МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

                             Л И С Т

 N 83-20/864 від 05.07.2002




     У відповідь     на    лист    щодо    можливості    укладання
зовнішньоекономічних договорів російською мовою повідомляємо таке.
     Статтею 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що
порядок застосування мов визначається виключно  законами  України.
Тому  звертаємо увагу на те,  що листи органів виконавчої влади не
мають нормативно-правового характеру.
     На сьогодні   питання  вживання  мов  врегульовано  виключно
Законом України від 28.10.89 р.  N 8312-XI ( 8312-11 ) "Про мови в
Українській  РСР"  (із  змінами і доповненнями,  внесеними Законом
України від 28.02.95 р. N 75/95-ВР ( 75/95-ВР ).
     У ст.24    Закону    зазначено,    що   мовами   двосторонніх
міжнародних договорів України,  а також угод громадських  органів,
підприємств,   установ   і   організацій  України  з  громадськими
органами, підприємствами, установами та організаціями інших держав
є  українська  мова  та  мова  іншої  сторони  договору  чи угоди.
Акцентуємо увагу на тому,  що в статті  сказано не "або мова іншої
сторони",  що передбачає альтернативу,  а "та мова іншої сторони",
що передбачає паралельне існування обох варіантів.
     У той  же  час  ст.11  Закону  визначено,  що в Україні мовою
роботи,  діловодства   і документації,  а   також   взаємовідносин
державних, партійних,  громадських органів, підприємств, установ і
організацій є українська мова.  Але  у  випадках,  передбачених  у
частині  другій  ст.3  цього Закону,  мовою роботи,  діловодства і
документації поряд з українською мовою  може  бути  і  національна
мова  більшості населення тієї чи іншої місцевості,  а у випадках,
передбачених у частині третій цієї ж статті,  - мова прийнятна для
населення даної місцевості.
     Зазначеним Законом    встановлено    обов'язок     державних,
партійних,  громадських  органів  та  засобів  масової  інформації
республіки  "виховувати   у   громадян,   незалежно   від   їхньої
національної   належності,   розуміння   соціального   призначення
української мови як державної в Українській РСР, а російської мови
як   мови   міжнаціонального   спілкування   народів  Союзу  РСР".
Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )  державною  мовою
України   є   українська   мова,   але   "мовами  міжнаціонального
спілкування в Українській РСР  є  українська,  російська  та  інші
мови.  Українська  РСР  забезпечує  вільне використання російською
мовою як мовою міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР".
     Відповідно до ст.4 зазначеного Закону "Українська РСР створює
необхідні   умови   для   розвитку   і   використання   мов  інших
національностей  в  республіці.  В  роботі  державних,  партійних,
громадських   органів,   підприємств,   установ   і   організацій,
розташованих  у  місцях  проживання   більшості   громадян   інших
національностей (міста,  райони, сільські і селищні Ради, сільські
населені  пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з
українською і  їхні національні мови. У разі, коли громадяни іншої
національності,   що  становлять  більшість  населення  зазначених
адміністративно-територіальних  одиниць,  населених  пунктів,   не
володіють  в належному обсязі  національною мовою або коли в межах
цих  адміністративно-територіальних  одиниць,  населених   пунктів
компактно   проживає  кілька  національностей,  жодна  з  яких  не
становить більшості  населення даної місцевості, в роботі названих
органів  і  організацій може використовуватись українська мова або
мова, прийнятна для всього населення".
     У той же час не існує ніяких критеріїв та правил визначення і
підтвердження  нормативно-правовими   актами   фактів   проживання
більшості  громадян інших національностей на певній території,  що
створює певні  розбіжності  у трактуванні  норм,  якими  визначено
застосування мов в Україні.

 Заступник Державного секретаря
 Міністерства економіки та з питань
 європейської інтеграції України                        В.Стеценко

 "Бізнес-Бухгалтерія: право-податки-консультації",
 N 32/1-2, 05.08.2002