Відповідно до розділу четвертого Закону України від
14.05.92 р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом» (зі змінами та
доповненнями) мирова угода у справі про банкрутство — це
домовленість між боржником i кредиторами щодо відстрочення та
(або) розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами
боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Рішення
про укладання мирової угоди від імені кредиторів приймається
комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів — членів
комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори,
вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, висловили
(письмово) згоду на укладання мирової угоди.
Таким чином,
орган державної податкової служби приймає участь у
домовленості під час укладання відповідної угоди та надає свою
письмову згоду.
Мирова угода набирає чинності з дня її
затвердження арбітражним судом i є обов’язковою для боржника
(банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечено заставою,
кредиторів другої та наступних черг.
Тому керівник
податкового органу повинен прийняти відповідне рішення лише
щодо тих сум, які визначені у затвердженій господарським судом
мировій угоді.