П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про Рекомендації парламентських слухань "Українська культура: стан та перспективи розвитку" Зважаючи на висновки та пропозиції учасників парламентських слухань "Українська культура: стан та перспективи розвитку", Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: 1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Українська культура: стан та перспективи розвитку" (далі - Рекомендації парламентських слухань), що додаються. 2. Кабінету Міністрів України під час доопрацювання Державного бюджету України на 2003 рік та наступні роки, прийняття нормативно-правових актів, розробки державних програм щодо розвитку та реформування галузі культури враховувати рекомендації, зауваження і пропозиції, висловлені учасниками парламентських слухань. 3. Комітетам Верховної Ради України з питань культури і духовності, з питань бюджету, з питань фінансів і банківської діяльності у другому півріччі 2004 року поінформувати Верховну Раду України про стан виконання Рекомендацій парламентських слухань. 4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності. Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН м. Київ, 26 грудня 2002 року N 405-IV СХВАЛЕНО Постановою Верховної Ради України від 26 грудня 2002 року N 405-IV РЕКОМЕНДАЦІЇ парламентських слухань "Українська культура: стан та перспективи розвитку" Учасники парламентських слухань "Українська культура: стан та перспективи розвитку", які відбулися 11 грудня 2002 року, обговоривши питання реалізації державної політики в галузі культури, відзначають, що стан розвитку культури в Україні та її державна підтримка є незадовільними. Це не відповідає прагненням і можливостям незалежної держави, яка декларує свої наміри щодо створення суспільства загального добробуту. Українське законодавство перебуває в стадії реформування і вдосконалення. Порівняно із законодавством інших країн законодавство України в галузі культури є досить широким і специфікованим по різних сферах. Загалом Верховною Радою України ухвалено понад 300 нормативно-правових актів, що стосуються питань культури. Такий широкий масив законодавчих актів з об'єктивних причин має непослідовний і, в багатьох випадках, неузгоджений та суперечливий характер. Зокрема, у законодавчих актах положення щодо ринкових відносин співіснують поряд з елементами державного монополізму в галузі культури. Основними причинами, що зумовили існуючий стан у сфері культури, на думку учасників парламентських слухань, є: невиконання або ігнорування органами державної влади ухвалених законодавчих актів у сфері культури, які стосуються фінансування культури чи соціального захисту працівників культури; систематичне порушення органами державної влади конституційних прав громадян і невідповідність українського законодавства міжнародно-правовим зобов'язанням у частині гарантованого доступу до культурних цінностей, що проявляється у скороченні мережі закладів культури і зниженні якості культурних послуг; недостатнє врахування інтересів культури в законах, що регулюють суспільно-економічні сфери життя, зокрема в податкових і фінансово-бюджетних; недосконалість галузевого законодавства у сфері культури (потребує оновлення законодавство про мови в Україні, про державні соціальні стандарти у сфері культурних послуг, про неприбуткові організації в галузі культури тощо); деякі сфери діяльності у галузі культури досі перебувають поза межами законодавчого регулювання (не прийнято закони про гастрольно-концертну діяльність, про механізми громадського контролю над прийняттям рішень у сфері культури, про соціальний захист митців тощо); недостатня інформаційна та правова обізнаність з діючим законодавством, зокрема щодо неприбуткових організацій у галузі культури (Закон України "Про внесення змін до Основ законодавства України про культуру" від 4 жовтня 2001 року ( 2756-14 ); недотримання норм законодавства України про культуру та невідповідність деяких його положень європейським нормам у цій галузі; порушення норм статті 10 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо функціонування державної мови в Україні; найнижча заробітна плата працівників галузі культури порівняно із середньою у народному господарстві. Зважаючи на те, що реалізація державної культурної політики у галузі культури вимагає, в першу чергу, чіткого законодавчого регулювання, учасники парламентських слухань рекомендують: 1) Верховній Раді України: сприяти створенню ефективної законодавчої бази у галузі культури, що передбачає, насамперед, прийняття концепції реформування законодавства в галузі культури та Закону України про культуру; враховувати інтереси культури у законах, що регулюють питання економічних та суспільних відносин - насамперед у новому податковому законодавстві (податковий режим для неприбуткових організацій в галузі культури з урахуванням можливостей високоприбуткових (шоу-бізнес) і малоприбуткових (бібліотеки, музеї) організацій, а також у законах, що стосуються адміністративного, фінансового та бюджетного регулювання; розробити механізми залучення громадськості (через громадські організації та представників мистецтва) до участі у прийнятті рішень в галузі культури; 2) Кабінету Міністрів України: розробити та подати до Верховної Ради України на затвердження проект концепції реформування законодавства в галузі культури, яка визначатиме спрямованість і обсяг державної підтримки культурної діяльності, а також загальнонаціональні пріоритети та перспективи регіонального розвитку; розробити та подати на розгляд Верховної Ради України у 2003 році проект Закону України про культуру; розробити та подати на розгляд Верховної Ради України у 2003 році загальнодержавну Програму розвитку української культури на 2003-2008 роки; передбачити розробку нових законів та підготовку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до діючих галузевих законів про культуру; підвищити рівень заробітної плати працівників культури до рівня середнього у народному господарстві, а також відновити міжпрофесійні (міжкваліфікаційні) співвідношення; передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік відповідні кошти у сумі 25 млн. гривень з наступним затвердженням Програми розвитку та функціонування української мови; відновити у структурі Кабінету Міністрів України сектор з мовної політики; у проектах законів України про Державний бюджет України на черговий рік у кодах бюджетної класифікації видатків виокремити код на придбання книг та передплату періодичних видань відповідно до Закону України "Про бібліотеки та бібліотечну справу" ( 32/95-ВР ); передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік збільшення коштів на розвиток архівної справи у порівнянні з 2003 роком на 2,1 млн. гривень, а також виділення Київській, Тернопільській обласним, Севастопольській міській держадміністраціям цільових коштів на завершення будівництва державних архівів; визначити, відповідно до статті 39 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" ( 3814-12 ), умови оплати праці працівників архівних установ; надати статус соціальних установ архівним установам, що надають архівні довідки, необхідні для забезпечення соціального захисту громадян; вирішити питання матеріально-технічної бази Центрального державного науково-технічного архіву України та Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України; внести пропозиції до розробки державних соціальних стандартів у сфері культурних послуг і визначення фінансових нормативів на забезпечення гарантованих державних соціально-культурних послуг; розробити механізми громадського контролю за виконанням норм законодавства в галузі культури; здійснити всебічний аналіз сучасного стану культури у порівнянні з показниками культурного розвитку інших країн, розробити ефективну систему оцінки культурної діяльності та створити належну базу даних для постійного моніторингу культурної галузі; до 1 липня 2003 року розробити і подати до Верховної Ради України на затвердження загальнодержавну Програму розвитку і використання об'єктів культурної спадщини; передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік кошти на охорону об'єктів культурної спадщини для Міністерства внутрішніх справ України як головного розпорядника коштів; створити умови для поширення правових та інформаційних знань у галузі культури та навчання з питань менеджменту соціально-культурної сфери.