Відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ «Про плату за
землю» (у редакції Закону України від 19.09.96 р. № 378/96-ВР зі змінами та
доповненнями; далі — Закон № 378/96-ВР) використання землі в Україні є платним.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні,
у тому числі на умовах оренди, а платниками — власники землі та землекористувачі,
у тому числі орендарі.
Як встановлено ст. 13 Закону № 378/96-ВР, підставою для нарахування земельного
податку є дані державного земельного кадастру, що містить систему необхідних
відомостей i документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників
землі i землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними
органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах.
Тобто, якщо за даними державного земельного кадастру за ВАТ «АТП 13068» рахується
земельна ділянка площею 2,0 га i це підприємство є платником земельного податку
на загальних підставах (пільги щодо сплати земельного податку не надавалися),
то земельний податок повинен сплачуватись ним у встановлених розмірах у повному
обсязі.
При цьому слід мати на увазі, що платники, які приховали об’єкти оподаткування
або занизили ставки земельного податку i своєчасно не були залучені до сплати
цього податку, сплачують його не більше як за 1095 календарних днів від дня
узгодження податкового зобов’язання згідно зі ст. 15 Закону України від 21.12.2000
р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами».
Особи, винні у порушенні земельного законодавства (ст. 211 Земельного кодексу
України), несуть цивільну, адміністративну i кримінальну відповідальність згідно
з чинним законодавством України.
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 43 ЛИСТОПАД 2002 року