ЗАКОН УКРАЇНИ
Про Національний банк України
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Терміни та поняття
У цьому Законі терміни та поняття вживаються у такому значенні:
банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;
банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства;
банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку;
відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Використовується центральними банками для купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу - зменшується;
валютна позиція - співвідношення вимог та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань;
грошово-кредитна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення цінової стабільності шляхом використання інструментів грошово-кредитної політики;
грошово-кредитні зобов'язання - валюта в обігу, фінансові вимоги до Національного банку України, за винятком зобов'язань Національного банку України перед Кабінетом Міністрів України та міжнародними фінансовими організаціями;
грошовий сурогат - будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей;
золотовалютний резерв - резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків;
кредитор останньої інстанції - Національний банк України, до якого може звернутися банк для отримання рефінансування в разі вичерпання інших можливостей рефінансування;
казначейські зобов'язання - боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску;
контроль за проведенням грошово-кредитної політики — щорічне оцінювання узгодженості реалізації Національним банком України грошово-кредитної політики з досягненням у середньостроковій перспективі інфляційних цілей, визначених Основними засадами грошово-кредитної політики, з урахуванням поточного і прогнозованого економічного та фінансового розвитку України та світу з метою виконання Національним банком України своєї основної функції;
металеві рахунки - рахунки, які відкриваються уповноваженими банками України для обліку операцій, що здійснюються з банківськими металами;
міжнародні стандарти аудиту - прийняті Міжнародною федерацією бухгалтерів документи, що визначають стандарти аудиту;
міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, що визначають стандарти фінансової звітності та бухгалтерського обліку;
нереалізовані доходи/витрати - доходи/витрати від переоцінки фінансових активів та зобов'язань, монетарного золота та банківських металів, а також доходи/витрати від купівлі іноземної валюти, монетарного золота та банківських металів, якщо такі операції здійснюються не за офіційним валютним курсом;
облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів;
облікові системи - сукупність відносин щодо формування, оброблення, зберігання та передавання інформації між державними органами, фінансовими установами, іншими юридичними особами під час реалізації державних проектів;
офіційне видання Національного банку України - друковане видання Національного банку, зареєстроване у встановленому порядку;
офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави;
охорона цінностей та об'єктів - організація та практичне здійснення Національним банком заходів охорони щодо визначених і належних йому будівель, споруд, територій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, спрямованих на недопущення чи припинення протиправних дій щодо них, забезпечення їх недоторканності та цілісності, припинення несанкціонованого доступу до них третіх осіб, а також на забезпечення особистої безпеки, життя та здоров'я працівників Національного банку;
платіжний баланс — сукупність економічних операцій, які проводяться між резидентами та нерезидентами за певний період часу. У платіжному балансі відображаються операції з товарами, послугами, первинними та вторинними доходами, операції, пов’язані з фінансовими вимогами і зобов’язаннями щодо інших країн світу;
реалізовані доходи/витрати - доходи/витрати від переоцінки під час вибуття переоцінених фінансових активів і зобов'язань, монетарного золота та банківських металів;
резервна позиція в Міжнародному валютному фонді (далі - МВФ) - вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються як різниця між квотою та авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за мінусом грошових авуарів МВФ, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої процента від квоти держави-члена;
ставки рефінансування Національного банку України - виражена у відсотках плата за кредити, що надаються банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування;
спеціальні права запозичення — міжнародно визнаний резервний актив, створений МВФ на доповнення існуючих міжнародно визнаних резервних активів;
фінансова стабільність - стан фінансової системи, в якому вона здатна належним чином забезпечити можливість ефективно виконувати свої ключові функції, такі як фінансове посередництво та забезпечення здійснення платежів, і таким чином сприяти стійкому економічному зростанню, а також протистояти негативному впливу кризових явищ на економіку;
цінова стабільність - збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін.
Терміни "врегулювання простроченої заборгованості", "реєстр колекторських компаній" та "колекторська компанія" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про споживче кредитування". (1734-19)
Терміни "асоційована особа", "банківська група", "істотна участь, Кредитний реєстр Національного банку України" розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
.
Термін "валютні цінності" розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про валюту і валютні операції" (2473-19)
.
Терміни "врегулювання простроченої заборгованості", "реєстр колекторських компаній" та "колекторська компанія" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про споживче кредитування" (1734-19)
.
Стаття 2. Правова основа діяльності Національного банку України
Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України (
254к/96-ВР)
, цим Законом та іншими законами України.
Місцезнаходження Ради Національного банку України (далі - Рада Національного банку), Правління Національного банку України (далі - Правління Національного банку) та центрального апарату Національного банку - місто Київ.
Стаття 3. Статутний капітал
Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю.
Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку.
Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є частина його прибутку до розподілу, а при необхідності - Державний бюджет України.
Стаття 4. Економічна самостійність
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює витрати за рахунок власних доходів, а у визначених цим Законом випадках — також за рахунок коштів Державного бюджету України.
Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і закріплено за ним на праві господарського відання.
Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Національний банк не відповідає за зобов'язаннями фінансових установ, а фінансові установи не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Національний банк для забезпечення своєї діяльності та виконання визначених цим Законом функцій має право створювати підприємства, установи, відокремлені підрозділи (філії та представництва в Україні, а також представництва Національного банку за кордоном).
Національний банк, його підприємства, установи, відокремлені підрозділи (філії та представництва в Україні, а також представництва Національного банку за кордоном) мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Стаття 5. Кошторис адміністративних витрат
Національний банк щороку складає кошторис адміністративних витрат.
Національний банк України включає до кошторису адміністративних витрат витрати та інвестиції на забезпечення діяльності Національного банку, інвестиції у створення та розвиток матеріально-технічної бази Національного банку, а також витрати на виплату винагороди членам Ради Національного банку за виконання ними своїх функцій з деталізацією розміру, посад та періодичності виплат винагороди.
Національний банк відображає доходи та витрати, визначає прибуток (збитки) та складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.
Національний банк створює загальні резерви, які використовуються на покриття його збитків, а також резерв переоцінки, який використовується на покриття нереалізованих витрат.
У разі недостатності коштів загальних резервів перевищення витрат Національного банку над його доходами компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України наступного за звітним року.
Стаття 5-1. Прибуток до розподілу
Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.
Національний банк визначає прибуток до розподілу шляхом зменшення прибутку на суму нереалізованих доходів. Національний банк спрямовує нереалізовані доходи до резерву переоцінки.
Нереалізовані доходи, що стають реалізованими у наступних періодах, включаються до прибутку до розподілу у відповідних звітних періодах.
Національний банк компенсує суму перевищення нереалізованих витрат над сумою резерву переоцінки коштами прибутку поточного року, а в разі їх недостатності - коштами загальних резервів.
Національний банк після підтвердження зовнішнім аудитом та затвердження Радою Національного банку річної фінансової звітності за рахунок прибутку до розподілу забезпечує формування загальних резервів у розмірі 10 відсотків від середньорічного обсягу грошово-кредитних зобов’язань Національного банку, який визначається у порядку, встановленому Національним банком.
Рада Національного банку має право прийняти рішення про спрямування прибутку до розподілу на збільшення статутного капіталу Національного банку.
Після спрямування прибутку до розподілу на цілі, визначені частинами п’ятою та шостою цієї статті, прибуток до розподілу підлягає перерахуванню до Державного бюджету України у повному обсязі.
Національний банк не має права перераховувати до Державного бюджету України суму частини прибутку до розподілу більшу, ніж визначена у річній фінансовій звітності, що підтверджена зовнішнім аудитом та затверджена Радою Національного банку.
Стаття 6. Основна функція
Відповідно до Конституції України (
254к/96-ВР)
основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.
Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.
Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.
Стаття 7. Інші функції
Національний банк виконує такі функції:
1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг;
3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;
4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної та фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, статистичної інформації фінансових установ, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк;
6) регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних, облікових систем, національної системи електронної дистанційної ідентифікації Національного банку (системи BankID Національного банку), встановлює умови взаємодії суб’єктів у цих системах, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі;
8-1) здійснює державне регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги в межах, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (
2664-14)
та іншими законами України;
9) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, створює та веде Кредитний реєстр Національного банку України;
9-1) веде Державний реєстр фінансових установ, реєстр колекторських компаній, а у визначених Національним банком випадках - інші реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк;
10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;
10-1) здійснює попередню кваліфікацію осіб, які можуть брати участь у виведенні неплатоспроможних банків з ринку, та складає перелік таких осіб;
13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
13-1) забезпечує представництво інтересів Національного банку в органах влади іноземних держав, захист прав та інтересів Національного банку в закордонних юрисдикційних органах;
14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій;
14-1) створює, веде інформаційні системи (реєстри, бази даних) для виконання функцій валютного регулювання та валютного нагляду, а також встановлює вимоги щодо створення, ведення, наповнення банками, небанківськими фінансовими установами, операторами поштового зв’язку інформаційних систем (реєстрів, баз даних) для забезпечення обміну інформацією між ними при здійсненні валютного нагляду;
15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютного резерву та здійснення операцій із золотовалютним резервом та банківськими металами;
16) аналізує та прогнозує динаміку макроекономічних, грошово-кредитних, валютних та фінансових показників, у тому числі складає платіжний баланс;
17) організовує та здійснює інкасацію коштів та перевезення валютних цінностей, у визначеному Національним банком порядку видає юридичним особам ліцензії на надання банкам послуг з інкасації, зупиняє, поновлює та відкликає їх;
18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;
19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;
21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;
22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;
22-1) здійснює відповідно до компетенції повноваження у сфері депозитарного обліку;
23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом;
25) визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями, які здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами;
26) створює засвідчувальний центр для забезпечення внесення відомостей про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, які мають намір надавати електронні довірчі послуги у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів, до Довірчого списку згідно з вимогами Закону України "Про електронні довірчі послуги" (2155-19)
;
26-1) здійснює державне регулювання з питань електронної ідентифікації у банківській системі України, для чого встановлює:
вимоги, яким повинні відповідати кваліфіковані надавачі електронних довірчих послуг, що надають кваліфіковані електронні довірчі послуги у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів, у тому числі вимоги до їх програмно-технічних комплексів;
порядок надання та використання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів;
порядок надання послуги постачання передачі сигналів точного часу засвідчувальним центром кваліфікованим надавачам електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів;
27) видає небанківським фінансовим установам та іншим особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на переказ коштів без відкриття рахунків та відкликає їх відповідно до законодавства;
28) веде реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури;
29) здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків;
30) здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за банками та філіями іноземних банків; страховиками (перестраховиками), страховими (перестраховими) брокерами, кредитними спілками, ломбардами та іншими фінансовими установами (крім фінансових установ та інших юридичних осіб, щодо яких державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії здійснюються іншими суб’єктами державного фінансового моніторингу); платіжними організаціями, учасниками чи членами платіжних систем, які надають фінансові послуги на підставі відповідних ліцензій чи реєстраційних документів; операторами поштового зв’язку; іншими установами, які надають послуги з переказу коштів та здійснення валютних операцій; філіями або представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України, іншими юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги;
31) здійснює аналіз стану фінансової системи щодо фінансової стабільності.
32) визначає порядок, вимоги та заходи із забезпечення кіберзахисту та інформаційної безпеки у банківській системі України та для суб’єктів переказу коштів, здійснює контроль за їх виконанням; утворює центр кіберзахисту Національного банку України, забезпечує функціонування системи кіберзахисту у банківській системі України;
33) забезпечує формування та ведення переліку об’єктів критичної інфраструктури, а також реєстру об’єктів критичної інформаційної інфраструктури у банківській системі України, визначає критерії та порядок віднесення об’єктів у банківській системі України до об’єктів критичної інфраструктури та об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, забезпечує проведення оцінювання стану кіберзахисту та аудиту інформаційної безпеки у банківській системі України;
34) здійснює захист прав споживачів фінансових послуг, що надаються банками, а також іншими фінансовими установами та особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України;
34-1) здійснює нагляд за додержанням банками, іншими фінансовими установами, особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки);
35) організовує роботу та здійснює заходи з підвищення рівня фінансової грамотності населення;
36) встановлює вимоги до банків, що здійснюватимуть емісію депозитних сертифікатів банків.
Стаття 7-1. Особливості забезпечення стабільності банківської системи
Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.
Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.
Розділ II
ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 8. Завдання Ради Національного банку
Відповідно до Конституції України (
254к/96-ВР)
основними завданнями Ради Національного банку є розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики.
Рада Національного банку здійснює нагляд за системою внутрішнього контролю Національного банку.
Стаття 9. Повноваження Ради Національного банку
Рада Національного банку:
1) розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій, наданих Правлінням Національного банку, схвалює та публікує їх в офіційних виданнях та подає щороку, до 15 вересня, до Верховної Ради України для інформування;
2) здійснює у встановленому нею порядку контроль за проведенням грошово-кредитної політики;
3-1) приймає у порядку, визначеному Регламентом Ради Національного банку України, рішення про інформування Президента України або Верховної Ради України про виникнення підстав для звільнення з посади призначеного відповідно Президентом України або Верховною Радою України члена Ради Національного банку;
4) затверджує щорічно до 15 листопада поточного року кошторис адміністративних витрат Національного банку на наступний рік;
6) приймає рішення про спрямування прибутку до розподілу на збільшення статутного капіталу Національного банку;
7) затверджує Регламент Ради Національного банку України, положення про Аудиторський комітет та інші робочі органи Ради Національного банку;
7-1) затверджує за поданням Правління Національного банку Кодекс етики працівників Національного банку;
8) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;
9) визначає порядок, періодичність проведення внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку та затверджує річний план його проведення, затверджує положення про підрозділ внутрішнього аудиту;
10) затверджує до 1 листопада звітного року аудиторську фірму для проведення аудиту річної фінансової звітності Національного банку, визначену за результатами проведення процедури закупівлі згідно із Законом України "Про публічні закупівлі" (
922-19)
;
11) розглядає аудиторський звіт та затверджує до 30 квітня наступного за звітним року річну фінансову звітність Національного банку, річний звіт про управління Національного банку, звіт про виконання кошторису адміністративних витрат Національного банку та розподіл прибутку до розподілу за звітний рік;
12) затверджує рішення Правління Національного банку про участь Національного банку у міжнародних фінансових організаціях;
13) оцінює стан виконання Правлінням Національного банку рішень Ради Національного банку з питань, які є обов’язковими для виконання Правлінням Національного банку;
методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;
окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;
політики курсоутворення та валютного регулювання;
розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;
вдосконалення платіжної системи;
інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку;
14) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;
15) затверджує за поданням Правління Національного банку методику визначення заробітної плати Голови Національного банку та його заступників;
16) створює Аудиторський комітет та інші робочі органи Ради Національного банку, визначає їх склад та керівників;
17) призначає на посаду та звільняє з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту;
18) призначає на посади та звільняє з посад першого заступника та заступників Голови Національного банку за поданням Голови Національного банку;
19) здійснює нагляд за діяльністю підрозділу внутрішнього аудиту;
21) підтверджує наявність або відсутність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, для цілей запровадження та (або) подовження строку дії та (або) дострокового припинення дії заходів захисту відповідно до статті 12 Закону України "Про валюту і валютні операції" (2473-19)
.
Члени Ради Національного банку несуть солідарну відповідальність за прийняті рішення та діяльність Ради Національного банку як колегіального органу.
Стаття 10. Склад та формування Ради Національного банку
До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Верховною Радою України та Президентом України. Верховна Рада України призначає чотирьох членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідної постанови. Президент України призначає чотирьох членів Ради Національного банку шляхом видання відповідного указу. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.
Кандидатури осіб для призначення Верховною Радою України членами Ради Національного банку проходять обговорення на спеціальному відкритому засіданні профільного комітету Верховної Ради України, який вносить свої рекомендації Верховній Раді України.
Членом Ради Національного банку може бути особа, яка є громадянином України, постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту у галузі економіки, фінансів чи права або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів чи права та яка має не менше 10 років досвіду роботи в органі законодавчої влади або на керівних посадах в інших органах державної влади, державних органах, що забезпечують формування та реалізацію державної фінансової, економічної чи правової політики, або на керівних посадах у міжнародних фінансових організаціях, або на керівних посадах у банку, або наукової роботи за фінансовою, економічною чи правовою тематикою, а також яка здатна за своїми діловими, моральними якостями та станом здоров’я обіймати цю посаду, за умови що відомості про таку особу відсутні у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.
Особа не може бути членом Ради Національного банку, якщо вона має представницький мандат або є членом Кабінету Міністрів України, або обіймає чи обіймала посаду керівника органу державної влади (заступника керівника) та іншого державного органу (якщо не минув один рік з дня її звільнення з такої посади), або є державним службовцем, або є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або є керівником (заступником керівника) чи працівником державного підприємства, установи та організації, крім закладу вищої освіти (наукової установи), або є керівником політичної партії чи членом керівних органів політичної партії, або є особою, яка є членом наглядової ради чи членом правління чи працівником юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк, або є особою, яка перебуває у трудових відносинах чи здійснює діяльність (виконує роботу), чи надає будь-які послуги на контрактній основі або на громадських засадах такій юридичній особі, або надає послуги відповідно до цивільно-правового договору цій юридичній особі, або є прямим чи опосередкованим власником акцій (часток, паїв) юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк.
Не може бути членом Ради Національного банку особа:
1) яка відповідно до рішення суду визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена;
2) яка відповідно до вироку суду, що набрав законної сили, позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або обіймати певні посади;
3) яка притягалася судом до кримінальної відповідальності за корупційне кримінальне правопорушення;
4) яка має судимість за вчинення кримінального правопорушення проти власності, у сфері господарської діяльності, у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, незалежно від ступеня тяжкості, за вчинення умисного кримінального правопорушення, віднесеного до злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких злочинів (крім корупційних кримінальних правопорушень), якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
5) яка була власником істотної участі у фінансовій установі не менше одного року протягом двох років до дати, на яку уповноваженим органом (за його ініціативою) було прийнято рішення про віднесення цієї фінансової установи до категорії неплатоспроможних або про відкликання (анулювання) ліцензії, або про скасування державної реєстрації, або про ліквідацію такої фінансової установи, чи до дати, на яку судом було визнано таку фінансову установу банкрутом або прийнято рішення про її ліквідацію;
6) яка входила до складу органів управління фінансової установи (крім перехідного банку, створеного у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку) не менше шести місяців протягом року до дати, на яку уповноваженим органом (за його ініціативою) було прийнято рішення про віднесення цієї фінансової установи до категорії неплатоспроможних або про відкликання (анулювання) ліцензії, або про скасування державної реєстрації, або про ліквідацію такої фінансової установи;
7) яка входила до складу органів управління фінансової установи не менше шести місяців протягом року до дати, на яку судом було визнано таку фінансову установу банкрутом або прийнято рішення про її ліквідацію;
8) яка входила до складу колегіальних органів фінансової установи (крім перехідного банку, створеного у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку), яким було делеговано право прийняття рішень з питань видачі кредитів, управління активами та пасивами фінансової установи, або яка обіймала у фінансовій установі посаду головного бухгалтера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головного ризик-менеджера чи посаду працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, не менше шести місяців протягом року до дати, на яку уповноваженим органом (за його ініціативою) було прийнято рішення про віднесення цієї фінансової установи до категорії неплатоспроможних або про відкликання (анулювання) ліцензії, або про скасування державної реєстрації, або про ліквідацію такої фінансової установи;
9) яка входила до складу колегіальних органів фінансової установи, яким було делеговано право прийняття рішень з питань видачі кредитів, управління активами та пасивами фінансової установи, або яка обіймала у фінансовій установі посаду головного бухгалтера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головного ризик-менеджера чи посаду працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, не менше шести місяців протягом року до дати, на яку судом було визнано таку фінансову установу банкрутом або прийнято рішення про її ліквідацію;
10) стосовно якої фінансовою установою на вимогу Національного банку було вжито заходів щодо припинення повноважень такої особи чи її заміни або до якої Національним банком було застосовано захід впливу у вигляді відсторонення від посади;
11) стосовно якої відкрито провадження у справі про її неплатоспроможність;
12) яку було виключено з професійного об’єднання (спілки) правників (у тому числі адвокатів), аудиторів, бухгалтерів за виявлені порушення або відомості про яку було виключено з відповідних реєстрів чи внесено до цих реєстрів запис про припинення права такої особи на зайняття певною діяльністю за виявлені порушення;
13) стосовно якої протягом останніх двох років здійснювалося примусове виконання судового рішення щодо сплати податків, зборів або інших обов’язкових платежів, якщо загальна сума несплати дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законодавством на період, у якому здійснювалося стягнення;
14) яка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Для призначення членом Ради Національного банку кандидат на цю посаду подає відомості, що підтверджують відповідність його кандидатури вимогам, встановленим частинами третьою - п’ятою цієї статті.
Особа, призначена на посаду члена Ради Національного банку, має відповідати вимогам, встановленим частинами четвертою і п’ятою цієї статті, протягом усього строку своїх повноважень.
Строк повноважень членів Ради Національного банку - сім років, крім Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою. Одна й та сама особа не може бути призначена членом Ради Національного банку більше ніж на два строки поспіль.
Призначення на посади та звільнення з посад членів Ради Національного банку здійснюється таким чином, щоб було забезпечено можливість проведення засідання Ради Національного банку відповідно до вимог частини четвертої статті 11 цього Закону.
Член Ради Національного банку звільняється з посади разі:
1) подання письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням із зазначенням аргументів такого рішення;
3) припинення громадянства України, встановлення факту наявності громадянства (підданства) іноземної держави чи набуття громадянства (підданства) іноземної держави, виїзду за межі України на постійне місце проживання;
4) відсутності без поважних причин на двох засіданнях Ради Національного банку поспіль;
5) невиконання обов’язків члена Ради Національного банку (в тому числі за станом здоров’я) більше чотирьох місяців поспіль;
6) встановлення факту надання недостовірної інформації для призначення на посаду члена Ради Національного банку;
7) виникнення обставин, що призвели до невідповідності особи будь-якій вимозі чи забороні, встановленій частиною четвертою або п’ятою цієї статті.
У разі закінчення строку повноважень члена Ради Національного банку його повноваження припиняються у останній день строку, на який його було призначено. У разі смерті, визнання в установленому порядку безвісно відсутньою чи оголошення в установленому порядку померлою особи, яка є членом Ради Національного банку, повноваження такого члена Ради Національного банку вважаються припиненими з дня його смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть, або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання особи безвісно відсутньою чи про оголошення особи померлою.
Президент України звільняє призначених ним членів Ради Національного банку шляхом видання відповідного указу, в якому мають бути зазначені підстави для звільнення.
Верховна Рада України звільняє призначених нею членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідної постанови за поданням профільного комітету Верховної Ради України, в якій мають бути зазначені підстави для звільнення.
Повноваження Голови Національного банку як члена Ради Національного банку достроково припиняються у зв’язку з його відставкою або в разі звільнення його з посади з інших підстав, визначених цим Законом.
Члени Ради Національного банку (крім Голови Національного банку) за виконання своїх функцій отримують винагороду за рахунок Національного банку. Щомісячна винагорода члена Ради Національного банку становить 50 відсотків максимального розміру посадового окладу члена Правління Національного банку. Виплата винагороди членам Ради Національного банку здійснюється щомісяця відповідно до встановленого Національним банком порядку.
Інформація про розмір винагороди, отриманої кожним членом Ради Національного банку, підлягає опублікуванню у складі річної фінансової звітності Національного банку.
Членам Ради Національного банку оплачуються витрати, здійснені у зв’язку з виконанням ними своїх повноважень, відповідно до Регламенту Ради Національного банку України.
Матеріально-технічне та організаційне забезпечення роботи Ради Національного банку та її робочих органів здійснює Національний банк відповідно до кошторису адміністративних витрат.
Стаття 11. Порядок роботи Ради Національного банку
Рада Національного банку діє відповідно до Регламенту Ради Національного банку України, яким встановлюється порядок підготовки і проведення її засідань, оформлення її рішень.
Засідання Ради Національного банку проводяться один раз на квартал.
Рада Національного банку має право проводити позачергові засідання у разі необхідності. Позачергові засідання Ради Національного банку скликаються Головою Ради Національного банку за його власною ініціативою або Радою Національного банку за наполяганням не менше однієї третини від загальної кількості її членів, а також за вимогою Голови Національного банку України. Члени Ради Національного банку сповіщаються про засідання не пізніш як за п'ять календарних днів до дня його проведення. Порядок підготовки позачергових засідань Ради Національного банку визначається її Регламентом.
Засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не менше шести її членів.
Засідання Ради Національного банку веде Голова Ради Національного банку, а у разі відсутності - його заступник, відповідно до Регламенту.
Рішення Ради Національного банку приймаються на колегіальній основі простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку, крім рішень з питань, визначених пунктами 1, 31, 7 та 18 частини першої статті 9 цього Закону, які приймаються кваліфікованою більшістю голосів — не менш як двома третинами від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос.
Член Ради Національного банку має право запропонувати Раді Національного банку запросити на її засідання представників суб’єктів підприємницької діяльності, науковців та інших фахівців. Рада Національного банку приймає рішення про участь у її засіданні таких осіб на початку засідання, на яке ці особи запрошуються. На осіб, запрошених на засідання Ради Національного банку, поширюються вимоги статті 66 цього Закону щодо збереження таємниці.
Члени Правління Національного банку можуть брати участь в роботі Ради Національного банку з правом дорадчого голосу.
Стаття 12. Голова Ради Національного банку та його заступник
Голова Ради Національного банку обирається Радою Національного банку зі свого складу строком на три роки.
Головою Ради Національного банку не може бути обрано Голову Національного банку.
Голова Ради Національного банку:
організовує засідання Ради Національного банку і головує на них;
скликає позачергові засідання за своєю ініціативою або за наполяганням не менше однієї третини від загальної кількості членів Ради Національного банку, а також на вимогу Голови Національного банку;
відповідно до прийнятого Радою Національного банку рішення інформує Президента України або Верховну Раду України про виникнення підстав для звільнення з посади призначеного відповідно Президентом України або Верховною Радою України члена Ради Національного банку;
Голова Ради Національного банку має заступника, який обирається Радою Національного банку зі свого складу строком на три роки.
Заступник заміщає Голову Ради Національного банку у разі його відсутності або неможливості ним здійснювати свої повноваження та здійснює інші повноваження і функції відповідно до рішень Ради Національного банку.
Звільнення Голови Ради Національного банку або його заступника протягом строку його повноважень здійснюється:
у зв'язку із закінченням строку його повноважень;
за власним бажанням, за умови подання письмової заяви;
у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом здоров'я протягом чотирьох місяців.
У разі припинення повноважень Голови Ради Національного банку або його заступника вибори на цю посаду здійснюються у порядку, передбаченому цим Законом.
Стаття 13. Рішення Ради Національного банку
Матеріали засідань Ради Національного банку оформлюються у вигляді протоколів та рішень, візуються всіма присутніми на засіданні членами Ради Національного банку і підписуються головуючим на її засіданні. Порядок візування протоколів та рішень Ради Національного банку визначається Регламентом Ради Національного банку України.
Основні засади грошово-кредитної політики та рішення Ради Національного банку з питань, визначених пунктами 4, 6, 8-10, 12, 15, 17, 18 статті 9 цього Закону, є обов’язковими для виконання Правлінням Національного банку.
Рада Національного банку не має права втручатися в діяльність Правління Національного банку при виконанні ним функцій і повноважень, визначених законом, а також у діяльність Голови Національного банку та заступників Голови Національного банку при виконанні ними своїх обов’язків та повноважень.
Оприлюдненню підлягають виключно рішення Ради Національного банку, опублікування яких є обов’язковим відповідно до статті 9 цього Закону.
Членам Ради Національного банку забороняється розголошувати державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв'язку із здійсненням ними їх повноважень відповідно до Регламенту.
Стаття 13-1. Аудиторський комітет
Рада Національного банку утворює Аудиторський комітет з метою оцінки надійності та результативності системи внутрішнього контролю в Національному банку, повноти та достовірності річної фінансової звітності Національного банку.
Аудиторський комітет є консультативним робочим органом Ради Національного банку та діє на підставі положення, що затверджується Радою Національного банку.
До складу Аудиторського комітету, крім членів Ради Національного банку, можуть входити незалежні експерти. Незалежним експертом може бути особа, яка має повну вищу освіту у галузі економіки, фінансів чи права або науковий ступінь у цих галузях, досвід роботи за фахом не менше 10 років та має бездоганну ділову репутацію, зокрема не має судимості, не погашеної і не знятої в установленому законом порядку.
На незалежних експертів поширюються обмеження, встановлені частиною четвертою статті 10 та частиною першою статті 65 цього Закону.
Кількість членів Аудиторського комітету не може бути більшою ніж п’ять осіб.
Засідання Аудиторського комітету проводяться один раз на квартал. У разі необхідності аудиторський комітет має право проводити позачергові засідання.
Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ТА СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 14. Функції Правління Національного банку
Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні інструменти забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку.
Стаття 15. Повноваження Правління Національного банку
Правління Національного банку:
1) приймає рішення:
щодо надання пропозицій Раді Національного банку стосовно розроблення Основних засад грошово-кредитної політики;
щодо інструментів грошово-кредитної політики для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики;
щодо банківського регулювання та нагляду;
щодо державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг (крім діяльності на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на фондовому ринку та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення);
щодо організації системи рефінансування;
щодо визначення та здійснення валютно-курсової політики, валютного регулювання та управління золотовалютним резервом;
щодо функціонування платіжних систем та організації розрахунків;
про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;
про встановлення та зміну облікової та інших процентних ставок Національного банку;
про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідності;
щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку;
про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;
щодо мінімального розміру золотовалютного резерву;
про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк;
про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку;
про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;
про встановлення економічних нормативів для банків та інших фінансових установ, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк;
про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків;
про застосування заходів впливу (санкцій) до банків, інших фінансових установ, осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (
2664-14)
та інших законів України;
про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку, відокремлених підрозділів (філій та представництв в Україні, а також представництв Національного банку за кордоном);
про участь у міжнародних фінансових організаціях;
про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного банку;
щодо встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції);
про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних;
про фінансову спроможність приймаючого банку виконати зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами;
про створення комітетів Правління Національного банку;
про делегування частини своїх повноважень окремим комітетам Правління Національного банку, передбаченим частинами четвертою - шостою статті 17 цього Закону;
приймає рішення про запровадження заходів захисту відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції"; (2473-19)
про встановлення вимог щодо формування буферів капіталу та їх значень для банків, банківських груп та підгруп банківських груп;
про встановлення економічних нормативів для банківських груп та підгруп банківських груп.
2) подає на затвердження Раді Національного банку річну фінансову звітність Національного банку, річний звіт про управління Національного банку, проект кошторису адміністративних витрат на наступний рік та інші документи і рішення відповідно до статті 9 цього Закону; надає на вимогу Ради Національного банку для інформування бухгалтерські, статистичні та інші необхідні для виконання її завдань відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи України, а також щодо ринків небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк;
3) визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про відокремлені підрозділи (філії та представництва в Україні, а також представництва Національного банку за кордоном), структурні підрозділи (крім положення про підрозділ внутрішнього аудиту) та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів (крім керівника підрозділу внутрішнього аудиту), підприємств та установ, визначає перелік функцій щодо управління діяльністю власного корпоративного недержавного пенсійного фонду, а також порядок здійснення таких функцій;
3-1) погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників структурних підрозділів, що забезпечують виконання функцій Національного банку;
3-2) визначає перелік структурних підрозділів, що забезпечують виконання функцій Національного банку;
4) затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці;
5) розробляє та подає на затвердження Раді Національного банку методику визначення заробітної плати Голови Національного банку та його заступників;
6) встановлює порядок надання юридичним особам, які мають намір здійснювати банківську діяльність, банківських ліцензій, а також ліцензій іншим юридичним особам у випадках, передбачених законом;
7) видає нормативно-правові акти Національного банку;
8) затверджує Регламент Правління Національного банку України;
8-1) розробляє та подає на затвердження Раді Національного банку Кодекс етики працівників Національного банку;
9-1) визначає комунікаційну політику Національного банку;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та не віднесені до повноважень Голови Національного банку та Ради Національного банку.
Правління Національного банку несе колегіальну відповідальність за діяльність Національного банку в межах компетенції членів Правління. Голова Національного банку несе відповідальність за діяльність Національного банку перед Президентом України та Верховною Радою України.
Стаття 16. Склад та порядок формування Правління Національного банку
Правління Національного банку є колегіальним органом та складається з семи осіб: Голови Національного банку, першого заступника та заступників Голови Національного банку.
Правління Національного банку очолює Голова Національного банку.
Стаття 17. Порядок роботи Правління Національного банку та його комітетів
Порядок організації проведення засідань Правління Національного банку визначається Регламентом Правління Національного банку України.
Рішення Правління Національного банку приймаються на колегіальній основі простою більшістю голосів. Кожний член Правління Національного банку має один голос. Голова Національного банку має право вирішального голосу у разі рівного розподілу голосів членів Правління Національного банку під час прийняття рішень.
Засідання Правління Національного банку є правомочним, якщо на ньому присутні не менше чотирьох членів Правління Національного банку.
Правління Національного банку має право утворити Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем та делегувати йому повноваження щодо здійснення банківського регулювання та нагляду, у тому числі застосування до банків та інших осіб, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України, заходів впливу (санкцій), передбачених законами України, крім заходів, передбачених пунктами 11 і 12 частини першої статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Правління Національного банку має право утворити Комітет з управління активами та пасивами Національного банку та делегувати йому повноваження щодо прийняття рішень з питань управління активами і пасивами, у тому числі золотовалютним резервом України, забезпечення моніторингу ризиків і фінансових результатів за операціями з активами і пасивами Національного банку.
Правління Національного банку має право утворити Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг та делегувати йому повноваження щодо здійснення державного регулювання та нагляду, валютного нагляду на цих ринках, застосування до учасників ринків небанківських фінансових послуг та колекторських компаній заходів впливу, визначених законом.
Комітет Правління Національного банку очолює член Правління Національного банку. До складу комітету Правління Національного банку можуть входити члени Правління Національного банку та керівники структурних підрозділів, що забезпечують виконання функцій Національного банку.
Стаття 18. Призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку
Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на сім років.
Одна й та сама особа не може бути Головою Національного банку більше ніж два строки поспіль.
Головою Національного банку може бути особа, яка є громадянином України, постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту у галузі економіки чи фінансів або науковий ступінь у галузі економіки чи фінансів та яка має не менше 10 років досвіду роботи в органі законодавчої влади або на керівних посадах в інших органах державної влади та державних органах, що забезпечують формування та реалізацію державної фінансової, економічної чи правової політики, або на керівних посадах у міжнародних фінансових організаціях, або на керівних посадах у банку, або наукової роботи за фінансовою, економічною чи правовою тематикою, а також яка здатна за своїми діловими, моральними якостями та станом здоров’я обіймати цю посаду, за умови що відомості про таку особу відсутні у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.
Особа не може бути Головою Національного банку, якщо вона має представницький мандат або обіймає чи обіймала посаду керівника органу державної влади, іншого державного органу, Голови чи члена Ради Національного банку (крім Голови Національного банку), якщо не минув один рік з дня її звільнення з такої посади, або є державним службовцем, або є керівником політичної партії чи членом керівного органу політичної партії, або є працівником юридичної особи, у тому числі її керівником, чи входить до складу керівного органу юридичної особи (крім Національного банку та інших юридичних осіб, у керівних органах яких законом передбачена участь представників Національного банку або акції (частки, паї) яких належать Національному банку), або є прямим чи опосередкованим власником акцій (часток, паїв) юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк. На час перебування на посаді Голова Національного банку зупиняє членство в політичній партії.
Не може бути призначена на посаду Голови Національного банку особа, яка не відповідає вимогам, встановленим частиною п’ятою статті 10 цього Закону.
Особа, призначена на посаду Голови Національного банку, має відповідати вимогам, встановленим частиною четвертою цієї статті та частиною п’ятою статті 10 цього Закону, протягом усього строку своїх повноважень.
Для призначення Головою Національного банку кандидат на цю посаду подає відомості, що підтверджують відповідність його кандидатури вимогам, встановленим частинами третьою і четвертою цієї статті, частиною п’ятою статті 10 цього Закону.
У разі незатвердження Верховною Радою України кандидатури, запропонованої Президентом України, порядок внесення нової кандидатури регулюється Законом України "Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України" (
709/97-ВР)
.
Одна кандидатура може вноситись не більше двох разів.
Голова Національного банку звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України у таких випадках:
1) закінчення строку повноважень;
2) у зв'язку із заявою про відставку із зазначенням аргументів такого рішення, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом України;
5) припинення громадянства України, встановлення факту наявності громадянства (підданства) іноземної держави чи набуття громадянства (підданства) іноземної держави, виїзду за межі України на постійне місце проживання;
7) встановлення факту надання недостовірної інформації при призначенні на посаду Голови Національного банку;
9) невиконання посадових обов'язків, у тому числі за станом здоров'я, протягом більш як чотири місяці поспіль;
10) виникнення обставин, що призвели до невідповідності особи будь-якій вимозі чи забороні, встановленій частиною четвертою цієї статті або частиною п’ятою статті 10 цього Закону;
11) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" (1780-20)
у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти.
Голова Національного банку, строк повноважень якого закінчився, перебуває на посаді та продовжує виконувати свої обов’язки до вступу на посаду новопризначеного Голови Національного банку.
( Частина одинадцята статті 18 в редакції Закону N 1811-IX від 19.10.2021 )
У разі смерті, визнання в установленому порядку безвісно відсутньою чи оголошення в установленому порядку померлою особи, яка є Головою Національного банку, повноваження такої особи вважаються припиненими з дня її смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть, або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання особи безвісно відсутньою чи про оголошення особи померлою.
( Статтю 18 після частини одинадцятої доповнено новою частиною згідно із Законом N 1811-IX від 19.10.2021. У зв’язку з цим частини дванадцяту і тринадцяту вважати відповідно частинами тринадцятою і чотирнадцятою )
Голова Національного банку на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді питання про його звільнення у випадку, передбаченому пунктом 2 частини десятої цієї статті, доповідає про результати діяльності на посаді Голови Національного банку.
У разі звільнення Голови Національного банку з посади у випадках, передбачених пунктами 2-10 частини десятої цієї статті, тимчасове виконання обов'язків Голови Національного банку здійснюється відповідно до Закону України "Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України" (
709/97-ВР)
.
Стаття 19. Обов'язки та повноваження Голови Національного банку
Голова Національного банку:
1) керує діяльністю Національного банку у межах компетенції, визначеної цим Законом;
2) діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями;
3) головує на засіданнях Правління Національного банку;
4) підписує протоколи, постанови, рішення, прийняті Правлінням Національного банку, накази та розпорядження, а також правочини, що вчиняються Національним банком;
5) вносить Раді Національного банку подання про призначення на посади та звільнення з посад заступників Голови Національного банку, розподіляє обов’язки між заступниками Голови Національного банку;
6) видає акти організаційно-розпорядчого характеру, обов'язкові до виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами;
7) ініціює перед Радою Національного банку проведення позапланового внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку.
Стаття 20. Заступники Голови Національного банку
Голова Національного банку має шістьох заступників, у тому числі одного першого заступника, які призначаються на посади та звільняються з посад Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.
Заступник Голови Національного банку призначається на посаду строком на сім років. Призначення на посади та звільнення з посад заступників Голови Національного банку здійснюється таким чином, щоб було забезпечено можливість проведення засідання Правління Національного банку відповідно до вимог частини третьої статті 17 цього Закону.
Одна й та сама особа не може бути призначена на посаду заступника Голови Національного банку більше ніж два строки поспіль.
Заступником Голови Національного банку може бути громадянин України, який відповідає вимогам, установленим частиноютретьою статті 10 цього Закону.
Особа не може бути заступником Голови Національного банку, якщо вона має представницький мандат або обіймає чи обіймала посаду керівника органу державної влади, іншого державного органу, Голови чи члена Ради Національного банку (крім Голови Національного банку), якщо не минув один рік з дня її звільнення з такої посади, або є державним службовцем, або є керівником політичної партії чи членом керівного органу політичної партії, або є працівником юридичної особи, у тому числі її керівником, чи входить до складу керівного органу юридичної особи (крім Національного банку та інших юридичних осіб, у керівних органах яких законом передбачена участь представників Національного банку або акції (частки, паї) яких належать Національному банку), або є прямим чи опосередкованим власником акцій (часток, паїв) юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк. На час перебування на посаді заступник Голови Національного банку зупиняє членство в політичній партії.
Не може бути призначена на посаду заступника Голови Національного банку особа, яка не відповідає вимогам, встановленим частиною п’ятою статті 10 цього Закону.
Для призначення заступником Голови Національного банку кандидат на цю посаду подає відомості, що підтверджують відповідність його кандидатури вимогам, встановленим частинами четвертою і п’ятою цієї статті, частиною п’ятою статті 10 цього Закону.
Особа, призначена на посаду заступника Голови Національного банку, має відповідати вимогам, встановленим частиною п’ятою цієї статті та частиною п’ятою статті 10 цього Закону, протягом усього строку своїх повноважень.
Рада Національного банку призначає особу на посаду заступника Голови Національного банку у разі її відповідності вимогам, передбаченим частинами четвертою та п’ятою (
679-14)
цієї статті, а також частиною п’ятою статті 10 цього Закону.
Заступник Голови Національного банку звільняється з посади у таких випадках:
1) закінчення строку повноважень;
2) подання заяви про звільнення за власним бажанням із зазначенням аргументів такого рішення;
6) встановлення факту надання недостовірних відомостей при призначенні на посаду заступника Голови Національного банку;
8) невиконання посадових обов’язків, у тому числі за станом здоров’я, протягом більш як чотири місяці поспіль;
9) виникнення обставин, що призвели до невідповідності особи будь-якій вимозі чи забороні, встановленій частиною п’ятою цієї статті, частиною п’ятою статті 10 цього Закону;
10) припинення громадянства України, встановлення факту наявності громадянства (підданства) іноземної держави чи набуття громадянства (підданства) іноземної держави, виїзду за межі України на постійне місце проживання.
10) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти.
Рада Національного банку звільняє з посади заступника Голови Національного банку у випадку, передбаченому пунктом 2 десятої цієї статті, на своєму засіданні після його доповіді про результати діяльності на посаді.
Заступник Голови Національного банку, строк повноважень якого закінчився, перебуває на посаді та продовжує виконувати свої обов’язки до вступу на посаду новопризначеного заступника Голови.
У разі смерті, визнання в установленому порядку безвісно відсутньою чи оголошення в установленому порядку померлою особи, яка є заступником Голови Національного банку, повноваження такого заступника Голови Національного банку вважаються припиненими з дня його смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть, або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання особи безвісно відсутньою чи про оголошення особи померлою.
Стаття 22. Структура Національного банку
Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.
До структури Національного банку входять центральний апарат, відокремлені підрозділи (філії та представництва в Україні, а також представництва Національного банку за кордоном) та юридичні особи, створені Національним банком для забезпечення його діяльності, які здійснюють діяльність виключно в межах завдань та функцій Національного банку, встановлених законом.
Для перевезення цінностей, охорони цінностей та належних йому об’єктів Національний банк має право створювати підрозділи, озброєні бойовою вогнепальною зброєю. Такі підрозділи в межах повноважень, наданих цим Законом, мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби оборони і бойову вогнепальну зброю в порядку, передбаченому частинами першою - третьою, пунктами 1, 2 і 4 частини четвертої, частинами п’ятою - сьомою статті 42, статтями 43 і 44, частиною першою, підпунктом "а" пункту 2, підпунктом "а" пункту 3, підпунктами "а", "б" пункту 6 частини третьої, пунктами 1і 2 частини четвертої, частинами шостою і сьомою статті 45, частинами першою і другою, пунктами 1, 2, 4, 6 і 7 частини четвертої, частиною п’ятою, пунктами 1, 2, 4 і 5 частини шостої, частинами сьомою - тринадцятою статті 46 Закону України "Про Національну поліцію" (5
80-19)
.
Розділ IV
ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА
Стаття 24. Основні засади грошово-кредитної політики
Основні засади грошово-кредитної політики визначають показники діяльності Національного банку у середньостроковій перспективі для досягнення цілей Національного банку, визначених статтею 6 цього Закону.
Рада Національного банку розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій, наданих Правлінням Національного банку.
При розробленні Основних засад грошово-кредитної політики використовуються макроекономічні показники, розраховані Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, а також інша необхідна інформація.
Національний банк інформує Верховну Раду України про Основні засади грошово-кредитної політики та стан грошово-кредитного ринку в державі в порядку, передбаченому цим Законом.
Стаття 25. Інструменти грошово-кредитної політики
Національний банк проводить грошово-кредитну політику шляхом застосування таких інструментів:
1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для банків;
2) процентна політика;
3) рефінансування банків;
4) валютні інтервенції (купівля-продаж валютних цінностей на валютних ринках);
5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;
6) регулювання імпорту та експорту капіталу;
7) запровадження на строк до шести місяців вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті;
8) зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
9) емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними,
10) операції з деривативними фінансовими інструментами.
Національний банк має право надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.
Стаття 26. Нормативи обов'язкового резервування
Національний банк встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів. При цьому:
1) норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті;
2) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні нормативи обов'язкового резервування;
3) рішення про підвищення нормативу обов'язкового резервування набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування.
Стаття 27. Процентні ставки
Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.
Національний банк має право нараховувати відсотки на кошти, розміщені на рахунках банків, відкритих у Національному банку. Таке нарахування здійснюється Національним банком із застосуванням визначених ним процентних ставок.
Стаття 28. Управління золотовалютним резервом
Національний банк забезпечує управління золотовалютним резервом, здійснюючи його розміщення у міжнародно визнані резервні активи за діючими на ринку ставками, у тому числі від’ємними.
Стаття 29. Операції відкритого ринку
Операціями відкритого ринку Національного банку, в тому числі з премією або з дисконтом, є купівля-продаж казначейських зобов'язань, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку, у тому числі на умовах зворотного продажу або купівлі (угоди репо).
Стаття 30. Регулювання імпорту та експорту капіталу
Національний банк відповідно до валютного законодавства регулює імпорт та експорт капіталу.
Стаття 31. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів
Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані зберігати бюджетні кошти у Національному банку на рахунку, відкритому центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено Бюджетним кодексом України (
2456-17)
.
Умови та порядок обслуговування бюджетних коштів визначаються договором між Національним банком та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, при цьому послуги для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, надаються Національним банком безоплатно.
Розділ V
УПРАВЛІННЯ ГОТІВКОВИМ ГРОШОВИМ ОБІГОМ
Стаття 32. Грошова одиниця
Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам.
Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.
Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.
Стаття 33. Повноваження Національного банку щодо організації готівкового грошового обігу
Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює:
1) виготовлення банкнот і монет;
1-1) зберігання банкнот і монет безпосередньо або у банках, уповноважених ним на зберігання та для проведення операцій із ними;
1-2) визначення вимог до банків, що можуть бути уповноважені на зберігання банкнот і монет та для проведення операцій з ними, встановлення порядку зберігання такими банками банкнот і монет та проведення операцій із ними;
2) створення резервних фондів банкнот і монет;
3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну банкнот та монет, а також обмежень щодо використання систем захисту, платіжних ознак та відтворення елементів дизайну банкнот та монет;
4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;
5) встановлення правил випуску в обіг, обробки, зберігання, інкасації, перевезення, вилучення з обігу та знищення готівки;
6) визначення порядку ведення касових операцій (v0103500-18)
для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій;
7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банків (v0063500-16)
, їх відокремлених підрозділів, а також небанківських фінансових установ та операторів поштового зв’язку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій та/або ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків.
Національний банк у визначеному ним порядку має право проводити перевірки та ревізії готівки у банках, уповноважених Національним банком на зберігання банкнот і монет та для проведення операцій із ними.
Національний банк у визначеному ним порядку має право проводити перевірки банків та інших юридичних осіб, які отримали ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, щодо дотримання ними вимог нормативно-правових актів Національного банку з питань порядку ведення касових операцій, інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, організації охорони приміщень.
Стаття 34. Емісія
Виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку.
Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперових) і монет (металевих). Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках Національного банку як його пасив.
Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами.
Стаття 35. Обіг банкнот і монет
Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Стаття 36. Курс гривні
Національний банк розраховує та оприлюднює офіційний курс гривні до іноземних валют, облікову ціну банківських металів.
Стаття 37. Конвертованість гривні
Умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту встановлюються Національним банком відповідно до законодавства України про валютне регулювання.
Національний банк не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.
Стаття 38. Порядок заміни зношених і пошкоджених банкнот і монет
Зношені і пошкоджені грошові знаки України приймаються й обмінюються безоплатно на нові грошові знаки Національним банком та банками України без обмежень щодо сум та строків такої заміни.
Особливості і порядок визначення платіжності грошових знаків, а також порядок обміну зношених і пошкоджених грошових знаків (z1942-13)
встановлюються Національним банком.
Стаття 39. Вилучення з обігу банкнот і монет
Національний банк, банки України зобов'язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти, монети).
Порядок вилучення таких грошових знаків встановлюється Національним банком і регулюється відповідними нормативними актами.
Національний банк та банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти та монети.
Національний банк офіційно повідомляє через засоби масової інформації про вилучення з обігу грошових знаків України (банкнот, монет).
Виготовлення з метою введення в обіг або введення в обіг підроблених грошових знаків тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства України.
Розділ VI
ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Стаття 40. Регулювання розрахунків
Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.
Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини банків та через їх власні розрахункові системи.
Національний банк України визначає порядок обміну інформаційними повідомленнями та клірингу за операціями, здійсненими в межах України.
Стаття 41. Регулювання бухгалтерського обліку
Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
Розділ VII
ОПЕРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 42. Види операцій Національного банку
Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:
1) надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;
2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на умовах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку (z0543-13)
;
3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;
4) купує (крім купівлі в емітента) та продає цінні папери в установленому законодавством порядку. Обмеження, встановлене цим пунктом, не поширюється на придбання цінних паперів у емітента у випадках, передбачених пунктом 3 частини другої статті 71 цього Закону;
5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки в закордонних банках і веде кореспондентські рахунки банків;
5-1) веде рахунки умовного зберігання (ескроу) банків та інших своїх клієнтів;
6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;
7) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;
8) розміщує золотовалютний резерв самостійно або через уповноважені ним юридичні особи, що надають фінансові послуги на міжнародних ринках;
11) веде рахунок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, без оплати і нарахування відсотків;
12) виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;
13) веде особові рахунки працівників Національного банку;
14) веде рахунки міжнародних організацій;
15) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду;
16) веде рахунки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
17) безпосередньо взаємодіє з Центральним депозитарієм цінних паперів для забезпечення своїх операцій з цінними паперами;
18) встановлює кореспондентські відносини з міжнародними депозитаріями з метою виконання функцій в межах грошово-кредитної політики, управління державним боргом та веде рахунки депозитаріїв іноземних держав та міжнародних депозитарно-клірингових установ з метою здійснення своїх повноважень у сфері депозитарного обліку;
19) має право здійснювати підтримку ліквідності центрального контрагента за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком, а також нараховувати відсотки на залишки коштів на рахунку центрального контрагента, відкритому в Національному банку;
20) веде інформаційну базу стосовно договорів, що укладаються на фінансовому ринку, у порядку, визначеному Національним банком України;
21) передає банкам банкноти і монети на зберігання та для проведення операцій з ними у порядку, визначеному Національним банком.
Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.
Національний банк має право встановлювати плату за надані ним відповідно до закону послуги (здійснені операції).
22) веде рахунки у національній валюті Центрального депозитарію цінних паперів (крім рахунків у цінних паперах) та клірингових установ;
22-1) проводить операції з деривативними фінансовими інструментами, операції репо;
23) провадить діяльність торгового репозиторію відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (3480-15)
.
Національний банк має право видавати кредити працівникам Національного банку.
Стаття 43. Участь в міжнародних організаціях
Національний банк має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними центральними банками.
Розділ VIII
ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ЩОДО ОПЕРАЦІЙ З ВАЛЮТНИМИ ЦІННОСТЯМИ
Стаття 44. Повноваження в сфері валютного регулювання та нагляду
Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства.
До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать:
1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;
2) видача, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій, здійснення валютного нагляду відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції" (2473-19)
;
3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;
4) запровадження заходів захисту відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції" (2473-19)
;
5) застосовування за порушення вимог валютного законодавства заходів впливу до банків, небанківських фінансових установ та операторів поштового зв’язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій.
Стаття 45. Організація валютного ринку
Національний банк визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до валютного законодавства.
Стаття 47. Структура золотовалютного резерву
Золотовалютний резерв може включати такі міжнародно визнані резервні активи:
монетарне золото;
спеціальні права запозичення;
резервна позиція в МВФ;
іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;
цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;
будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.
Стаття 48. Поповнення та використання золотовалютного резерву
Поповнення золотовалютного резерву проводиться Національним банком шляхом:
1) купівлі монетарного золота та іноземної валюти;
2) отримання доходів в іноземній валюті та монетарному золоті;
3) залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів;
4) отримання монетарного золота від операцій з банківськими та дорогоцінними металами.
Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі:
1) продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;
2) витрати по операціях із забезпечення діяльності Національного банку в межах сум, передбачених кошторисом адміністративних витрат Національного банку, та витрати, пов’язані з виробничою діяльністю Банкнотно-монетного двору;
2-1) витрати по операціях із золотовалютним резервом та із забезпечення виконання Національним банком його функцій;
3) повернення валютних коштів міжнародним фінансовим організаціям, центральним банкам іноземних держав та іншим кредиторам, включаючи відсотки за користування такими коштами та інші обов’язкові нарахування;
4) участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до статті 43 цього Закону;
5) забезпечення виконання зобов’язань за власними операціями Національного банку, у тому числі з деривативними фінансовими інструментами, операціями репо з міжнародно визнаними резервними активами.
Не допускається використання золотовалютного резерву для:
1) надання кредитів, гарантій та інших зобов’язань резидентам;
2) надання гарантій нерезидентам, крім використання їх для забезпечення виконання зобов’язань за власними операціями Національного банку;
3) забезпечення виконання зобов’язань за операціями третіх осіб.
Стаття 49. Зберігання золотого запасу
Національний банк є зберігачем державного золотого запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей.
Стаття 50. Позареалізаційні валютні доходи та збитки
Доходи та збитки Національного банку, пов'язані із зміною оцінки активів і пасивів, представлених у вигляді банківського золота та іноземної валюти, спеціальних прав запозичення, у зв'язку із змінами курсу іноземних валют та ціни золота враховуються і компенсуються у такому порядку:
1) чисті валютні доходи та збитки збалансовуються відповідною сумою на спеціальному резервному рахунку переоцінки валютних резервів у балансі Національного банку;
2) зазначені чисті доходи та збитки не враховуються при розрахунку річного доходу Національного банку.
Розділ IX
ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ, ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ ТА КАБІНЕТОМ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Стаття 51. Підзвітність
Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.
Підзвітність означає:
1) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента України;
2) призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку;
3) призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку;
4) доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку, яка подається до Верховної Ради України щороку не пізніше 1 травня;
5) подання Президенту України та Верховній Раді України щорічного звіту про проведення грошово-кредитної політики за попередній рік;
Національний банк України щокварталу надає Президенту України та Комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання банківської діяльності, інформацію про безготівкову емісію у відповідному періоді, а саме про:
проведення операцій з рефінансування банків;
проведення інтервенцій на міжбанківському валютному ринку;
проведення операцій на фондовому ринку.
Національний банк України має право подавати Президенту України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.
Національний банк щороку, до 1 березня, надає Президенту України та Верховній Раді України інформацію, передбачену частиною третьою статті 52 цього Закону.
Стаття 52. Взаємовідносини з Кабінетом Міністрів України
Національний банк та Кабінет Міністрів України можуть проводити взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики та державної економічної політики, зокрема щодо прогнозу основних макроекономічних показників, включаючи монетарні показники і показники валютно-курсової політики.
Національний банк на запит Кабінету Міністрів України надає інформацію:
1) щодо монетарних процесів та грошово-кредитного ринку;
2) передбачену частиною третьою статті 51 цього Закону.
Національний банк щороку, до 1 березня, надає Кабінету Міністрів України інформацію, необхідну для складання Бюджетної декларації, про орієнтовний прогноз частини прибутку до розподілу, яка підлягатиме перерахуванню до державного бюджету. Інформація, передбачена цією частиною, надається Національним банком виключно в порядку інформування.
Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит Національного банку надають інформацію, що має вплив на стан платіжного балансу, на монетарні процеси, грошово-кредитний ринок, включаючи щомісячну інформацію про показники доходів, видатків і дефіциту державного та зведеного бюджетів, стан державного боргу та графік платежів за ним.
Голова Національного банку або за його дорученням один із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.
Національний банк України має право подавати Кабінету Міністрів України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.
Стаття 53. Гарантії невтручання
Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України (
254к/96-ВР)
та цим Законом.
Національний банк подає звітність та надає інформацію органам державної влади та іншим державним органам у випадках, передбачених Конституцією України (
254к/96-ВР)
та цим Законом.
Законодавче регулювання питань, пов’язаних з виконанням Національним банком своїх функцій, установлюється або змінюється виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Стаття 54. Заборона надання кредитів державі
Національний банк не має права надавати кредити в національній та іноземній валюті, як прямо, так і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній власності, на фінансування Державного бюджету України.
Національний банк не має права купувати на первинному ринку цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України, державною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває у державній власності.
Розділ X
БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ І БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Стаття 55. Мета та сфера банківського нагляду
Головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті, крім випадку, передбаченого статтею 33 цього Закону.
Стаття 55-1. Мета державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг
Головна мета державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг, здійснюваного Національним банком, - безпека та фінансова стабільність фінансової системи, захист інтересів вкладників і кредиторів та інших споживачів небанківських фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.
Національний банк здійснює функції державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг (крім діяльності на ринках цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на фондовому ринку та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення) на індивідуальній та консолідованій основі у межах та порядку, встановлених цим Законом, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (
2664-14)
та іншими законами з питань регулювання ринків фінансових послуг.
Державне регулювання ринків небанківських фінансових послуг здійснюється Національним банком України виходячи з принципу відокремлення нормативно-правового регулювання діяльності учасників цих ринків від нагляду за їх діяльністю.
Стаття 56. Акти Національного банку
Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.
Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.
Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом’якшують або скасовують відповідальність.
Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом), які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються та приймаються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (
1160-15)
.
Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом) набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур’єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.
Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком.
Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами.
Акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.
Стаття 57. Доступ до інформації
Для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від фінансових установ, учасників фінансових груп та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
, "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (
2664-14)
та інших законів України, інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.
Для підготовки грошово-кредитної, фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, банківської статистичної інформації та аналізу фінансової стабільності, а також аналізу та прогнозу динаміки макроекономічних, грошово-кредитних, валютних та фінансових показників Національний банк має право безоплатно отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання усіх форм власності.
Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Стаття 58. Економічні нормативи
З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків, інших фінансових установ Національний банк у межах своїх повноважень відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов'язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком.
Про подальші зміни нормативів та методики їх розрахунку Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.
Стаття 59. Резерви забезпечення ризиків
Національний банк у межах своїх повноважень визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків, інших фінансових установ, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків, цих фінансових установ.
Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.
Стаття 61. Повноваження щодо здійснення регулятивних функцій
Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (
2121-14)
, як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.
Стаття 63. Обмеження вимог Національного банку
Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.
Розділ XI
СЛУЖБОВЦІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 64. Статус працівників Національного банку
Умови найму, звільнення, надання відпусток, службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту службовців Національного банку визначаються Правлінням Національного банку з урахуванням законодавства про працю. Тимчасово, по 30 вересня 2017 року, службовцям Національного банку (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (
3551-12)
), у період роботи у Національному банку, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом.
Правління Національного банку визначає перелік посад працівників, трудовий договір з якими укладається у формі контракту.
До складу обслуговуючого персоналу Національного банку входять працівники, обов'язки яких безпосередньо не пов'язані із виконанням функцій Національного банку.
Структура та розмір оплати праці службовців Національного банку визначаються Правлінням Національного банку відповідно до законодавства про оплату праці.
Розмір оплати праці обслуговуючого персоналу Національного банку встановлюється Правлінням Національного банку відповідно до норм законодавства про оплату праці.
Стаття 64-1. Правовий захист та гарантії
Члени Правління Національного банку та інші службовці Національного банку, члени Ради Національного банку, залучені експерти не несуть відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Національного банку. Національний банк забезпечує правовий захист членів Правління Національного банку, інших службовців Національного банку, членів Ради Національного банку, залучених експертів, у тому числі після їх звільнення з посади в Національному банку чи після припинення повноважень члена Ради Національного банку або припинення цивільно-правових відносин з Національним банком, у разі подання проти них позовів або їх участі в адміністративному чи кримінальному провадженні, що пов'язані із виконанням ними своїх повноважень у Національному банку або наданням послуг Національному банку. Національний банк здійснює правовий захист зазначених у цій частині осіб, у тому числі шляхом забезпечення надання їм правової допомоги адвокатами та іншими фахівцями в галузі права.
Шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Національного банку (його працівників та/або залучених експертів), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки працівників Національного банку та/або залучених експертів, відшкодовується Національним банком згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).
Національний банк відповідно до законодавства має право здійснювати страхування професійної відповідальності та страхування від нещасного випадку членів Правління Національного банку та інших службовців Національного банку.
Відшкодування Національним банком згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення) шкоди, заподіяної внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Національного банку (його працівників та/або залучених експертів), у тому числі шкоди, заподіяної внаслідок професійної помилки, не звільняє винних осіб від адміністративної та/або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Стаття 65. Заборонена діяльність
На членів Правління Національного банку, інших службовців Національного банку та членів Ради Національного банку України поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" (
1700-18)
. Члени Правління Національного банку та інші службовці Національного банку, члени Ради Національного банку зобов’язані дотримуватися обмежень після припинення своєї діяльності, а також вживати заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України "Про запобігання корупції" (
1700-18)
.
Службовцям Національного банку, членам їхніх сімей, а також членам сімей членів Правління Національного банку та членів Ради Національного банку забороняється бути прямим чи опосередкованим власником акцій (часток, паїв) юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк, крім випадків, передбачених законодавством.
Стаття 65-1. Обов’язки щодо захисту інтересів Національного банку
Члени Правління Національного банку та інші працівники Національного банку, члени Ради Національного банку при виконанні своїх обов’язків, визначених законом, з метою захисту інтересів Національного банку зобов’язані:
1) діяти на користь Національного банку та ставити інтереси Національного банку вище приватних інтересів;
2) не використовувати службове становище у власних приватних інтересах;
3) дотримуватися комунікаційної політики Національного банку;
4) уникати будь-яких ситуацій, внаслідок яких може виникнути конфлікт інтересів;
5) дотримуватися інших обов’язків, вимог та обмежень, визначених Кодексом етики працівників Національного банку.
Стаття 66. Збереження таємниці
Службовцям Національного банку забороняється розголошувати інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю або іншу конфіденційну інформацію, яка стала відома їм у зв'язку з виконанням службових обов'язків, і в разі припинення роботи в Національному банку, крім випадків, передбачених законодавством України.
Розділ XII
ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СТАТИСТИКИ, СТАТИСТИКИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ, МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЗИЦІЇ, ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ, СТАТИСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ
Стаття 67. Визначення звітності
Національний банк з метою виконання регулятивних та наглядових функцій визначає показники звітності, порядок їх формування та строки подання звітності до Національного банку, які є обов’язковими до виконання усіма суб’єктами господарювання, у тому числі:
1) для банків, розташованих на території України (резидентів і нерезидентів), відповідальних осіб банківських груп, учасників банківських груп, інших фінансових установ та юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, — для складання грошово-кредитної та фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, статистичної інформації фінансових установ;
2) для усіх суб’єктів господарської діяльності (резидентів і нерезидентів) — для складання статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу та здійснення валютного нагляду.
Надана банками, небанківськими фінансовими установами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності інформація розголошенню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
Вимоги цієї статті не стосуються зведеної статистичної інформації, яка підлягає відкритому опублікуванню Національним банком.
Стаття 68. Публікації
З метою забезпечення гласності з питань діяльності банків та учасників ринку небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу Національний банк:
1) публікує на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку:
до 30 квітня наступного за звітним року - річну фінансову звітність Національного банку та річний звіт про управління Національного банку, затверджені Радою Національного банку;
до 30 числа другого місяця, наступного за звітним періодом, - фінансову звітність Національного банку за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців;
2) публікує на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку інформацію з питань грошово-кредитної та фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, діяльності банків, банківських груп та підгруп банківських груп, учасників ринку небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, яка не належить до державної, банківської таємниці або іншої інформації з обмеженим доступом;
3) надає для опублікування інформацію з питань грошово-кредитної та фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу відповідно до міжнародних договорів;
4) забезпечує щомісячне інформування громадськості про рішення Правління Національного банку щодо процентних ставок та умов проведення трансакцій з банками, про факти, які є важливими для осіб, що функціонують на фінансовому ринку, а також про здійснювану ним політику рефінансування, валютну політику, у тому числі публікує інформацію про:
надані банкам кредити (на строк більше 30 календарних днів);
здійснення валютних інтервенцій з обов’язковим зазначенням виду операції (купівля/продаж іноземної валюти), обсягу операції, виду валюти та курсу валютної інтервенції.
Національний банк інформує громадськість про свою діяльність шляхом опублікування відповідних відомостей на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку та в офіційних виданнях Національного банку, проведення прес-конференцій, виступів на радіо і телебаченні та в інший передбачений законом спосіб.
Власником зведеної інформації з питань діяльності банків, банківських груп та підгруп банківських груп, небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, є Національний банк, який встановлює режим доступу до неї відповідно до законодавства. Використання цієї офіційної інформації іншими органами для широкого публікування можливе лише з дозволу Національного банку або з посиланням на джерело її офіційного опублікування.
Національний банк у визначеному ним порядку розміщує на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку України інформацію щодо:
1) структури власності банків та складу банківських груп;
2) керівників банків;
3) керівників та власників істотної участі у банках, які були ліквідовані не з ініціативи їх власників.
Національний банк розміщує (публікує) в установленому ним порядку на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку інформацію, пов’язану з порушенням банком (філією іноземного банку, небанківською фінансовою установою, іншою юридичною особою, державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за якими здійснює Національний банк) законів України та/або нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, із зазначенням назви банку (філії іноземного банку, небанківської фінансової установи, іншої юридичної особи, державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за якими здійснює Національний банк), а саме:
загальні відомості щодо прийнятих рішень про невідповідність посадової особи банку, небанківської фінансової установи, іншої юридичної особи, державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за якими здійснює Національний банк, вимогам законодавства України;
загальні відомості щодо застосованих заходів впливу у вигляді письмового застереження, укладання письмової угоди з банком, небанківською фінансовою установою, іншою юридичною особою, державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за якими здійснює Національний банк, накладення штрафу (у тому числі розмір штрафу) та відсторонення посадової особи банку (небанківської фінансової установи, іншої юридичної особи, державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за якими здійснює Національний банк) від посади, а також загальні відомості щодо порушень, за які застосовано вищезазначені заходи впливу;
відомості про застосування заходів впливу у вигляді віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, анулювання (відкликання) у небанківських фінансових установах, інших юридичних особах, державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за якими здійснює Національний банк, ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та/або ліцензії Національного банку на здійснення валютних операцій;
відомості про оскарження вищезазначених заходів впливу та про відповідне рішення суду, що набрало законної сили (за наявності).
Не підлягає оприлюдненню відповідно до частини шостої цієї статті інформація про:
персональні дані відсторонених від посад посадових осіб та посадових осіб, стосовно яких прийнято рішення про невідповідність їх вимогам законодавства України;
застосовані заходи впливу, якщо таке оприлюднення може мати негативний вплив, завдати шкоди та/або загрожувати стабільності банківської та/або фінансової системи або може мати вплив на досудове розслідування та/або судове провадження (крім узагальненої за такими банками, філіями іноземних банків, небанківськими фінансовими установами, іншими юридичними особами, державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за якими здійснює Національний банк, інформації без зазначення їх назв).
Розміщена (опублікована) згідно з цією статтею інформація про застосовані заходи впливу залишається доступною на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку протягом п’яти років з моменту розміщення (опублікування).
Розділ XIII
АУДИТ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ
Стаття 69. Внутрішній аудит
Національний банк утворює підрозділ внутрішнього аудиту, який здійснює оцінювання ефективності процесів управління ризиками, внутрішнього контролю та виконання управлінських функцій, що забезпечуються структурними підрозділами Національного банку, у відповідності з міжнародними стандартами професійної практики внутрішнього аудиту.
Підрозділ внутрішнього аудиту діє на підставі положення, що затверджується Радою Національного банку.
Внутрішній аудит у структурних підрозділах Національного банку здійснюється згідно з порядком та річним планом, що затверджуються Радою Національного банку за поданням Аудиторського комітету.
Голова Національного банку має право ініціювати проведення позапланового внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку.
Підрозділ внутрішнього аудиту діє незалежно при проведенні внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку. Підрозділ внутрішнього аудиту регулярно інформує Раду Національного банку, Голову Національного банку та Правління Національного банку про результати проведення внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку.
Керівник підрозділу внутрішнього аудиту призначається Радою Національного банку строком на п’ять років. Одна й та сама особа не може бути призначена керівником підрозділу внутрішнього аудиту більше ніж на два строки поспіль.
Керівником підрозділу внутрішнього аудиту може бути особа, яка відповідає вимогам, встановленим частиною третьою статті 10 цього Закону, а також має досвід роботи у відповідних сферах (аудиту, бухгалтерського обліку, управління ризиками) не менше п’яти років.
На керівника підрозділу внутрішнього аудиту також поширюються обмеження, встановлені частиною п’ятою статті 20 цього Закону.
Керівник підрозділу внутрішнього аудиту звільняється з посади Радою Національного банку за наявності підстав, визначених у частині десятій статті 20 цього Закону.
Стаття 70. Зовнішній аудит
Аудит річної фінансової звітності Національного банку, складеної за міжнародними стандартами фінансової звітності, проводиться не рідше одного разу на рік аудиторською фірмою, яка має досвід проведення аудиту центральних банків. Аудит річної фінансової звітності Національного банку проводиться за міжнародними стандартами аудиту.
Рада Національного банку затверджує аудиторську фірму для перевірки річної фінансової звітності Національного банку за результатами проведення процедури закупівлі згідно із Законом України "Про публічні закупівлі" (
922-19)
.
Одна й та сама аудиторська фірма не має права проводити аудит річної фінансової звітності Національного банку більше ніж п'ять років поспіль.
Рахункова палата в порядку здійснення контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та використанням коштів Державного бюджету України здійснює перевірку виконання кошторису адміністративних витрат Національного банку.
Розділ XIV
ОСОБЛИВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 71. Обмеження діяльності
Національному банку забороняється:
1) бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ, крім передбачених законом випадків;
2) здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ;
3) здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку;
4) надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених цим Законом.
Обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, не стосуються:
1) набуття з метою покриття заборгованості Національного банку будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в найкоротший строк;
2) випадків, передбачених статтею 42 цього Закону;
3) створення підприємств, установ для забезпечення діяльності Національного банку та виконання ним визначених цим Законом функцій;
4) виробничої діяльності Банкнотно-монетного двору, фабрики банкнотного паперу та Державної скарбниці України, яка здійснюється відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку.
Стаття 72. Податковий режим
Національний банк сплачує податки відповідно до законів України з питань оподаткування.
Стаття 73. Переважне і безумовне право
Національний банк має переважне і безумовне право задовольняти будь-яку основану на здійсненому рефінансуванні банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення.
Переважне і безумовне право реалізується Національним банком шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку і відчуження майна, що перебуває у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх відчуження. Національний банк здійснює відчуження майна, набутого у власність, у рахунок погашення боргу за наданими банкам кредитами для підтримки ліквідності у визначеному ним порядку, без погодження з іншими органами державної влади.
Національний банк України також застосовує право безспірного списання коштів з кореспондентського рахунку банку на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі звернення Фонду в порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (
4452-17)
.
Частини перша і друга цієї статті не поширюються на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних, які виводяться Фондом з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (
4452-17)
.
Стаття 74. Оскарження рішень, дій або бездіяльності Національного банку чи його посадових та службових осіб
Рішення (нормативно-правові акти чи індивідуальні акти), дії або бездіяльність Національного банку чи його посадових та службових осіб можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення їх законності. Особливості оскарження окремих рішень Національного банку встановлюються законом.
Оскарження рішення, акта або дії Національного банку не зупиняє їх виконання. Забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Національного банку, а також встановлення для Національного банку, його посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій, не допускаються.
Розділ XV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, за винятком частин дев'ятої та десятої статті 10 цього Закону, які набирають чинності з дня формування Ради Національного банку України у повному складі Президентом України та Верховною Радою України.
2. Рада Національного банку має бути сформована протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом. На період формування Ради Національного банку її функції щодо грошово-кредитної політики виконує Правління Національного банку.
3. Вважати такими, що втратили чинність:
розділи II та V Закону України "Про банки і банківську діяльність" (
872-12)
(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 25, ст.281);
Постанову Президії Верховної Ради України (
1605-12)
"Про Статут Національного банку України" від 7 жовтня 1991 року.
4. Кваліфікаційні вимоги до членів Ради Національного банку та Голови Національного банку, визначені цим Законом, поширюються на осіб, які призначаються на посади члена Ради Національного банку та Голови Національного банку після набрання чинності Законом України від 9 липня 2010 року (
2478-17)
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку України".
Члени Ради Національного банку, призначені на посади до дня набрання чинності Законом України від 9 липня 2010 року (
2478-17)
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку України", продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення строку, на який вони були призначені.
5. Національному банку у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом України від 9 липня 2010 року (
2478-17)
"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку України" сформувати склад Правління Національного банку відповідно до запроваджених ним вимог та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
6. Установити, що Національний банк здійснює відрахування до загальних резервів згідно із статтею 5-1 цього Закону поки сума загальних резервів у 2014, 2015 та 2016 роках не дорівнюватиме у ці роки відповідно 4, 7 та 10 відсотків обсягу грошово-кредитних зобов'язань Національного банку.
Надати право Національному банку у першому кварталі 2015 року здійснити перерахування прибутку до Державного бюджету України, але не більше 25 відсотків від річної суми.
7. Вимоги, визначені пунктами 6 та 8 частини п’ятої статті 10 цього Закону, не застосовуються до осіб, які входили до складу органів управління або колегіальних органів санаційного банку, створеного Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".
|
Президент України
|
Л.КУЧМА
|
|
м. Київ
20 травня 1999 року
№ 679-XIV
|