Поняття дати імпорту товарів (її конкретне визначення)
застосовується при проведенні податковими органами перевірок
дотримання вимог валютного законодавства суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності (далі — ЗЕД) при виконанні
імпортних договорів, умовами яких передбачаються розрахунки
в іноземній валюті.
Неоднозначне розуміння поняття дати імпорту товарів
призвело до численних скарг учасників ЗЕД на дії податкових
органів. Саме це викликало необхідність надання зазначеного
Податкового роз’яснення.
Пеня, передбачена ст. 4 Закону України від 23.09.94
р. № 185/94-ВР (далі — Закон № 185/94-ВР) «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосовується
за порушення резидентами термінів, передбачених статтями
1 та 2 зазначеного Закону.
Норми ст. 2 Закону передбачають, що імпортні операції
резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення
поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90
календарних днів з моменту здійснення авансового платежу
або виставлення векселя на користь постачальника продукції
(робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної
ліцензії Нацбанку України.
У Податковому роз’ясненні зазначено, що термін «відстрочення
поставки» в Законі № 185/94-ВР з точки зору валютного
контролю фактично означає відстрочення ввезення товару
на митну територію України, яке є обов’язковим і не
повинно перевищувати 90-денний термін з моменту оплати.
На цьому терміні акцентовано увагу саме тому, що однією
з причин подання скарг та позовів до суду про відміну
рішень податкових органів є перш за все помилкове тлумачення
суб’єктами ЗЕД поняття поставки за імпортом i в подальшому
визначення моменту її здійснення як об’єктів валютного
контролю.
Такі помилкові твердження грунтувалися на тому, що визначений
ст. 1 Закону України від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (зі змінами та доповненнями;
далі — Закон № 959-ХІІ) термін «імпорт (імпорт товарів)»
означає купівлю (з оплатою в негрошовій формі) українськими
суб’єктами ЗЕД в іноземних суб’єктів господарської діяльності
товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на
територію України. Тому помилково вважалося, що в результаті
отримання товару за межами України його ввезення в Україну
у встановлені ст. 2 Закону № 185/94-ВР терміни не є
обов’язковим.
При цьому вважалося, що моментом імпорту є момент переходу
власності на товар за межами України від продавця до
покупця.
Щодо такого твердження слід зазначити, що нормами Закону
№ 959-ХІІ, який регулює зовнішньоекономічну діяльність
у цілому, визначається лише термін «імпорт (імпорт товарів)»,
тоді як порядок розрахунків при здійсненні, в тому числі,
імпортних операцій встановлено Законом № 185/94-ВР.
З огляду на викладене випливає, що норми Закону № 959-ХІІ
щодо визначення імпорту як купівлі українськими суб’єктами
ЗЕД в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів
із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію
України та щодо визначення моменту його здійснення як
моменту перетину товаром митного кордону України або
переходу права власності на зазначений товар, що імпортується,
від продавця до покупця, все ж є загальними в частині
регулювання такої сфери відносин, як зовнішньоекономічна
діяльність, і є нормами прямої дії, у разі якщо інше
не встановлено спеціальним законодавством, до якого
в даному випадку належить Закон № 185/94-ВР.
Таким чином, поставкою імпортованого товару як об’єкта
регулювання Закону № 185/94-ВР i валютного контролю
з боку податкових органів є фактичне надходження цього
товару в Україну. При цьому юридичний перехід права
власності, як i деякі інші нюанси договірних відносин
між сторонами контракту на поставку, є поза межами цього
контролю.
Тобто момент переходу права власності для встановлення
дати імпорту не є визначальним, а наявність факту переходу
права власності на товар згідно із зовнішньоекономічним
договором є лише суттєвою обставиною для віднесення
його до імпортного (купівля у нерезидента).
Однак хоча для цілей валютного контролю при здійсненні
імпортних операцій має відбутися саме факт ввезення
товару на митну територію України, оскільки норма ст.
2 Закону № 185/94-ВР є імперативною і не ставить надходження
в Україну товару в залежність від переходу права власності
на товар, норми самої ст. 2 не встановлюють чітко, яка
саме дата вважатиметься датою імпорту, що і стало причиною
неоднозначного розуміння цього поняття.
У разі ввезення товарів за імпортним договором в Україну
Законом № 959-ХІІ момент імпорту визначено як момент
перетину товаром митного кордону України.
Для розуміння поняття дати чи моменту імпорту, яке застосовується
для цілей валютного контролю, у Податковому роз’ясненні
застосовано конкретизуючі це поняття терміни, встановлені
Митним кодексом України.
Положення зазначеного Податкового роз’яснення викладені
з урахуванням вимог законодавства та є правомірними
для практичного застосування ст. 4 Закону № 185/94-ВР.
Слід все ж зауважити, що незважаючи на те, що в цьому
Податковому роз’ясненні прослідковується економічна
доцільність якнайшвидшого митного оформлення резидентом
товарів у режимі імпорту, проте при підході до питання
контролю за імпортними операціями визначено не лише
необхідність ввезення у 90-денний термін за імпортними
договорами товарів на територію України, а й враховано
необхідність певного часу для оформлення у митному відношенні
(належним чином оформленої ВМД, якою дозволяється випуск
товарів у вільний обіг) цих товарів відразу після факту
переміщення їх через митний кордон України.
Тобто зважено можливість існування ряду об’єктивних
обставин, які не дають змогу відразу здійснити митне
оформлення, таких як, наприклад, необхідність часу для
сертифікації товарів, тимчасова відсутність у імпортера
коштів для сплати податків, які справляються при імпорті,
проходження передбачених законодавчо видів контролю.
Отже, у випадку якщо під час проведення документальної
перевірки імпортером надається податковим органам належним
чином оформлена ВМД типу ІМ-40 для підтвердження факту
імпорту, датою імпорту слід вважати дату, проставлену
на товаросупровідних документах з відтиском штампа «Під
митним контролем».
Вбачається економічно доцільним дотримуватися положень
цього роз’яснення не тільки податковим органам, а й
суб’єктам ЗЕД — імпортерам, оскільки при порушенні термінів
розрахунків в іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічних
договорів до імпортерів можуть бути застосовані не лише
санкції, передбачені ст. 4 Закону № 185/94-ВР, а й санкції,
передбачені ст. 37 Закону № 959-ХІІ.