На сьогодні одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної
політики України щодо інтеграції у світову економіку
є вступ до Світової організації торгівлі (СОТ). У Посланні
Президента України до Верховної Ради (2002 р.) набуття
членства в СОТ у 2002 — 2003 рр. визначено як системний
чинник розвитку національної економіки, підвищення її
конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі,
створення сприятливого середовища для залучення іноземних
інвестицій.
Майже всі політичні сили в Україні визнають неможливість
ефективної діяльності в системі міжнародної торгівлі,
якщо країна не є при цьому членом СОТ. Україна як велика
європейська держава з високим економічним потенціалом,
учасник багатьох міжнародних організацій не має іншої
(кращої) альтернативи вступу до СОТ.
Слід зазначити, що СОТ — це одна з наймолодших міжнародних
організацій, яка є правонаступником Генеральної Угоди
з тарифів i торгівлі (ГАТТ). ГАТТ як міжнародна організація
вже не існує, але існує угода ГАТТ, яка значно доповнена
i вже не є основним законодавчим актом міжнародної торгівлі.
СОТ було засновано 1 січня 1995 р. у результаті Уругвайського
раунду переговорів (1986 —1994 рр.). На сьогодні СОТ
налічує 145 членів, що охоплює понад 95 відсотків світової
торгівлі та понад 85 відсотків населення світу.
З моменту подання офіційної заявки уряду України про
наміри приєднатися до СОТ у 1993 р. i дотепер актуальною
залишається проблема достовірної оцінки наслідків вступу
України до цієї організації.
До основних позитивних наслідків приєднання України
до СОТ можна віднести зростання обсягів експорту та
пожвавлення виробництва у певних галузях економіки.
Таке зростання буде наслідком зменшення тарифних i нетарифних
обмежень для українських товарів на світових ринках
і витрат на транспортування товарів національного походження,
враховуючи свободу транзиту товарів територією країн
— членів СОТ. При цьому буде забезпечено кращі умови
захисту українських виробників шляхом справедливого
вирішення торговельних спорів i відповідного скорочення
дискримінаційних заходів, що застосовуються до українських
експортерів.
Іншим позитивним моментом є те, що вітчизняні підприємства
будуть учасниками міжнародної торгівлі на більш стабільних
і передбачуваних умовах, маючи при цьому доступну інформацію
щодо законодавства та правил у галузі торгівлі в інших
країнах. Створення таких умов буде наслідком поширення
на вітчизняні підприємства принципів, норм i стандартів
СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах
світу, та відповідної трансформації українського законодавства.
У подальшому ці умови сприятимуть збільшенню іноземних
інвестицій в економіку держави.
Крім того, вітчизняні виробники отримають полегшений
доступ до світових ринків товарів, послуг, технологій
та капіталів, а іноземні компанії — до ринків збуту
в Україні. Все це буде додатковим стимулом для підвищення
конкурентоспроможності вітчизняних підприємств i впровадження
ними новітніх технологій.
Водночас уряд України матиме можливість використання
міжнародних заходів захисту внутрішнього ринку. Це,
зокрема, застосування антидемпінгових та компенсаційних
заходів захисту внутрішнього ринку від субсидованого
експорту i введення тимчасових обмежень імпорту з метою
вирівнювання платіжного балансу.
Набуття Україною членства в СОТ — необхідний практичний
крок на її шляху до європейської інтеграції. Так, виконання
Угоди про партнерство та співробітництво між Україною
i Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами,
більшість статей якої грунтуються на принципах СОТ,
реалізація положень Спільної стратегії ЄС щодо України
i запровадження зони вільної торгівлі з ЄС неможливі
без вступу України до СОТ у найближчій перспективі.
При цьому вступ до СОТ забезпечить передбачуваний розвиток
торговельно-економічних стосунків України з країнами
Центральної, Східної та Західної Європи i країнами Балтії.
Зі вступом України до СОТ пов’язані також негативні
наслідки. Так, з метою вступу до СОТ Україна повинна
зменшити тарифні й нетарифні обмеження, які застосовуються
для захисту внутрішнього ринку, з одночасним скороченням
державної підтримки для окремих галузей національної
економіки (сільське господарство, автомобілебудування).
Внаслідок цього вітчизняні підприємства в багатьох випадках
вимушені будуть діяти в умовах жорсткої конкуренції.
Крім того, лібералізація торговельного режиму України
збільшить залежність національної економіки від стану
світової економіки.
Таким чином, за кількістю та значимістю для України
переважають позитивні наслідки приєднання до СОТ. Водночас
слід звернути увагу на те, що в окремих галузях та секторах
економіки може складатися різне співвідношення позитивних
та негативних наслідків вступу до СОТ.
Слід наголосити, що небезпечність форсування вступу
до СОТ полягає в тому, що Україна може вступити до цієї
організації на неприйнятних умовах, чим завдасть шкоди
багатьом галузям економіки.
Крім того, необхідно враховувати, що наслідки вступу
до СОТ змінюватимуться в часовому вимірі. Так, негативний
наслідок у перспективі може перетворитися в позитивний,
або навпаки.
Початком процесу вступу України до СОТ було подання
у 1993 р. до секретаріату ГАТТ офіційної заявки уряду
України про наміри приєднатися до цієї організації.
Важливо зазначити, що в середньому тривалість процесу
вступу будь-якої країни до СОТ становить 4 — 6 років.
Процес вступу України до цієї організації дещо затягнувся,
оскільки вона вже 8 років перебуває у стані країни —
претендента на вступ.
У 2000 р. відбулися позитивні зрушення у процесі приєднання
України до СОТ. Вони стали наслідком активізації двосторонніх
переговорів i були закріплені у двох указах Президента
України — від 05.09.2001 р. № 797/2001 «Про додаткові
заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації
торгівлі» та від 05.02.2002 р. № 104/2002 «Про Програму
заходів щодо завершення вступу України до Світової організації
торгівлі».
Так, в Указі Президента України «Про додаткові заходи
щодо прискорення вступу України до Світової організації
торгівлі» одним із пріоритетних напрямів діяльності
Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої
влади у сфері реалізації зовнішньоекономічної політики
визначено забезпечення завершення вступу України до
Світової організації торгівлі протягом 2001—2002 рр.
Цим же Указом було передбачено ініціювання в установленому
порядку проведення парламентських слухань з питання
вступу України до СОТ.
Водночас в Указі Президента України «Про Програму заходів
щодо завершення вступу України до Світової організації
торгівлі» одним із ключових етапів завершення Україною
вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства
з нормами та вимогами цієї організації.
Про важливість та складність процесу гармонізації національного
законодавства свідчить той факт, що в країнах Центральної
та Східної Європи, які вже є членами СОТ, кількість
нормативно-правових актів, що потребували гармонізації
з угодами СОТ, коливалася від 800 до 1500.
Гармонізація законодавства разом з товарними тарифами,
сільським господарством i послугами є основними темами
на двосторонніх переговорах з країнами — членами СОТ,
які були розпочаті Україною у 1997 р. i тривають досі.
У процесі гармонізації національного законодавства кожна
країна — претендент на вступ до СОТ повинна дотримуватися
певних правил. Серед таких правил можна виокремити чотири
основних, на яких побудовано багатосторонню торговельну
систему СОТ.
Перше правило — захист вітчизняної промисловості тільки
за допомогою тарифів. Це правило дозволяє країнам захищати
внутрішнє виробництво від іноземної конкуренції, за
умови що такий захист забезпечується тільки через застосування
тарифів, які підтримуються на низькому рівні. Правило
містить важливий виняток, що дозволяє країнам, які мають
труднощі з платіжним балансом, вводити обмеження імпорту
з метою захисту свого фінансового стану.
Друге правило передбачає зменшення та скасування тарифів
i інших бар’єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх
переговорів. Тарифні ставки та інші зобов’язання, погоджені
в ході таких переговорів, наводяться у Розкладі поступок
кожної країни. Така країна зобов’язується не застосовувати
тарифи або інші мита та збори за ставками, що перевищують
ставки, зазначені у її Розкладі.
Третє правило в основі містить принцип режиму найбільшого
сприяння, який передбачає, що погоджуючись на надання
такого режиму, країна-член зобов’язується провадити
недискримінаційну політику i не надавати одній країні
менш сприятливий режим порівняно з іншими в усіх питаннях,
пов’язаних із зовнішньою торгівлею товарами. Так, якщо
країна накладає мито на експорт товарів у певний пункт
призначення, то вона повинна застосовувати мито за такими
самими ставками на експорт у всі інші пункти призначення.
Четверте правило — це правило національного режиму,
яке доповнює принцип режиму найбільшого сприяння i вимагає,
щоб після сплати мита та інших зборів імпортований товар
отримав режим не менш сприятливий, ніж той, що отримують
аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками.
Тобто країна не може застосовувати до імпортних товарів
внутрішні податки i збори за ставками, вищими за ставки,
що застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.
Трансформацію українського законодавства відповідно
до принципів, норм i стандартів СОТ, апробованих протягом
десятиріч у багатьох країнах світу, вже сьогодні можна
віднести до позитивних наслідків приєднання України
до СОТ.
Так, трансформація податкового законодавства приведе
до формування прозорого i стабільного правового поля
діяльності платників податків, сприятиме становленню
справедливого конкурентного середовища з одночасним
збільшенням надходжень до державного бюджету за рахунок
скасування податкових пільг та відповідного розширення
бази оподаткування.
Розглядаючи процес приведення національного законодавства
України у відповідність до вимог СОТ, слід зазначити
таке.
Як правило, у країни-претендента основним координатором
процесу вступу до СОТ є спеціально створений з цією
метою орган, до якого входять представники різних міністерств,
відомств та організацій. В Україні таким органом є Міжвідомча
комісія з питань вступу України до СОТ. Цю Комісію з
метою забезпечення координації діяльності органів виконавчої
влади стосовно вирішення питань вступу України до СОТ
було утворено у 1996 р. Указом Президента України. Головою
Комісії є віце-прем’єр-міністр України. До складу Комісії
входять представники законодавчої i виконавчої гілок
влади. Одним з основних завдань Міжвідомчої комісії
з питань вступу України до СОТ є аналіз актів законодавства
України з метою гармонізації та приведення їх у відповідність
з нормами i принципами СОТ, договорами i домовленостями,
підписаними в рамках багатосторонніх торговельних переговорів
країн — членів СОТ.
Крім того, з метою належного забезпечення процесу адаптації
національного законодавства до норм СОТ у структурі
окремих міністерств i відомств утворені та діють підрозділи
(робочі групи) з питань вступу до СОТ. У структурі Державної
податкової адміністрації України таким відокремленим
підрозділом є відділ адаптації нормативно-правових актів
України до законодавства ЄС та співробітництва з СОТ.
Основними напрямами роботи вищезазначених підрозділів
є:
проведення аналізу чинного законодавства на відповідність
нормам i вимогам угод СОТ;
підготовка законопроектів щодо усунення невідповідності
законодавчих актів України нормам та вимогам СОТ і надання
їх Кабінету Міністрів України з метою внесення цих законопроектів
в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України
та прийняття відповідних нормативно-правових актів;
постійний моніторинг законопроектів та законодавства,
що приймається, на відповідність нормам i вимогам угод
СОТ. Такий моніторинг потрібно здійснювати i після вступу
України до СОТ;
підготовка фахівців з питань приєднання та функціонування
СОТ;
прогнозування наслідків вступу України до СОТ, розроблення
й реалізація заходів щодо підвищення конкурентоспроможності
галузей економіки, які можуть зазнати негативного впливу
у зв’язку зі вступом України до СОТ;
забезпечення ефективного інформаційного забезпечення
процесу вступу України до СОТ.
З урахуванням досвіду вступу до СОТ інших країн, а також
враховуючи діюче в Україні законодавство, у відповідність
з нормами СОТ передусім має бути приведене податкове
та митне законодавство, законодавство щодо державної
підтримки промисловості, сільського господарства i захисту
прав інтелектуальної власності.
Відповідно до Графіка розгляду пріоритетних законопроектів,
який було надано урядом України країнам — учасницям
робочої групи з розгляду заявки України про вступ до
СОТ, визначено 20 першочергових законів i кодексів,
які потребують реформування. На сьогодні більшість з
цих нормативних актів уже прийнято.
Водночас важливим є також питання запобігання прийняттю
законодавчих та інших нормативно-правових актів, які
не відповідають угодам СОТ, тобто дотримання так званого
принципу «stand still» («стій нерухомо»).
Адаптація податкового законодавства України до норм
СОТ здійснюється відповідно до доручень уряду. Так,
згідно з Указом Президента України «Про Програму заходів
щодо завершення вступу України до Світової організації
торгівлі» фахівцями ДПА України здійснено комплексний
аналіз податкового законодавства щодо його відповідності
нормам СОТ. Проведений аналіз свідчить, що на сьогодні
розвиток таких галузей, як вітчизняне автомобілебудування,
виноробна промисловість, сільськогосподарське виробництво,
які можуть зазнати негативних наслідків у зв’язку зі
вступом України до СОТ, стимулюється шляхом надання
податкових пільг, відмова від яких є однією з умов вступу
України до СОТ.
Ці пільги встановлено Законом України від 03.04.97 р.
№ 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який передбачає
звільнення від оподаткування або оподаткування за нульовою
ставкою певних операцій, що здійснюються вітчизняними
виробниками товарів, робіт та послуг. Тим самим порушується
принцип національного режиму щодо внутрішнього оподаткування,
який встановлено ст. III ГАТТ.
Вищезазначений принцип також порушують норми законів
України від 07.05.96 р. № 178/96-ВР «Про ставки акцизного
збору i ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні
напої» та від 24.05.96 р. № 216/96-ВР «Про ставки акцизного
збору i ввізного мита на деякі транспортні засоби»,
якими встановлено пільгові умови справляння акцизного
збору для товарів вітчизняного походження, таких як:
транспортні засоби та комплектуючі до них; вина та виноматеріали;
коньяки; бренді; спирт етиловий (денатурований та неденатурований).
На сьогодні особлива увага уряду приділяється вирішенню
питання щодо впорядкування існуючих пільг в автомобільній
галузі.
Податкові пільги в автомобільній галузі встановлено
законами України від 19.09.97 р. № 535/97-ВР «Про стимулювання
виробництва автомобілів в Україні» та від 24.05.96 р.
№ 216/96-ВР «Про ставки акцизного збору i ввізного мита
на деякі транспортні засоби та шини до них». Такі пільги,
зокрема, поширюються на податок на прибуток підприємств,
податок на додану вартість, плату за землю й акцизний
збір.
Надання вищезазначених пільг є адресною субсидією виробникам
автомобілів i може спричинити застосування компенсаційних
(антидемпінгових) заходів до вітчизняних товарів (автомобілів)
у разі завдання шкоди автомобілебудівній галузі країн
— членів СОТ та/або ЄС. Застосування таких заходів передбачено
ст. VI ГАТТ та ст. 19 Угоди про партнерство та співробітництво
між Європейськими Співтовариствами i Україною.
Існування таких пільг суперечить правилу національного
режиму i режиму найбільшого сприяння, які встановлено
статтями I та III ГАТТ.
З метою впорядкування існуючих пільг в автомобільній
галузі у липні 2002 р. урядом України погоджено з Європейською
Комісією План заходів з адаптації законодавства України
щодо стимулювання автомобільної промисловості до положень
Угоди про партнерство i співробітництво між Україною
та Європейськими Співтовариствами та норм Світової організації
торгівлі.
Відповідно до вимог зазначеного Плану заходів передбачається
скасування для вітчизняних автомобілебудівних підприємств
низки діючих податкових пільг, які не відповідають законодавству
ЄС: звільнення від ПДВ операцій із ввезення (пересилання)
товарів, що використовуються для будівництва та виробничої
діяльності; звільнення від ПДВ та акцизного збору операцій
з продажу автомобілів; звільнення від податку на землю.
Водночас зазначеним Планом передбачено заходи, які повинні
сприяти розвиткові автомобільної галузі, а саме: звільнення
на 3 роки всіх виробників автомобілів (включаючи виробників
легкових, вантажних автомобілів та автобусів) від сплати
податку на прибуток за умови реінвестування цього податку
у виробництво протягом пільгового періоду; звільнення
від сплати ввізного мита на обладнання, запчастини до
нього, матеріали та комплектуючі для виробництва.
Сьогодні ключове місце в процесі адаптації національного
податкового законодавства до норм та вимог угод СОТ
i виконання обов’язків, узятих на себе українською стороною
перед державами — членами ЄС, відводиться прийняттю
Податкового кодексу України — документа, що уособлює
основні зусилля з реформування податкового законодавства
нашої країни.
Більшість невідповідностей законодавства України нормам
та вимогам угод СОТ уже усунено в прийнятому 29 листопада
2001 р. у другому читанні проекті Податкового кодексу
України.
Зважаючи на необхідність подальшої гармонізації законодавства
України з нормами i принципами СОТ, ряд положень проекту
Податкового кодексу України спрямовано на забезпечення
однакових умов оподаткування для всіх платників податків:
як українських, так i зарубіжних. Разом з ліквідацією
низки податкових пільг це створить єдине правове поле
діяльності, рівноправними партнерами на якому виступатимуть
як вітчизняні, так i зарубіжні підприємці.
На жаль, як свідчить минулорічний досвід, Верховна Рада
України досить часто не підтримувала законодавчі пропозиції
уряду, спрямовані на приведення законодавства України
у відповідність з вимогами СОТ та законодавством ЄС.
Так, зокрема, при прийнятті проекту Податкового кодексу
у другому читанні до нього включено пропозиції народних
депутатів щодо перенесення до цього проекту деяких чинних
норм податкового законодавства, скасування яких є необхідною
умовою вступу до СОТ.
Таким чином, в умовах підготовки проекту Податкового
кодексу України до розгляду у третьому, заключному,
читанні необхідно, щоб дії Верховної Ради i уряду України
були зосереджені на виконанні спільної мети — здійсненні
якісної гармонізації національного законодавства з нормами
i вимогами СОТ.