Відповідно до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю»
(у редакції Закону України від 19.09.96 р. № 378/96-ВР зі змінами та доповненнями;
далі — Закон № 2535-ХІІ) об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває
у власності або надана в користування, у тому числі на умовах
оренди, а платниками — власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі.
Статтею 12 цього Закону визначено, що не справляється плата за землі, які перебувають
у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння.
Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами та доповненнями)
визначає склад, категорії та цільове призначення земель України. Так, згідно
зі ст. 172 цього Кодексу консервації підлягають деградовані та малопродуктивні
землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно
неефективним, а також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо
одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках
є небезпечним для їхнього здоров’я.
Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання
на визначений термін на залуження або заліснення i здійснюється за рішеннями
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів
із власниками земельних ділянок.
Таким чином, консервація частини об’єктів акціонерного товариства не спричиняє консервації земель під цими об’єктами, а відповідно i не дає підстав для звільнення акціонерного товариства від сплати земельного податку під такими об’єктами.
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 44 ЛИСТОПАД 2002 року