Упередити появу фіктивних фірм, спростити для суб’єктів
господарювання процедуру реєстрації, створити єдиний
прозорий механізм державної реєстрації та встановити
відповідальність засновників i посадових осіб за реєстрацію
можна шляхом об’єднання в органах державної податкової
служби функцій державної реєстрації суб’єктів господарювання
та їх податкового обліку. Саме це й покликаний зробити
проект Закону «Про державну реєстрацію суб’єктів господарської
діяльності», який розробляє ДПА України. Запровадження
принципу «одного вікна» для спрощення реєстрації суб’єктів
та реалізація відповідних функцій єдиним державним органом
— нагальна вимога сьогодення.
Якщо залишити осторонь дискусійні баталії щодо того,
якому державному органу — Держкомпідприємництву, Мін’юсту
чи ДПА України краще забезпечувати процедури реєстрації
i збирати платню за це, i перейти до практичної площини
й сутності проблеми, то до активів можна віднести таке.
Проблема реєстрації бізнесу — це не просто технічна
проблема, не просто можливість для певної структури
отримати додаткове «кермо». Це проблема комплексна,
i складається вона не тільки з необхідності спрощення
власне самих процедур реєстрації i ліквідації бізнесу.
Потрібно створити умови i для попередження фіктивного
підприємництва та органічно поєднати саму реєстрацію
з податковим обліком бізнесу. Розвинена мережа інформаційних
обліково-пошукових ресурсів, підготовлений технічний
персонал та спеціальні оперативні підрозділи податкової
міліції, у тому числі з боротьби з фіктивними фірмами,
наявність у кожному адміністративному регіоні України
податкових органів — той арсенал засобів, за допомогою
якого органи податкової служби можуть вирішити проблему
реєстрації бізнесу. І як вважають податківці, якщо проблема
є комплексною, то й розв’язувати її треба комплексно.
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності
— легальний старт для підприємництва. Однак поряд із
законослухняними суб’єктами такий старт у сучасних умовах
беруть i різного роду ділки тіньового бізнесу.
По-перше, на сьогодні відсутній закон, який би визначав
механізм державної реєстрації та відповідальність тих,
що реєструються, i тих, що реєструють. Державну реєстрацію
суб’єктів підприємницької діяльності регламентовано
Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької
діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 25.05.98 р. № 740 «Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності» (далі
— Положення). На сьогодні питання державної реєстрації
платників податків регулюються 126 основними нормативно-правовими
актами.
Згідно із Законом України «Про підприємства в Україні»
підприємство вважається створеним i набуває прав юридичної
особи з дня його державної реєстрації. Положенням про
державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності
встановлено, що державна реєстрація суб’єктів підприємницької
діяльності — юридичних осіб проводиться в таких органах
державної реєстрації: виконавчому комітеті міської,
районної у місті ради або в районній, районній міст
Києва i Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням
або місцем проживання суб’єкта. За наявності установчих
документів суб’єкта підприємницької діяльності, реєстраційної
картки, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію,
документа, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію,
та документа, що засвідчує сплату власником внеску до
статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності,
органи державної реєстрації зобов’язані протягом не
більше п’яти робочих днів внести дані з реєстраційної
картки до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності
та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого
зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних
осіб). У п’ятиденний термін з дня державної реєстрації
суб’єкта орган державної реєстрації повинен подати до
органу державної податкової служби та до органу державної
статистики копії реєстраційної картки з відміткою про
державну реєстрацію.
Після одержання свідоцтва про державну реєстрацію юридичні
особи повинні у 20-денний термін звернутися до органів
державної податкової служби за своїм місцезнаходженням
для взяття на податковий облік.
Згідно з чинним законодавством 24 міністерства та відомства,
органи місцевого самоврядування мають повноваження щодо
проведення реєстраційних процедур стосовно юридичних
та фізичних осіб залежно від організаційно-правової
форми чи виду діяльності. Лише органи місцевого самоврядування
мають 761 територіальний орган, що проводить державну
реєстрацію. Існуюча система державної реєстрації передбачає
необхідність створення відомчих реєстрів i переліків
юридичних та фізичних осіб для забезпечення діяльності
органів виконавчої влади, що унеможливлює створення
єдиної (для органів державного управління та місцевого
самоврядування) системи реєстрації та обліку юридичних
та фізичних осіб. Тому суб’єкт господарювання повинен
проходити численні процедури реєстрації та взяття на
облік у різних органах державної влади (органи місцевого
самоврядування, органи статистики, податкові органи,
державні фонди, служба зайнятості, дозвільна система
тощо).
Забезпечення єдиного прозорого механізму державної реєстрації
податковими органами сприятиме ефективній взаємодії
з іншими державними органами, які обліковують юридичних
та фізичних осіб відповідно до функціональних обов’язків,
без залучення суб’єктів господарювання. А це дасть можливість
скоротити термін взяття на облік у державних органах.
По-друге, згідно з чинним порядком реєстрації суб’єктів
підприємницької діяльності органи державної реєстрації
не зобов’язані перевіряти достовірність даних та ідентифікувати
засновників підприємств. Фірми-«метелики» реєструються,
як правило, за довіреностями, виданими на неіснуючих
осіб, за втраченими або викраденими паспортами, використовують
підроблені печатки нотаріусів та відповідних державних
органів. Відповідальність як посадових осіб органів
реєстрації, так i засновників за фальсифікацію документів
та реєстрацію фіктивних фірм відсутня. Внаслідок цього
фіктивне підприємництво набрало катастрофічних масштабів,
ставши живильним середовищем для економічних злочинів
та величезною дискримінацією легального бізнесу.
Основна діяльність фіктивних фірм — незаконна конвертація,
яка за своїми обсягами сягає розмірів державного бюджету.
За останні шість років підрозділи податкової міліції
виявили й ліквідували близько 16 тис. фіктивних фірм.
З початку поточного року таких фірм виявлено понад 4
тис. Середньорічний оборот коштів на рахунках одного
фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності становить
понад 5 млн. грн. Арифметичний підсумок простий i вражаючий
— загальний обсяг коштів, проведений через їх рахунки
з метою ухилення від оподаткування, становить понад
20 млрд. грн.
Підрозділи податкової міліції поряд з викриттям окремих
фіктивних фірм виявляють та знешкоджують цілі конвертаційні
центри: у поточному році їх виявлено 180. У всіх схемах
незаконного формування податкового кредиту, випадках
незаконної заявки на відшкодування ПДВ з бюджету використовується
фіктивне підприємство. Так, за поточний рік за участю
підрозділів податкової міліції виявлено майже 3,6 тис.
фактів правопорушень, пов’язаних з відшкодуванням ПДВ
з бюджету на суму, що перевищує 1,7 млрд. грн. За результатами
перевірок необгрунтовано заявлені до відшкодування суми
ПДВ скасовано та донараховано 380 млн. грн., а за цими
фактами порушено понад 607 кримінальних справ.
Таким чином, спочатку фіктивна фірма реєструється, а
потім підрозділи податкової міліції залишаються наодинці
зі злочинами, які скоюються за допомогою таких фірм,
та виявляють i ліквідують їх. Проте ще потрібно довести
суду фіктивність фірми! Податкові органи звертаються
до судів з позовами про визнання установчих документів
фіктивних підприємств недійсними з метою подальшого
скасування їх державної реєстрації та про визнання договорів,
укладених фіктивними фірмами, недійсними. Докази податкових
органів досить часто суди не приймають як достатні для
визнання договорів недійсними, тобто такими, що суперечать
інтересам держави. При цьому пакет доказів податківців
у позовних заявах такий: реєстрація за втраченими, викраденими
чи неіснуючими документами, неподання фіктивними підприємствами
звітності, недекларування фактичних податкових зобов’язань,
відсутність передбачених чинним законодавством дозволів
на здійснення того чи іншого виду діяльності, що свідчить
про наміри фіктивного підприємства навмисно не сплачувати
податки. Додаються акт документальної перевірки фіктивної
фірми з визначенням суми податкових зобов’язань, не
сплачених за період його діяльності, акт графологічного
дослідження, аналіз банківської виписки фіктивного підприємства,
довідки нотаріусів та відповідних органів державної
влади. Податківці доводять, що підприємства навмисно
не сплачують податки, а їх діяльність спрямована на
концентрування грошових коштів на своїх рахунках та
їх перерахування за неіснуючими договорами. Мотивом
же судів є те, що невиконання стороною договору обов’язків
щодо подання звітності й сплати податків не є підставою
для визнання договорів недійсними. Якщо податківці не
нададуть доказів спрямованості укладеного договору на
порушення законодавства про податки, несплата податків
не є підставою для визнання договору недійсним. У 2001
р. податкові органи подали 1020 позовних заяв про визнання
недійсними договорів між реальними i фіктивними контрагентами,
з яких задоволено лише 28%. Не менше таких позовів буде
i за підсумками поточного року.
Виникає цілком логічне запитання: чи не ефективніше
працювати не на пошук i ліквідацію фіктивних фірм, а
на упередження їх появи? Протидія фіктивним підприємствам
повинна перейти в якісно нову стадію — попередження
реєстрації таких структур, перевірка реальності наданих
ними відомостей, на чому наголосив Голова ДПА України
М. Я. Азаров на засіданні Колегії ДПА України. А для
забезпечення державної реєстрації бізнесу в органів
державної податкової служби є всі необхідні інформаційні
ресурси, пошукові системи та бази даних, повсюдно в
Україні підпорядковані технічні та оперативні підрозділи.
По-третє, навіть якщо господарський суд, до якого звернулися
податківці для скасування державної реєстрації підприємства,
виносить рішення на користь держави, виключити підприємство
з Державного реєстру підприємств та організацій України
дуже непросто. Десятки тисяч підприємств, які перебувають
на обліку в Реєстрі, є практично «мертвими»: одна частина
цих підприємств не працює i не звітує, засновники інших
не відомо де знаходяться. Рішення господарського суду
не означає автоматичного виключення підприємства з Реєстру.
За чинним порядком для того, щоб зняти з обліку підприємство,
потрібно зібрати близько 14 документів. Скасувати державну
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності відповідно
до п. 33 Положення можливо за заявою власника або уповноваженого
ним органу, а також на підставі рішення господарського
суду в разі:
визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству,
установчих документів;
провадження діяльності, що суперечить установчим документам
та законодавству;
несвоєчасного повідомлення суб’єктом підприємницької
діяльності про зміну його назви, організаційної форми,
форми власності та місцезнаходження;
визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом
(у випадках, передбачених законодавством);
неподання протягом року до податкових органів податкових
декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно
із законодавством.
Однак п. 34 Положення передбачено додатковий перелік
документів щодо ліквідації підприємства. Виключення
підприємства з Реєстру можливе після здійснення ліквідаційною
комісією заходів щодо ліквідації та надання відповідних
відомостей органам державної реєстрації:
заяви (рішення) власника або уповноваженого ним органу
чи рішення господарського суду у випадках, передбачених
законодавством;
акта ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом,
затвердженого органом, що призначив ліквідаційну комісію;
довідки аудитора, якщо це необхідно відповідно до вимог
законодавства для перевірки достовірності ліквідаційного
балансу;
довідки установ банків про закриття рахунків;
довідки органу державної податкової служби про зняття
з обліку;
підтвердження про опублікування у друкованих засобах
масової інформації оголошення про ліквідацію суб’єкта
підприємницької діяльності;
довідки архіву про прийняття документів, які підлягають
довгостроковому зберіганню;
довідки органу внутрішніх справ про прийняття печаток
i штампів;
оригіналів установчих документів (статут, установчий
договір);
свідоцтва про державну реєстрацію.
Після винесення рішення суду щодо скасування державної
реєстрації матеріали передаються до органів державної
реєстрації, які вимагають надання зазначених у п. 34
Положення документів.
До того ж, на практиці нерідко виникають ситуації, коли
під час ліквідації підприємства його керівництво не
повідомляє про це податковому органу за місцем знаходження
власного філіалу. Через це філіали не звітують, але
залишаються на обліку.
Велика кількість підприємств не здає звітності з моменту
реєстрації. Оскільки у таких суб’єктів відсутні керівництво
та бухгалтери, притягнути таких суб’єктів до відповідальності
проблематично. Розшукані податковою міліцією засновники
цих підприємств пояснюють, що підприємство не працює,
а тому не має можливості утримувати цих посадових осіб.
Крім цього, у разі скасування державної реєстрації та
відсутності засновників, майна або відсутності підприємства
за юридичною адресою стягнути з такого підприємства
державне мито неможливо.
Це потребує спрощення процедури ліквідації для підприємств,
які не звітують більше року, не мають заборгованості
перед бюджетом, відсутні за юридичною адресою. Крім
того, є необхідним розміщення в засобах масової інформації
органами державної реєстрації інформації стосовно суб’єктів
підприємницької діяльності, яким господарськими судами
скасовано державну реєстрацію, та про визнання недійсними
печаток i штампів ліквідованих підприємств.
По-четверте, доцільно законодавчо врегулювати державну
реєстрацію нових підприємств на засновників, на яких
уже зареєстровано кілька підприємств, які не звітують,
здають звітність з прочерками i мають заборгованість
перед бюджетом. На сьогодні непоодинокими є випадки,
коли одні й ті самі фізичні особи є засновниками десятка
підприємств, з яких одні не звітують, інші звітують
про відсутність господарської діяльності, решта здають
звіти з прочерками чи є банкрутами.
Реєстрацію підприємців за принципом «одного вікна» запроваджено
в Російській Федерації. З 1 липня 2002 р. згідно із
Законом Російської Федерації від 08.08.2001 р. № 129-Ф3
«Про державну реєстрацію юридичних осіб» та постановою
Уряду від 17.05.2002 р. «Про уповноважений федеральний
орган виконавчої влади, що здійснює державну реєстрацію
юридичних осіб» державну реєстрацію юридичних осіб у
разі їх створення, реорганізації, ліквідації, внесення
змін до установчих документів, внесення змін, які стосуються
відомостей про особу, але не пов’язані зі змінами до
установчих документів, а також внесення змін до Єдиного
державного реєстру юридичних осіб здійснюють територіальні
податкові органи Міністерства з податків i зборів. Це
єдиний федеральний орган в Росії, який забезпечує державну
реєстрацію юридичних осіб (раніше державною реєстрацією
юридичних осіб займалися органи юстиції).
За Правилами ведення Єдиного державного реєстру юридичних
осіб та надання відомостей, що містяться в ньому, податкові
органи Російської Федерації направляють відомості щодо
державної реєстрації юридичних осіб Центробанку, Федеральній
комісії з ринку цінних паперів, територіальним органам
федерального казначейства, територіальним органам Пенсійного
фонду, територіальним органам Держкомстату, регіональним
відділенням Фонду соціального страхування, митним та
іншим органам. Міністерство з податків i зборів 13.08.2002
р. видало наказ «Про забезпечення підготовки до публікації
i видання відомостей, що містяться в Єдиному державному
реєстрі юридичних осіб». Для того, щоб партнери по бізнесу
та інші зацікавлені особи могли отримати інформацію
про конкретну юридичну особу, відомості про державну
реєстрацію юридичних осіб розміщуються на офіційному
сайті Міністерства з податків i зборів та на офіційних
сайтах його управлінь у суб’єктах Російської Федерації,
а також публікуються в офіційних виданнях міністерства.
На сьогодні Міністерство з податків i зборів розробляє
процедуру ліквідації для компаній, які не мають боргів
або мають невеликі борги.
Покладення на податкові органи Російської Федерації
функцій державної реєстрації юридичних осіб відбувалося
в контексті дебюрократизації економіки, скорочення адміністративних
бар’єрів i спрощення нормативних процедур для здійснення
підприємницької діяльності. Крім цього, реалізація принципу
«одного вікна» дала змогу об’єднати два напрями діяльності
виконавчої влади — державної реєстрації юридичних осіб
та взяття їх на податковий облік, а також налагодити
ефективну взаємодію органу реєстрації з іншими державними
органами, в діяльності яких використовується облік юридичних
осіб. Враховуючи позитивний досвід спрощення державної
реєстрації для юридичних осіб i ефективність її забезпечення
податковими органами, готується запровадження принципу
«одного вікна» i для фізичних осіб — приватних підприємців,
які займаються підприємницькою діяльністю без створення
юридичної особи. Ці ініціативи знайшли підтримку серед
приватних підприємців Росії.
Принцип «одного вікна» — це комплексне обслуговування
суб’єкта підприємницької діяльності як платника податків,
забезпечення державної реєстрації суб’єкта підприємницької
діяльності, взяття його на податковий облік та ведення
реєстраційної та звітної частин одним державним органом.
Податкові органи — ті державні органи, з якими найбільше
спілкуються платники податків, куди вони звітують та
де отримують роз’яснення для забезпечення своєї діяльності
відповідно до вимог законодавства. ДПА України має найбільш
повний реєстр платників податків, формує Державний реєстр
фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових
платежів та веде Єдиний банк даних юридичних осіб —
платників податків, виконує функцію реєстрації платників
за окремими видами податків (платників ПДВ, платників
єдиного податку, неприбуткових організацій, представництв
нерезидентів в Україні). Ось чому податкові органи можуть
сповна реалізувати принцип «одного вікна» i забезпечити
виконання функцій єдиного органу державної реєстрації.
«Ми організуємо процес державної реєстрації
«в одне вікно», закінчивши з двома проблемами: фіктивними
фірмами та тривалим, нервовим i корумпованим процесом
реєстрації в десятках різних органів», — зазначив Голова
ДПА України М. Я. Азаров. Прийняття проекту Закону «Про
державну реєстрацію суб’єктів господарської діяльності»,
який розробляє ДПА України, дасть можливість розв’язати
накопичені проблеми.