ГОЛОВНА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ
Р О З'Я С Н Е Н Н Я
N 14-211/10-3972 від 12.06.96
м.Київ
vd960612 vn14-211/10-3972
Державним податковим інспекціям
по Автономній Республіці Крим,
областях, мм.Києву та Севастополю
Про деякі питання оподаткування
прибутку підприємств
Головна державна податкова інспекція України у зв'язку з
численними запитами платників податків та державних податкових
інспекцій України направляє для керівництва в практичній роботі
роз'яснення по деяким питанням щодо оподаткування прибутку
підприємств та правомірності віднесення витрат виробництва (обігу)
на собівартість продукції (робіт, послуг).
Про надання підприємствам ветеранів війни пільг щодо
оподаткування прибутку, передбачених у статті 20 Закону
України від 22 грудня 1995 року "Про внесення змін і
доповнень до Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 488/95-ВР )
Згідно із статтею 1 Закону України від 2 лютого 1994 року
"Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про
систему оподаткування" ( 3904-12 ) ставки податків і пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
законодавчими актами України, крім законів про оподаткування.
Законом України від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) пільги щодо оподаткування
прибутку, визначені у статті 20 Закону України "Про внесення змін
і доповнень до Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту", не передбачені.
Тому прибуток зазначених підприємств оподатковується,
відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" на загальних підставах.
Про зменшення оподатковуваного
прибутку на суму плати за землю
Згідно з пп.3.1.2 п.3.1 статті 3 Закону України від 28 грудня
1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
для цілей оподаткування балансовий прибуток зменшується на суму
податку на землю, що використовується у сільськогосподарському або
виробничому обороті.
Про визначення оподатковуваного прибутку
підприємства у разі отримання збитку від реалізації
продукції (робіт, послуг) та прибутку від
позареалізаційних операцій
Відповідно до п.1.1 статті 1 Закону України від 28 грудня
1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ),
та п.8 Правил застосування Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств", затверджених Постановою Верховної Ради
України від 27 червня 1995 року N 247/95-ВР, об'єктом
оподаткування є балансовий прибуток підприємства, що являє собою
загальну суму прибутків підприємства від усіх видів діяльності за
звітний період, отриману як на території України, її
континентальному шельфі, у виключній (морській) зоні, так і за її
межами, відображену в його балансі, і включає прибуток від
реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції
допоміжного і обслуговуючого виробництва, що не має окремого
балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів,
валютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів,
матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових)
операцій, роялті, а також від позареалізаційних операцій.
У складі позареалізаційних операцій відображається сума
коштів, одержувана підприємством від позареалізаційних операцій, а
також збитки (втрати й витрати), які не входять до собівартості
продукції (робіт, послуг), та відображаються в рядку 08 декларації
про прибуток підприємства.
Балансовий прибуток підприємства визначається на підставі
даних бухгалтерського обліку фінансових результатів.
Відповідно до пунктів 3.10-3.11 розділу 3 Інструкції про
порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту
підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України
від 18.08.95 р. N 139 ( z0321-95 ), у статті "Балансовий прибуток
або збиток" звіту про фінансові результати відображається
остаточне сальдо прибутку або збитку, одержаного підприємством за
звітний період, і визначається як різниця даних по графах
"Прибутки" і "Збитки".
Таким чином, прибуток підприємства, одержуваний від
позареалізаційних операцій включається до загальної суми прибутку
підприємства, визначеного з метою оподаткування.
Про віднесення на збитки підприємств дебіторської
заборгованості у разі визнання боржника банкротом
Згідно з пп.9.8.6 п.9.8 статті 9 Закону України від 28 грудня
1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
до втрат і витрат, що відносяться на збитки підприємства, належать
суми дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких
минув.
Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського
обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 3 квітня 1993 року N 250 ( 250-93-п ) із
внесеними змінами та доповненнями дебіторська заборгованість, щодо
якої термін позовної давності минув, списується за рішенням
керівника підприємства на результати фінансово-господарської
діяльності, а установи - на зменшення фінансування.
Оскільки статтею 15 Закону України від 14 травня 1992 року
"Про банкрутство" ( 2343-12 ) встановлено, що з моменту визнання
боржника банкрутом вважаються такими, що минули, терміни усіх
боргових зобов'язань банкрута, термін позовної давності
дебіторської заборгованості також вважається минулим.
Враховуючи вищевикладене, суми дебіторської заборгованості з
моменту визнання боржника банкрутом підприємство-кредитор може
віднести в дебет рахунку 80 "Прибутки і збитки" тільки на підставі
постанови арбітражного суду.
Про віднесення на результати господарської
діяльності резидента негативної курсової різниці
Відповідно до п.9.4 Положення з бухгалтерського обліку
операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Міністерства
фінансів України від 14.02.96 р. N 29 ( z0082-96 ) та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.96 р. за
N 82/1107 курсові різниці з залишків придбаної для виконання
зобов'язань перед нерезидентами іноземної валюти, що на виконання
статті 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/95-ВР ) продані уповноваженим банком,
відображаються по кредиту рахунку 68 "Розрахунки з бюджетом"
(позитивні) або дебету рахунку 80 "Прибутки і збитки" (негативні у
складі фінансових результатів від позареалізаційних операцій).
Згідно із статтею 3 Закону України від 23 вересня 1994 року
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" резиденти,
які купують іноземну валюту через уповноважені банки для
забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами,
зобов'язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих
днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки
резидентів.
У разі порушення резидентами термінів, придбана валюта
продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на
міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна
курсова різниця, що може виникнути за такою операцією,
щоквартально направляється до Державного бюджету України, а
негативна курсова різниця відноситься на результати господарської
діяльності резидента (стаття 5 Закону).
Враховуючи наведене, віднесення резидентом негативної
курсової різниці, яка виникає при продажу іноземної валюти
уповноваженими банками при порушенні термінів розрахунків з
нерезидентами, на результати господарської діяльності відповідно
до статті 5 Закону України від 23 вересня 1994 року "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/95-ВР ) є
правомірним.
Про оподаткування відрахувань, які направлені на
утримання апарату управління об'єднань підприємств
Згідно з пп.9.1.6 п.9.1 статті 9 Закону України від 28 грудня
1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
не відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) і
здійснюються за рахунок прибутку, залишеного в розпорядженні
підприємства, відрахування на утримання органів управління
об'єднань підприємств.
Відповідно до статті 3 Закону України від 27 березня
1991 року "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) із змінами та
доповненнями, підприємства мають право на добровільних засадах
об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види
діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству
України.
До об'єднань підприємств належать асоціації, корпорації,
консорціуми, концерни, інші об'єднання за галузевим,
територіальним та іншими принципами, які діють на основі договору
або статуту, затвердженого їх засновниками або власниками, та
зареєстровані за встановленим порядком.
Враховуючи зазначене, при визначенні податку на прибуток
об'єднань підприємств, які не перебувають на господарському
розрахунку і не є платниками податку, але поряд із здійсненням
управлінських і координуючих функцій виконують інші статутні
завдання, окремі виробничі та господарські функції (виробництво
товарів, здійснення робіт, надання послуг, проведення платних
заходів), не враховуються кошти, отримані в результаті цільових
відрахувань на утримання зазначених організацій, членські та
вступні внески, здійснені за рахунок прибутку, який залишається у
розпорядженні підприємств.
Про віднесення на собівартість продукції (робіт,
послуг) відрахувань на утримання органу управління
підприємства
Відповідно до п.1 статті II Типового положення з планування,
обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.02.96
N 186 ( 186-96-п ) до складу витрат, що включаються у собівартість
будівельно-монтажних робіт належать відрахування структурних
підрозділів на утримання апарату управління будівельної
організації.
Положення цього пункту розповсюджується на структурні
підрозділи, які не мають статусу юридичної особи.
Таким чином, віднесення на собівартість будівельно-монтажних
робіт філій, відділень та інших відокремлених підрозділів
відрахувань на утримання апарату управління будівельних
організацій є правомірним.
Про віднесення на собівартість продукції (робіт,
послуг) оплати робіт (послуг) консультаційного та
інформаційного характеру
Згідно з пп.9.1.6 п.9.1 статті 9 Закону України від 28 грудня
1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
на собівартість продукції (робіт, послуг) відносяться витрати,
пов'язані з управлінням виробництвом, до яких належить оплата
робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру,
пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією
продукції.
Підставою для віднесення на собівартість продукції (робіт,
послуг) оплати робіт (послуг) консультаційного та інформаційного
характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і
реалізацією продукції є наявність документів, що підтверджують
отримання консультації або інформації незалежно від того,
передбачено штатним розписом підприємства відповідні служби чи ні.
Про віднесення на собівартість продукції (робіт,
послуг) витрат за сплачені банкам та біржам
комісійні винагороди за купівлю та інші
операції з іноземною валютою
Згідно з пп.9.5.6 п.9.5 статті 9 Закону України від 28 грудня
1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
до витрат виробництва (обігу), що входять до собівартості
продукції (робіт, послуг) відносяться витрати, пов'язані з оплатою
послуг комерційних банків і кредитно-фінансових установ, включаючи
плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій,
вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік
боргових вимог і зобов'язань, включаючи цінні папери,
поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим
обігом.
Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого
1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" визначено, що під "валютними цінностями" розуміються:
- валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів,
казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в
обігу та є законним платіжним засобом на території України;
- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді
банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та
є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної
держави.
Таким чином, витрати, пов'язані зі сплатою комерційним банкам
і кредитно-фінансовим установам комісійних винагород за купівлю та
інші операції з іноземною валютою, пов'язаних з виробництвом та
реалізацією продукції (робіт, послуг) є витратами, пов'язаними з
грошовим обігом і відповідно до пп.9.5.6 п.9.5 статті 9 Закону
України від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку
підприємств" відносяться на собівартість продукції (робіт,
послуг).
Починаючи з підсумків діяльності за березень 1996 року
відповідно до пп.11.1 п.11 Положення з бухгалтерського обліку
операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Міністерства
фінансів України від 14.02.96 р. N 29 ( z0082-96 ) та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції 20.02.96 р. за N 82/1107
оплата послуг уповноваженого банку за виконання доручення
підприємства на продаж іноземної валюти відноситься у дебет
рахунка 46 "Реалізація". Прибуток від продажу іноземної валюти
відображається по кредиту рахунка 80 "Прибутки і збитки", а втрати
(збитки) - по дебету рахунка 81 "Використання прибутку" у
кореспонденції з рахунком 46 "Реалізація".
Про джерело покриття витрат по сплаті
відрахувань до Фонду соціального захисту
інвалідів за нестворені робочі місця,
призначені для працевлаштування інвалідів
Згідно із статтею 20 Закону України від 21 березня 1991 року
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 )
із внесеними змінами та доповненнями відрахування цільових коштів
на створення робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та
професійної реабілітації, до відділень Фонду України соціального
захисту інвалідів за невиконання статті 19 цього Закону
здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією "Про порядок
надходження, обліку і витрачання коштів Фонду України соціального
захисту інвалідів", затвердженою Фондом України соціального
захисту інвалідів, Міністерством праці України, Міністерством
фінансів України та Національним банком України 27.12.91 N 53-1.
Пунктом 2.4 цієї Інструкції передбачено відображення
підприємствами відрахувань до Фонду соціального захисту інвалідів
за нестворені робочі місця у складі видатків від позареалізаційних
операцій.
Проте, починаючи з підсумків діяльності за січень 1995 року,
при нарахуванні податку на прибуток застосовуються Закон України
від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) та Правила застосування цього Закону, затверджені
Постановою Верховної Ради України 27.06.95 р. N 247/95-ВР.
Пунктом 26 цих Правил визначені втрати і витрати, що
відносяться на збитки підприємств, що відображаються у складі
позареалізаційних операцій. Відрахування до Фонду соціального
захисту інвалідів за нестворені робочі місця в цьому переліку не
зазначено. Отже, віднесення цих відрахувань на видатки від
позареалізаційних операцій є заниженням об'єкта оподаткування.
Віднесення цих відрахувань на собівартість продукції (робіт,
послуг) згідно з пп.9.5.12 п.9.5 статті 9 Закону України від
28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" також
не передбачається можливим, оскільки ці відрахування проводяться в
обов'язковому порядку тільки в разі невиконання статті 19 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
У зв'язку з вищевикладеним, відрахування до Фонду соціального
захисту інвалідів за нестворені робочі місця здійснюються за
рахунок прибутку підприємств, що залишається в їх розпорядженні.
Про джерело відшкодування витрат по встановленню
та експлуатації мобільного та радіозв'язку
Відповідно до п.43 Положення "Про організацію бухгалтерського
обліку і звітності в Україні", затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 3 квітня 1993 року N 250 ( 250-93-п ) із
змінами та доповненнями основні засоби підприємства, установи
відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними
витратами на їх придбання, доставку, встановлення, державну
реєстрацію, спорудження і виготовлення, що становлять їх первинну
вартість.
Підпунктом 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 Закону України від
28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) встановлено, що до витрат, пов'язаних з управлінням
виробництвом належить оплата за використання та обслуговування
технічних засобів управління, у тому числі вузлів зв'язку.
Таким чином, витрати на придбання та встановлення мобільного
та радіозв'язку покриваються за рахунок прибутку, що залишається у
розпорядженні підприємства або інших фондів цільового призначення,
а витрати за використання та обслуговування мобільного та
радіозв'язку відносяться на собівартість продукції (робіт,
послуг).
Про визначення сукупного оподатковуваного доходу
громадянина у разі перерахування коштів
лікувальній установі за його лікування
Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від
26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян"
до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами
включаються як доходи за виконання трудових обов'язків, так і
доходи, що утворились в результаті надання за рахунок коштів
підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і
соціальних благ, як у грошовій так і в натуральній формі. До таких
доходів, зокрема, належать і суми вартості лікування, сплачені
підприємством за конкретну фізичну особу.
Ці суми включаються до складу оподатковуваного доходу у
випадках коли вони перераховуються до лікувального закладу із
зазначенням конкретної фізичної особи, на лікування якої
перераховуються кошти. Якщо кошти перераховуються до лікувального
закладу, без зазначення прізвища працівника, то вони до
оподатковуваного доходу конкретної особи не включаються.
Перший заступник начальника В.В.Регурецький