Відповідь:
Щоб правильно відобразити в податковому обліку курсові різниці з фінансової
допомоги на зворотній основі, отриманій в іноземній валюті, потрібно визначити,
чи відображається така фінансова допомога в податковому обліку. Зокрема, в листах
ДПА України від 23.03.2000 за № 1466/6/15-1116 та від 30.03.2000 за № 4518/7/15-117
з цього питання викладено таке.
Відповідно до підпункту 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон) фінансовий кредит – це кошти, що надаються банком – резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, що мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк для цього цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів установлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
Кошти, що надаються іншими особами, окрім тих, що кваліфіковані як банківська установа або мають статус небанківських фінансових установ, фінансовим кредитом не вважаються.
Проте надання нерезидентом коштів у позику українському підприємству можливе і в разі, якщо такий нерезидент не належить до зазначених кредитних установ, за умови дотримання сторонами (позикодавцем і позичальником) вимог глави 32 “Позика” Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 374 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. В такому разі договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Ураховуючи, що відповідно до цього типу договорів кошти або майно передаються від одного суб’єкта правовідносин іншому, а після закінчення строку дії договору підлягають поверненню, зазначені договори мають наслідком виникнення боргових зобов’язань, операції з якими з метою оподаткування належать до операцій особливого виду, а саме операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями, оподаткування яких регулюється пунктом 7.9 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за редакцією Закону України від 22.05.97 за № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.
Відображення в податковому обліку коштів, наданих у позику, здійснюється відповідно до абзаців другого і третього підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону, а саме: не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, зокрема у зв’язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, а також залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних)сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, у тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів.
Листом ДПА України від 13.12.99 за № 7096/6/15-1216 роз’яснено, що заборгованість за позикою, отриманою від нерезидента в іноземній валюті, у разі повернення не включаються до складу витрат з метою визначення податкових зобов’язань платника податку.
Таким чином, курсова різниця, яка виникла між результатом перерахунку іноземної
валюти або заборгованості в іноземній валюті на кінець звітного періоду та їх
балансовою вартістю, з метою оподаткування не включаються до складу валових
витрат платника податку за операціями, пов’язаними з поверненням суми позики
в іноземній валюті.
Использована информация с сайта Государственной налоговой администрации - www.sta.gov.ua