Звітний період
Приватний підприємець — платник єдиного податку. Чи
повинен він сплачувати прибутковий податок за результатом
звітного періоду?
(Луганська обл.)
Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98
«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб’єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента
України від 28.06.99 р. № 746/99) зі змінами та доповненнями
(далі — Указ № 727/98) запроваджено спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого
підприємництва, в тому числі фізичних осіб, зареєстрованих
у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької
діяльності, за умови, що у трудових відносинах з ними,
включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не
більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік
не перевищує 500 тис. грн.
Згідно зі ст. 6 Указу № 727/98 платник єдиного податку
— фізична особа — суб’єкт малого підприємництва звільняється,
зокрема, від сплати податку на доходи фізичних осіб
(прибуткового податку з громадян) з доходів, одержуваних
ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються
єдиним податком.
Доходи, отримані цією особою від здійснення підприємницької
діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються
до її сукупного оподатковуваного доходу за підсумками
звітного року (ст. 2 Указу № 727/98).
Якщо платник єдиного податку протягом календарного року
має інші доходи (крім тих, які обкладаються єдиним податком),
які відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України
від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»
(далі — Декрет № 13-92) підлягають оподаткуванню, такі
доходи оподатковуються на загальних підставах.
Крім того, у разі порушення вимог, установлених ст.
1 Указу № 727/98, зокрема перевищення обсягу виручки
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) протягом
календарного року більше ніж на 500 тис. грн., платник
єдиного податку повинен перейти на загальну систему
оподаткування, обліку та звітності, що регулюється Декретом
№ 13-92, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу)
(ст. 5 Указу № 727/98), а саме: подати до податкового
органу за місцем проживання декларацію про доходи та
витрати за наслідками звітного кварталу, наступного
за тим, в якому виникло перевищення, тобто протягом
40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) кварталу.
Єдиний податок та наймані працівники
На якій підставі податкова інспекція вимагає утримувати
прибутковий податок з доходу осіб, які перебувають у
трудових відносинах із платником єдиного податку, якщо
відповідно до Указу № 727/98 суб’єкт підприємницької
діяльності сплачує за них єдиний податок у розмірі 50%
від ставки єдиного податку на визначений вид діяльності?
(Донецька обл.)
Указом № 727/98 встановлено, що фізична особа — платник
єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому
розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем
державної реєстрації цього платника залежно від виду
діяльності, яку здійснює самостійно такий платник, у
межах від 20 до 200 грн. на місяць, i розмір єдиного
податку не залежить від результатів підприємницької
діяльності, тобто від розміру чистого доходу від такої
діяльності за умови, що обсяг виручки від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500
тис. грн. за календарний рік.
Якщо суб’єкт малого підприємництва — фізична особа приймає
рішення про збільшення своєї бази оподаткування шляхом
залучення до підприємницької діяльності найманих працівників,
включаючи членів сім’ї, то i розмір єдиного податку
для такого суб’єкта збільшується на 50 відсотків за
кожну найману особу.
Платником єдиного податку є фізична особа — суб’єкт
малого підприємництва, а не наймані працівники. Їх кількість
лише впливає на розмір єдиного податку, який сплачує
суб’єкт малого підприємництва. Згідно зі ст. 2 Указу
№ 727/98 саме доходи, отримані фізичною особою від здійснення
підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком,
не включаються до її сукупного оподатковуваного доходу
за підсумками звітного року. Громадяни, які перебувають
з платником єдиного податку в трудових відносинах, отримують
від нього відповідну винагороду за виконану роботу,
а не дохід від здійснення підприємницької діяльності.
Згідно зі ст. 6 Указу № 727/98 платник єдиного податку
— фізична особа — суб’єкт малого підприємництва звільняється,
зокрема, від сплати податку на доходи фізичних осіб
(прибуткового податку з громадян) з доходів, одержуваних
ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються
єдиним податком.
Водночас фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності
— платники єдиного податку не звільняються від покладеного
на них обов’язку нарахування (утримання, перерахування)
прибуткового податку з громадян із сум заробітної плати
(винагороди), що виплачується ними найманим працівникам,
включаючи членів їх сімей, оскільки в цьому випадку
платниками прибуткового податку є вже не фізичні особи
— суб’єкти підприємницької діяльності, а безпосередньо
працівники, що перебувають з ними у трудових відносинах,
включаючи членів їх сімей.
Відповідно до статей 9, 12, 14 та 19 Декрету № 13-92
підприємства, установи та організації всіх форм власності
та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності,
які провадять виплати громадянам, зобов’язані вчасно
i в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати
до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають
оподаткуванню. Зміни щодо фізичних осіб — платників
єдиного податку до вищенаведених статей не вносилися,
тому ці особи повинні нараховувати, утримувати i перераховувати
до бюджету прибутковий податок з доходів, що сплачуються
ними найманим працівникам.
Фіксований податок
Приватний підприємець придбав фіксований патент і здавав
форму № 8ДР, не зазначаючи заробітної плати, оскільки
найманим працівником був сусід по палатці, який потім
зареєструвався як суб’єкт підприємницької діяльності.
Тепер податкова інспекція вимагає сплатити податок із
заробітної плати продавця за три роки — 20% від мінімальної
зарплати. Який порядок нарахування i сплати податків
із заробітної плати продавця?
(Київська обл.)
Для здійснення підприємницької діяльності підприємець
має право укладати з фізичними особами — суб’єктами
підприємницької діяльності договори на використання
їх праці відповідно до Закону України від 07.02.91 р. № 698-ХІІ «Про підприємництво» (з відповідними змінами
та доповненнями, далі — Закон № 698-XII).
Згідно зі ст. 9 Закону № 698-XII укладання з громадянином
трудового договору (контракту, угоди) на використання
його праці зобов’язує підприємця забезпечувати умови
та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в
державі мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії
відповідно до чинного законодавства. Відповідно до ст.
3 Закону України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату
праці» (зі змінами та доповненнями, далі — Закон № 108/95-ВР)
мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений
розмір мінімальної заробітної плати за просту, некваліфіковану
працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану
працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
На сьогодні (з 01.07.2002 р.) мінімальна заробітна плата
становить 165 грн. (з 01.01.2002 р. по 01.07.2002 р.
становила 140 грн.).
Статтею 36 Закону № 108/95-ВР передбачено, що за порушення
законодавства про оплату праці винні особи притягаються
до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та
кримінальної відповідальності відповідно до законодавства.
Контроль за додержанням законодавства про оплату праці
здійснюють органи державної інспекції праці Міністерства
праці та соціальної політики України.
Статтею 14 Декрету № 13-92 визначено, що фізична особа
— суб’єкт підприємницької діяльності при здійсненні
діяльності з продажу товарів i надання супутніх такому
продажу послуг на ринках є платником ринкового збору
згідно з чинним законодавством i має право самостійно
обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї
діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання
патенту, додержуючись певних умов.
Платник фіксованого податку має можливість здійснювати
підприємницьку діяльність з використанням найманої праці
за умови, що кількість осіб, які перебувають у трудових
відносинах з фізичною особою — суб’єктом підприємницької
діяльності, включаючи членів її сім’ї, які беруть участь
у підприємницькій діяльності, не перевищує п’яти.
Для одержання патенту платник податку подає до податкового
органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна
містити інформацію про місце здійснення підприємницької
діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових
відносинах з платником податку, їх ідентифікаційні номери
або членів їх сім’ї, які беруть участь у здійсненні
підприємницької діяльності, та їх ідентифікаційні номери.
До патенту, який видають органи державної податкової
служби платнику фіксованого податку, згідно з Порядком
заповнення патенту про сплату фіксованого податку від
25.03.98 р. № 137, зареєстрованим у Мін’юсті України
25.03.98 р. за № 196/2636, заносяться дані про осіб,
які перебувають у трудових відносинах з платником фіксованого
податку, i цим особам видають відповідним чином завірені
фото-, ксерокопії патенту.
Відповідно до статей 9, 12, 14 та 19 Декрету № 13-92
підприємства, установи та організації всіх форм власності
та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності
(незалежно від обраного ними способу оподаткування),
які провадять виплати доходу громадянам, зобов’язані
вчасно i в повному обсязі нараховувати, утримувати та
перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян,
що підлягають оподаткуванню, а також у певних випадках
вчасно надсилати до податкових органів довідку за ф.
№ 2 про виплачені доходи та утриманий з виплачених громадянам
доходів прибутковий податок.
Порядок оподаткування прибутковим податком доходів громадян,
зокрема i тих, які отримують від фізичних осіб — суб’єктів
підприємницької діяльності, в тому числі від платників
фіксованого податку за трудовим договором, викладено
у відповідних розділах Декрету № 13-92 залежно від того,
чи є робота за трудовим договором основним місцем роботи
такого працівника (з веденням фізичною особою — суб’єктом
підприємницької діяльності трудової книжки на найманого
працівника) чи не основним місцем роботи.
У разі невчасного залучення громадян до сплати податку
або неправильного оподаткування їх доходів стягнення
або повернення відповідної суми податку допускається
не більше як за три роки до виявлення факту неправильного
оподаткування.