Відповідно до п. 13.6 ст. 13 Закону № 334/94-ВР суми
доходів нерезидентів, отриманих (нарахованих) у вигляді
страхових внесків, страхових платежів або страхових
премій від перестрахування ризиків, у тому числі перестрахування
ризиків життя на території України та ризиків резидентів
за межами України, оподатковуються за ставкою 15 відсотків
у джерела їх виплати за рахунок таких виплат.
Крім того, у разі якщо міжнародним договором, ратифікованим
Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж
ті, що передбачені Законом № 334/94-ВР, то відповідно
до п. 18.1 ст. 18 цього Закону застосовуються норми
міжнародного договору.
Згідно зі ст. 1 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування
доходів та попередження податкових ухилень положення
угод застосовуються до осіб, які є резидентами однієї
або двох Договірних Держав.
При застосуванні угод термін «резидент однієї Договірної
Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави
підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання,
постійного місця перебування, місцезнаходження керівного
органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію
(ст. 4 Конвенції).
Таким чином, право на використання переваг договору
надається за умови письмового підтвердження, що нерезидент
є особою, на яку поширюються положення Конвенції i який
відповідно до законодавства зазначеної Держави підлягає
в ній оподаткуванню, а також на підставі підтвердження,
що нерезидент є власником доходів, які йому було сплачено.
Процедуру отримання переваг, які можуть надаватися залежно
від положень конкретного міжнародного договору, встановлено
постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення)
від оподаткування доходів із джерелом їх походження
з України згідно з міжнародними договорами України про
уникнення подвійного оподаткування» (далі — постанова
№ 470).
Щодо страхового законодавства, то відповідно до ст.12
Закону України від 07.03.96 р. № 85/96-ВР «Про страхування»
(у редакції Закону України від 04.10.2001 р. № 2745-III)
перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом,
перестрахувальником) на визначених договором умовах
ризику виконання всіх або частини своїх обов’язків перед
страхувальником в іншого страховика (перестраховика),
резидента або нерезидента, який має статус страховика
або перестраховика згідно із законодавством країни,
в якій він зареєстрований.
Статтею 10 цього Закону визначено, що страховий платіж
(страховий внесок, страхова премія) — це плата за страхування,
яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно
з договором страхування.
Крім того, ст. 15 зазначеного Закону встановлено, що
перестрахові брокери — це юридичні особи, які здійснюють
за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні
від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком,
який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
Виходячи із зазначеного, норма вищенаведеного першого
абзацу п. 13.6 ст. 13 Закону № 334/94-ВР поширюється
саме на доходи нерезидентів-страховиків (перестраховиків),
отримані у вигляді страхових платежів як безпосередньо
від перестрахувальників, так i через перестрахових брокерів.
Таким чином, оскільки власниками доходів у вигляді страхових
платежів є нерезиденти-перестраховики, перестрахові
брокери з метою застосування норми п. 18.1 ст. 18 Закону
№ 334/96-ВР повинні надавати підтвердження щодо поширення
на зазначених перестраховиків, з якими укладено відповідні
угоди, положень відповідних міжнародних договорів України
про уникнення подвійного оподаткування.