КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Л И С Т
N 06-10/512 від 30.10.2002
Щодо порядку відображення у податковому обліку сум
страхового резерву, сформованого для відшкодування
можливих втрат від знецінення цінних паперів
Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і
банківської діяльності розглянув запити Асоціації українських
банків та комерційних банків "Одеса-банк" та "Донгорбанк" про
застосування положень п.12.2 ст.12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) щодо порядку
відображення у податковому обліку сум страхового резерву,
сформованого для відшкодування можливих втрат від знецінення
цінних паперів відповідно до постанови Правління Національного
банку України від 30.12.99 р. N 629 ( z0045-00 ), якою затверджено
Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих
збитків банків від операцій із цінними паперами.
Особливості покриття безнадійної заборгованості банками та
небанківськими фінансовими установами визначено п.12.2 ст.12
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ).
Підпунктом 12.2.1 п.12.2 ст.12 вищезазначеного Закону України
передбачено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська
фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів,
крім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані
створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат з
основного боргу (без процентів та комісій) за всіма видами
кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх
господарської діяльності згідно із законодавством.
Згідно з пп.12.2.2 п.12.2 Закону ( 334/94-ВР ) створення
страхового резерву здійснюється вказаними фінансовими установами
самостійно (з урахуванням положень пп.12.2.3 п.12.2 Закону) у
розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення
основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості),
визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для
банків Національним банком України, а для небанківських фінансових
установ - Кабінетом Міністрів України, а також за кредитами
(іншими видами заборгованості), визнаними безнадійними згідно з
нормами вищеназваного Закону.
Таким чином, із вищенаведених норм Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) випливає, що:
- створення страхового резерву у визначених випадках
здійснюється банком самостійно і є обов'язковим для банку;
- страховий резерв створюється для відшкодування можливих
втрат лише за основним боргом за кредитами (без процентів і
комісій);
- страховий резерв створюється для відшкодування можливих
втрат за іншими активними операціями, які відносяться до
господарської діяльності банків згідно із законодавством;
- розмір створюваного страхового резерву має бути достатнім
для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за
кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними
нестандартними, а також безнадійними;
- кредити (інші види заборгованості) визнаються
нестандартними за встановленою Національним банком України
методикою, а безнадійними - згідно з нормами Закону;
- створення страхового резерву за рахунок валових витрат
здійснюється у розмірі, установленому пп.12.2.3 п.12.2 ст.12
Закону ( 334/94-ВР ).
Відповідно до ст.36 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) банки зобов'язані формувати інші фонди
(крім резервного) та резерви на покриття збитків від активів
відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.
Статтею 59 Закону України "Про Національний банк України"
( 679-14 ) передбачено, що резерви для покриття можливих
фінансових ризиків створюються банками за рахунок доходу до
оподаткування відповідно до законодавства України.
Згідно з пп.12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) розмір
страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових
витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних
банків 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної
заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично
наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий
день звітного податкового періоду (40, 30 та 20 відсотків залежно
від періоду його нарахування відповідно до п.22.13 ст.22 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств").
До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання
дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не
включаються до основної діяльності фінансових установ.
Таким чином, пп.12.2.3 визначено:
- граничний розмір (норматив) розрахункової суми страхового
резерву, що створюється за рахунок валових витрат платника
податку;
- суму сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та
поруками, що використовується як база для визначення обмежень,
установлених цим підпунктом.
Статтею 59 Закону України "Про Національний банк України"
( 679-14 ) встановлено, що розміри, порядок формування та
використання резервів для покриття валютних, відсоткових та інших
ризиків банків визначає Національний банк України.
Порядок створення банками страхових резервів під операції із
цінними паперами визначений у Положенні про порядок розрахунку
резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій із
цінними паперами та інших вкладень у статутні фонди підприємств,
затвердженому постановою Правління Національного банку України від
30.12.99 р. N 629 ( z0045-00 ) та зареєстрованому у Міністерстві
юстиції України 26.01.2000 р. за N 45/4266.
Виходячи із вищенаведеного, Комітет вважає, що створення
банками страхових резервів під активні операції із цінними
паперами для відшкодування можливих збитків від знецінення цінних
паперів за рахунок збільшення валових витрат платника податку у
межах нормативу, установленому пп.12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ),
відповідно до вищеназваного Положення є правомірним.
Голова Комітету С.Буряк
"Баланс", N 1-2, 7 січня 2003 р.