ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Л И С Т
N 01-8/480 від 07.09.2000
м.Київ
vd20000907 vn01-8/480
Арбітражним судам України
Про Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про
застосування електронних контрольно-касових апаратів і
товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг"
Верховною Радою України 1 червня 2000 року прийнято Закон
України "Про внесення змін до Закону України "Про застосування
електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при
розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 1776-14 ), згідно з яким його викладено у
новій редакції, що має назву "Закон України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" (далі - Закон).
Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.
У зв'язку з наведеним вважаємо за необхідне звернути увагу
арбітражних судів на таке.
Нова редакція Закону розширює сферу його застосування. Так,
відповідно до статті 1 Закону ( 1776-14 ) реєстратори
розрахункових операцій застосовуються підприємствами, установами,
організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами
(резидентами та нерезидентами) - суб'єктами підприємницької
діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а
також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької
діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної
валюти.
Отже, на відміну від попередньої редакції Закону
( 265/95-ВР ), його дія поширюється на нерезидентів і на
здійснення операції з розрахунків в безготівковій формі. До того ж
нова редакція Закону ( 1776-14 ) визначає порядок здійснення
операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до статті 2 Закону ( 1776-14 ) до реєстраторів
розрахункових операцій належать:
електронний контрольно-касовий апарат - реєстратор
розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє
програмування кожного найменування і ціни товарів (послуг) та
облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних
документів;
комп'ютерно-касова система - реєстратор розрахункових
операцій, виконаний із застосуванням комп'ютерних засобів, який
додатково виконує технологічні операції, визначені сферою його
застосування, і забезпечує друкування розрахункових та інших
звітних документів;
електронний контрольно-касовий реєстратор - реєстратор
розрахункових операцій, який додатково забезпечує облік кількості
реалізованих товарів (послуг) кожного найменування, друкування
розрахункових та інших звітних документів;
електронний таксометр - реєстратор розрахункових операцій,
який додатково забезпечує попереднє програмування тарифів за
проїзд та облік вартості наданих послуг з перевезень пасажирів;
автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових
операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за
готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів
тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості
та вартості.
На території України у сферах, визначених Законом
( 1776-14 ), дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті
реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного
виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів
розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення
яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній
документації виробника (стаття 12 Закону).
Встановлення норм щодо застосування або незастосування
реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не
допускається (частина друга статті 1 Закону) ( 1776-14 ).
Вичерпний перелік випадків, у яких не застосовуються
реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки
наведений у статті 9 Закону ( 1776-14 ).
Відповідно до статті 15 Закону ( 1776-14 ) контроль за
додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку
проведення розрахунків за товари (послуги) та інших вимог Закону
здійснюють органи державної податкової служби України шляхом
проведення оперативних перевірок. Факти порушень повинні
оформлюватися актом перевірки, в якому викладається зміст
порушення з посиланням на порушені норми Закону.
За порушення вимог Закону ( 1776-14 ) до суб'єктів
підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у
розмірах, визначених статтями 17-24 Закону (з цього приводу див.
також Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від
31.05.2000 N 01-8/252 ( v_252800-00 ) "Про розмір
неоподатковуваного мінімуму і розмір мінімальної заробітної
плати"). Суми цих фінансових санкцій підлягають перерахуванню
суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого
бюджету за місцем їх реєстрації в десятиденний термін з дня
прийняття органами державної податкової служби України рішення про
застосування таких фінансових санкцій (стаття 25 Закону). Форма
рішення повинна відповідати вимогам Інструкції про порядок
застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної
податкової служби, затвердженої наказом Головної державної
податкової інспекції України від 20.04.95 N 28 ( z0127-95 ) (з
подальшими змінами та доповненнями).
Стаття 4 Закону ( 1776-14 ) містить перелік обов'язків
уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу
іноземної валюти, а також суб'єктів підприємницької діяльності,
які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з
уповноваженими банками, стосовно проведення відповідних операцій.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону ( 1776-14 )
контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності
порядку виконання цих операцій здійснюють як Національний банк
України, так і органи державної податкової служби. У зв'язку з цим
слід враховувати, що передбачені статтею 18 Закону фінансові
санкції за порушення встановленого порядку виконання операцій з
купівлі-продажу іноземної валюти застосовуються до банків та
суб'єктів підприємницької діяльності виключно органами державної
податкової служби України. Правовідносини, які виникають у зв'язку
із застосуванням таких санкцій, не є цивільно-правовими. Тому
відсутні правові підстави для застосування до них строків позовної
давності, передбачених Цивільним кодексом України ( 1540-06 ).
Арбітражним судам також слід мати на увазі, що Кодекс України
про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) визначає
суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного
правопорушення лише фізичну особу (у тому числі службову), а не
юридичну особу (підприємство, установу, організацію). Отже не має
правових підстав для застосування статті 38 названого Кодексу
( 80731-10 ) до правовідносин, які виникають у зв'язку із
застосуванням органами державної податкової служби до підприємств,
установ та організацій встановлених Законом ( 1776-14 ) фінансових
санкцій.
Заступник Голови Вищого
арбітражного суду України А.Осетинський