Законом України від 14.10.92 р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (далі — Закон № 2694-ХІІ) встановлено єдиний
порядок організації охорони праці в Україні та визначено
основні положення щодо реалізації конституційного права
громадян на охорону їх життя i здоров’я в процесі трудової
діяльності. Статтею 9 цього Закону, що встановлює право
працівників на пільги i компенсації за важкі та шкідливі
умови праці, визначено пільги i компенсації працівникам,
зайнятим на роботах з важкими та шкідливими умовами
праці, що надаються в установленому законодавством порядку.
Відповідно до цієї статті лише при роз’їзному характері
роботи працівнику виплачується грошова компенсація на
придбання лікувально-профілактичного харчування, молока
або рівноцінних йому харчових продуктів за умовами,
передбаченими колективним договором.
Таким чином, згідно зі ст. 9 зазначеного Закону за колективним
договором (угодою, трудовим договором) власник може
за свої кошти додатково встановлювати працівникам пільги
i компенсації, які не передбачено чинним законодавством.
Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих
на заходи щодо охорони праці, визначено ст. 29 Закону
№ 2694-ХІІ.
Кодекс законів про працю України (ст. 169) передбачає
проведення обов’язкових медичних оглядів працівників
певних категорій. Власник або уповноважений ним орган
зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього
(при прийнятті на роботу) i періодичних (протягом трудової
діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на
важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними
умовами праці або таких, де є потреба у професійному
доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду
осіб віком до 21 року.
Перелік професій, працівники яких підлягають медичному
огляду, термін i порядок його проведення встановлюються
Міністерством охорони здоров’я України за погодженням
із Державним комітетом України по нагляду за охороною
праці.
Порядок оподаткування доходів громадян, а також надання
їм пільг щодо сплати прибуткового податку регулюються
Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р.
№ 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами
та доповненнями; далі — Декрет № 13-92), яким визначено,
що платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування)
є громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства, а об’єктом оподаткування у громадян, які
мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний
оподатковуваний дохід за календарний рік (який складається
з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний
з різних джерел як на території України, так i за її
межами незалежно від того, за рахунок яких коштів формується
це джерело.
До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами
протягом календарного року, включаються доходи, одержані
ними у будь-якій формі, у тому числі доходи, що утворилися
у результаті надання за рахунок коштів підприємств,
установ, організацій, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької
діяльності своїм працівникам матеріальних i соціальних
благ у грошовій та натуральній формах, крім сум виплат,
що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу,
визначених у ст. 5 цього Декрету, до яких, зокрема,
відносяться компенсаційні виплати у грошовій i натуральній
формах у межах норм, передбачених чинним законодавством,
за винятком компенсації за невикористану відпустку при
звільненні (пп. «г» п. 1 ст. 5 Декрету № 13-92 та пп.
5.4.1 п. 5 Інструкції про прибутковий податок з громадян,
затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. №
12 (зі змінами та доповненнями; далі — Інструкція).
До таких компенсаційних виплат у натуральній формі відносяться
вартість молока або інших рівноцінних харчових продуктів
(на роботах із шкідливими умовами праці) та вартість
лікувально-профілактичного харчування (на роботах із
особливо шкідливими умовами праці), що видається безоплатно.
Інші пільги i компенсації, ніж наведено вище, що надаються
підприємством членам колективу за рахунок своїх коштів,
у тому числі зазначені у запитанні, підлягають оподаткуванню
на підставі ст. 8 Декрету № 13-92 як доходи, що утворилися
у результаті надання за рахунок коштів підприємств,
установ, організацій, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької
діяльності своїм працівникам матеріальних i соціальних
благ у грошовій та натуральній формах, за виключенням
сум, визначених положеннями пп. «ч» п. 1 ст. 5 цього
Декрету.
Згідно із змінами, внесеними Законом України від 26.04.2001
р. № 2405-ХІІ до ст. 5 (пп. «ч» п. 1) Декрету № 13-92
та пп. 5.30 Інструкції, починаючи з 19.05.2001 р. до
сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами
в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються
суми допомоги, вартість подарунків (призів), що надаються
один раз на календарний рік у межах розміру прожиткового
мінімуму, встановленого законом на працездатну особу,
за рахунок юридичних, фізичних осіб та громадських організацій.
Протягом календарного року обчислення прибуткового податку
з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу провадиться
підприємствами, установами, організаціями i фізичними
особами — суб’єктами підприємницької діяльності, що
виплачують доходи громадянам за місцем їх основної роботи.
Обчислення податку з річного сукупного оподатковуваного
доходу громадян провадиться підприємствами за місцем
їх основної роботи i органами державної податкової служби
на підставі поданих громадянами декларацій про доходи,
одержані як за основним, так i не за основним місцем
роботи.
Враховуючи викладене, зазначена допомога, надана протягом
календарного року працівнику (набувачу) за місцем його
основної роботи, не входить до його сукупного оподатковуваного
доходу один раз на календарний рік у будь-якому з місяців
такого року в межах прожиткового мінімуму, затвердженого
у розрахунку на місяць на працездатну особу на день
її надання.
Сума одноразово наданої працівнику допомоги, що перевищує
розмір прожиткового мінімуму, чи суми при подальшому
неодноразовому її наданні, зараховується до місячного
сукупного оподатковуваного доходу працівників у тому
місяці, в якому така допомога надавалась.