше ніж 17000 гривень накладається Національним банком за неподання/несвоєчасне подання/подання недостовірної статистичної звітності з питань фінансового моніторингу.
Штраф у розмірі не більше ніж 50000 гривень накладається Національним банком за порушення інших вимог, визначених законодавством з питань фінансового моніторингу та не зазначених у підпунктах 1 - 6 пункту 9.20 глави 9 розділу II цього Положення.
Штраф у розмірі до 8000000 гривень включно, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку, накладається Національним банком у разі виявлення порушень банком з усіх/більшості питань його діяльності у сфері фінансового моніторингу, що підлягали виїзній перевірці з питань фінансового моніторингу, та якщо рівень управління ризиками банку в частині здійснення достатніх заходів для дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу за результатами виїзної перевірки оцінений як недостатній (незадовільний).
Загальна сума штрафу, що накладається на банк у разі встановлення факту здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та/або виявлення порушень законодавства з питань фінансового моніторингу, не може становити більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
Недостовірною(ими) інформацією/документами з питань фінансового моніторингу є надана(і) банком інформація/документи, що не підтверджена(і) чи суперечить(ать) даним первинних документів або іншим матеріалам перевірки з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу, безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу), офіційним документам/інформації, отриманим(ій) від органів державної влади, банків, інших юридичних осіб.
9.21. Штраф у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку накладається Національним банком за:
1) здійснення банком ризикової діяльності;
2) відображення в бухгалтерському обліку операцій, договорів, які не мають документального підтвердження, або операцій, проведених на підставі неукладених договорів.
9.22. Штраф за суттєві порушення банком вимог валютного законодавства накладається на банк у розмірі не більше ніж 400 000 гривень за кожний вид порушення:
1) порушення вимог статті 5 Закону (2473-19)
про валюту та/або нормативно- правового акта Національного банку з питань порядку проведення розрахунків за валютними операціями;
2) порушення вимог статті 6 Закону (2473-19)
про валюту та/або нормативно- правового акта Національного банку з питань умов та порядку торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України;
3) порушення вимог статті 7 Закону (2473-19)
про валюту та/або нормативно- правового акта Національного банку з питань порядку проведення переказу валютних цінностей;
4) порушення вимог статті 8 Закону (2473-19)
про валюту та/або нормативно- правового акта Національного банку з питань порядку транскордонного переміщення валютних цінностей;
5) порушення вимог статті 11 Закону (2473-19)
про валюту та/або нормативно - правових актів Національного банку в частині невиконання/неналежного виконання обов’язків щодо здійснення банком валютного нагляду;
6) порушення вимог статті 12 Закону (2473-19)
про валюту та/або нормативно- правового акта Національного банку з питань запровадження засобів захисту, порядку здійснення валютних операцій в умовах запроваджених заходів захисту.
Суттєвим порушенням вимог валютного законодавства, виявленим протягом періоду, що підлягав перевірці, є здійснення валютних операцій із порушеннями, зазначеними в підпунктах 1 - 6 пункту 9.22 глави 9 розділу II цього Положення, у загальній сумі операцій (за кожним видом порушень), яка дорівнює або перевищує 10000000 гривень, або в сумі однієї операції, яка дорівнює або перевищує 1000000 гривень, за офіційним курсом, установленим Національним банком на 00.00 годин дня здійснення таких операцій.
Штраф за порушення, зазначені в підпунктах 1 - 6 пункту 9.22 глави 9 розділу II цього Положення, виявлені протягом періоду, що підлягав перевірці, якщо загальна сума проведених операцій (за кожним видом порушень) або сума однієї операції з валютними цінностями, проведеної з порушеннями вимог валютного законодавства, менше, ніж зазначена в абзаці восьмому цього пункту, накладається на банк у розмірі не більше ніж 50000 гривень за кожний вид порушення.
9.23. Штраф за інші суттєві порушення банком вимог валютного законодавства накладається на банк у розмірі не більше ніж 1 000 000 гривень.
Інші суттєві порушення банком вимог валютного законодавства це:
1) ненадання банком доступу уповноваженим працівникам Національного банку до систем автоматизації банківських операцій під час виїзної перевірки дотримання валютного законодавства, інформації/документів про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій;
2) неподання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації/документів про валютні операції/їх копій (уключаючи в електронному вигляді), подання документів про валютні операції/їх копій (уключаючи в електронному вигляді), у яких неможливо прочитати всі написані в них відомості, що необхідні для виконання Національним банком функцій валютного нагляду, у тому числі на запит Національного банку (письмовий запит Національного банку або уповноважених на проведення перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства працівників Національного банку);
3) неподання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації, визначеної в нормативно-правовому акті Національного банку, що встановлює порядок валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, Національному банку;
4) невиконання банком інших вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо проведення перевірки банку уповноваженими працівниками Національного банку.
Недостовірною інформацією/недостовірними документами про валютні операції є надана/надані банком інформація/документи про валютні операції, що не підтверджена/не підтверджені даними первинних документів, матеріалів перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства, офіційних документів/інформації, отриманих/отриманої від органів державної влади, банків, з інших джерел, чи суперечить/суперечать таким даним/документам/інформації.
9.24. Штраф за порушення вимог статті 10 Закону (2473-19)
про валюту щодо періодичності, строків, способу та порядку надання інформації (статистичної звітності) про валютні операції, а також допущення суттєвих помилок у інформації (статистичній звітності) про валютні операції накладається на банк у розмірі не більше ніж 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за всі виявлені факти порушень протягом періоду, що підлягав перевірці.
Допущенням суттєвої помилки в інформації (статистичній звітності) про валютні операції є:
1) допущення помилки в будь-якому показнику, який виражений не в одиницях валют, в інформації (статистичній звітності) про валютні операції за звітний період за умови, що цей показник пов’язаний з конкретною сумою валютної операції та якщо ця сума (в еквіваленті) дорівнює чи перевищує розмір, установлений для фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу відповідно до вимог законодавства з питань фінансового моніторингу;
2) допущення помилки в кількісному показнику, який виражений в одиницях валют, в інформації (статистичній звітності) про валютні операції за звітний період (далі - Показник) за умови, що така помилка призвела до зміни розміру цього Показника на п’ять і більше відсотків, але не менше ніж на суму (в еквіваленті), що дорівнює чи перевищує розмір, установлений для фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу відповідно до вимог законодавства з питань фінансового моніторингу. Зміна цього Показника розраховується як різниця між помилковим і правильним його значенням, віднесена до його правильного значення. Зазначений розрахунок здійснюється відносно кожного окремого кількісного Показника.
За допущення помилок у інформації (статистичній звітності) про валютні операції, які не є суттєвими, штраф не накладається.
9.25. Штраф за порушення інших вимог Закону про валюту (2473-19)
та/або нормативно-правового(их) акта(ів) Національного банку з питань валютного регулювання та нагляду, не зазначених у пунктах 9.22 - 9.24 глави 9 розділу II цього Положення, накладається на банк у розмірі не більше ніж 50000 гривень.
9.26. Штраф у розмірі до 8000000 гривень включно, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку, накладається Національним банком у разі виявлення суттєвих порушень банком з усіх/більшості питань, що підлягали перевірці щодо дотримання банком вимог валютного законодавства.
9.27. Розрахунок загальної суми штрафу за виявлені під час перевірки порушення вимог валютного законодавства здійснюється шляхом додавання розмірів штрафів за кожний вид порушення вимог валютного законодавства, визначений пунктами 9.22 - 9.26 глави 9 розділу II цього Положення, крім випадку, коли сума штрафу за один чи кілька видів порушень вимог валютного законодавства дорівнює або перевищує один відсоток від суми зареєстрованого статутного капіталу банку. У такому разі штраф за всі виявлені під час перевірки порушення вимог валютного законодавства накладається в розмірі один відсоток від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.28. Штраф за невиконання (неналежне виконання) банком інших вимог нормативно-правових актів Національного банку (крім із питань фінансового моніторингу та валютного законодавства) накладається на банк за кожне порушення в розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.29. Штраф за порушення (невиконання, неналежне виконання) банком вимог Національного банку, встановлених відповідно до статті 66 Закону (2121-14)
про банки, накладається на банк у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.30. Штраф за ненадання/несвоєчасне надання повідомлення щодо виконання письмового застереження, письмової вимоги, плану усунення порушень, звіту про усунення порушень/виконання плану усунення порушень та/або документів, що підтверджують їх усунення, невиконання в установлений строк вимог Національного банку щодо усунення виявлених у діяльності банку порушень накладається на банк за кожний такий факт у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
9.31. Штраф за недотримання відповідальною особою банківської групи, іншим учасником банківської групи вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо нагляду на консолідованій основі накладається на відповідальну особу банківської групи, інших учасників банківської групи:
за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу;
за друге порушення протягом календарного року - у розмірі 0,02 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу;
за третє і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу.
9.32. Рішення про накладання штрафу на банк, власника істотної участі в банку, особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 Закону (2121-14)
про банки, відповідальну особу банківської групи, інших учасників банківських груп приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
9.33. Розрахунок суми штрафу здійснюється Національним банком з урахуванням розміру зареєстрованого статутного капіталу банку на день вчинення порушення/день здійснення ризикової діяльності/останній день виявленого періоду здійснення ризикової діяльності.
У разі вчинення банком двох або більше видів порушень вимог законодавства з питань фінансового моніторингу та/або здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу загальна сума штрафу не може перевищувати одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку на день вчинення останнього з виявлених порушень, за яке накладається штраф/день здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу/останній день виявленого періоду здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу. Розрахунок суми штрафу в такому разі (за винятком випадку, передбаченого абзацом десятим пункту 9.20 глави 9 розділу II цього Положення) здійснюється шляхом додавання розмірів штрафів за кожний вид порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, визначений пунктом 9.20 глави 9 розділу II цього Положення, та за здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу.
Днем виявлення порушення законодавства з питань фінансового моніторингу є дата складання:
1) довідки про виїзну перевірку з питань фінансового моніторингу банку - юридичної особи та відокремлених підрозділів, діяльність яких була об'єктом виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу;
2) довідки про виїзну перевірку філії іноземного банку з питань фінансового моніторингу;
3) довідки про виїзну перевірку відокремленого підрозділу банку з питань фінансового моніторингу, якщо діяльність банку - юридичної особи не була об'єктом виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу;
4) акта про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу.
9.34. Рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу є виконавчим документом та набирає законної сили з дати його прийняття.
У Рішенні Національного банку про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу також зазначаються відомості, передбачені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19)
.
Рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу передається Національним банком до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в разі невиконання банком, філією іноземного банку такого рішення в добровільному порядку.
Штраф нараховується й сплачується у валюті України.
9.35. Банк/власник істотної участі, особа, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 Закону (2121-14)
про банки, сплачує нараховану суму штрафу протягом строку, установленого Національним банком, та письмово повідомляє Національний банк про сплату штрафу в установленому Національним банком порядку.
9.36. Національний банк може не накладати штраф у таких випадках:
а) якщо застосування штрафів не вплинуло на усунення банком порушень економічних нормативів та якщо такі порушення відбуваються систематично, а саме:
економічні нормативи, що розраховуються за середньозваженою величиною за місяць або щодекадно, порушуються протягом чотирьох місяців поспіль або шість разів протягом календарного року;
економічні нормативи, які розраховуються щоденно, порушуються щодня протягом місяця або через певний проміжок часу протягом чотирьох місяців;
б) якщо стягнення суми штрафу спричинить суттєве погіршення фінансового стану банку - неспроможність банку своєчасно виконувати зобов’язання перед своїми клієнтами або загрозу інтересам вкладників і кредиторів;
в) за третє та подальші порушення в поточному році порядку, строків і технології виконання банківських операцій, установлених нормативно-правовими актами Національного банку щодо одного виду банківської операції;
г) якщо накладання штрафів не вплинуло на усунення банком порушення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміту загальної короткої валютної позиції банку (Л13-2) та якщо ліміт загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміт загальної короткої валютної позиції банку (Л13-2) у разі встановлення щоденного контролю за дотриманням банком значення відповідного ліміту порушується щодня протягом місяця або через певний проміжок часу протягом чотирьох місяців.
Національний банк не застосовує до банку, віднесеного до категорії проблемних, заходу впливу у вигляді накладення штрафу за порушення економічних нормативів та/або лімітів загальної (довгої, короткої) валютної позиції, та/або порядку формування та зберігання обов'язкових резервів, резервів за валютними деривативами.
З метою забезпечення виправлення ситуації або запобігання подальшим порушенням чи подальшій втраті банком своїх активів Національний банк застосовує інші адекватні заходи впливу.
10. Тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу
10.1. Національний банк має право тимчасово, до усунення порушення, заборонити власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі порушення ним вимог Закону про банки (2121-14)
або нормативно-правових актів Національного банку, зокрема таких:
а) наявність прямого чи опосередкованого впливу власника істотної участі на прийняття банком рішень, що призводять до порушення банківського законодавства або до здійснення банком ризикової діяльності;
б) втрата бездоганної ділової репутації власника істотної участі. Якщо власником істотної участі є юридична особа, то заборона права голосу означає заборону уповноваженим органам та уповноваженим особам такої юридичної особи приймати будь-які рішення, що пов'язані з використанням права голосу за акціями (паями) банку, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі;
в) порушення порядку набуття/збільшення істотної участі в банку або за результатами перевірки виявлено, що внесок до статутного капіталу банку сформований не за рахунок власних коштів власника істотної участі;
г) надання власником істотної участі недостовірної інформації в складі пакета документів, поданого для погодження набуття або збільшення істотної участі, а також іншої недостовірної інформації (у тому числі про структуру власності) або звітності, а також неподання або несвоєчасне їх подання.
10.2. Тимчасова заборона права голосу застосовується Національним банком до:
1) власника прямої істотної участі в банку - належних йому участі акцій (паїв) банку, а за порушення порядку набуття або збільшення істотної участі в банку - щодо придбаних власником істотної участі акцій (паїв) банку;
2) власника опосередкованої істотної участі в банку - щодо акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку.
10.3. Рішення про тимчасову, до усунення порушення, заборону власнику істотної участі в банку використовувати право голосу та призначення довіреної особи приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду за результатами безвиїзного нагляду та/або інспекційної перевірки.
Тимчасова заборона права голосу може застосовуватися додатково до інших заходів впливу, передбачених частиною першою статті 73 Закону (2121-14)
про банки.
У рішенні про застосування тимчасової заборони права голосу визначається кількість та тип (клас) акцій, на використання права голосу за якими накладається заборона.
Національний банк відповідно до вимог статті 73 Закону (2121-14)
про банки визначає довірену особу, якій передаються право голосу щодо відповідних акцій (паїв) і право будь-яким чином брати участь в управлінні банком. Довірена особа має відповідати вимогам нормативно-правових актів Національного банку щодо бездоганної ділової репутації.
Комітет з питань нагляду має право надавати довіреній особі обов'язкові до виконання доручення щодо реалізації права голосу, а також установити граничний строк, протягом якого порушення має бути усунуто із визначенням заходів, які необхідно вжити для усунення порушення.
Комітет з питань нагляду за необхідності може внести зміни до рішення про тимчасову заборону права голосу в частині призначення довіреної особи, заходів, які необхідно вжити для усунення порушення, строку усунення порушення.
10.4. Рішення про тимчасову заборону права голосу та призначення довіреної особи вручається під підпис:
власнику істотної участі банку (його уповноваженому представнику) або голові правління банку (особі, яка виконує обов'язки голови правління банку);
довіреній особі.
Копія рішення також надсилається раді та правлінню банку.
Власник істотної участі, керівник банку зобов'язані забезпечувати виконання рішення про заборону права голосу.
10.5. Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду приймає рішення про відновлення права голосу власника істотної участі на підставі висновку відповідного структурного підрозділу Національного банку про усунення порушення.
11. Тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади
11.1. Національний банк має право тимчасово, до усунення порушення, відстороняти посадову особу банку від посади за наявності фактів, які свідчать про дії або бездіяльність цієї посадової особи, що призвели до здійснення ризикової діяльності або порушення вимог банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу, нормативно-правових актів Національного банку, у тому числі:
а) невиконання банком у встановлений строк зобов’язань за його письмовою угодою з Національним банком (програми капіталізації/плану фінансового оздоровлення або плану реорганізації) або плану реструктуризації;
б) невиконання банком у встановлений строк вимог, визначених Національним банком у письмовому застереженні, письмовій вимозі, щодо усунення порушень банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу;
в) невиконання банком (крім філії іноземного банку) у встановлений строк вимоги Національного банку щодо скликання загальних зборів учасників банку, засідання ради/правління банку;
г) невиконання банком у встановлений строк рішень Національного банку щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі (крім філії іноземного банку) або обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, або заборони видавати бланкові кредити;
ґ) подання недостовірної інформації або звітності, установлених нормативно-правовими актами Національного банку, неподання або несвоєчасне їх подання, у тому числі щодо пов'язаних з банком осіб та/або операцій банку з такими особами;
д) невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком;
е) надання недостовірної інформації, ненадання інформації, оригіналів документів та/або їх копій, письмових пояснень з питань діяльності банку, у тому числі щодо пов'язаних із банком осіб та/або операцій банку з такими особами, на письмову вимогу уповноваженої посадової особи Національного банку або уповноважених Національним банком осіб на проведення перевірки;
є) порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу;
ж) суттєві порушення вимог валютного законодавства;
з) отримання від державних органів інформації про притягнення банку до відповідальності за порушення банком законодавства України на ринку цінних паперів або про акціонерні товариства;
и) невідповідності керівника банку вимогам статті 42 Закону про банки (2121-14)
і нормативно-правових актів Національного банку.
11.2. До посадових осіб банку, яких Національний банк має право тимчасово, до усунення порушення, відсторонити від посади, належать:
голова, його заступники та члени ради банку;
голова, його заступники та члени правління банку;
головний бухгалтер банку, його заступники;
керівник відокремленого підрозділу банку;
головний бухгалтер відокремленого підрозділу банку (за наявності);
керівник філії іноземного банку;
головний бухгалтер філії іноземного банку.
11.3. Рішення про тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади/надання дозволу на поновлення на посаді приймається Правлінням Національного банку або Комітетом з питань нагляду.
Посадові особи, які відсторонюються від посади, можуть запрошуватися на засідання Правління Національного банку або Комітету з питань нагляду.
11.4. Національний банк повідомляє про прийняте рішення про тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади:
правління або раду банку - щодо відсторонення посадової особи банку/відокремленого підрозділу банку;
філію іноземного банку - щодо відсторонення посадової особи філії іноземного банку.
11.5. Банк не пізніше трьох робочих днів з дня отримання рішення повідомляє електронною поштою Національному банку про посадову особу, яка тимчасово виконуватиме обов’язки особи, відстороненої від посади (із зазначенням реквізитів прийнятого відповідним органом управління банку рішення).
11.6. Посадову особу, яку на підставі рішення Національного банку відсторонено від посади, можна поновити на посаді лише на підставі відповідного дозволу Національного банку.
Національний банк розглядає питання щодо надання дозволу на поновлення посадової особи банку, яку на підставі рішення було відсторонено від посади, у разі відповідного звернення банку та за умови надання банком документів, що підтверджують усунення порушень, в іншому випадку залишає звернення без розгляду та повідомляє про це банк.
Національний банк повідомляє (письмово або електронною поштою) банк про прийняте рішення про надання дозволу на поновлення посадової особи банку на посаді не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
12. Віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних
12.1. Національний банк приймає рішення про віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних у разі наявності хоча б одного з критеріїв, передбачених частиною першою статті 75 Закону про банки (2121-14)
.
12.1-1. Порушення банком законодавства з питань фінансового моніторингу є системним, якщо внутрішньобанківська система щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення не забезпечує належне виконання банком обов'язків суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
12.2. Національний банк має право віднести банк до категорії проблемних у разі наявності хоча б одного з таких критеріїв:
1) невиконання банком без обґрунтованих причин рішення Національного банку (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку щодо усунення порушень банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу, нормативно-правових актів Національного банку протягом визначеного Національним банком строку;
2) установлення за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки фактів подання банком недостовірної звітності, не виправленої в строк, що призвело до невиконання банком хоча б одного з економічних нормативів капіталу, ліквідності, кредитного ризику;
3) ненадання банком інформації, оригіналів документів та/або їх копій, письмових пояснень, у тому числі щодо пов'язаних з банком осіб та/або операцій банку з такими особами, з питань діяльності банку та/або надання банком недостовірної/недостовірних інформації, документів та/або їх копій, письмових пояснень на запит Національного банку, призначеного Національним банком куратора банку, уповноваженої Національним банком особи для проведення інспекційної перевірки/перевірки банку;
4) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо діянь у фінансовій сфері контролерів, керівників банку;
5) конфлікту інтересів банку, про що свідчить наявність інформації, виявлення фактів про будь-який вид стосунків, який суперечить інтересам банку, відсутність згоди та/або наявність суперечностей між органами управління, акціонерами банку та/або власниками істотної участі в банку, що негативно впливають на ефективне управління банком та/або діяльність банку, які можуть загрожувати інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;
6) невиконання вимог законодавства України щодо розкриття відомостей про власників істотної участі в банку в обсязі, визначеному Національним банком, подання недостовірної або неподання/несвоєчасне подання інформації про структуру власності банку, пов'язаних з банком осіб, невідповідність структури власності банку вимогам щодо її прозорості, установленим Національним банком;
7) невиконання рішення Національного банку про відсторонення від посади посадової особи банку або заборону власнику істотної участі в банку використовувати право голосу;
8) винесення щодо банку судового рішення, виконання якого може мати негативний вплив на репутацію банку та/або призвести до втрати активів у розмірі більше ніж один відсоток;
9) здійснення ризикової діяльності;
10) застосування іноземних санкцій;
11) виявлення факту/фактів подання банком недостовірних відомостей щодо виконання особою, яка має намір набути/збільшити істотну участь у банку, вимог:
законодавства України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та/або
статей 32, 34 Закону (2121-14)
про банки в частині підтвердження джерел походження коштів, за рахунок яких здійснюються внески для формування або збільшення статутного капіталу банку;
12) порушення порядку зупинення фінансової(их) операції(й), у тому числі незупинення банком здійснення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій);
13) невиконання банком вимог щодо захисту інформації у програмному забезпеченні системи автоматизації банку (далі - САБ), інформаційній системі Центру сертифікації ключів банку (далі - ЦСК банку), організації доступу до них, що призвело до несанкціонованого доступу до інформації банку, її знищення та/або викривлення;
14) невиконання банком вимог щодо створення, впровадження та супроводження системи управління інформаційною безпекою, що призвело до зниження рівня інформаційної безпеки та збільшенню ризиків інформаційної безпеки, як складової частини операційних ризиків банку;
15) установлення факту недотримання вимог щодо системи резервування та відновлення функціонування САБ та інформаційної системи ЦСК банку, який призвів до неможливості повного відновлення функціонування САБ та інформаційної системи ЦСК банку, а також відсутності резервних копій інформації програмних комплексів, необхідних для оперативного відновлення функціонування в мінімально потрібному обсязі та в повному обсязі;
16) установлення факту відсутності архіву особливо важливих даних або порушення його цілісності;
17) незабезпечення управління (неналежне управління) ризиками з питань фінансового моніторингу;
18) невідповідність розміру статутного капіталу банку вимогам законодавства України;
19) недотримання банком порядку формування та зберігання обов’язкових резервів, резервів за валютними деривативами протягом більше ніж трьох періодів утримання поспіль (крім обсягу, який має щоденно зберігатися на початок операційного дня на кореспондентському рахунку в Національному банку);
20) установлення факту укладання банком угод (договорів) з пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, що призвело до невиконання банком хоча б одного з економічних нормативів або отримання збитку/збиткової діяльності;
21) неподання/несвоєчасне подання до Національного банку програми капіталізації/плану реструктуризації/плану фінансового оздоровлення/плану заходів щодо усунення допущених банком порушень або подання програми капіталізації/плану реструктуризації/плану фінансового оздоровлення/плану заходів щодо усунення допущених банком порушень, що не відповідає встановленим Національним банком вимогам;
22) невиконання банком узятих на себе зобов’язань щодо приведення обсягів активних операцій з пов’язаними особами у відповідність до нормативних вимог, установлене за результатами контролю за виконанням банком погодженого Національним банком плану заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку [у частині дотримання графіка приведення банком нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов’язаними з банком особами (Н9) у відповідність до нормативних вимог на останню звітну дату, визначену в плані заходів].
12.3. Рішення Правління Національного банку про віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних має містити, зокрема:
строк, протягом якого проблемний банк (філія іноземного банку) зобов’язаний(а) привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів;
обмеження у діяльності банку (філії іноземного банку) (за потреби);
порядок та строки повідомлення проблемним банком (філією іноземного банку) про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку (філії іноземного банку), та/або приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.
12.4. Національний банк інформує про прийняте ним рішення про віднесення до категорії проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань захисту банківської таємниці:
банк та Фонд гарантування;
філію іноземного банку та іноземний банк. Повідомлення Національного банку має містити підстави віднесення філії іноземного банку до категорії проблемних, а також вимогу до філії іноземного банку та іноземного банку про безумовне усунення допущених порушень і приведення діяльності філії іноземного банку у відповідність до вимог законодавства України.
12.5. Банк (філія іноземного банку) подає у строк, визначений статтею 75 Закону про банки (2121-14)
:
заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства;
план фінансового оздоровлення, розроблений та затверджений згідно з вимогами, викладеними в розділі III цього Положення, якщо віднесення банку до категорії проблемних пов’язане з погіршенням фінансового стану банку;
Якщо банк було віднесено до категорії проблемних на підставі визнання його структури власності непрозорою, то банк подає план заходів щодо приведення структури власності у відповідність до вимог щодо її прозорості в рамках заходів, які він уживає з метою приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства України.
Подані банком заходи щодо приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства/план фінансового оздоровлення повинні передбачати поступове, протягом визначеного у рішенні Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних строку, приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства.
12.6. Комітет з питань нагляду протягом п'яти робочих днів із дня надходження до Національного банку розглядає розроблені банком заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства/план фінансового оздоровлення щодо їх/його реалістичності, ефективності, відповідності вимогам Національного банку та приймає рішення про їх/його прийнятність або про надання банку обґрунтованих зауважень, які банк зобов'язаний урахувати.
Рішення Комітету з питань нагляду не пізніше наступного робочого дня надсилається до банку засобами електронної пошти Національного банку з дотриманням вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань захисту банківської таємниці.
Банк зобов'язаний протягом п'яти робочих днів із дня отримання рішення Комітету з питань нагляду із зауваженнями до заходів банку щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства/плану фінансового оздоровлення подати до Національного банку доопрацьовані з урахуванням зауважень заходи банку щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства/план фінансового оздоровлення.
12.7. Банк зобов'язаний забезпечити виконання заходів щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства/плану фінансового оздоровлення у строк, визначений рішенням Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних.
12.8. Банк (філія іноземного банку) зобов’язаний(а) повідомляти Національний банк про результати виконання ним (нею) заходів (плану фінансового оздоровлення).
12.9. Заходи (план фінансового оздоровлення) є завершеними в разі виконання банком (філією іноземного банку) своїх зобов’язань, у тому числі дотримання економічних нормативів, порядку формування і зберігання обов’язкових резервів, резервів за валютними деривативами, відповідності визначеного банком кредитного ризику, вимогам нормативно-правових актів Національного банку.
12.10. Банк (філія іноземного банку) протягом 180 днів з дня віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних має право подати Національному банку клопотання про визнання діяльності банку (філії іноземного банку) такою, що відповідає законодавству України.
12.11. Національний банк приймає рішення про визнання діяльності банку (філії іноземного банку) такою, що відповідає законодавству України, у разі:
дострокового виконання банком (філією іноземного банку) прийнятих на себе зобов’язань - за умови подання банком (філією іноземного банку) відповідного клопотання та документів, що підтверджують усунення порушень у діяльності банку (філії іноземного банку), виконання банком (філією іноземного банку) заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до законодавства;
приведення банком (філією іноземного банку) своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства України у визначені строки.
Рішення про визнання діяльності банку (філії іноземного банку) такою, що відповідає законодавству України, приймає Правління Національного банку.
12.12. Національний банк приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації філії іноземного банку в разі неприведення філією іноземного банку своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства протягом установленого статтею 75 Закону про банки (2121-14)
строку.
13. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних
13.1. Національний банк приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених банківським законодавством.
13.2. Рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству України, приймає Правління Національного банку.
13.3. Із дня прийняття Фондом гарантування рішення про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування припиняють дію рішення Національного банку про застосування до банку заходів впливу, прийняті до дня прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, не виконані банком або строк дії яких припадає на період дії тимчасової адміністрації/ліквідації (крім штрафів).
13.4. Національний банк не застосовує до банків, які віднесено до категорії неплатоспроможних, заходів впливу за порушення банківського законодавства України.
14. Підстави для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку
1. Національний банк має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у випадках, передбачених частиною другою статті 77 Закону (2121-14)
про банки.
Систематичним порушенням банком законодавства з питань фінансового моніторингу є порушення банком законодавства з питань фінансового моніторингу після застосування Національним банком до банку не менше двох заходів впливу (санкцій) протягом двох років та/або встановлення фактів здійснення ризикової діяльності.
2. Рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку приймає Правління Національного банку.
3. Банк у день отримання рішення Національного банку про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку зобов'язаний повернути Національному банку банківську ліцензію.
III. План фінансового оздоровлення та програма капіталізації банку
1. Загальні вимоги до плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації
1.1. План фінансового оздоровлення/програма капіталізації банку затверджується правлінням та радою банку.
1.2. Строк виконання плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку не може перевищувати 180 днів.
План фінансового оздоровлення/програма капіталізації банку має включати строки поступового виконання банком запланованих заходів та досягнення встановлених Національним банком значень нормативів капіталу та інших запланованих показників.
1.3. До плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку додаються необхідні обґрунтування, розрахунки, гарантійні листи (листи про наміри) учасників/інвесторів щодо забезпечення капіталізації банку в розмірі, передбаченому програмою капіталізації, який має відповідати розміру докапіталізації банку, а також документи (за наявності) для підтвердження джерел походження власних коштів учасника/інвестора, які планується використати для забезпечення виконання плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації.
1.4. Гарантійні листи (листи про наміри) мають містити, зокрема:
інформацію про офіційну назву учасника/інвестора (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичної особи);
інформацію про суму внеску до капіталу банку (із запевненням, що джерелом цих коштів є власні кошти учасника/інвестора);
запевнення, що учасник/інвестор може документально підтвердити джерела походження його власних коштів для здійснення докапіталізації банку (внеску до статутного капіталу банку);
запевнення, що учасник/інвестор банку забезпечить капіталізацію банку в розмірі, передбаченому програмою капіталізації, який має відповідати розміру докапіталізації банку, у строк, визначений у програмі капіталізації;
інформацію про дату перерахування коштів банку;
запевнення, що учасник/інвестор забезпечить подання до Національного банку пакета документів, що відповідають вимогам Національного банку щодо погодження статуту банку та змін до нього, набуття та/або збільшення істотної участі в банку тощо.
1.5. Національний банк має право надати пропозиції та зауваження до плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку, які є обов’язковими для врахування банком, або вимагати надання пояснень, додаткової інформації (документів).
Банк зобов'язаний протягом 15 днів із дня отримання листа Національного банку подати доопрацьований план фінансового оздоровлення/програму капіталізації.
Рішення про погодження плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
1.6. План фінансового оздоровлення/програма капіталізації банку прошивається та засвідчується підписами голови правління банку, голови ради банку. Титульна сторінка плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку має містити посилання на протоколи засідань правління банку та ради банку. Банк подає Національному банку належним чином засвідчені копії відповідних протоколів засідань правління банку та ради банку одночасно з поданням плану фінансового оздоровлення/програми капіталізації банку.
2. Вимоги щодо складання плану фінансового оздоровлення банку
2.1. План фінансового оздоровлення банку має передбачати комплекс заходів окремого банку, спрямованих на поліпшення його фінансового стану, а також на усунення порушень, причин і умов, що призвели до погіршення фінансового стану.
2.2. План фінансового оздоровлення банку має включати:
аналіз причин погіршення фінансового стану;
перелік заходів щодо поліпшення фінансового стану з визначенням кількісних та/або якісних показників діяльності банку та строків їх поступового досягнення;
найменування відповідального виконавця.
2.3. Прогнозні кількісні показники можуть відображати: дотримання обов’язкових економічних нормативів; дотримання порядку формування та зберігання обов’язкових резервів, резервів за валютними деривативами, підвищення рівня капіталізації банку (програма капіталізації); зниження рівня розбалансованості активів і пасивів за строками; підвищення рівня ліквідності; погашення кредитів рефінансування, наданих Національним банком, із зазначенням строків та джерел погашення; покращення якості активів; розширення (покращення) ресурсної бази; зниження залежності від міжбанківських операцій; забезпечення прибуткової діяльності, інше залежно від проблем банку.
Прогнозні якісні показники - підвищення ефективності роботи менеджменту, управління ризиками, зменшення адміністративно-господарських витрат, які фінансуються за рахунок балансового прибутку банку, інше залежно від проблем банку.
3. Вимоги щодо складання програми капіталізації банку
3.1. Програма капіталізації має включати:
1) перелік можливих шляхів щодо збільшення регулятивного/основного капіталу банку за рахунок внутрішніх та/або зовнішніх джерел;
2) прогнозні розрахунки збільшення розміру регулятивного/основного капіталу банку на період дії програми капіталізації;
3) прогнозні значення нормативів капіталу банку та інших показників, які мають вплив на їх значення та запланований розмір регулятивного/основного капіталу банку, на період дії програми капіталізації із визначенням строків їх поступового досягнення;
4) документи, інформацію, що підтверджують можливість реалізації запланованих заходів.
3.2. Збільшення розміру регулятивного/основного капіталу банку здійснюється за рахунок внутрішніх та/або зовнішніх джерел.
Внутрішні джерела можуть включати: зменшення частки вкладень у цінні папери, зменшення інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, зменшення вкладень в інші банки на умовах субординованого боргу.
Зовнішні джерела можуть включати:
1) збільшення розміру статутного капіталу банку;
2) внески за незареєстрованим статутним капіталом, включаючи додаткові внески акціонерів, залучення коштів інвесторів, власників вкладів (депозитів) за їх згодою;
3) кошти, залучені на умовах субординованого боргу;
4) отримання прибутку від операцій із акціонерами, включаючи отримання безповоротної фінансової допомоги, прощення боргу за наданими кредитами, депозитами, кредиторською заборгованістю, субординованим боргом або вкладеннями в боргові цінні папери власної емісії банку;
5) продаж власних акцій, викуплених банком у акціонерів;
6) реорганізацію банку шляхом приєднання, злиття;
7) реструктуризацію кредитів банку, за якими вимагалося збільшення розміру кредитного ризику за результатами оцінки якості активів банку та прийнятності забезпечення за кредитними операціями, шляхом оформлення додаткового забезпечення за цими кредитами. Умови реструктуризації кредитів не передбачають погашення заборгованості за діючими кредитами за рахунок видачі нових кредитів, надання кредитів без належного забезпечення, надання кредитів клієнтам із непрозорою структурою власності, клієнтам, фінансовий стан яких не підтверджує спроможності обслуговувати кредити за ринковими умовами та/або цільове використання кредитів викликає сумніви щодо їх повернення.
3.3. Прогнозні показники мають передбачати:
розмір регулятивного капіталу банку;
економічні нормативи;
показники балансу, звіту про прибутки і збитки та інші показники залежно від проблем банку.
3.4. Банк забезпечує складання програми капіталізації з дотриманням таких принципів:
1) переваги сутності визначених банком заходів над їх формою. Такий принцип передбачає економічну доцільність та ефективність заходів;
2) обґрунтованості визначених банком заходів та реалістичності їх виконання, що включає формування судження банку щодо:
реалістичності виконання заходів у встановлені строки та отримання економічного ефекту від їх реалізації в обсязі, визначеному програмою капіталізації, з урахуванням поточного стану економіки та ринкових умов;
спроможності банку та кожного власника істотної участі забезпечити підтримку нормативів капіталу банку в обсязі, передбаченому програмою капіталізації, ураховуючи оцінку макро- та мікроекономічних факторів, що впливають, та фінансову спроможність банку та акціонерів забезпечувати таку підтримку;
3) достатності та адекватності розроблених банком заходів, реалізація яких має забезпечити дотримання банком нормативів капіталу, установлених Національним банком.
3.5. Критерії оцінки прийнятності програми капіталізації банку:
1) програма капіталізації банку забезпечує дотримання банком значень нормативів капіталу у розмірах та в строки, визначені Національним банком;
2) наявність обґрунтованих розрахунків економічного ефекту від урахування в програмі капіталізації фактичних подій, що відбулися після дати, на яку відбулося порушення нормативу, до дати подання банком програми капіталізації, та від ужиття кожного із заходів, передбачених програмою капіталізації банку;
3) документальне підтвердження можливості реалізації запланованих заходів, включаючи:
задокументоване судження банку, що підтверджує дотримання банком принципів складання програми капіталізації;
підтвердження учасниками/інвесторами банку наявності коштів для капіталізації банку, включаючи надання фінансової допомоги;
надання учасниками/інвесторами банку запевнень, що капіталізація банку не здійснюється за рахунок кредитних коштів, отриманих у цьому або іншому банку прямо або опосередковано через його пов'язаних осіб;
наявність додаткових джерел збільшення регулятивного капіталу банку.
3.6. Національний банк забезпечує моніторинг і контроль за виконанням банком заходів, передбачених програмою капіталізації, шляхом:
1) аналізу звіту банку про виконання програми капіталізації, інформації та документів, які підтверджують виконання запланованих заходів;
2) аналізу активних операцій, які здійснені банком після дати оцінки якості активів банку, їх класифікації та розміру кредитного ризику за ними;
3) аналізу статистичної звітності банку, установленої нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює порядок заповнення та подання статистичної звітності Національному банку;
4) проведення планових та позапланових інспекційних перевірок.
3.7. Національний банк під час аналізу звіту банку про виконання програми капіталізації має право враховувати вжиті банком заходи, які не були передбачені в програмі капіталізації, якщо ефект від їх реалізації забезпечить досягнення передбачених програмою капіталізації показників на звітну дату.
|
Директор Департаменту
нормативно-методологічного
забезпечення банківського
регулювання та нагляду
|
Н.В. Іваненко
|
Додаток
до постанови Правління
Національного банку України
17.08.2012 № 346
ПЕРЕЛІК
нормативно-правових актів Національного банку України, що втратили чинність
1. Постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 (z0845-01)
"Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.09.2001 за № 845/6036.
2. Пункт 6 постанови Правління Національного банку України від 28.02.2002 № 81 (z0272-02)
"Про окремі питання регулювання діяльності банків", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2002 за № 272/6560 (зі змінами).
3. Постанова Правління Національного банку України від 07.10.2002 № 384 (z0836-02)
"Про затвердження Змін до глави 14 розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.10.2002 за № 836/7124.
4. Постанова Правління Національного банку України від 04.06.2003 № 228 (z0476-03)
"Про внесення змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.06.2003 за № 476/7797.
5. Пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 08.09.2003 № 386 (z0869-03)
"Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.09.2003 за № 869/8190 (зі змінами).
6. Пункт 3 постанови Правління Національного банку України від 21.04.2004 № 172 (z0595-04)
"Про затвердження Положення про порядок визначення та формування обов’язкових резервів для банків України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.05.2004 за № 595/9194 (зі змінами).
7. Пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 29.04.2004 № 192 (z0639-04)
"Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.05.2004 за № 639/9238.
8. Постанова Правління Національного банку України від 27.10.2004 № 515 (z1449-04)
"Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.11.2004 за № 1449/10048.
9. Пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 28.09.2005 № 346 (z1222-05)
"Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2005 за № 1222/11502 (зі змінами).
10. Постанова Правління Національного банку України від 15.06.2006 № 216 (z0753-06)
"Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.06.2006 за № 753/12627.
11. Постанова Правління Національного банку України від 17.08.2006 № 324 (z1034-06)
"Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1034/12908.
12. Постанова Правління Національного банку України від 09.11.2006 № 428 (z1222-06)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.11.2006 за № 1222/13096 (зі змінами).
13. Пункт 4 постанови Правління Національного банку України від 11.04.2007 № 131 (z0424-07)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань аудиту банків", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 за № 424/13691.
14. Постанова Правління Національного банку України від 08.01.2008 № 4 (z0121-08)
"Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.02.2008 за № 121/14812.
15. Постанова Правління Національного банку України від 17.04.2008 № 99 (z0444-08)
"Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.05.2008 за № 444/15135.
16. Пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 18.06.2008 № 171 (z0617-08)
"Про затвердження Правил резервування коштів за залученими уповноваженим банком депозитами і кредитами (позиками) в іноземній валюті від нерезидентів", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2008 за № 617/15308 (зі змінами).
17. Пункт 4 постанови Правління Національного банку України від 06.08.2008 № 228 (z0821-08)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за № 821/15512 (зі змінами).
18. Пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 30.12.2008 № 476 (z0093-09)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.02.2009 за № 93/16109 (зі змінами).
19. Постанова Правління Національного банку України від 30.01.2009 № 38 (z0170-09)
"Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.02.2009 за № 170/16186.
20. Пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 28.02.2009 № 107 (z0268-09)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2009 за № 268/16284.
21. Абзац третій пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 06.05.2009 № 270 (z0474-09)
"Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.06.2009 за № 474/16490.
22. Постанова Правління Національного банку України від 06.08.2009 № 459 (z0815-09)
"Про внесення змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.08.2009 за № 815/16831.
23. Пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 14.08.2009 № 475 (z0832-09)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.09.2009 за № 832/16848.
24. Постанова Правління Національного банку України від 29.09.2009 № 569 (z1101-09)
"Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.11.2009 за № 1101/17117.
25. Пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 31.03.2010 № 160 (z0395-10)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 395/17690.
26. Пункт 10 постанови Правління Національного банку України від 09.06.2010 № 273 (z0471-10)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.07.2010 за № 471/17766 (зі змінами).
27. Пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 15.06.2011 № 192 (z0836-11)
"Про затвердження Положення про застосування Національним банком України санкцій за порушення законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 836/19574.
28. Пункт 3 постанови Правління Національного банку України від 22.06.2011 № 204 (z0753-11)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за № 753/19491.
29. Пункт 3 постанови Правління Національного банку України від 24.06.2011 № 209 (z0850-11)
"Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.07.2011 за № 850/19588 (зі змінами).
30. Постанова Правління Національного банку України від 08.08.2012 № 332 (z1435-12)
"Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.08.2012 за № 1435/21747.
|
Директор Департаменту
нормативно-методологічного
забезпечення банківського
регулювання та нагляду
|
Н.В. Іваненко
|