Згідно зі ст. 197 Цивільного кодексу України уступка
вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона
не суперечить закону чи договору або коли вимога не
пов’язана з особою кредитора.
Розрахунки за експортно-імпортними операціями регулюються
не тільки Цивільним кодексом України, який в такому
випадку є загальним законодавством, а також спеціальним
законодавством, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів
України від 19.02.93 p. № 15-93 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю», Законом України від
23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», постановою Правління Нацбанку України
від 24.03.99 р. № 136, постановою Кабінету Міністрів
України та Нацбанку України від 26.12.95 р. № 1044 «Про
заходи щодо забезпечення валютного контролю».
Законом № 185/94-ВР, який регулює порядок здійснення
розрахунків у іноземній валюті при виконанні суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності експортних та імпортних
договорів, передбачено обов’язкове зарахування виручки
резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки
в уповноважених банках у терміни, визначені статтями
1 та 2 цього Закону. Перевищення зазначених термінів
потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку України.
Пунктом 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю
i отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими
операціями, затвердженої постановою Правління Нацбанку
України від 24.03.99 р. № 136 та зареєстрованої в Мін’юсті
України 28.05.99 р. за № 338/3631, передбачено зняття
банком експортної операції резидента з контролю після
зарахування виручки за цією операцією (або її частини
у разі здійснення обов’язкового продажу) на поточний
рахунок останнього.
Враховуючи викладене, виручка резиденту України за експортовану
ним продукцію нерезиденту підлягає зарахуванню на його
рахунок в уповноваженому банку в повному обсязі та в
терміни виплати заборгованості, зазначеної в контракті,
але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення
продукції, що експортується.
Таким чином, якщо виручку в іноземній валюті отримало
не підприємство-експортер або товари з імпорту — не
підприємство, що здійснило попередню оплату постачальнику
продукції (робіт, послуг), а інший резидент України,
то після закінчення законодавчо встановлених термінів
розрахунків застосовуються штрафні санкції, передбачені
ст. 4 Закону № 185/94-ВР, до підприємства, що експортувало
продукцію або здійснило попередню оплату.
Водночас зазначаємо, що у разі укладення договору про
переведення боргу між двома нерезидентами (попереднім
боржником та новим боржником) при надходженні виручки
резиденту України (кредитору) за експортовану ним продукцію
у законодавчо встановлені терміни від нового боржника
(нерезидента) за письмовою згодою кредитора відповідальність,
передбачена ст. 4 Закону № 185/94-ВР, не застосовується.