ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОБ'ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ (порівняльний аспект)

Думка держпідприсмництва

У листі від 20.06.2001 р. № 2-222/3825, надрукованому в "Бухгалтерській газеті" № 27-28 за 19.07.2001 р., Комітетом була висловлена думка, що приватне підприємство може бути об'єктом права приватної власності, а значить, і об'єктом цивільно-правового договору (купівлі-продажу, дарування, міни). Тому висловлювалася порада, крім нотаріально посвідченої заяви засновника, укладати відповідний договір, який міг би належним чином врегулювати відносини з приводу передачі права власності на підприємство.

Позиція нотаріусів

Одна така пропозиція Держпідприєм-ництва не знайшла розуміння і підтримки у нотаріусів, які здебільшого відмовляються розглядати підприємство в якості об'єкта права, угоди, небезпідставно стверджуючи, що підприємство є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, і справедливо посилаючись при цьому на ст. 1 Закону "Про підприємства...". А раз підприємство є суб'єктом права, то і продавати його, чи вчиняти щодо нього інші цивільно-правові угоди неможливо.

Робляться спроби нотаріально посвідчити й інші договори, зокрема, договір купівлі-продажу корпоративних прав на приватне підприємство.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Враховуючи принцип цивільно-правового регулювання "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а також виходячи з аналізу норм Закону "Про власність", можна зробити висновок, що корпоративні права можуть бути об'єктом права власності, у тому числі і приватної власності громадянина.

Однак спроби посвідчити у нотаріусів (як державних, так і приватних) договір купівлі-продажу корпоративних прав на приватне підприємство ні до чого, крім "переляку", у представників нотаріату, як правило, не призводять. Така реакція мотивована непередбаченістю даного виду угод чинним законодавством України.

Посилання на законодавчо визначене поняття "корпоративні права", а також на ст. 4 ЦК України, згідно з абзацем 2 частини 2 якої цивільні права і обов'язки виникають як з угод, передбачених законом, так і з угод, які хоч і не передбачені законом, але і не суперечать йому, бажаного результату, яким є посвідчення угоди, не дають.

Думка держпідприємництва—2

Враховуючи "консерватизм" українського нотаріату, який аж ніяк не хоче читати законодавство між рядками і взяти до уваги соціально-економічні та політичні реалії сьогодення, Держпідприєм-ництво трохи змінило свою позицію щодо документів, на підставі яких можливе внесення змін до установчих документів приватного підприємства. Лист від 10.12.2001 р. № 4-422-329/7293, надрукований у № 4 "Бухгалтера" за 2002 р., містить перелік необхідних для подання до реєструючих органів документів.

Він включає: нотаріально засвідчену заяву про добровільний вихід і передачу прав та обов'язків засновника приватного підприємства іншій особі; примірник змін до статуту (оформлений у вигляді окремих положень або викладення статуту в новій редакції) та інші документи, встановлені Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначимо, що останнє жодної вимоги про надання будь-якої цивільно-правової угоди не містить.

Складаючи заяву про добровільний вихід і передачу всіх належних йому прав та обов'язків засновника і власника приватного підприємства іншій особі, попередній засновник фактично передає всі належні йому права відносно цього підприємства: як речові (права власності на закріплене за підприємством майно), так і корпоративні (зокрема, права на управління тощо).

Однак для перестрахування і з метою уникнення можливих суперечок з майбутнім засновником приватного підприємства (але не для здійснення реєстрації змін до установчих документів!) не зайвим буде продублювати виражену в заяві угоду, уклавши додатково цивільно-правові договори продажу (дарування, міни) відносно майна підприємства та корпоративних прав на нього і врегулювавши у них всі питання, пов'язані з фактичним відчуженням приватного підприємства (форми та строки розрахунків, момент виникнення права власності, розподіл витрат та обов'язків по реєстрації змін в установчих документах).

При цьому, якщо перший договір у залежності від складу майна (за наявності транспортних засобів, нерухомості) може потребувати нотаріального посвідчення з усіма випливаючими з цього додатковими витратами, то другий достатньо укласти у простій письмовій (ненотаріальній) формі.

Поради практикам

Підводячи риску під усім вищевикладеним, можна зробити короткі висновки-поради власникам існуючих і майбутніх приватних підприємств.

По-перше, слід пам'ятати про відсутність повної визначеності зі статусом даного виду підприємств в Україні, а у зв'язку з цим — бути готовими до різноманітних, часом навіть безглуздих і нелогічних, трактувань правових норм недосконалих законів у цій сфері з боку представників владних структур.

По-друге, підприємство в Україні, у тому числі і приватне, незважаючи на суперечливість і неоднозначність чинних законів, переважно розглядається як юридична особа-суб'єкт права з усіма наслідками, що звідси випливають, і, перш за все, неможливістю його продажу, як єдиного цілісного майнового комплексу, на відміну від російського законодавства.

По-третє, приватне підприємство не передбачене чинним законодавством в якості суб'єкта будь-якого існуючого у нашій країні права власності (приватної, колективної чи державної). Тому воно здійснює повноваження по володінню, користуванню та розпорядженню закріпленим за ним майном не на праві власності, а на праві іншого, більш обмеженого речового права — повного господарського відання, із застосуванням за аналогією закону відповідних норм про право повного господарського відання державних підприємств. Положення статутів приватних підприємств, які передбачають право власності такого підприємства, можуть бути визнані недійсними на підставі статей 48, 60 ЦК України, як такі, що суперечать чинному законодавству.

По-четверте, де-юре приватне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями закріпленим за ним майном, що де-факто, у зв'язку з належністю цього майна засновнику підприємства, означає відповідальність останнього, однак лише в межах переданого підприємству майна.

По-п'яте, засновник приватного підприємства має дві групи прав:

- речові — права власності на закріплене за підприємством майно;

- корпоративні, у тому числі на управління підприємством, визначення його долі. І Враховуючи викладене, для здійснення повної передачі приватного підприємства від засновника іншій особі та з метою уникнення будь-яких непорозумінь між попереднім і новим засновниками підприємства з приводу права власності на закріплене за останнім майно та права управління, слід укладати цивільно-правовий договір відчужен ня (продажу, дарування, міни тощо) корпоративних прав на приватне підприємство та закріпленого за останнім переданого майна, в якому врегулювати всі питання, пов'язані з фактичним відчуженням приватного підприємства.

По-шосте, для реєстрації змін до установчих документів приватного підприємства, пов'язаних з передачею останнього до іншої особи, до реєструючого органу слід подавати документи, рекомендовані у листі Держпідприємництва від 10.12.2001 р. № 4-422-329/7293.

На жаль, всі ці поради є лише одним із способів вирішення нагальних потреб розвитку приватного підприємництва. Для остаточного ж вирішення існуючих проблем залишається сподіватися лише на Верховну Раду України нового скликання, яка, можливо, знайде час привести чинне законодавство у сфері відносин власності та підприємництва у відповідність до вимог сьогодення, не виключено — вивчивши більш ніж 6-річний досвід застосування відповідного російського законодавства, яке кардинальним чином відійшло від радянської правової системи у питаннях визначення статусу підприємства та пов'язаних з ним угод і процедур.

Тетяна КАРНАУХ

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 28 від 13-19 липня 2002 року;