У Господарському суді міста Києва було розглянуто справу за позовом приватного підприємця до Міністерства освіти і науки України (далі,— .МОН Украївд) та товариства з обмеженою відповідальністю "Міріам" про визнання недійсним свідоцтва України № ,13161 на знак "Шайнська" для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі — МКТП) — "безалкогольні напої, вода зельтерська, води (напої), води столові, газованї води, "мінеральні води". До прийняття рішення по справі позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінив предмет позову та просив визнати недійсним вказане свідоцтво в частині товарів 32 класу - "мінеральні води" через те, що знак "Шаянська" для мінеральних вод не може мати правової охорони. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Шаянське родовище мінеральних вод розташоване в межах населеного пункту з географічною назвою с. Шаяни, тому назва мінеральної води "Шаянська" не може мати правової охорони.
Відповідач — МОН України із доводами позивача погодився, оскільки відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 ст. 6 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із найменуваннями місць походження.
Крім того, МОН зазначило, що відповідно до ст. 1 Закону "Про охорону прав на зазначеная походження товарів" назва місця походження—це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, який походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами. Враховуючи це, немає підстав для визнання свідоцтва недійсним повністю, оскільки, крім "мінеральної води (напоїв)", у перелік товарів включені інші товари, котрі не мають властивостей "виключно або головним чином зумовлених характерними для даного географічного місця природними умовами".
У ході розгляду справи суд визнав недійсним свідоцтво України № 13161 на знак для товарів і послуг у частині надання правової охорони для товарів 32 класу МКТП стосовно мінеральних вод (напоїв).
У Господарському суді м. Києва було розглянуто також іще одну справу. Позивач — мале приватне підприємство з України подало позовну заяву про припинення порушення прав інтелектуальної власності і визнання свідоцтва України № 22921 на знак для товарів і послуг "Лужанська-7" недійсним повністю. Позивач є власником свідоцтва України № 17336 на знак "Лужанська" стосовно вод пазованих, безалкогольних напоїв, мінеральних вод (напої і мінеральні води лікарські) для 5, 32, 42 класів товарів і послуг за МКТП. Знак позивачем використовується з 1997 р. на товарах і при наданні послуг. З офіційної публікації відомостей про видачу свідоцтва стало відомо, що власник оскаржуваного свідоцтва має місцезнаходження в Києві. Особливістю реєстрації є та обставина, що правову охорону знаку надано не стосовно мінеральної води визначеного складу, а для мінеральних, вод взагалі. ' Коли власник оскаржуваного свідоцтва отримав позовну заяву, він вирішив також подати позов про припинення порушення своїх прав як власника свідоцтва України № 22921 на знак для товарів і послуг "Лужанська-7" та визнання його дійсним. Зазначене свідоцтво видано за переліком товарів і послуг для 32, 35 та 42 класів МКТП.
Суд об'єднав обидві справи в одне провадження. Чекаємо на рішення.
За вимогами українського законодавства не можуть бути зареєстрованими як знаки для товарів позначення, що тотожні або такі, що їх можна сплутати з найменуваннями місць походження товарів, які охороняються відповідно до законодавства, крім випадків, коли вони включені як неохоронюваний елемент до знака.
Поряд з тим є товари, особливі ознаки яких обумовлені природними умовами, вони не виробляються людиною, тобто не пов'язані з людським фактором, не залежать від родинних традицій та досвіду. До таких товарів належить, зокрема, природна мінеральна вода.
Охолодження, газування, розлив у пляшки, пакування, — всі ці операції з мінеральною водою не впливають на зазначення її походження. Природна мінеральна вода не виготовлюється, а видобувається. Така мінеральна вода може мати своє найменування (назву), що одночасно може бути і найменуванням, назвою (зазначенням) географічної місцевості, де її добувають.
Відповідно до Закону України "Про охорону зазначення походження товарів" географічне зазначення походження товару — це назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора;
географічне місце — будь-який географічний об'єкт із офіційно визначеними межами, зокрема, країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо;
назва місця походження товару повинна бути назвою географічного місця, з якого цей товар походить; вона вживається як назва товару чи як складова частина цієї назви.
Яка ж вода вважається мінеральною? Чим вода з природного джерела відрізняється від звичайної? За визначенням експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, для мінеральної води важлива не концентрація мінералів, а її походження. Тому мінеральною вважається вода, що видобувається з конкретного, добре вивченого джерела, і та, яка не піддається подальшій обробці, а одразу розливається в тару. Немінеральна вода додатково обробляється, — її можуть зм'якшувати, пропускати через спеціальні фільтри, збагачувати. У результаті хімічний склад води змінюється. Усі води класифікуються залежно від їхньої мінералізації — змісту солей на літр води і наявності біологічно активних S компонентів. Причому столові води містять не більше 1 грама солей на літр, лікувально-столові — від 1 до 10 грам солей, чисто лікувальні — більш як 10 грам. Якщо концентрація солей у воді менше ніж 2 грами на літр, то ними можна вгамовувати спрагу як і звичайною водою, не обмежуючи їхню дозу. Більш концентровані води можна вживати час від часу. А от лікувальні води пропонують вживати тільки після консультації з лікарем.
На Заході мінеральна вода традиційно вважається столовою питною водою, і тому кожен француз за рік випиває близько 100 літрів мінеральної води. Вони мінеральною водою не лікуються, а вгамовують спрагу.
Як же пересічному споживачу відрізнити мінеральну воду від питної води? Відповідно до вимог Закону "Про захист прав споживачів" (ст. 18) споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Закон "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (ст. 7) містить вимоги до маркування харчових продуктів. Відповідна інформація, зокрема, повинна відображати: загальну назву товару (харчового продукту); номінальну кількість харчового продукту; зазначення нормативних документів, вимогам яких мають відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товарів; про склад, харчову та енергетичну цінність, термін придатності тощо. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні забезпечуватись інформацією про місце їх походження. Зазвичай такі відомості містяться на етикетках. Щоправда, вони не завжди можуть бути достовірними. Наприкінці 90-х років на ринках країн СНД, у тому числі і України, з'явилися контрафактні товари, етикетки яких містили найменування широко відомих у країнах колишнього СРСР товарів — географічних зазначень їх походження, у тому числі назв мінеральних вод. Підробок на ринку вистачає й зараз, тому за цим необхідно уважно пильнувати і знати, що в Україні нормативним документом для мінеральної води, що добувається з надр, є ДСТУ 878-93 "Води мінеральні питні. Технічні умови".
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 3 18-24 січеня 2003 р.