З 1 січня 2000 р. бюджетні установи ведуть бухгалтерський
облік та подають фінансову звітність згідно з вимогами
Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні» та Плану рахунків
бухгалтерського обліку бюджетних установ i Порядку застосування
Плану рахунків бюджетних установ, затверджених наказом
Головного управління Держказначейства України від 10.12.99 р. № 114. При цьому вимоги положень (стандартів) бухгалтерського
обліку на бюджетні організації не поширюються.
Основним документом, що визначає порядок бухгалтерського
обліку та здійснення операцій з необоротними активами
бюджетних організацій, є Інструкція з обліку основних
засобів та інших необоротних активів бюджетних установ,
затверджена наказом Держказначейства України від 17.07.2000 р. № 64 (далі — Інструкція № 64).
Крім того, порядок обліку необоротних активів бюджетних
організацій установлено такими документами:
Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних
цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою
наказом Держказначейства України, Мінекономіки України
від 10.08.2001 р. № 142/181 (далі — Інструкція № 142/181);
Інструкцією зі складання типових форм з обліку та списання
основних засобів, що належать установам i організаціям,
які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів,
затвердженою наказом Головного управління Держказначейства
України, Держкомстату України від 02.12.97 р. № 125/70
(далі — Інструкція № 125/170);
Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів
i документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженою
наказом Головного управління Держказначейства України
від 30.10.98 р. № 90 (далі — Інструкція № 90).
Відповідно до Інструкції № 64 до необоротних активів
бюджетних установ відносяться матеріальні та нематеріальні
ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування
i термін корисної експлуатації яких, як очікується,
становить більше одного року. При цьому термін корисної
(очікуваної) експлуатації необоротних активів установи
встановлюється відповідним міністерством за відомчою
підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи
відсутні) установою самостійно в момент придбання активу.
Враховуючи те, що зазначені нормативні документи на
сьогодні не розроблено, всі бюджетні організації встановлюють
термін корисної експлуатації самостійно.
При цьому установи можуть використовувати інформацію
про термін служби аналогічних активів або орієнтуватися
на гарантійний термін експлуатації, інші довідкові дані
(паспорт, специфікацію). Також потрібно враховувати
очікуване використання активу установою та очікуваний
фізичний знос. У разі виникнення проблем з визначенням
терміну корисної експлуатації підвідомчі органи повинні
звернутися за роз’ясненням та погодженням до головного
розпорядника коштів.
Згідно з Інструкцією № 64 необоротні активи бюджетних
установ розподіляються на три групи:
основні засоби;
інші необоротні матеріальні активи;
нематеріальні активи.
Усі ці групи необоротних активів та їх знос обліковуються
на активних синтетичних рахунках класу 1 «Необоротні
активи» Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних
установ:
10 «Основні засоби»;
11 «Інші необоротні матеріальні активи»;
12 «Нематеріальні активи»;
13 «Знос необоротних активів».
Витрати, пов’язані з придбанням необоротних активів,
відображаються за кодами економічної класифікації витрат
2110 «Придбання обладнання i предметів довгострокового
використання», 2120 «Капітальне будівництво (придбання)»,
2300 «Придбання землі i нематеріальних активів».
Основні засоби
Необоротні матеріальні активи, що належать до основних
засобів, повинні відповідати трьом вимогам:
мати вартість більше 500 грн. за одиницю (комплект);
бути зазначеними в переліку активів, що належать до
основних засобів незалежно від вартості (п. 6 Інструкції
№ 64);
не бути зазначеними в переліку активів, що не належать
до основних засобів незалежно від вартості (п. 5 Інструкції
№ 64).
До основних засобів належать незалежно від вартості
(п. 6 Інструкції № 64):
1) сільськогосподарські машини та знаряддя;
2) будівельний механізований інструмент;
3) робочі та продуктивні тварини;
4) усі види засобів пересування, призначені для переміщення
людей i вантажів;
5) документація з типового проектування.
Крім того, до основних засобів належать сценічно-постановочні
засоби вартістю за одиницю понад 10 грн. (декорації,
меблі й реквізит, бутафорія, театральні й національні
костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).
Не належать до основних засобів незалежно від вартості
(п. 5 Інструкції № 64) знаряддя лову (трали, неводи,
сіті та ін.); бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для
сплаву; сезонні дороги; спеціальні інструменти та спеціальні
пристосування (для серійного i масового виробництва
певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень);
спеціальний одяг, спеціальне взуття; формений одяг,
призначений для видачі працівникам установ; тимчасові
нетитульні споруди, пристосування i пристрої, витрати
на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних
робіт; тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей
на складах або для здійснення технологічних процесів
тощо.
При цьому зазначені матеріальні цінності належать до
інших необоротних матеріальних активів.
Для обліку власних i отриманих на умовах фінансового
лізингу основних засобів активний рахунок 10 «Основні
засоби» розподіляється на субрахунки:
101 «Земельні ділянки»;
102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»;
103 «Будинки та споруди»;
104 «Машини та обладнання»;
105 «Транспортні засоби»;
106 «Інструменти, прилади та інвентар»;
107 «Робочі i продуктивні тварини»;
108 «Багаторічні насадження»;
109 «Інші основні засоби».
Інші необоротні матеріальні активи
Усі інші необоротні активи, що мають матеріальну форму
й не ввійшли до переліку основних засобів, належать
до інших необоротних матеріальних активів.
Для обліку необоротних активів у матеріальній формі,
за якими застосовується спрощений, груповий або інший
специфічний порядок обліку, призначено активний рахунок
11 «Інші необоротні матеріальні активи», що розподіляється
на субрахунки:
111 «Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок»;
112 «Бібліотечні фонди»;
113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»;
114 «Білизна, постільні речі, одяг та взуття»;
115 «Тимчасові нетитульні споруди»;
116 «Природні ресурси»;
117 «Інвентарна тара»;
118 «Матеріали довготривалого використання для наукових
цілей»;
119 «Необоротні матеріальні активи спеціального призначення».
Нематеріальні активи
До нематеріальних активів належать необоротні активи,
що не мають фізичної та/або матеріальної форми i використовуються
установою в процесі її господарської та адміністративної
діяльності більше року (права користування природними
ресурсами, права користування майном, права на знаки
для товарів i послуг, права на об’єкти промислової власності,
авторські та суміжні з ними права, гудвіл та інші нематеріальні
активи).
Нематеріальні активи обліковуються на рахунку 12 «Нематеріальні
активи» з розподілом на субрахунки:
121 «Авторські та суміжні з ними права»;
122 «Інші нематеріальні активи».
Оцінка необоротних активів
Важливим моментом обліку основних засобів є визначення
їх вартості.
Згідно з Інструкцією № 64 у бухгалтерському обліку вартість,
за якою відображаються необоротні активи, поділяється
на балансову, первісну та відновлювальну.
У бухгалтерському обліку необоротні активи відображаються
за первісною вартістю.
Первісна вартість — це вартість, що історично склалася,
тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання,
спорудження та виготовлення.
Не відносяться на збільшення первісної вартості:
витрати з наймання транспорту для перевезення необоротних
активів (відносяться на видатки за відповідними кодами
економічної класифікації видатків);
суми ПДВ, які сплачуються при отриманні (купівлі) необоротних
активів (відносяться на фактичні видатки за кодом економічної
класифікації видатків, що призначений для придбання
цих активів, або відносяться до податкового кредиту
(якщо це передбачено чинним законодавством));
витрати на капітальний ремонт, які відносяться на видатки
за відповідними кодами економічної класифікації.
Після переоцінки первісна вартість змінюється на відновлювальну.
Зміна (переоцінка) первісної (відновлювальної) вартості
необоротних активів може проводитися щороку в разі:
індексації їх первісної вартості згідно з індексом інфляції
року та відповідно до порядку, передбаченого пп. 8.3.3
п. 8.3 ст. 8 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР
«Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції
Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР) зі змінами
та доповненнями;
добудування, дообладнання, реконструкції та модернізації,
яка призвела до додаткового укомплектування необоротних
активів;
часткової ліквідації відповідних об’єктів.
Зміна первісної вартості необоротних активів після проведення
індексації не є підставою для переведення їх на інший
субрахунок, не є додатковим доходом установи i не належить
до доходів. Якщо вартість окремих видів необоротних
активів після індексації значно відрізняється від аналогічних
нових зразків, то такі необоротні активи обліковуються
в установі за ринковими вільними цінами на ці види активів,
що діють на дату проведення індексації.
Порядок проведення переоцінки необоротних активів бюджетних
установ та встановлення нових цін проводиться відповідно
до вимог Інструкції № 64 (пункти 39 — 40). Потрібно
тільки звернути увагу на те, що:
документи, які підтверджують нову ціну, не потребуються;
у разі встановлення цін на однотипні предмети вони (ціни)
в межах однієї установи повинні бути однаковими.
Установи, які мають на своєму обліку незавершене будівництво,
суму зміни вартості обсягів незавершеного будівництва
обчислюють відповідно до рекомендацій Мінстату України
та Фонду держмайна України. На сьогодні діють Рекомендації
по визначенню окремих вартісних показників у зв’язку
з введенням національної грошової одиниці для відображення
їх у статистичній звітності з капітального будівництва,
затверджені листом Мінстату України та Фонду держмайна
України від 17.01.97 р. № 07/1-06/2.
Необоротні активи, що не мають матеріальної форми, обліковуються
за первісною собівартістю їх придбання чи створення.
Балансова вартість — це вартість, за якою необоротні
активи включаються до Балансу після вирахування суми
нарахованого зносу.
Щодо питання відображення вартості необоротних активів
в облікових регістрах, то п. 44 Інструкції № 64 визначає,
що облік ведеться в повних гривнях, без копійок, а сума
копійок, сплачених за придбання необоротних активів,
відразу відноситься на видатки установи. Виняток становлять
бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні
активи, білизна, постільні речі, одяг та взуття, матеріали
довготривалого використання для наукових цілей та такі,
що мають обмежене використання.
Таким чином, бухгалтерський облік необоротних активів
у бюджетних установах має свої особливості та регулюється
спеціальними нормативними документами, що затверджуються
Держказначейством України. Оскільки придбання необоротних
активів здійснюється за бюджетні кошти, їх облік повинен
забезпечувати правильне документальне оформлення та
вчасне відображення в облікових регістрах надходження
необоротних активів, їх переміщення всередині установи,
вибуття з установи та надавати достатні дані для здійснення
контролю за збереженням та правильним використанням
кожного об’єкта необоротних активів.
У наступних публікаціях ми розглянемо порядок оприбуткування,
вибуття та використання необоротних активів.