ВІДПОВІДАЛНІСТЬ БЕЗ ВИНИ: СПЕЦІАЛЬНІ УМОВИ ЧИ РИЗИК?

Частина 1: Причини запровадження безвинної відповідальності у цивільному праві

Постановка проблеми

Свого часу, переважно у зв'язку із запровадженням посиленої, — в розумінні встановлення більш жорстких для боржника умов виникнення зобов'язання з відшкодування заподіяної шкоди, — відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, серед фахівців з цивільного права відбулася бурхлива дискусія з приводу обгрунтування допустимості відступів від принципу вини як загальної засади цивільної відповідальності.

У наші дні здійснення правової реформи вимагає повернення до розгляду цього питання. Причому на нинішньому етапі науковим дослідженням слід охопити не тільки традиційний аспект встановлення спеціальних умов, що зумовлюють вищезгаданий випадок деліктної відповідальності, але й одну з найбільш серйозних новацій нового Цивільного кодексу України (далі — ЦК), якою обіцяє стати норма, викладена у ст. 639 проекту ЦК — "Підстави звільнення від відповідальності під час здійснення підприємницької діяльності" (Українське право. — 1999. — № 1. — С. 251.).

Вже з самого факту виокремлення особливих правил, присвячених відповідальності підприємців, можна дійти висновку щодо визначення в якості передумови настання відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності чинників, сукупність, а можливо і зміст яких відрізняється від передбачених у ст. 634 проекту ЦК загальних умов цивільної відповідальності. Так воно насправді і є, оскільки в положеннях щодо відповідальності підприємців, на відміну від загального правила, взагалі не згадується про вину боржника. Замість цього через вказівку на об'єктивну межу відповідальності робиться наголос на юридичній незначущості розкриття "суб'єктивної сторони" його протиправної поведінки. Зазначеною межею відповідальності підприємців визначено вплив непереборної сили, під котрою розуміється надзвичайна та невідворотна за даних умов подія, що унеможливила належне виконання зобов'язання.

В. Луць у зв'язку з очікуваним запровадженням безвинної відповідальності за порушення зобов'язань при здійсненні підприємницької діяльності зауважує, що "у цій діяльності підприємцям доводиться нерідко приймати рішення в умовах невизначеності та ризику" (Цивільне право України: У 2-х кн. Книга 1. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 841.), З цього висловлювання видно, які соціальні фактори, на думку цитованого автора, вирішальною мірою визначають необхідність особливого порядку врегулювання відповідних правовідносин. Водночас наведене зауваження не відповідає на можливе запитання про те, чи свідчитиме виключення вини зі складу умов, необхідних для виникнення цивільного правоохоронного зобов'язання, та обмеження цивільної відповідальності дією непереборної сили, про визначення чи принаймні врахування законодавцем якоїсь іншої, ніж вина, суб'єктивної умови (підстави) відповідальності підприємців.

І це не пусте зауваження. Адже одна справа — підприємницький ризик, ризик у страхуванні або ризик випадкової загибелі речі, проте зовсім інша — використання "ризику" з метою обгрунтування підвищеної відповідальності підприємця та навіть встановлення для неї якихось особливих підстав. З огляду на це відзначу, що і відомий радянський правознавець Б. Антімо-нов указував на приклади "випадкового вживання термінології" "ризику" в судовій практиці (Б. С. Антимонов. Граждан-ская ответственность за вред, причиненими источником повьішенной опасности. — М.: Госюриздат, 1952. — С. 18.). Зазначене треба мати на увазі також і зараз — для того, щоб у контексті порушеного питання "відділяти грішне від праведного".

Справа ж бо у тім, що в юриспруденції як у загалом прикладній галузі суспільствознавства, значимим передусім є те, що має чи принаймні здатне мати той чи Інший вплив на практичне вирішення конкретних правових питань. Зазначене стосується насамперед юридичної відповідальності, що завжди виникає з конкретного юридичного факту і забезпечується можливістю застосування державного примусу.

А раз так, то вагомими аргументами на користь тієї чи іншої концепції цивільної відповідальності мають бути тільки ті доводи, що одночасно:

а) знайшли певне матеріально-правове закріплення у чинному законодавстві чи хоча б у принципі можуть бути відображені у писаному праві;

б) грунтуються на процесуальній доцільності та мають вагу як складова предмета доказування у цивільному (господарському) судочинстві.

Водночас головний чинник, який неодмінно слід враховувати під час вирішення суперечки про "ризик" в інституті відповідальності, чинник, що поєднує в собі вищевказані матеріально-правовий і процесуальний аспекти та визначає можливість захисту порушених суб'єктивних цивільних прав через здійснення правосуддя — це принципова і реально здійсненна допустимість спростування обставин, що зумовлюють відповідальність. Проте цієї перепони "ризик", якщо його справді розглядати як підставу або суб'єктивну умову відповідальності, подолати ніяк не у змозі.

Таким чином, проблема висвітлення теоретичних і практичних аспектів безвинної, або, як її називають, "об'єктивної відповідальності", що за певних обставин покладається на учасників цивільного обороту, знову стає нагальною. Зокрема, потрібно з'ясувати:

1) наскільки правильним є наведене визначення щодо об'єктивного характеру відповідальності без вини і чи означає воно дійсне запровадження такого типу відповідальності, за якого суб'єктивний бік вчиненого^ цивільного правопорушення взагалі не береться до уваги;

2) чи можна вважати, що у відповідальності без вини місце зазначеної суб'єктивної умови заступає ризик, який, не будучи названий у законі, виступає самостійною "підставою" відповідальності підприємця;

3) за що, з правового погляду, відповідає учасник цивільних правовідносин, який випадково заподіяв шкоду (завдав збитків) іншій особі — тобто чи має місце і чи можлива відповідальність "за ризик" як така;

4) нарешті, як співвідносяться між собою, з однієї сторони, процес формування відповідного суспільного запиту, соціально-економічне І правове обгрунтування необхідності запровадження відповідальності без вини, а з іншої — зміст цієї відповідальності, її підстава та умови.

Визначальний фактор

Цитований вище Б. Антімонов цілком слушно наголошував на необхідності виявлення визначальних факторів цивільного правопорушення. На думку цього автора, звичайно такого роду чинником є поведінка, що заслуговує на докір — тоді, коли це стосується дії чи бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, а також якщо йдеться про неналежну поведінку потерпілого (кредитора). За таких обставин правовий вплив здійснюється через покладення відповідальності на засадах вини. Натомість при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки визначальною причиною цивільного правопорушення виступає сам по собі рід діяльності — тобто використання відповідного джерела — але не особливості конкретного випадку (Б. С. Антимонов. Цитований твір. — С. 35 — 39.).

За умов сьогодення зроблений Б. Антімоно-вим висновок про "каузальну підставу" відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, набуває загальнометодологіч-ної ваги. Значення цього висновку полягає в тому, що ним визначено об'єктивні орієнтири, здатні одночасно визначати певне коло потенційних суб'єктів відповідальності та тих фактичних обставин, наявність яких передбачає необхідність та допустимість запровадження винятків із загальної дії винної відповідальності у цивільному праві. Критерієм, або "визначальним чинником" для таких випадків "об'єктивної відповідальності" мають слугувати особливості певної діяльності, які унеможливлюють, роблять явно недоцільним чи вочевидь несправедливим застосування відповідальності за вину.

Законодавству царської Росії також були відомі окремі випадки, коли особа звільнялася від відповідальності лише за наявності непереборної сили — тобто відповідала і за випадкове заподіяння шкоди. Знаний російський цивіліст Д. Мейєр убачав підстави для такої посиленої відповідальності у тому, що її обмеження було б несправедливим щодо потерпілого. Автор пояснював це тим, що у певних випадках мимоволі виникає підозра у винності заподіюва-ча шкоди, водночас довести це (наявність вини) вкрай складно, тому що фактична діяльність боржника не доступна для нагляду кредитора (Д.И. Мейер. Русское гражданское право (в 2 ч.). - М.: Статут, 2000. - С. 245.).

Вважаю, що саме викладені позиції дають можливість обгрунтувати необхідність запровадження спеціальних умов цивільної відповідальності осіб при провадженні ними підприємницької діяльності. Однак при цьому треба зважати на те, що повнота такого обгрунтування була 6 недостатньою, якби запропонований підхід не забезпечував належного виконання ключової — відновної — функції цивільно-правової відповідальності.

Головна функція

"Наявність відповідальності незалежно від вини у цивільному законодавстві пояснюється специфікою цивільно-правових санкцій, які, як правило, мають майновий характер і виконують відновну функцію. Саме це зумовило введення категорії "відповідальність незалежно від вини" , яка є особливістю інституту вини у цивільному законодавстві", — зазначається в колективній монографії розробників нового ЦК України (Кодифікація приватного (цивільного) права України. — К.: Український центр правничих студій, 2000. — С. 217.). З цього убачається, що до запровадження безвинної відповідальності (у тому числі й через установлення спеціальних

умов щодо відповідальності підприємців та володільців джерел підвищеної небезпеки) спонукають не якісь абстрактні міркування, а необхідність послідовного втілення у цивільних правоохоронних зобов'язаннях компенсаційної або відновної функції цивільної відповідальності.

Тут доречно згадати, що писала з приводу безвинної відповідальності визначний цивіліст радянської доби Є. Флейшиць: "Головними завданнями цивільного права є відновлення порушених суспільних відносин і запобігання їх порушенню саме через установлення норм, які зобов'язують до відновлення порушених суспільних відносин", — а трохи далі автор продовжувала — "... в окремих випадках завдання відновлення порушених суспільних відносин потребує того, щоб обов'язок такого відновлення покладався і на того, хто припустився порушення незалежно від своєї вини. Це виявляється необхідним для забезпечення нормального руху відповідних відносин" (Е.А. Флейшиц. Общие начала ответственности по Основам граждан-ского законодательства Союза ССР й союзньїх республик. — Советское государство й право. - 1962. - № 3. - С. 36.).

Висновки

Таким чином, необхідність встановлення для підприємців підвищеної відповідальності пояснюється поєднанням наступних визначальних факторів.

По-перше — особливостями захищеного законом приватного інтересу суб'єктів підприємницької діяльності. Відмінність цього інтересу полягає у потребі забезпечення належних правових основ для успішного господарювання у ринковому середовищі. З огляду на це підприємці мають бути в якийсь спосіб захищені від наслідків тих випадковостей, яким піддаються їхні контрагенти. Так само зазначені контрагенти потребують гарантій свого власного захисту від випадковостей, з якими довелося зіткнутися протилежній стороні.

Підприємництво як самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, не тільки передбачає ризик підприємництва як власний ризик суб'єкта права, але й неможлива без справедливого розподілу (локалізації) наслідків настання можливих випадковостей, з якими доводиться стикатися підприємцям. За цих обставин єдино справедливим, а такою ж мірою і доцільним рішенням проблеми є запровадження безвинної відповідальності, яка, всупереч переконанням прихильників так званої "теорії ризику", побудована не на суб'єктивній підставі ризику несення відповідальності (або відповідальності "за ризик"), але на основі відповідальності за свої власні дії. Тобто кожен підприємець, який випадково завдав збитків іншій особі, має сам відповідати за випадок, який з ним трапився і не вправі перекладати його наслідки на свого кредитора. Зазначений порядок і насправді становить до певної міри "об'єктивну" — в розумінні однаковості наявності чи відсутності у боржника можливостей передбачити негативні наслідки своїх дій і запобігти порушенню зобов'язання — відповідальність за свої дії.

По-друге, сувора відповідальність підприємців зумовлена певною спільністю приватного інтересу кожного окремого підприємця, котрий може посідати місце кредитора у зобов'язанні (інтересу щодо забезпечення належних умов провадження підприємницької діяльності в обраній сфері господарювання і отримання з цього прибутку) та суспільного інтересу, який полягає у створенні такого механізму регулювання ринкових відносин, що був би максимально сприятливим для розвитку підприємництва (оскільки саме підприємництво виступає рушійною силою у зростанні матеріального добробуту всього суспільства).

Враховуючи притаманну товарно-грошовому обміну тенденцію до підтримання загальної еквівалентності у майнових відносинах та зважаючи на необхідність забезпечити сталість господарського обороту, у підприємницькій сфері має бути створено більш надійний — у порівнянні з відповідальністю за принципом вини — правовий механізм убезпечення прав кредитора. Це завдання досягається через гарантування свого роду безумовного — у сенсі невраху-вання вини боржника — здійснення права на відновлення свого майнового становища кредитором, який зазнав збитків внаслідок неправомірних дій боржника-підприємця.

Не названим залишився третій фактор, який за своєю вагою може й перевищує вищеназвані. Йдеться про те, що у зв'язку з підприємницькою діяльністю певного боржника потерпілими (кредиторами) можуть бути не тільки інші підприємці, що є його контрагентами, але й фізичні особи, які купують товари, замовляють роботи і послуги виключно для свого особистого (сімейного) споживання. У цьому випадку більш слабкій стороні, якою безперечно є споживач, закон також надає особливі гарантії захисту її прав. До складу таких гарантій входить і визначення спеціальних умов відповідальності підприємця — з виключенням вини.

Отже, головними причинами запровадження безвинної відповідальності підприємців у цивільному праві виступають:

1) врахування специфіки підприємницької діяльності, практична доцільність і справедливість встановлення цивільної відповідальності без вини саме у сфері підприємництва;

2) потреба у якомога більш повному втіленні відновної функції цивільної відповідальності;

3) необхідність у наданні надійнішого захисту споживачеві — як більш вразливій стороні відносин, що виникають за участю підприємців.

Володимир ПРИМАК

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 25 від 22-28 червня 2002 року;