У пресі неодноразово повідомлялося, що з 1 липня цього року
застосовується новий порядок обчислення пенсій, що є більш
справедливим для пенсіонерів. Наскільки новий порядок визначення
розмірів пенсій вигідний для громадян, які виходять на пенсію?
Згідно із законодавством України розміри пенсій залежать від
стажу роботи та розміру отримуваної заробітної плати конкретної
особи. Для призначення пенсії подаються документи про трудовий
стаж та довідки про отримувану заробітну плату.
Необхідно зазначити, що останнім часом поширилась практика
ухилення підприємств і організацій від сплати внесків на пенсійне
та соціальне страхування. Їх керівництво віднаходить різні способи
виплати заробітної плати своїм працівникам без сплати внесків до
Пенсійного фонду, при цьому це не викликає заперечень з боку
працівників, оскільки така несплата не впливає на розмір пенсії. А
тим часом через недонадходження коштів до Пенсійного фонду
страждають пенсіонери: брак фінансів не дає змоги підвищити
пенсійне забезпечення до необхідного рівня.
Доволі часто при оформленні пенсій сьогодні від громадян
вимагається підтвердження певних відомостей про періоди їхньої
роботи та заробіток на підприємствах, які або вже не існують, або
ж знаходяться далеко від місця проживання особи, котра звернулася
за призначенням пенсії. Іноді ці дані підтвердити не вдається, або
на їх витребування необхідно чимало часу, що створює труднощі у
визначенні розмірів пенсій та впливає на терміни їх призначення.
Відомі також випадки, коли громадяни для призначення пенсії
подають фіктивні документи про стаж та одержаний заробіток, а
органи з призначення пенсій не в змозі перевірити їх
достовірність.
Для вирішення такого роду проблем в Україні запроваджено
персоніфікований облік внесків на пенсійне страхування (Указ
Президента України від 04.05.98 р. N 401/98 ( 401/98 ) "Про заходи
щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі
обов'язкового державного пенсійного страхування", постанови
Кабінету Міністрів України від 04.06.98 р. N 794 ( 794-98-п ) та
від 08.06.98 р. N 832 ( 832-98-п ), якими затверджено Положення
про зазначений облік та регламент його впровадження).
Персоніфікований облік полягає в тому, що на кожну
застраховану особу в органах Пенсійного фонду відкрито
індивідуальну особову картку з постійним страховим номером.
Роботодавці за затвердженою формою подають до органу Пенсійного
фонду, де вони зареєстровані як платники страхових внесків,
відомості про всіх осіб, що працювали у них у звітному році, із
зазначенням даних про стаж і умови праці кожного, щомісячний
заробіток, а також про суми внесків, сплачених за працівника на
пенсійне страхування. Систему персоніфікованого обліку побудовано
таким чином, що до індивідуальної особової картки застрахованої
особи вноситимуться зазначені вище відомості про всю її трудову
діяльність незалежно від місця роботи. Людина може змінювати місце
роботи, працювати за сумісництвом тощо, але відомості про стаж,
заробіток та сплачені страхові внески надходитимуть до цієї єдиної
страхової картки.
Кожній застрахованій особі під тим самим номером, що й
індивідуальна особова картка, видаватиметься страхове свідоцтво
державного пенсійного страхування, яке подаватиметься нею при
зміні місця роботи та при призначенні пенсії.
Узагальнюючи вищевикладене, можна зазначити, що система
персоніфікованого обліку дає змогу:
забезпечити контроль за сплатою внесків на пенсійне
страхування;
отримувати трудову пенсію, розмір якої залежатиме від
індивідуального внеску самого працівника;
забезпечити достовірність даних про трудовий стаж, у тому
числі пільговий, та заробітної плати, на підставі яких
визначатиметься розмір пенсії;
у випадку ліквідації підприємства, коли часто трапляються
випадки втрати документів, необхідних для призначення пенсій, чи
невідоме їх місцезнаходження, що тягне за собою певні труднощі в
реалізації права на пенсію, призначати пенсію за даними
персоніфікованого обліку;
спростити процедуру і порядок призначення пенсій, звільнивши
громадян від необхідності пошуку документів про стаж та заробіток;
отримувати відомості стосовно працюючих пенсіонерів, на
підставі яких проводити індексацію пенсій (без подання додаткових
документів);
контролювати правильність виплати пенсій окремим категоріям
пенсіонерів, виплата яким у період роботи не провадиться (пенсії
за вислугу років, соціальні пенсії, надбавки на утриманців тощо);
отримувати попередню інформацію про право громадян на пенсію
за віком та контролювати своєчасність призначення пенсій, при
цьому зазначену інформацію використовувати для перспективного
планування бюджету Пенсійного фонду, а також можливості підготовки
і внесення необхідних змін до законодавства.
З 1 липня 2002 р. порядок визначення розмірів пенсій,
передбачений ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ), не змінився. Передбачено лише, що при обчисленні
пенсії із заробітку, отриманого після 1 липня 2000 р., не потрібно
буде подавати довідку про отримувану заробітну плату, а
використовуватимуться відомості, які є в системі персоніфікованого
обліку. Тому якщо, наприклад, працівник отримував заробітну плату
500 грн., але внески на пенсійне страхування сплачувалися зі
100 грн., про що подавалися відомості органам Пенсійного фонду, то
для обчислення пенсії братиметься зарплата в сумі 100 грн., тобто
та, з якої сплачувалися страхові внески.
Обчислення середнього заробітку за період роботи до 1 липня
2000 р. провадитиметься, як і раніше, на підставі довідки
підприємства про виплачену заробітну плату.
Володимир МАКСИМЧУК, заступник керівника управління з питань
соціального захисту Федерації профспілок України