У 1998 році Кабінет Міністрів затвердив Положення про державну реєстрацію СПД, що визначає, як треба реєструвати підприємство, та встановлює порядок, внесення змін до їх установчих документів. У Положенні наведено вичерпний перелік документів, які необхідно подати для того, щоб відповідний орган протягом 5 робочих днів здійснив реєстрацію. Але, як правило, подачі відповідних документів недостатньо, щоб реєстрація була проведена належним чином.
Наприклад, при реєстрації нового підприємства місцеві органи влади вимагають, крім іншого, ще і картку за формою № 1-ОПП, де повинна бути відмітка податкової міліції. Ця відмітка ставиться у картці відповідної форми у присутності всіх засновників підприємства, що створюється, які повинні мати при собі паспорти та відстояти чималу чергу. Працівники податкової міліції проводять так зване "бліцопитування" засновників щодо діяльності нового підприємства, аж до причини створення...
Як відомо, про таку картку не говориться у жодному законі, але щоб прискорити створення підприємства, засновники підкоряються цим вимогам. Хоча ст. 12 Закону "Про підприємництво" забороняє органам державної реєстрації вимагати від СПД додаткові документи, які не передбачені Законом.
З неправомірними вимогами можна також зіткнутися, якщо виникає необхідність внесення змін до установчих документів підприємства.
Зосередимо увагу на акціонерних товариствах, яким доводиться особливо несолодко, адже вони можуть мати тисячі окремих акціонерів. Тут орган державної реєстрації виступає як контролюючий орган, хоча реєстрація має проводитися за "заявочним" принципом, і, як встановлено Законом "Про підприємництво", повинна мати повідомчий характер. Крім того, до числа контролюючих органів, передбачених Законом "Про підприємства в Україні", органи реєстрації не належать.
Які ж проблеми виникають у тих, хто побажав внести зміни до установчих документів акціонерного товариства?
По-перше, у зв'язку з тим, що АТ має змінний склад акціонерів, зміни до статуту (якщо це стало необхідним) внести складно, оскільки орган реєстрації вимагає вносити зміни одночасно і до установчого договору. А до нього необхідно додати (не більше, не менше): поточний реєстр акціонерів на день реєстрації, а також весь пакет документів (оригіналів), який. підтверджує рух акціонерів в АТ (це оригінали договорів купівлі-продажу, дарування або іншого способу відчуження акцій від одних акціонерів до інших). Напевно, працівники акціонерних товариств можуть зрозуміти всю складність надання такого переліку документів. Крім того, оригінал договору відчуження є лише у реєстратора, який не має права віддавати його. Тому, як пропонують нам у відділі реєстрації, треба принести нотаріально завірені копії. Це зайвий час, витрата коштів, метушня, а головне — у Законі немає таких вимог. Розглянемо цю ситуацію з правової точки зору.Зообов'язати вносити зміни до установчого договору орган реєстрації не має права, оскільки приймати рішення про внесення змін у компетенції лише повноважних органів АТ. Крім того, сама назва цього документа говорить сама за себе — установчий договір, тобто документ, який складається один раз при створенні товариства. Після процедури створення АТ документом, на основі якого товариство здійснює свою подальшу' діяльність, є статут. А установчий договір залишається "історичним" документом і зміні не підлягає. Теперішні акціонери, які при створенні товариства називалися "засновниками", перестали такими бути після реєстрації у встановленому порядку А Т. .Таким чином, колишні "засновники" придбавають інший статус — статус акціонерів АТ. Тим більше, що ст. 216 ЦК України говорить, що зобов'язання, виконане належним чином, припиняється виконанням. Тобто установчий договір складається один раз, чим це зобов'язання виконується належним чином і тим самим припиняється. А всі поточні зміни у складі акціонерів товариства відображаються в реєстрі, що ведеться реєстратором.Крім того, такі функції, як ведення реєстру акціонерів, контроль за рухом акціонерів в АТ й інше здійснюють відповідні служби і органи держави, наділені такими повноваженнями згідно з законодавством України. До них можна віднести Комісію з цінних паперів і фондового ринку, а так само незалежного реєстратора, який свою діяльність здійснює на професійній основі.
Щодо ситуації з іншими видами товариств, передбачених Законом "Про господарські товариства", то командитні і повні товариства створюються і здійснюють свою підприємницьку діяльність на основі установчого договору. Для цих підприємств статуту як такого не існує. Тому в цьому випадку можна ставити питання про внесення змін до установчого договору як до документа, на основі якого створюється, існує і функціонує товариство. Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю можна також говорити, що внесення змін до установчого договору можливе.
По-друге, як відомо , для внесення змін до статусу АТнеобхідний протокол загальних зборів акціонерів, в якому закріплено прийняте акціонерами рішення про внесення змін до статуту АТ. У зв'язку з тим, що в АТ багато акціонерів і підписати у нотаріуса зміни до статуту всі акціонери не мають реальної можливості, загальними зборами приймається рішення про те, щоб зміни до статуту підписали уповноважені особи. На практиці склалося, що цю роль виконують голова загальних зборів акціонерів або ж голова правління. Але орган реєстрації і тут намагається висунути додаткові вимоги. Виявляється, зміни до статуту повинні підписувати всі "засновники", тобто теперішні акціонери. Причому підпис кожного необхідно нотаріально засвідчити. Такої вимоги у Законі немає, вона направлена на тяганину і удорожчення вартості реєстрації. Згідно з Законом "Про господарські товариства" загальні збори акціонерів є вищим керівним органом АТ і мають право приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству (стаття 27 Закону "Про підприємства в Україні"). Прийняття рішення правомочними загальними зборами АТ (тобто коли присутні акціонери акції яких сукупно складають більше 60 відсотків від усього числа акцій) щодо підписання змін у статуті уповноваженими особами — не суперечить Закону, крім того, є обов'язком загальних зборів. Статтею 41 Закону "Про господарські товариствах" за загальними зборами закріплено компетенцію приймати рішення щодо внесення змін до статуту.
По-третє, необхідно потрапити на прийом до органу реєстрації. Як не дивно, це є проблемою: подекуди черга вишиковується з другої години ночі. А приймальні години тільки два рази на тиждень з 14-00 до 17-00. Тож з урахуванням того, що орган реєстрації проводить найсуворішу перевірку всіх витребуваних документів, про закінчення реєстрації залишається лише мріяти. Цей процес може тривати тижнями, а іноді і місяцями. Хоч у Законі сказано — "реєстрація здійснюється протягом п'яти робочих днів". Комітет регуляторної політики і підприємництва України вже вніс законопроект на розгляд Верховної Ради про спрощену систему реєстрації, тобто в одній інстанції. Але на сьогодні ми маємо процедуру реєстрації, яка ставить підприємців у проблематичну ситуацію. Краще було б, якби реєстрація проводилася явочним порядком — приніс документи, віддав і чекай видачі свідоцтво через 5 днів. Але тоді навіщо велика кількість "начальників" від реєстрації?
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 39-40 жовтень 2002
р.