Щороку (i 2003 р. не є винятком) до 1 лютого, як визначено Законом
України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (зі змінами
та доповненнями; далі — Закон № 2535-ХІІ), власники землі та землекористувачі
— юридичні особи, повинні подавати до органів державної податкової служби
за місцезнаходженням земельної ділянки розрахунок земельного податку
на поточний рік, самостійно обчисливши суму податку в порядку, визначеному
цим Законом.
Форму розрахунку земельного податку, яку слід заповнити й подати цього
року, а також порядок його подання до органу державної податкової служби
затверджено наказом ДПА України від 26.10.2001 р. № 434, зареєстрованим
у Мін’юсті України 19.11.2001 р. за № 963/6154.
Законом України від 26.12.2002 р. № 380-IV «Про Державний бюджет України
на 2003 рік» (далі — Закон № 380-IV) встановлено окремі норми оподаткування
землі, які мають враховуватися під час визначення розміру земельного
податку та подання розрахунку цього податку на 2003 рік.
Так, Законом № 380-IV (ст. 63) зупинено на 2003 р. дію частини першої
ст. 17 Закону № 2535-ХІІ щодо строків сплати земельного податку платниками
(крім громадян та виробників сільськогосподарської та рибної продукції)
i встановлено (ст. 55), що земельний податок сплачується платниками
(крім громадян та виробників сільськогосподарської i рибної продукції)
за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю,
щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) місяця. Виробники сільськогосподарської
та рибної продукції i громадяни сплачують земельний податок рівними
частками у два строки — до 15 серпня та 15 листопада.
Крім того, ст. 63 Закону № 380-IV зупинено на 2003 р. дію ст. 19 Закону
№ 2535-ХІІ у частині визначення строків внесення орендної плати за землю
виключно в договорах оренди, а ст. 55 цього ж Закону встановлено, що
орендна плата за земельні ділянки сплачується орендарями також щомісячно
рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) місяця. Це означає, що орендарі
земельних ділянок, орендодавцями яких є відповідні сільські, селищні,
міські ради та органи виконавчої влади, сплачують орендну плату за землю
безпосередньо до бюджету у ті самі терміни, які встановлено для сплати
земельного податку, незважаючи на те, які терміни встановлено у договорі
оренди (якщо орендодавцями земель виступають власники землі, то орендарі
сплачують цю плату власнику, а власник в свою чергу сплачує земельний
податок до бюджету).
Заповнюючи зведену форму розрахунку земельного податку на цей рік, платники
повинні чітко дотримуватись законодавчо встановленої норми щодо термінів
сплати земельного податку i, як передбачено розрахунком, самостійно
проставляти суму земельного податку, яку вони мають сплачувати щомісяця,
розбивши річну суму податку на 12 рівних часток i тим самим самостійно
визначивши щомісячні суми податкового зобов’язання зі сплати цього податку.
Розрахунок суми земельного податку мають складати на підставі даних
державного земельного кадастру станом на 1 січня поточного року й подавати
всі власники землі та землекористувачі. Ті з них, які користуються пільгами
щодо сплати земельного податку, у додатку 2 до Зведеного розрахунку
суми земельного податку зазначають назву, номер та дату прийняття документа,
на підставі якого надано пільгу, розмір пільги та термін її дії, а також
суму пільги.
Задекларовану суму земельного податку в розрахунку, поданому на поточний
рік до 1 лютого, може бути змінено протягом року, адже може змінитися
об’єкт оподаткування (площа земельної ділянки) в результаті набуття
чи втрати власником землі або землекористувачем прав власності чи користування
на земельну ділянку (її частину) або уточнитися грошова оцінка земельної
ділянки, що змінює величину податкового зобов’язання із земельного податку.
Тому в місячний термін з дня виникнення таких змін обов’язком платника
є подання до відповідного органу державної податкової служби Уточненого
розрахунку суми земельного податку.
Уточнений розрахунок суми земельного податку слід подавати також i в
разі самостійного виявлення помилки, допущеної в раніше поданому розрахунку.
До такого Уточненого розрахунку додається Довідка про суми податку,
які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті виправлення
самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах.
Важливо під час обчислення суми земельного податку забезпечити правильність
застосування коефіцієнтів індексації грошової оцінки землі та ставок
земельного податку, а також встановлення самої грошової оцінки. Втім
не менш важливо правильно встановити коефіцієнт функціонального використання
земельної ділянки, розмір якого залежить від виду економічної діяльності
суб’єкта господарювання й зазначається в довідці про грошову оцінку
земельної ділянки, що видається відповідним органом земельних ресурсів,
оскільки згідно зі ст. 23 Закону № 2535-ХІІ грошова оцінка земельної
ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах.
Законом № 2535-ХІІ (ст. 23) встановлено, що грошова оцінка земельної
ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації,
порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зазначену норму підтвердив i Закон № 380-IV (ст. 55), встановивши, що
в 2003 р. по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів,
грошову оцінку яких проведено й уточнено станом на 1 січня 2003 р.,
застосовуються ставки земельного податку, встановлені ст. 6 та частиною
першою ст. 7 Закону України «Про плату за землю».
На виконання п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» Державний
комітет України по земельних ресурсах листом від 14.01.2003 р. № 14-22-6/167
повідомив Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську
та Севастопольську міські державні адміністрації, республіканський комітет
Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах, обласні, Київське
та Севастопольське міські управління земельних ресурсів про індексацію
грошової оцінки земель у 2003 р.
Відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель,
якщо коефіцієнт індексації, розрахований виходячи з середньорічного
індексу інфляції за відповідний рік, не перевищує одиниці, то грошова
оцінка не індексується. Оскільки, як повідомив Державний комітет статистики
України листом від 08.01.2003 р., середньорічний індекс інфляції за
2002 р. становив 100,8 відсотка, то відповідно до Порядку, затвердженого
зазначеною постановою, грошова оцінка земель станом на 1 січня 2003
р. за 2002 р. не індексується.
Отже, під час обчислення в 2003 р. суми земельного податку й визначення
суми орендної плати за землі державної та комунальної власності грошова
оцінка земель населених пунктів, проведена за вихідними даними станом
на 1 квітня 1996 р., та грошова оцінка сільськогосподарських угідь,
проведена станом на 1 липня 1995 р., підлягають індексації станом на
1 січня 2003 р. на коефіцієнт 2,465, який визначається виходячи із добутку
коефіцієнтів індексації за 1996 р. — 1,703, за 1997 р. — 1,059, за 1998
р. — 1,006, за 1999 р. — 1,127, за 2000 — 1,182 та за 2001 р. — 1,02.
Для земель сільськогосподарського призначення, земельних ділянок, які
знаходяться за межами населених пунктів, а також для земельних ділянок,
що знаходяться в межах населених пунктів i грошову оцінку яких встановлено,
ставки земельного податку, встановлені Законом № 2535-ХІІ, не змінюються,
а індексується лише грошова оцінка.
Для земельних ділянок, грошову оцінку яких не встановлено, індексуються
саме ставки земельного податку. Це визначено останнім абзацом ст. 7
Закону № 2535-ХІІ та підтверджено ст. 55 Закону № 380-IV.
Так, Закон № 380-IV (ст. 55) встановив, що в 2003 р. по населених пунктах,
грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного
податку, встановлені частиною другою ст. 7 Закону України «Про плату за землю», збільшені в 3,03 раза. Тобто стосовно зазначених земель коефіцієнт
індексації ставок земельного податку в 2003 р. залишився на рівні 2002
р.
При цьому, як визначено частиною четвертою ст. 7 Закону № 2535-ХІІ,
стосовно земельних ділянок населених пунктів (за винятком сільськогосподарських
угідь), де не встановлено грошову оцінку, ставки земельного податку
диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради
виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та
місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх
ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою
та третьою цієї статті.
Закон № 380-IV (ст. 55) аналогічно, як i торік, звільнив, як виняток
у 2003 р., від сплати земельного податку військові частини, військові
навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок
бюджету та належать до сфери управління Міністерства оборони України
та інших утворених відповідно до законів України військових формувань,
а також підприємства Міністерства оборони України та органів i установ
виконання покарань. Перелік зазначених підприємств затверджується Кабінетом
Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування,
а на території Автономної Республіки Крим — Верховною Радою Автономної
Республіки Крим, з визначенням розмірів земельних ділянок. При цьому
земельні ділянки, які використовуються не за цільовим призначенням,
враховуючи земельні ділянки, надані в оренду, або земельні ділянки під
будівлями (спорудами), наданими в оренду третім особам, обкладаються
земельним податком у встановленому порядку.
Встановлення для Збройних Сил України зазначених норм в оподаткуванні
землі у 2003 р. спричинено, в першу чергу, зупиненням на 2003 р. Законом № 380-IV дії деяких статей Закону № 2535-ХІІ. Зокрема, зупинено дію
частини десятої ст. 7 в частині розміру податку за земельні ділянки,
надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених
відповідно до законів України, в разі їх цільового використання, та
частини другої ст. 8 щодо справляння податку за земельні ділянки, надані
для Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно
до законів України. Виходячи з цього Збройні Сили України та інші військові
формування, утворені відповідно до законів України, за винятком усіх
перелічених у ст. 55 Закону № 380-IV, сплачують земельний податок у
2003 р. у такому порядку:
в межах населених пунктів — за повною ставкою населеного пункту;
за межами населеного пункту — у розмірі 5 відсотків від грошової оцінки
одиниці площі ріллі по області.
Обчислюючи земельній податок на 2003 рік, окремі категорії платників
повинні врахувати скасування наданих їм у попередні роки пільг щодо
сплати цього податку.
Звертаємо увагу на те, що звільнення від земельного податку, передбачене
пунктами 3 (в частині щодо дитячих санаторно-курортних та оздоровчих
закладів України), 5, 6, 13, 17, 19, 23 частини першої ст. 12 Закону
№ 2535-ХІІ здійснюється на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних
територіях.
Це стосується, зокрема:
дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів України; установ,
організацій та підприємств, віднесених до відання Національної академії
наук України (про звільнення від сплати земельного податку цією категорією
платників взагалі не може йтися, оскільки відповідно до Закону України
від 02.07.2002 р. № 3065-III «Про особливості правового режиму майнового
комплексу Національної академії наук України» у віданні НАН України
перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком,
що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням НАН України,
однак на виконання цього Закону такий перелік Кабінетом Міністрів України
не затверджено);
підприємств з виробництва автомобілів, автобусів i комплектуючих до
них, діючих відповідно до Закону України від 19.09.97 р. № 535-ВР «Про
стимулювання виробництва автомобілів в Україні» (зі змінами та доповненнями),
що мають інвестицію (в тому числі іноземну) виключно в грошовій формі,
зареєстровану в установленому законодавством порядку i яка становить
за офіційним валютним курсом Національного банку України на день внесення
такої інвестиції до статутного фонду зазначеного підприємства суму,
еквівалентну не менше 150 мільйонам доларів США, — при виробництві легкових
автомобілів; не менше 30 мільйонам доларів США, — при виробництві вантажних
автомобілів i автобусів; не менше 10 мільйонам доларів США, — при виробництві
комплектуючих виробів до автомобілів i автобусів. Площа землі, що звільняється
від оподаткування земельним податком, визначається із розрахунку суми
інвестиції у грошовій формі до статутного фонду таких підприємств на
1 га площі землі, яку вони займають, еквівалентної 400 тисячам доларів
США за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України
на день внесення такої інвестиції (у тому числі іноземної);
підприємств суднобудівної промисловості, визначених відповідно до ст.
1 Закону України від 18.11.99 р. № 1242-ХІV «Про заходи щодо державної
підтримки суднобудівної промисловості в Україні» (зі змінами та доповненнями);
підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, визначених
ст. 3 Закону України від 21.03.2000 р. № 1991-III «Про державну підтримку
підприємств, науково-дослідних інститутів та організацій, які розробляють
та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії»;
підприємств концерну «Бронетехніка України» згідно з переліком, затвердженим
Кабінетом Міністрів України;
підприємств літакобудівної промисловості, визначених ст. 2 Закону України
від 12.07.2001 р. № 2660-III «Про державну підтримку літакобудівної
промисловості в Україні».
Піклуючись про повноту наповнення місцевих бюджетів, від чого залежить
вчасне фінансування соціальних потреб регіонів, власники землі та землекористувачі,
з урахуванням норм Закону № 380-IV, повинні забезпечити вчасне подання
до органів державної податкової служби розрахунків сум земельного податку
на цей рік i розраховуватися з бюджетом як щодо земельного податку,
так i щодо орендної плати за землю, а також дбати про цільове та раціональне
використання землі.
Хотілося б привернути увагу й органів місцевого самоврядування до деяких
питань землекористування та оподаткування землі. Не можна не згадати,
зокрема, про необхідність пожвавлення проведення робіт з інвентаризації
та грошової оцінки земель. Враховуючи, що заплановані кошти від плати
за землю протягом останніх років у повному обсязі надходять до бюджетів
i використовуються в порядку, затвердженому відповідними радами, органам
місцевого самоврядування слід було б звернути увагу насамперед на виділення
частини коштів, що надходять від плати за землю, саме на проведення
цих робіт. Торік було передбачено виділити їх у сумі 31 млн. грн. (лише
Закарпатська, Херсонська та Черкаська області не передбачили таких коштів),
однак чи фактично виділено й використано їх у повному обсязі — впевненості
немає. Крім того, надаючи пільги окремим суб’єктам господарювання зі
сплати земельного податку, відповідні ради повинні враховувати доцільність
та обгрунтованість їх надання i те, що кошти від плати за землю відповідно
до статей 64, 66 та 69 Бюджетного кодексу України розмежовуються між
бюджетами різних рівнів, а їм надано право надавати пільги лише в межах
сум, що надходять до їх бюджетів.
Дотримання вимог чинного законодавства із земельних питань не лише власниками
землі чи землекористувачами, а й розпорядниками земель, дбайливе виконання
наданих їм державою повноважень значно сприятиме поліпшенню умов землекористування,
розвитку регіональної інфраструктури, пожвавленню ринкових відносин
у галузі земельних відносин, а відповідно — поповненню місцевих бюджетів.