Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) відповідно до Конституції України (
254к/96-ВР)
визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Стаття 2. Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та його завдання
Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.
Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною з інвалідністю, хворим членом сім’ї, смерті громадянина та членів його сім’ї тощо.
Стаття 3. Право громадян на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 4. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Стаття 5. Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:
законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;
обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;
обов’язковості фінансування страховими фондами витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
солідарності та субсидування;
державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;
цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Стаття 6. Суб'єкти та об'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування
Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.
Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.
Страховиками є цільові страхові фонди з:
пенсійного страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування;
страхування на випадок безробіття.
Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.
Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цих Основ.
Стаття 7. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню
Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):
а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;
б) у фізичних осіб;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, гіг-спеціалісти, залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" (1667-20)
.
Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.
Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 8. Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (
1306-2000-п)
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 9. Страховий стаж
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються законом.
Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (
2464-17)
, а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Стаття 10. Роботодавець
Роботодавцем відповідно до цих Основ вважається:
власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю;
власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 11. Страховий ризик і страховий випадок
Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Стаття 12. Вирішення спорів
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.
Стаття 13. Інформація про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Інформація у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію.
Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи відомості про страховий стаж, страхові випадки, результати медичних обстежень, суми одержуваних виплат тощо, крім випадків, встановлених законом.
Страховики через засоби масової інформації зобов'язані роз'яснювати населенню права та обов'язки, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Страховики надають страхувальникам та застрахованим особам консультації з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування на безоплатній основі.
Під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням Міністерство фінансів України має право отримувати інформацію, зокрема таку, що містить персональні дані.
Розділ II
УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ
Стаття 14. Страхові фонди
Страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління за визначеними законом видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Взяття на облік страхувальників, забезпечення збору та обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють податкові органи та Пенсійний фонд України в межах компетенції, визначеної законом.
Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.
Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.
Цільові страхові фонди, якщо інше не передбачено законами України, не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю.
Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.
Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 15. Управління страховими фондами
Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування.
Порядок призначення, обрання (делегування) представників держави та суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування до складу правлінь і наглядових рад страхових фондів визначається законами за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування.
Правління страхового фонду:
затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі виконавчої дирекції;
подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування (за винятком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання);
схвалює проекти річних бюджетів фонду та подає в установленому порядку центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості та соціального захисту населення, для внесення на затвердження Кабінету Міністрів України звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду;
створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;
призначає та звільняє директора виконавчої дирекції фонду, погоджує кандидатури його заступників у порядку, визначеному законами України за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції страхового фонду та її робочих органів;
здійснює інші функції, передбачені статутом страхового фонду.
Порядок обрання правління страхового фонду визначається законами України за видами соціального страхування.
Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління.
Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду в межах та порядку, що визначаються його статутом та положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління страхового фонду з правом дорадчого голосу.
Робочими органами виконавчої дирекції є її управління, відділення, страхові каси тощо, визначені законами за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Розділ III
НАГЛЯД У СФЕРІ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
Стаття 16. Повноваження та функції Наглядової ради
Нагляд за діяльністю цільових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює Наглядова рада.
Наглядова рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування. З цією метою до складу Наглядової ради входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави.
Склад Наглядової ради та її повноваження визначаються законами за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 17. Нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування
Державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади (далі - центральний орган виконавчої влади) та інші органи, визначені законом.
Стаття 18. Обсяг нагляду
Контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них, здійснює центральний орган виконавчої влади.
Страхувальники та страховики зобов'язані надавати посадовим особам центрального органу виконавчої влади усі документи та довідки, необхідні для здійснення ними функцій контролю.
Стаття 19. Засоби нагляду
Якщо страховиком прийнято рішення з порушенням страхового законодавства або страхувальник не виконує вимог цього законодавства, центральний орган виконавчої влади вказує на допущені порушення і встановлює термін для їх усунення. Якщо протягом цього терміну страховик або страхувальник не усуне порушення, незаконне рішення скасовується центральним органом виконавчої влади з наступним відшкодуванням збитків за рахунок страховика або страхувальника. У двотижневий термін страховики або страхувальники можуть оскаржити рішення центрального органу виконавчої влади в суді.
Центральний орган виконавчої влади може вимагати скликання засідання правління цільового страхового фонду. Якщо ця вимога не буде виконана, центральний орган виконавчої влади може сам скликати і провести засідання правління цільового страхового фонду.
За невиконання своїх обов'язків за рішенням центрального органу виконавчої влади члени правління цільового страхового фонду можуть бути позбавлені своїх повноважень.
Розділ IV
КОШТИ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ТА ПОРЯДОК ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
Стаття 20. Джерела коштів
Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Стаття 21. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначення його розміру
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням.
Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлюється Верховною Радою України. Пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування має забезпечувати застрахованим особам виплати та надання соціальних послуг, передбачених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для здійснення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; компенсацію адміністративних витрат на забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 22. Порядок здійснення платежів і резервування коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Порядок здійснення платежів, строки сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (
2464-17)
, порядок резервування коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - законами України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Розділ V
БЮДЖЕТ, ОБЛІК ТА ЗВІТНІСТЬ ЦІЛЬОВИХ СТРАХОВИХ ФОНДІВ
Стаття 23. Нормативне забезпечення
Страховики з дотриманням вимог законодавства розробляють нормативно-правові акти щодо порядку складання і виконання бюджету, здійснення платежів, проведення бухгалтерського обліку і звітності та інші документи, що стосуються їх діяльності.
Нормативно-правові акти страховиків, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (
1160-15)
.
Стаття 24. Звіти про діяльність
Страховики складають звіти про результати своєї діяльності, подають їх центральному органу виконавчої влади та оприлюднюють у засобах масової інформації.
Страховики здійснюють публічне оприлюднення зазначених у частині першій цієї статті звітів у розрізі доходів і видатків. Інформація про час і місце такого оприлюднення публікується разом із звітом.
З ініціативи центрального органу виконавчої влади за діяльністю страховиків може призначатися проведення аудиторської перевірки діяльності фондів із загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розділ VI
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗА ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ
Стаття 25. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
1) пенсійне страхування:
пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
допомога на поховання пенсіонерів;
пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
2) медичне страхування:
діагностика та амбулаторне лікування;
стаціонарне лікування;
надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;
профілактичні та освітні заходи;
забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.
Обсяг послуг, що надаються за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування, визначається базовою та територіальними програмами обов'язкового медичного страхування, які затверджуються в порядку, встановленому законодавством;
3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
допомога по вагітності та пологах;
4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:
профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
5) страхування від безробіття:
допомога по безробіттю;
відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;
дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце;
допомога на поховання безробітного;
профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків.
У разі прийняття законів з нових видів загальнообов'язкового державного соціального страхування або внесення змін до законів України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування одночасно вносяться зміни до цих Основ.
Доповнення переліку матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, можуть здійснюватись законами України за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг здійснюються на підставі відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Стаття 26. Характеристика страхових випадків та умови надання соціальних послуг і матеріального забезпечення особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
До страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:
тимчасова непрацездатність;
вагітність та пологи;
інвалідність;
хвороба;
досягнення пенсійного віку;
смерть годувальника;
безробіття;
соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з певними обставинами;
нещасний випадок на виробництві;
професійне захворювання.
Характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховики у своїй діяльності співпрацюють у проведенні заходів, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, і вправі спільно у кожному конкретному випадку приймати рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Фінансування заходів, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам з інвалідністю, можуть здійснювати декілька страховиків.
Стаття 27. Підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
Виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:
а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;
в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;
г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;
д) в інших випадках, передбачених законами.
Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТРАХУВАЛЬНИКІВ, СТРАХОВИКІВ ТА ОСІБ, ЯКІ НАДАЮТЬ СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ
Стаття 28. Відповідальність страхувальників, а також осіб, які надають соціальні послуги
Роботодавці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків із загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до законодавства.
Заклади охорони здоров'я, заклади професійної реабілітації і громадяни, які надають соціальні послуги застрахованим особам, несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги та якість наданих послуг.
Достовірність зазначених у документах даних, передбачених частиною другою цієї статті, перевіряється виконавчими органами цільових страхових фондів.
Роботодавцю забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому завдати шкоди цій особі.
Стаття 29. Відповідальність страховиків за невиконання або неналежне виконання умов страхування
Страховики несуть відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, встановлених законодавством.
Стаття 30. Обов'язки застрахованих осіб із загальнообов'язкового державного соціального страхування
Застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).
Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.
Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 31. Строки введення загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні
Строки введення загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні, яке забезпечить досягнення гарантій, передбачених Конституцією України (
254к/96-ВР)
, визначаються в законах про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Стаття 32. Набрання чинності цими Основами
Ці Основи набирають чинності з дня їх опублікування.
|
Президент України
|
Л.КУЧМА
|
|
м. Київ
14 січня 1998 року
№ 16/98-ВР
|