АНАТОМІЯ ФОРМУВАННЯ СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ

Загальне уявлення про систему правосуддя та напрями її розвитку визначено. Водночас виникає багато проблем, пов'язаних з суттєвими новаціями побудови у нашій державі незалежної судової влади.

На жаль, доводиться визнавати, що помилок у вирішенні справ суддями, особливо тими, яких було обрано безстрокове, допускається ще дуже багато. Характерним прикладом може стати ситуація, що склалася в Криму. Там окремі судді, нехтуючи вимогами цивільного процесуального кодексу про всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справ, своїми постановами фактично зняли з реєстрації ряд кандидатів у депутати, що негативно відбивається не тільки на їх долі, а й на іміджі держави. Поява таких судових документів до певної міри характеризується як невідповідністю потребам суспільства самого законодавства, оскільки такі рішення не підлягають оскарженню, так і рівнем фахової підготовки суддів та їх недбалістю у роботі.

Конституція України закріпила спеціальні вимоги до кандидатів на посаду судді і особливий порядок їх призначення, обрання та звільнення. Наявність такої регламентації на конституційному рівні відрізняє правовий статус суддів від статусу громадян та посадових осіб, чим забезпечується автономність судової влади. Проте аналіз розгляду в парламенті матеріалів про обрання суддів безстрокове та звільнення їх з обійманих посад доводить, що питання статусу суддів та їх діяльності потребують додаткового законодавчого врегулювання. Прийняття в червні 2001 року цілої низки законів, що передбачені Конституцією, щодо судоустрою, статусу суддів і судочинства в повній мірі не заповнили прогалини, які мають місце в сфері формування суддівського корпусу. На практиці виникає ще багато питань при підготовці кандидатів у судді, їх призначення та обрання, переведення в інші суди та звільнення з обійманих посад. Розглянемо деякі з них.

Порядок обрання суддів загальної юрисдикції безстрокове та звільнення їх із обійманих посад за загальними та особливими обставинами визначається Конституцією та іншими законами України. Відповідно до положень цих нормативно-правових актів на сьогодні в Україні формуються судові органи усіх ланок.

Але законодавче забезпечення самого механізму обрання суддів безстрокове та звільнення їх з посад майже відсутнє. Верховна Рада при формуванні органів судової влади керується вимогами Регламенту, прийнятого у 1994 році. Головну роль у цьому процесі відіграє Комітет Верховної Ради з питань правової полгги-кн. Він проводить попереднє обговорення кандидатур на посади суддів безстрокове, готує вмотивовані висновки-рекомендації, доповідає з цього приводу на пленарних засіданнях Верховної Ради України через своїх представників. При обговоренні таких кандидатів виникають проблеми практичного застосування інформаційних матеріалів, що подаються до парламенту Верховним Судом України та Вищою радою юстиції. По-перше, підхід кваліфікаційних комісій суддів загальних судів як первинної ланки щодо рекомендації на обрання чи звільнення суддів не є однаковим. Непоодинокими с випадки, коли за певних обставин приймаються неадекватні рішення, які йдуть у розріз з характеризуючими даними кандидата. Тоді такі висновки комісій або скасовуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів, або нез-мшенимя надсилаються до Комітету.

Так, суддя одного з місцевих судів Івано-Франківської області Р. вчинив дії, що не сумісні з посадою судді. Незважаючи на це, рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів області він був рекомендований до обрання суддею безстрокове. Поряд з тим, судді К-го місцевого суду міста Дніпропетровська В. обласна кваліфікаційна комісія відмовила у видачі рекомендації. Це рішення згодом було скасоване Вищою кваліфікаційною комісією суддів і В. обрана суддею безстрокове. Подібна неузгодженість у позиціях органу, який фактично дає судді путівку в життя, не сприяє оперативності вирішення питання призначення чи обрання кандидатів на посади суддів, заважає нормальній діяльності судової системи. Тому, було б, мабуть, за доцільне віднести до компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів питання видачі висновків про можливість обрання суддів загальної юрисдикції безстрокове.

Намагання впорядкувати це питання Законом "Про судоустрій України", який набрав чинності 1 червня 2002 року, виявилося невдалим.

Відповідно до статті 61 цього Закону перше призначення на посаду професійного судді здійснюється на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів. Всі інші судді обираються на підставі висновків Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. А ось за змістом статті 84 того ж законодавчого акта, де йдеться про повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів, вона чомусь позбавлена права давати висновки-реко-мендації про можливість обрання суддів місцевих судів.

Підлягають визначенню й критерії внесення на повторний розгляд Верховній Раді питання про суддів, які на сесії не набрали відповідної кількості голосів і практично не були обрані суддями безстрокове.

За статистичними даними Верховна Рада поверталася до повторного розгляду 42 кандидатур. Комітет з питань правової політики 51 кандидатуру розглядав 2 рази, 15 кандидатур — 3 і 2 кандидатури довелося розглядати 4 рази. Більшість з них мала негативні відгуки від громадян з регіонів, де вони здійснювали правосуддя.

Наприклад, суддя К-го районного суду міста Луганська П. грубо порушив чинне законодавство при вирішенні кримінальної справи, безпідставно звільнив з-під варти особу, яка вчинила п'ять тяжких злочинів. Після цього підсудний зник і справа залишилася не розглянутою. Незважаючи на те, що висновки кваліфікаційних комісій були не на користь П., що і стало підставою для його звільнення, Міністерство юстиції та Верховний Суд ще двічі зверталися до Верховної Ради про його обрання безстрокове. Можна було б навести й інші приклади, що ілюструють поверховий підхід названих органів державної влади до перевірки фактів, що свідчать про несумлінне ставлення до виконання своїх обов'язків судців, рекомендованих на обрання безстрокове.

Це викликано тим, що порядок вирішення скарг, заяв та інших повідомлень, які надходять від громадян, народних депутатів, державних органів стосовно суддів, яких обирають безстроково, законодавче не врегульований. Вже на цій сесії Верховної Ради варто затвердити Положення про порядок розгляду матеріалів щодо кандидатур, які пропонуються для обрання на посади суддів безстроково, та матеріалів щодо звільнення суддів із обійманих посад. По-друге, ефективність прийнятих рекомендацій щодо того чи іншого кандидата в судді буде залежати, перш за все, від гласності. Комітет, який буде займатися формуванням суддівського корпусу, має довести до населення через органи державної влади на місцях та засоби масової інформації про надходження до парламенту матеріалів на обрання цих кандидатів суддями безстрокова

Всі повідомлення з регіонів з цього приводу повинні аналізуватися, перш за все, в Комітеті. Якщо він не в змозі самостійно зробити відповідні висновки щодо фактів, вказаних у повідомленнях, тоді їх потрібно надсилати за належністю до відповідних органів, встановивши їм граничний термін для розгляду.

Здебільшого в скаргах громадян йдеться про неправомірність дій того чи іншого з кандидатів у судді та порушення ним законодавства при розгляді судових справ. А це є підставою для притягнення кандидатів до дисциплінарної відповідальності. Порядок перевірки даних про дисциплінарний проступок, порушення дисциплінарного провадження врегульований главою 12 Закону "Про судоустрій України", де йдеться про повноваження кваліфікаційних комісій суддів. Отже, саме до кваліфікаційних комісій повинні спрямовуватись такі повідомлення І скарги. Кандидати, стосовно яких надійшли повідомлення чи скарги, мають запрошуватися на засідання Комітету лише після отримання відповідей за всіма вказаними фактами.

Комітет має приймати рішення щодо видачі рекомендації Верховній Раді про обрання їх суддями безстроково або про відмову у видачі рекомендації лише після висловлення думки членів Комітету, присутніх народних депутатів, представників Верховного Суду, Вищого господарського суду та Вищої ради юстиції з цього приводу.Якщо ж такі скарги чи повідомлення надійшли до Комітету після прийняття ним рішення щодо рекомендації, але до розгляду цього питання у сесійній залі, Комітет мусить проводити позачергове засідання, на якому або змінює свої висновки, або залишає їх в силі.

Особливо відчувається проблема процедурного характеру за наявності новови-явлених обставин, викладених у висновках народних депутатів до прийняття Верховною Радою України постанови про обрання суддів безстроково. У таких випадках*' парламент має відкласти розгляд питань і доручити Комітету здійснити перевірку виявлених обставин і повернутися до розгляду цього питання після одержання додаткових обгрунтувань.

Якщо ж суддя або кандидат у судді в результаті голосування народних депутатів не набрав достатньої кількості голосів для обрання суддею безстроково внаслідок порушення ним Конституції та законів України при здійсненні правосуддя, повторне внесення кандидатури, для обрання суддею безстроково неможливе. Відсутність на сьогодні чіткої регламентації такого процесу призводить до невиправданої тяганини та до заподіяння державі значної матеріальної шкоди. Це виявляється в тому, що судді, в таких випадках, не виконуючи своїх функціональних обов'язків, не звільняються, а заробітну плату отримують.

А деякі з них, на превеликий жаль, після закінчення строку суддівських повноважень, ще продовжують вирішувати судові справи, грубо порушуючи чинне законодавство. Так, суддя Н-го місцевого суду Дніпропетровської області Н. у такий спосіб розглянула 32, а суддя Ц-го місцевого суду м. Миколаєва Г. — 310 цивільних справ. Ще добрий десяток суддів господарських судів у різних регіонах продовжують розглядати позови, хоча не обрані суддями безстроково. Це при тому, що суддя після закінчення терміну його повноважень є сторонньою людиною. Всі судові рішення, винесені такою особою, є незаконними і підлягають скасуванню. А це означає, що внаслідок такої правової безграмотності пересічним громадянам завдається відчутна як матеріальна, так і моральна шкода.

Водночас з питанням про обрання на посаду суддів безстроково, викликає занепокоєння організація розгляду матеріалів на звільнення суддів. Відповідно до ст. 31 Закону "Про Вищу раду юстиції" подання про звільнення суддів загальної юрисдикції з посад вносить Вища рада юстиції до органу, який їх призначив чи обрав. Питання звільнення суддів за власним бажанням є більш-менш зрозумілим. Звільнення суддів за порушення ними присяги викликає інколи ускладнення через відсутність чіткого визначення сенсу самої присяги, оскільки не встановлені такі поняття, як порушення присяги та наявність юридичних наслідків такого порушення. Це означає, що органи, які звільняють суддю з обійманої посади за такої обставини, на свій розсуд трактують норму ст. 126 Конституції. Така невизначеність не сприяє зміцненню незалежності судової влади.

Наприклад, дисциплінарна справа заступника голови господарського суду Волинської області К., якому інкримінувалося порушення присяги, упродовж дев'яти місяців розглядалася Вищою кваліфікаційною комісією суддів та Вищою радою юстиції. Один з керівників суду, який скомпрометував себе як суддя і як людина, продовжував виконувати свої обов'язки протягом всього періоду з'ясування, за якими ж підставами його звільняти. Непоодинокі випадки, коли кандидат на посаду судді, який не набрав відповідної кількості голосів на сесії, не звільнявся, продовжував виконувати суддівські обов'язки, оскільки повторне подання на нього затягувалося на невизначений період.

Отже, мають бути, нарешті, обумовлені критерії внесення на повторний розгляд Верховної Ради матеріалів про обрання безстроково суддів, які не дістали підтримки у парламенті. Верховна Рада, на мою думку, може повернутися до нового обговорення таких кандидатур лише за умови їх повторного подання Верховним Судом, Вищим господарським судом або Вищою радою юстиції. Термін подання таких матеріалів не може перевищувати одного місяця з дня не обрання кандидатури на посаду судді в сесійній залі. Внесення відкладених парламентом кандидатур має здійснюватися не більше двох разів.

Викликає дискусію серед фахівців з права сам механізм звільнення суддів, які не дістали підтримки народних депутатів на сесії. Адже Верховна Рада приймає постанови про обрання суддів безстроково, то ці кандидати механічно вилучаються з відповідного правового документа, залишаючись, фактично, поза правовим полем. У зазначеному випадку було б за доцільніше запропонувати Вищій раді юстиції подавати матеріали про звільнення таких суддів із обійманих посад у зв'язку із закінченням строку повноважень, на який їх було призначено чи обрано, упродовж двадцяти днів.

Законодавче забезпечення порушених питань гарантуватиме системний підхід до координаційної діяльності як судової системи, так і органів, причетних до її формування. Не викликає сумніву той факт, що належна організація обрання та звільнення суддів на новій правовій основі позитивно вплине на кадрове забезпечення судів районної і обласної ланок. Хоч за останні роки зроблено певний крок у цьому напрямі, відтік кваліфікованих кадрів із судової системи триває. Укомплектованість всіх судів загальної юрисдикції складає станом на 1 січня 2002 року лише 69,8 відсотка.

Тому практичному вирішенню проблем удосконалення діяльності судової системи має передувати моделювання організаційних і функціональних змін, форм і методів формування суддівського корпусу.

Борис СВИРИДОВ, заступник завідуючого секретаріатом Комітету Верховної Ради України з питань правової політики

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 26 від 29 ЧЕРВНЯ - 5 ЛИПНЯ 2002 року;