Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів
у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні
рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей,
зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних
днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної
митної декларації) продукції, що експортується, а в
разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності
— з моменту підписання акта або іншого документа, що
засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав
інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну
потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку України.
Згідно зі ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами
термінів, передбачених статтями 1 i 2 цього Закону,
тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення
у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної
вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним
курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості.
У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним
комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною
комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної
заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості,
яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів,
передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни,
передбачені статтями 1 i 2 цього Закону, зупиняються,
i пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
При прийнятті судом або арбітражним судом рішення про
задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених
статтями 1 i 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття
позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Статтею 4 Закону № 185/94-ВР наведено перелік судових
органів, рішення яких є підставою для зупинення нарахування
пені за порушення термінів, передбачених статтями 1
та 2 цього Закону, проте до цього переліку третейські
суди не внесено.
Відповідно до ст. 18 Закону України від 07.02.2002 р.
№ 3018-IІІ «Про судоустрій України» систему судів загальної
юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди,
Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі
спеціалізовані суди, Верховний Суд України.
Враховуючи викладене, третейські суди не входять до
системи судів загальної юрисдикції, а також до системи
арбітражних (господарських) судів, тому поширювати поняття
«суд», «арбітражний суд» на третейські суди немає законодавчих
підстав.
У листі Вищого арбітражного суду України від 01.08.2000
p. № 01-8/383 зазначено, що перелік наведених у ст.
4 Закону № 185/94-ВР судових органів та арбітражів (третейських
судів) — вичерпний i розширеному тлумаченню не підлягає.
У випадках коли повноваженнями щодо розгляду господарських
спорів наділяються i третейські суди, це конкретизуєтьсяв
в законодавчих актах.
Відповідно до ст. 38 Закону України від 16.04.91 р.
№ 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори,
що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності,
іноземними суб’єктами господарської діяльності в процесі
такої діяльності можуть розглядатися судами та арбітражними
судами України, а також за згодою сторін спору — Міжнародним
комерційним арбітражним судом і Морською арбітражною
комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими
органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним
законам України або передбачено міжнародними договорами
України.
Отже, підставою для зупинення відповідних термінів є
прийняття третейським судом позовної заяви резидента
про стягнення з нерезидента заборгованості, однак таким
судом може бути лише Міжнародний комерційний арбітражний
суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій
палаті України.
Враховуючи те, що третейський суд не належить до жодного
із перелічених у ст. 4 Закону № 185/94-ВР судових органів,
прийняття ним рішення про задоволення позову суб’єкта
підприємницької діяльності не є підставою для зупинення
нарахування пені за порушення термінів, передбачених
статтями 1 та 2 цього Закону, з дати прийняття позову
до розгляду арбітражним судом.