• Надання послуг нерезидентом

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР) зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.8 цієї статті.
Тобто у разі якщо підприємство-резидент використовує управлінські, інформаційні, інжинірингові, консультаційні, юридичні послуги, які йому надає підприємство-нерезидент, у власній господарській діяльності у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, то витрати, пов’язані з такими послугами, включаються до складу його валових витрат.
При цьому слід враховувати норми п. 7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, оскільки операції між двома підприємствами, що є дочірніми підприємствами однієї корпорації, є операціями з пов’язаними особами. Адже згідно з п. 1.26 ст. 1 Закону № 334/94-ВР юридична особа, яка перебуває під спільним контролем з платником податку, є пов’язаною з таким платником податку особою.
Щодо податку на репатріацію, то відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату із доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від проведення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 — 13.7, зобов’язані утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків від суми такого доходу за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами чинних міжнародних угод.
Згідно з п. 18.1 ст. 18 Закону № 334/94-ВР якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 22 Конвенції між Україною i Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень щодо податків на доходи i майно, ратифікованої 12.07.96 р., встановлено, що види доходу резидента Договірної Держави, де б вони не виникали, які не згадані в попередніх статтях цієї Конвенції, підлягають оподаткуванню тільки у цій Державі.
Таким чином, при отриманні резидентом Королівства Нідерландів (якщо немає його представництва в Україні) доходу від надання управлінських, інформаційних, інжинірингових, консультаційних, юридичних послуг резидентові України, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг), податок на репатріацію з таких доходів не справляється.