І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 47 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) пункту 1 частини першої статті 3
та пункту 6 статті 4 Закону України "Про статус
народного депутата України"
(справа щодо сумісності посад народного депутата
України і члена Кабінету Міністрів України)
м. Київ, 4 липня 2002 року Справа N 1-24/2002
N 14-рп/2002
vd20020704 vn14-рп/2002
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Козюбри Миколи Івановича - суддя-доповідач,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Селівона Миколи Федосовича,
Тихого Володимира Павловича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) пункту 1
частини першої статті 3 та пункту 6 статті 4 Закону України
"Про статус народного депутата України" в редакції від 22 березня
2001 року N 2328-III ( 2328-14 ) (Відомості Верховної Ради
України, 2001 р., N 42, ст. 212).
Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало
конституційне подання 47 народних депутатів України.
Підставою для розгляду справи відповідно до статей 71, 82
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є
наявність спору щодо відповідності Конституції України
( 254к/96-ВР ) (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3
та пункту 6 статті 4 Закону України "Про статус народного депутата
України" ( 2790-12 ).
Заслухавши суддю-доповідача Козюбру М.І. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 47 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням розглянути питання про відповідність Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (конституційність) пункту 1 частини першої
статті 3 Закону України "Про статус народного депутата України"
( 2790-12 ), згідно з яким народний депутат України не може бути
членом Кабінету Міністрів України, та пункту 6 статті 4 цього
Закону, відповідно до якого повноваження народного депутата
України припиняються достроково у разі порушення вимог частини
першої статті 3 названого Закону.
Народні депутати України вважають, що зазначені положення
Закону України "Про статус народного депутата України" ( 2790-12 )
суперечать вимогам частин другої, третьої статті 78 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), оскільки, на їх думку, цими частинами
"встановлено вичерпний перелік випадків несумісності депутатського
мандата з іншими видами діяльності, а саме - лише у разі, коли
депутат має інший представницький мандат чи перебуває на державній
службі". Посади ж Прем'єр-міністра України, Першого
віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів
відповідно до Указу Президента України "Про чергові заходи щодо
дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні" від
29 травня 2001 року N 345/2001 ( 345/2001 ) належать до політичних
і не віднесені до категорій посад державних службовців, визначених
Законом України "Про державну службу" ( 3723-12 ).
2. Вирішуючи спір з порушених у конституційному поданні
питань, Конституційний Суд України виходить з такого.
Відповідно до статті 78 Конституції України ( 254к/96-ВР )
народні депутати України не можуть мати іншого представницького
мандата чи бути на державній службі (частина друга); вимоги щодо
несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності
встановлюються законом (частина третя).
Правова позиція Конституційного Суду України стосовно
зазначених положень викладена у Рішенні Конституційного Суду
України у справі щодо несумісності депутатського мандата від
13 травня 1997 року N 1-зп ( v001p710-97 ). Вона полягає в тому,
що стаття 78 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка встановлює
обмеження на поєднання депутатського мандата з іншими видами
діяльності, не дає їх повного переліку, а виокремлює тільки два -
мати інший представницький мандат чи бути на державній службі.
Згідно з цією статтею обмеження на поєднання депутатського мандата
з іншими видами діяльності мають установлюватися законом.
На підставі положень статті 78 Конституції України
( 254к/96-ВР ) у частині першій статті 3 Закону України
"Про статус народного депутата України" ( 2790-12 ) встановлено
перелік видів діяльності, з якими народний депутат України не має
права поєднувати свій депутатський мандат, а саме:
- бути членом Кабінету Міністрів України, керівником
центрального органу виконавчої влади;
- мати інший представницький мандат чи одночасно бути на
державній службі;
- обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;
- займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною
роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності,
а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків
народного депутата час;
- залучатись як експерт органами досудового слідства,
прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю;
- входити до складу керівництва, правління чи ради
підприємства, установи, організації, що має на меті одержання
прибутку.
Отже, грунтуючись на вимогах частини третьої статті 78
Конституції України ( 254к/96-ВР ), Конституційний Суд України
дійшов висновку, що пункт 1 частини першої статті 3 Закону України
"Про статус народного депутата України" ( 2790-12 ) не є таким, що
суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ), оскільки заборона
народним депутатам України поєднувати депутатський мандат з
діяльністю члена Кабінету Міністрів України встановлена законом.
Звідси випливає, що положення пункту 6 статті 4 зазначеного Закону
( 2790-12 ) також є конституційним, оскільки згідно з частиною
четвертою статті 81 Конституції України ( 254к/96-ВР ) у разі
невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з
іншими видами діяльності повноваження народного депутата України
припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.
До того ж статтю 78 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба
розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Конституції
України, зокрема з положеннями частини першої статті 120,
відповідно до якої члени Кабінету Міністрів України, керівники
центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права
суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім
викладацької, наукової та творчої у позаробочий час.
У частині першій статті 78 Конституції України ( 254к/96-ВР )
визначено, що народні депутати України здійснюють свої
повноваження на постійній основі, тобто на час дії депутатського
мандата їх діяльність у Верховній Раді України розглядається як
професійна робота на постійній основі. А за змістом частини першої
статті 120 Конституції України ( 254к/96-ВР ) будь-яка робота,
крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, є
несумісною зі службовою діяльністю членів Кабінету Міністрів
України, до яких згідно з частиною першою статті 114 та частиною
другою статті 115 Конституції України ( 254к/96-ВР ) належать
Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр,
віце-прем'єр-міністри, міністри.
Правова позиція Конституційного Суду України стосовно
розуміння словосполучення "на постійній основі" висловлена у
рішеннях Конституційного Суду України у справах: щодо офіційного
тлумачення положень статей 3, 5 Закону України "Про статус
депутатів місцевих Рад народних депутатів" від 13 травня 1998 року
N 6-рп/1998 ( v006p710-98 ); щодо офіційного тлумачення положень
статей 38, 78 Конституції України, статей 1, 10, 12, частини
другої статті 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" від 6 липня 1999 року N 7-рп/1999 ( v007p710-99 ); щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положення
частини другої статті 12 Закону України "Про місцеві державні
адміністрації" від 4 грудня 2001 року N 16-рп/2001 ( v016p710-01 )
та інших. Вона полягає в тому, що будь-яка робота, яка
здійснюється "на постійній основі", виключає її поєднання з
певними посадами в органах державної влади та органах місцевого
самоврядування, які передбачають роботу на такій же постійній
основі, зокрема на посадах керівників органів виконавчої влади.
Якщо ж виконання депутатських повноважень здійснюється не на
постійній основі, що притаманне діяльності депутатів місцевих рад,
які не обіймають керівних посад у радах, то поєднання
депутатського мандата з посадами керівників органів виконавчої
влади не суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Таким чином, системний аналіз Конституції України
( 254к/96-ВР ) свідчить, що вона не передбачає поєднання мандата
народного депутата України зі службовою діяльністю членів
Кабінету Міністрів України незалежно від того, чи віднесено їх
посади до категорій державних службовців.
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 61, 63, 65, 73
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. Визнати такими, що відповідають Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є конституційними), пункт 1 частини першої
статті 3 Закону України "Про статус народного депутата України"
( 2790-12 ), яким передбачено, що народний депутат України не має
права бути членом Кабінету Міністрів України, керівником
центрального органу виконавчої влади, та пункт 6 статті 4 цього
Закону, яким установлено, що повноваження народного депутата
України припиняються достроково у разі порушення вимог частини
першої статті 3 названого Закону.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ