Ринок зерна є пріоритетним сектором економіки агропромислового
комплексу України. Державну політику спрямовано на забезпечення
внутрішніх потреб держави у зерні, з одного боку, та
нарощування його експортного потенціалу — з іншого.
Досягнення цих цілей можливе лише завдяки подальшому
розвитку зернового господарства країни. Базою для забезпечення
поставлених завдань є створення відповідних правових,
економічних та організаційних основ, які регулюються
Конституцією України, Указом Президента України від
29.06.2000 р. № 832/2000 «Про невідкладні заходи щодо
стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна», Законом
України від 18.01.2001 р. № 2238-III «Про стимулювання
розвитку сільського господарства на період 2001—2004
років», який має рамковий характер, Законом України
від 04.07.2002 р. № 37-IV «Про зерно та ринок зерна
в Україні» та іншими нормативно-правовими актами.
Одним із економічних напрямків у стимулюванні виробництва
зерна та підтримці сільськогосподарських товаровиробників
з боку держави є введення пільг щодо оподаткування.
Розглянемо, зокрема, деякі питання оподаткування сільськогосподарських
товаровиробників через призму Закону України від 03.04.97
р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із
змінами та доповненнями, далі — Закон № 168/97-ВР),
яким визначено коло платників ПДВ, об’єкти, базу та
ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених
від оподаткування операцій.
Відповідно до Закону № 2238-III під поняттям продукція
сільського господарства (сільськогосподарська продукція)
слід розуміти продукцію, що виробляється в сільському
господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора
продукції та послуг ДК 016 — 97: 01.11 — 01.42 та 05.00.1
— 05.00.42. Зокрема, 01.11 — 01.42 — це продукція рослинництва:
культури зернові та технічні, продукція овочівництва,
садівництва та розсадників, плоди та культури для виробництва
напоїв, продукція тваринництва, продукція змішаного
сільського господарства, послуги в сільському господарстві,
послуги у тваринництві.
Для підтримки сільськогосподарських товаровиробників
ст. 11 Закону № 168/97-ВР доповнено п. 11.29, згідно
з яким до 01.01.2004 р. зупинено дію п. 7.7 ст. 7, пунктів
10.1 i 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до
бюджету ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт,
послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім
підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах
із власної сільськогосподарської сировини, за винятком
операцій з продажу переробним підприємствам молока та
м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими
товаровиробниками незалежно від організаційно-правової
форми та форми власності, в яких сума, одержана від
продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва
та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий)
рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми
валового доходу підприємства.
Тобто продаж такої сільськогосподарської продукції (робіт,
послуг) здійснюється за цінами з урахуванням ПДВ, суми
якого до державного бюджету не сплачуються, а перераховуються
на окремий спеціальний рахунок та використовуються сільськогосподарськими
товаровиробниками на придбання матеріально-технічних
ресурсів виробничого призначення.
У разі нецільового використання акумульованих коштів
вони стягуються до державного бюджету в безспірному
порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 (із змінами та доповненнями, внесеними
постановами Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. № 374 та від 18.04.2002 р. № 488) (далі — постанова
№ 271).
Суми ПДВ відображаються у спеціальній (окремій) декларації
з ПДВ за результатами операцій з реалізації продукції,
товарів (робіт, послуг) власного виробництва.
Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників
різних форм власності питома вага сільськогосподарської
продукції в загальній сумі валового доходу підприємства
в поточному році визначається за даними звітного періоду.
Новостворений сільськогосподарський товаровиробник має
право на застосування спеціального режиму оподаткування
в разі, якщо ним у звітному періоді одержано не менше
як 50 відсотків загальної суми валового доходу від операцій
з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва
та продуктів її переробки.
Звітним періодом з метою визначення права застосування
спеціального режиму оподаткування вважається період
з моменту державної реєстрації сільськогосподарського
товаровиробника як платника ПДВ до кінця першого звітного
(податкового) місяця, за який цей платник подає декларацію
з ПДВ та який охоплює повний календарний звітний податковий
період, за який платник вперше звітує як платник ПДВ.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до змін,
внесених до ст. 9 Закону України «Про податок на додану
вартість» (Закон України від 14.09.2000 р. № 1955-III),
новостворений суб’єкт підприємницької діяльності не
зобов’язаний в обов’язковому порядку реєструватися як
платник ПДВ до досягнення ним установленого граничного
рівня оподатковуваних операцій (61,2 тис. грн.).
Тому платник, який зареєструвався як суб’єкт підприємницької
діяльності в минулому році, здійснював господарську
діяльність без реєстрації як платник ПДВ i зареєструвався
як платник ПДВ у поточному році, не вважається новоствореним.
Наприклад, не вважатиметься новоствореним сільськогосподарський
товаровиробник, який зареєстрований як суб’єкт підприємницької
діяльності у червні 2000 р., здійснював господарську
діяльність у 2000 р., досяг граничного рівня оподатковуваних
операцій i був зареєстрований як платник ПДВ у березні
2001 р. Такий платник зможе визначити право на використання
спеціального режиму оподаткування лише у 2001 р., починаючи
з березня, за результатами діяльності з червня по грудень
2000 р.
Відповідно до п. 4 постанови № 271 на підставі даних
бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський
товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої
продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва,
включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену
на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської
сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам
молока та м’яса живою вагою, i в терміни, передбачені
законодавством для подання звітності, подає її до органів
державної податкової служби. Тобто для спеціального
режиму оподаткування встановлюються такі самі терміни
i періодичність подання податкової декларації, як i
для розрахунків з бюджетом, — місяць i квартал.
При цьому для визначення періодичності подання звітності
(щомісяця чи щокварталу) обсяг оподатковуваних операцій
визначається за підсумками двох податкових декларацій
— спеціальної та декларації, за якою здійснюються розрахунки
з бюджетом.
Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації
з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою
ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками
від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам,
перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками
з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені
для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані
на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими,
що використовуються не за цільовим призначенням, i підлягають
стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Залишок податкового кредиту відповідно до зазначеної
декларації, тобто від’ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною
сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців,
та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується
сільськогосподарським товаровиробникам у зменшення податкових
зобов’язань наступних звітних періодів.
Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню
до бюджету не підлягає i використовується сільськогосподарськими
товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році,
а починаючи з 1 березня 2004 р. перераховується до державного
бюджету.
Також слід мати на увазі, що до товарів власного виробництва
можуть бути віднесені не лише ті, які мають чітко виражену
сільськогосподарську спрямованість, а й несільськогосподарська
продукція власних промислових та харчових цехів та інша,
однак для визначення права на використання норм п. 11.29
ст. 11 Закону № 168/97-ВР у наступному році така продукція
не повинна враховуватися. Тому може скластися ситуація,
коли сільськогосподарські товаровиробники можуть втратити
право на застосування особливого порядку оподаткування.
Оскільки таку норму передбачено для сільськогосподарської
продукції виключно власного виробництва та для продукції,
отриманої в результаті переробки власної сільськогосподарської
сировини, на всі інші операції з продажу товарів (робіт,
послуг) не можуть поширюватися вищезазначені норми.
Щодо використання сільськогосподарськими товаровиробниками,
які мають право застосовувати особливий порядок оподаткування,
установлений п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, орендованого
обладнання для переробки власної сільськогосподарської
сировини, то обмеження щодо такого використання законодавством
не передбачено.
Для того щоб застосовувати у своїй діяльності спеціальний
режим оподаткування, новостворений сільськогосподарський
товаровиробник повинен бути безумовно зареєстрований
як платник ПДВ.
Відповідно до п. 6 постанови № 271 органи державної
податкової служби здійснюють контроль не лише за цільовим
використанням коштів, які підлягають сплаті до бюджету,
а й за дотриманням норм Порядку, затвердженого цією
постановою, в цілому.
Зокрема, крім контролю за цільовим використанням коштів
органи державної податкової служби повинні встановити
контроль за вчасним відкриттям окремих рахунків, повнотою
i достовірністю обчислення сум ПДВ, що залишаються в
розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників,
та вчасним перерахуванням коштів на окремі рахунки.