Обгрунтуванні "господарвиків"
Спроба вчених-фахівців у галузі господарського права обгрунтувати за об'єктом регулювання відносини та за ознаками і характером правопорушень економічні санкції як господарську відповідальність виявилася не зовсім вдалою (Див.: Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В. К. — К.: Юринком Интер, 2002. — С. 825 — 890). Важко погодитися з тим, що господарсько-правова відповідальність може бути у таких зазначених формах, як: відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій, обмеження правоздатності, застосування оціночних санкцій, визнання суб'єкта господарювання банкрутом тощо (Там само. — С. 872).
Здається, що у цьому випадку під формами господарсько-правової відповідальності штучно зібрані, тільки з іншою назвою, всі види юридичної відповідальності, а саме: адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна та їх форми і різновиди як матеріальна та моральна відповідальності. Умовно це так, якщо виділяти за галузевим призначенням і вважати господарське право як комплексну галузь права. Однак визнання наявності господарсько-правової відповідальності як юридичного виду відповідальності потребує досить ґрунтовних досліджень та аргументів. Це стає ще більш актуальним при врахуванні положень про тс, що залежно від юридичної підстави господарські правопорушення кваліфікуються за видами і поділяються на договірні та позадоговірні правопорушення (Див.: Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 160).
Фінансові санкції (штрафи) своїми матеріальними та процесуальними властивостями відрізняються і від цивільно-правової відповідальності, по-перше, тому, що не мають компенсаційного характеру, не відновлюють початкового майнового стану, а, по-друге, стягнення їх здійснюються не на користь іншої сторони або особи цивільно-правових відносин, а зараховуються повністю або частково до державного бюджету та частково до цільових позабюджетних фондів розвитку органів державної влади чи підтримки підприємства, малого та середнього бізнесу, захисту конкуренції, сприяння зайнятості населення тощо.
Аналізуючи порівняльно-правову ха- , рактеристику адміністративних та фінансових штрафів, Т. Коломоєць вірно підкреслює, що у науковій та публіцистичній літературі "має місце факт помилкового асоціювання штрафних санкцій різної правової природи", який призводить до плутанини та негативно впливає на всю нор-мотворчу діяльність щодо штрафів (Т. Ко-ломоєць. Адміністративні та фінансові штрафи за законодавством України: по-рівняльно-правова характеристика // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 8. — С. 76). Цілком слушна її думка і про розмежування адміністративного та фінансового штрафів на основі їх матеріальних та процесуально-правових властивостей (Там само. — С. 76 — 75).
Спільні ознаки
Аналіз норм, які встановлюють відповідальність у вигляді фінансових санкцій (штрафів) показує, що за змістом, структурою правової норми, порядком, умовами і правилами їх застосування вони мають багато спільних ознак, притаманних нормам адміністративної відповідальності.
По-перше, логічна структура норм фінансових санкцій (штрафів) припускає наявність гіпотези, диспозиції та санкції, які побудовані за змістом тотожно адміністративно-деліктним нормам з їх імперативним, державно-владним характером. По-друге, складання протоколів (актів) про порушення вимог нормативних актів у сфері підприємницької і господарської діяльності здійснюється за правилами відповідних нормативних актів, але на принципах і умовах на зразок адміністративно-процесуальних норм, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. По-третє, розгляд справ про порушення здійснюється відповідними контрольно-наглядовими органами виконавчої влади (в окремих випадках судами) у порядку і у строки, передбачені відповідними нормативними актами, але за аналогією розгляду справ про адміністративні правопорушення. Постанова у справі про порушення в сфері економіки та накладення стягнення у вигляді фінансових санкцій (штрафів) мають аналогічний зміст та порядок оголошення, як і постанова у справі про адміністративне правопорушення. По-четверте, порядок оскарження і опротестування постанови у справі про порушення в сфері економіки за деякими винятками майже такий, як і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. І лише виконання постанов про накладення стягнення у вигляді фінансових санкцій (штрафів) має деякі особливості, пов'язані зі строками виплати штрафів, а в окремих випадках із безакцептною формою грошового перерахування. Звичайно, що законодавець взагалі установлює специфічний механізм застосування фінансових санкцій (штрафів), але у багатьох випадках використовує вже напрацьований практикою досвід застосування стягнень.
Однак викладене зовсім не означає, що економічні санкції у вигляді (формі) фінансових санкцій (штрафів) ототожнюються з адміністративною відповідальністю. Навпаки, метою цього дослідження є визначити місце фінансових санкцій (штрафів) у системі юридичної відповідальності. Крім цього, законодавець розмежовує ці види відповідальності.
Приклади розмежування
Прикладом такого розмежовування .можуть бути закони України. Так, у Законі від 24.02.1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" статтею 46 встановлюється адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства. Причому законодавець однозначно у частині першій статті 46 встановлює адміністративну відповідальність посадових осіб та громадян за порушення санітарного законодавства, а у другій частині статті 46 до підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, встановлює застосування фінансових санкцій.
У Законі України від 7.06.1996 р. "Про захист від недобросовісної конкуренції" стаття 20 встановлює, що "вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, передбачених цим Законом, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством". У Законі від 11.01.2001 р. "Про захист економічної конкуренції" статтею 53 передбачено накладення органами Антимонопольного комітету України на юридичних осіб, фізичних осіб та групу суб'єктів господарювання, а статтею 54 передбачена адміністративна відповідальність посадових осіб та інших працівників суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Аналогічно вирішено питання про відповідальність і в Законі від 30.10.1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", в якому статтею 11 передбачається відповідальність юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів у вигляді штрафів, а статтею 13 цього Закону передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з діяльністю на ринку цінних паперів. У Законі "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків та лазерних систем зчитування" частиною першою статті 8 встановлюється, що "за порушення вимог цього* Закону до суб'єктів господарської діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів...".
Інші підходи
Отже, у наведених прикладах ми бачимо чітке розмежування законодавцем різних видів юридичної відповідальності із виокремленням відповідальності у вигляді фінансових санкцій (штрафів). Проте вивчення структури та змісту показує, що не всі закони дають чітке розмежування різних видів юридичної відповідальності. Наприклад, у Законі від 23.03.1996 р. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" статтею 8 передбачена відповідальйість суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді нарахування пені у розмірі річних облікових ставок Нацбанку України або штрафу в кратному розмірі вартості торгового патенту та ін. Але частиною 4 статті 8 законодавець встановлює, що "посадові особи та громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності у разі порушення вимог цього Закону притягуються до адміністративної відповідальності згідно із законодавством. Аналогічно вирішується питання про адміністративну відповідальність та відповідальність у вигляді штрафів статтею 27 Закону від 16.10.1997 р. "Про електроенергетику". Законом від 18.11.1997 р. "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" частиною 1 статті 22 також передбачено не зовсім чітке розмежування різних видів юридичної відповідальності. У Законі від 15.05.1995 р. "Про виключну (морську) економічну зону України" у частині першій статті 21 встановлюється, що "громадяни Укран ни, іноземні громадяни та особи без громадянства за порушення законодавства про виключну (морську) економічну 30-ну України несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законодавчими актами України, а у частині другій статті 21 вказується, що "юридичні особи за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону України Несуть відповідальність, встановлену статтями 22 — 26 цього Закону", яка за формальними ознаками характеризується як ніби адміністративна відповідальність, а за змістом ця відповідальність виконує роль фінансових санкцій, на що побічно вказується у статті 27 "Органи і посадові особи, уповноважені застосовувати санкції" та у статті 29 "Оскарження рішень про застосування санкцій".
Багатоликий штраф
У багатьох випадках законодавець не вказує на вид юридичної відповідальності, а вживає лише терміни "штраф" або "відповідальність у вигляді штрафу". Такі словосполучення мають місце у законах України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р., "Про зайнятість населення" від 1.03.1991 р. у редакції Закону від 12.11.1997 р., "Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину" від 5.12.1996 р., "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14.10.1994 р., "Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну" від 10.01.2002 р., "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992 р. До речі, що стосується відповідальності об'єднань громадян у вигляді попередження, тимчасової заборони діяльності, примусового розпуску, то це скоріше заходи адміністративного впливу (попередження, припинення, застосування запобіжних заходів), ніж заходи адміністративного стягнення.
У деяких законах та інших нормативних актах розміри штрафів визначаються не тільки у конкретних сумах або неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, але і у таких розмірах, як: у відсотках від вартості одержаної для реалізації продукції; у відсотках виконаних робіт; у відсотках податкового боргу; у відсотках вартості вироблених виробів; у річних облікових ставках Національного банку України; у кратній вартості розповсюдження реклами тощо.
Вивчення місця санкцій у вигляДі штрафів у системі заходів юридичної відповідальності, їх видів та способів застосування стосовно підприємств, установ і організацій дає підстави констатувати, що залежно від складу правопорушень, сфери суспільних відносин, матеріальних і процесуальних властивостей існує декілька видів штрафів, а саме: штрафи — вид неустойки у цивільній відповідальності стосовно суб'єктів цивільно-правових відносин; штрафи як засіб впливу у сфері господарських відносин; штрафи як вид кримінального покарання; штрафи як вид адміністративних стягнень; штрафи як вид економічних санкцій.
Економічна відповідальність
Аналіз норм права і, зокрема, санкцій, якими установлюються штрафи за правопорушення у сфері підприємницької діяльності та господарювання, характеризує їх як фінансові санкції, окремий (специфічний) вид юридичної відповідальності, якщо прямо у законі чи нормативному акті не вказано про настання адміністративної чи визнаної положеннями теорії права на цей час іншої відповідальності.
З цього приводу слушно зазначає В: Ковальський, юридична відповідальність .традиційно розглядається як відповідальність громадян або посадових осіб і організацій перед державою. Фінансові ж санкції застосовуються лише до фізичних осіб або до юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності і стосуються вони (фінансові санкції) здебільшого публічної складової підприємництва. Наявність санкцій взагалі є ознакою того, що суб'єкти підприємництва (господарювання) не можуть розглядати свої правовідносини" лише як такі, що лежать у регуляційній площині, оскільки вони мають не тільки приватне, а й публічне значення (Фінансові санкції за законодавством України: 36. нормат. актів / Відп. ред. В. С. Ковальський. — К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 4).
Дійсно, вирішення питань функціонування фінансової, господарської, майнової діяльності, регулювання ринку цінних паперів, будівництва, ціноутворення, торгівлі, громадського харчування, розвитку сільського господарства, страхової справи, зв'язку, електроенергетики, транспорту, перевезень пасажирів, реклами, попередження недобросовісної
конкуренції тощо потребують не тільки організаційного забезпечення, але й нагляду та контролю за дотриманням установлених законодавством правил. Звичайно, що для забезпечення дійсного контролю необхідні відповідні нормативні засоби та охоронні процедури — норми, які передбачали б відповідальність у разі несумлінного підприємництва, господарювання чи заподіяння шкоди суспільним відносинам ззовні правомірними діями і коли немає підстав застосовувати усталені види відповідальності.
Такими нормами, на наш погляд, є норми про встановлення економічної відповідальності у вигляді фінансових санкцій (штрафів) з метою стимулювання правомірної поведінки суб'єктів підприєміїицької діяльності і господарювання, їх юридична природа базується на нормах права, передбачених чинним законодавством. Щодо економічного походження, то це лише характеризує зміст і характер впливу санкцій на суб'єктів правовідносин як засіб державного примусу. Тобто мова йде про окремий (особливий) вид юридичної відповідальності — економічну відповідальність. Отож неможливо апріорі стверджувати, що види стягнень у вигляді штрафу — це атрибут адміністративної відповідальності (Див.: В. Стефанюк, І. Го-ловченко, М. Михеєнко. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії і практики // Право України. — 1999. — № 9. — С. 6 — 7). У цьому зв'язку не може бути мови і про адміністративну відповідальність юридичних осіб. Твердження вчених, що на аналізі зазначених законів встановлено адміністративну відповідальність юридичних осіб не відповідає дійсності, потребує більш глибокого дослідження. Адміністративна відповідальність може наступити лише за адміністративні проступки, а не з інших підстав -т правопорушень у сфері підприємництва і гостюдарювайня. Крім цього, у жодному із законів чи інших Нормативних актів, якими встановлюється відповідальність у вигляді штрафів, законодавцем не вживається термін ''адміністративна відповідальність" щодо юридичних осіб і навіть стосовно суб'єктів господарювання.
Висновок
Отже, визнання юридичних осіб суб'єктами адміністративної відповідальності є передчасним, необгрунтованим і включення до проекту нового Кодексу України про адміністративні проступки є недоцільним. Це не буде поштовхом для подальшого вдосконалення захисту правовідносин, зміцнення законності, не зменшить заподіяння збитків інтересам держави і суспільства і не стане ефективним засобом забезпечення дотримання учасниками правовідносин приписів правових норм.
Притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності послужить фунтом для ухилення керівників підприємств, організацій від відповідальності, ще більше заплутає встановлення вини посадових осіб. Держава отримує задоволення своїх інтересів, для юридичної особи настають негативні наслідки, а з винної посадової особи держава може і не спитати, оскільки права держави вже знайшли свій захист. Увесь тягар вини ляже на підприємство, колектив, який працює і зовсім не причетний до правопорушень у сфері економіки. Встановлення в законі адміністративної відповідальності юридичних осіб лише з метою загальнопревентивного значення видається недоцільним, оскільки у чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення й без цього є значна кількість норм, що носять попереджувальний характер.
Едуард ДЕМСЬКИЙ, кандидат юридичних наук, доцент
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 34 від серпня 2002 року;