П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про заходи Кабінету Міністрів України щодо
реалізації Стратегії подолання бідності в Україні
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 45, ст.334 )
Заслухавши 10 вересня 2002 року інформацію Кабінету Міністрів
України про заходи щодо реалізації Стратегії подолання бідності в
Україні ( 637/2001 ), Верховна Рада України зазначає, що Кабінетом
Міністрів України здійснюється певна робота щодо вирішення
проблеми бідності.
Водночас Верховна Рада України відмічає, що Кабінету
Міністрів України не вдалося повною мірою забезпечити ефективне
здійснення заходів Комплексної програми забезпечення реалізації
Стратегії подолання бідності в Україні (далі - Програма),
затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня
2001 року N 1712 ( 1712-2001-п ), та досягнення вагомих позитивних
зрушень у цьому питанні. Наявні показники все ще не відповідають
соціальним стандартам, потребам людей.
Протягом останніх років усупереч очікуванням, пов'язаним з
економічними зрушеннями, рівень життя та тенденція поширення
бідності в Україні майже не змінилися. Така ситуація залишається і
в ході виконання більшості заходів усіх розділів Програми
( 1712-2001-п ). Більше половини (54,9%) бідного населення
становили особи, що страждали від найбільш гострих форм бідності,
чиї сукупні витрати в розрахунку на умовно дорослого були нижчими
за 140 гривень. Рівень крайньої форми бідності у 2001 році
становив 14,9%. У сільській місцевості налічується у півтора раза
більше бідних сімей, ніж у великих містах. Найскладнішою ситуація
є у Закарпатській області, де рівень бідності в 2001 році становив
46,6%, в Автономній Республіці Крим - 38,4%, Хмельницькій
області - 36,8%, Херсонській - 36%, Миколаївській - 35,6%,
Волинській - 35,5%, Луганській областях - 33,1%.
Значний прошарок бідних спостерігається серед працюючих.
Нинішня заробітна плата багатьох працюючих в Україні не забезпечує
працівникові обсягів споживання необхідних матеріальних благ,
достатніх для розширеного відтворення його фізичної та
інтелектуальної здатності до праці та повсякденного життя. Більше
1 млн. працюючих у галузях економіки одержують заробітну плату,
нижчу від законодавчо встановленого рівня. Рівень середньої
заробітної плати лише в 12 регіонах країни перевищує прожитковий
мінімум, встановлений для працездатних осіб.
Незважаючи на те, що Програмою ( 1712-2001-п ) були
передбачені заходи щодо забезпечення погашення заборгованості з
виплати заробітної плати до кінця 2001 року, до цього часу не
вирішено питання своєчасності та повноти виплат заробітної плати,
зокрема у вугільній промисловості, сільському господарстві, на
транспорті, а також у деяких регіонах. У липні 2002 року кожному
п'ятому із загальної кількості працюючих - 2,453 млн. осіб - не
було своєчасно виплачено заробітну плату, з них 831,7 тис. осіб не
виплачувалася заробітна плата понад 6 місяців. Найбільша
заборгованість з виплати заробітної плати - в Донецькій,
Луганській, Дніпропетровській, Львівській та Київській областях.
Основну частину (73,8%) бідних становлять сім'ї, в яких є
діти до 18 років. Особливо в скрутному становищі перебувають
багатодітні сім'ї. Не в повному обсязі виконуються заходи щодо
забезпечення фінансування призначеної допомоги сім'ям з дітьми та
малозабезпеченим сім'ям. Рівень державної допомоги на дітей не
перевищує 11% від прожиткового мінімуму. У зв'язку з цим у
поточному році проблемою стала реалізація законів України "Про
державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) та "Про державну
соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" ( 1768-14 ).
Від бідності найбільше потерпають пенсіонери. Не досягають
прожиткового мінімуму основні соціальні гарантії, зокрема пенсійні
виплати. Розмір середньої пенсії становить половину прожиткового
мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб.
Однією з причин бідності є безробіття. Сьогодні, незважаючи
на реалізацію заходів Державної програми зайнятості населення на
2001-2004 роки ( 3076-14 ) і Програми ( 1712-2001-п ), 2,4 млн.
працездатних осіб є безробітними. Високим залишається рівень
безробіття у Кіровоградській, Сумській, Тернопільській та
Чернівецькій областях. Загострюється проблема якості та
конкурентоспроможності робочої сили, які часто не відповідають
сучасним вимогам економіки. Потребує посиленої уваги вирішення
питання працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями,
молоді.
Матеріальні нестатки примушують населення обмежувати себе в
харчуванні, придбанні необхідних непродовольчих товарів,
призводять до несвоєчасної або в неповному обсязі оплати
житлово-комунальних послуг.
Залишається невирішеним питання виплати заощаджень громадян
України, яке є одним із соціально найгостріших у суспільстві.
З бідністю пов'язана і тенденція скорочення кількісного
складу населення країни. Якщо у 1989 році населення України
становило близько 51,7 млн. осіб, у середині 2001 року - близько
49,1 млн. осіб, то, за попередніми даними останнього перепису,
станом на 1 липня 2002 року в Україні проживало 48,416 млн. осіб.
За шість місяців поточного року кількісний склад населення країни
скоротився більш як на 200 тис. осіб. За цей період у країні
народилося 185,92 тис. осіб, тоді як 385,557 тис. - пішли з життя.
Зниження рівня життя призвело і до погіршення здоров'я
населення. Мають місце проблеми щодо якості надання медичної
допомоги та медичних послуг, стримується запровадження медичного
страхування.
Таким чином, результати виконання заходів Кабінету Міністрів
України щодо реалізації Стратегії подолання бідності в Україні
( 637/2001 ) не забезпечують дотримання вимог чинного
законодавства і Конституції України ( 254к/96-ВР ) стосовно права
кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї,
призначення заробітної плати, пенсій, інших видів соціальних
виплат та допомог, гідних для забезпечення рівня життя, не нижчого
від прожиткового мінімуму.
Кабінетом Міністрів України не було вжито дієвих заходів для
ліквідації причин бідності, зокрема щодо конкретного і
результативного вирішення питань соціальної спрямованості
економіки з метою забезпечення кожного працездатного громадянина
України робочим місцем та гідною заробітною платою, ліквідації
такого вкрай негативного явища, як затримка виплати заробітної
плати та заборгованість з її виплати, реальної підтримки
непрацездатних громадян та осіб з обмеженими фізичними
можливостями, соціально вразливих верств населення, удосконалення
системи житлово-комунальних платежів, цінової політики тощо.
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Оскільки ситуація із подоланням бідності в Україні
залишається незадовільною, роботу Кабінету Міністрів України по
здійсненню заходів щодо реалізації Стратегії подолання бідності в
Україні ( 637/2001 ) визнати недостатньою.
2. З метою підвищення ефективності роботи щодо зменшення
глибини і масштабів бідності та підвищення рівня життя населення
рекомендувати Кабінету Міністрів України забезпечити безумовне
виконання заходів Програми ( 1712-2001-п ) і, зокрема, щодо:
погашення заборгованості з виплати заробітної плати і
соціальних виплат. Відповідно до вимог Конвенції Міжнародної
організації праці відносно захисту заробітної плати N 95
( 993_146 ), ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, подати
пропозиції щодо внесення змін до законів України "Про оплату
праці" ( 108/95-ВР ), "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ),
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) стосовно встановлення першочерговості
виплати заробітної плати порівняно з іншими виплатами;
реалізації заходів, спрямованих на якнайскоріше повернення
безробітних до професійної діяльності, подолання сімейного
безробіття, працевлаштування через службу зайнятості на вільні та
новостворені робочі місця і залучення до громадських робіт у
2002 році не менш як 1 млн. незайнятих та безробітних осіб,
збільшення кількості робочих місць не менше ніж на 400 тис. серед
працюючих для осіб з обмеженими фізичними можливостями, у тому
числі шляхом створення не менш як 12,5 тис. нових робочих місць
за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, зокрема
2,4 тис. місць - у 2002 році, підвищення ефективності та якості
надання соціальних послуг незайнятим та безробітним, поліпшення
організації роботи щодо розвитку та підтримки підприємницької
ініціативи серед безробітних;
підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери та
органів державної влади в середньому на 15% та впорядкування умов
оплати праці з метою забезпечення об'єктивної оцінки роботи
працівників різних категорій;
поступового наближення до прожиткового мінімуму розмірів
допомоги по безробіттю, догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку, допомоги при народженні та допомоги на поховання,
пенсій за віком;
здійснення у повному обсязі фінансування видатків,
передбачених на виконання національних програм з охорони
материнства і дитинства, соціальної підтримки сімей з дітьми та
дітей, позбавлених батьківського піклування, охорони здоров'я осіб
похилого віку, боротьби зі СНІДом та туберкульозом;
розширення мережі центрів з соціальної реабілітації
дітей-інвалідів, центрів професійної, медичної та соціальної
реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями шляхом
заснування таких центрів у всіх містах з населенням понад
50 тис. чоловік;
розробки та впровадження регіональних довгострокових програм
"Турбота" з питань розвитку форм і методів комплексного надання
соціальних послуг найбільш вразливим верствам населення;
надання громадським організаціям інвалідів, їх підприємствам
та організаціям державної фінансової допомоги щодо кредитування,
розміщення державного замовлення тощо;
зміцнення матеріально-технічної бази та достатнього
фінансування територіальних центрів соціального обслуговування
пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, із забезпеченням
їх відповідними приміщеннями, автотранспортом;
усунення комунікаційних, будівельних та інших перешкод, що
заважають доступу до об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема
до транспорту, особам з обмеженими фізичними можливостями;
визначення державних соціальних нормативів у сфері
житлово-комунального обслуговування;
посилення контролю за сплатою у повному обсязі страхових
внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального
страхування, підвищення якості надання соціальних послуг
застрахованим особам.
3. Рекомендувати Кабінету Міністрів України при доопрацюванні
проекту Закону України про Державний бюджет України на 2003 рік
виходити з рівня забезпечення державних соціальних стандартів та
нормативів, затверджених на 2003 рік, зокрема розміру прожиткового
мінімуму та розміру мінімальної заробітної плати, а також
передбачити кошти на:
підвищення розміру мінімальної заробітної плати у 2003 році
до рівня не нижче 65% від прожиткового мінімуму;
підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери,
зокрема галузей освіти, охорони здоров'я, науки та культури,
забезпечуючи рівні підходи до збільшення заробітної плати в цих та
інших галузях, в органах виконавчої влади та інших установах, що
фінансуються за рахунок бюджетних коштів, з метою наближення їх до
законодавчо визначеного рівня;
підвищення рівня забезпечення прожиткового мінімуму для
призначення допомоги відповідно до законів України "Про державну
соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" ( 1768-14 ), "Про
державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ), "Про державну
соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам"
( 2109-14 );
безоплатне медичне обслуговування ветеранів війни (ліки,
операції, обстеження);
підвищення розмірів допомоги по догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку;
проведення індексації грошових доходів громадян відповідно до
Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"
( 1282-12 );
фінансування державних програм соціального захисту вразливих
верств населення, особливо ветеранів війни;
компенсацію громадянам України втрат від знецінених грошових
заощаджень у сумі не менше 2 млрд. гривень;
подальше поступове підвищення розмірів виплат по
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню з метою
поступового їх наближення до прожиткового мінімуму;
регулярне проведення моніторингу показників бідності в
Україні в цілому і на регіональному рівні з метою підвищення
надійності даних обстеження умов життя населення.
4. Кабінету Міністрів України у лютому 2003 року
проінформувати Верховну Раду України про результати виконання
заходів Програми ( 1712-2001-п ) і про шляхи подальшої роботи у
цьому напрямі.
5. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на
відповідні комітети Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 26 вересня 2002 року
N 168-IV