Нормальна робота будь-якого підприємства неможлива,
з одного боку, без чіткого і своєчасного забезпечення
його устаткуванням, сировиною, матеріалами, комплектуючими
та іншими ресурсами, а з іншого — без рівномірного і
гарантованого збуту виготовленої ним продукції. З метою
задоволення потреб підприємства найбільш прийнятною
формою регулювання господарських відносин поставки продукції
і товарів є договір поставки.
Відповідно до договору поставки (ст. 245 Цивільного
кодексу України, далі — ЦК) постачальник, що є підприємцем,
зобов’язується в обумовлені терміни передати у власність
покупця товар, призначений для здійснення підприємницької
діяльності або для інших цілей, не пов’язаних з особистим
(сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов’язується
прийняти й оплатити його вартість.
Загальновідомим є той факт, що підприємства вільні у
виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, а
також інших умов господарських відносин, крім випадків
поставки товарів за міждержавними договорами.
Регулювання договірних відносин поставок продукції здійснюється
в різних формах: так, у сфері поставок за міждержавними
договорами діє міждержавна Угода від 20.03.92 р. «Про
загальні положення поставки товарів між організаціями
держав — учасниць СНД». Відповідно до умов Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації
підприємств і галузей держав — учасниць СНД
від 23.12.93 р. і Протоколу про механізм реалізації
цієї Угоди Кабінет Міністрів України постановою від
18.05.94 р. затвердив Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою
кооперацією підприємств і галузей держав — учасниць СНД.
Крім того, залишаються чинними Положення про поставки
продукції виробничо-технічного призначення і Положення
про поставки товарів народного споживання, затверджені
постановою Ради Міністрів СРСР від 25.06.88 р. № 888.
Основним документом, що визначає права та обов’язки
сторін, регламентує основні умови здійснення поставки,
є договір поставки.
Договори поставки укладають шляхом складання одного
документа, який підписується сторонами, або шляхом прийняття
постачальником замовлення (покупця) до виконання. Крім
того, договірні відносини також можуть встановлюватися
за загальними правилами, тобто шляхом обміну листами,
телеграмами, факсами тощо.
Згідно зі ст. 153 ЦК договір вважається укладеним, якщо
між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами.
Так, для договору поставки обов’язковими умовами є кількість,
розгорнутий асортимент, якість, терміни поставки, ціна
товару, відправні та платіжні реквізити, а при оформленні
довгострокового договору з прямих і тривалих поставок
— найменування, груповий асортимент і кількість товарів,
порядок і терміни узгодження та пред’явлення специфікацій.
У разі відсутності цих умов у договорі він вважається
неукладеним. Щодо інших умов (таких, як комплектність,
порядок розрахунків тощо), то вони можуть і не розглядатися
в конкретному договорі. Але якщо одна із сторін буде
наполягати на їх визначенні, вони також набувають значення
істотних умов, без визначення яких договір вважається
неукладеним.
При складанні довгострокових договорів вищезазначені
умови затверджуються на перший рік поставки. На наступні
роки вони повинні бути затверджені не пізніше ніж за
45 днів до початку періоду поставки.
При укладанні договору на поставку товарів покупець
надсилає постачальникові замовлення або проект договору
в двох примірниках із зазначенням кількості, розгорнутого
асортименту, якості, термінів поставки, ціни й інших
необхідних даних.
Замовлення вважається прийнятим до виконання і набирає
сили договору, якщо протягом 20 днів після його одержання
постачальник не повідомить покупця про відхилення замовлення
або про заперечення щодо окремих його умов. Заперечення
щодо окремих умов замовлення та їх мотиви зазначаються
в підписаному постачальником замовленні або оформляються
шляхом складання протоколу розбіжностей. У разі потреби
узгодження додаткових умов, не передбачених замовленням,
постачальник у той самий термін надсилає покупцеві проект
договору в двох примірниках, який потрібно підписати
не пізніше 20 днів після його одержання.
Слід звернути увагу на той факт, що якщо покупець, одержавши
замовлення з запереченнями постачальника, протягом того
самого терміну не передає розбіжності, що залишилися
неврегульованими, на розгляд органу, який вирішує господарські
спори, то договір набирає чинності в редакції сторони,
яка надіслала протокол розбіжностей. До вирішення розбіжностей
за договором постачальник поставляє товари в кількості
й асортименті, погоджених із покупцем.
Зміна, розірвання або продовження терміну дії договору
оформляються додатковою угодою, підписаною сторонами,
або шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами.
Відповідь на пропозицію про зміну, розірвання договору
або про продовження терміну його дії повинна надаватися
протягом 10 днів після її одержання.
У випадку розірвання договору сторона повинна попередити
про це іншу сторону не пізніше ніж за один місяць.
Спинимося докладніше на основних умовах договору поставки.
Основні умови договору
Кількість товарів визначається в договорі на
підставі замовлення покупця. Для підприємств — постачальників
найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів у
разі потреби можуть встановлюватися спеціальні квоти
(державне бронювання) на обов’язковий продаж цих ресурсів
виконавцям державних замовлень, що мають стратегічне
значення та пов’язані з підтримкою необхідного рівня
обороноздатності та безпеки країни.
Асортимент — розподіл товарів за окремими групами
та їх співвідношення. Асортимент товарів обговорюється
або в самому договорі, або в специфікації, що є невід’ємною
частиною договору. Розрізняють два види асортименту:
груповий і розгорнутий. Груповий асортимент — співвідношення
груп визначеної продукції, обумовленої умовами договору.
Розгорнутий асортимент — це перелік окремих груп товарів,
визначених до поставки, із зазначенням найдетальнішої
їх характеристики (артикул, фасон, модель, розмір тощо).
Однією з умов договору є умова про якість продукції,
що поставляється.
Згідно з п. 39 Положення про поставки продукції та п.
32 Положення про поставки товарів продукція повинна
відповідати за якістю стандартам, технічним умовам,
іншій документації, що встановлює вимоги щодо якості
продукції або зразків (еталонів). Декретом Кабінету
Міністрів України від 10.05.93 р. № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» визначено перелік нормативних документів,
які встановлюють вимоги щодо якості продукції.
Продукція, що поставляється, в обов’язковому порядку
супроводжується сертифікатом або іншим документом, який
підтверджує відповідність продукції обов’язковим вимогам
нормативних документів.
Відповідно до договору поставки продукція повинна поставлятися
комплектно, згідно з умовами, стандартами, технічними
умовами або прейскурантами. Якщо комплектність не визначено
цими документами, вона обумовлюється договором (ст.
251 ЦК). Так, у договорі можна передбачити поставку
товарів із додатковими до комплекту виробами (частинами)
або без окремих непотрібних покупцеві виробів (частин),
що входять до комплекту.
Терміни поставки визначаються сторонами в договорі
з урахуванням необхідності забезпечення ритмічності
поставки товарів і безперебійного постачання ними покупців.
Терміни поставки поділяють на: загальні і окремі. Загальні
терміни поставки по суті є термінами дії договору, тобто
це проміжки часу, протягом яких постачальник зобов’язаний
здійснити поставку передбаченої договором загальної
кількості продукції, а окремі терміни визначають поставку
продукції частинами, окремими партіями в межах загальних
термінів. Терміни або періоди поставок встановлюються
сторонами в договорі самостійно з урахуванням необхідності
забезпечення ритмічності поставки та особливостей виробництва.
Допускається і дострокова поставка, але тільки за згодою
покупця. Товари, поставлені достроково і прийняті покупцем,
оплачуються і зараховуються в рахунок кількості товарів,
що підлягають поставці в наступному періоді.
Суттєвою умовою договору поставки є ціна, оскільки від
ціни й обсягів поставки залежить загальна сума договору.
Товари, що поставляються, підлягають маркуванню відповідно
до вимог стандартів або технічних умов, але сторони
мають право передбачити в договорі вимоги щодо маркування,
не встановлені стандартами або технічними умовами. На
товарах, що поставляються, або на їх упаковці повинні
бути зазначені товарні знаки, зареєстровані у встановленому
порядку. Товарні знаки не зазначаються на товарах, які
не підлягають маркуванню відповідно до стандартів або
технічних умов.
Для забезпечення збереження продукції при транспортуванні
або зберіганні необхідно дотримуватися умов щодо тари
й пакування, також обумовлених стандартами, технічними
умовами або умовами договору.
Виконання умов договору
Поставку товарів іногороднім одержувачам постачальник
здійснює шляхом відвантаження залізничним або водним
транспортом вантажною швидкістю. У договорі можна обговорити
умови доставки автомобільним транспортом або взагалі
не зазначати конкретного виду транспорту. Крім того,
одержувач може самостійно здійснити доставку товару
зі складу постачальника.
Транспортні витрати здійснюються за рахунок постачальника
або покупця відповідно до договору. Додаткові витрати,
пов’язані з відправленням товарів за вимогою покупця
прискореним способом, здійснюються за рахунок покупця.
У деяких випадках, коли відповідно до договору відвантаження
товарів здійснюється автомобільним або повітряним транспортом
замість залізничного або водного, різниця вартості перевезення
розподіляється між постачальником і покупцем за згодою
сторін, а за відсутності такої угоди — порівну між сторонами.
Товари, як правило, відвантажуються одержувачу відповідно
до мінімальних норм відвантаження. Мінімальною нормою
відвантаження є вагон або контейнер, але в договорі
можна передбачити інші мінімальні норми відвантаження.
Поставлену відповідно до умов договору продукцію покупець
повинен прийняти та оплатити. Продукція, доставлена
транспортною організацією, приймається одержувачем згідно
з чинними Правилами перевезення вантажів. Одержання
вантажу від транспортної організації — тільки початковий
етап у його прийманні. Остаточне приймання покупець
здійснює на своєму складі відповідно до правил, установлених
Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного
призначення і товарів народного споживання, затвердженою
постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від
15.06.65 р. № П-6, та Інструкцією про порядок приймання
продукції виробничо-технічного призначення і товарів
народного споживання за якістю, затвердженою постановою
Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № П-7.
Результати приймання товарів за якістю і кількістю оформляються
актом. Одночасно перевіряються асортимент продукції
і її комплектність, тара, пакування, маркування та їх
відповідність вимогам стандартів, технічних умов або
договору.
Слід звернути увагу на терміни, протягом яких повинна
бути проведена перевірка. Так, вагу і кількість товарних
одиниць перевіряють одночасно з відкриттям тари, але
не пізніше 10 днів з моменту одержання продукції. Для
перевірки продукції за якістю надається від 10 до 20
днів. Акт про приховані недоліки складається протягом
5 днів після їх виявлення, але не пізніше 4 місяців
від дня отримання продукції на склад одержувача.
Якщо при прийманні продукції виявлено недостачу або
порушення умов договору щодо якості, комплектності продукції,
яка поставляється, одержувач зобов’язаний зупинити перевірку
і забезпечити збереження отриманої продукції в умовах,
що запобігають погіршенню якості продукції і забезпечують
незмішування цієї продукції з іншою однорідною продукцією.
Про результати перевірки складається акт, який підписують
особи, уповноважені керівником підприємства здійснювати
перевірку.
За результатами перевірки складається двосторонній акт
за участю:
представника відправника або виробника, якщо продукцію
отримано в оригінальній упаковці або непошкодженій тарі
останнього (присутність представника місцевого постачальника
при перевірці обов’язкова, а іногороднього — якщо виклик
передбачено правилами поставки або договором);
іншої особи, уповноваженої відправником для участі в
прийманні товару, яка перебуває на місці одержання товару;
експерта або представника відповідної інспекції з якості;
компетентного представника іншого підприємства, уповноваженого
керівником цього підприємства на прохання одержувача,
якщо представник відповідної інспекції з якості не присутній;
компетентних представників громадськості самого підприємства-одержувача
з числа осіб, затверджених для цього рішенням профспілкового
комітету. Представники громадськості не повинні бути
особами матеріально відповідальними і підлеглими таким
особам.
Постачальник має право дати згоду на одностороннє приймання
продукції покупцем.
Результати перевірки оформляються актом, підписати який
зобов’язані всі присутні при перевірці. Керівник підприємства-одержувача
повинен затвердити складений акт. Акт приймання та необхідні
доповнення до нього є підставою для пред’явлення претензій
і позовів у зв’язку з порушенням умов договору.
Положеннями про поставки товарів та продукції передбачено
випадки, коли покупець може в односторонньому порядку
відмовитися від виконання умов договору, попередивши
при цьому контрагента не пізніше ніж за один місяць.
Одностороння відмова від виконання умов договору можлива,
якщо:
поставлені товари не відповідають якості, стандартам,
технічним умовам, іншій документації, а також зразкам
(еталонам);
ціну на товар завищено постачальником;
покупця оголошено банкрутом.
Покупець також має право відмовитися (цілком або частково)
від передбачених до поставки товарів за умови повного
відшкодування ним постачальнику збитків, що виникли
за вищезазначеними причинами.
Правові наслідки невиконання умов договору
Сторони повинні вживати всіх необхідних заходів щодо
виконання умов договору. З цією метою вони можуть передбачити
майнові санкції за порушення зобов’язань, визначених
законодавством або договором. Санкції застосовуються
без взаємних заліків.
Невиконання постачальником свого зобов’язання передати
покупцеві визначену кількість продукції в обумовленому
асортименті та у визначений термін може мати форму таких
правопорушень, як прострочення поставки, непоставка
або недопоставка. Прострочення поставки або недопоставка
— це однотипні правопорушення, оскільки у випадку недопоставки
має місце прострочення поставки визначеної частини партії
продукції, тому і правові наслідки цих правопорушень
однакові: постачальник сплачує одержувачу неустойку
в таких розмірах:
за прострочення поставки чи недопоставку продукції виробничо-технічного
призначення розмір неустойки становить 8% не поставленої
у визначений термін продукції за окремими найменуваннями
номенклатури (асортименту);
за прострочення поставки чи недопоставку товарів народного
споживання і сільгосппродукції стягується неустойка
в розмірі 4% вартості не поставленої у визначений термін
продукції;
за прострочення поставки чи недопоставку машин і устаткування
стягується неустойка в розмірі 3% вартості не поставленої
у визначений термін продукції, якщо іншого розміру неустойки
не передбачено договором;
за прострочення поставки чи недопоставку ювелірних виробів
або годинників із дорогоцінних металів розмір неустойки
становить 1,5% вартості не поставлених у визначений
термін товарів;
за прострочення поставки або недопоставку товарів дитячого
асортименту стягується неустойка в розмірі 8% вартості
не поставлених у визначений термін товарів.
Обсяг недопоставлених товарів не враховується при визначенні
розміру суми неустойки, що підлягає стягненню в наступних
здавальних періодах. У разі виконання в наступних здавальних
періодах року недопоставленої кількості товарів за умови
повного виконання зобов’язань щодо поставок у періоді,
в якому недопоставку виконано, розмір належної до стягнення
неустойки за прострочення поставки або недопоставку
знижується на 50%.
У разі порушення погодженого графіка відвантаження (доставки)
товарів сторона, що порушила графік, сплачує іншій стороні
штраф у розмірі 1% вартості не відвантажених або не
прийнятих в обумовлений термін товарів. Штраф сплачується
незалежно від сплати неустойки за прострочення або недопоставку.
Залежно від характеру правопорушення різні правові наслідки
настають при недотриманні умов щодо якості продукції.
У разі якщо поставлена продукція не відповідає вимогам
стандартів, технічних умов та інших нормативних документів,
зразків або умовам договору, покупець має право відмовитися
від прийняття й оплати поставленої продукції. Якщо продукцію
вже оплачено, то постачальник зобов’язаний відшкодувати
її вартість у повному обсязі та замінити продукцію на
якісну. Крім того, постачальник зобов’язаний оплатити
на користь одержувача штраф у розмірі 20% вартості продукції
неналежної якості. Покупець має право прийняти продукцію
неналежної якості за договірними цінами або для реалізації
на комісійних началах. У цьому випадку поставка не зараховується
як виконання умов договору.
Якщо ж покупець відмовився від прийняття товарів, що
не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам
або іншій документації, зразкам (еталонам) або умовам
договору, постачальник зобов’язаний розпорядитися цими
товарами протягом 10 днів, а щодо товарів, які швидко
псуються, — протягом доби з моменту одержання повідомлення
покупця про відмову. Якщо постачальник у зазначений
термін не розпорядився товарами, покупець має право
реалізувати їх на місці або повернути постачальнику.
Не менш серйозним правопорушенням є поставка некомплектної
продукції. У цьому випадку постачальник зобов’язаний
доукомплектувати продукцію або замінити її комплектною
протягом 20 днів з моменту одержання такої вимоги. Якщо
постачальник не виконає своїх зобов’язань в обумовлений
термін, то одержувач має право не приймати поставлену
продукцію і вимагати сплатити штраф у розмірі 20% вартості
продукції, включаючи і вартість недостатніх частин (пункти
42, 59 Положення про поставки продукції, пункти 35,
52 Положення про поставки товарів).
За поставку товарів, що не відповідають вимогам стандартів,
технічних умов або договору, немаркованих або неналежним
чином маркованих товарів і товарів без тари чи упаковки,
або в неналежній тарі чи упаковці, або в немаркованій
чи неналежним чином маркованій тарі або упаковці, а
також за поставку товарів без застосування засобів пакування
або тари-устаткування в тих випадках, коли постачальник
зобов’язаний відвантажувати товари із застосуванням
цих засобів, постачальник сплачує покупцеві штраф у
розмірі 5% вартості таких товарів.
Слід зазначити, що при стягненні штрафу за поставку
товарів, що не відповідають за якістю стандартам, технічним
умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, штрафи
за некомплектність, відсутність маркування або неналежне
маркування, поставку товарів у неналежній тарі або упаковці
не стягуються.
За використання безпідставно отриманих постачальником
або покупцем сум при розрахунках за товари винна сторона
сплачує іншій стороні 5% річних за весь час користування.
За прострочення повернення тари, засобів пакування,
спеціалізованих контейнерів або тари-устаткування до
15 днів покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі
150% вартості не повернених у визначений термін тари,
засобів пакування, спеціалізованих контейнерів або тари-устаткування,
а понад 15 днів — 300%.
У випадку втрати тари, засобів пакування, спеціалізованих
контейнерів або тари-устаткування покупець не лише сплачує
штраф, а й відшкодовує відправнику їх вартість.
За використання тари, засобів пакування, спеціалізованих
контейнерів або тари-устаткування одержувача без його
згоди відправник сплачує одержувачу штраф у розмірі
трикратної вартості цих засобів.
Згідно з п. 74 Положення про поставки продукції та п.
65 Положення про поставки товарів сторони можуть передбачати
в договорі умови про компенсацію збитку у твердій сумі,
що підлягає стягненню у випадку неналежного виконання
контрагентом взятих зобов’язань, тоді позивачу не буде
потреби доводити фактичний розмір понесеного збитку.
У договорі за згодою сторін можуть передбачатися санкції
за невиконання або неналежне виконання зобов’язань,
за порушення яких законодавством санкції не встановлено,
а також збільшуватися розміри санкцій, встановлених
законодавством.
Незалежно від сплати неустойки (штрафу, пені) сторона,
що порушила договір, відшкодовує іншій стороні заподіяні
в результаті цього збитки в частині, непокритій неустойкою
(штрафом, пенею).
Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків,
заподіяних неналежним виконанням умов договору, не звільняють
сторони від виконання взятих на себе зобов’язань, крім
випадків, передбачених законодавством.