Деякі питання застосування законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування

За якими видами соціального страхування нараховуються внески на виплати за цивільно-правовими договорами та на оплату по лікарняних листках? Чи потрібно нараховувати внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на виплати, які здійснюються профспілковим комітетом особі, яка не перебуває в трудових відносинах з цим профспілковим комітетом?

У зв’язку із запровадженням нових видів соціального страхування різним є об’єкт оподаткування, а на місцях виникають труднощі при нарахуванні та сплаті страхових внесків. Насамперед необхідно звернути увагу на таке.

У сфері пенсійного страхування
Питання нарахування та здійснення платежів на пенсійне страхування регулюється Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Зазначеним Законом передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності сплачують збір на пенсійне страхування в розмірі 32 відсотків від фактичних витрат на оплату праці працівників, у тому числі в натуральній формі (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»), а також винагород, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Витрати на оплату лікарняних листків, у тому числі й оплату перших п’яти днів непрацездатності за рахунок коштів підприємства, не входять до фонду оплати праці, а тому збір на пенсійне страхування в розмірі 32 відсотків на ці виплати не нараховується.
При нарахуванні та сплаті збору на пенсійне страхування із заробітної плати самих працівників збір нараховується з їх сукупного оподатковуваного доходу: один відсоток — якщо дохід не перевищує 150 грн., два відсотки — якщо дохід перевищує 150 грн. При цьому необхідно врахувати, що до сукупного оподатковуваного доходу включаються суми, отримані за лікарняними листками, винагороди, отримані за виконання робіт за угодами цивільно-правового характеру, та інші виплати відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». Для осіб, які працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії у підвищених розмірах (державні службовці, наукові працівники тощо), ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено підвищені розміри збору на пенсійне страхування.

У сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування
Питання нарахування та сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування регулюються законами України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування», «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
За всіма трьома видами соціального страхування (на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності) внески нараховуються лише на витрати на оплату праці найманих працівників, тобто тих, які працюють за трудовим договором. Особи, які працюють за цивільно-правовими договорами, не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, а тому на виплати за цими договорами страхові внески не нараховуються. Не нараховуються страхові внески i на виплати, які провадяться профспілковим комітетом особі, яка не перебуває у трудових відносинах з профкомом. Не нараховуються страхові внески i на виплати за лікарняними листками, в тому числі й перші п’ять днів непрацездатності, що оплачуються за рахунок коштів підприємства.
Збір на пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування нараховуються в межах встановленої Кабінетом Міністрів України граничної суми місячної заробітної плати (доходу), яка з 01.05.2002 р. становить 2200 грн. на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу — платника внесків (зборів).

Нещодавно було встановлено пільги зі сплати страхових внесків для підприємств, де працюють інваліди.
У зв’язку з цим в якому розмірі сплачують внески за всіма видами соціального страхування підприємства, де працюють інваліди, а також які страхові внески сплачують безпосередньо самі інваліди?
Так, дійсно, Законом України від 07.03.2002 р. № 3084-III до ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» внесено зміни, якими підприємствам, де працюють інваліди, та підприємствам громадських організацій інвалідів встановлено пільги зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Розміри та умови надання цих пільг дещо відрізняються від попередніх. Слід також зазначити, що відповідні пільги передбачено також законами України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (ст. 5), «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (ст. 5).
Наводимо дані щодо сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування всіма роботодавцями та працівниками, у тому числі підприємствами та організаціями, де працюють інваліди, а також безпосередньо самими інвалідами:

Щодо пенсійного страхування, то підприємства, установи та організації, де працюють інваліди, сплачують збір на пенсійне страхування окремо за ставкою чотири відсотки від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32 відсотків від об’єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства. Підприємства всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, сплачують збір за ставкою чотири відсотки від об’єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.
Працюючі інваліди збір на пенсійне страхування сплачують на загальних підставах (один відсоток — якщо дохід не перевищує 150 грн., два відсотки — якщо дохід перевищує 150 грн., а для осіб, які працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії у підвищених розмірах (державні службовці, наукові працівники тощо), передбачено підвищені розміри збору на пенсійне страхування.

Чи правильно відмовлено в наданні додаткових вихідних днів працюючій матері, яка виховує дитину-інваліда з дитинства?
Так, відмовлено правильно. Відповідно до постанови Верховної Ради СРСР від 10.04.90 р. № 1420-1 «Про невідкладні заходи щодо поліпшення становища жінок, охорони материнства i дитинства, зміцнення сім’ї» одному з працюючих батьків (опікуну або піклувальнику), який виховував дитину-інваліда віком до 16 років, надавався один додатковий вихідний день на місяць з оплатою його в розмірі денного заробітку за рахунок коштів соціального страхування. Надання цього додаткового вихідного дня та його оплата провадилися за місцем основної роботи батьків (опікуна або піклувальника) за їх зверненням. Зазначена правова норма була чинною до лютого 2001 року.
З 28.02.2001 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яким визначено порядок формування страхових коштів та види матеріального забезпечення i послуг за цим видом страхування. Цим Законом не передбачено надання батькам, які виховують дитину-інваліда з дитинства, одного додаткового вихідного дня на місяць з оплатою його в розмірі денного заробітку за рахунок коштів соціального страхування.

Чи передбачено в чинному законодавстві випадки, коли можна оплатити лікарняний листок, якщо захворювання настало після звільнення з роботи, як це було передбачено раніше?
Так, справді, раніше (до 28.02.2001 р.) законодавством передбачалася норма, за якою у випадку, якщо особа захворіла в місячний термін після звільнення з роботи з поважної причини i хворіла більше одного місяця, то виходячи з матеріального стану цієї особи з дозволу обласної ради профспілок лікарняний листок міг бути оплачений.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який набрав чинності з 28.02.2001 р., право на допомогу по тимчасовій непрацездатності виникає лише тоді, коли тимчасова непрацездатність настала в період роботи, включаючи перший день роботи i день звільнення. При цьому допомога видається з першого дня втрати працездатності до її поновлення або встановлення інвалідності, навіть якщо працівника в цей час було звільнено.
Якщо особа захворіла після звільнення з роботи, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається. Будь-яких винятків Законом не передбачено.

Який порядок оплати лікарняних листків при побутовій травмі? Чи передбачено для інвалідів обмеження в строках оплати лікарняних листків?
Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не передбачено ніяких обмежень при виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності при побутовій травмі. При побутовій травмі лікарняний листок видається з першого дня захворювання, i, відповідно, з першого дня лікарняний листок підлягає оплаті. При цьому допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується за загальними правилами: за перші п’ять днів непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, — за рахунок коштів підприємства, починаючи з шостого дня непрацездатності — за рахунок коштів соціального страхування.
Ніяких обмежень щодо термінів виплати не передбачено i при наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності працюючим інвалідам: допомога їм надається з першого дня втрати працездатності до її поновлення, навіть якщо працівника в цей час було звільнено (нагадаємо, що за раніше діючим законодавством інвалідам допомога по тимчасовій непрацездатності надавалася не більше двох місяців підряд i не більше трьох місяців у календарному році).

Пільги для підприємств щодо оплати перших п’яти днів непрацездатності за рахунок коштів соціального страхування стосуються всіх підприємств, де працюють інваліди, чи тільки окремих?
Відповідно до Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок власних коштів підприємства. Проте Законом України від 07.03.2002 р. № 3084-III внесено доповнення до зазначеного Закону, за якими застрахованим інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ i УТОС, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, починаючи з першого дня непрацездатності надається за рахунок коштів соціального страхування.
Тобто зазначена пільга стосується лише інвалідів, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ i УТОС.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 i роз’яснень Мінпраці та соціальної політики України лікарняні листки повинні оплачуватися i за основним місцем роботи, i на роботі за сумісництвом. Разом з тим Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надає роз’яснення, що лікарняні листки за сумісництвом не оплачуються, оскільки це суперечить Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Чи можна вважати роз’яснення Фонду офіційним?
Так, справді, із наведеного запитання на місцях інколи виникають проблеми. Статтею 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності, як i інші види допомоги, має надаватися за основним місцем роботи працівника. Разом з тим відповідно до ст. 53 зазначеного Закону при обчисленні середнього заробітку для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (з 01.03.2001 р. — 1600 грн., а з 01.05.2002 р. — 2200 грн.). Тобто при обчисленні середнього заробітку повинна враховуватися також заробітна плата, отримана особою на роботі за сумісництвом, оскільки на неї нараховуються страхові внески. Цією ж статтею передбачено, що сам порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 затверджено Порядок обчислення середнього заробітку для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, яким визначено, що особам, які працюють за сумісництвом, середній заробіток для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється окремо за основним місцем роботи i окремо — за сумісництвом. При цьому допомога за основним місцем роботи надається на підставі самого оригіналу листка непрацездатності, а на роботі за сумісництвом — на підставі копії листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи, i довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.
Середній заробіток для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за сумісництвом визначається за той же розрахунковий період, що й за основним місцем роботи. При цьому сумарний розмір заробітної плати, з якої обчислюється допомога по тимчасовій непрацездатності, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної заробітної плати, з якої сплачуються внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Наприклад, у працівника заробітна плата за основним місцем роботи становить 1100 грн., а за сумісництвом — 700 грн., він працює в режимі п’ятиденного робочого тижня, хворів з 4 по 14 червня.

Місяці розрахункового періоду	За основним місцем роботи			За сумісництвом
	Кількість робочих днів, відпрацьованих у розрахунковому періоді	Нарахована заробітна плата	Зарплата, яка враховується для оплати лікарняних листків	Нарахована заробітна плата	Зарплата, яка враховується для оплати лікарняних листків
Грудень 2001	22	1100	1100	700	500
Січень 2002	21	1100	1100	700	500
Лютий	22	1100	1100	700	500
Березень	20	1100	1100	700	500
Квітень	22	1100	1100	700	500
Травень	19	1100	1100	700	700
Всього	126	6600	6600	4200	3200

Середньоденний заробіток за основним місцем роботи: 6600 : 126 = 52,38 грн.
Середньоденний заробіток за сумісництвом: 3200 : 126 = 25,40 грн.
У даному випадку працівнику має бути виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності:
за основним місцем роботи: за чотири дні (4 — 7 червня) = 52,38 х 4 = 209,52 грн. за рахунок коштів підприємства; за решту п’ять днів (10 — 14 червня) = 52,38 х 5 = 261,90 грн. за рахунок коштів соціального страхування;
на підприємстві за сумісництвом: за чотири дні (4 — 7 червня) = 25,40 х 4 = 101,60 грн. за рахунок коштів підприємства; за решту п’ять днів (10 — 14 червня) = 25,40 х 5 = 127 грн. за рахунок коштів соціального страхування.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» право надання роз’яснень щодо застосування зазначеного Порядку надано Мінпраці та соціальної політики України.
Чинний порядок оплати лікарняних листків відповідає інтересам громадян. З метою удосконалення окремих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» нині державними органами розробляються пропозиції щодо внесення змін до нього, серед яких є i пропозиція щодо викладення безпосередньо в Законі норм по оплаті лікарняних листків як за основним місцем роботи, так i за сумісництвом.

Володимир МАКСИМЧУК,
заступник керівника управління з питань соціального захисту Федерації профспілок України